Розділ 39 - Її сильна сторона — це стегна
Місце дії змінилося на простір перед будинком Люсіки.
Я думав, що це відбуватиметься у великій залі, але, схоже, поки ми розмовляли нагорі, внизу підготували все для бенкету, тож його влаштували просто надворі.
Ельфон-сан, який з невідомих причин залишився неушкодженим після падіння, стояв на імпровізованій сцені.
На його обличчі з якихось причин красувався синець, але ніхто про це не згадував.
— Сьогодні забуваємо про всі правилааааа!! Насолоджуймося сповнааааа!!
«««Уо-о-о-о!! Бос — найкращий~!!»»»
За командою Ельфона-сана, який тримав у обох руках пляшки з алкоголем, чоловіки підняли дерев'яні кухлі, наповнені вином, і почали шуміти.
А потім Ельфон-сан стрибнув просто в їхній натовп.
Атмосфера напруги, яка досі тиснула на плечі, вже повністю розвіялася, перетворившись на святкове хаотичне дійство.
— ...Пекло, батько знову надто дуркує...
— Ха-ха-ха...
Справді, побачивши його в такому вигляді, важко було подумати інакше, але я все ж вважаю, що він був цілком серйозним.
Для Люсіки це було б надто очевидно... а, зрозуміло. Ось воно що.
Люсіка така мила.
Вона просто не може бути відвертою.
— ...Ти наче щось хочеш сказати, Джине.
— Та нічого? Лекі, смачно?
— Сфачно (Найкраще).
Лекі, якій дуже припало до душі м'ясо на кістці в обох руках, із задоволенням уминала його.
— Вино теж дуже смачне. Я не дуже знаюся на цьому, але це вино солодке й легко п'ється.
— Через те, що ельфи мало контактують із зовнішнім світом, єдиною розвагою для нас залишається їжа. Тому щодо їжі можете сміливо очікувати найкращого.
— Саме так. Серед ельфійок багато тих, хто хвалиться кулінарними здібностями, тож насолоджуйтеся досхочу-у.
— Е-ем...?
У розмову раптово втрутилася якась ельфійка.
Вона дуже невимушено поклала руку на плече Люсіки, тож вони, мабуть, у близьких стосунках.
— Ха-а... не з'являйся так раптово й не збивай людей з пантелику, сестро Карнеа.
— Та чому б і ні? Я нарешті закінчила готувати все й звільнилася, тож чому б не прийти подивитися на чоловіка моєї милої молодшої сестрички.
Ця жінка і є сестрою Люсіки, у якої сотня чоловіків...?
Зовні вона справді була повною протилежністю Люсіці. Через це з першого погляду ніхто б не здогадався, що вони сестри.
Хвилясте золотаве волосся. Тіло, у якому все, що має бути випнутим, випнуте, а все, що має бути підтягнутим, підтягнуте.
Схоже, хоча її груди й стягнуті пов'язкою, за розміром усе одно видно, що вони великі.
Мабуть, їй подобається вільний одяг, адже кімоно на ній було дуже розкритим, тож навіть без пильної уваги видно, що захист у зоні декольте в неї дуже слабкий.
Натомість знизу все було приховано до самих ніг, але збоку йшов розріз, через який час від часу визирала гола шкіра.
Єдине, що їх об'єднувало, — це смарагдові очі.
— Приємно познайомитися, я Джин Гайст. Для мене честь зустрітися з вами.
— Жуй-жуй... ковт. Лекі. Рада знайомству.
— Юрі Фелісія. Люсіка-сан мене постійно кривдить.
— Це радше мої слова, взагалі-то!?
— Які цікаві дівчата. Я Карнеа, рада знайомству. На відміну від тата, мені не потрібні офіційні привітання, тож розслабтеся й почувайтеся вільно.
Судячи з того, як вона зі сміхом сприйняла слова Юрі, з нею й справді можна було не соромитися.
Вони були сестрами, чиї характери теж були повними протилежностями.
— Дякуємо.
— Повертаючись до розмови... ця дівчинка взагалі не вміє готувати, тож не очікуй від неї нічого, наречений.
— Гх.
Люсіка, яка щойно сперечалася поруч із Юрі, від раптового випаду аж згорбилася на місці.
До речі, я знав, що Люсіка не вміє поратися по господарству.
А також те, що найгірше їй дається наведення ладу.
Тому обов'язки з приготування їжі в нашій команді завжди були закріплені за мною та Юрі.
— Ця дівчинка з самого дитинства тільки й робила, що вчилася та вчилася. Я навіть хвилювалася. Чи не виникне в неї проблем, коли вона виходитиме заміж. В ельфів же буває період гону, тож якщо він настане, а поруч нікого не буде, це буде проблема~
— ...Е? Період гону...?
— Сестро Карнеа!!
............Хм-м? З'явилася інформація, яку я чув уперше.
Період гону... у ельфів буває такий період?
