Розділ 59 - Роздягання, взаємне роздягання
— Якщо попросити про оренду Великого собору для особистого користування, то дворецькі та покоївки, які служать у королівському замку, негайно все підготують.
Відчуваючи провину, я попросив про це, бо це було необхідно для мене та Юрі, і їх покликали з такою швидкістю, що я аж засумнівався, чи не пропустив часом час.
І ось тепер із змінним одягом у руках ми з Юрі стояли один навпроти одного в роздягальні.
— ────────
— ────────
До того, як ми прийшли сюди, ми нормально спілкувалися, але щойно зайшли до роздягальні, обидва замовкли.
Це й не дивно.
Відлупцьовані Лекі до напівсмерті, ми, гепнувшись на землю, добряче забруднилися потом і брудом.
Щоб очистити тіло, ми й йдемо до Великого собору.
Тобто опинимося в тому вигляді, у якому з'явилися на світ.
Повністю голі. Ні верхня, ні нижня частина тіла не матимуть на собі й ниточки.
Досі я зазнавав найрізноманітніших спокус.
Майже тонув у грудях, торкався голого живота, затискав обличчя між стегнами...
Проте жоден із цих випадків не був у повністю голій ситуації.
Важливі місця були приховані. Частини, які не можна дивитися, захищала тканина.
Звісно, я відповідаю за власні слова, тож не збираюся зараз струсити й казати, що скасовую це.
Але, попри це, мені знадобилася крапля хоробрості.
Я важко ковтнув слину.
Пролунав шелест — це був звук тертя тканини.
...Хм?
Я мимоволі подивився вбік, звідки пролунав звук: Юрі вже взялася за свій верхній одяг і якраз збиралася його зняти.
— ...Що таке, Джине-сане? Якщо не роздягнетеся, ми не зможемо зайти у ванну, знаєте?
Юрі хитро, по-маленькому бісівськи всміхалася.
Вона мала надзвичайно задоволений вигляд від того, що дражнить мене саме так, як і планувала.
— Т, та так...
— Чи... ви, бува, не хочете подивитися, як я роздягаюся? Джине-сане, ви такий збоченець.
— ...Запитаю навпаки: а можна дивитися? На теперішній живіт Юрі.
Теперішня Юрі була загалом пухкенькою.
Я згадав, як перед ранковим тренуванням вона сама змусила мене торкнутися її живота й поділилася шоком від того, що погладшала.
— ...Мені не подобається, коли бачать мій пухкенький живіт, але якщо перейматися цим, ми не зможемо разом зайти у ванну...
— Це справді так...
— До того ж...
Юрі відпустила верхній одяг і, як і сьогодні вранці, прослизнула моєю рукою в щілину між тканиною та шкірою.
— Джину-сану ж подобається й такий об'єм тіла, правда?
— ...Ага. Навпаки, у Юрі талія раніше була такою тонкою, що аж ставало лячно.
— У такому разі все гаразд. Мені просто не хотілося, щоб Джин-сан розчарувався в мені... Проте, це одне, а повернути колишній розмір я все одно збираюся.
— Чому?
— Бо як член команди Героя, якою всі захоплюються, я не хочу, щоб про мене думали, ніби в мене недбале особисте життя, хіба ні?
— Цю думку... я дуже добре розумію.
Навіть розуміючи, що це не єдина оцінка, для першого враження привести зовнішність до ладу точно не завадить.
Якщо завдяки невеликим зусиллям можна справити гарне враження, я вважаю, що варто інвестувати в це час.
Особливо для таких людей, як ми, які стоять на головній сцені.
— Ось такі справи, тож Джине-сане, швидко роздягайтеся... точно.
А, на її обличчі з'явився вираз людини, яка вигадала щось погане.
Навряд чи знайдеться інша посмішка, яка б так чітко виражала момент вигадування хитрощів.
— Джине-сане. Зніміть із мене верхній одяг прямо зараз!
Ось як воно повернулося...!
Якраз обидві мої руки залізли під її верхній одяг і щільно притислися до її милого живота.
Можна сказати, що це ідеально підходящий стан.
Зазвичай я б нагримав "не дражнися", але сьогодні я людина, яка не каже "ні", а лише "так".
Якщо думати про це як про частину подружніх пестощів... А головне, якщо це те, чого хоче Юрі, як чоловік, я мушу це здійснити...!
— ...Зрозумів. Погнали.
— Так~! Ручки догори~!
Юрі підняла обидві руки, щоб мені було зручно її роздягати.
Я вхопився за край і повільно почав піднімати верхній одяг.
На межі зі штанами ледь показався рожевий колір трусиків.
Коли відкрилася м'яка лінія талії, що утворювала плавний вигин, за нею показався й маленький пупок.
Тобто вище знаходиться...
— ...кх!
Я обережно стягую одяг вгору, намагаючись не зачепити значні опуклості.
Пішла ніжна шкіра, і пишні груди Юрі світового рівня сказали "добрий день".
Пишні груди, підтримувані рожевим бюстгальтером, таким же, як і трусики, вирували так, наче їм було затісно.
Оце ті самі груди, які вже стільки разів відправляли мене на той світ...?
Мабуть, це вперше, коли я так уважно їх роздивляюся...
— Фу-фу. Якщо будете так палко дивитися, у мене ж дірка прогорить, знаєте?
— П, пробач!
— Не вибачайтеся. Мені зовсім не неприємно. До того ж... після цього ви зможете дивитися скільки завгодно, правда?
Цікаво, що Юрі збирається робити у Великому соборі?
Я думав, ми просто разом поринемо у воду, але, схоже, у її планах усе інакше.
Як чоловік, я мушу йти за нею. За бажаннями, які вона народжує.
Рухаючи зупиненими руками, я повністю зняв одяг і акуратно склав його в кошик для білизни.
Наразі з цим покінчено.
Хоч це й було заради того, щоб зняти одяг, але руйнівна сила на надблизькій відстані була неймовірною, та я якось витримав.
Тепер і мені треба швидко роздягтися й побігти до Великого собору——
— Ну що ж, Джине-сане. Тепер прошу ось це.
— ...Справді...?
— Так. Це ж просто розстебнути застібку.
Сказавши це, вона встромила вказівний палець в улоговину й з силою потягнула передній центр перед грудьми вгору.
У такт руху бюстгальтера її груди теж змінили форму, і бокова частина вилізла назовні.
Від цієї аж надто звабливої пози кінчик мого носа ставав усе гарячішим і гарячішим.
"К-кепсько! Якщо так триватиме й далі, я помру від великої втрати крові! Я!"
Треба швидко закінчувати...!
— Зрозумів. Тоді повернися до мене спиною.
— А спереду не можна?
— Спереду я не можу зрозуміти конструкцію. ...Бо я незайманий.
— А...
Кмітлива Юрі нічого не сказала й просто повернулася до мене спиною.
Максимальна концентрація. Максимальна концентрація!
Я фіксую погляд на застібці, аби інші речі не потрапляли в поле зору.
Мені здавалося, що застібка аж кричить, аби її нарешті звільнили.
Це лише моє припущення, але... мабуть, погладшали не лише живіт і сідниці.
Найвидатнішою частиною тіла Юрі, без сумніву, були груди.
Хіба може бути таке, щоб лише туди не пішли поживні речовини?
Протягом останнього часу вона постійно обжиралася, аби здобути пухкенькі стегна.
А груди — це згусток жиру.
Висновок, який напрошується, один-єдиний.
Груди Юрі теж виросли на один... ні, на два розміри...!
І ось такі монструозні груди я зараз збираюся вивільнити.
— Джине-сане? Ви знаєте, як розстебнути?
— Усе гаразд. ...Розстебую.
— М-м...
Аби розстебнути застібку, я один раз з силою стискаю її.
Через те, що її гігантські груди чинили опір усім тілом, знадобилося трохи сили, але розстебнути вдалося благополучно.
У ту ж мить від віддачі вивільнення груди підстрибнули з таким розмахом, що, здавалося, можна було почути звуковий ефект "бум".
Ось що буває, коли розмір такий, що навіть зі спини видно бокову частину грудей...
— Фу-х... Все ж таки відчувати свободу так легко й приємно.
— Коли вони такі великі, як у Юрі, з цим теж виникають свої труднощі, мабуть.
— Так. І плечі болять, і одяг, який можна вдягти, обмежений, і огляд перекривається... У великих грудей є свої труднощі відповідно до їхніх розмірів.
Якби Люсіка це почула, вона б точно вигукнула "я теж хочу це відчути"...
Аби вони не випали, Юрі обхопила їх руками й підняла свої важкі груди.
Після цього вільною рукою вона спритно почала знімати штани.
Мабуть, вона просто все ще не хоче показувати сідниці, на яких порвала одяг.
— Проте якщо Джин-сан каже, що йому подобається, то зараз я думав, що це добре, що вони великі.
— Хоча я й перейняв це від Юрі.
— То це ж ще краще! Значить, усі мої старання досі були не марними.
Як звичайний чоловік, я не можу сказати, що не цікавився грудьми, але те, що я настільки їх полюбив, без сумніву, є результатом численних атак Юрі.
Коли на власному досвіді пізнаєш усю красу грудей, любити їх стає цілком природним наслідком.
— Тоді, може, заради Джина-сана спробуємо обійтися без бюстгальтера?
— ────────Ага...!
— Фу-фу, це жарт, тож не робіть такого мученицького обличчя, ніби приймаєте важке рішення. Я й сама не хочу псувати форму, яку так красиво доглядала.
— В, врятувала. Завдяки цьому врятовано одне життя.
— Джине-сане, ви так перебільшуєте.
Зовсім ні. Щодо Юрі — особливо.
Твої груди — це зброя масового ураження, але я нізащо не можу про це сказати, тому просто віджартовуюся посмішкою.
— Загорнутися як слід... Є! Я готова!
Загорнувшись у рушник, Юрі повертається до мене.
Пишним грудям, які були затиснуті в чашечках бюстгальтера, зараз, схоже, дихається куди легше, ніж раніше.
І нарешті я теж можу подивитися просто на Юрі.
— Тоді зачекаєш на мене всередині? Я теж зараз підійду.
— Ні, тепер черга Джина-сана, знаєте?
— Е.
— Ви ж мене роздягли, тож тепер я роздягну Джина-сана.
Юрі дивилася на мене сяючим поглядом.
Не маючи жодного способу чинити опір, я підняв обидві руки на знак капітуляції.