Мене вигнали з команди героя, тож я повернувся до рідного міста, але всі її учасники пішли слідом за мною.

Розділ 48: Затисни моє обличчя своїми стегнами!

Том 1

Мене вигнали з команди героя, тож я повернувся до рідного міста, але всі її учасники пішли слідом за мною.

Розділ 48 - Затисни моє обличчя своїми стегнами!

— Перешкод більше немає, тож далі розважайтеся удвох у теплій атмосфері~

— Тоді, Джине-сан, Люсіко-сан, побачимося пізніше.

— Покладаюся на вас.

З цими словами Карнеа-сан у чудовому настрої, Юрі та Лекі пішли геть.

Грюкнули двері.

Цим зв'язок із зовнішнім світом обірвався, і ми залишилися тільки удвох у вузькому замкненому просторі.

— ...Якось тільки-но ми залишилися самі, настала тиша.

— Ха-ха, це тому, що немає тих двох гамірних.

— Сумуєш за ними?

— Сумую. ...Але зараз я думаю лише про Люсіку.

Я вважаю це мінімальною ввічливістю щодо неї.

Коли перед моїми очима дівчина, якій я подобаюся, думати про інших дівчат було б неправильно.

Навіть якщо б я був наодинці з Лекі чи Юрі, я вирішив чинити так само без жодних винятків.

— Це... дуже приємно чути, Джине.

Люсіка повільно підійшла й обвила мою талію руками.

— Якщо чесно... у куточку моєї душі все ж є бажання, щоб ти дивився тільки на мене.

Ніби шукаючи ласки, Люсіка притислася й терлася щокою об мої груди.

— Тому хоча б зараз... коли в очах Джина віддзеркалююся лише я... я хочу, щоб ти обдарував мене всією любов'ю. ...Це неправильно?

— Як таке взагалі можливо. Як накажете, моя принцесо.

— ...Фу-фу, дякую.

Коли я опустився на одне коліно, узяв руку Люсіки та поцілував її, вона теж підхопила цей порив.

...Щось я занадто захопився.

Кажуть, обставини іноді роблять людину сміливішою, і зараз зі мною відбувається саме це.

...Заспокойся, Джине Ґайсте.

Потрібно перевіряти все повільно, крок за кроком.

— Давай поки що присядемо. Стояти теж якось неспокійно.

— Твоя правда. ...Не виходить. Якось у мене аж земля з-під ніг утікає...

— ...Непередбачувано для самих себе, але ми вже навіть обійнялися.

— ...Я просто не змогла стримати своє «кохаю», тож мимоволі... І навіть поцілував тильну сторону долоні...

Люсіка пильно витріщилася на тильну сторону долоні, якої щойно торкнулися мої губи, ніби намагалася пропалити вній дірку.

— ...Люсіко. Коли ти так дивишся, мені, як тому, хто це зробив, стає соромно.

— А, ага! В-вибач!

Люсіка квапливо відвернула обличчя від тильної сторони долоні.

Виявляється, це правда, що коли бачиш людину, яка нервує більше за тебе, сам заспокоюєшся.

Погладжуючи Люсіку по спині, я закликав її зробити глибокий вдих, поки вона не відновить спокій.

— Вдих... видих... Угу, дякую. Я вже в порядку.

— Чудово. Тоді стараймося, щоб здобути «Ельфійський дорогоцінний камінь».

За словами Карнеа-сан, вони не знають, як саме з'явиться «Ельфійський дорогоцінний камінь», тому чоловіки Карнеа чекають довкола «Ельфійського священного дерева», аби одразу його знайти.

Лекі та Юрі теж приєдналися до них.

Якщо ми дійдемо до останнього етапу... тобто до статевого акту, вони планували за допомогою благословення «Святої» присипити всіх і приєднатися.

Те, що на ельфів діє «Колискова» Юрі, ми вже довели на Ґейні.

Головне — вони й гадки не мають, що вона їх присипить.

Ми вирішили, що скористатися цією безтурботністю буде зовсім не складно.

— Що за нашими домовленостями з Юрі та іншими йде наступним?

— Зачекай, я перевірю.

Початок нашої операції заплановано на сьогоднішній вечір.

Аби до того часу не викликати підозр, Юрі дала мені записку зі словами: "Будь ласка, заповніть цим час".

Акуратно розгорнувши складений аркуш паперу, я побачив написи: [Список справ перед тим, як зайнятися _цим_].

Коли вона така послідовна, це викликає навіть інтерес.

— Так-с... Обійми ми вже зробили щойно, тож далі йде поцілунок, але...

— ...! З-зачекай хвилинку. Ще трохи, зачекай ще зовсім трошки...

Люсіка махала руками в повітрі.

Цей поцілунок був тим, чого Люсіка ще не відчувала.

Ми тільки-но заспокоїлися, тож я теж вважав, що перескочити одразу до цього буде занадто швидко.

Тому я повідомив Люсіці, що ми виконаємо фізичний контакт, який ішов перед цим.

— Фізичний контакт... У-у такому разі все гаразд. У Джина є якісь побажання?

— ...Насправді є дещо, що я хотіла б спробувати.

— Кажи без сором'язливості. Цього разу це й є наша мета.

— Тоді, Люсіко — затисни моє обличчя своїми стегнами.

— ...Е?

На її обличчі застиг вираз, що свідчив про повне нерозуміння мого прохання.