Кабінет Ксвіма був досить типовим для вчительських кабінетів - невелика кімната, в якій домінував великий стіл і кілька книжкових шаф, а більшу частину вільного простору займали загадкові стоси паперу, які кожен вчитель чомусь накопичував у своєму кабінеті. Навіть за звичайних обставин тут було відносно тісно, а з чотирма людьми всередині це вже переходило в зону дискомфорту. Навіть стільців не вистачало на всіх! Хоча, слід визнати, що це можна було легко вирішити за допомогою елементарних заклинань.
Звісно, більша частина дискомфорту Зоріана була викликана не стільки браком місця для ліктів, скільки характером зустрічі, на яку вони з Заком натрапили. Взаємодія між Ксвімом та Аланіком може зробити решту цього перезапуску дуже незручним, або навіть змусити його передчасно завершитися. Проте раптовість такого розвитку подій, а також тіснота, в якій вони опинилися, значно посилювали загрозливий підтекст зустрічі, і Зоріан не міг не задатися питанням, наскільки все це було навмисним. Невже Ксвім і Аланік навмисно влаштували цю зустріч тут і зараз, щоб чинити на них додатковий психологічний тиск? Якщо так, то це був би досить ризикований крок. Деякі люди дуже погано реагують на те, що їх загнали в кут. Зоріан на їхньому місці не пішов би на такий трюк.
Але це не має значення. Можливо, він занадто багато думав, і вони просто не розглядали це з тієї точки зору. До того ж, не схоже, що вони були загнані в кут. Зрештою, Зоріан міг почати нову ітерацію в будь-який момент.
Обмінявшись між собою невпевненими поглядами, Зак і Зоріан привітали двох своїх вчителів, зайшли до кімнати і влаштувалися якомога зручніше за даних обставин.
Коли вони влаштувалися в кімнаті, Зоріан зловив себе на думці, якою інформацією обмінялися ці двоє чоловіків. Аланік, напевно, розповів Ксвіму все, що знав про них, але, чесно кажучи, це було небагато, і здебільшого лише доводило, що Зак і Зоріан щось приховували від Ксвіма. З іншого боку, Ксвім мав набагато повнішу картину того, що відбувається, ніж Аланік... але чи справді він розповів би жерцю-воїну про часову петлю? І чи повірив би той чоловік Ксвіму?
Зважаючи на те, як обидва вчителі спостерігали за ним, він вважав, що знайде відповіді на ці питання дуже швидко.
«Здивовані, що я тут?» з викликом запитав Аланік.
"Так, - вільно зізнався Зоріан. "Це дуже... цікаво бачити вас тут. Я не думав, що ви з Ксвім знаєте один одного".
"Ми й не знаємо, - знизав плечима Аланік. "Мене дещо непокоїло у вас обох, і я знав, що ви ніколи не скажете мені правди. Тому я розшукав його, щоб дізнатися, чи знає він щось, що могло б мені допомогти".
«І ви випадково завітали до нього саме в той час, коли у нас була запланований урок?» - запитав Зоріан, піднявши брову на чоловіка. «Це дивовижно вдалий час».
"Удача тут ні до чого. Насправді це вже моя третя зустріч з вашим наставником, пане Казінський, - охоче зізнався Аланік. "Я прийшов сюди сьогодні спеціально, щоб зустрітися з вами обома.
"А, - кивнув Зоріан.
«Гаразд, давайте припинимо танці навколо один одного і перейдемо до справи», - сказав Зак, явно не налаштований на словесний спаринг. Він повернувся до Ксвім. «Як багато ти йому розповів?»
«Враховуючи характер ситуації, ми вирішили, що було б нерозумно намагатися обдурити один одного», - відповів Ксвім. "Я розповів пану Аланіку все, що знаю про часову петлю... ввІхливість, яку я хотів би, щоб ви обидва також проявили до мене. Зараз цілком очевидно, що ви знаєте про неї набагато більше, ніж вирішили розповісти мені. Досить поганий спосіб віддячити за мою співпрацю та щедрість, якщо можна так сказати."
