Розділ 43 - Побічна історія — Хіна теж іде до країни ельфів!
— ...Ара? Як дивно... Я виразно відчувала магію Джина-сама в цих краях...
Слідуючи за відчутою магією Джина-сама, (потай від тата) вирвавшись із замку Короля Демонів, Хіна та інші за кілька днів дісталися... нічим не примітної, абсолютно пласкої рівнини.
Перед очима простягалася запекла степ, де не було жодної перешкоди, і, звісно ж, постаті Джина-сама та інших ніде не було видно.
Що б це означало?
Хіна не могла помилитися щодо магії своєї коханої людини.
Тобто на цьому місці є якийсь секрет?
— ...Хіно. Мені правда обов'язково це носити?
— Звісно. Ми ж збираємося зустрітися з Джином-самом. Моя служниця теж має виглядати гарно.
— ...Угх.
Не роби таке огидне обличчя.
Хіна пішла на компроміс і дозволила тобі твій звичайний стиль, тож май совість носити хоча б це.
Зараз Мардрі вдягнена в найпростішу сукню з тих, що мала Хіна, а зверху на ній був її білий халат, який як слід випрали й висушили.
А ще через її власні примхи на ній взагалі немає білизни.
Казала, що їй не подобається відчуття стягнутості... ну та гаразд. Головне, що на ній сорочка такої довжини, через яку не помітиш відсутність трусиків, якщо не станеться чогось надзвичайного.
Волосся теж якось удалось зібрати, тож із цим проблем бути не повинно.
Те, що кінчики стирчать — нічого не поробиш. Щоб це виправити, знадобилося б забагато часу.
— ...Мені у своєму звичному зручніше...
— У тебе що, ніс заклало? Від тебе ж тхнуло просто жахливо, знаєш?
Ти точно щонайменше місяць не приймала ванну.
Тобі варто дякувати Хіні за те, що вона так ретельно тебе відмила.
— До речі, Мардрі. Позич мені трохи свій мозок.
— ...Що? М'язиста панночко.
— Оскільки я м'язиста, я скористаюся твоєю головою. Будь вдячна.
Як і завжди, в цієї дівчини немає ні краплі поваги.
Ця дівчина, варто людству запропонувати їй щось цікаве, одразу ж переметнеться на їхній бік... правда, за неї аж страшно стає.
— Мардрі, Хіна виразно відчула магію в цих краях. Я пишаюся тим, що в точності відчуття магії не програю нікому. І все ж тут немає жодної душі, крім нас. ...Що це означає?
— ...Приховування. Якщо є вірогідність, то це воно.
— Тобто Джин-сам та інші тут, але Хіна їх не бачить?
— ...Так. Але ця вірогідність мала. Якби на цей степ було накладено закляття «Приховування», цей степ був би ілюзією. Але тут є виразна реакція живих істот. Тоді відповідь... вгорі або внизу.
З цими словами Мардрі вказала пальцем на небо й на землю.
Якби це було небо, Хіна не могла б цього не помітити.
Адже Хіна та інші летіли в повітрі.
— ...Виходить, Джин-сам та інші під землею? Хіба можна жити під землею?
— ...Можна. Лише одна раса здатна на такі дивовижні речі.
— ...Ельфи!
— ...Правильно.
І справді, якщо це ельфи, які знаються на магії, їм неважко збудувати країну під землею.
Адже магія має безмежні можливості.
До того ж у команді Героя була ельфійка.
Тепер у цьому немає жодних сумнівів.
Ось чому армія Короля Демонів досі не могла знайти навіть зачіпки щодо їхнього місцезнаходження!
— Тоді проблема в способі переміщення. Як дістатися під землю...
— ...Просто. Треба прорити землю. «Скликання: Божевільний Драконід-Андед».
Коли Мардрі промовила закляття, з'явилися дві машини зі спіралеподібними лезами, що загострювалися на кінці.
Схопивши їх, вона встромила вістря в землю.
— Це мій винахід, що має силу пробити навіть щит, зроблений гномами. Цим можна легко рити землю.
— Зрозуміло! А ти створюєш непогані речі!
— ...Але є один недолік. Вона не піддається контролю, аби видавати таку потужність, тож може рухатися лише прямо.
— Хіба це не проблема!? А що, як ми прориємося, а країни ельфів там не виявиться!?
— ...Усе гаразд. Країна ельфів, мабуть, теж велика. Десь та вріжемося.
«Божевільний Драконід-Андед» почав працювати, видаючи високий звук.
Він уже почав здирати поверхню, і його лезо зникало під землею.
— Я вже йду. Не думала, що вдасться знайти зачіпку до країни ельфів... Добре, що мене витягнули. Тепер я вдячна. А-а, чекаю з нетерпінням. Хочу хоч одного спіймати живим і забрати з собою...!
А-а, це вже все.
Немає способу зупинити Мардрі, яка впала в азарт перед невідомим.
У такому стані вона діятиме лише за власними почуттями.
Поки я тут вагаюся, Мардрі просувається далі.
— А-а-а, дарма перевдягалася, від цього ж тепер немає жодного сенсу!
Я ж планувала показати Джину-саму милу Хіну й розгарячити його!
— Вирушаємо, Мардрі! Старт до країни ельфів!
— Зрозуміла. Повний вперед...!
Хіна поклала свою руку на руку Мардрі й вклала магію.
У ту ж мить тіла Хіни та Мардрі ривком пірнули під землю.
...Якщо не захиститися магією вітру, до рота наб'ється купа землі...!