Зоріан не мав часу довго розмірковувати про Кватч-Іхла та його корону. Відразу після короткої розмови із Заком, три артилерійські заклинання влучили у ворожі лінії перед ними, піднявши в повітря хмари пилу та зануривши поле бою в хаос. Очевидно, це мало на меті створити димову завісу для їхньої групи, бо Аланік оголосив, що вони почнуть наступ на Колодязь одразу після цього.
Вся бойова група кинулася вперед, як накручена пружина, прагнучи скористатися відволіканням уваги. Зоріан ледве встигав за ними — більшість магів у бойовій групі були фізично підготовленими дорослими людьми, а Зоріан був фізично не надто вражаючим навіть за мірками своїх однолітків. Йому довелося докласти всіх зусиль, щоб не відставати від них. Навіть тоді він не протримався б і кількох секунд, якби не випив зілля витривалості перед боєм.
Зоріан завжди знав, що фізична підготовка є важливою вимогою для бойового мага, хоча б тому, що саме це академія називала причиною, через яку першокурсники та другокурсники зобов'язані відвідувати заняття з фізичної підготовки. Однак до появи часової петлі він ніколи не розумів, чому це так важливо. Справа була не в здатності витримувати удари або мати підмогу, коли хтось змушував тебе вступити в ближній бій, хоча ці питання теж були важливими — справа була в мобільності. Фізично підготовлена людина могла швидше пересуватися по полю бою, несучи більше вантажу і менше втомлюючись.
Тільки в такі моменти Зоріан усвідомлював, наскільки це важливо і наскільки його слабке, худорляве тіло обмежувало його. Йому дійсно потрібно було знайти якесь рішення цієї проблеми, але поки що просте зілля витривалості було достатнім. Принаймні, він не був єдиним, хто нехтував своїм тілом — Ксвім також мусив вживати згадане зілля, щоб не відставати від групи, що трохи підняло Зоріану настрій.
Під час бігу Зоріан помітив, що Кватч-Іхл зник зі свого місця. Швидка консультація з його маркером визначила, що стародавній ліч телепортувався на значну відстань від місця бою, приблизно в напрямку, звідки надходили артилерійські заклинання.
Ну що ж. Це було... дійсно прикро для тих артилерійських магів. Схоже, вони більше не отримають від них підтримки. Однак, оскільки кожна секунда відсутності Кватч-Іхла була на користь Зоріану та його групі, то, мабуть, так було краще. Чи був він безсердечним, думаючи так? Можливо. Однак, можливо, це було тому, що кінець перезапуску був так близько, або тому, що важко було співчувати людям, яких він ніколи не зустрічав, але він не міг не зайняти суто прагматичну позицію з цього приводу. Він подумки подякував магам за їхню жертву, а потім вигнав їх із голови.
Незважаючи на відволікання уваги, їхній підхід був дуже швидко помічений, і частина ворожих сил відокремилася, щоб протистояти їм. Ворожа організація все ще перебувала в безладі після артилерійської магічної атаки, тому сили реагування були менш чисельними, ніж могли б бути. Незважаючи на це, їм протистояли близько ста магів, двадцять бойових тролів, полк скелетів-солдатів і невелика зграя залізно дзьобів.
На думку Зоріана, з цим було легко впоратися. Хоча вся бойова група Аланіка налічувала трохи менше ста осіб, вони були краще озброєні і, ймовірно, більш досвідчені, ніж середньостатистичний маг-загарбник. До того ж, на їхньому боці були Зак і Зоріан. Питання полягало не в тому, чи зможуть вони розгромити ворожі сили, а в тому, чи зможуть вони це зробити до повернення Кватч-Іхла.
Незабаром з обох боків почали летіти заклинання. Ворожі маги завдали першого удару, кидаючи хвилю за хвилею магічних снарядів у бійців, що наближалися. Вогняні стріли, електричні промені та силові удари були сконцентровані на певних частинах бойової групи і синхронізовані так, щоб вони одночасно досягли своїх цілей, намагаючись подолати індивідуальну оборону неможливою силою. У відповідь бойова група припинила наступати з максимальною швидкістю і перейшла до почергового наступу: передня половина групи зупинилася на місці, щоб краще захистити всю групу і контратакувати, а задня половина кинулася вперед. Коли задня половина групи обігнала захисну половину, вони помінялися ролями: та половина, яка раніше захищалася, раптово кинулася на ворога, а інша половина прикривала їх і відповідала на атаки.
Хоча така тактика значно уповільнювала їхній рух, вона була дуже ефективною. Незважаючи на неодноразові атаки, бойова група не втратила жодної людини, наближаючись все ближче і ближче до зібраних ворожих сил. Наступаючі снаряди були розсіяні, захищені і перехоплені плаваючими шматками каменю, вирваними з навколишньої дороги. Весь цей час бойова група продовжувала відправляти свої хвилі атакувальних заклинань на загарбників, спочатку розсіюючи атаки по всій ворожій групі, а потім зосереджуючи більшу частину своїх зусиль на слабких ланках серед ворожих магів, яких вони виявляли за допомогою цього пробного залпу. З кожним обміном кілька загарбників гинули або вмирали, не маючи нічого натомість.
У цей момент ворожі маги запанікували. Вони наказали своїм бойовим тролям, залізно дзьобам і скелетним воїнам атакувати бойову групу й перестали стримувати себе, витрачаючи свої запаси мани, як божевільні, щоб випустити якомога більше вогню за найкоротший час. Захоплені зненацька відчайдушним ходом, троє магів, що складали бойову групу, загинули в першій хвилі атаки. Однак після цього бойова група швидко реорганізувалася, щоб протистояти атаці, зупинивши їхній наступ на користь суто оборонної позиції.
