Розділ 100 - Вона була Богинею Долі
Дівчина з дивною атмосферою, яку я зустрів по дорозі назад… Фейт-сан звернулася до мене з втомленим виразом обличчя.
— Тож~~ Кай-чан. Я хочу дещо в тебе запитати…
— Щось запитати? Що саме?
— Уннн. Я чула, що в іншому світі є такий вислів: «Працювати — це поразка» або щось таке, так?
Ліниво перевернувшись на своїй літаючій подушці, Фейт запитала своїм звичним безтурботним тоном. "Працювати — це поразка?" Еммм, про що це вона… Зачекайте, якщо вона має на увазі вислів із подібним значенням, можливо, вона говорить про щось інше.
— …Ти мала на увазі «Хто працює, той програв»?
— Саме це! Я якраз це й мала на увазі. Хмм~~ Я так і знала, що той інший світ досить просунутий~~ Ці слова складаються в такий чудовий вислів! І не тільки це, в іншому світі є навіть професії для людей, які не працюють, так?
— …Не думаю, що це професія, але ти говориш про Ніітів?
— Нііт… Точно, це звучить круто! Я повністю поважаю Ніітів! Я теж стану Ніітом!!!
"…………………"
Фейт-сан раптово так загорілася й почала на всі лади вихваляти ніітів. Що за аура від неї йде… Оце так розчарування, а не атмосфера… Вона ж тільки-но з абсолютно лінивою міною бовкнула, що хоче бути ніітом... Зрозуміло, вона належить до «цього типу» людей, ха…
— Еммм…
— Кай-чан!
— Ха? А, так.
— Ми вже вели подібні розмови, тож тепер ми «Душевні Друзі», так!?
— Ха? Душевні Друзі?
— Саме так! Ми друзі, чиї душі пов'язані разом! Навіть найкращі друзі! Пара, поєднана долею! Правильно!?
— …Х-Хаах…
Вона раптом стала такою енергійною, і тепер здається, що вона з тих людей, які абсолютно не вміють зчитувати атмосферу. Я навіть не впевнений, як це сталося — тільки-но ми обмінялися кількома словами, а наступного моменту вона вже говорить про те, що ми душевні друзі. Як би це сказати… Я не можу позбутися відчуття, що за цим ховається якийсь прихований мотив.
— Тож, Кай-чан, якщо я, твоя найкраща подруга, потраплю в біду, ти ж мені допоможеш, правда!?
— ……Ц-Це, ну… Якщо це щось, що я можу зробити…
Як я й очікував, ось воно. Це майже так, ніби я потрапив у пастку продавця. Поки що я просто запитаю її, про що вона взагалі говорить.
"Що мені робити, якщо вона раптом попросить мене «піти купити цю вазу»? Можливо, варто якось накивати п'ятами в бік головної вулиці…"
— Сховай мене!
— ……Ха?
Але те, що вона сказала, зовсім не було схоже на те, чого я очікував.
— За мною женуться погані люди…
— Щ-Що ти маєш на увазі? Що відбувається…?
— Пояснювати — це такий гемор — Ні, у мене немає часу, тож пропустимо це. Але в будь-якому разі, мені потрібна твоя допомога!
— ……Я-Я зрозумів. Поки що давай поговоримо з моєю опікункою. Щодо неї можеш не хвилюватися, вона дуже надійна людина…
Присягаюся, вона тільки-но збиралася сказати, що це «гемор», але, можливо, це просто моя уява. Чесно кажучи, я все ще відчуваю, ніби мене заганяють у куток, але, можливо, я просто спантеличений раптовою серйозністю ситуації. Поки що я відведу її до Лілії-сан. Хоча ми бачимося вперше, якщо вона справді потрапила в таку халепу, я не можу просто повернутися до неї спиною. Лілія-сан — дворянка, дуже розважлива та надійна людина, тож я впевнений, що вона зможе їй допомогти.
Оскільки за нею женуться, нам слід дістатися маєтку якнайшвидше…
— Добре, ми ж домовилися, так? Ну що ж, Кайто-чан… Тягни мене.
— …Тягнути тебе?
— Рухатися — це такий геморой, тож……
"……………."
За тобою справді хтось женеться? Блиснувши мені посмішкою, Фейт-сан, здавалося, здулася, мов кулька, з якої випустили повітря. Енергія полишила її, і вона знову валилася на свою подушку, витягнувши до мене руку. Я відчув, як довіра, яку я мав, коли вона казала, що за нею женуться, почала випаровуватися, але поки що вирішив узяти її за руку й потягнути в бік маєтку.
————
У Світі Богів, володіннях, менших за Світ Людей та Демонічний Світ, існує чітка ієрархія з кількома рівнями. Світ Богів — це абсолютне вертикальне суспільство, земля у формі пончика, де на зовнішньому периметрі живуть Низькорангові Боги та звичайні божества, тоді як внутрішній периметр зарезервований для Вищорангових Богів та їхніх підлеглих. У самому центрі цієї землі у формі пончика лежить сад у небесах — місце проживання Богині Творця, Шеллоу Вернал. У найглибшій частині землі внутрішнього периметра розташовані три величезні храми.
