Розділ 60 - Особлива губка
— Фух... Як не крути, а після миття гарячою водою так свіжо й приємно, Джине-сан.
Голос цілком розслабленої Юрі відлунював у великій купальні.
— ...Ага. Я теж нарешті розслабив плечі.
Брехня. А сам я був напружений, наче струна.
На щастя, Юрі не стала знімати з мене навіть штанів.
Я не втримався й запитав, але, схоже, вона належить до тих, хто залишає найцікавіше наостанок.
У будь-якому разі, благополучно діставшись роздягальні, я сів на стілець, прикривши рушником пах.
У дзеркалі навпроти відбивалася Юрі, яка позаду мене шурхотіла губкою, збиваючи густу піну.
— Тоді я зроблю вам ще приємніше!
Юрі була сповнена ентузіазму.
Побачити її таку усміхнену було варте того, щоб поставити на кін власне самовладання.
— До речі, Джине-сан. Як думаєте, якщо поєднати щось приємне з чимось приємним, вийде щось неймовірне?
Чому ж раптом мене охопило таке недобре передчуття?
Та зараз мені залишалося лише кивнути, тож я підіграв їй.
— Ти щось придумала?
— Правильно! Зачекайте трохи! Я зараз же цим займусь!
Сказавши це, вона почала розмазувати по своєму тілу губку, вкриту пухнастою піною.
А? Це що, якась гра в «дражнити, але не давати»?
Ха-ха, отже, я даремно подумав, що вона збирається мити моє тіло.
Виходить, я просто надто сильно напружився.
Я мимоволі розслабив плечі й спокійно почав чекати, поки Юрі закінчить митися.
Звісно, поки вона це робила, я опустив погляд на підлогу, адже вона була абсолютно беззахисною.
— Позичу душ~.
Наспівуючи веселеньку мелодію, Юрі змивала з себе піну.
Ну що ж, схоже, її гра в ігнорування завершилася, тож і мені час змити з себе бруд.
Я вже простягнув руку до губки, коли раптом відчув щось дивне.
...А? Чому я знову чую позаду звук збивання піни?
Відповідь на це запитання Юрі надала майже одразу.
— Джине-сан, погляньте сюди! Хіба я не схожа на овечку? Хіба не мило?
— Ага, матеріал і так милий, тож ти стала просто неймовірно милою.
Юрі вкрила все своє тіло пінною вуаллю, і справді нагадувала овечку.
Хоча, звісно, моїй нареченій і без цього не бракувало милоти.
Вона була настільки прекрасною, коли отак раділа, що мені хотілося назавжди закарбувати цей образ у своїй пам'яті.
До того ж її груди були надійно прикриті великою кількістю піни, тож я міг спокійно на неї дивитися.
— Ух?! А, е-е... дякую. ...А-ха-ха, я ніяк не звикну, коли мене отак прямо хвалять.
— Просто щоб ти знала: це не лестощі.
— Я, я знаю! Саме тому й соромлюся.
— Ха-ха, яка ж ти мила.
— Ехе-хе... А, ні, не про це!
Коли я погладив її по голові, щоки Юрі розпливлися в блаженній усмішці, але невдовзі вона знову прийшла до тями.
Чорт... А я хотів природно перевести все це до спільного купання...
Вона кілька разів енергійно мотнула головою, а потім провела пальцем по піні, що вкривала її тіло.
— Джине-сан. Сядьте на стілець і поверніться до мене спиною, будь ласка.
Щойно я почув ці слова, в голові одразу промайнула одна сцена.
Я передбачав це ще відтоді, як вона почала збивати піну з милом.
— Добре, але... я майже здогадуюся, що ти задумала. Все ж можна запитати, що саме ти збираєшся робити?
— Я хочу помити вам спину!
Так і знав, що вона це запропонує...!
Класична річ, яку роблять подружжя, коли разом приймають ванну, — помити одне одному спину, знімаючи втому.