Аланік, Ксвім і Зак стали більш активними в цей момент. Аланік за кілька секунд виклик величезного, оживленого птаха з яскраво-помаранчевого полум'я і направив вогняного птаха на наближаючуся зграю залізно дзьобів. Той легко знищив зграю, просто пролетівши крізь неї, а потім пірнув на групу ворожих магів, щоб продовжити своє буйство. Один з магів встиг вразити її хвилею розсіювання, перш ніж вона змогла з'єднатися з групою, але замість того, щоб розвалитися, як більшість магічних конструкцій, коли їх розсіюють, вогняний птах вибухнув величезною вогняною бурею, яка поглинула як групу, на яку націлився вогняний птах, так і групи, що знаходилися поруч з нею.
Однак на той момент Аланік вже не звертав уваги на вогняного птаха. Як тільки він закінчив заклинання і відправив його в дорогу, він перевів свою увагу на наступаючих бойових тролів і скелетів-воїнів. Направивши свій посох на тролів і вистріливши у них п'ятьма маленькими помаранчевими кулями, що летіли одна за одною. Маленькі помаранчеві кулі сяяли дуже яскраво, як мініатюрні зірки, і були неймовірно швидкими. У мить ока вони досягли тролів і вибухнули, утворивши величезні скупчення полумʼя, набагато більші та гарячіші, ніж будь-яка звичайна вогняна куля.
Більшість воєнних тролів згоріли на місці, але п'ятеро з них були дивними гіперстійкими тролями, яких Зоріан іноді зустрічав серед сил загарбників — такими, що були надзвичайно добре захищені від вогню та інших видів уражень. Ці бойові тролі вижили після заклинань Аланіка, але все одно були обпалені та оглушені, тож Аланік переніс свою увагу на швидко наближаючуся орду скелетів-воїнів.
Немертва орда дещо поріділа від безперервного шквалу атак з боку решти бойової групи, але там було кілька сотень скелетних воїнів, і вони виявилися стійкими до більшості видів магії. Здавалося, що в їхні кістки були вкарбовані потужні захисні заклинання, які захищали їх від звичайних атакувальних заклинань. Здавалося неминучим, що принаймні чверть скелетних воїнів виживе і вступить у ближній бій з бойовою групою, що буде катастрофічним. Однак у той момент, коли орда наблизилася, Аланік зробив різкий рух вільною рукою, ніби хапаючи її.
Від Аланіка не виходило жодного видимого заклинання, але зловісні вогники, що горіли в порожніх очницях кожного скелета-воїна, миттєво згасли. Вся орда скелетів безшумно впала на землю, наче ляльки з перерізаними нитками.
Тим часом Ксвім зосередив свою енергію на протидії ворожим магам. Щоразу, коли загарбники намагалися зосередити свій вогонь в одному місці, він створював перед цією ділянкою напівпрозорі фіолетові хмари, і принаймні половина заклинань, що потрапляли в хмару, розсіювалася, проходячи крізь неї. Іноді, коли ворожі маги намагалися застосувати особливо потужне заклинання, він вистрілював швидко рухомі, молочно-білі кулі ектоплазми, які безпомилково наводилися на ворожі снаряди і зіштовхувалися з ними, активуючи їх передчасно. Дуже рідко, коли не було нічого важливого, проти чого можна було б протидіяти, Ксвім вистрілював яскраво-сині кулі у ворожі щити — щоразу, коли одна з цих куль влучала в бар'єр, він миттєво руйнувався і зникав, незалежно від того, наскільки міцним він здавався.
Як не дивно, Зак не приєднався до решти бойової групи, яка засипала ворога заклинаннями. Натомість він більшу частину часу виривав великі шматки бруківки з землі і кидав їх у ворога, немов жива катапульта. Це було грубо, але напрочуд ефективно — каміння і гравій не можна було розвіяти, а зупинити всю цю масу було далеко не просто. Здебільшого єдиним захистом від Зака, який імітував катапульту, було відійти вбік — що не завжди було можливим і, як правило, наражало ціль на не менш смертельні загрози. Наприклад, п'ять бойових тролів, які вижили після вогняних зірок Аланіка, були занадто приголомшені, щоб вчасно відійти вбік, і були миттєво розчавлені на смерть кількома тоннами падаючих каменів.
На мить Зоріан замислився, чому більше людей не намагаються робити те, що робив Зак, але потім зрозумів, що більшість людей не були достатньо влучними, щоб це зробити. На відміну від звичайних атакувальних заклинань, камені Зака не наводилися на ціль. Ймовірно, Заку знадобилися буквально десятиліття практики, щоб досягти такої бездоганної влучності зі своїми імпровізованими снарядами.
Що стосується самого Зоріана, то він не став брати участь в обміні заклинаннями. Він розумів, що витрачати свої обмежені запаси мани на ці обміни заклинаннями не було для нього найрозумнішим рішенням. Натомість він блукав по рядах ворога за допомогою телепатії, шукаючи легкі цілі. Багато ворожих магів мали принаймні якусь форму психічного захисту, але їх якість сильно відрізнялася. Деякі з них були захищені слабо, а чимало взагалі не мали психічного захисту. Зоріан жорстоко карав таку необережність, коли її виявляв, встромляючи телепатичні ножі в їхні думки і змушуючи їхні тіла атакувати своїх товаришів. Він був цілком впевнений, що завдає таким чином набагато більше шкоди, ніж міг би, використовуючи звичайні бойові заклинання.
Він також використовував свій розум і маркер, щоб стежити за засідками і поверненням Кватч-Іхла. Завдяки цьому йому вдалося спіймати трійку ворожих магів, які намагалися оточити бойову групу і атакувати їх ззаду. Хоча їх заклинання невидимості було хорошим, вони повільно реагували, коли Зоріан раптово атакував їх розсікаючим променем, і всі троє в результаті були розрізані ним навпіл.
Раптом розумове чуття Зоріана виявило розум під їхніми ногами, який швидко піднімався на поверхню. Це було не вперше, коли він стикався з чимось подібним, тож він знав, з чим має справу.
