Розділ 24 - Найкраще у світі
Минула година від початку першого завдання.
Усе, що потрібно було зробити — це прибрати в кімнаті, яку довільно обрав Акіра, і якщо вона стане чистою, то на цьому все. Всього-на-всього.
"Але... чому...? Що за диво...? Я ж думав, що спостерігаю за прибиранням...?"
Я міцно протер повіки кулаками. Проте краєвид, що поставав перед очима, анітрохи не змінився.
Що це взагалі за безлад...?
— Фух... Я виклалася на повну.
Люсіка витерла краплі поту, що виступили на лобі.
Хоча від неї й виходило відчуття виконаного обов'язку, якщо робити висновок, вона просто влаштувала безлад.
Стіл, який вона посунула ради прибирання підлоги, стояв зовсім не на своєму місці, стільці теж були розставлені абияк.
Підлога була геть мокрою від напівсухої води. Через те, що вона почала мити підлогу до того, як змела пил, бруд просто розмазався по всій поверхні.
У результаті того, що вона віддала всі сили прибиранню, утворилася картина, яку нечасто побачиш.
— Люсіко...
— Люсіко-сан...
— Вибачте...
...Якщо згадати, я якось бачив кімнату Люсіки.
Усюди були нагромаджені книги, повсюди наліплені наліпки для нотаток, а самі записи були розкидані по всій підлозі.
Тоді я думав, що вона опинилася в такому стані лише тому, що присвячувала увесь час дослідженням... але, схоже, вона просто катастрофічно не вміла прибирати.
— ...Тут навіть оцінювати немає потреби, правда?
— — — ...
Ніхто не вимовив і слова заперечення.
Адже як не крути, а Акіра мав цілковиту рацію.
— Отож, перше... незараховано.
Ці слова важким тягарем лягли на плечі.
"П-проте все ще в порядку. Залишилося ще два пункти."
Якщо вибороти перемогу в обох, то факт невміння прибирати можна буде легко перекрити.
— ...Наступною піду я. Схоже, це буде куди складніша битва, ніж здавалося.
Вираз обличчя Юрі став серйозним.
Це було те саме обличчя, яке вона показувала в момент максимальної концентрації під час бою. Юрі теж це розуміла.
Що вага наступного раунду просто неймовірна.
— Наступна Юрі? У такому разі я оберу ось це.
Судячи з прибирання, написані на картках завдання з високою ймовірністю належали до сфери ведення домашнього господарства.
У цьому плані Юрі здатна ідеально впоратися з будь-якими хатніми справами. Ми, які тривалий час подорожували разом, чудово це знали.
Цього разу перемога у нас у кишені...!
— Масаж для Джина.
А, схоже, нам кінець.
Якщо масаж робитиме Юрі, це перетвориться на масаж із підтекстом. У цьому я можу ствердно запевнити.
Здається, це застало її зненацька, бо вона мимовільно перепитала:
— ...Масаж... ви маєте на увазі, той самий...?
— Так. Зняти втому чоловіка, який повернувся з роботи. І навпаки — чоловік знімає втому дружини, яка втомилася від хатніх справ. Я вважаю, що розділення таких моментів поглиблює кохання.
Зрозуміло. У цьому є зерно правди.
Якщо є серце, яке піклується про іншого, людина нізащо не вважатиме це тягарем і зможе зробити старанний масаж.
У цьому немає потреби в особливій техніці.
Головне — мати серце, що щиро любить іншого.
Розім'яти плечі. Постукати по попереку. Помасажувати ноги. Подивившись на старанність цих дій, одразу стає зрозуміло, з якими почуттями це робиться.
— Цього разу ти зробиш це для Джина. Який саме вид масажу обрати — залишаю на розсуд Юрі.
— ...Юрі.
— Фу-фу, будьте спокійні, Джине-сане. Я ж Свята. Ні за що не станеться того, про що ви хвилюєтеся.
Вираз обличчя Юрі... не змінився!
Це спрацює! Юрі налаштована цілком серйозно.
Що б там не казали, а її духовна сила як людини, яка виконала свій обов'язок Святої, неймовірно міцна.
Мені аж соромно за себе через те, що я хоч на мить подумав, ніби вона спробує зробити щось непристойне.
Адже тим, хто не вірив у Юрі, був не хто інший, як я сам.
— Ну ж бо, я покажу вам. Мою техніку масажу, від якої отримують насолоду і старі, і малі!
◇ ◇ ◇ ◇ ◇
— А, а, зачекайте, Лекі-чан. Цьому є пояснення...!
— Без розмов. Юрі спробувала торкнутися місця, до якого не мала торкатися. Покарання — зв'язування.
— Хік... хік...
— Усе гаразд, Джине. Страшної людини більше немає...
— ...Ви точно команда Героя? Ви бува не підробка?
Зв'язана мотузкою Юрі качалася по підлозі в стані гусениці.
Я, роздягнений до пояса, був накритий простирадлом Люсіки, яка гладила мене по голові.
Дивлячись на цей наш вигляд, Акіра стояв у повному шоці.
