Розділ 1 - Інший світ був мирним.
Дорога не була ні зловісною, ні чимось незвичайним. Єдина невелика відмінність від звичного полягала в тому, що дорогою з університету я випадково побачив групу з хлопців і дівчат у формі моєї колишньої школи.
Два хлопці і дві дівчини. Четверо старшокласників, що йшли трохи попереду мене, здавалися зануреними в жваву розмову, і для такого елітного одинака, як я, це було майже сліпуче видовище. Особливо дві дівчини — настільки гарні, що цілком могли зійти за красунь класу. Я мимоволі заздрив хлопцям поруч із ними. З таким ідеальним співвідношенням 1:1 вони ще й могли бути двома парами…… Ух, ці щасливчики, хотілось би щоб вони просто вибухнули, і мені байдуже……
Так, це була звичайна дорога додому. До моменту, коли я зупинився за кілька кроків позаду цієї четвірки на червоному світлі біля переходу —– і раптом під нашими ногами з’явився дивний магічний круг.
Перш ніж я встиг бодай почати розуміти, що відбувається, світ переді мною здригнувся, наче екран із перешкодами. Асфальт під ногами перетворився на камінь, а яскраве денне сонце змінилося тьмяним світлом…… ліхтарів? Зачекай, я взагалі не розумів, що коїться.
— Я вітаю вас, «Герой-сама».
Перш ніж я встиг розгубитися, до моїх вух долинув чистий, дзвінкий голос, змусивши мене подивитися в його бік. Там, у бездоганно білій сукні без жодної плямки, стояла вродлива жінка з довгим золотим волоссям і яскравими блакитними очима. Перед нею були троє з тих, кого я бачив раніше — дві старшокласниці та один старшокласник. Га? Там же ще один хлопець був, ні?
— З огляду на раптовість ситуації, ми розуміємо, що —– Е?
Золотоволоса жінка чарівно всміхнулася, починаючи говорити, але раптом зупинилася на півслові.
Тиша запала над сценою, завмерли не лише я і троє старшокласників, а й постаті в застарілих мантіях навколо неї. Наче час зупинився.
— ……Е-е-е, пані? Мені здається, чи тут чотири людини?
— ……Який збіг, Луна. Я бачу те саме.
Одна з постатей у мантії, намагаючись зрозуміти ситуацію, заговорила, і красуня, тепер трохи розгублена, відповіла. На жаль, мій мозок ще занадто перевантажений, щоб нормально це обробити. Якщо це був би комп’ютер, зараз би точно крутилася іконка завантаження. Я мав би встановити антивірус, але…… стоп, про що я взагалі думаю?
Перевівши погляд на трьох старшокласників, я побачив, що вони в такому ж стані, як і я, розгублено дивлячись то на мене, то навколо.
— Щ-щ-що нам робити?! Це ж точно воно, так?! Трьох із них втягнуло в «призив», так?!
— Ш-скоріше за все, так…… що нам робити, пані?
— Навіть якщо ви мене про це питаєте, ми не можемо просто сказати це так «ми помилилися, хіхі», тож доведеться спочатку пояснити ситуацію всім…… А-а, але спочатку треба зрозуміти, хто з них Герой……
— Хіхі…… пані, у вашому віці так поводитися — це вже……
— Чому ти спокійно це коментуєш?!
Що взагалі відбувається в цій жалюгідній розмові? Моє відчуття небезпеки ніби поступово зникає…… Дві старшокласниці просто стоять із порожніми поглядами, а старшокласник ——чому він робить жест перемоги? У цій ситуації — жест перемоги?
Га? Зачекай…… Герой-сама? Призив? Потрапили випадково? Ці слова здаються мені знайомими…… здається, я десь це вже чув...
— Кхм. Ще раз я вітаю...
— Вибачте, я зараз думаю, не могли б ви трохи помовчати?
— А, так. Перепрошую.
Голос перервав мої думки, і я попросив трохи тиші. Точно, я згадав. Це як у тій ранобе, яку я нещодавно читав!