«Скеляний черв'як!» — крикнув він, спрямувавши нешкідливий промінь світла на місце, звідки мала вилізти істота.
Не кажучи ні слова, маги розбіглися від місця появи і створили навколо нього зону ураження. Скеляний черв'як спробував компенсувати це, якимось чином виявляючи зміну позицій своїх цілей через землю, але Зоріан негайно скоригував промінь світла, щоб попередити інших про його рухи. Занадто впертий, щоб припинити атаку, Скеляний черв'як все одно виліз на поверхню, вириваючись із землі в хмарі гравію. Це тривало менше п'яти секунд, перш ніж його розрізали на кілька частин маги, які чекали на нього.
І тоді це сталося. Момент, якого Зоріан так боявся і на який ретельно чекав, — Кватч-Іхл повернувся. Він повернувся, телепортувавшись прямо за бойову групу, а потім спробував застати їх зненацька, атакувавши ззаду. Це б спрацювало, як заклинання, якби не те, що Зоріан до цього часу вже дещо розумів, як думає стародавній ліч, і навмисно вирішив затриматися в тилу бойової групи, передбачаючи це.
З блискавичною швидкістю стародавній ліч вказав своїм кістлявим пальцем на найгустішу скупченість магів у полі його зору. Зоріан не став кричати попередження — воно ніколи не досягнуло б цілей Кватч-Іхла вчасно — він просто потягнувся до кишені і кинув у ліча чорний як смола металевий куб.
З пальця ліча вирвався нерівний червоний промінь магії дезінтеграції, прагнучи розрізати на шматки своїх нещасних жертв. Куб, який Зоріан кинув у ліча, був набагато повільнішим і ніколи не досяг би ліча до того, як промінь дезінтеграції зробив би свою моторошну справу. Однак у цьому не було потреби — замість того, щоб летіти в напрямку, на який вказував ліч, червоний промінь вигнувся в повітрі у бік чорного куба і влучив у нього. Куб ніби вбирав світло, повністю поглинаючи його, замість того, щоб розпадатися. Потім він безперешкодно продовжив рух, але так і не досяг стародавнього ліча — швидкий жест Кватч-Іхла відправив його вбік, де він безрезультатно впав на тротуар.
Поки це відбувалося, Зоріан підняв руку в повітря і створив гучний гуркіт, щоб привернути увагу людей до того, що відбувалося в тилу бойової групи.
«Ліч тут!» — крикнув він.
Однак замість того, щоб продовжувати атакувати тилові лінії, Кватч-Іхл знову телепортувався. Відстань була дуже короткою, однак це просто перенесло його вправо від бойової групи. Там він знову вистрілив променем дезінтеграції, і цього разу Зоріан не мав можливості протистояти йому іншим кубом. Зак був там, але його застали зненацька, і все, що він міг зробити, це швидко підняти щит перед собою. Іншим людям також вдалося захиститися, але не всі встигли зреагувати вчасно. Зазубрений червоний промінь прорізав смугу руйнування прямо в серці бойової групи, вбивши і поранивши щонайменше 15 магів.
Замість чекати на відповідь, Кватч-Іхл знову телепортувався, цього разу ліворуч від бойової групи. Однак саме там перебував Ксвім, і він зреагував швидше за Зака. З руки Кватч-Іхла вистрілив ще один нерівний червоний промінь, який влучив у темно-зелений щит, який Ксвім створив між собою і стародавнім лічем. Кватч-Іхл змахнув рукою вбік, намагаючись повторити свій недавній рух і просто пропустити промінь через всю групу, поки не натрапить на одне-два слабкі місця, але виявив, що промінь відмовляється виконувати його команди. Він вперто «застряг» на щиті Ксвіма, звиваючись і викривляючись, щоб залишатися з ним з'єднаним.
Тоді Кватч-Іхл відпустив промінь дезінтеграції, але перш ніж він встиг зробити що-небудь ще, Ксвім висунув руку вперед, і темно-зелений щит ринув вперед, як таран, врізавшись у стародавнього ліча. Кватч-Іхл був змушений зробити крок назад, але в іншому не постраждав. З іншого боку, це миттєве відволікання дозволило решті бойової групи нанести по ньому цілу серію атакувальних заклинань.
Кватч-Іхл раптово прискорився, його рухи стали розмитими, і він кидав щит за щитом. Кожне заклинання було заблоковано, відхилено або навіть відбито назад до того, хто його кинув. Потім він стукнув ногою по землі, змусивши величезний шматок скелі та гравію піднятися з тротуару і полетіти в бійців. Об'єднана хвиля сили від численних магів зуміла відкинути більшу частину маси, перш ніж вона змогла всіх придушити, але до того часу Кватч-Іхл знову телепортувався.
Щонайменше четверо людей загинули в результаті цієї сутички, частково через відбиті заклинання, а частково через те, що один великий шматок гравію зумів прорватися крізь хвилю сили.
Немов завершуючи коло, Кватч-Іхл телепортувався поруч із передньою частиною бойової групи. Однак не тільки Аланік чекав на нього там — цього разу і Ксвім, і Зак також телепортувалися до передової. Зоріан залишився в тилу групи, знаючи, що він занадто слабкий у прямому бою, щоб зробити щось більше, ніж заважати Кватчу-Іхлу. Але це не означало, що він не міг допомогти по-своєму...
Аланік вистрілив у Кватча-Іхла якоюсь золотою кулею в той момент, коли той з'явився, що викликало майже панічну реакцію у стародавнього ліча. Він негайно збудував перед собою вигадливий тришаровий щит, що, ймовірно, було гарною ідеєю, оскільки золота куля пролетіла крізь перші два шари, ніби їх не було, і була зупинена лише третім. Потім Кватч-Іхл одразу ж зазнав атаки Зака і Ксвіма, які одночасно вдарили по ньому з протилежних боків. Зак випустив у ліча шість чорних літаючих мечів, а Ксвім вистрілив у нього якоюсь багатошаровою білою кулею.
