Розділ 73 - Перемога справжнього кохання
◇ Короткий зміст попередніх подій ◇
Джин і його команда прийшли врятувати Юрі, яку забрала із собою Свята Церква.
Після запеклої битви з Рієрою, яка була безпосередньою виконавицею викрадення Юрі, з неї стягнули не лише штани, а й спідню білизну, і виявилося, що там не було того, що мало б бути в чоловіка.
◇ ◇ ◇
Причина, через яку я опинилася на дні й стала рабинею, була банальною для бідного села в глушині.
Зменшення кількості ротів, які треба годувати.
Мої батьки, які не мали змоги утримувати мене, дівчину, що не могла бути робочою силою, без вагань продали мене работорговцю.
Звісно, я не хотіла цього, але протистояти силі дорослих було марно, тож мене кинули в клітку, завантажену на віз.
Шрам на щоці я отримала саме тоді. Батько залишив його, щоб змусити мене, яка плакала й верещала, підкоритися.
Пам'ятаю, як моє серце зламалося, коли він побив мене за те, що через його ж вчинок йому заплатили менше.
Після цього я лише байдуже гойдалася у возі, а люди в клітці то зникали, то з'являлися — і тоді я зустріла свою долю.
— Ґішш. Я хочу цю дитину.
Дівчинка приблизно мого віку вказувала на мене.
Саме вона, гарно вбрана дівчинка, стала тією, кому я згодом присягну на вічну вірність. Святою — Юрі Феліcії.
Після цього все відбулося дуже швидко: дорослий у церковному вбранні купив мене та ще кількох дітей.
Але на відміну від інших дітей, мене повели не до сиротинцю, а через Великий собор до вежі, що розташовувалася в його глибині.
Як я дізналася, на відміну від мене, господинею інших дітей була та доросла людина в церковному вбранні, а моєю господинею була вона.
— Від сьогодні ти моя подруга.
Після цього я проводила такий щасливий час, що здавалося, ніби все, що було раніше, — брехня.
Я могла їсти тричі на день, мала м'яке ліжко й щодня приймала ванну. Від мене не вимагали працювати як від рабині. Мені просто треба було жити разом із Юу-тян.
Поки я проводила ці щасливі дні, моя повага до Юу-тян дедалі зростала.
Юу-тян присвячувала Святій більшу частину свого дня.
Хоча вона сама була ще дитиною, вона розв'язувала проблеми дорослих, а іноді її навіть запрошували до себе дворяни.
І ті, хто звертався до Юу-тян за порадою, зрештою завжди залишали її з усмішкою та словами подяки. Усі — навіть ті, хто до цього ридав або був змучений своїми стражданнями.
Що більше я бачила, якою неймовірною вона була, то сильніше мене охоплювала думка, що так далі не можна.
Я хочу бути корисною Юу-тян.
Коли це бажання стало достатньо сильним, я попросила дорослого в церковному вбранні… Ґішша-сан — навчити мене різних речей.
Фехтування. Навчання. Манери. Загальні знання. Шкода, що через свою незграбність я погано вміла користуватися магією та «Благословенням», але навіть так я навчилася робити набагато більше, ніж раніше.
Я була дуже рада, коли подумала, що відтепер зможу ще більше допомагати Юу-тян.
— Рієро… ти ж моя подруга?
— Юу-тян… Свята. Я й надалі підтримуватиму вас, як і раніше.
Я хотіла здивувати Юу-тян, тому спробувала відповісти так, як мене навчав Ґішш-сан.
— …………Он.
Але реакція Юу-тян виявилася не такою доброю, як я очікувала, і це мене засмутило.
Можливо, вона все зрозуміла? Я ж думала, що потайки роблю це, поки Юу-тян спить.
Юу-тян була моєю благодійницею та Святою — шанованою особою, яку я мала захищати.
Я продовжувала вдосконалюватися, щоб ставати дедалі кориснішою, і зрештою стала наймолодшою людиною, яку визнали найвищим керівництвом Святої Церкви.
Це сталося незадовго до того, як Юу-тян покинула Святу Церкву як член Команди Героя.
◇ ◇ ◇ ◇ ◇
— Т-ти…! Ти, ти, ти-и-и…………!
— Схоже, після того, як їй довелося пережити стільки потрясінь, вона зараз зовсім не володіє своїми емоціями — мабуть, через вдячність за порятунок і лють через те, що їй побачили сідниці.
— Дякую за пояснення.
Минуло, мабуть, хвилин десять відтоді, як стало відомо про шокуючу правду: людина, яку я вважав чоловіком, насправді була жінкою.
Я зняв із себе ремінь і віддав їй, тож вона нормально натягнула штани.
Але, схоже, оговтатися від шоку вона не могла, тому весь цей час лише трималася на відстані й продовжувала люто дивитися на мене.
— Не можу повірити, що ти виявилася дівчиною…
Тоді це справді не означає, що вона була незайманою.
Рієра не казала нічого неправильного.
На відміну від неї, моє серце було спокійним.
Ревнощі, які я відчував до Рієри, теж поступово вщухли.
— Але чому ти вдавала із себе чоловіка?
— …Я не робила цього навмисно. Форма Святої Церкви однакова для чоловіків і жінок, тому просто багато хто, як ти, сам робить неправильні висновки.
— Вибач за це.
— …Я вже звикла, тож не переймайся.
Сказавши це, Рієра знову відвернулася.
Я знову гірко посміхнувся з її незмінної реакції.
…Ну що ж, підсумуймо ситуацію.
Юрі поруч зі мною. Тобто місію вже виконано.
Рієра теж заспокоїлася, і від неї вже не було тієї атмосфери, що панувала раніше.
