Розділ 9 - Я вже не "молодша сестра", а "наречена", зрозумів?
Ми перемістилися до моєї кімнати.
Я сидів на ліжку поруч із Лекі.
Юрі сказала, що вже обговорила все, що хотіла, і пішла до лісу кликати моїх батьків.
Спочатку я збирався піти з нею, але вона сама заперечила:
— Джине-сан, ти краще забудь про все й приділи час Лекі-тян, добре? Ой, під "приділи час" я зовсім не мала на увазі розваги в ліжку...
Тож, оскільки вона сама так сказала, жодних проблем бути не повинно.
Другу частину її фрази мій мозок просто відмовився сприймати, тому я її майже не запам'ятав.
— Юрі в душі дуже добра, тому вона мені подобається. На неї неможливо ображатися.
— Це так.
— Вона й готує смачно, і з навчанням мені допомагала.
— Це так.
— А ще її груди більші за мої.
— Це та... Слухай, може припиниш так раптово казати речі, з якими важко погодитися?
— Але в силі почуттів до Джина я їй не програю.
Лекі розкинула руки й упала спиною на ліжко.
Вона злегка поплескала рукою по матрацу, запрошуючи мене, і я ліг слідом за нею.
Це було звичайне дешеве ліжко. Воно жалібно рипнуло, і лежати було не надто зручно.
Проте бачити Лекі ось так поруч було неймовірно звично й приємно.
— Раніше ми часто спали разом. Ностальгія.
— Я якраз про це ж подумав. Пам'ятаєш, як ти будила мене, щоб я сходив із тобою в туалет, бо ти боялася, а потім залізала під мою ковдру?
— Угу. Спати з Джином завжди було тепло.
— Тобі-то тепло. Спочатку ти тулилася до мене, як липучка, а коли засинала, починала так крутитися, що завжди відбирала в мене всю ковдру!
Я грайливо й легенько клацнув її пальцем по лобі. Проте Лекі навіть оком не мигнула.
— Хе-хе-хе. Моє тіло вже загартоване, такою слабкою атакою мене не пробити.
— Благословення «Герой» і справді могутнє. Мені з тобою вже точно не зрівнятися.
— Звісно. Я вже набагато сильніша за Джина. Можу здолати тебе одним мізинцем. Хочеш поборотися на руках, як у дитинстві?
— Ха-ха, я на такі провокації не поведуся.
— Тікаєш? Ну й боягуз ти став, Джине.
— ...Це не боягузтво, а стратегічний відступ.
— Слабкодухий. Слабенький. Слабший за мій мізинець.
— ............
— Ой-ой, невже ти перетворився на курча, яке боїться навіть вийти на арену через страх програти? Який же ти незграбний.
— Ну все, тримайся!!
— ...Усе точнісінько так, як і казала мені Юрі...
Вона щось там бубоніла собі під ніс, але я не розчув, та це було й неважливо.
Якщо я відступлю після таких насмішок, то буду принижений як чоловік.
У мене ж теж є хоч якась гордість.
— Я розіб'ю тебе вщент. І давай без оцих мізинців, викладайся на повну!
— Ти впевнений? Буде справді боляче.
— Давай свій мізинець!
І ось, моя остання крапля чоловічої гордості, щоправда, щойно розлетілася на шматки.
— Добре, як скажеш.
Я міцно вхопився за мізинець Лекі.
Він був таким маленьким і тоненьким, що повністю ховався в моїй долоні.
За звичайних обставин це виглядало б як знущання хлопця над беззахисною дівчиною.
Але мій суперник — «Герой» Лекі. Тому я з самого початку викладався на всі сто відсотків...!
— Починай, коли будеш готовий.
— Гаразд... Вперед!
Не гаючи ні секунди, я переніс усю вагу свого тіла на руку, намагаючись притиснути її палець до ліжка.
Мої біцепси напружувалися, на руці виступили вени.
Це без сумніву був удар усієї моєї нинішньої сили.
Проте Лекі не зрушила з місця ні на міліметр.
— Хі-хі, ти так стараєшся, це мило.
Щойно Лекі весело посміхнулася, мій світ перевернувся на 180 градусів.
— ...Е?
— Ну от і все, я перемогла.
Отямився я вже тоді, коли лежав на ліжку.