Ліч раптом знову прискорився. На цей момент Зоріан був цілком впевнений, що ці сплески швидкості означали, що ліч прискорював себе за допомогою досить потужного часового прискорення. Незалежно від істини, додаткова швидкість дозволила лічу ухилитися від чорних лез і розсіяти шарувату кулю.
Ну, спробувати розсіяти шарувату кулю. Коли хвиля розсіювання влучила в неї, вона лише зняла поверхневий шар кулі, але більша частина снаряда продовжила свій шлях без перешкод.
У цей момент ліч спробував знову телепортуватися. Однак було вже запізно. Зоріан поспішно закінчив викарбовувати формулу заклинання на землі під собою і почав вливати більшу частину своїх мана-резервів у захисне заклинання, яке він виголошував, прив'язуючи його до формули заклинання під своїми ногами. Потужне антителепортаційне поле миттєво охопило всю територію, і заклинання телепортації ліча згасло.
Раптом з тіла Кватч-Іхла у всіх напрямках вирвалася потужна хвиля темно-червоної сили, відкинувши Зака, Аланіка та Ксвіма подалі від стародавнього ліча. Потім хвиля продовжила свій рух, врізавшись у решту бойової групи та відкинувши її в різні боки. Фізична частина хвилі була заблокована, перш ніж вона досягла Зоріана, але, здавалося, хвиля мала магічний аспект, який проникав крізь звичайні магічні бар'єри, ніби їх не було. Душа Зоріана, яка на той момент була добре захищена, без проблем витримала напад, але багато магів навколо нього похитнулися або навіть знепритомніли під духовним тиском хвилі, що обрушилася на них.
Менш ніж за секунду після того, як хвиля пройшла, Аланік знову встав на ноги, очевидно, перенісши раптову атаку без особливих наслідків. Однак Ксвім і Зак були набагато менш щасливими. Вони залишилися на землі, все ще живі і здатні рухатися, але в даний момент не в змозі протистояти Кватч-Іхлу. Зак виглядав особливо постраждалим, котився по землі, ніби відчуваючи сильний біль.
— Чорт, — просичав Зоріан. Він штовхнув мага, який лежав поруч і, здавалося, найменше постраждав від хвилі, і вказав на формулу заклинання біля його ніг. — Охороняй це, щоб ліч не зміг телепортуватися, добре?
Він не чекав на відповідь чоловіка. Просто помчав до Зака, сподіваючись, що не запізнився. Якщо Кватч-Іхл вдарить Зака потужною магією душі, поки той недієздатний, це буде справжня катастрофа. Чорт, він не повинен був погоджуватися на це...
На щастя, ліч не вважав за пріоритет добити двох повалених супротивників, частково тому, що був занадто зайнятий прикріпленням своїх рук (мабуть, йому просто потрібно було підняти їх до плечей, і вони самі прикріпилися; така дурниця), а частково тому, що Аланік майже відразу ж почав на нього жорстоку атаку. Воїн-священик кидав у ліча одну золоту кулю за іншою, змушуючи його відчайдушно захищатися і ухилятися, але було очевидно, що він не міг продовжувати так далі і лише відволікав ліча.
Зоріан нарешті дістався до Зака і почав відтягувати його від місця бою. На щастя, незважаючи на те, що він отримав удар по душі практично впритул, він, здавалося, залишився практично неушкодженим.
— Блядь, боляче, — поскаржився Зак. — Ненавиджу магію душі.
Він мав сили, щоб скаржитися. Це був хороший знак. Отже, він не міг бути сильно поранений.
У цей момент Ксвім також почав підійматися на ноги, очевидно, відновлюючись швидше за Зака. На жаль, на той час атака Аланіка також почала трохи слабшати, і Кватч-Іхл вирішив, що настав час остаточно покласти край двом майже недієздатним супротивникам, перш ніж вони зможуть відновитися. Як і раніше, він раптово прискорився і випустив дві темно-червоні кулі — одну в бік Зака, а іншу — в бік Ксвіма.
Зоріан негайно кинув ще один куб-поглинач на шляху кулі, розуміючи, що намагатися захиститися від неї, ймовірно, було марною тратою часу. На щастя, куля була втягнута в куб і поглинена ним, так само як і раніше промінь дезінтеграції, тож одна криза була уникнута. Однак він не мав можливості врятувати Ксвіма. Бідний Ксвім, він ніяк не міг...
Майже з презирством Ксвім відбив темно-червону кулю лівою рукою, ніби відбиваючи м'яч неслухняної дитини, а не магічну конструкцію. Всупереч будь-якій логіці, заклинання не вибухнуло в його руці, як звичайний магічний снаряд, а відхилилося вбік. Воно впало на землю ліворуч від Ксвіма, підірвавши частину дороги, але не завдавши ніякої іншої шкоди.
Е-е...
Можливо, це була уява Зоріана, але навіть Кватч-Іхл здавався трохи шокованим цим видовищем.
Потім мить минула, і битва поновилася. Аланік і Ксвім знову почали обмінюватися заклинаннями з Кватч-Іхлом, а Зоріан скористався цим, щоб відтягнути Зака у відносну безпечну зону бойової групи. На цей час бойова група почала відновлюватися після дивної атаки душевної хвилі Кватч-Іхла і приєдналася до бою з ним, знявши частину тиску з Ксвіма і Аланіка. На жаль, більшість з них не могли впоратися з контратаками ліча так само добре, як Ксвім і Аланік, тому вони часто гинули. Менш ніж за хвилину понад 20 з них загинули, хоча це не відрадило решту бойової групи від спроб допомогти.
