Розділ 61 - Воно видно!?
"…………фух."
То ось що означає «приємне × приємне»…!
Ненавиджу себе за свою необізнаність.
Наступного разу позичу у Люсіки її улюблену книжку. Вона, до речі, потайки полюбляє й книжки для дорослих.
Але хто б міг подумати, що Юрі наважиться на настільки сміливий вчинок…
Схоже, я змусив Юрі накопичити в собі значно більше бажання, ніж думав.
Хоча б за те, що не схопився на ноги зопалу, я себе похвалю.
Юрі, мабуть, досі не здогадується, що я зрозумів, що це за особлива губка.
Тоді я витримаю це до кінця, проявивши сталеву волю.
Якщо це те, чого вона хоче, то як її чоловік я неодмінно це виконаю!
— Як вам, Джин-сан? Сю-рі-сю-рі~. Сю-рі-сю-рі…
— А-а, так! Дуже приємно!
— Я дуже рада!
Праворуч, ліворуч, ПРАВО-РУЧ, ЛІВО-РУЧ…
Щойно усвідомлюєш, що притискається до твоєї спини, груди, цей рух одразу починає пробуджувати чоловічу природу.
Причина, через яку рухи праворуч і ліворуч досі були трохи нескоординованими, полягала в тому, що груди, якими вона терлася об мене, вільно рухалися.
Зціплені зуби скрипіли.
Я в жодному разі не повинен дозволити Юрі побачити вираз мого обличчя.
Я, трохи схиливши голову, терплю… ні, насолоджуюся особливим миттям спини, яке Юрі просто зараз мені влаштовує!
Юрі робить це заради мене.
Я маю не забувати про вдячність і гідно витримати це «мняу»… «фунян»… «мнюрі»… А-а-а-а-а, НЕ МОЖУ, НЕ МОЖУ, НЕ МОЖУ, НЕ МОЖУ!
Та це ж груди!?
Груди, про які мріяв хоча б раз у житті кожен чоловік на Землі, притискаються до моєї спини!? Та ще й безпосередньо!!
Не звертати на це уваги просто неможливо.
Через збудження кров прилинула, і щось у певному місці самовільно почало підніматися — гуг-гуг…
Мені хочеться просто зараз зіщулитися й притиснути це руками.
Але тоді я нахилюся вперед, і Юрі теж усе помітить.
Цього потрібно уникнути за будь-яку ціну.
— …Джін-сан.
— Хяй!?
Вона раптом прошепотіла мені просто на вухо, і з мене вирвався якийсь неймовірний звук.
Я кашлянув, прочистивши горло, і вдав, ніби нічого не сталося.
— Що таке? Може, ти вже закінчила?
— Так! Я гарненько змила весь бруд. І, т-а-а-к…
Юрі обвила мою шию рукою і, спершися на мене, поклала підборіддя мені на плече.
— Ви нічого не помітили…?
Ось воно що…!
Вона намагається змусити мене власними вустами визнати існування грудей, щоб знизити поріг для подальших тілесних контактів.
Вона хоче вдосталь пообійматися зі мною і водночас виконати місію, яку їй доручили Рекі та Рюсіка.
Якщо я зараз визнаю миття тіла грудьми, то відтепер, коли вона мене якось спокушатиме, зможе натиснути: «Того дня я ж мила вас грудьми, то невже зараз не можна~?»
Я, звісно ж, помітив груди.
Але відповісти тут «так» було б вершиною дурості.
Буду до останнього робити вигляд, що нічого не знаю.
— Щось? …Що саме? Завдяки тому, що Юрі так старанно мене помила, я почуваюся чудово освіженим.
— Тоді, може, тепер освіжити й іншу частину?
— Е-е!?
Я мимоволі потягнувся рукою до паху — але Юрі перехопила мою руку своєю і не дала їй дістатися туди.
От халепа…! Це пастка…!