Спочатку... спочатку це був справді повноцінний і нормальний масаж.
Він почався з плечей, перейшов на поперек, і майстерність масажу Юрі була такою, що змушувала мимоволі захоплюватися.
Акіра теж ствердно кивав, явно даючи високу оцінку.
Мені було приємно, і Юрі, схоже, спіймала кураж, тож ми природним чином перемістилися на ліжко.
Але все пішло шкереберть від тієї миті, коли вона вимовила такі слова:
— Джине-сане... ось тут збираються лімфовузли.
Це було доленосне роздоріжжя.
Рухи рук стали підозрілими, а місця, яких вона торкалася, — вельми неоднозначними.
Але я вірив Юрі й нічого не казав.
Адже я чоловік Юрі.
Я думав саме так... аж поки в момент, коли вона спробувала спустити мої штани, Лекі та Люсіка не зупинили її, що й привело до нинішнього стану.
— ...Можна запитати одну річ?
— Я відповім. Що таке?
— Ви троє справді збираєтеся одружуватися?
— — — Звісно!
Голоси трьох злилися в один, але Акіра лише важко зітхнув.
Тією, хто з якоїсь причини вирішила заперечити на таку реакцію, була Юрі, яка й створила цю хаотичну ситуацію.
— Але ж Акіра-сан сам сказав. Якщо він вирішить, що ми можемо зробити Джина-сана щасливим, то визнає шлюб. Тобто я вирішила, що найважливіше — це щоб Джин-сан відчув себе щасливим.
...Якщо згадати, то так і було.
Як і казала Юрі, умова перемоги, висунута Акірою — "моє щастя".
Я сам безпідставно вирішив, що якщо отримати залік за більшість із трьох пунктів, то шлюб буде дозволено.
— Чоловіки люблять непристойні речі, тож він точно став би щасливим! Тобто в моїх діях немає жодної помилки!
— Але я не думаю, що це означає нападати на нього просто на наших очах...
— Фу-фу, Акіра-сан такий ще малюк.
— Так, незараховано!!
— Чому?!
Юрі, крутячись на підлозі, висловлювала своє обурення.
Хоча спосіб залицяння був жахливим, те, що вона казала, було правдою.
У такому разі все ще можна виправити. Хіба шанси на реванш не залишилися...?
Не кидай думати.
Я... я хочу одружитися з цими трьома.
І не просто одружитися, а так, щоб нас благословило якнайбільше людей.
Адже так і має бути. Вони ж герої, які врятували світ.
Я вважаю цілком природним бажання, щоб вони здобули щастя, відповідне їхнім вчинкам.
Тому, благаю...! Пробий прохід...!
— Лекі...!
— Угу, покладися на мене.
Надійна подруга дитинства, яка вирубила Юрі ударом долоні в шию, гордо відповіла мені своїм звичним знаком перемоги.
— ...Ти дуже впевнена в собі, Лекі.
— Звісно. Я найперша, мій стаж кохання до Джина — 10 років. Ти мені не суперник.
— Хм, і як довго ти зможеш зберігати цю впевненість? Я ж знаю, що ти взагалі нічого не вмієш, окрім бою.
— І що з того?
— Що з того... та це ж...
— Відчай — це не привід здаватися. Акіро, ти забув, хто я така?
— Я — Герой Лекі. Я здолаю будь-які труднощі.
— Останній раунд, Акіро.
— ...Я зрозумів. Останнє завдання, яке я вам дам —
◇ ◇ ◇ ◇ ◇
Я сидів за столом із дуже серйозним виразом обличчя.
Щоб допомогти з оцінюванням у останньому завданні.
— ...Вибач, Джине.
Лекі готова була розплакатися в будь-яку мить.
Уся її нещодавня впевненість безслідно розвіялася, і перед нами була не Герой, а звичайна дівчинка Лекі.
Та й це було неминуче.
На тарілці, поставленій переді мною, лежала геть обвуглена, чорна як вугілля смажена в клярі чотиринога птиця.
Останнім завданням була "Кулінарія".
Лекі була фахівцем лише зі споживання, і в неї не було жодного досвіду готування.
Проте вона не здалася. Пригадуючи мої та Юрі рухи, за якими вона постійно спостерігала поруч, вона взялася за незнайоме готування.
Бруд на фартуху Лекі понад усе доводив її старання.
— ...Тут навіть куштувати немає потреби. Оцінювання закінчено. Джине... я все ж не можу визнати цей шлюб...
Слова Акіри так і не були сказані до кінця.
Його рот широко розкрився від крайнього здивування.
У тиші, що запанувала в кімнаті, лунав лише звук мого гучного хрускоту.
Смакуючи підхоплений шматочок у клярі, пережовуючи й нарешті проковтнувши його, я висловив свої щирі враження:
— Найкраще у світі.
.
.
.
(П.П Як кухар по професії, я якось раді прикола вирішив спробувати пересмажену їжу, скажу ось що, краще вже просто вуголь поїсти, він хоч майже ніякого смаку не матиме, ахаххах.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]