Ой. Зоріан припустив, що міг би додати до переліку численних талантів Ксвіма ще й вміння «викликати почуття провини».
«Люди дуже погано реагують, якщо ти намагаєшся розповісти їм усе», - сказав Зак, абсолютно не вибачаючись. На відміну від Зоріана, його досвід спілкування з Ксвімом і Аланіком був недавнім і відносно коротким. Він не дуже переймався апеляцією Ксвіма до емоцій. "Я знаю, тому що я спробував. Якщо розповідати занадто багато деталей, люди або збожеволіють, або вважатимуть тебе божевільним. І це було тоді, коли я не знав і половини того, що знаю сьогодні. Досить важко переконати людей, що петля часу існує".
«Я відчуваю, що був досить неупередженим у цьому питанні», - зазначив Ксвім.
"Зоріану знадобилося кілька років отупляючих вправ з шейпінгу, щоб ви почали сприймати його серйозно, - сказав Зак, закотивши очі. "І навіть після цього ти тижнями відмахуєшся від нього, якщо він неправильно розрахує час або скаже не те, що треба. І це Зоріан - коли я намагався переконати тебе, ти ні на секунду не прислухався до моєї історії".
Ксвім глибоко нахмурився, але нічого не сказав.
«Гаразд, це стає занадто гарячим», - сказав Зоріан, намагаючись запобігти суперечці. "Почнемо з самого початку. Пане Ксвіме, пане Аланік... Я перепрошую, що тримав вас у невіданні. Тримати частину історії в таємниці від вас було цілком логічно з нашої точки зору, але я можу зрозуміти, чому ви відчуваєте себе трохи зрадженими нашою поведінкою".
Аланік глузливо пирхнув. Зоріан раптом дещо згадав.
«Взагалі-то, ти не проти, якщо я тебе дещо запитаю?» сказав Зоріан, дивлячись на Аланіка. "Що такого сказав Ксвім, що переконало тебе в тому, що петля часу існує?»
«Щоб ви самі знали, як переконати мене в майбутньому?» здогадався Аланік. Зак і Зоріан одразу ж підтвердили його припущення. «Чесно кажучи, я все ще не впевнений, що це не нісенітниця».
"О, - сказав Зоріан, помітно здуваючись. Чорт забирай.
«То якого біса ти на нас так тиснеш, якщо навіть не віриш у те, що ми говоримо?» - запитав Зак, захисно склавши руки на грудях.
"Тому що я можу сказати, що ви вірите в те, що говорите, - сказав Аланік. "Тож у найгіршому випадку ви марите, а не просто купка брехунів. Мені трохи боляче, що Ксвім почув цю історію від вас, але ви, мабуть, не вважаєте, що мене варто переконувати. Я ж не порвав би з вами всі зв'язки, якби не повірив, розумієте? Я б просто подумав, що ви трохи божевільні".
Зоріан незворушно подивився на Аланіка.
«Ви так кажете, але якщо б я прийшов до вас з захистом душі, якого ви самі мене навчили, і використовува би подорожі в часі як пояснення, коли ви зіткнулися зі мною з цього приводу, це мало б велике значення, чи повірите ви моїй історії, чи ні», - сказав йому Зоріан.
«А, так це мої техніки», - сказав Аланік, киваючи собі під ніс. "Визнаю, що це турбувало мене деякий час. Це одна з причин, що змусила мене шукати Ксвіма. Це було так малоймовірно, що перевертень знав, як навчити тебе деяким з цих речей..."
"Я навчився дечому з усвідомлення своєї душі від перевертня, - сказав Зоріан. "Але більша частина - від вас.
"Так. Я розумію, що це може бути проблемою, - замислився Аланік. "Хоча часова петля могла б все пояснити, є простіші пояснення, ніж подорож у часі, для чогось подібного. Наприклад, ти можеш бути могутнім магом розуму..."
"Так і є, - зізнався Зоріан.
Три здивовані погляди одразу ж були спрямовані в його бік. Навіть Зак був захоплений зненацька, мабуть, тому, що очікував, що той за будь-яку ціну триматиме цей маленький факт у секреті.
