Розділ 76 - Друга пропозиція
Щойно ми телепортувалися до великої зали, наші погляди зустрілися з Ульвальтом-самою, який ходив туди-сюди перед троном.
……Схоже, він неабияк за нас переживав.
Я зробив крок уперед і доповів про наше повернення.
— Як і було обіцяно, ми повернулися вчотирьох, Ульвальт-сама.
— Оо, добре, що ви повернулися! Феліціє. Нічого не сталося?
— Так. Оскільки всі одразу прийшли нас зустріти.
— Он як, он як. Це найголовніше.
Полегшено погладивши себе по грудях, Ульвальт-сама сів на трон.
Тоді Юрі зняла тіару з голови й понесла її прямо перед очі Ульвальта-сами.
……Ця тіара коштує стільки ж, скільки річний бюджет [Святої Церкви].
Бюджет найбільшої організації королівства…… Мені, колишньому простолюдину, навіть важко уявити його масштаб.
— Ульвальт-сама. Я хотіла б, щоб у королівстві провели експертизу цієї речі……
— Якщо так, то я її прийму, але…… мм!? Феліціє, мені й без експертизи все зрозуміло!
Ульвальт-сама вигукнув це особливо гучно.
Побачивши його реакцію, Юрі теж підстрибнула.
— Тобто це не підробка!?
— Ага, я бачив її десятки років. Тут не може бути помилки. Звісно, ми все одно віддамо її на експертизу.
— Прошу вас!
— Але як же добре ти помітила це, Феліціє.
— Просто дорогоцінний камінь був настільки чистим і прозорим, що я його запам'ятала.
Ми втрьох не могли встигнути за цими двома, які так захопилися розмовою.
Коли ми схилили голови набік, Юрі з гордим виразом обличчя пояснила нам.
— Тобто, дорогоцінний камінь, використаний у цій тіарі, є тим самим матеріалом, який використовувався і в наших [весільних каблучках].
……Що?
— — — Еееееее!?
Наші крики пролунали по всій великій залі.
— Ммм…… Джин-сан.
— Що таке?
— Невже мої груди справді більші з лівого боку?
— Не забивай собі голову такими речами й швидше зігрівайся.
— Добре-е.
Схоже, сама вона не надто цим переймалася.
Легко відповівши, вона опустила ноги у ванну й одразу ж підпливла до мене.
Спільне купання у великій купальні, яке вже стало звичним і перетворилося на частину повсякденного життя.
Юрі ще не повідомила Лекі та Люсіці, що її дієта успішно завершилася, тому вона насолоджувалася ось таким часом, коли могла побути ніжною дівчинкою.
Зрештою, сьогодні сталося надто багато всього, тому Юрі не стала здійснювати атаку зі своїм спеціальним губчастим мочалком і просто спокійно змивала з себе піт.
— Коли ось так розслабляєшся, здається, ніби втома виходить аж із самого тіла, чи не так?
— Ага. Я ще з учора не спав, тож трохи хочеться спати…
— Тоді…… прошу. Можете спертися на моє плече.
Юрі постукала по власному плечу.
Її розігріта шкіра на потилиці виглядала спокусливо.
— Якщо хочете, можете спертися й сюди.
— Я утримаюся.
Вона м'яко пропонувала мені подушку з великих грудей, але якби я поклав голову туди, то замість відпочинку, навпаки, збадьорився б, тому, як вона запропонувала спочатку, я влаштувався на її плечі.
М'якість її пружної шкіри була приємною.
……Не варто. Щойно я ось так розслабляюся і повністю віддаю їй вагу свого тіла, сонливість одразу ж накочується на мене.
Щоб не завдавати Юрі клопоту, треба не заснути.
— Добре, що ви з Рієрою помирилися.
— Так. Вона одна з небагатьох моїх подруг, з якими я знайома ще з давніх часів. ……Я рада, що навіть у такий спосіб нам вдалося позбутися непорозуміння.
Було б сумно, якби після того, як ми так добре ладнали, ми залишилися в розладі.