На цьому етапі Кватч-Іхл, здавалося, вирішив, що взявся за надто складне завдання, і спробував розірвати захисне закляття проти телепортації, яке створив Зоріан. Потужна хвиля розвіювання прокотилася по території, намагаючись скасувати роботу Зоріана... і зазнала невдачі. Якби Зоріан просто покрив територію вільно плаваючим захистом, план Кватч-Іхла, ймовірно, вдався б. Однак Зоріан витратив час і зусилля, щоб закріпити захист за допомогою заклинання, зробивши його надто стабільним, щоб його можна було знищити за бажанням.
На жаль для Зоріана, Кватч-Іхл, здавалося, також це зрозумів... і заклинання, мабуть, надало йому якусь інформацію про захист, бо він одразу ж кинувся до захисного якоря. У короткій паузі між атаками він раптово присів і стрибнув, злетівши в повітря, ніби гравітація не мала над ним ніякої сили. Він пролетів над більшою частиною бойової групи і приземлився прямо біля якоря захисного заклинання. Маг, якому Зоріан доручив захист якоря, разом з десятком інших магів протистояв лічу, але їх усіх змело легким помахом руки Кватч-Іхла.
У той момент, коли захисники-маги були відкинуті, Кватч-Іхл знову прискорився і кинувся вперед, вдаряючи рукою по центру грубо викарбуваної магічної формули. Земля навколо миттєво розлетілася на друзки, знищивши якір, і, не давши Зоріану навіть моргнути, ліч зник. Телепортувався.
Швидкий погляд на свій маркер показав йому, що цього разу ліч був далеко.
Бойовій групі знадобилося кілька хвилин, щоб оговтатися, перегрупуватися і порахувати своїх загиблих, а потім вона продовжила рух до Колодязя. З майже сотні бійців, які були на початку битви, до кінця вижили лише 42, а 5 з них були занадто поранені, щоб продовжувати рух разом з ними.
Зоріан відчував, що, зважаючи на все, їм дуже пощастило.
***
Чим ближче вони підходили до Колодязя, тим лютішими, численнішими і сильнішими ставали їхні вороги. Незважаючи на це, вони втратили лише декількох своїх магів у цих конфліктах — і незважаючи на інтенсивність цих битв, бойові маги знали, як з ними боротися. Крім того, вони були лише однією з груп кіорських солдатів, що наступали на Колодязь — були й інші, більші групи, які атакували це місце з різних напрямків. Загарбники не могли дозволити собі відправити занадто багато своїх сил проти відносно незначного вторгнення, такого як їхнє.
Кватч-Іхл залишив їх у спокої на досить тривалий час після свого відходу. Наскільки Зоріан міг зрозуміти з рухів ліча та випадкових думок, які він викрав з розумів ворожих магів, це було тому, що їхнє зіткнення з стародавнім лічем відволікло його від інших, більш важливих полів битв, що призвело до часткового краху оборони загарбників навколо Колодязя. Таким чином, він був занадто зайнятий відновленням своїх сил і гасінням пожеж, щоб належним чином розібратися з ними.
Однак він не залишив їх повністю у спокої. Він час від часу телепортувався поблизу них і намагався застати їх зненацька різними способами. Одна з таких спроб полягала в тому, що ліч телепортувався високо в повітря над ними і намагався бомбардувати їх під час польоту. Інша полягала в тому, що він телепортував пару громових ящірок прямо поруч із групою. Третя полягала в тому, що Кватч-Іхл телепортувався на значну відстань від групи, а потім виклик мініатюрну орду оживлених істот, щоб атакувати їх. Ці атаки ніколи не приносили особливого результату, здебільшого тому, що Зоріан міг відстежувати його за допомогою корони і тому завжди знав, коли він наближається. У будь-якому разі, Кватч-Іхл ніколи не затримувався надовго, телепортуючись геть, щойно його план провалювався.
Зоріан особливо полюбив двох громових ящірок, яких приніс йому ліч, — оскільки Кватч-Іхл забрав їх у їхніх контролерів, ніхто не міг оскаржити контроль Зоріана, коли той спробував підкорити їхні розуми. Замість того, щоб громові ящірки вирували в бойовій групі, Зоріан взяв над ними контроль і з радістю використовував їх проти кожної наступної групи ворогів, яку вони зустрічали. Вони були настільки ефективними в руках Зоріана, що Кватч-Іхл зрештою з'явився, щоб знову їх позбутися.
Шкода, що стародавній ліч не затримався достатньо довго, щоб Зоріан міг подякувати йому за подарунок.
На жаль, усього є межі. Коли вони почали небезпечно наближатися до місця призначення, Кватч-Іхл вирішив, що досить. Він знову телепортувався в район навколо бойової групи, і цього разу привів із собою ще 15 магів. Було очевидно, що цього разу це не буде просто черговий пробний удар — стародавній ліч був готовий до другого раунду.
І його першим кроком після телепортації було висунути свою скелетну руку прямо на Зоріана, кинувши блискучий зелений промінь прямо в його груди.
Чому? Зоріан не мав жодного уявлення. Можливо, він помітив, що Зоріан мав якийсь спосіб відстежувати його рухи та виявляти його присутність. Можливо, те, як він заманив ліча в антителепортаційне закляття та підкорив його громових ящірок, справило на нього особливо велике враження. Зрештою, єдине, що мало значення, — це те, що Кватч-Іхл, очевидно, хотів якомога швидше побачити Зоріана мертвим.
Цього разу Зоріан не намагався використати один зі своїх кубів поглинання — на той час Кватч-Іхл добре знав, що Зоріан їх має, тож він не став би на нього націлюватися, якби думав, що вони можуть зупинити заклинання. Те, як зелений спис без зусиль пробив багатошарові щити, які решта бойової групи встановила перед Зоріаном, також підтверджувало це припущення.
Зоріан зрозумів, що це була мініатюрна брама, а не пара просторових викривлень. Поставивши один кінець брами перед траєкторією польоту зеленого променя, а інший — перед ворожим магом, Ксвім перенаправив атаку Кватч-Іхл проти ворога.
