Розділ 31 - Мої дружини надто у своєму репертуарі
<Примітка автора>
◇ Починаючи з цього розділу, ми вступаємо у 2-й том друкованої новели, тож сюжет відтепер базується на друкованому виданні. Основні зміни наступні: ・ Акіра, який без тями любив Джина, більше не існує. Вибачте. ・ З'явилися нові персонажі: Хіна — донька Короля Демонів, та Пальрука — суккуб із вищого командування армії Короля Демонів. Саме вони замість Демонічного Дракона розгромила весілля, і вони з'являтимуться й надалі. ・ Хіна закохалася в Джина з першого погляду, оскільки він один в один схожий на героя з її улюблених книжок.
В іншому великих відмінностей немає, тож сподіваюся, ви отримаєте задоволення з урахуванням вищезазначеного. Тож ще раз приємного читання про гаремне життя Джина та інших!
◇ ◇ ◇
Ранок у нашої команди Героя починається рано.
Тільки-но ми думали, що здолали Короля Демонів і настав мир, як з'явилася його спадкоємиця.
Про існування доньки Короля Демонів вмить дізнався весь світ.
А якщо так, то ми, надія людства, не можемо дозволити собі розслаблятись, аби бути готовими зіткнутися з нею в будь-яку мить.
— Гх...!
— Чітко дивись супротивнику в очі. Не звужуй поле зору. Не забувай відчуття загального охоплення.
— На відміну від Лекі, яка спокійно давала поради, її атаки були подібні до бурхливого потоку.
Початок і кінець кожного випаду були пов'язані між собою, не залишаючи й миті, щоб перевести подих.
І при цьому кожен удар був важким.
Якби вона розмахувала не дерев'яним мечем, а залізним... стає моторошно, тільки-но подумаю про це.
— ...Угу, наступний буде отаким.
— Уо-о!?
Коли вона знизу вибила вгору мій дерев'яний меч, я повністю розкрився.
Натомість Лекі викрутила кисть і завдала зворотного удару тим самим дерев'яним мечем, піднятим знизу.
"Я не повинен отримати прямий удар...!"
"Тут треба відступити на крок назад...!"
— Ні. Тобі треба зробити крок уперед. Це легше, ніж уникати удару відступом.
— Угх... зрозумів.
Наскільки я відступив назад, настільки ж Лекі спокійно та миттєво скоротила дистанцію, зреагувавши на мій рух.
У результаті дерев'яний меч, спрямований зверху, обрушився мені на плече, і я гепнувся на землю.
— Ви обоє, чудова робота. Візьміть рушник і напій.
— Дякую, Юрі.
— Ням-ням.
Лекі залпом випила фруктову воду зі склянки.
Як тільки вона спорожніла, Юрі одразу ж налила їй добавки.
Щодо мене, то я лише намагався перевести подих і ледве рухомою рукою витирав рушником піт, що стікав струмками.
Спаринг із Лекі дає багато досвіду, але й втома в тілі залишається дуже відчутною.
Навіть із дерев'яним мечем вага її єдиного удару просто неймовірна, тож якщо не блокувати його як слід, від віддачі аж затерпають пальці на руках.
Саме тому вона є найкращим партнером для тренувань на випадок бою з сильнішим супротивником.
— Джине-сан, ви не поранилися?
— ...Фух... Аа. Лекі як слід стримувалася, тож усе в порядку.
— Сьогодні я підняла темп на один рівень вище. Але ти все одно тримав удар, тож сили в тебе додалося порівняно з минулим разом. А тепер щодо помилок.
Сказавши це, Лекі чітко підняла три пальці на правій руці та два на лівій.
— Щоб ухилитися на ходу, спочатку потрібно збити розгін. Побачити, зупинитися, ухилитися. Це аж три дії.
Переконавшись, що я кивнув, Лекі пояснила далі.
— Але якщо зробити крок уперед, уникати удару вже не треба. Побачити, зробити крок — достатньо двох дій. Навіть якщо удар влучить, ти змістиш точку удару, тож сила впаде, і ти витримаєш.
— До того ж, — продовжила вона.
— Чим ближче ти, тим легше контратакувати. Це куди краще.
— Тобто варіант робити крок уперед теж необхідний...
— Звісно, не щоразу. Вміння вибирати — це важливо.
Під час бою треба не лише рухати тілом, а й працювати головою.
Лекі в бою іноді діє за чуттям, але вона сильна саме тим, що може ось так описати свої рухи словами.
Щодо таланту — скільки б ти його не прагнув, це те, з чим народжуються, тож нічого не вдієш.
А якщо так, то аби скоротити час на прийняття рішень, я ось так прошу її тренуватися зі мною та накопичую досвід.
Я теж жадібно вгамував спрагу й підвівся, спираючись на дерев'яний меч, мов на ціпок.
— ...Гаразд, ще один раунд!
— Ні. На сьогодні досить.
— ...? Та я ще можу!
Сказавши це, я декілька разів підстрибнув на місці, проте думка Лекі не змінилася.