Маленька дияволиця, що відбивалася в дзеркалі, мала вираз обличчя хижака, який передчуває поживу, а її щоки вкрив блаженний рум’янець.
— Джін-сан… Чому ви потягнулися рукою саме туди?
— Ц-це зовсім не означає нічого такого…
— Неправда, чи не так? Ви ж надто бурхливо відреагували на слово «освіжити», правда?
Так, правильно!
Через те, що я надто про це думав, мої наміри буквально проявилися в моїх діях!
— Я мала на увазі, що раз зі спиною закінчили, то тепер помиємо й передню частину, щоб ви теж почувалися освіженим… Але вам стало цікаво, еге ж?
Тепер Юрі вже точно все зрозуміла.
Вона переконалася, що я помітив миття грудьми й збудився.
А захищає мене лише шматок тканини.
Щойно мені вдалося зупинити руку, я звів стегна докупи й затиснув нею все, щоб воно не піднялося, але…
Юрі… Ти ж казала, що залишиш останню розвагу на потім…!
Чи, може, те, що ми щойно знімали одне з одного одяг, було лише прелюдією!?
Під її допитливим поглядом я міг лише нервово всміхатися, обливаючись холодним потом.
Ми так і дивилися одне на одного протягом кількох десятків секунд… і першою рушила Юрі.
— Фу-фу, зрозуміло. Нехай буде так, добре?
…П-пощастило.
Я подумки полегшено видихнув.
Добре… Схоже, останню розвагу вона справді вирішила залишити на інший день…
— Тоді тепер передня частина. Я перейду туди, тож, Джін-сан, залишайтеся нерухомим.
А вона взагалі не збиралася нічого відкладати, чорт забирай!
Якщо вона обійде мене спереду, буде біда! Якщо зайти так далеко, це вже майже те саме, що й зайнятися цим!
Вона вже збиралася перейти на інший бік, тож я мимоволі обернувся, намагаючись її зупинити.
Через це вона, яка досі спиралася на мене, гепнулася сідницями просто об підлогу.
— Кя!
— А, вибач!
Я одразу кинувся до неї, щоб перевірити, чи не забилася вона.
— Ти в порядку?
— Т-так… дякую…!? …!!
Я обхопив її за спину, підтримуючи тіло, але чомусь вона вся застигла.
Може, коли вона спробувала підвестися, біль пронизав її?
— Сильно вдарилася? Де болить?
— …………
Але вона, наче в заціпенінні, дивилася вниз і не реагувала.
— Ю-Юрі? М-може, ти вдарилася головою, коли впала…
— Фе!? А, е-е-е… я-я в порядку, справді! М-мені навіть не боляче, бо сідниці в мене стали більшими… ха-ха-ха…
Та поведінка Юрі була дивною.
Щойно вона невідривно дивилася в одну точку, як тепер її погляд утратив фокус і почав метатися з боку в бік.
Обличчя теж стало явно червонішим, ніж раніше.
— Ти перегрілася? Тоді припинимо й охолонемо в роздягальні.
— Н-ні! Я ще цілком нормально почуваюся!
— Ні, ця почервонілість ненормальна. У ванну можна буде повернутися іншим разом.
— Н-ні, справа не в цьому! П-просто… Джін-сан…
— Я?
— В-вибачте, що так багато вас дражнила… Але далі я вже…
Що взагалі відбувається?
Чому вона раптом вибачається… А.
Лише тоді я нарешті зрозумів, що означала поведінка Юрі.
Вона не відривала погляду вниз, бо дивилася на це.
Її очі металися в різні боки, бо вона намагалася відвести від цього погляд.
Так — від жердини для сушіння біля паху, на якій висів рушник.
— …Фух.
Я сам дивуюся, наскільки спокійним став.
Спокійно…
Мені захотілося померти.
— У-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у!!
— Д-Джін-сан!? Не робіть цього! Якщо так сильно битиметеся головою об підлогу, помрете! Справді помрете!