"Ей, вони хотіли всю правду. Нехай вони її скуштують", - знизав плечима Зоріан. "Так, я сильний маг розуму. Це одна з речей, на яких я зосередився після перезапуску."
«Чудовий вибір для людини в твоєму становищі», - схвально кивнув Ксвім. "Нескінченно корисно, і було б досить небезпечно тренуватися поза часовою петлею.
Аланік подивився на Ксвіма злегка скандальним поглядом.
"Отже, так чи інакше... Я приходжу до вас і демонструю захист душі, якого ви мене навчили, - сказав Зоріан Аланіку, дивлячись йому прямо в очі. "Ви запитуєте мене, як це можливо, а я кажу - подорожі в часі. Ви мені не вірите і перевіряєте мене на магію розуму. Виявляється, я маг розуму. І що тепер?"
«Все ускладнюється», - зізнався Аланік.
Настала коротка пауза, поки кожен обмірковував все наодинці зі своїми думками.
«Що ж, все пішло не так, як планувалося», - сказав Ксвім, кинувши на Аланіка роздратований погляд. Покритий шрамами бойовий священик нерозкаяно знизав плечима. "Давайте поки що відкладемо гіпотези вбік. Я визнаю, що просто розповісти нам все може бути не так просто, як здається на перший погляд. Тим не менш. Я буду змушений наполягати на тому, щоб ви спробували хоча б раз. Якщо ви цього не зробите... тоді ми обоє будемо приховувати від вас наші уроки на час цього перезавантаження".
"Крім того, - швидко додав Аланік. "Якщо ви чесно розповісте нам усе, я скажу, що вам потрібно зробити, щоб у мене не виникало підозр щодо вас під час наступних перезапусків.
Зоріан задумливо хмикнув. Батіг і пряник. Чесно кажучи, погроза не надто хвилювала Зоріана - втрата уроків на два тижні, що залишилися до перезапуску, була б трохи прикрою, не більше того.
Він переглянувся з Заком, який недбало знизав плечима.
«Я не проти», - сказав Зак. "Ми вже планували зробити щось подібне в майбутньому, чи не так? У гіршому випадку, ми отримаємо приклад того, чого не варто робити, коли ми намагатимемося по-справжньому".
Подумавши ще трохи, Зоріан був змушений погодитися з цим. Це було не так сплановано і контрольовано, як йому хотілося, але що ще було нового? Мало що йшло повністю за планом, навіть у часовій петлі. Він міг би з таким же успіхом розповісти їм усе і подивитися, як вони відреагують. Він відкрив рот, щоб заговорити, але його перебив Ксвім.
«Ми б хотіли, щоб Зак розповів цю історію, якщо ти не проти», - сказав Ксвім.
«Я?» здивовано перепитав Зак, тицьнувши пальцем у власні груди. "Чому? Зоріан пояснив би це набагато краще, ніж я. Він не тільки з'ясував більшу частину цього. Мало того, що він з'ясував більшість цих речей раніше за мене, він знає вас обох набагато краще, ніж я".
"Можливо, - погодився Аланік. "Але мені набагато легше оцінити твою чесність, ніж чесність Зоріана.
Зак кинув на нього невпевнений погляд.
«Вони не використовують на тобі магію розуму», - сказав Зоріан, хитаючи головою. "Я б знав. Але судячи з цього та деяких минулих коментарів Аланіка, здається, що він має якийсь надприродний спосіб перевіряти людей на чесність".
Потім він насупився. Щось турбувало його. Спогад, який танцював на краю його свідомості, намагаючись дати про себе знати. Раптом він зрозумів, що це йому нагадує - Кайлі, жриця, яка передбачала майбутнє, також стверджувала, що має певний спосіб визначити, чи був він чесний з нею.
"Знаєте, ви не перший жрець, який стверджує, що може сказати, чи брешуть йому люди, - сказав Зоріан Аланіку. "Це якась особлива здатність, якою володіють священики, а я про неї не знаю?