— У рухах бракувало різкості. Тіло ще не повністю відновилося. Юрі, перевір.
— Слухаюся. Отож, Джине-сан, подивіться сюди.
Усміхнена Юрі міцно схопила мене за обличчя й почала вдивлятися.
Зазвичай у такі моменти вона робить обличчя в очікуванні поцілунку, але сьогодні вона серйозно розглядала мене з усіх боків.
— ...Джине-сан. Ви бува не недосипаєте?
— Недосипаю? ...Аа, можливо, й так.
— Маєте якісь здогадки щодо причини?
— Насправді, коли я сплю з вами трьома, мені якось важко заснути...
— Зрозуміло. Тоді відтепер я готуватиму ще й колискову. До того ж, якщо ми притискатимемося щільніше, стане тепліше, і ви обов'язково швидко заснете. Щодо короля, то треба попросити його зменшити розмір ліжка...
— Та я просто трохи замислився щодо того, що робити з Хіною!!
— Ось так. Будь ласка, з самого початку відповідайте чесно.
Я спробував запропонувати покращення в якості легкого жарту, але оскільки ситуація загрожувала тільки погіршитися, я легко здався.
Втім, те, що я сплю оточений цими трьома, зараз теж дещо на мене впливає.
Щовечора моя мораль змагається з інстинктами.
Ми ж поклялися одне одному в шлюбі, тож хтось може сказати: "Можеш переспати з ними. Навіть навпаки — переспи".
Проте згідно з моїми принципами, я не торкнуся їх, поки ми належним чином не зіграємо весілля.
Зрештою, будучи в становищі людини, яка ще не засвідчила повагу батькам кожної з дівчат після весілля, просувати стосунки далі було б неналежно.
Навіть дозвіл на шлюб ми отримали вже постфактум, після того як спланували весілля.
Щонайменше щодо фізичних стосунків я хотів учинити чесно й за правилами.
— Втім, ви це помітили...
— Знаючи характер Джина-сана, я подумала, що з останніх подій це єдине, що могло спасти на думку.
— Не знав, що твоя точність передбачень зросла аж настільки...
— Не лише ми, а й Люсіка-сан, думаю, теж усе розуміє. О, вона якраз іде, тож давайте запитаємо в неї.
Погляди нас трьох спресувалися на Люсіці, яка вийшла з королівського замку.
Привернувши до себе увагу, вона здивовано покліпала очима.
— Що таке? У мене щось на обличчі?
— Ні. Ми просто думали, чи знаєш ти, про що хвилюється Джин.
— Аа, це щодо доньки Короля Демонів?
"У мене аж сироти по шкірі пішли."
Вона казала, що прийде після того, як владнає справи, тож навіть не знаючи перебігу нашої розмови, вгадала з першої спроби.
— ...Я що, настільки передбачуваний?
— Я здогадалася одразу.
— Ми ж провели разом стільки насичених років.~
— Проте, якби це були не ми, навряд чи хтось зрозумів би.
— Ось як. Почувши це, я заспокоївся... До речі, а як ви всі дізналися?
— — — Сила кохання (це так) (ага).
Сила кохання — це щось неймовірне.
Втім, саме тому, що вони так сильно мене люблять, вони мимоволі стежать за мною очима й помічають будь-які відмінності від звичайного стану.
Я й сам останнім часом знаю про речі, про які краще б не згадувати: як Лекі вчилася робити солодощі в шеф-кухаря, як Юрі навчалася сутності подружнього життя у покоївок, як Люсіка потай робила масаж для збільшення грудей... Тож ми справді ідеальна подружня пара.
— Джине? Ти зараз не подумав про щось непристойне? Особливо щодо моїх грудей?
— Якщо подумати, Люсіко, це рідкість, щоб ти затримувалася. Щось сталося?
— ...Ну та гаразд. Мені просто прийшов лист із дому. Я перевіряла його.
— З дому... це з ельфійського селища?
— Саме так. Кажуть, щоб я один раз повернулася. Щодо весілля — це само собою, але є ще й питання обручки.
Обручка, яку Королівство Меон зберігало поколіннями і яку міг одягти лише Герой під час одруження.
У ній було використано дорогоцінні камені, підготовлені шістьма расами: довгожителями-ельфами, драконідами, звіролюдьми, сталевими людьми, риболюдьми та нами, людьми. І вона слугувала доказом клятви протистояти Королю Демонів.
Пам'ять про те, як цю цінну національну реліквію було знищено, ще надто жива.
Знищено було не лише обручку, а й наше свято — весілля було повністю зіпсоване...
І тепер ми не зможемо провести весілля знову, поки не вирушимо до кожної з шести рас і не зберемо обручку наново.
Щодо обручки, сповіщення вже надіслали до всіх країн, тож у листі йшлося саме про це.
— І то правда. Гаразд! Тоді треба готуватися до подорожі...
— А хіба перед цим не час для обговорення проблем Джина?
Тільки-но я збирався підвестися, як мене міцно притиснули назад.