Я не люблю цим хвалитися, але я трохи отаку. Ігри, ранобе — так, аніме не дивлюся, тож напівотаку…… У будь-якому разі, ця ситуація прямо як із ранобе: герой, якого викликають в інший світ, битва з королем демонів —— це класика. Я вже бачив такі сюжети багато разів.
— ……Е-е-е……
Але стоп, навіть у таких історіях є різні варіанти. Інколи герой справді б’ється з королем демонів, інколи королівська родина — це лиходії, а інколи випадковий герой отримує чит-здібність……
— ……Ем, вибачте……
Тож нам зараз потрібна інформація, так? Як кажуть, «правда дивніша за вигадку», але я не можу вже зараз вирішити, що я точно в іншому світі. Хоча ситуація точно ненормальна —— але стоп, я щось забув?
— ……Ем……
— ……Е?
Нарешті я помітив, що золотоволоса красуня дивиться на мене зі змішаними почуттями розгубленості й занепокоєння, і моя свідомість різко повернулася до реальності.
Я згадав, що перебив її, поки думав, і відчув, як блідну.
— ……Якщо ви не проти, я б хотіла продовжити розмову…… це нормально?
— В-Вибачте! У мене є звичка, що коли я думаю, я не помічаю, що відбувається навколо……
Я швидко схилив голову. Знову ця моя погана звичка…… Коли я зосереджуюсь, я перестаю помічати все навколо. Можна сказати, що я дуже сконцентрований, але насправді це означає, що в мене вузьке поле зору.
У будь-якому разі, я облажався. Дві школярки дивляться на мене трохи втомлено, а люди в мантіях усміхаються криво. Старшокласник…… щось бурмоче, дивлячись униз———а, здається, з ним я міг би подружитися.
— Ні, це цілком зрозуміло, що ви розгублені через раптовість ситуації. Ще раз, інші світи. Ласкаво просимо до «Королівства Симфонія».
Після вибачення красуня м’яко усміхнулася і витончено зробила реверанс, тримаючи край сукні. І, як і очікувалося, це справді інший світ.
Гм, вона виглядає дуже благородно, і її ще називали «пані» раніше…… можливо, вона дворянка? А може, принцеса?
— Я Лілія Альберт. Спершу я перепрошую за раптовий призив. Я розумію, що це заплутано. Я скоро все поясню…… але перед цим, чи можу я запитати ваші імена?
— ……А, так. Ем…… я Міяма Кайто.
У відповідь на запитання красуні —— Лілії, я, як найстарший у групі, відповів першим. У романах у такі моменти часто хтось панікує чи сперечається…… але зараз усі просто розгублені.
— ……Кусунокі Аой.
— ……Юдзукі Хіна.
— ……Міцунага Сейдзі.
Слідом за мною представилися й інші. До речі, ім’я хлопця справді круте. Прямо як герой. Значення «вічне світло» і «справедливість» — ніби він народжений бути героєм…… хоча він більше схожий на тихого типу.
— Міяма-сама, Кусунокі-сама, Юдзукі-сама та Міцунага-сама, так? Дуже приємно. Прошу трохи зачекати.
Лілія подала знак людині в мантії, яка дістала щось схоже на кришталеву кулю. Я напружився, але вона поспіхом сказала, що від цього нам шкоди не буде, тож я вирішив не рухатися.
— Схоже, Міцунага-доно був призваний як Герой. Інші — просто ті, кого втягнуло.
— Як я і думав.
Отже, Герой — це Міцунага Сейдзі-кун. Якщо чесно, у мене була така підозра, але…… що буде далі? У цій абсолютно невідомій ситуації Міцунага Сейдзі, якого раптово назвали Героєм, ще й зробив маленьку позу перемоги — це досить вражає. Ти номер один, друже. Іди вже розбирайся з тими складними проблемами чи щось таке.
— Тоді, пояснення для Героя буде там?
— Так, давайте так і зробимо. Лілія-сама, будь ласка, поясніть ситуацію цим трьом, які були втягнуті випадково.
Після цієї розмови Лілія-сан повідомляє нам, що пояснення для Міцунаги Сейдзі ——Героя, і для нас будуть різними, і вона займеться цим окремо.
