Розділ 18 - Носіння на руках — її мрія.
— Я вже закінчила Магію миттєвого переміщення, тож усе гаразд, Джине. Відкрий очі.
Коли я розплющив повіки, як вона й казала, краєвид перед очима кардинально змінився.
Від рідного дому, оточеного багатою та пишною зеленню, до процвітаючого й пишного міста.
— Ну як, як почуваєшся?
— Мене не знудило, усе в порядку. Твоя магія — найкраща у світі, тож я й не хвилювався.
— Фу-фу, для мене честь отримати таку похвалу.
Магія миттєвого переміщення залежно від виконавця може мати побічні ефекти, як-от погіршення самопочуття.
Ретельно виткане магічне коло. Регулювання кількості магічної сили під час активації.
Від першокласного мага вимагається витончена вправність у найменших деталях.
Я теж тривалий час подорожував, але не пригадую, щоб бачив мага, вправнішого за Люсіку.
І це абсолютно без жодної упередженості.
— У такому разі ходімо. У цих плащах ніхто й не здогадається, що ми з команди Героя, тож не хвилюйся.
Мовивши це, Люсіка взяла мене за руку й попрямувала дорогою, що вела до королівського замку.
Звісно, Королівська столиця була гомінкою, а людський потік — жвавим.
Однак перехожі проходили повз нас так, ніби нас узагалі не існувало.
І це теж завдяки Люсіці.
Магічний плащ, у який вона вплела магію Приховування присутності.
Схоже, варто лише накинути її, як наша присутність стає нульовою і люди несвідомо виключають нас із поля своєї уваги.
Виріб найвищого ґатунку, створений Мудрецем Люсікою.
Якби його виставили на аукціон, країни всього світу виклали б шалені гроші, аби здобути цю річ, а вона от так просто підготувала її для нас, тож я справді безмежно вдячний Люсіці.
— ...? У мене щось на обличчі?
— Ні, обличчя Люсіки прекрасне, як і завжди.
Якими б близькими не були стосунки, особисто мені не подобається лише безкінечно приймати чужу доброту.
Все ж на добрі вчинки хочеться відповісти взаємністю.
Цікаво, що могло б порадувати Люсіку?
— Ого, ось воно як... Дякую. Зрозуміло, невже —
Поки я поринув у роздуми, вона затягнула мене у вузький провулок і з глухим звуком притисла до стіни.
— Ти задивився на мене?
Обличчя Люсіки було так близько, що можна було розгледіти кожну з її довгих і витончених вій.
Її мигдалеподібні очі були дивовижно прозорими та буквально притягували до себе свідомість.
Зроби я ще бодай крок — і наші тіла торкнулися б одне одного.
Це була поведінка справжнього красеня, наче принца з якоїсь казки.
До речі, я знав, що в неї немає жодного любовного досвіду, а всі подібні дії — це лише знання з любовних романів.
Тому для Люсіки залицяння виглядає саме так.
...Якщо згадати, раніше, коли ми пили алкоголь, Люсіка бідкалася...
"Я люблю читати любовні історії саме тому, що сама мрію про таке кохання".
...О, мені спала на думку чудова ідея.
— Ти так задивився, що й слів промовити не можеш? Схоже, Джин теж без тями від моїх чарів.
— А що щодо самої Люсіки?
— Хм? Що ти маєш на увазі...
— Що ти відчуваєш до мене?
— М-ня-а?!
Взявши приклад із романів, які вона так любить читати, я легенько підняв її підборіддя пальцем.
Після цього обличчя Люсіки на очах почало заливатися яскравою фарбою.
Мені й самому було соромно від таких нудотно-солодких слів, але справжній чоловік мусить довести справу до кінця.
— Я, звісно ж, кохаю Люсіку. Мабуть, тепер твоя черга це сказати?
Я пригадав уривок із любовного роману, який вона позичила мені під час подорожі.
Здається, далі потрібно наблизити обличчя до її вуха...
— Ну ж бо, скажи?
— ...Хя-а-а-а-а.
Люсіка безсила гепнулася просто на землю.
Навіть її голос, зазвичай величний та кришталево чистий, дрібно тремтів.
— Т-ти в порядку, Люсіко?!
— ...Джине... ноги...
— Ноги...?
— Ноги підкосилися...
Невже це вплинуло на неї так сильно...
Хай там як, залишати все так не можна.
Застосувати Магію зцілення... ні, стривай.
Є ще один спосіб дістатися до королівського замку разом із нею в такому стані.
Я обхопив її талію руками й підняв її на руки.
Хоч Люсіка й високого зросту, вона струнка, тому ваги практично не відчувалося.
— Оп-ля. Ходімо так до самого королівського замку.
— Е, е-е?! Але ж навколо люди дивитимуться...
— Усе гаразд, на нас магічні плащі, тож ніхто не помітить. Тому ходімо саме так.
— ...Джин бешкетує тільки зі мною...
— Ха-ха, це тому, що в Люсіки найпрекрасніша реакція.
— ...Хоч і молодший за мене, а такий зухвалий...
...Яка ж мила, моя дружина.
Насолоджуючись реакцією Люсіки, чиє обличчя палало від сорому, я знову рушив уперед.
————
Примітка автора:
◇ Люсіка — незаймана (ні). Вони просуваються сюжетом, мілуючись. ◇
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]