Оце так сила кохання...
Я б навіть не здивувався, якби мені сказали, що вона щойно таємно підслуховувала нашу розмову.
— Джине-сан? Чому ви вирішили змінити тему?
— Ні, ну... я просто подумав, що від того, що я зараз скажу, вам усім стане неприємно...
Усім трьом зіпсували весілля, тож вони не повинні мати жодних теплих почуттів до Хіни.
Я й сам досі не пробачив їй цього моменту.
До того ж через Пальруку, яку вона нацькувала, постраждала чимала кількість людей.
Усвідомлюючи всі ці фактори, я хвилювався через те, що вона, можливо, могла б співіснувати з людством.
Вона була ще дитиною.
На відміну від повністю закоренілого в злі Короля Демонів, у неї міг залишатися шанс на виправлення.
Підстави для цього були. Святий Меч правосуддя Лекі має ефект очищення розуму супротивника... точніше, його злоби.
Однак на Хіну це не подіяло. Тобто через середовище, у якому вона виросла, вона може навіть не усвідомлювати злоби у своїх діях.
Якщо так, то хіба ми не можемо як слід навчити її, що таке добре, а що таке погано?
І головне — Хіні подобаюся я.
Кращих умов для проведення переговорів і вигадати важко.
До того ж є приклад Лілішуни, яка раніше була генералом армії Короля Демонів.
Ми змогли зблизитися з нею, знайти спільну мову, і в результаті вона стала союзником людства.
Можливо, Хіна так само зможе зробити крок нам назустріч.
"...Ось що я стисло розповів, але всі троє мовчали."
— Отож, якщо ми зустрінемося наступного разу, я б хотів спочатку знешкодити її, а потім влаштувати переговори, але що ви про це думаєте...?
— ...Лекі-чан. Що робитимемо?
— Угу, треба дати їй зрозуміти.
Лекі хруснула пальцями.
— Еее!? Аж до бійки?!
— Нічого не вдієш. Я теж допоможу.
— Джине. Наскільки сильною має бути прочуханка?
— ...Б-будь ласка, поніжніше.
— Зрозуміла.
"В-все ж таки прохання не знищувати її було занадто великим...?!"
Я заплющив очі й приготувався прийняти момент покарання.
— М'як.
Однак відчуття, яке донеслося до мене, зовсім не було схожим на удар.
...Мене обіймали троє людей.
— Джине, ти справді подумав, що ми розізлимося через таке?
— Це так сумно. А ми ж так любимо цю доброту Джина-сана.
— Усе гаразд. Ми не відмовимося від вибору, який зробив Джин.
— ......Дівчата.
"...Я був дурнем."
Чому я бодай на мить приховав це в собі?
Я ж мав знати їхню доброту та великодушність.
— ...Вибачте. Мені варто було сказати про це раніше.
— Усе добре. Головне, що ти зрозумів.
— Ми розуміємо, що Джин-сан думав про нас і намагався не показувати це назагал.
— Але ж ми маємо підтримувати одне одного... Хіба це не наші стосунки? Ми ж подружжя.
Теплі слова трьох дівчат м'яко проникали в моє серце.
Я знову подумав, що я найщасливіша людина у світі, адже зміг узяти за дружин таких неймовірних дівчат, та ще й трьох одразу.
— ...Але є дещо, чого ми не пробачимо.
— Якщо ти скажеш, що одружишся ще й з нею.
— ...Фу-фу, тоді будь готовий.
— В-все гаразд! Цього точно не станеться! Тому, Лекі, послаб трохи хватку рук!
Почав лунати загрозливий хрускіт, якого не повинно було бути, але варто було мені постукати по її руці на знак того що я здаюсь, як дівчата відпустили мене.
"Ха-а... стомився..."
Можливо, від того, що я виплеснув усе, що було на душі, і відчув полегшення, втома здалася ще сильнішою, і я просто простягнувся на землі.
Аж раптом моє поле зору різко піднялося вгору.
Подивившись, я побачив, що Лекі підняла мене на руки.
— Тоді Джин знову поспить. Я віднесу тебе.
— Перед цим треба змити піт. Н-нічого не вдієш, я допоможу.
— Тоді вкладання спати — це моя роль. Покладіться на мене.
— Усе гаразд! Я вже сповнений сил! Тому опусти мене!
Ось так, тримаючи мене на руках мов принцесу, Лекі під поглядами всіх перехожих у королівському замку понесла мене до нашої кімнати.
.
.
.
(П.П Ну і як ви зрозуміли з тексту, автор почав притримуватись друкованої версії твору, це Ранобе і Манга. Тому сюжет розвертається на 180 градусів, і продовжується зі значними змінами. А я все гадав коли автор цих персонажів введе в історію, бо бачив їх в манзі, а як виявилось автор просто вирішив піти шляхом друкованої версії, змінивши веб-версію хех..)
(P.s Джин такий консерватор в плані відносин, я так розумію автор буде тянути до кінця, момент із їхнім перепихоном...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]