Я мимоволі висловив незгоду з цим——— що до Кусунокі-сан і Юдзукі-сан…… Я? Мій розум був надто зайнятий іншими речами, щоб про це хвилюватися.
Якщо чесно, я не святий, і в мене просто немає простору в голові, щоб переживати за майбутнє цих незнайомих дітей у такій абсурдній ситуації. Найважливіше для мене зараз———це Лілія-сан, яка намагається заспокоїти Кусунокі-сан і Юдзукі-сан. Я повинен зрозуміти, яка вона людина і що вона збирається з нами робити.
Поки що вона здається скромною людиною, принаймні не виглядає як погана особа, але вона досі не пояснила, навіщо призвала Героя, і я взагалі не розумію, яке в неї становище.
Можливо, я помиляюся, але в легких ранобе це класичний штамп, коли королівська родина виявляється лиходіями, які намагаються використати Героя як раба або погано ставляться до всіх, окрім нього.
Зараз Лілія-сан розділяє нас і Героя Міцунагу-куна для пояснень, і я не можу не думати, чи не приховує вона щось від нас.
На жаль, сумна правда в тому, що вона тримає всі ключі до виходу з цієї ситуації, тому в мене просто немає вибору, окрім як слухати її.
— Я розумію ваші побоювання. Однак я присягаюся своїм ім’ям, що не завдам жодному з вас шкоди. Я перепрошую за обставини та за те, що діяли без попередження, але прошу вас зрозуміти.
Після того як Лілія-сан це сказала і глибоко вклонилася, Кусунокі-сан і Юдзукі-сан, хоч і не були повністю задоволені, перестали висловлювати заперечення. Міцунага-кун також тихо кивнув. Звісно, я теж.
Інші троє, напевно, це також розуміють. Опір, ймовірно, був би марним. Якщо судити лише за кількістю, то людей у мантіях більше ніж удвічі чим нас. Крім того, якщо вірити словам Лілії-сан, це інший світ, тож очевидно, що тут є якась магія.
Звісно, можливо, Міцунага-кун, як Герой, має якісь особливі сили, але я, якого просто втягнули в цю халепу, навряд чи маю щось подібне. У такому разі єдиний варіант для самозбереження — це слухати, що вони скажуть.
Під проводом Лілії-сан ми вийшли з того, що виглядало як слабо освітлений підвал, і потрапили до великої зали з розкішним інтер’єром. Схоже, пояснення для Міцунаги-куна, Героя, мали відбутися тут, і він залишився в кімнаті з людьми в білому одязі, які нагадували священнослужителів. А нас із двома дівчатами повели в іншу кімнату.
Кімната, в яку ми зайшли, була менша за попередню залу, приблизно вдвічі, але все одно достатньо простора. Інтер’єр був у середньовічному стилі: великий стіл і стільці———але особливого «це інший світ» відчуття не було, тож не дуже відчувалося, що я в іншому світі.
— Прошу, сідайте. Луна, чи не принесеш напої для трьох?
— Зрозуміла.
Лілія-сан сіла прямо навпроти нас, а Луна-сан, жінка в костюмі покоївки, яка, очевидно, зняла свою мантію, отримала наказ. Раніше я не міг її розгледіти через капюшон, але тепер бачив, що в Луни-сан світло-блакитне волосся акуратно підстрижене до плечей…… Оце вже трохи більше схоже на «інший світ».
Після того як Луна-сан вклонилася і вийшла, ми обережно сіли. Я сів прямо навпроти Лілії-сан———ну, трохи правіше від неї, а Кусунокі-сан і Юдзукі-сан сіли на два місця далі від мене.
— Насамперед я ще раз прошу вибачення. Мені щиро шкода, що я так раптово призвала вас у цей світ і що ми так довго не пояснювали ситуацію через наші власні обставини.
— А, ні……
— Ем, що…… що з нами буде?
Питання, яке було в голові у всіх нас, озвучила Кусунокі-сан. З її довгим блискучим чорним волоссям і високою стрункою фігурою вона виглядала як справжня Ямато-Надесіко, і її вираз був набагато спокійніший, ніж у мене. Вона, мабуть, людина з міцним внутрішнім стрижнем, на відміну від мене, який трохи боягуз.