На мить Зоріан замислився, чому Ксвім не перенаправив її назад на ліча, але потім зрозумів, що такий результат був набагато кориснішим. Націлити на Кватч-Іхл його власне заклинання було б приємно, але навряд чи стародавній ліч був би вбитий, тоді як таким чином у них стало на одного мага менше, з яким доводилося битися.
Тоді битва почалася всерйоз. Маги, яких Кватч-Іхл привів із собою, мабуть, були якоюсь елітою, бо вони були набагато здібнішими та могутнішими, ніж типові загарбники. На щастя, незважаючи на втрати, яких вони зазнали по дорозі, бойова група все ще мала удвічі більше бійців, ніж група Кватч-Іхла, а маги, що входили до її складу, були не набагато слабкішими за тих, яких Кватч-Іхл привів із собою.
Однак дуже швидко стало очевидно, що Кватч-Іхл з якоїсь причини дуже хотів смерті Зоріана. Хоча він не кидав усі справи, щоб зосередитися на його вбивстві, він і його підлеглі націлювалися на Зоріана щоразу, коли траплялася нагода. Згодом ситуація настільки погіршилася, що Ксвім мусив кинути всі інші справи і присвятити весь свій час тому, щоб зберегти йому життя.
Це був хаос. Рої палаючих зірок літали в повітрі, зіштовхуючись з захисними бар'єрами та одне з одним. Масивний чорний промінь, який, здавалося, поглинав світло навколо себе, прорізав бойову групу, змусивши Зоріана взяти приклад з Кватч-Іхла і телепортуватися, щоб уникнути його. Тріо яскраво-червоних променів зигзагом пролітало крізь оборонні ряди, щільно притискаючись до землі, намагаючись прорватися крізь щити. Величезний оживлений тигр із блакитного полум'я напав на двох магів, а потім кинувся на Ксвіма і Зоріана, але влучив у тонкий, ледь помітний захисний екран, який Ксвім створив навколо них. Тигр із синього полум'я без опору проник крізь екран, але, здавалося, щось важливе всередині конструкції було порушено під час проходження, бо за частку секунди воно розпалося. Один із ворожих магів розбив глиняний горщик на землі перед собою, і з розбитих уламків вилетіло з десяток безтілесних привидів, які були швидко знищені Аланіком. Десяток огидних, мутованих гігантських щурів спробували влаштувати засідку на бойову групу під прикриттям дуже потужної невидимості, але були знищені Зоріаном, чий розум з легкістю проникнув крізь ілюзію. Інша група магів спробувала підкріпити групу Кватч-Іхла, але загинула миттєво після прибуття, коли Зак перетворив землю під їхніми ногами на гігантські щелепи, які розчавили їх на смерть.
«Це не працює», — поскаржився Зак Ксвіму і Зоріану, відступивши до їхньої позиції. «Занадто повільно. За такого темпу ми будемо тут вічно».
«Так, я впевнений, що саме цього і прагнуть загарбники», — сказав Зоріан. «Вони просто мають тримати нас зайнятими, доки ритуал не буде завершено, а не вбивати нас усіх».
«Знаєш, ти і Ксвім практично ні на що не придатні в цій битві, крім як на магніти для притягування атак», — сказав Зак. Рожевий снаряд у формі квітки пролетів по небу по параболічній траєкторії, прямуючи прямо до Зоріана, але Зак вирвав шматок каменю з дороги під ними і кинув його в повітря, щоб перехопити снаряд. Імпровізований снаряд не тільки розсіяв кумедний (але, ймовірно, не такий кумедний за своїм ефектом) снаряд, але й продовжив свій політ у бік військ Кватч-Іхла, змусивши їх захищатися від нього. «І я вважаю, що Аланік і його люди могли б утримати свої позиції і без мене».
«Що ти хочеш сказати?» — запитав Зоріан, скануючи поле бою на наявність загроз за допомогою своїх звичайних і надприродних чуттів.
«Тільки ми повинні дістатися до місця проведення ритуалу. Тож давай залишимо Аланіка займатися Кватч-Іхлом і продовжимо без нього», — сказав Зак.
Так, це звучало досить логічно. Зоріан сумнівався, що Аланік буде проти цієї ідеї.
«Гаразд, але як ми це зробимо?» — запитав Зоріан.
«Покладися на мене», — сказав Зак, покручуючи пальцями. « Ксвім, підійди ближче, щоб я міг мінімізувати зону впливу. Так заклинання буде сильнішим».
«Що ти збираєшся робити?» — з цікавістю запитав Ксвім.
Але Зак не відповів. У той момент, коли Ксвім підійшов ближче, він промовив довге і складне заклинання, і навколо них трьох з’явилася біла, напівпрозора сфера. За мить вона вистрілила в повітря, як гарматне ядро, забираючи їх із собою.
Досягнувши значної висоти, що вивело їх за межі дії більшості заклинань, куля миттєво змінила напрямок і з неймовірною швидкістю полетіла до колодязя. Кватч-Іхл і його армія намагалися збити їх, але куля пролітала крізь атаки, як колібрі на цукровому кайфі, змінюючи курс, швидкість і напрямок з неймовірною швидкістю. Ті кілька заклинань, які все-таки влучили в сферу, викликали лише слабкі хвилі на її поверхні, наче камінці, кинуті в тихе озеро.
Незважаючи на велику швидкість руху і швидкі зміни напрямку, Зак, Зоріан і Ксвім залишалися в безпеці, зависнувши в центрі сфери, не зазнаючи впливу маневрів. Зоріан був впевнений, що вже сама інерція мала б їх вбити, але вони залишалися цілком живими і здоровими. Щоправда, видовище деяких маневрів, які виконував Зак, викликало у нього легке нудотне відчуття, але це була не провина самого заклинання.
Дуже швидко вони дісталися Діри і без церемоній занурилися в її глибини.
Тепер їм залишалося тільки знайти місце, де відбувався ритуал.