У цих храмах живуть три Верховні Богині, найвищі серед усіх Богів, які гідні мати храм поряд із Богинею Творцем і яким дозволено вхід до Плавучого саду. В одному з цих храмів Богиня Часу й Простору, Кронос, йшла довгим коридором. Це був не її храм, а храм іншої Верховної Богині — Богині Долі, тієї, яка керує долею. Коли Кронос пройшла коридором і досягла кімнати в самому кінці, вона легенько постукала в двері, перш ніж увійти.
— Я зайду, Богине Долі… Вже час для Новорічного Благословення, тож мені потрібно обговорити досягнення тих, за кого ти відповідаєш — Що!?
Кронос зайшла до кімнати, але Богині Долі ніде не було… Натомість на самій дальній стіні висів великий аркуш паперу. На папері, який виглядав як записка, була написана лише одна фраза: «Я не піддамся роботі». Деякий час заціпеніло вилупившись на записку, Кронос повільно підійшла до стіни й зірвала папір, поки на її лобі роздувалася вена.
— …Ця дурепа… Вона «знову» втекла!!!
Закричавши від гніву, Кронос вихром вилетіла з храму й одразу ж кинулася на Вищорангового Бога, який опинився поруч.
— Гей! Куди поділася Богиня Долі!?
— Б-Богине Часу й Простору-сама!? Н-Ну, вона… вона кричала: «Я — вітер свободи!», прямуючи до Світу Людей…
— Ц-Ця клята лінива… Я теж вирушаю до Світу Людей. Це може зайняти трохи вашого часу, але підіть до мого храму й перекажіть моїм підлеглим, що відбувається.
— Я-Я покірно слухаюся.
Давши швидкі вказівки Вищоранговому Богу, Кронос попрямувала прямо до Світу Людей. Щоб упіймати свою проблемну колегу, якій, здається, завжди вдається втекти…
— А, я майже забула запитати… а як поживає Богиня Життя?
— Я не знаю… Вона, ймовірно, все ще «спить», як і зазвичай…
— …Чому… Чому жодна з нас не поводиться як Верховна Богиня!!!?
Того дня… а точніше, як і кожного іншого дня, розчаровані волання змученої Верховної Богині лунали на увесь Світ Богів.
————
Коли я повернувся до маєтку Лілії-сан разом із Фейт-сан, мені пощастило знайти Лілію-сан у саду, саме так, як я й сподівався. Зіг-сан та Лунамарія-сан також були там, тож, можливо, вони тренувалися разом? У будь-якому разі, все склалося чудово — Фейт-сан, схоже, у досить скрутному становищі, тож ми зможемо пояснити їй усе якнайшвидше.
— Ліліє-сан!
— Оя? Кайто-сан, з поверне…нням…?
— Ліліє-сан? Що сталося?
Я думав, що Лілія-сан привітає мене з посмішкою, коли побачить, але її слова затихли, коли вона ошелешено подивилася на мене, широко відкривши очі. Лунамарія-сан та Зіг-сан виглядали шокованими не менше, вилупившись на мене — ні, на Фейт-сан, яку я тягнув за собою. У мене раптом з'явилося погане передчуття, і ніби на підтвердження цього, тремтячий палець Лілії-сан вказав прямо на Фейт-сан.
— …Б-Б-Богиня… Долі-сама?
— Яххуу~~ Приємно познайомитися, я буду під вашою «опікою» довгий час!
— …Чому вона… раптово… моє серце ще не готове… Кююю~~
— Моя Леді!?
У ту мить, коли її очі впали на Фейт, обличчя Лілії-сан зблідло. Через кілька секунд її очі закотилися, і вона впала непритомна просто на місці. Е? Зачекайте, що тільки-но сказала Лілія-сан? Богиня Долі?
— …Фейт-сан, є щось, про що я хотів би запитати…
— Що таке, Кай-чан?
— …Фейт-сан — Бог?
— Саме так.
— …І ти одна з Верховних Богів?
— Ага~~ Я відповідаю за долю.
— …Серйозно?
— Серйозно.
Ошелешений їхньою реакцією, я повернувся до Фейт-сан за підтвердженням, і Фейт-сан невимушено відповіла.
Дорогі мамо і тату — Фейт-сан, яку я щойно зустрів, сказала, що поважає Ніітів. Я ніколи не очікував нічого подібного від такої дівчини, як вона, але — вона була Богинею Долі.
————
<Примітки автора>
**Це свято, ми нарешті досягли 100 розділів!**
Кайто за своєю суттю є доброю та турботливою людиною, тож він діє як бабій щодо непутящих жінок. Він завжди закінчує тим, що піклується про них.
І ось, Богиня Долі робить свій вихід…… Богиня, яка заявила, що не хоче працювати. Богиня Долі…… не хоче працювати, тому втекла. Богиня Життя…… загалом завжди спить. Богиня Часу й Простору…… стурбована.
Бідна Кронос...
.
.
.
(П.П Єй, а ось і 100-тий розділ цієї новели, хех, а далі мене ще чекає в перекладі 2500 розділів хахахах. Що до Лілії, то як і завжди "Бідна Лілія".)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]