-Перш за все, я клянусь ім’ям і честю нашого “Альбертського герцогства”, що ані я, ані будь-хто тут не завдасть вам шкоди, включно з Міцунaга-самою.
— ……Альберт…… герцогство?
— Ах, перепрошую. Я мала спочатку пояснити своє становище. Дозвольте знову представитися. Мене звати Лілія Альберт. Я — дворянська особа…… що має титул герцога в Королівстві Сімфонія.
— Леді Лілія є зведеною сестрою чинного короля і, окрім свого титулу, займає четверте місце в черзі на трон. Тому слова, які вона щойно сказала, клятва її родинним іменем, повинні сприйматися як воля держави.
Герцог!? Четверта в черзі на трон!? Я очікував чогось подібного, але це занадто.
— До речі, їй 22 роки. У Королівстві Сімфонія зазвичай одружуються у віці від 15 до 19 років, тому досить рідко, щоб така герцогиня залишалася неодруженою.
— ……Луна? Чому ти додаєш таку інформацію? Це абсолютно зайве в цьому контексті, тобі не здається?
— Ні, я подумала, що вже час перестати називати вас “Міледі”……
— ……Ми поговоримо про це пізніше.
Що це? Вона виглядає як надзвичайно шляхетна красуня, і її поведінка та мова дуже ввічливі…… але є в ній якийсь розчаровуючий вайб……
І Луна-сан, здається, напрочуд безжальна.
— ……Г-гаразд, повернімося до теми. Відповідаючи на попереднє занепокоєння Кусунокі-сан, я впевнена, що найнагальніше питання — чи зможете ви повернутися у свій світ. Прошу вас заспокоїтися: ви зможете повернутися.
-Ми зможемо повернутися……?
Питання було задане трохи наляканим голосом Юзукі-сан, чия коротка каштанова зачіска надавала їй милий, майже тваринний шарм.
Кусунокі-сан ніжно тримала її за руку, і через менший зріст Юзукі-сан вони виглядали як пара “старша-менша сестра”.
Але якщо порівнювати, груди Юзукі-сан були більші———стоп, про що я думаю!?
— Так…… просто, ну……
Коли Лілія-сан почула слова Юзукі-сан, вона виглядала трохи незручно.
Може, це той самий випадок “перемогти Короля Демонів, щоб повернутися додому”?
Якщо так, можливо, нам не варто довіряти Лілії-сан……
— Магічне коло призову можна використати знову лише через один рік.
— О-Один рік!?
Аре? Це не те, що я очікував.
Інші, напевно, були шоковані тривалістю, але я здивувався з іншої причини.
Так, умови здавалися занадто м’якими……
Зазвичай у таких ситуаціях хіба не змушують залишатися, доки не переможеш Короля Демонів чи щось подібне?
А, можливо, ситуація Міцунaга-куна інша. Тому йому пояснюють окремо.
Навіть якщо умова виглядає легкою, я все одно не можу спокійно прийняти факт перебування в іншому світі цілий рік, враховуючи вплив на наш рідний світ.
— ……Але ж турнір скоро……
— Хіна-чан, це зараз не головне……
Юзукі-сан трохи наївна?
Я вражений, що вона може думати про свій клубний турнір у такій ситуації.
— Ах, будь ласка, не хвилюйтеся. Згідно зі словами “Богині”, плин часу в цьому світі відрізняється від вашого. Коли ви повернетеся, ви опинитеся в тій самій миті, коли вас було призвано. Тож навіть якщо тут пройде рік, Богиня поверне вас у стан до призову — проблем немає.
— ……
Здається, я потрапив у сильний потік вирішення невизначеного, але одразу з’явився новий невідомий елемент — Богиня.
Отже, якщо коротко: нам потрібно буде прожити тут рік.
Але час у нашому світі не зміниться, і навіть якщо ми тут наберемо вагу, Богиня це виправить.
— Звісно, поки ви тут, я забезпечу вашу безпеку, житло, їжу та одяг. Це може бути не надто розкішно, але я гарантуватиму комфортне та безпечне життя.