"Це здатність, пов'язана з магією душі, - сказав Аланік. "Але священики вищого рангу досить часто навчаються магії душі, так що ти недалекий від істини. Зовнішня частина душі - аура - певною мірою реагує на думки та емоції свого господаря, і ті, хто володіє душевним зором, можуть навчитися читати та інтерпретувати її рухи. Оскільки більшість людей не усвідомлюють власної душі, а отже, не контролюють її, маг душі часто може отримати набагато сильнішу і достовірнішу інформацію про людину, ніж ви могли б отримати, покладаючись лише на мову тіла та інтонації".
«Але я можу відчувати власну душу, тому для мене це не є надійним показником», - припустив Зоріан.
Аланік кивнув.
"Але я насправді не можу виявляти свою ауру і маніпулювати нею до такої міри, - зауважив Зоріан. "Ви навчили мене лише загартовувати її, щоб протистояти духовним атакам.
«І я вірю тобі на слово», - знизав плечима Аланік.
«Гаразд, гаразд, я все поясню», - сказав Зак, перериваючи їхню розмову. Він змахнув руками перед собою, викликаючи ілюзію планети над столом Ксвіма.
«Це світ», - сказав Зак, вказуючи на зелено-блакитну сферу, що м'яко оберталася. Потім він перевів руку на зелену пляму, що віддалено нагадувала Алтазію. "А ось тут приблизно знаходиться Кіорія. Під містом знаходиться дослідницький центр часової магії, який вивчає потужний стародавній артефакт, ймовірно, божественного походження. Дослідники думають, що це вдосконалена камера уповільнення часу, і в певному сенсі вони мають рацію. Коли її активують, вона робить детальний запис про все, що існує... і копіює його".
Зак знову змахнув руками, і примарна планета розділилася на дві однакові сфери - одна попливла ліворуч від оригіналу, а інша - праворуч. Різниця полягала в тому, що ліва копія більше не оберталася, стояла на місці, ніби застигла в часі, тоді як права шалено оберталася, наче дзига.
"Копія світу існує у власному кишеньковому вимірі, який перебуває у величезному часовому сповільненні. З точки зору людей-копій, які живуть у цьому світі-копії, світ-оригінал застиг між миттєвостями. Сто років минає за долю секунди. Не те, щоб вони знали про це. Єдине, що свідчить про те, що світ є копією, прив'язаною до власного кишенькового виміру, - це те, що духовні плани відрізані від матеріального світу".
Краєм ока Зоріан помітив, як Аланік раптом закам'янів.
"У світі копій час тече не так, як зазвичай, - продовжив Зак. Він знову налаштував ілюзію, трохи змінивши потрібну планету. Вона продовжувала обертатися, але тепер у ній відчувалося ледь помітне заїкання, оскільки через кожні пару обертів вона поверталася у початкове положення, не завершивши обертання повністю. "Замість того, щоб завжди рухатися вперед у часі, світ періодично повертається до свого початкового стану. Все є абсолютно незмінним, земля та її мешканці постійно відтворюються з того початкового запису реального світу, який був використаний для створення світу-копії. Час повторюється знову і знову, місяць за місяцем, місяць за місяцем. З точки зору людини, яка живе в такому світі, це виглядає так, ніби вона потрапила в пастку часової петлі".
Зак відкинувся на спинку свого чарівного крісла і драматично подивився на Ксвіма та Аланіка. Зоріан відчув, що Заку це навіть подобалося, незважаючи на його попередні скарги.
"Насправді, є дехто такий хто користується цією петлею, - оголосив Зак. "Навіть троє.
«Троє?» перепитав Аланік, піднявши брову.
«Троє», - кивнув Зак. "Мав бути лише один - єдиний, хто знав про повторення, таємничий маркер, викарбуваний на його душі, щоб переконатися, що він збереже свої спогади під час перезапусків. Зоріан вважає, що це я. Якщо це так, то я не пам'ятаю, щоб я був цим обраним. Друга людина знайшла спосіб зберігати свідомість під час перезавантажень і втрутилася в мою свідомість, видаливши багато моїх спогадів. Набагато пізніше я вирішив зійтися в битві з древнім лічом, і він спробував змішати мою душу з душею Зоріана в якості покарання".
