Розділ 77 -【Пам'ятковий СС】Боротьба за право спати вдвох із Джином в одному ліжку (1)
◇ Пам'ятковий СС на честь першої річниці серіалізації манґа-адаптації. Відкиньте всі думки й просто насолоджуйтеся◇
— Чемпіонат «Хто сьогодні зможе спати вдвох із Джин-саном»～!
— Оー.
— Розпочинається битва, у якій не можна програти.
Уся сьогоднішня робота в якості [команди Героя] була завершена, і ми вчотирьох, як завжди, попрямували до ліжка, щоб відпочити.
……Принаймні, я так думав, але Юрі знову організувала якийсь дивний захід.
Якщо судити з назви, сьогодні я мав спати в ліжку не з усіма чотирма, а лише з однією з трьох.
Але тоді що буде з двома іншими?
— Ті, хто програють, щоб не заважати, спатимуть у коридорі. Обіцянка дівчат.
Поводження виявилося гіршим, ніж я очікував.
Хоч вони й дівчата, але, здається, рішучості в них більше, ніж у чоловіка.
— Стій, Юрі. Це вже занадто.
— Так. Я згодна з Люсікою. Я теж хочу чогось іншого.
Як і очікувалося, вони обидві запротестували.
Ну так. Напевно, їм не дуже хочеться спати в коридорі, та й мені хотілося б мати в кімнаті когось, хто наглядав би за мною та зупиняв мої витівки, тому разом у кімнаті—
— Переможені заважатимуть навіть у королівському замку. Найкраще буде спати в спальнику в саду.
— Я теж саме це хотіла сказати. Така збоченка, як Юрі, не зможе стриматися, якщо програє.
— — Ось вони, мої любі дружини, яких я покохав.
Їхня рішучість і запал перевершували навіть мою уяву.
Оскільки тепер і моя цнота опинилася під загрозою, я вирішив нарешті втрутитися.
— Ви троє. Хіба не можна сьогодні теж усім разом спати?
Завдяки тому, що ми всі спали на одному ліжку, певною мірою зберігався баланс, за якого ніхто не міг діяти за спиною інших.
Моя розсудливість зовсім не була в безпеці, зате моя цнота була захищена.
Я не міг просто дивитися, як цей мир руйнується прямо перед моїми очима.
Саме з цією думкою я й запропонував це, але……
— — — Ні (не можна).
— Як завжди, радий, що, схоже, вибору в мене немає.
Отримавши ідеально злагоджену відмову від усіх трьох, я покірно сів на ліжко.
Коли стаєш таким досвідченим, як я, то вже просто приймаєш ситуацію, сідаєш на ліжко й чекаєш на вирок.
Зрештою, навіть якщо спробувати втекти, тебе одразу спіймають, тож це безглуздо.
Якщо вже на те пішло, то я сам волів би спати надворі.
Наполовину змирившись із долею, я знизав плечима й почав прислухатися до розмови трьох.
Нехай переможе Лекі або Люсіка. Нехай переможе Лекі або Люсіка. Нехай переможе Лекі або Люсіка……!
— Джин-сан…… Ви так гаряче на мене дивитеся…… Я неодмінно переможу!
Юрі підморгнула, а потім стиснула свої груди обома руками, підкреслюючи їх.
А, Люсіка вдарила її з абсолютно порожнім поглядом.
— Боляче!? Люсіка-сан, ви справді сильно вдарили!? Тільки Джин-сан має право бити мене по грудях і сідницях!
— Замовкни, молочна корова Голштин! Така купа жиру ось так!
— Плюх-плюх-плюх.
— Кья!? Перестаньте вдвох трясти їх знизу! Вони обвиснуть! Втратять пружність!?
Юрі, якою вони безжально бавилися, почервоніла й намагалася прикрити свої пишні груди.
Але вони хиталися вже не просто «плюх-плюх», а аж «ба-лун-ба-лун».
……Видовище було надто жорстоким випробуванням для моєї розсудливості.
Вирішивши, що краще не дивитися на це прямо, я прикрив очі рукою й спостерігав за трьома крізь проміжки між пальцями.
Н-ні, я зовсім не хочу дивитися, як хитаються груди!?
Я зовсім не думаю про щось таке непристойне, ясно!?
Вибудовуючи виправдання, невідомо кому адресовані, я намагався виправдати власні дії.
— Кх…… якщо вже так, тоді й я!
— Хя.
Юрі, яка до цього зосереджувалася на захисті, немов у контратаці схопила груди Лекі, які так добре поміщалися в долоні.
Пальці Юрі, майстрині збочень, рухалися з відточеною майстерністю.
Лекі, яка мала [благословення] тієї самої [Героїні], не могла нічого вдіяти, і Юрі вільно м'яла її п'ятьма пальцями.
— Мм…… Юрі…… нє-е……
— Хе-хе-хе! Не недооцінюйте мою техніку! Цей абсолютний прийом, який я день і ніч відточувала, щоб одного дня продемонструвати Джин-сану його самоцензурованому Джин-сану…… Навіть Лекі-тян не здатна його витримати!
— Аан……!
— Ну як вам!? Тепер черга Люсіки-сан!
— Кх! Чорт, я—!
У Лекі, що траплялося рідко, з вуст вирвався голос, близький до стогону.
Почувши солодкий голос дівчини, з якою ми разом провели дитинство, я подумав, що не повинен цього слухати, й мимоволі затулив обидва вуха руками.
Тоді мої долоні, які до цього закривали мені огляд, прибралися від очей.
Коли я відкрив очі, переді мною постала Люсіка, з обличчя якої зник навіть гнів і залишився лише беземоційний вираз.
А ще тонкі пальці Юрі, що вп'ялися їй у груди.
Наче перед нею височіла неприступна скеля, Юрі не могла нічого схопити.
Тому, на відміну від Лекі, абсолютний прийом Юрі не спрацював.
— …………
— Л-Люсіка-сан? Ну…… Я не хотіла нічого поганого……
— А, усе гаразд. Я теж…… зроблю те саме з Юрі.
— Га!? А, Люсіка-сан!? Ну…… Палець! Палець спрямований не на груди, а прямо в обличчя-е-е-е-е!?
П'ять пальців Люсіки майстерно схопили Юрі за обличчя, і замість стогонів від абсолютного прийому по кімнаті рознісся крик.
……Куди ж подівся той перший чемпіонат?