— ……Г-гм……
— Емм, д-дякуємо вам дуже.
Якщо описати це, це ніби нас обеззброїли———Лілія-сан постійно подає нам настільки вигідну інформацію, що навіть Кусунокі-сан і Юзукі-сан виглядають розгубленими.
Настільки, що вони навіть рефлекторно подякували їй……
Але я все ще не можу втрачати пильність.
Адже ще є справа Міцунaга-куна.
Якщо причина нашого призову — це герой, який має перемогти Короля Демонів, тоді цей світ за визначенням небезпечний.
— ……Можна поставити питання?
— Звісно, Міямa-сама.
— Емм, той, кому зараз пояснюють в іншій кімнаті…… Міцунaга-кун. Ви називаєте його Герой. Це означає, що існує Король Демонів або щось подібне, з чим він має битися?
Я вирішив запитати, напружившись. Це, ймовірно, поворотний момент.
Залежно від відповіді Лілії-сан, я зможу зрозуміти подальші дії.
Поки я нервово чекав відповіді, Лілія-сан і Луна-сан…… нахилили голови, виглядаючи спантеличено.
— Король Демонів? Перший Герой переміг Короля Демонів приблизно 1000 років тому.
— ……Е? Емм, тоді демони вороже ставляться до людей?
— Ні, люди і демони мають дуже дружні відносини. Є багато торгівлі та взаємодії між нами.
— ……А війни?
— Наскільки мені відомо, останні 800 років війн не було.
— ……А монстрів дуже багато?
— Монстри існують, але їх знищенням займаються Гільдія Авантюристів і Орден Лицарів. Вам і Міцунaга-самі не потрібно буде з ними битися.
— ………
Аре? Що це за розмова?
Зачекайте трохи———лише трохи, щоб я це осмислив!
Тобто…… Короля Демонів немає?
Люди і демони живуть у мирі?
Вже 800 років немає війн?
І хоча монстри існують, нам не потрібно з ними битися?
— ……Тоді яка взагалі мета цього призову Героя?
— Приблизно 1000 років тому———точніше, 1009 років тому———Перший Герой-сама перемогла Короля Демонів і стала мостом гармонії між людьми та демонами. На честь її досягнень і щоб молитися про подальший мир, кожні 10 років ми проводимо великий фестиваль, запрошуючи Героя з іншого світу, як і Першого Героя.
— ……Фестиваль?
— Так. Щодо Міцунaга-сами, йому зараз пояснюють в іншій кімнаті, що він стане головною “зіркою” “Фестивалю Героїв”, який відбудеться рівно через рік. Це включає участь у церемоніях і відвідування різних країн. Звісно, його рішення буде поважатися, і він може відмовитися, якщо захоче.
— А, тобто відмова — це варіант?
— Так. У минулому були випадки, коли замість нього призначали інших людей, які виконували роль “актора Героя” у фестивалі. Якщо він погодиться, протягом року до фестивалю його вважатимуть почесним державним гостем. Навіть якщо він відмовиться, йому житло все одно буде забезпечене, і після року подорожей цим світом його повернуть додому.
— ……Емм, тобто…… що стосується нашого майбутнього……
— Так…… Я розумію, що це може бути заплутано, але сподіваюся, що ви зможете насолодитися цим світом і його культурними відмінностями на повну…… У вас буде можливість подорожувати, спілкуватися та відвідати великий фестиваль, який проводиться раз на 10 років, перш ніж безпечно повернутися у свій світ.
— ………………
Дорогі Мамо та Тату————мене втягнули в призов в інший світ. Але цей інший світ був———мирним.
.
.
.
(П.П Я вирішив перекладати за допомогою ШІ, хоч переклад і роблю за допомогою Ші, але приходиться перечитувати розділ, і виправляти деякі нюанси і тд, тому переклад я і не зможу робити багато і часто, так як все одно потрібно редагувати, але буду старатись перекладати по 2-3 розділи на тиждень. Тож раджу підписатись на ТГ, щоб отримувати інформацію що до перекладу, посилання на ТГ є в описі команди.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )
