Розділ 7 - Я вже забронювала місце для весілля. Похвали мене.
Вона впилася в мене палким, завороженим поглядом.
Хоч я й намагався тримати на обличчі ввічливу посмішку, всередині мене все просто волало від жаху.
"Н-ні, ще рано. Не панікуй, Джине Гайст."
Можливо, тут просто якесь складне непорозуміння, і Юрі все неправильно зрозуміла.
Потрібно поводитися максимально спокійно, не робити поспішних висновків і просто вислухати її.
— Джин-сан, ти ж сам тоді сказав: "Коли тобі буде важко, коли ти ламатимешся, я хочу бути поруч і підтримувати тебе".
"Усе, це кінець, я в глухому куті...!"
"Я чудово пам'ятаю той день!"
"А-але "зачекайте"... Хіба це вважається освідченням?"
"Бажання підтримати близьку людину у скрутну хвилину — це ж цілком природно, хіба ні...?"
— ...Ну звісно. Я теж маю чітко висловити свої почуття словами.
Помітивши мою неоднозначну реакцію, вона повернулася до мене всім тілом.
На її обличчі застиг вираз закоханої по вуха дівчини.
Навіть такий дурень, як я, зараз чітко розумів, які саме слова Юрі збирається сказати далі.
— Я кохаю тебе. Я теж хочу підтримувати тебе, Джине-сан, і відчувати твою підтримку... Я хочу жити з тобою як дружина, яка завжди буде поруч.
Її щирі почуття, висловлені так прямо, проникли мені в саме серце й тепло огорнули його.
Який чоловік не зрадів би, почувши слова кохання від такої милої дівчини?
— Юрі...
За весь час наших спільних мандрів я вперше бачив її з таким виразом обличчя.
Це був не жарт і не спроба піддражнити.
Саме тому моє серце зараз скажено й гучно калатало в грудях.
"Але зачекайте, я ж виходить і Люсікі освідчився?! Це вже якесь двоєжонство!!"
Добре, буду чесним із собою. Якщо піддатися бажанням, я б одружився з обома!
Проте мати кількох дружин дозволено лише аристократам. Щоб узяти обох за дружин, мені доведеться стати аристократом... і це єдиний шлях.
А отже, зараз мені потрібно обрати або Люсіку, або Юрі.
...Це жалюгідно з мого боку, але відповісти просто зараз я не можу...
— Мабуть, Люсіка-сан теж зізналася тобі, так?
— ...Я що, настільки легко читаюся?
Я мимоволі видавив із себе самокритичну посмішку.
Юрі лагідно похитала головою з боку в бік.
— Я просто знаю це. Бо ти — людина, яку я кохаю.
Сказавши це, вона ніжно посміхнулася — тією самою м'якою посмішкою, що личить званню «Свята», від якої навіть немовлята миттєво перестають плакати.
— Я спостерігала за тобою три роки. Я знаю, наскільки ти добрий, тому ти зараз точно мучишся через це рішення.
— ...Ось як. Ти все бачиш наскрізь.
— Коли Лекі-тян та Люсіка-сан повернуться, вони теж одразу зрозуміють, що я зізналася тобі. Адже для нас обох ти однаково дорогий, Джине-сан.
Її маленька долоня торкнулася моєї руки. Вона була трішки прохолодною.
Вона накрила мою долоню своєю, ніжно провела пальцями по моїх, а потім міцно стиснула мої пальці своїми.
— Але саме тому я не збираюся поступатися своїми почуттями.
І після цих слів вона різко притягнула мене до себе.
Через раптовість я втратив рівновагу, полетів уперед і опинився прямо в обіймах її пишних грудей.
Підкоряючись силі тяжіння, моє обличчя просто потонуло в цій неймовірній м'якості.
— Ю-Юрі?!
— Чуєш? Як б'ється моє серце. Воно шалено калатає.
"Я не чую...!"
"Моє власне серце стукає настільки голосно, що я не можу розібрати, де чий стукіт!"
— Знаєш, Джине-сан. Зараз ми тут тільки вдвох, і ніхто не прийде. Селяни теж проявили таку делікатність... Навряд чи нам ще колись випаде такий шанс.
А, то вона все-таки прочитала ту записку.
— Я... не така вже й хороша дівчинка, як ти думаєш. І я зроблю все, щоб ти обрав саме мене...
Вона лагідно погладила мене по голові, а потім її пальці спустилися нижче, ніжно провівши по шиї.
— Фху-у... — гарячий подих торкнувся мого вуха.
— Я розчиню тебе в собі без залишку, щоб ти більше не зміг жити без мене.
Почулося тихе шелестіння тканини, що сповзала вниз.
"Е-е, зачекайте-зачекайте-зачекайте! Що ти коїш, Юрі?!"
"Прокляття! Через те, що моє обличчя затиснуте її грудьми, я взагалі нічого не бачу!"
"Це кепсько, кепсько, кепсько! Треба негайно відсторонитися, але чоловічі інстинкти абсолютно відмовляються коритися розуму!"
— Усе гаразд, Джине-сан. Просто довіртеся мені й—
— Я вдома.
— — Ай?!
— О-го-го?!
Ми вже майже повністю поринули у свій власний світ, але раптовий голос змусив нас миттєво відштовхнутися один від одного й відскочити на безпечну відстань.
Повернувши голову в бік дверей, я побачив Лекі, яка дивилася на нас із підозрою та подивом.
"Я-я врятований...!"
"Дякую тобі, Лекі."
"Ти вберегла мене від того, щоб я став останнім покидьком, який піддався плотським утіхам, так і не давши дівчині відповіді...!"
Уникнувши найгіршого сценарію, я подумки з полегшенням зітхнув.
— ...І що це ви тут робили?
— Т-та нічого особливого? Я просто мало не впав, а Юрі мене підтримала.
— ...Хм-м. Підозріло... але так і бути, я пробачу вас. Адже я великодушна дружина.
— Ха-ха, дякую... Дружина?
— Угу.
— Хто?
— Я. Твоя дружина, Джине.
Ігноруючи мене, який абсолютно не встигав за ходом подій, Лекі вела далі:
— Джине, ми вже обрали місце для нашого весілля.
"—— Три дружини. Це офіційно."
"Лекі, і ти туди ж...!"
Дивлячись на свою подругу дитинства, яка показувала мені жест «мир» двома пальцями, я вже просто не міг зупинити холодний піт, що лився з мене градом.
.
.
.
(П.П Повезло, повезло, а може і ні, знаючи що по суті вони його можуть зламати на раз, два, ахахаха.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )