Розділ 57 - Початок плану з дієти!
Збіг обставин призвів до того, що на світ з'явилося це неймовірне непорозуміння між мною та Юрі, а Люсіка, яка стала свідком цієї картини, цілком природно, мала на чолі знак гніву.
Щодо мене та Юрі — ми разом сиділи в позі сейдза.
— І? Ваші виправдання?
— Жодних не маємо.
— ...Пфе. А я ж трохи хвилювалася, і тут таке...
— Якщо щось робите, обов'язково й нас залучайте як слід.
До речі, Лекі від гніву прилипла до моєї спини.
Вона сказала це біля самого мого вуха, тож було трохи лоскотно.
— Те, що нас треба залучати — це само собою зрозуміло, але зараз ідеться не про це, правда? Це обговорення того, як зробити великі сідниці Юрі знову меншими.
— Так, саме так...
Пригнічена Юрі відповіла.
— Тоді, насамперед, хіба ми не маємо дещо зробити?
— Усім вам, будь ласка, допоможіть мені повернути мої колишні маленькі та милі сідниці!
Юрі, одягнена у вбрання оверсайз, яке купили ці двоє, підвелася й відважила уклін.
Люсіка відкинула чубчик і припідняла куточки губ.
— М-м, добре.
— Звісно, ми теж допоможемо.
— Люсіко-сан... Лекі-тян...
— Ви двоє... дозвольте й мені подякувати вам. Дякую.
— Хіба це не природно — допомагати товаришу, коли той у біді? Тоді давай негайно почнемо складати програму.
Я знову відчув солодке трепетання від того, яка вона красунчик.
У такі моменти Люсіка й справді відчувається як наша надійна старша сестра.
— Ну що ж, Свята з великими сідницями.
— Люсіко-сан!? Це прізвисько вже занадто жорстоке, ні!?
Забираю свої слова назад. Вона, можливо, також буває дещо по-дитячому бешкетною.
— Та що ти, це просто звичайна відплата. Я подумала, що так ти хоч трохи зрозумієш мої почуття.
— У-у... Вибачте. Ви плоскогрудий ельф, тож я більше такого не казатиму.
— Охо-хо-хо? Каяття нульове, так?
— Ні-ні-ні-ні. Я каялася, аж доки не почула це.
Я прямо бачу, як між ними летять іскри.
Проте мені здалося, що до Юрі повернувся її звичний настрій.
Те, що Люсіка назвала її Святою з великими сідницями, мабуть, теж було для того, щоб підбадьорити пригнічену Юрі... мабуть.
— ...Ну, гаразд. Далі ми все узгодимо, але, щодо моєї думки, якщо чесно, Юрі просто погладшала через те, що насильно переїдала, тож якщо повернути обсяг їжі до норми й збільшити фізичні навантаження, усе владнається.
— А ще вона їла самі лише м'ясні страви, коли ми ходили їсти.
— У такому разі меню на деякий час ми теж визначимо. Отже, Юрі. Є щось, що ти б хотіла робити разом із Джином?
— З Джином-саном?
— Мотивація — це важливо. Я вважаю, що у випадку Юрі буде краще, якщо Джин буде залучений.
— Люсіко-сан...!
Сяючи очима, Юрі кинулася обіймати Люсіку.
— Я думаю, що під наглядом Джина буде більше завзяття. Адже тобі буде соромно демонструвати перед Джином свій недбалий живіт та сідниці.
— Люсіко-сан...
А, її очі згасли, і вона так і сповзла донизу.
— Звісно, Юрі не має права відмови, знаєш? Адже це робиться для того, щоб ти схудла.
— У-у-у... Я терпітиму.
— Отже, Джине, ти теж допоможеш цій Святі з великими сідницями?
— Можна було й не питати, я саме це й збирався зробити. Бо не хочу, щоб прізвиськом Юрі стала Свята з великими сідницями.
— Ви двоє, ви що, думаєте, що мені можна казати що завгодно!? Мені взагалі-то справді боляче, знаєте!?
— Ха-ха, це жарт.
— Джине-сане-е~!
Цього разу Юрі перескочила від Люсіки й міцно обійняла мене.
Користуючись гамором, вона вирішила попеститися, але поки що дозволимо їй робити все, що заманеться.
Якщо вона почне переходити межі, Лекі, яка сидить у мене на спині, мусить її зупинити.
— Якщо я теж допомагатиму, хотілося б зробити програму веселою. Є якісь побажання?
— Так! Як щодо інтенсивних рухів угору-вниз на ліжку!?
— — Відхилено.
— Збочена Юрі.
Наші з Люсікою голоси пролунали в унісон.
Я й сам почав думати, що це прізвисько "Свята з великими сідницями" вона отримує цілком заслужено.
— Люсіко. Тоді як щодо того, щоб додати Юрі до наших ранкових тренувань?
— Чудова ідея, Лекі.
— Е... Це означає, що я буду суперницею для Лекі-тян...?
— Угу. І бойовий досвід здобудеш, і зайвий жир скинеш — суцільна вигода.
— Це точно буде важко... Але оскільки мені допомагають, я не можу відмовитися...
— Не варто так хвилюватися. Я буду стримуватися як слід. Правда ж, Джине?
— Ага, саме так. Лекі просто підлаштується під рівень сили противника й відлупцює його до напівсмерті, тож можеш бути спокійною.
— Чи це мені здається, чи тут немає жодної причини для спокою? Мені здається, що відлупцювання — це вже гарантований факт...
Обличчя Юрі блідло, але її намір дотримуватися дієти не ослаб, тож усе в порядку.
Адже вона не вимовила жодного слова "я не буду".
Ця дієта... Відтоді, як ми вирішили допомогти, я переконаний у її успіху.
Бо Юрі має сильну волю, рішучість і добре серце.
— Ну що ж, оскільки напрямок визначено, давайте негайно позаймаємося.
Ось так раптово розпочався період дієти Юрі.
— А, ми першими вийдемо в сад, а Юрі нехай перевдягнеться в цей зручний для рухів одяг і приходить. Ми підібрали його точно під теперішній розмір твоїх сідниць.
— Д-дякую вам велике...!
Від такої доброти Люсіки Юрі аж розплакалася.