Я радий, що дороги долі Юрі та Рієри знову перетнулися.
— До речі про непорозуміння, Джин-сан, ви ж увесь цей час помилково вважали Рієру чоловіком, так?
— Угх…… Ну так. Коли я вперше її побачив, вона була дуже красивою, тому я вирішив, що вона чоловік.
— І що?
— ……Що саме?
— Джин-сан ревнував Рієру?
— Ну…… Не міг же я не ревнувати. Коли я думав, що вона колишній чоловік Юрі…… я трохи аж надто завівся.
Ааа, як же соромно……!
Нема чого було це приховувати, тому я чесно розповів їй, але як же це соромно……!
— Он як, еге ж. ……Я, виходить, кохана вами～
— ……Юрі, ти зараз уся червона, правда?
Оскільки її голова лежала на моєму плечі, я не міг побачити її обличчя, але чомусь мені здавалося, що так і є.
— Н-ні, зовсім ні!?
— Тоді можна на тебе подивитися?
— Навіть якщо я зараз червона, то це, напевно, через те, що температура тіла підвищилася! Я зовсім не соромлюся, гаразд? Ми з Джин-саном уже пережили разом набагато соромніші речі.
Соромні речі, кажеш…….
Я надто багато чого міг пригадати, щоб вибрати щось одне.
І що це тоді взагалі означає……?
— Добре, добре. ……До речі, Юрі, що тобі сподобалося найбільше?
— Ммм…… Напевно, те……
— Те?
— Те, що ви поцілували мене ось сюди!
Сказавши це, вона взяла мою руку й міцно притиснула її до своїх грудей.
— Юрі-сан!? Не роби так раптово, мені соромно, припини!
— А якщо не раптово, тоді можна?
— Навіть якщо не раптово, припини!
— Тоді я більше ніколи до них не торкатимуся. Ви точно цього хочете～? Хоч вони такі великі й приємні.
Вона притиснула мою руку до грудей ще сильніше, ніж раніше.
Оскільки між нами був банний рушник, це обмежилося смертельним пораненням, але, як і завжди, це було настільки приємно, ніби я піднісся аж до небес, що я не міг знайти жодного виправдання.
— ……Вибач.
Визнавши поразку, Юрі тихенько засміялася.
Невже мій вигляд був настільки кумедним і смішним?
— Вибачте. Я теж трохи вас надто дражнила.
— ……Ти справді шкодуєш?
— Звичайно. Тому й те, що я сказала щойно, не враховується. Я розповім Джин-сану про те, що насправді було найприємнішим.
Якщо це не слід від поцілунку, то з того, що залишилося, можна згадати рольову гру з немовлям, костюм зайчика…….
……Усе це цілком могло бути відповіддю, тому я не міг визначитися…….
— Еее～. Невже Джин-сан не розуміє? Це ж дуже проста річ.
Коли кажуть, що це просто, я ще більше не можу зрозуміти.
Через те, що все моє тіло зігрілося, голова теж уже погано працювала.
— ……Не виходить. Не можу придумати.
— Тоді вважатимемо, що ви здалися. Я хотіла, щоб ви вгадали…… Але Джин-сан ще зовсім не розуміє жіночого серця.
— Прошу вибачення. ……Я буду старатися.
Побачивши, як я похнюпив плечі, Юрі знову весело засміялася.
……Навіть якщо я показую такий жалюгідний вигляд, якщо це приносить їй радість, то нехай.
— Але для Джин-сана це могло бути складно. Думаю, Лекі-тян і Люсіка-сан одразу б відповіли.
— ……Тільки для мене?
— Саме так. Адже для Джин-сана це зовсім не щось особливе, а звичайний вчинок, який ви вважали природним зробити.
Юрі підняла мою голову й прошепотіла відповідь мені на вухо.
— Правильна відповідь…… це те, що Джин-сан прийшов забрати мене.
Спогад, про який вона розповіла, був зовсім не тим, що я очікував.
◇ ◇ ◇ ◇ ◇
— Що!? Оце!?
Джин-сан дивиться на мене з виразом щирого здивування.