Це викликало цікаві погляди як у Ксвіма, так і в Аланіка, але Зак не намагався розвивати цю тему, вирішивши натомість закінчити свою розповідь.
"Ми вижили, але цей досвід дав Зоріану функціональну версію мого маркера, що дозволило йому усвідомити часову петлю, - сказав Зак. "На жаль, це також врешті-решт спонукало другого мандрівника в часі покинути світ копію. З причин, про які я зараз не буду говорити, це означає, що більше ніхто не може покинути його, не обдуривши систему. А фальшивий світ вичерпує свою енергію і розвалиться трохи більше, ніж за чотири роки".
"Ось і все, - нарешті підсумував Зак, стираючи дві ілюзорні планети помахом руки і спрямовуючи яскраву посмішку на двох вчителів. "Ми всі є копіями справжніх себе, живемо в зацикленій, гіперприскореній копії реального світу. Копії, яка незабаром зникне, забравши всіх нас із собою. Ніщо з того, що ви робите, насправді не має значення, і якщо ми не знайдемо спосіб зламати цю систему, нічого з того, що ми робимо, зрештою, не матиме значення. Зоріан, я нічого не пропустив?"
Зоріан придушив бажання закотити очі. Просто мільйон деталей, і все. І чи обов'язково було говорити так провокативно? Їх і так було б важко переконати, не треба було ускладнювати собі роботу. Але добре, він зіграє у гру Зака.
"Ібасанські сили вторгнення збираються напасти на Кіорію в день літнього фестивалю. Культ Світового Дракона має намір випустити первісного в центрі міста, поки захисники відволікаються. Мер Княжих Дверей - некромант і має намір зібрати всі душі загиблих у конфлікті, щоб за якимось божевільним планом воскресити свою покійну дружину в образі ліча і легалізувати некромантію", - банально перераховував Зоріан.
"Це не зовсім пов'язано з петлею часу, тож я збирався згадати про це пізніше, - зневажливо відказав Зак.
У кімнаті запанувала довга, незручна тиша. І Ксвім, і Аланік, здавалося, не знаходили слів, просто дивилися на них обох у нерішучості і час від часу обмінювалися дивними поглядами між собою.
Зоріан уявив собі, що саме так вони з Заком виглядали, коли вперше зустрілися, тож це було своєрідним поетичним покаранням в його очах.
"Отже, - сказав Зак, плескаючи в долоні. «Якісь питання?»
***
Через кілька годин і багато-багато запитань Ксвім і Аланік вирішили, що з них досить, і припинили зустріч. Зрештою, вони не дізналися всього, навіть близько, але принаймні знали основні деталі, пов'язані з механізмом часової петлі та вторгненням у Кіорію.
«Чорт, це було виснажливо», - сказав йому Зак, коли вони блукали містом. "Точно забагато для твого приємного, розслабляючого перезапуску, щоб заспокоїтися і спланувати, га? Між цим і справою з Вейєром, цей місяць перетворюється на досить виснажливий".
"Бувало й гірше, - сказав Зоріан. "Але так, це не зовсім те, що я мав на увазі, коли казав тобі, що хочу перезавантажитися, щоб трохи розслабитися.
«Як ти думаєш, чи буде воно того варте в кінці кінців?» - запитав Зак. «Вони виглядали досить недовірливими під кінець».
«Це все через вторгнення», - сказав Зоріан. "Якби я не пережив це, мені б теж було важко в це повірити. Це звучить майже так само надумано, як і сама петля часу. Якщо чесно, мене це не турбує. На відміну від часової петлі, речі про ібасанців, Культ Світового Дракона та Судомира досить легко підтвердити. Я просто сподіваюся, що вони не запанікують і не нароблять дурниць, коли підтвердять цю частину історії".
