Розділ 44 - Купальники — це найкраще! Хай живуть купальники!
Наступного ранку. Сьогодні знову була чудова погода.
Вирішивши наразі зробити все можливе на місці, ми прийшли до «Ельфійського священного дерева», але...
— ...Що це там таке?
— Хто знає...? Здається, це люди сестри Карнеа над чимось працюють...
— ...Звідси схоже на хатину. Дивно.
— Це дивно?
— Ага, адже ельфи збудовують як житло лише будинки на деревах.
— Хм-м...
Проте те, що там зводилося, без сумніву, мало форму хатини.
До того ж дуже простої... такої, яку використовують лише тимчасово.
Навіть здалеку було видно, що вона має лише найнеобхідніше: двері та вікно.
— ...Ходімо скоріше гратися до річки.
— ...І то правда. Якщо це має до нас відношення, нас потім кликнуть.
Оскільки Лекі наполегливо тягла мене за рукав, ми рушили туди.
Навколо «Ельфійського священного дерева» текла річка.
Вода була прозорою й дуже чистою.
Глибиною вона була десь по кісточки, настільки прозорою, що було видно саме дно.
— Головне, щоб із цього щось вийшло.
Наразі ми вирішили погратися у воді в цій річці.
Оскільки визначення чистого кохання було не зовсім зрозумілим, варто було спробувати все, що спадало на думку.
Ми вчотирьох — подружжя, і проведення часу за подібними веселощами теж мало б поглибити нашу родинну любов.
— Ви розумієте, Джине-сан? Ми не просто граємося у воді в річці, а граємося, демонструючи кохання.
— А конкретніше?
— Потрібно просто фліртувати! Давайте робити фізичний контакт сміливішим, ніж зазвичай!
Ця свята була в повному захваті.
Отримавши благородний привід, Юрі була непереможна.
Щойно вона почула від Люсіки про існування цієї річки, як за допомогою «Телепортації» миттєво повернулася до королівського замку по купальники.
З цього було чудово видно, наскільки вона серйозна.
— Ну що ж, розважимося трохи?
«««О-о!»»»
Я зняв одяг і склав його в сухому місці.
Купальника я не мав, але чоловікові цілком достатньо самих лише трусів.
Я повільно занурив ногу у воду, починаючи з пальців.
— А-а... холодна... яка приємна...
— ...Угу. На тобі!
— Вапх! Ти занадто швидко почала бризкатися!
Лекі, яка найбільше чекала на розваги у воді, зачерпнула води й заплескала в мій бік.
Моя мила подруга дитинства була вбрана в простий блакитний суцільний купальник із рюшами.
Маленькій Лекі з її дитячим обличчям такий милий тип дуже личив.
Щоправда, одна частина тіла, яка зовсім не була дитячою, сильно випирала...
— Як ностальгічно. Раніше ми так часто гралися.
— Якщо подумати, ми й справді давно так не гралися у воді.
— Угу. Тому це дуже весело.
Лекі показала подвійний знак «V».
Вона зачерпувала воду однією рукою й хлюпала на мене, зачерпувала й хлюпала... Ш-швидко! Я зрозумів, що тобі весело, але вона засипала мене водою так, що я навіть не міг відповісти.
— О, ви вже розважаєтеся, ви обоє. Може, і мені приєднатися?
Слідом зайшла Люсіка з довгим волоссям, зібраним у пучок.
Вона була в бікіні з рюшами на грудях, і в неї, що буває рідко, був оголений живіт, настільки тонкий, що викликав заздрість у жінок.
На її витончених стегнах було зав'язано палео, від чого її довгі ноги виглядали ще красивішими.
— ...Як тобі, Джине? Я пишаюся тим, що моя фігура не змушує соромитися, коли на неї дивляться...
— ...Угу, дуже гарно. Тобі надзвичайно личить.
— Дякую. ...А-а, і щодо цього, Джине. Якщо хочеш... не хочеш торкнутися? Ось тут...
З цими словами Люсіка вказала пальцем на власний живіт.
— Е-ем... можна?
— Ага. Я хочу, щоб Джин полюбив різні місця на моєму тілі. До стегон ти, схоже, уже маєш пристрасть... тож наступне, у чому я впевнена — це тут.
Живіт Люсіки... зазвичай він повністю прихований чорним поясом, і побачити його просто неможливо.
А зараз навіть пупок, який рідко побачиш, дивився на мене.
Сказати, що в мене немає бажання торкнутися, було б брехнею.
— Я теж вважаю, що краще мати більше фізичного контакту, ніж зазвичай... тому зроби це без вагань.
— ...Зрозумів.
Я тихо простягнув обидві руки й стиснув тонкий живіт Люсіки.
— Хян.
— ...Такий м'якенький...
Вона аж ніяк не була повною.
Це, мабуть, така шкіра. Шкіра живота прилипала до моїх рук, ніби не хотіла відпускати.
А головне — жива, реальна текстура жіночого тіла, що передавалася через кінчики пальців, змушувала мене збуджуватися.
— Як тобі? Весело?
— Ага, це наче якийсь неймовірний новий досвід...
— О, ось як. Тоді я рада.
— ............
— ..................
Ми дивилися одне на одного, і мовчазний час тривав.
...У такій атмосфері, ніби ми зараз дойдемо аж до поцілунку—
— ...Дж-ж-ж.
