У центральній частині столиці Белтрану...
У кімнаті в резиденції Гуґенотів нинішній глава сім'ї Густав Гуґенот дивився вниз на маленьку дівчинку, якій було трохи менше десяти років.
Її блідо-помаранчеве волосся спускалося до плечей, і хоча її обличчя було дуже милим, очі майже не подавали ознак життя. На ній був мішкуватий коричневий халат, одягнений поверх одягу, в якому, здавалося б, легко рухатися, але було досить холодно, коли на ній був лише один шар матеріалу.
Ні - її найбільша особливість полягала в іншому.
Дівчинка мала маленькі лисячі вушка і лисячий хвіст, що смикався, - фізичні риси, характерні для лисиць-перевертнів.
Перевертні - їх разом з ельфами та гномами людська раса зараховувала до напівлюдей.
Оскільки територія напівлюдей була розташована ближче до центру континенту, їх майже не було в західному регіоні Штралю, де мешкали люди. Вони рідко з'являлися на територіях, зайнятих людьми.
Проте все ж таки були напівістоти, які проникали на людську територію з цікавості; були й такі, що народилися в рабстві у людських господарів. Для цих напівлюдей доля була такою, що до них ставилися як до рабів.
Особливо погано доводилося перевертням.
Як істоти на півдорозі між людиною і звіром, багато хто вважав їх нечистими. Люди вищого класу з їхніми вишуканими захопленнями, як відомо, тримали їх як рабів; вони вважали себе рятівниками, які надають цінності нечистим істотам, тримаючи їх як домашніх улюбленців.
Мати дівчинки була полоненою рабинею, яка захворіла через кілька років після пологів і померла. До речі, діти від напівкровного схрещування людей і звірів успадковують риси лише одного з батьків, що робить дівчинку чистим звіролюдом. Дівчинка народилася, виросла і утримувалася як домашня тварина в резиденції герцога Гуґенота. Таким чином, хоча вона могла підтримувати просту розмову, вона не отримала належної освіти. Її навчили лише одній навичці...
— Це твоя наступна мішень для вбивства. Запам'ятай цей запах. — Герцог Гуґенот кинув у лисоуху дівчину один-єдиний шматок тканини.
Так, її тренували як вбивцю.
Фізичні здібності перевертнів були значно вищими за людські - їхні п'ять органів чуття були винятковими, а здатність виявляти запахи була на рівні з собачою. З них можна було б виростити чудових бойових маріонеток.
— Так.
Кивнувши, дівчина піднесла ганчірку до носа, щоб запам'ятати запах, а потім сховала її в кишеню.
— Твоя ціль має дванадцять років. Стать - чоловіча. Звати Ріо. У нього чорне волосся, тож за зовнішнім виглядом ти маєш його одразу впізнати. Убий його всіма можливими способами - навіть якщо для цього доведеться пожертвувати собою. Зрештою, це те, для чого тебе виростили. Пам'ятай: ти не зможеш втекти, поки на тобі цей нашийник. Іди.
— Зро... зуміла. — На наказ герцога Гуґенота лисяча дівчинка відповіла уривчастою мовою, кивнувши головою. Замість блиску надії в її очах, металевий нашийник на горлі вихопив його і тьмяно зблиснув.
Після цього дівчина накинула капюшон і вийшла з кімнати та резиденції.
Нюх, нюх.
Намагаючись вловити запах об'єкта вбивства, вона відчула дивне ностальгічне почуття.
Теплий...
Десь глибоко в її давно замерзлому серці щось почало танути... Але це дивне відчуття миттєво зникло.
Дівчина вийшла з маєтку, щоб знайти Ріо, свою мішень для вбивства.