Зрештою, протягом наступних чотирьох днів їм довелося зустрітися з Ксвімом і Аланіком ще двічі, щоб дати додаткові пояснення і деталі двом своїм вчителям, які дедалі більше нервували. Як і боявся Зоріан, вони більше зосередилися на вторгненні в Місто і змові Судомира, ніж на часовій петлі. Він це розумів, але все одно був трохи роздратований.
Дратувало й те, що Аланік, попри свою попередню обіцянку, не сказав, як зробити так, щоб його майбутні ітерації не викликали у них підозр. Його пояснення, що він хотів «спочатку все перевірити», було зрозумілим на початку, але тепер Зоріан почав відчувати себе трохи ошуканим.
Тому він був приємно здивований, коли Аланік прийшов до нього на п'ятий день після їхньої першої розмови, щоб надати обіцяну інформацію.
«То що, ми просто повинні заявити, що є молодшими членами цієї вашої тіньової церковної організації, і все?» - недовірливо запитав Зоріан. «Ви б просто прийняли таку заяву?»
«Месаліанський орден не є «тіньовим», - відповів Аланік, злегка блиснувши очима. Звичайно, Аланік, звичайно. "Він просто не дуже відомий. І, звісно, я не можу просто прийняти це. Але я також не кину все, щоб підтвердити вашу особу, особливо якщо ви підробите рекомендаційний лист, який виглядатиме легітимно, і дасте мені щось інше, на чому я зможу зосередитися. Наприклад, Судомир".
"Якщо я розповім вам про маєток, все одразу ж вибухне, - сказав Зоріан, хитаючи головою. «Я майже впевнений, що вже говорив вам про це».
«Тоді не розповідай моєму майбутньому “я” про маєток», - знизав плечима Аланік. "Використовуй якусь іншу інформацію. Не бракує злочинів, у яких винна людина. Я впевнений, що найближчими днями ми що-небудь придумаємо".
«Справедливо», - кивнув Зоріан. Він довго дивився на Аланіка і помітив, який втомлений і розпатланий той виглядає. Не схоже було на те, що він багато спав останніми днями. «Отже, це означає, що ти віриш нам про часову петлю?»
Аланік багатостраждально зітхнув.
"Я вже не знаю, у що вірити, - сказав він. "Але я вважаю, що не буде ніякої шкоди, якщо я допоможу вам з цим розібратися. Якщо петлі в часі немає, трюк вам не допоможе. Якщо ж петля часу існує... що ж, ви з Заком, здається, наша єдина надія на гідне завершення всього цього".
У цей момент Імайя застала їх за розмовою і відчитала Зоріана за те, що він поганий господар (він не запропонував Аланіку нічого поїсти чи попити). На диво, їй вдалося вмовити Аланіка приєднатися до них на вечерю. Він не очікував цього. Трохи підштовхнувши його, Аланік зізнався, що був так зайнятий перевіркою того, про що вони з Заком йому розповіли, що з учорашнього дня він нічого не їв.
Імайя була страшенно самовдоволена з цього приводу.
«Що ти сказав?» - запитала вона з посмішкою на обличчі. Звичайно, це було риторичне запитання. Вони обоє знали, що він сказав. «Щось про те, що він “очевидно” був зацікавлений і що це була не «безглузда ввІхливість»? Здається, така стара, як я, все ж знає дещо про те, як бути хорошою господинею, еге ж?"
Зоріан дозволив їй отримати свою маленьку перемогу. Зрештою, вона мала рацію. Так чи інакше, Аланік повернувся наступного дня, хоча цього разу він не захотів їсти (Зоріан запропонував; Імайя не могла нічого сказати), а натомість хотів, щоб вони вдвох навідалися до Лукава з якоюсь справою.
«Ти впевнений, що нам не варто було брати з собою Зака?» запитав Зоріан, коли вони відійшли на деяку відстань від будинку Імайї.
"Я хочу обговорити перевертнів і первісних, - сказав Аланік. "З того, що я зрозумів з твоєї розповіді, Заку нема чого додати, якщо він не почув про це від тебе. Я не бачу причин брати його з собою. Хіба що ти думаєш, що він образиться, що його не включили в переговори?"
