Розділ 47 - Вона ледь помітно кивнула
Повернувшись із «Ельфійського священного дерева» до будинку на дереві, ми зібралися довкола столу.
Проте атмосфера була гнітючою.
...Перед нами постав важливий вибір, що стосувався нашого майбутнього.
Тож нічого не вдієш, що все склалося саме так.
— Ну що ж, з чого почнемо підсумовувати?
— У мене є одна думка. Це лише моє суб'єктивне враження... Люсіко-сан, будь ласка, не ображайтеся, добре?
— Усе гаразд. Я знаю, коли в Юрі є злий намір.
— Дякую вам. ...Я вважаю, що документ, який принесла Карнеа-сан, як мінімум, фальшивка.
— Не підкажеш причину, чому ти так подумала?
— По-перше, як я й казала на місці, давніший запис знайшли раніше, ніж новіший. По-друге, пан Ельфон казав, що це передається головам роду. Якщо так, то принести його мав би пан Ельфон, а не Карнеа-сан.
— Втім, — продовжила Юрі.
— Це лише підозри. Можливо, випадково давніший знайшли першим, або ж Карнеа-сан попросив знайти його саме пан Ельфон.
— ...Чесно кажучи, я теж згоден. Наприкінці, коли я сказав, що нам треба порадитися, посмішка Карнеа-сан здалася мені вдаваною... Якщо теорія Юрі правильна, то це все пояснює.
— Як мінімум, документ, який принесла сестра Карнеа — брехня. Отже, демонструвати чисте кохання може й хтось інший, а не лише ми.
— Я особисто не буду проти, навіть якщо Люсіка-сан і Джин-сан проведуть час разом. Просто перед цим мені треба забрати перший раз Джина-сана себе, і все.
У словах Юрі була така переконливість, що змушувала повірити, ніби вона справді це зробить.
І з огляду на її звичайну поведінку, це була геть не брехня. Натомість виникало відчуття, близьке до впевненості: вона справді це зробить.
— Проте, як я й казала, це лише підозри. Ще зарано повністю це відкидати.
— ...Отже, зараз нам потрібно вирішити лише одне питання.
Фу-у... — глибоко видихнувши, Люсіка підвела почервоніле обличчя й мовила:
— Ч-чи проведу я гарячу ніч разом із Джином.
Це справді... справді прикро, але саме це стане головним питанням.
Взагалі, причина, чому я ініціював цю розмову, полягала в тому, що я вважав неприпустимим дозволяти іншим вирішувати це за нас за інерцією.
— Навіть якщо ми проведемо час із Джином у хатині, спочатку ми пробуватимемо все крок за кроком. Потримаємося за руки, обіймемося, по-поцілуємося...
— Оскільки визначення чистого кохання невідоме, я вважаю, що цього цілком достатньо.
— Але якщо навіть після цього «Ельфійський дорогоцінний камінь» не з'явиться... тоді доведеться дійти до самого того дійства.
— ...Це вже вирішувати нам із Люсікою.
— Так. Але якщо Люсіка-сан вирішить це зробити, я б хотіла, щоб перед цим Джин-сан розділив ложе зі мною тут.
— ...Я теж, ну... все ж таки перший раз і перший раз... я про це мріяла.
— Я хочу поважати почуття вас обох. ...Але тоді, якщо це буде дійство з кількома людьми, є вірогідність отримати такий самий результат, як і в Карнеа-сан...
— ...Це складно...
Гнітюча атмосфера важко тиснула на плечі.
Саме тому, що ми дорожимо одне одним, ми не можемо дійти остаточного рішення.
— ...У мене є хороша ідея.
Поки ми ламали голови, руку підняла Лекі, яка досі зберігала повне мовчання.
— Лекі... Поділишся з нами?
— Угу, відповідь проста. — Хай він розділить ложе з нами трьома одночасно.
Ми всі разом одночасно вдарилися лобами об стіл.
Проте сама авторка вислову, приклавши вказівний палець до підборіддя, лише нахилила голову вбік.
— Л-Лекі-чан? Розумієш, дійство з кількома людьми може не підпадати під визначення чистого кохання...
— Чому? Ми ж усі сильно кохаємо одне одного. Я вважаю, що чистішого кохання й бути не може.
— Навіть якщо так, є прецедент Карнеа-сан, у якої нічого не вийшло з кількома людьми...
— Вона казала, що в неї просто був період гону. Вона виходила заміж не тому, що кохала.
«««............!»»»
Від слів Лекі ми мимоволі переозирнулися.
Так і було. Ми зосередилися лише на тому, що в Карнеа-сан не з'явився «Ельфійський дорогоцінний камінь», і помилилися в початкових умовах.
— Зрозуміло. Карнеа-сан просто піддавалася сексуальному бажанню й поїдала чоловіків, але між нами без сумніву є кохання. Кохання, яке ми виплекали, ділячи радості й негаразди. Хіба є щось чистіше за це?
— ...Фх, і то правда. Це підтверджено «Святою». Я вважаю, що у світі немає чистішого кохання, ніж наше.
— Раз так вирішили, то далі все просто. ...Якщо виникне потреба перетнути останню межу, то лише втрьох разом.
— Я й Лекі-чан зачекаємо біля хатини. Якщо зсередини буде сигнал, ми увірвемося всередину й перейдемо до проникнення.
— ...Джине, ти згоден із цим?
Лекі хвилювалася про те, чи готовий я перетнути цю межу.
Справді, у мене було бажання зробити це після того, як ми зіграємо повноцінне весілля.
...Проте.
— Якщо через мою примху ми не зможемо зіграти весілля, це буде суцільним безглуздям.
У цих словах не було брехні й не було шкодування.
Лекі, яка знала мене найдовше, зрозуміла, що я кажу це від щирого серця, тому без слів кивнула у відповідь.
— Гаразд! Тоді ходімо скажемо Карнеа-сан.
— Ага, ми швидко здобудемо його й повернемося до королівської столиці!
— Будь ласка, хоч би ми дійшли до самого кінця, хоч би ми дійшли до самого кінця, хоч би ми дійшли до самого кінця...
— Юрі, сидіти.
Тепер можна з чистим серцем переходити до наступного етапу.
Як усе обернеться — залежить від «Ельфійського священного дерева»... від божества.
Якщо це добре божество, яке довгі роки підтримувало селище ельфів, воно неодмінно спрямує й нас у доброму напрямку.
Залишається лише молитися про це.
— ...Про всяк випадок, перед тим як відповісти Карнеа-сан, я хочу уточнити в Люсіки.
— Про що? Можеш питати про що завгодно.
— В ельфів і справді є період гону? Адже це було передумовою для Карнеа-сан...
— Е!? А-а, це... у-у...
На моє запитання вона протягом кількох десятків секунд гуділа «у-у», а потім ледь помітно кивнула.