А задоволена Лекі вмостилася прямо на моєму животі.
— ...Повна поразка. Ех, визнавати цей факт якось аж боляче.
— У змаганні на силу все саме так і мало бути. Але битви виграються не лише силою, тому не втрачай упевненості в собі.
Лекі лагідно поплескала мене по голові.
Точнісінько так, як я колись робив для неї.
...Це знову змусило мене чітко усвідомити, що вона більше не та маленька дівчинка, яку мені потрібно було захищати.
— Менше з тим, програш є програш. Як покарання, Джин пройде через мій допит.
— ...Що?
Ігноруючи моє ошелешене обличчя, Лекі опустила руки на ліжко по обидва боки від моєї голови, затискаючи мене в пастку, щоб я не втік.
Її смарагдові очі дивилися на мене прямо й проникливо.
— Джине. Чому ти перестав спати разом зі мною? Навіть під час мандрів ти спочатку спав поруч.
— Е-е-е?!
З мого рота вирвався дуже дивний звук.
"Та це ж очевидно! Твоє тіло виросло, перетворившись на прекрасну дівчину, і мені стало вкрай важко стримувати свої природні чоловічі реакції!"
"Я ж не якийсь там святий праведник, позбавлений будь-яких чоловічих бажань."
"Я просто вирішив, що спати впритул буде шкідливо для нашого психічного здоров'я та й для нас обох, тому й вибрав спати окремо."
...Але ясна річ, що таку сороміцьку правду я не міг бовкнути так просто й чесно.
— Та-а... це тому, що ти вже доросла дівчина, Лекі. Якщо Юрі та інші побачать, як ми спимо разом, тобі ж самій буде ніяково й соромно, хіба ні?
— Мені зовсім не соромно. Тому відсьогодні спимо разом.
— Але є ж і інші причини! Ну, знаєш, хлопець і дівчина в одному ліжку... це якось... З боку це виглядає так, ніби я як чоловік можу будь-якої миті напасти на тебе...
— Тобто, Джине, ти сприймаєш мене як жінку?
— Та ні, я не це мав на...
— Тоді жодних проблем. Ми точно спимо разом із цієї ночі.
— Вибач мені. Ти так виросла й стала такою красивою, що я злякався власних думок і вирішив триматися на відстані. Пробач мені, будь ласка!
Я молитовно склав руки перед обличчям, благаючи про прощення.
"Чому... чому мене змусили власноруч зізнатися у своїх чоловічих слабкостях...?"
Це ж фактично означає, що я прямо сказав, що дивлюся на Лекі саме як на дівчину.
"Що я взагалі кою перед дівчиною, яка запропонувала мені одружитися... стоп. А хіба це зараз є проблемою...?"
— Добре, я прощаю тебе.
Лекі дарувала мені своє прощення, ніби повністю підтверджуючи мої останні думки.
"Яке щастя... вона не зненавиділа мене..."
Страх перед найгіршим сценарієм зник, і я з полегшенням зітхнув.
— Лекі, дяку...?!
Проте цей спокій тривав лише мить.
Вона перервала мої слова, раптово притиснувшись своїми губами до моїх.
М'який дотик злився воєдино, і ми застигли так близько, що я на мить забув, як дихати.
— ...Нарешті. Нарешті ти чітко й прямо сказав, що бачиш у мені не молодшу сестру, а дівчину.
Поки я стояв абсолютно онімівши, Лекі відсторонилася і з задоволеним виглядом провела пальцем по власних губах.
— Нарешті я перестала бути просто молодшою сестрою. Я така рада. Тепер я можу стояти не за спиною Джина, а поруч із ним. І за силою, і духовно, і за статусом. Тепер, коли я це знаю, на сьогодні я цим і обмежуся.
Посмішка, з якою Лекі це промовила, здалася мені найпрекраснішою з усіх, що я колись бачив у своєму житті.
.
.
.
(П.П Що до слів про молодшу сестру, Лекі подруга дитинства Джина, але він з нею поводив себе, як з молодшою сестрою, опікав її, і тд, але Лекі хотіла щоб він бачив в ній не молодшу сестру, а Жінку з котрою міг би провести своє життя, тому і радіти почала коли він визнав що бачить в ній Жінку.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )