Розділ 16 - Зрештою, смажені в олії страви — найкращі.
— Ну то що? Що ти приготуєш нам на обід?
— Хм-м, дай подумати...
Я зазирнув у магічний інвентар [Магічна скриня] та почав порпатися в інгредієнтах.
Хм, якщо так... Точно, ось це буде чудово.
— Думаю, приготую смажену в клярі чотириногу птицю.
— Ура! Лекі це любить!!
Лекі так зраділа, що від надмірного щастя в неї аж зламався словниковий запас.
Доказом цього було те, що з її рота вже капала слинка.
Ця дівчина надто сильно живе за інстинктами, тож мені як її чоловіку стає дещо неспокійно.
— Ну-ну, Лекі, сядь і почекай.
Матуся Люсіка витерла її носовичком і всадила на стілець.
Чотиринога птиця, як і випливає з назви, хоча й є птицею, ходить на чотирьох ногах.
Чотириногі птиці не вміють літати.
Тоді чому ж їх називають птицями... Мабуть, тому, що на передніх ногах у них є крила.
З іншого боку, це єдина причина. А, ну ще гребінь є.
Однак, оскільки чотириногі птиці долають великі відстані саме за допомогою своїх товстих чотирьох ніг, їхні м'язи добре розвинені, м'ясо соковите, а ніжність — просто неперевершена.
Серед страв із такої чотириногої птиці особливою популярністю користується м'ясо, приправлене спеціями та хрускотом підсмажені в клярі.
— "Запалювання". Цю частину надай мені, Джин-сан.
Юрі запалила вогонь магією та почала розігрівати каструлю з олією.
Тим часом я зайнявся попередньою підготовкою.
— Спочатку зріжемо жилки... ось так.
Я нарізав стегна чотириногої птиці на зручні шматочки розміром на один укус і виклав у глибоку тарілку.
Зверху посипав сіллю та перцем...
— Воно й так смачне, але якщо розтовкти й додати плоди часнику, смак стане ще насиченішим.
Я ретельно розім'яв м'ясо руками, щоб приправи добре просочилися всередину.
Далі розбив туди яйце чотириногої птиці й перемішав усе разом із порошком з ямсу та пшеничним борошном.
— Готово! Юрі, далі довіряю тобі?
— Звісно. Це ж наш спільний вияв кохання!
— Ха-ха, ми ж подружжя. Відтепер ми робитимемо це ще не раз.
— Давайте щодня робити й нічну спільну працю. Треба ж перевірити, чи ти в нас бадьорий.
— Гей, зачекай! Куди це ти простягаєш руки?! Ти ж торкаєшся продуктів, тож припини!!
Коли вона наблизилася й узяла мене під руку, її долоня спробувала сягнути вельми дивовижного місця, тож я відчайдушно її зупинив.
— Му-у... Нічого не поробиш. Залишу це задоволення на наступний раз.
Після запеклого протистояння, Юрі здалася та з надутими щоками повернулася до готування.
Регулюючи силою магії вогонь, Юрі обережно опускала стегенця в море олії.
Приємне потріскування та те, як м'ясо змінювало колір, так збуджували апетит, що навіть мені захотілося взяти шматочок.
— Так класно пахне...
— Стерпи, Лекі, треба потерпіти.
— У-у...
Поки Люсіка відчайдушно заспокоювала Лекі, страва в клярі нарешті виходила на фінішну пряму.
— Наостанок на сильному вогні одним махом! Коли звук олії зміниться —
Заплющивши очі, Юрі увійшла в режим повної концентрації.
Ми теж затихли, щоб не заважати їй.
І її вуха не пропустили найменшої зміни в звуці.
— Зараз...!!
З миттєвою швидкістю Юрі підхопила шматочки в клярі паличками й виклала їх на залізне блюдо.
Ця сітка була зроблена зі спеціального матеріалу, який усмоктував зайву олію.
Через це вона коштувала трохи дорожче, але це була чудова покупка.
— Ось, Юрі. Викладай сюди.
Я не просто роззявивши рота спостерігав, як вона смажить.
Я заздалегідь щільно виклав овочі, зібрані в моєму рідному домі.
Юрі переконалася, що шматочки не стікають олією, і виклала їх один за одним —
— Готово!
— Смажена в клярі чотиринога птиця!
— — Ура-а!
Лекі та Люсіка заплескали в долоні.
Лекі, не в змозі більше терпіти, стукала виделкою та ножем по столу, але стримували голод ми всі.
На викладеному зеленому листі яскраво сяяли золотаві шматочки.
Звук ковтання слини пролунав не від когось одного — схоже, це зробили геть усі.
— А тепер, усі. Подякуємо за їжу.
— — — — Смачного!
Після слів Юрі, яка вперше за довгий час показала сторону, гідну "Святої", ми промовили слова перед їжею та й з головою кинулися до страви.
— Ум! Смачно!
Хрусткий кляр і соковите, пружне м'ясо стегна.
У момент укусу м'ясний сік, що витікав назовні, був настільки насичений концентрованим смаком, що від цього просто перехоплювало подих.
Через його кількість у роті можна було майже обпектися.
— М-м-м............!!
Лекі смакувала цю дивовижу мовчки, продовжуючи повільно пережовувати.
Судячи з її виразу обличчя, вона була на сьомому небі від щастя.
— Коли їдять із таким апетитом, то й тому, хто готував, стає радісно на душі.
— Ага, одразу відчуваєш, що старатися було варто.
Насправді, коли під час битви з демонами душевні сили були на межі, я шліфував кулінарну майстерність саме для того, щоб хоч трохи побачити радісне обличчя Лекі.
Тож якщо це робить її щасливою, мої зусилля точно були не даремними.
— Дхін, східще ще більше!
— Гей, Лекі. Це невиховано — припини пхати все в рот за один раз.
— Усе гаразд. Добавка ще є.
— Під час подорожі ми завжди купували продукти із запасом. Тепер у цьому немає потреби, тож чому б не побалувати себе??
— Джин... Юрі... Люсіка... Я лублю... Люблю вас!
Надувши щоки від м'яса в клярі, Лекі міцно виставила вгору великий палець.
Дивлячись на неї, ми посміхнулися.
Ось так ми й провели цей мирний та безтурботний обідній час.
————
Примітка автора:
◇ Точно, це ж твір про спокійне життя! Коли я згадав про це, то вирішив влаштувати їм трохи відпочинку ◇
.
.
.
(П.П Ля на голодний шлунок, так перекладати, змушує тебе хотіти їсти, а я ще й Кухар по професії, і уявляв як це готується, ще більше їсти захотів хд)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )