Мене вигнали з команди героя, тож я повернувся до рідного міста, але всі її учасники пішли слідом за мною.

Розділ 3: Весільний фронт • Напередодні.

Том 1

Мене вигнали з команди героя, тож я повернувся до рідного міста, але всі її учасники пішли слідом за мною.

Розділ 3 - Весільний фронт • Напередодні.

Чи це мені зараз просто сниться?

— Ой-ой-ой. Схоже, Люсіка справді щиро кохає нашого Джина.

— Мені ніяково зізнаватися в цьому так прямо, але мої почуття правдиві. Сьогодні я так поспішала зустрітися з батьками, що навіть скористалася магією.

— Справді? Ого, ну й щасливчик же ти, Джине, що підхопив таку красуню!

Батьки та моя товаришка вели бесіду на повну, абсолютно забивши на самого винуватця урочистостей.

До того ж, я вперше чув про якесь там весілля.

— Лю... Люсіко. Почекай хвилинку!

Моєму мозку катастрофічно не вистачало швидкості, щоб осягнути те, що відбувається, але я вчасно зрозумів, що справа пахне смаленим, і вивів Люсіку на вулицю.

— Що сталося? Я ж просто хотіла поговорити з твоїми батьками про наше майбутнє.

— Ні, тут усе не так. У мене стільки претензій, що навіть не знаю з чого почати, але давай спершу про це.

— А, ти про це? Ну, тут усе просто пояснити.

Люсіка знизала плечима й розчаровано похитала головою.

— Добре. Тільки пообіцяй, що вислухаєш мене спокійно.

— Гаразд.

— Ти мені подобаєшся, Джине.

— Стій, стій, стій! Це нереально. Я не можу слухати таке спокійно!

Я замахав руками, намагаючись зупинити її потік слів.

Проте вона перехопила мої руки, міцно стиснула їх і одразу ж продовжила розмову.

— Джине. Пам'ятаєш, коли я запитала тебе: "Якщо я справді не зможу вийти заміж, ти візьмеш мене за дружину?", ти відповів: "Із радістю!"

— ............

"Вона... вона справді це казала...!"

У моїй пам'яті чітко сплив спогад, як ми обмінялися цими словами.

Але зачекайте секунду.

Хто ж знав, що вона сприйме це настільки серйозно й притисне мене до стіни.

До того ж, у неї ще залишилися незавершені справи.

— А... а як же Король Демонів? Без тебе, як Мудреця, навіть тим двом буде непереливки.

— Щодо цього можеш не хвилюватися. Щойно я проведу з тобою ніч, одразу ж вирушу на місце битви.

— Ніч?! О... аж до такого?!

— Я... я серйозно! Я справді кохаю тебе, Джине, і думаю, що мені потрібен лише ти!

Яке ж палке зізнання.

Мені й справді завжди подобалися старші дівчата, і я вважав таку турботливу жінку, як Люсіка, просто неймовірною.

Але щоб ось так одразу стати чоловіком та дружиною... чоловіком... та дружиною...

"**А чому б, власне, й ні?**"

— ...Люсіко.

Я міцно стиснув її руки у відповідь.

Цієї ж миті вся її впевненість кудись випарувалася, і Люсіка почала так помітно ніяковіти й метушитися, що це було видно неозброєним оком.

"Подумай добре, Джине."

Шанси на те, що в майбутньому з'явиться інша дівчина, яка так само палко захоче вийти за мене заміж, вкрай малі.

Її струнка, красива фігура від грудей до самих ніг. Гарне личко та приємна, спокійна атмосфера навколо неї.

А головне — вона щиро кохає мене, та й я поважаю її як людину.

Якщо врахувати всі ці фактори, то знайти когось кращого буде просто неможливо.

— Люсіко, ти ж справді серйозно про це думаєш?

— Т-так, звісно!

— Я зрозумів...

Останнє підтвердження отримано.

Отже, мені залишається зробити лише одне.

Саме тому, що я хочу відповісти їй взаємністю, я повинен чесно, нічого не приховуючи, відкрити їй свої почуття.