— Саме так. У мене він буває часто, тож аби втамувати його, я наїлася своїх одноплемінників і в результаті виходила заміж сотню разів.
— А-а... ось чому моя родина така...!
— Бачила чоловіків, які нас сьогодні зустрічали? Вони всі — мої чоловіки. До речі, зараз у мене якраз розпал гону.
— Що ти таке верзеш, дурна сестро!
Від її вільнодумства залишалося тільки дивуватися.
Лекі теж належить до типу людей, які діють у своєму темпі, але її сестра була дуже схожою.
Те, що Люсіка з самого початку подорожі поставилася до Лекі без жодного здивування, пояснювалося тим, що поруч із нею була ця людина... я відчув дивне розуміння ситуації.
— ...Тобто... один проти сотні...?
— Я точно не витримаю... а, хоча, якби Джин-сан був оточений сотнею дівчат, це було б чудово...
Так, ви там, досить. Не треба рожевих фантазій.
— Ось такі справи... Наречений. Може, прийдеш сьогодні ввечері до моєї кімнати? Я приголублю тебе?
— Бх-ф-ф!?
— Не дозволю! Не треба ось так одразу міняти чоловіків і збільшувати їхню кількість!!
— Ого, яка власниця виявилася.
Люсіка пригорнула мене до себе й відтягнула від сестри, яка вже проводила пальцем по моєму підборіддю.
...Люсіка, мабуть, не помічає.
Навіть якщо це невеличкі груди, вони все одно залишаються грудьми.
Затиснутий між м'якістю та солодким ароматом, властивим дівчатам, я почувався наче в раю.
— Хм-м... Значить, нареченому подобаються маленькі груди.
Від того, що мої думки раптово викрили, мені захотілося провалитися крізь землю.
— Т-так! Тому ти сестро тут ні до чого! Киш-киш!
З якихось причин сила, з якою вона мене обіймала, зросла, і мене міцніше притиснули до грудей.
Звичайна Люсіка після слів сестри вже зрозуміла б, що робить, і відсторонилася б.
Тобто це була свідома дія.
Люсіка, аби мене не забрало розкішне тіло її сестри, протиставляла йому власне струнке тіло.
Якщо так, то й я без вагань насолоджуватимуся цією ситуацією.
Я ж уже її чоловік, тож сподіваюся, що мені вибачать бодай це.
— Але ж інші дружини...
З цими словами вона мельком подивилася на Лекі й Юрі.
— Вони ж, здається, більше в моєму стилі?
— Гну-ну-ну...
Вона міцно схопила свої пишні груди й підняла їх вгору.
Люсіка хотіла б заперечити, але оскільки факти були фактами, слова не виходили.
...Мабуть, це той момент, коли повинен виступити я.
Любов до людини базується не лише на розмірі грудей.
У Люсіки є безліч чудових якостей, які перевершують це...!
— ...Вибачте за мої слова, сестро. У Люсіки є перевага, яка з лихвою компенсує розмір грудей!
— Д-Джине...
— Ого... Мені б дуже хотілося це почути.
— Так. ...Перевага Люсіки... це її помірно повненькі, апетитні стегна!
— ...Джине?
— Хм... А ти маєш гарний смак.
Схоже, мої слова припали їй до душі.
Я, наче торговець, який пропонує свій найкращий товар, почав пояснювати її сильні сторони.
— Люсіка через дослідження магії багато сиділа. Відповідно, порівняно з Лекі чи Юрі, у неї там більше м'якенького. Те, як вони злегка випирають над її чорними панчохами, є найкращим доказом!
— Джине!? Не треба змагатися в цьому напрямку!? Повернися до тями!
— Я неодноразово думав, як було б чудово, якби моє обличчя затиснули між цими стегнами.
— П-припини... я зараз помру від сорому...
Люсіка, почервонівши до кінчиків вух і закривши обличчя обома руками, згорбилася й сіла на землю.
При цьому її апетитні стегна природно зімкнулися, не залишаючи жодної щілини.
— ...Є ще й розділ про сідниці... чи потрібні ще слова?
— ...Ні. Наречений... ні, Джине-кун. Ти справді чудово розумієш сильні сторони Люсіки. У твоєму коханні немає сумнівів.
— Дякую вам...!
Ми ступили назустріч одне одному й міцно потиснули руки.
Схоже, сестра визнала мене.
Позаду Лекі й Юрі аплодували з вигуками «О-о-о~».
— Мені більше немає чого сказати. Насолоджуйся грою зі стегнами досхочу й надалі.
— Ми не граємо в такі дивні і-і-ігри! Ми ж ще навіть звичайним чином нічого не зробили!
— ...Е?
— ...А.
Здається, Люсіка перетнула межу свого терпіння.
Зазвичай вона б ніколи не припустилася такої обмовки.
Зрозумівши це, Люсіка затулила рот руками.
З іншого боку, сестра подивилася на нас поглядом, ніби побачила щось неймовірне.
— Ви... досі цього не зробили?