***
Колодязь був великим місцем. Зоріан знав, що ритуал мав відбутися десь поблизу нього, а Аланік був упевнений, що це мало статися під землею. Однак це залишало багато місць, які потрібно було обшукати. Зоріан очікував, що їм доведеться витратити чимало часу, щоб визначити точне місце розташування та відшукати його.
Насправді місце проведення ритуалу було надзвичайно легко знайти. У той момент, коли їхня літаюча сфера опустилася трохи глибше в Колодязь, вони натрапили на величезну кам'яну платформу, що плавала посеред порожнього простору.
«Маю відчуття, що це воно», — непотрібно сказав Ксвім.
Майже одразу, як тільки вони помітили платформу, люди, що стояли на ній, також їх помітили. Сфера знову була змушена ухилятися і маневрувати між атаками, але продовжувала швидке зниження до своєї цілі. Зоріан морально підготувався до приземлення, але, здавалося, Зак мав кращу ідею, ніж просто висадити їх посеред ворожої юрби магів. Сфера вже майже зіткнулася з поверхнею платформи, коли раптово змінила напрямок і врізалася в зібраних захисників, намагаючись скинути їх з краю платформи.
Від їхніх цілей пролунали гучні, панічні крики, багато з яких були занадто повільними, щоб зрозуміти, що відбувається, і опинилися в порожнечі, занурившись у безодню темряви Колодязя мани.
Сфера швидко облетіла всю платформу, скидаючи все більше людей у темну безодню, що оточувала платформу. Ще більше людей було просто збито рухами сфери або оглушено і поранено, коли вона вдарялася в них на великій швидкості. Нарешті, куля зупинилася і зникла, залишивши Зака, Ксвіма і Зоріана поблизу центру платформи.
«Це заклинання дуже виснажує мене», — сказав Зак, трохи спотикаючись. «Подбайте про мене, поки я трохи відновлюся, добре?
Не було часу на відповідь — хоча захисники були зненацька захоплені їхнім раптовим приходом і незвичайною атакою сфери, вони швидко почали кидатися на Ксвіма і Зоріана.
Зоріан оглянув ситуацію, поки вони билися. У самому центрі платформи був великий кам'яний куб, покритий щільними, складними заклинаннями. Більше, кругле заклинання покривало землю навколо куба, зосереджуючись навколо нього. Над кубом у повітрі плавала велика червона сфера, яка час від часу хвилювалася і викривлялася під дією магічних сил, що на неї впливали. За кілька секунд Зоріан зрозумів, що це була кров. Біля куба стояв один із магів, ймовірно, керівник ритуалу. Ще шестеро магів стояли на краю кола з магічними формулами. Усі семеро співали які культистські слова і жваво жестикулювали, повністю ігноруючи суматоху, що зараз відбувалася на платформі.
Хоча Зоріан хотів перервати ритуал, атакувавши цих сімох, він не міг цього зробити. Хоча це не було очевидно, центр платформи захищав потужний півсферичний щит — він знав це, бо Зак намагався прорватися крізь їхнє маленьке зібрання, врізавшись своєю сферою в центр платформи, але в підсумку відскочив від невидимої бар'єру, що захищав їх. Зоріан спробував пройти крізь нього, на випадок, якщо вона блокувала лише магію, а не людей, але виявив, що бар'єр твердий, як камінь.
Зоріан також не міг не звернути увагу на одяг, який носили сім магів у центрі. Вони були одягнені в червоні мантії, які ховали їхні обличчя за завісою надприродної темряви. Як це було знайомо. Це були точно такі самі мантії, як ті, що носила Червона Мантія. Щоправда, лідер ритуалу, який стояв у центрі, мав на мантії вишитого стилізованого золотого дракона, тож він трохи відрізнявся, але інші шестеро були одягнені майже так само, як Червона Мантія.
Окрім основної частини ритуалу, що відбувалася в центрі, на платформі було лише дві інші цікаві особливості.
Одна з них — прямокутна кам'яна плита, що нагадувала вівтар. У цьому прямокутнику, який інакше не мав жодних особливостей, було висічено кілька жолобків, що стікали в кілька кам'яних чаш, прикріплених до його боків. Прямокутник був майже повністю чистим, але на підлозі навколо нього було видно численні червоні плями.
Прямо біля прямокутника лежала безладна купа мертвих дітей. Їх було чотири, вони були повністю голі, їхня шкіра була блідою і безкровною, а груди жорстоко розрізані.
Друге місце займала колекція з семи кліток, чотири з яких були порожні та відкриті, а в інших трьох перебували ще троє живих дітей. Культисти вже роздягли їх догола, і вони були одягнені лише в товсті коричневі коміри на шиї. Шкіра навколо комірів була червоною та подряпаною, а в одному випадку навіть закривавленою, що свідчило про те, що діти в якийсь момент відчайдушно намагалися їх зняти. Зоріан припустив, що саме коміри заважали їм перетворитися.
Троє дітей складалися з двох хлопчиків і дівчинки. Двоє хлопчиків були йому зовсім незнайомі, але він швидко зрозумів, що знає дівчинку. Це була Ночка, маленька кішка перевертень, з якою дружила його молодша сестра в деяких перезапусках. Всі троє виглядали пригніченими і травмованими, коли Зак, Зоріан і Ксвім прибули на платформу, але коли вони зрозуміли, що відбувається і що є шанс на порятунок, вони почали кричати про допомогу і безперервно трясти клітки.
Хоча Зоріан відчував себе жахливо, він проігнорував їх. Вони не були в безпосередній небезпеці, оскільки всі загарбники на платформі були або занадто зайняті головним ритуалом, або намагалися вбити новоприбулих. Він просто занурився в голови двох невідомих хлопців і запам'ятав їхні імена, домівки та загальну ідентичність, а також коли і як їх викрали загарбники.