— ...Ви обоє так захопилися.
— Кя!?
— Уо!?
Коли Лекі й Юрі звернулися до нас, ми згадали, що вони теж тут.
Здається, ми непомітно притислися надто близько, тому ми з Люсікою квапливо відсторонилися.
— Я, це... Я просто старалася, щоб показати чисте кохання...!
— Т-так! Тому ми невинуваті! Ми в будиночку!
— Це ж не зрада, тож Джине-сан може поводитися впевнено, знаєте?
— ...Ха! І то правда.
Ми надто занурилися у свій власний світ, тому з мого рота вилітали виправдання, але і Люсіка, і Юрі, і Лекі були моїми дружинами.
...Що це за найсильніший стрій? Непереможні?
Лише зараз я усвідомив усю силу свого становища.
— Звісно, я казала фліртувати. Але теперішню атмосферу я не можу проігнорувати.
— Ч-чому...?
— Перший поцілунок Джина-сана має бути зі мною...! Це зовсім інша справа...!
Це були неймовірно власні інтереси.
Ну, така відвертість була цілком у дусі Юрі, тож це добре.
— Отож, Джине-сан! Наступного разу подивіться на мене, добре?
— Ага, зрозумів.
— Зачекайте хвилинку. Чому ви дивитеся на мене крізь щілини між пальцями, ніби на злого духа?
І все ж, хіба на ній не надто відвертий купальник, що складається з самих лише мотузочок... думав я, з острахом переводячи погляд.
— ...Аре?
— Що таке, Джине-сан? Ви так пильно дивитеся на мене... Закохалися наново?
— Закоханий я був із самого початку... просто одяг виявився не таким, як я очікував.
На Юрі були шорти для сфірфінгу та біла футболка — координація з мінімумом оголеної шкіри.
Зав'язавши нижній край, вона показувала живіт, але це був досить милий одяг.
Юрі, побачивши таку мою реакцію, виглядала так, ніби досягла свого.
— Ви думали, що я вдягну щось відвертіше?
— Чесно кажучи... так.
— Звісно, я подумувала про це... але Джине-сан. Оголена шкіра — це не єдиний спосіб привабити, знаєте?
Юрі грайливо підморгнула.
Вона зачерпнула води з річки й вилила її собі на груди поверх футболки.
Ц-це ж...!
— Фу-фу... Воно намокло... і все просвічується, правда?
Важка футболка прилипла до грудей, і через неї почала просвічуватися шкіра.
Тобто її улоговина опинилася в стані, ніби на неї наклали мозаїку.
Коли Юрі вилила воду ще раз, довкола шкіри визирнув рожевий колір.
Мабуть, це колір купальника, який вона вдягла під футболку.
...Зрозуміло. Це дуже сексуально...
Як і очікувалося від святої. Вона повністю розуміє, як її тіло виглядає найпохітливіше...!
— ...Як вам, Джине-сан? Захотілося подивитися...? Хоча, здається, можна й не питати. Всі гарячі погляди зібралися саме тут.
Юрі пальцем натиснула на свої пишні груди поверх футболки.
З того, як палець повільно занурювався, було легко уявити, наскільки вони м'які.
— Соромитися не треба, знаєте? Торкайтеся досхочу.
— ...Ні-ні, я ж не можу робити таке серед білого дня...
— Ви ж щойно так ретельно торкалися живота Люсіки-сан! Між грудьми та животом дрібна різниця! Ну ж бо, соромитися нічого.
Лунав гучний звук того, як хтось жадібно ковтнув слину.
Х-хочу помацати...! Я зараз неймовірно хочу помацати...!
Демон у моїй голові шепотів:
Чому б і ні, це ж лише один раз помацати груди.
Ангел у моїй голові попереджав:
Коли тобі так усе піднесли на тарілочці, не торкнутися — це просто невічливо.
Їхні думки збігалися.
— ............А, а-а...
Мої руки самі по собі простягнулися до грудей Юрі.
Давай... роби це без вагань...!
— Уо-о-о-о-о!
Заплющивши очі, я просто випростав руки вперед.
Фнюн. Пятан.
...Аре? Відчуття якесь не таке, як я уявляв...
— ...Е?
Повільно розплющивши очі, я побачив, що мої руки були спрямовані Лекі й Люсікою просто на їхні груди.
Тобто в моїх руках зараз були відчуття від грудей їх двох...!?
— Угу. Тепер усе вирішено.
— ...Я не дозволю Юрі робити все, що вона захоче.
Щоки Лекі злегка почервоніли, а Люсіка, хоч і була червоною як рак, нізащо не випускала мої руки.
— ...Ви обидві завадили мені!? Якщо так, то я теж...!
— Мгу!?
««А!»»
Поле зору повністю потемніло, і водночас обличчя занурилося в м'які пагорби.
Ц-це я вже відчував!
Зараз я занурювався в болото грудей Юрі!
Ч-зачекайте...?
Це означає, що зараз усі мої відчуття переповнені грудьми...!?
Коли я дійшов до цього усвідомлення, моє рішення досягло межі.
— Фу-фу, ви так солодко прихилилися, наче немовля... А, аре? Джине-сан? Джине-са-а-ан!?
Перед тим, як свідомість згасла, пролунав сповнений паніки голос Юрі.