Я всіма силами намагався зберігати спокій, дивлячись прямо перед собою, і міцно натягнув рушник, яким прикривав пах.
Оце я маю захистити будь-якою ціною.
...Не те щоб там було щось таке жалюгідне, чого я соромився б показати. Зовсім ні!
Але якби вона раптом засміялася, я був би певен, що більше ніколи не зміг би підвестися, тож краще заздалегідь подбати про захист.
До того ж Юрі сама казала, що хоче залишити це на майбутнє, щоб насолодитися ним.
Тобто, надійно прикриваючи пах, я водночас не позбавляю її майбутньої радості.
...Не будемо згадувати про те, що вона цього чекає.
— Гаразд. Тільки обережно.
— Залиште це мені! Вона дуже м'яка, тож думаю, вам одразу сподобається.
Цікаво, вона має на увазі, що губка м'яка на дотик?
Я чув, що жіноча шкіра чутлива й легко подразнюється, тож, можливо, це її особлива губка.
Мені навіть стало трохи цікаво.
— Тоді перед тим, як почати мити, я поллю вам голову водою. На вологій поверхні піна утворюється краще. Заплющте очі.
— Гаразд.
Ха-ха, наче дитина з матір'ю, подумав я, заплющуючи очі, і тепла вода двічі, тричі линула на мене під різними кутами.
— Тоді я почну мити вам тіло, тож сидіть спокійно.
Щойно Юрі це сказала, до моєї спини притулилася губка... точніше, щось, що мало бути губкою.
Ого... А це непогано.
Як вона й казала заздалегідь, дуже м'яко.
До того ж, наче вона використовувала дві губки, ними по черзі терли мою спину праворуч і ліворуч.
Щоправда... рухи здавалися трохи незграбними.
Приємно й м'яко, але... натиск був слабким, через що трохи лоскотало.
— М-м... ха-а... ну ж бо...
До того ж чомусь голос Юрі, який долинав до моїх вух, був напрочуд спокусливим.
Напевно, Юрі докладала сил, натираючи мені спину, тому й видавала ці звуки.
Можливо, лоскотно мені було ще й тому, що моє тіло звикло до подібних подразнень.
Якщо врахувати, що моє тіло зміцніло завдяки тренуванням із Лекі, нічого дивного в цьому немає.
— Ну як, Джине-сан...? Приємно вам...?
— Ага, дуже. Можеш трохи сильніше?
— Сильніше, кажете? ...Зрозуміла. У такому положенні це складно, тож можна я візьмуся за ваші плечі?
— Звісно.
— Тоді, перепрошую...
Мабуть, у великій купальні, де підлога слизька, складно добре впиратися ногами.
Юрі взялася обома руками за мої плечі, щоб мати опору, і почала рухати губкою, притискаючись до мене сильніше, ніж раніше.
— М-м... фу-у...! Ха-а... ха-а...
Звісно, що тепер, коли вона докладала більше сили, її чарівне дихання, яке я чув біля самого вуха, стало ще гучнішим.
Не реагуй. Не думай про це надто багато.
Якщо мозок бодай трохи зацікавиться, стримувати себе стане неможливо.
Треба подумати про щось інше.
Як же приємно, що Юрі так про мене дбає.
...Точно! Коли наступного разу випаде нагода, я сам помию їй спину.
Треба навчитися правильно розраховувати силу, щоб не пошкодити ніжну шкіру Юрі—
— ...М-м?
Поки в уяві я проводив симуляцію того, як митиму Юрі спину, раптом дещо помітив.
Щоб терти спину губкою, потрібно, щоб права або ліва рука була вільною.
Але обидві руки Юрі трималися за мої плечі.
...Тоді що це за губка, яка зараз притиснута до моєї спини й рухається?
— ....................
Я обережно почав розплющувати очі, які доти заплющував, щоб вода, що стікала з голови, не потрапила всередину.
І в дзеркалі переді мною відкрилася приголомшлива картина.
Юрі, з розпашілими щоками, щосили мила мені спину своїми особливими грудьми-губками.