Поступово кількість ворожих магів на платформі зменшувалася. Темп, з яким гинули їхні вороги, особливо зріс, коли Зак мав можливість трохи відновитися і приєднатися до них у знищенні ворогів. Незважаючи на це, вони вже досить довго билися, і втома починала даватися взнаки. Крім того, ворог чітко бачив, що ситуація стає безнадійною, і починав впадати у відчай.
Без попередження один із магів направив обидві руки на Зоріана, випустивши в нього величезний блискучий заряд сили. Зоріан захистився, але частина ефекту заклинання пробила щит і влучила в нього, відкинувши назад. Він ледь не впав з краю платформи, але в останній момент зумів приклеїти руки до кам'яної підлоги за допомогою неструктурованої магії, залишившись висіти над темною безоднею.
Він підтягнувся назад на платформу, але не встиг захиститися і ухилитися, як на нього спрямувався блідий жовтий промінь.
Перед тим, як промінь влучив у нього, Ксвім став на його шляху. Його наставник, мабуть, на той момент вже вичерпав ману, бо замість того, щоб захистити Зоріана від заклинання або відбити його, він просто захистив його своїм тілом.
Жовтий промінь влучив Ксвіму прямо в груди, не завдавши видимого ушкодження. Незважаючи на це, його наставник одразу звалився на підлогу, немов безкістковий, і більше не рухався.
Різким рухом Зоріан розніс череп нападника концентрованим променем сили, а потім швидко підбіг до Ксвіма, щоб перевірити, як він. На жаль, все було так, як він і побоювався — незважаючи на те, що заклинання не завдало йому очевидної шкоди, Ксвім уже був мертвий.
Зоріан не затримувався. Нічого хорошого не вийде від оплакування смерті свого наставника, а в наступному перезапуску чоловік буде в порядку. Найкращий спосіб, яким Зоріан міг вшанувати жертву Ксвіма, — це переконатися, що вся ця ризикована подорож не була марною.
На цей момент більшість ворожих магів на платформі вже були знищені, а тих, хто ще залишався живим, поступово винищував Зак. Подумавши хвилину, Зоріан вирішив, що Заку його допомога не потрібна, тож знову підійшов до центру платформи.
Сім магів у червоних мантіях все ще старанно співали і жестикулювали, ніби нічого за межами їхньої маленької бульбашки їх не турбувало. Зоріан не знав, чи це було тому, що вони так сильно вірили в бар'єр, який відгороджував їх від зовнішнього світу, чи тому, що вони буквально не могли зупинити свої рухи, не наразившись на жахливі наслідки, і йому було байдуже. Оскільки він не мав можливості прорвати невидиму захисну бульбашку, він спробував зв’язатися з сімома магами за допомогою свого розуму.
Бар’єр, хоч і був міцним, не завадив психічним здібностям Зоріана. Це була хороша новина. Поганою новиною було те, що всі семеро захистили свої розуми неймовірно добре. Зоріан ніколи не бачив настільки сильних і витончених психічних захистів у людей, які не володіли психічними здібностями. Вони обгорнули свої розуми шарами різних бар'єрів, створили фальшиві розуми, щоб ввести в оману будь-яких нападників, і навіть встановили реактивні захисні механізми, які автоматично контратакували будь-які психічні вторгнення.
І це стосувалося шести «зовнішніх» магів. Лідер ритуалу повністю підкорив свій розум ефекту «порожнього розуму», і Зоріан не міг ніяк на нього вплинути.
Не зважаючи на це, Зоріан вибрав одного з шести зовнішніх магів навмання і розпочав свою телепатичну атаку.
Маг здригнувся, коли Зоріан розпочав свою атаку, але нічого не сказав і продовжив співати та махати руками. Мабуть, не міг собі дозволити зупинитися в той момент. Зоріан повністю проігнорував відволікаючий маневр, який влаштував маг, і взявся систематично руйнувати його психічний захист.
З кожним секундою Зоріан починав знімати шар за шаром психічний захист чоловіка, а маг ставав дедалі більш розгубленим. Він намагався приділити частину своєї уваги боротьбі із Зоріаном, але він не був психіком і міг зробити небагато, щоб підтримати свій психічний захист, не вдаючись до структурованої магії. Врешті-решт маг не витримав і відмовився від ритуалу, щоб повторно накласти свої заклинання психічного захисту.
На жаль для нього, було вже занадто пізно, щоб це спрацювало. Можливо, якби він відразу ж припинив ритуал, йому вдалося б успішно зупинити напад Зоріана, але на цей момент Зоріан набрав занадто велику швидкість і був занадто добре ознайомлений з недоліками та особливостями його захисту. Бар'єр за бар'єром продовжували падати.
Тим часом решта магів у червоних мантіях також почали панікувати. Схоже, їм дійсно було потрібно всі шість зовнішніх магів, щоб підтримувати контроль над ритуалом, який вони виконували, і раптова відсутність одного з них призвела до повного хаосу. Сфера крові, що плавала над центральним кубом, небезпечно звивалася і хиталася, а головний маг продовжував співати все голосніше і голосніше, намагаючись зберегти контроль над нею.
Зоріан ігнорував їхнє скрутне становище, зосередившись на магу, якого він обрав своєю ціллю. Нарешті, останій бар'єр впав, і він занурився прямо в розум чоловіка.
«Чорт, вийди з моєї голови!» — кричав маг, стискаючи голову від болю.
Зоріан, звісно, не слухав його. Він грубо занурився в думки і спогади чоловіка, відкидаючи будь-який опір і шукаючи імена, цілі, паролі, місця зустрічей, адреси...
«Ні!» — раптом викрикнув головний маг-ритуаліст. «Ні, ні, НІ! Ми були так близько! Цього не може бути!»
Куля крові вирувала і кипіла, дивні форми, схожі на роти і очі, час від часу танцювали на її поверхні, а потім раптом затихли.
Протягом однієї секунди куля крові зависла нерухомо в повітрі, абсолютно спокійна і сферична.
Потім все осяяло яскраво-червоне світло, і темрява поглинула світ Зоріана.