Зоріан замислився. Якби вони займалися чимось захопливим, наприклад, билися з монстрами, то, можливо. А так, Зак вже починав дратуватися від їхніх розмов з Ксвімом та Аланіком, скаржачись на те, скільки часу вони забирають і які вони нудні. Йому, мабуть, буде байдуже, що Зоріан зробив це без нього.
«Ні, мабуть, ні», - сказав він, хитаючи головою. «Я просто розповім йому пізніше про те, про що ми говорили».
"Добре. Поспішаймо на околицю міста, щоб ми могли телепортуватися до Лукава", - сказав Аланік.
«У цьому немає потреби», - сказав Зоріан із самовдоволеною посмішкою. "Давай просто знайдемо безлюдний провулок, і я телепортую нас прямо з міста. Телепортний маяк мене вже давно не зупиняє".
Якщо Аланік і був здивований своєю заявою, то не показав цього. Зоріан вирішив, що це дрібниця після одкровень, які сталися за останні кілька днів. Вони знайшли досить ізольоване місце і незабаром приїхали недалеко від будинку Лукава, за межами села, в якому він жив.
Поки вони йшли, він розмовляв з Аланіком, і воїнський священик розповідав йому про деякі теорії, які він придумав за останні кілька днів. Більшість з них зосереджувалися на звільненні первісного з його тюремного виміру.
"То ти думаєш, що вся ця петля часу була створена для того, щоб зупинити звільнення цієї істоти?» запитав Зоріан. "Я розумію, до чого ти ведеш. З одного боку, і петля часу, і церемонія звільнення первісного явно залежать від планетарного вирівнювання, щоб працювати. Це не збіг, що ці дві події відбуваються приблизно в один і той же час. З іншого боку, часова петля з якихось причин почалася на місяць раніше, ніж передбачалося. Кожен перезапуск закінчується в момент звільнення первісного. І на додачу до всього, одного разу, коли первісний був звільнений передчасно, петля часу одразу ж обнулилася сама по собі".
"Як на мене, то це питання вже вирішене, - зауважив Аланік.
"У цій справі з петлею часу немає нічого відкритого і закритого, - зітхнув Зоріан.
"Як скажеш, - сказав Аланік. "Ми майже на місці. Дозвол мені почати розмову".
Як виявилося, Аланік не вперше розмовляв з Лукавом на цю тему. Він уже розповідав другу про деякі речі, які дізнався від Зоріана - зокрема, про те, як група намагалася принести в жертву дітей-перевертнів, щоб випустити у світ первісного, - і просив поради, як відстежити жертви до того, як відбудеться ритуал. Лукав ставив багато запитань, і врешті-решт Аланік роздратувався і вирішив просто взяти Зоріана з собою під час наступного візиту, щоб прояснити ситуацію.
Не те, щоб Зоріан міг по-справжньому допомогти Лукаву розібратися в цьому питанні, оскільки він і сам не розумів його до кінця. Первісна сутність була для нього майже такою ж великою загадкою, як і для Лукава.
"Я не розумію, чому вони вбивають усіх цих дітей, - скаржився Лукав. "Якщо первісна сутність - це лише ключ для доступу до тюремного виміру, то можна подумати, що їм потрібна лише крапля сутності, щоб творити магію. Вони могли б просто... я не знаю, трохи пустити їм кров?"
«Міст, а не ключ», - сказав Зоріан. Не те, щоб він справді розумів, у чому різниця, але Судомир сформулював це саме так, тож, мабуть, це було важливо. "Очевидно, це означає, що їм потрібно якомога більше первісної сутності, щоб ритуал спрацював, тому вони висмоктують з жертв усе, що в них є. Часткове вилучення життєвої сили просто не підходить".
"Навіть якби в цьому не було необхідності, вони, швидше за все, вбили б їх в кінці, - сказав Аланік. «Не можна влаштовувати такий ритуал, а потім залишати свідків».
