Наступного дня я прокинувся до світанку, відчувши, що хтось прослизнув у моє ліжко.

«Вибач, Кусако. Вже майже четверта година...»

Це була Цукішіро. Я поцілував її о десятій вечора, коли ми лягли спати, тож їй треба було заправитися до ранку.

Я хотів сісти, але вона штовхнула мене назад.

«Цього разу я хочу бути зверху».

«- Га?»

«Хі-хі! Я подумала, що ми могли б також спробувати різні позиції, якщо вже на те пішло».

Наступної миті Цукішіро нахилилася і поглинула мої губи. Її язик просунувся крізь щілину між моїми зубами і всмоктав слину в моєму роті.

Чорт. Нижня половина мого тіла починає реагувати...

«...Кусака. Я відчуваю, як щось тверде тисне на мене...»

Цукішіро відірвала свої губи від моїх і опустила погляд вниз.

«Пробач...!!»

«Ти, випадково, не збуджуєшся, цілуючи мене?» прошепотіла Цукішіро мені на вухо, обіймаючи мене. «...Косако. Я підслухала вашу з Хюґою розмову минулої ночі."

«Ти...?»

«Ти сказав, що я єдина людина, з якою ти можеш займатися сексом.»

«-!! Це було лише для того, щоб переконати Харуку...»

«Але те, що ти сказав - правда, так?»

«Ну...»

«Якщо ти хочеш...» Цукішіро замовкла і притулилася лобом до моїх грудей. «...То що? Що скажеш?»

«Що ти маєш на увазі...?»

Це було надто несподівано. Я ніколи не думав, що Цукішіро може сказати щось подібне...

Виявляється, Харука була не єдиною дівчиною, проти якої я був безсилий.

ПІСЛЯМОВА

Вже п'ять років я хотів написати роман про зомбі, але відмовлявся від цієї ідеї, бо часто чув, що легкі романи про зомбі не продаються.

Але минулого року я не витримав і просто так надіслав пропозицію, тож був здивований, коли її прийняли без жодних проблем. Можливо, це тому, що моя попередня робота, «Дівчина, яка посіла перше місце на конкурсі “Найкраща потенційна наречена”, тримала мене під каблуком», була дуже добре сприйнята. Я завжди вважав, що дівчата, які тримають тебе під каблуком, - це правильний шлях.

Привіт усім, я Рю Іванами, автор цієї книги. Минулого року я почав працювати в ігровій компанії, бо дуже хотів працювати з молодими жінками. Однак виявилося, що це безнадійно, адже робота повністю віддалена, тож я не маю жодної можливості спілкуватися з колегами.

Щоб скрасити мій день, TwinBox намалював для мене ці чудові ілюстрації. Як кольорові, так і чорно-білі малюнки є ідеальними, і я дякую за них кожного дня. Я такий радий, що живу!!!!

Нарешті, я хотів би висловити свою величезну подяку всім людям, які читають цю книгу. Щиро вам усім дякую.

Оскільки я люблю гуглити, було б чудово, якби ви залишили позитивний відгук у Твіттері та на інших сайтах. Негативні відгуки мене пригнічують, тому я був би дуже вдячний, якби ви тримали їх при собі... Також було б дуже корисно, якби ви додавали назву книги «Я найсильніший у цьому зомбі-світі, але я не можу перемогти цю дівчину!» у своїх коментарях, тому що так їх легше знайти.

Чи зможемо ми опублікувати другий том, залежить від продажів першого, тому я бажаю всім, що маю, щоб ми знову побачилися!!!

Рю Іванамі

грудень 2022 року

Післямова перекладача.

Всім привіт, це Легат.

Перше, що хочу сказати: головний герой мене дуже розчарував. Він поводиться як самозакоханий бабій, який свідомо ігнорує почуття дівчини лише тому, що йому незручно поговорити з нею відверто. Складається враження, що він відкладає розмову, аби не засмутити її зараз, хоча очевидно, що пізніше це зробить їй лише болючіше. Він мав чудову нагоду все обговорити ще ввечері в машині, але не зробив цього. Потім, коли Харука запропонувала відкрито сказати всім, що вони зустрічаються, він знову знайшов привід відмовитися. Особисто мені здається, що справжня причина в тому, що він не хоче втрачати увагу інших дівчат. Окремо хочу згадати момент із Ліною. Пояснення, що їм обов'язково потрібно цілуватися, щоб передати слину як своєрідні «ліки», здалося мені дуже натягнутим. Якщо проблема лише в передачі слини, то існувало б чимало інших способів зробити це без поцілунків. Складається враження, що цей епізод просто використали як привід для романтичної сцени. Найбільше мене обурила фраза героя на кшталт: «Схоже, більше не можна ігнорувати почуття Харуки». Можливо, цитую не дослівно, але сенс був саме таким. Виходить, він чудово усвідомлював, що ігнорує її почуття, але все одно продовжував це робити. Це, мабуть, найбільший мінус його характеру. Також постійні виправдання на кшталт «це інстинкти» швидко починають дратувати. З часом це звучить не як пояснення, а як спосіб уникнути відповідальності за власні вчинки. Якщо підсумувати, то хотілося б, щоб герой нарешті почав думати не лише про себе, а й про людей, які його оточують. На мою думку, саме він є найбільшою проблемою цього ранобе. Попри це, сам роман мені сподобався. Він не ідеальний і має свої недоліки, але як романтична комедія в умовах зомбі-апокаліпсису читається досить цікаво. Гаразд, з вами був Легат. Побачимося у другому томі. Коли саме — поки не знаю. Усе залежить від вас: якщо буде багато бажаючих, то переклад вийде швидше. Якщо ж ні — тоді сказати важко.

Ps. Як би не Харука яка почала вбивати зомбі він би здох, і це я ще мовчу про 3 метрового який би на куски розірвав би його як би не Харука, він на колінах має дякувати що вона його не кинула ще!