Щоб разом крокувати у вічне майбутнє.

— Люсіко... Я поки що не можу з упевненістю сказати, що кохаю тебе.

— Знаю, я це й сама розумію.

— Але відтепер я буду дивитися на тебе саме як на жінку. ...Тебе влаштує такий хлопець, як я?

— Що ти таке кажеш... Мені потрібен саме ти, Джине.

Вона заплющила очі. Її злегка випнуті губи, хоч і виглядали трохи незграбно, показували її бажання відповісти взаємністю, від чого мені стало неймовірно тепло на душі.

Я взяв її за плечі. Вона злегка здригнулася, але одразу ж заспокоїлася.

Коли я знову подивився на неї зблизька, її обличчя здалося мені надзвичайно красивим.

Думаючи про це, я почав повільно нахилятися до неї, і раптом —

— Ні за що в житті...!

— Джине-сааан!!

— Гха-а-а?!

Лекі та Юрі на повній швидкості врізалися в мене, відправивши мене в затяжний політ.

— Кха... кхе...

Я прокотився кубарем по землі й зупинився лише після того, як із розгону влетів спиною в дерево.

Удар був такої сили, що мені здалося, ніби в мене переламалися всі кістки.

Біль повільно розливався по всьому тілу, а легені судорожно намагалися ковтнути хоч трохи кисню.

Цей таран був зовсім не жартівливим. І якщо мої очі мене не обманювали... це зробили Лекі та Юрі.

— Джине?!

Перелякана Люсіка підбігла до мене. Вона миттєво опустилася на коліна й почала чаклувати "Магію зцілення".

Ооох... біль у травмованому місці почав трохи стихати.

— Джине-сан, ви в порядку?!

— Джине... не вмирай...

Ні, ну взагалі-то це ви дві довели мене до цього передсмертного стану...

Проте обидві дівчини з неймовірним хвилюванням стискали мої руки.

— Гей, ви дві! Ану відійдіть, ви тільки заважаєте!

— Оскільки лікування — це моя сильна сторона, то краще вам, Люсіко-сан, припинити. Якщо розгортати магію одного типу на такій близькій відстані, вони просто нейтралізують одна одну.

— А якщо чесно?

— Я сама його вилікую, а потім він хвалитиме мене так, що в нього мізки розплавляться.

— Відійди, рожева Свята! Я сама все зроблю.

— Ой-ой-ой! Для "Магії зцілення" взагалі-то не обов'язково чіпати травмоване місце, то чому ж ви тоді мацаєте його за бік?! Ваші руки якось дивно рухаються!

— Ви обидві заважаєте. Джине... я зроблю тобі штучне дихання...

— "Штучне дихання тут взагалі ні до чого!!"

Зачекайте... ви троє...

Я, звісно, вдячний за таку турботу. Мені справді пощастило мати таких чудових товаришів.

Але благаю, не припиняйте лікування...

Мені все ще боляче...

Окрім боку, у мене ще розривається голова та інші місця... ах, ні. Моя свідомість... уже...

— Якби тільки Люсіка-сан не намагалася втекти під шумок... ой, зачекайте! Джине-сан?!

— Джине...! Джине...!

— Прокинься, Джине?! Гей, не вмирай!

Останнє, що я побачив перед тим, як знепритомніти — це обличчя трьох дівчат, які в сльозах та в повному розпачі щосили трясли моє тіло.

◇ Коротке знайомство з героїнями ◇

Люсіка Ель Рістія

Чорноволоса, крута та серйозна ельфійка. Має найменші груди, але водночас вона найвища серед усіх.

У команді героя грає роль старшої сестри, проте поруч із Джином, який завжди ставиться до неї з добротою, може проявляти й свою розніжену сторону.

Вона неймовірно сильно готувалася до сімейного життя, тому має високий рівень побутових навичок. Коли вона починає усвідомлювати присутність протилежної статі, її поведінка часто стає схожою на поведінку незайманого хлопця.

.

.

.

(П.П F - Джине, з такими дружинами, він за перший рік вже помре ахахха. А ще я орнув з опису Люсіки (Має найменші груди))

.

(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )