Розділ 74 — Прохання до старшого
◇ ◇ ◇ ◇ ◇
— 【Кришталевий метеорний потік Кристал Рейн】!
Громада кристалів, що, розгорнувшись на весь простір перед очима, виблискувала в сонячному світлі.
Якщо потрапити під це, плоть неодмінно буде вирвана, і людина помре.
Чоловік у кесі використовував магію, добре розуміючи її високу вбивчу силу.
Розгорнутий шквал снарядів обрушився вниз увесь одразу.
Хм, впоратися з цим так, щоб не завдати шкоди тим, хто позаду, буде трохи клопітно, але…
— 【Велика стіна всепоглинаючого шторму Автоматичний тайфун】
Я захистилася магією вітру, яка відбиває всю магію в межах вказаної мною області у протилежному напрямку.
Кришталева злива, немов її прокручували у зворотному напрямку, вирушила високо-високо в небо.
— Ти використовуєш доволі цікаву магію! Та, що була щойно, — магія минулої епохи!
— Легко зі мною поводишся, а ще щось кажеш…!
Це справді так.
Зрештою, перемогти мене, Мудреця, у такій галузі, як магія, і справді було б складно, тож це природно.
Його початковою метою було затримати мене, але, на диво, я сама отримувала від цього задоволення.
Інакше кажучи, він теж, мабуть, вважав би великим успіхом, якби зміг утримувати мене тут.
Бо якщо десь вони опиняться в ситуації двоє проти одного — між Джином і Лекі, — усе закінчиться дуже швидко.
Саме тому він від самого початку використовував лише магію з такою високою вбивчою силою.
Він діяв, розуміючи, що я неодмінно захищатиму віруючих.
Оскільки він розумів, що власними силами не зможе мене затримати, то майстерно використав моє становище — чудова стратегія.
Схоже, це людина з напрочуд нелюдською витримкою.
— Ну що ж, яку магію ти покажеш наступною? Я готова грати з тобою скільки завгодно, знаєш?
— …Ні, на цьому все.
Чоловік у кесі подивився в небо й так сказав.
Якщо простежити за його поглядом, там здіймався один стовп білого диму.
— Що це…
— Це те, що використовують у Святій Церкві, щоб повідомити загону під час винищення монстрів. Значення… "Винищення провалилося. Негайно повертайтеся".
— Тобто…?
— …Це означає, що ми програли.
Чоловік поклав посох на підлогу й похилив голову.
Схоже, Джин благополучно повернув Юрі.
Свята Церква вже не мала сил, щоб забрати її відкрито. Саме тому вони й викрали Юрі таким способом.
— Я прожив кілька сотень років… але настільки невдалий день у мене вдруге.
— Тоді тобі пощастило. Я живу в багато разів довше за тебе, але в мене було чимало днів, які були ще невдалішими.
Щоправда, за цей час у мене були й такі чудові зустрічі, що всі попередні погані події ставали зовсім неважливими.
Адже найвище щастя — це те, що я зустріла Джина та всіх інших.
— Ну ж бо, не сиди, ходімо. Відтепер нам потрібно буде дуже-дуже багато про що поговорити зі Святою Церквою.
— …Я розумію. Покірно підкорюся. …Тьху, що ж це таке — Команда Героя, яка ворогує з людством…
Щодо цього я без коментарів.
Я вдавала, що не чую його бурмотіння, схожого на скаргу.
◇ ◇ ◇ ◇ ◇
— Те, що щойно запустили в небо, — якийсь сигнал?
— Ага. Так званий сигнал про провал завдання.
Щойно поєдинок із Рієрою завершився. Точніше, щойно Юрі була нами повернена, Свята Церква, мабуть, вирішила припинити боротьбу.
На цьому справді-пресправді завершилася операція з повернення Юрі.
Було вирішено, що вона нарешті повертається до Команди Героя.
Сама винуватиця від самого початку обіймає мою руку й треться об неї щокою.
— Я знала, що саме Джин-сан знайде мене~!
— Звичайно. Я не міг би сплутати Юрі, єдину таку у світі.
— Джин-сааан~!!
Швидкість тертя щокою подвоїлася.
Тільки дивись, щоб не обпектися через тертя.
— Та ну… Не думав, що на грудях у тебе залишиться такий слід…
— Якби все було настільки ж добре відтворено, я, можливо, трохи й засумнівався б.
— Н-ну, нічого не вдієш, правда? Це ж така властивість 【Благословення】…
Схоже, 【Перевтілення】, що є частиною 【Благословення】 Рієри, змушує користувача сприймати зовнішність побаченого ним об'єкта як точну копію.