Гадаю, Джин-сан уявляв щось із того, що ми робили до сьогоднішнього дня, що викликало в нього особливо сильну реакцію…… Але насправді це не так.
— А～, я так і думала. Я думала, що Джин-сан саме так і відреагує.
— Але…… Це ж те, що я мав зробити, хіба ні? Ми ж людина, з якою поклялися одне одному в коханні.
— Зовсім ні. Адже я вислухала скарги багатьох подружніх пар і знаю, що у світі є чимало людей, які не допомагають одне одному.
— ……Якщо Юрі так каже, то, мабуть, це справді так……
Джин-сан усе ще, схоже, не був переконаний.
……Джин-сан. Ви навіть не уявляєте, наскільки великою підтримкою для мене є те, що ви продовжуєте дотримуватися своєї обіцянки.
Наскільки я рада тому, що ви не дозволяєте осквернити спогад про найкращий день усього мого життя.
Про той момент, коли ви визволили мене з тієї в'язниці.
"Розкажеш мені про Юрі? Про щось веселе…… чи навіть про щось болюче, байдуже про що."
"Чому…… ви хочете цього?"
"Бо ми молимося Юрі, ніби приносимо молитви богині, але сама Юрі не може ні на кого спертися. Мені здалося, що це дивно."
"――――"
"Якщо тебе влаштовує такий, як я, то хочу, щоб ти покладалася на мене. Коли Юрі буде важко, коли ти будеш на межі зламу, я хочу бути поруч і підтримувати тебе."
"……Невже таке дозволено?"
"Якщо хтось не дозволить, я його просто відлупцюю. Я хочу допомагати не [Святій], а Юрі."
Він не порушує слів, сказаних у цьому спогаді.
Він доводить, що любов, яку я відчула, не була помилкою.
Скільки людей у цьому світі здатні чинити так само?
Джин-сан такий добрий, що зовсім не розуміє, наскільки він рідкісний.
— Навіть якщо для Джин-сана це щось само собою зрозуміле, для нас це надзвичайно радісно.
— Он як…… Але якщо Юрі була рада, то я теж радий, що доклав усіх сил, щоб так вчинити.
Джин-сан позіхає.
Схоже, йому справді дуже хочеться спати.
— ……Юрі, вибач. Можна я лише кілька хвилин на тебе сперся?
— Якщо ви так зробите, хіба не заснете? Ви ж перегрієтеся.
— Все гаразд…… справді, лише трі…… хи…… трошки……
Ммм, він уже повністю готується заснути…….
Безперечно, краще було б спочатку вийти з великої купальні, а вже потім спати в ліжку.
У ліжку я могла б безперешкодно торкатися його, але в такій позі нічого пустотливого зробити не вийде.
……Точно. Я придумала дещо хороше.
— Джин-сан. Я подарую вам найкращий засіб від сонливості.
—――――
Чути звук, як наші губи торкаються одна одної.
Кров миттю розливається по всьому тілу, а серце різко прискорює свій ритм.
А, гаряче……
Н-невже першою здамся саме я……!?
Поцілунок губами, який я так давно хотіла спробувати.
Щастя, яке я відчуваю від нього, зовсім не таке, як від сліду від поцілунку на грудях.
Від цього відчуття блаженства моя голова ніби ось-ось вибухне.
— Т-тож як вам смак моїх губ?
Я мимоволі говорю трохи вищим голосом, але Джин-сан теж захоплений моїм поцілунком і, схоже, нічого не помічає.
— ……Це було так раптово, що я не зрозумів.
— Е～, це жорстоко, Джин-сан.
— В-вибач!
— Хе-хе, я жартую. У нас ще буде безліч нагод, тож просто як слід відчуйте смак наступного разу.
Обвивши руками його шию, ми наближаємо губи одна до одної, ніби намагаючись відібрати подих одне в одного.
— ――Відтепер і навіть коли я стану бабусею, аж до самої смерті…… ми завжди будемо разом, Джин-сан.
Друга пропозиція мала солодкий смак.