Розділ 66 - Усі разом вирушаємо
— …Юрі.
Це справді сталося за одну мить.
Люсіка, збліднувши, кинулася сюди, а коли влетіла до кімнати, саме настав момент, коли Юрі забирали.
Простягнута рука схопила лише повітря.
—――――!
Я вже збирався з усієї сили вдарити марною рукою об підлогу, але зупинився, щоб не дозволити гніву поглинути мене.
Заспокойся. Чи є в мене час дозволяти власним емоціям керувати мною?
Чи потрібно це мені зараз?
Через раптове розставання я ледь не впав на коліна, але її слова не дали мені засмутитися й змусили рухатися вперед.
— Я чекатиму, Джин-сан.
Юрі вірить, що ми прийдемо за нею.
У мене немає часу зупинятися.
Лише на мить, але я встиг побачити людину, яка стояла поруч із Юрі. Я вже бачив її раніше.
Це людина зі [Святої Церкви].
— …Лекі, Люсіка.
— Так, я розумію.
— Є лише одна річ, яку ми повинні зробити.
Вони одразу зрозуміли, що я збираюся зробити.
Але навіть для цього потрібно було дещо підготувати.
— Я піду поговорю з Ульвальтом-самою. А ви двоє підготуйте все необхідне.
— Зрозуміла. Я візьму й для Джина. Місце — у великій залі?
— Так, будь ласка.
Оскільки велика зала використовується для аудієнцій короля, там вжито заходів проти прослуховування та інших подібних речей.
З огляду на серйозність цієї ситуації, це мало бути найкраще місце.
— Я спробую простежити слід магії в цій кімнаті. Можливо, це стане нам підказкою.
Я кивнув на пропозицію Люсіки, після чого ми одразу взялися кожен за свою справу.
Вислухавши мене, Ульвальт-сама негайно вирішив особисто зайнятися цим питанням.
Схоже, як держава вони вже давно мали клопіт зі [Святою Церквою], яка з року в рік розширювала свій вплив і посилювала владу над громадянами.
Але ще більше його обурювали методи, якими вони користувалися.
Минуло, здається, не більше десяти хвилин.
Ми знову зібралися у великій залі й продовжили обговорення.
Перед тим як Юрі забрали, вона отримала листа від [Святої Церкви] із закликом повернутися.
За результатами розслідування Люсіки виявилося, що за допомогою листа було застосовано магію [Простого переміщення].
Здається, [Просте переміщення] дозволяє поміняти місцями носій і місцезнаходження цільової людини, хоча відстань обмежена.
Саме це, за її словами, стало причиною, чому людина зі [Святої Церкви] змогла проникнути сюди без жодного попередження.
— Зрозуміло. Отже, магію було застосовано із зовнішнього боку королівського замку. Саме тому вона змогла потрапити всередину. Вибачте, це моя помилка.
— [Просте переміщення] може використовувати лише справді досвідчений маг. До того ж дивно, що вони так відкрито провокують війну. Не варто так себе картати.
— Вах-ха-ха! Не думав, що на старості мене ще й утішатимуть!
Ульвальт-сама, погладжуючи бороду, добряче розсміявся, а потім подивився на нас із поглядом, що випромінював гідність глави держави.
— Ну що ж, а ви що збираєтеся робити? Не будете ж ви просто сидіти склавши руки?
— Так. Розтрощимо [Святу Церкву].
Першою, хто відкрив рота й одразу заявив щось настільки небезпечне, була Лекі.
Але цього разу ніхто не заперечив.
Одностайно всі визнали [Святу Церкву] ворогом.
— Вони першими почали бійку. А бити можна лише того, хто готовий отримати удар у відповідь.
— Гм, зрозуміло й просто, це добре. Особисто я теж буду радий, якщо ви усунете джерело моїх клопотів… але все не так просто.
— …Ви про віруючих [Святої Церкви]?
— Саме так. Безсумнівно, спалахне повстання. А цього ми не бажаємо.
Якщо [Свята Церква] буде знищена, гнів віруючих, природно, спрямуватиметься на нас.
До того ж, якщо саме команда Героя здійснить це, інші громадяни теж можуть почати ставитися до нас із підозрою.
Хіба команда Героя не була на боці людства?
Невже король не зловживає владою і не збирається використовувати команду Героя як пішака, щоб один за одним придушувати тих, хто може стати осередком повстання?
Може виникнути й така підозра.
Звісно, з іншого боку — знайдуться й люди, які почнуть негативно ставитися до [Святої Церкви].
Хай Юрі й раніше належала до [Святої Церкви], тепер вона повноцінний член команди Героя.
До того ж громадяни не знають, що Хіна намагається змінитися.
Напевно, знайдуться й люди, які погано ставитимуться до [Святої Церкви], що, попри те, що донька Короля Демонів жива, намагається з егоїстичних міркувань одноосібно утримувати [Святу] при собі.
До цього моменту майбутнє легко уявити.
Саме тому зазвичай ніхто не став би настільки нахабно викрадати [Святу] силоміць.
[Свята Церква] захотіла отримати Юрі, навіть проігнорувавши ці недоліки.
Мені здається, саме тут прихована слабка ланка, якою можна скористатися.
— …Однак я давно вас знаю. Ви не з тих, кого можна зупинити, навіть якщо я скажу це, чи не так?
— Королю, ти добре нас розумієш.
— Хороша відповідь. Не хвилюйтеся. У мене теж є план. Вони справді без дозволу проникли до королівського замку. А це їхня очевидна помилка.
— …Зрозуміло. Зробимо вигляд, що це було замахом на вбивство?
— Це теж один із варіантів. У будь-якому разі, є способи, якими ми можемо скористатися. До того ж… відколи я вирішив відправити вас як команду Героя на перемогу над Королем Демонів, я поклявся, що за будь-яких обставин якось вам допоможу.
— Ульвальт-сама… прийміть мою щиру подяку.
— Та годі, годі. Прибирати за молодими — обов'язок старих, чи не так? Я не зважатиму на невелику чи навіть трохи більшу погану славу.
…Нам справді пощастило з таким добрим королем.
Я можу впевнено сказати, що якби не ця людина, нашого теперішнього майбутнього просто не було б.
— Тож Люсіці доведеться трохи нам допомогти. Ти ж на нашому боці.
— Га? Мені двадцять вісім років, якщо що.
— Ха-ха-ха! Ну й ну!
— Замовкни, добродушний старий. Я вже отримала докази. Я також наклала магію, щоб ніхто не міг увійти до кімнати.
— Якщо ти це розумієш, тоді добре. Тепер держава теж може спокійно вас відправити.
Почувши ці слова, ми ще більше зосередилися.
З вуст Ульвальта-сами прозвучав дозвіл.
— Не стримуйтеся й добряче там погосподарюйте. Обов'язково поверніться всі четверо. Це все, що я хотів вам сказати.
— Так! — Звісно! — Покладися на мене. Я дотримаюся обіцянки.
Вирушімо за нею.
У саме серце [Святої Церкви] — Святе місто Руґаліс.