Тобто вона не могла відтворити навіть сліди від поцілунків, яких не бачила через те, що вони були приховані сукнею.
До речі, навіть якби на грудях не було знака «любов», я був упевнений, що зміг би впізнати Юрі.
Останнім часом ми стали часто разом ходити до великої спільної купальні, тож я навіть запам'ятав розташування родимки, яка зазвичай прихована.
Наприклад, з внутрішнього боку правого стегна.
— А взагалі, Рієро, як тобі вдалося відтворити все аж настільки?
— Ц-це… мабуть, тому, що я дуже люблю Юу-тян.
— Рієро…
Юрі припинила швидко тертися щокою й подивилася на Рієру з осудливим поглядом.
— …Тільки не перевтілюйся щоночі в мене за допомогою 【Перевтілення】 і не займайся сама з собою, добре?
— Н-не буду! І взагалі, відколи це Юу-тян почала говорити такі, т-такі непристойні речі!? Ти ж була такою невинною…
— Відтоді, як я вийшла у зовнішній світ. Я читала книги, прагнучи стати жінкою, яка подобається чоловікам… і сама не помітила, як стала такою.
— Т-то це все через те, що вона з ним зв'язалася…!
У випадку Юрі, мабуть, свою роль відіграло й те, що спочатку вона була невинною, тож увібрала такі знання, наче губка.
Раніше вона була абсолютно чистою, а тепер повністю забарвилася в рожевий колір.
Але те, що в цьому звинувачують мене, справді обурливо.
— Т-так, до речі, вона бачила не лише мої груди, а й сідниці… Юу-тян, тобі краще відмовитися від цього збоченця.
— Джин-сан — чудовий збоченець, тому все гаразд.
Це вона мене хвалить? Ні, мабуть, хвалить.
Адже це я сказав Юрі, що навіть стану збоченцем заради неї.
Цього разу я був вдячний собі в минулому за те, що став збоченцем.
— Сюди прийде лише той чоловік у кесі?
— …Ґішш. Ґішш Іджект. Є ще один — Бонді Кламті, суцільна грудка жадібності, який до того ж жадібний до грошей… але, мабуть, він утік ще на початку бою, тож, думаю, не прийд――Дон!――що це!?
Гучний звук заглушив голос Рієри, і стіна розлетілася.
— А, Джин і Юрі тут.
Поки всі дивилися на нас, із хмари піску з'явилася Лекі, яка несла чоловіка на плечі.
— А… На плечі "Героя" лежить саме той Бонді Кламті.
— Тобто всі найвищі керівники Святої Церкви зібралися в одному місці?
— Виходить, так. …Але, якщо чесно, я здивована… Навіть не думала, що вона просто проб'є стіну…
— Я заблукала дорогою, а так було простіше.
Сказавши це, Лекі, як завжди, зробила знак V пальцями й почала весело махати ними.
Ще й зруйнований Великий собор шкода, але… віритиму, що Ульвальт-сан якось із цим розбереться.
Він же сказав нам іти й бешкетувати!
Пробачте, Ульвальт-сан!!
— Гей, схоже, всі вже зібралися.
— Люсіка!
Люсіка спустилася з неба, використовуючи магію вітру.
Позаду неї йшов чоловік у кесі, який не міг відірвати погляду від стіни, щойно проламаної Лекі.
— Пробач. Мені знадобилося трохи часу, щоб разом із ним пояснити віруючим Святої Церкви, що сталося. Але, принаймні, вони погодилися з поясненням.
— …Я й сам хотів би, щоб мені пояснили, що це за картина руйнування.
— Тут тобі краще змиритися з тим, що ти просто обрав не того супротивника, з яким варто було сваритися.
— Тому я й не люблю цих людей, які перебувають за межами меж здорового глузду…
— Я ж попереджала тебе, Ґішш.
—…………
Чоловік, якого називали Ґішшем, замовк.
Схоже, вона влучила в болюче місце.
— …Ну що ж.
Люсіка плеснула в долоні, привертаючи загальну увагу.
— Оскільки всі головні дійові особи вже зібралися, то давайте проведемо веселу розмову, щоб вирішити, чим усе це закінчиться. Як саме ми збираємося залагодити цю справу… Нам належить важлива розмова.
— — Так.
Коли Мудрець Люсіка з усмішкою каже «розмова», це має неймовірно переконливу силу, що не залишає місця для заперечень.
Гадаю, саме в цей момент думки всіх присутніх тут повністю збіглися.