Розділ 30 - Побічна історія — Не потрібно це приховувати, знаєте?
Це сталося одного чудового дня, коли я займався дрібним ремонтом у нашому будинку.
— Джине-братику. Давай із Лекі поніжимося?
Лекі говорила це з трепетно зволоженими очима,
— Джинчику. А ти не хочеш приголубитися до матусі Юрі~?
Юрі тримала в обох руках пляшечку для годування...
— Джине-сама. Наказуйте все, що завгодно!
Люсіка з грайливим захопленням почала казати подібні речі.
— Е, що-що, страшно-страшно-страшно...!
Відчувши страх, я швидко відскочив від них на безпечну відстань.
Тоді Юрі незадоволено надула щоки.
— Г-гей, зачекайте! Чому це ви відходите?!
— Якби серед білого дня до вас приставали з подібним дивним настроєм, будь-хто зреагував би саме так!
— Я не приставала! Я просто хотіла дещо запитати!
— Тим паче, хіба це не лякає?!
— Юрі, заспокойся. Легше-легше.
Лекі, яка була вбрана в одяг із набагато більш дитячим відтінком, ніж зазвичай, стримувала Юрі.
Замість неї вперед вийшла Люсіка.
Між іншим, вона була в костюмі покоївки. ...Образ красуні у східному вбранні покоївки має чудовий контраст.
— Слухай, ми ж із тобою вже дуже давно разом, правда?
— Ну, якщо враховувати період нашої подорожі, то чимало. І це має якесь відношення до вашої дивної поведінки?
— О так, ще й яке. Причому до надзвичайно важливої проблеми.
— Зрозумів. Я вислухаю.
— Зачекайте хвилинку! Чому реакція на мене була зовсім іншою?!
— Легше-легше.
Оскільки Люсіка казала це із надзвичайно серйозним виразом обличчя, я вирішив вислухати її як слід.
Ну самі розумієте, у випадку з Юрі мимоволі виникає упередження, що мова знову піде про щось з того самого репертуару...
— Насправді, Джине. Навіть я з моїми знаннями Мудреця не можу зрозуміти однієї речі.
— Навіть Люсіка...?
— Так. Проте, ти, можливо, знаєш відповідь. Саме так я й подумала. Буду дуже рада, якщо ти поділишся своєю думкою.
— Не знаю, чи зможу бути корисним... але зроблю все можливе.
— Дякую. Тоді перейдемо одразу до справи — я хочу, щоб ти розповів про свої фетиші.
— Про мої фетиші............ Про мої фетиші?
Неможливо було не перепитати, на що Люсіка поважно кивнула.
— Саме так. Ми хочемо знати твої вподобання.
— Ем... а навіщо?
— Бо ми хочемо подобатися Джину ще більше.
— Джине-сан, ви ж завжди підлаштовуєтеся під нас, правда? Ми теж хочемо віддячити вам тим самим.
— — Ось у чому справа. І тоді ми усвідомили: ми геть не знаємо фетишів Джина.
Так ось чому на них це різноманітне вбрання.
Коли загадку було розгадано, мені трохи відлягло від серця.
Схоже, вони не збожеволіли.
— ...Мені подобаються ті ви, якими ви є зазвичай... ви ж зараз чекаєте не цієї відповіді, правда?
Усі троє одночасно кивнули головами.
Фетиші, а... У мене немає чогось особливого.
Проте якщо я чогось не скажу, вони, схоже, не заспокояться...
Хм-м, ну гаразд. Якщо вже вибирати, то краще назвати дію, яку вони троє точно ніколи б не зробили...
— ...Пані-повелителька, яка наступає ногою на голову, чи щось таке?
— ...А-а.
— Джине-сане, ви, як би це мовити...
— ...До мозку кісток бажаєте служити іншим, так...
— Гаразд, зробимо це. Заради Джина, заради Джина.
— Панчохи є.
— Батіг теж принести?
— Не треба! Не треба цього робити! Звичайні ви — найкращі!!
Дивлячись на трьох дівчат, які заклопотано почали готуватися, я вкотре подумав, що мені дісталися чудові дружини, але все ж одразу кинувся їх зупиняти.
.
.
.
(П.П Зря він про БДСМ сказав, знаючи наскільки вони його кохають. аххаха.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]