Мені навіть здавалося, що якби я просто забрав її із собою, вона не стала б нас утримувати.
Але якщо все так, то це було б надто сумно.
— …Джин-сан.
— …Усе гаразд, Юрі. Іди до неї.
Побачивши, як Рієра, не думаючи про власне життя, відчайдушно діяла заради неї, Юрі, мабуть, теж про щось замислилася.
Вона підвелася й присіла навпочіпки поруч із Рієрою.
— Е? А, Юу-тян? Чому…?
— …Знаєш, тоді мені теж було важко.
— …! …Так.
Очі Рієри широко розкрилися від слів Юрі.
Чи були ці слова очікуваними для Рієри? Чи, навпаки, зовсім ні?
— Я ненавиділа бути Святою у Святій Церкві й постійно хотіла втекти. Мені було боляче, що ніхто не бачив у мені Юрі Феліcію.
— Юу-тян…
Мабуть, вона згадала щось важливе.
Обличчя Рієри поступово зблідло, а очі наповнилися сльозами.
— Мене врятував Джин-сан. …Ось чому я кохаю Джин-сан. …Я подумала, що маю розповісти про це Рієрі-тян.
Емоції Рієри прорвалися назовні. Вона обійняла Юрі й великими сльозами покотила їх по щоках.
— Вибач! Я не зрозуміла твоїх почуттів… Не змогла підтримати тебе…!
— …Ні, це я мала сказати все як слід. Вибач… Я проігнорувала твої почуття, Рієро-тян…
Вони обіймали одна одну й просили пробачення.
…Я сподівався, що після цього старі образи між ними розтануть.
Було б надто боляче, якби почуття Рієри, яка так сильно кохала Юрі, так і залишилися непочутими.
Зрештою сльози Рієри припинилися, і вона повернулася до мене.
— …Я зрозуміла, що Юу-тян відчуває до тебе. Зрозуміла й те, що вона безнадійно тебе кохає… Я змирилася з цим.
— Ось як. Це добре.
— Але я досі не побачила твого кохання!
— …Га?
Хоч здавалося, що все вже закінчилося, Рієра чомусь знову збиралася продовжувати, і я мимоволі розгубився.
— Я хотів показати його раніше, але ти мені завадила.
— Чоловік не може забирати свої слова назад! Ти сам сказав, що доведеш мені своє кохання!
— Несправедливо!?
Але в цій битві в мене не було іншого вибору, окрім як прийняти виклик.
Це було потрібно і заради мене, і заради Юрі. І заради Рієри.
— …Гаразд. Дивись уважно. Ось моє кохання до Юрі!
Я став перед Юрі й уже збирався знову торкнутися її губ своїми — але біла рукавичка Рієри знову втрутилася.
— …Чому ти знову мені заважаєш?
— Звичайно, що заважаю. Я не хочу бачити, як Юу-тян цілують. Тому давай ти доведеш своє кохання способом, який я підготувала.
— …І ти обіцяєш, що якщо я впораюся, то визнаєш наш із Юрі шлюб?
— Присягаюся Юу-тян.
Для Рієри ці слова були найважливішою клятвою.
Можна було зрозуміти, наскільки серйозними були її наміри.
У її очах, які досі були занурені в темряву, знову з'явився вогник життя.
— Я прийму це чесно й відкрито. Що я маю зробити?
— Надягни це на голову й повернися спиною.
Сказавши це, вона жбурнула мені свій знятий плащ.
Я не знав, що саме вона задумала, але, мабуть, це було необхідно.
До того ж тепер я розумів, що вона не та людина, яка справді хоче забрати Юрі, як раніше.
Я накрив обличчя плащем і повернувся до них спиною.
— Тоді Юу-тян, сюди…
— …А, ось воно що!
Я ледь чув, як позаду вони щось там робили.
Але яке б випробування не було підготовлено, я його подолаю!
Як єдиний у світі чоловік Юрі!
— Джин-сан, тепер можете повернутися.
— …Мені здалося, чи зараз я почув два голоси Юрі…?
Якщо коротко, це не була галюцинація, породжена моїм надмірним коханням до Юрі.
Переді мною стояли дві Юрі.
Голос, обличчя, фігура й навіть одяг — усе було абсолютно однаковим, і на перший погляд відрізнити їх було неможливо.
— Що це означає…? Дві Юрі… Це рай?
— Ой, Джин-сан, ну що ви.
— Одна з них — справжня я. А друга — Рієра-тян, яка використала «Благословення» «Перевтілення».
— Спосіб визначити переможця дуже простий.
— Якщо Джин-сан вгадає, де справжня я, він переміг. Якщо помилиться — програв. Ось і все.
Он як. Простий і зрозумілий спосіб.
Якщо є кохання, то визначити, яка з них справжня, буде легко.
— Джин-сан…
— Я вірю, що ви зможете знайти мене… правда…?
Після цього вони склали руки, ніби передавали суд Божий, і заплющили очі.
Тепер настав мій час.
Останнє випробування, щоб здобути щасливий кінець разом із Юрі.
Але мені навіть не довелося вагатися.
Бо в мене був доказ «кохання», який приведе мене до Юрі.
Я підійшов до них — і розірвав виріз на грудях їхніх суконь.
— «»……
Реакція обох була абсолютно однаковою.
…Неймовірно, Рієро.
Попри те, що тобі, мабуть, було неприємно оголювати переді мною груди, ти навіть не видала жодного звуку.
…Але я вже знайшов Юрі.
Я став прямо перед Юрі праворуч і —
— …Я кохаю вас, Джин-сан.
— …притиснув губи до неї, накладаючи їх на «доказ кохання».
— …Я програла, ви двоє. …Вітаю.