Зрештою, Аланік не отримав від зустрічі того, що хотів. Він намагався знайти спосіб відстежити жертвоприношення до початку ритуалу, а також спосіб визначити точне місце розташування опорної точки в'язниці первісного (щось більш точне, ніж «десь всередині колодязя мани» Зоріана). На жаль, єдиною порадою, яку Лукав зміг дати йому в кінці кінців, була спроба звернутися за допомогою до місцевих племен перевертнів.
Аланік покинув будинок свого друга, але Зоріан залишився. Він хотів поговорити з Лукавом про свою ідею прискорити навчання за допомогою зілля перетворення. Ідея полягала в тому, щоб перетворитися на магічних істот з корисними спеціальними здібностями, а потім використати досвід, отриманий у такому вигляді, для вдосконалення власних здібностей. Його особливо цікавили істоти, які володіли просунутою формою сприйняття магії, оскільки він був незадоволений темпами свого розвитку. Ксвім стверджував, що він розвивається «адекватно», але Зоріан не мав часу на те, щоб бути просто адекватним.
Лукав повідомив йому і добру, і погану новину. Хороша новина полягала в тому, що його ідея була ґрунтовною. Це був відомий навчальний посібник, просто його рідко використовували через надзвичайну дорожнечу таких чарівних зілль. Для них із Заком це не було проблемою. Погана новина полягала в тому, що у вільному продажі таких чарівних зілль, як він хотів, не було. Це була така річ, для отримання якої потрібні були хороші зв'язки та різні ліцензії. Особливо в такій кількості, яка була йому потрібна.
На щастя, Лукав чудово вмів варити такі зілля і був готовий допомогти Зоріану. Все, що потрібно було зробити Зоріану - це принести Лукаву відповідну магічну істоту в достатньо хорошому стані і заплатити «помірну плату», і чоловік був готовий зробити з неї одне-два зілля перетворення. Усі залишки, які не були використані для виготовлення зілля Зоріана, належали Лукаву.
У Зоріана було відчуття, що його грубо ошукують, але, зрештою, йшлося лише про гроші, і він, мабуть, мав би радіти, що Лукав заради нього готовий був, по суті, порушити закон. Йому все ще хотілося навчитися самостійно виготовляти зілля перетворення, щоб не покладатися на цього чоловіка.
Принаймні, є над чим подумати. Він зробив позначку у списку ідей, які обмірковував у вільний час, і пішов далі.
***
Наступні кілька днів пройшли напрочуд мирно. Аланік і Ксвім погодилися продовжувати навчати їх, скоротивши свої звичайні розпитування при кожній нагоді, коли бачили їх. Вони все ще явно підтримували контакт один з одним, обговорюючи часову петлю і загарбників, але поки що тримали свої висновки при собі і планували щось на задньому плані. Зоріана це трохи непокоїло, але не настільки, щоб втрачати через це сон. Їхні розуми були достатньо відкритими, щоб його емпатія могла подіяти на них, і він не відчував, що мають якісь злі наміри щодо нього та Зака.
Зоріан у цей час не робив нічого суттєвого, його мотивація страждала через нещодавні стосунки з Ксвімом та Аланіком. Він знову пробував малювати, щоб згаяти час, возився з теоретичними формулами заклинань і вивчив кілька нових заклинань від Зака.
Він також дозволив Тайвен вмовити себе на кілька раундів фізичного бою. Зазвичай він ніколи б не погодився на щось подібне, як би йому не було нудно, але останнім часом його навички створення големів настільки розвинулися, що брак бойових навичок став проблемою. Він не міг змусити голема битися краще, поки знав лише найгрубіші основи нормального бою. Поговоривши з Едвіном, своїм однокласником, який захоплювався големами, він дізнався, що Едвін (досить неохоче) бере уроки бойових мистецтв, щоб запобігти цій самій проблемі. Власне, так він і познайомився з Наїмом. І ні, не було іншого виходу, окрім як навчитися битися по-справжньому.
Тайвен, звісно, його просто зносила. Вона перевершувала його силою, технікою і практичним досвідом. Але все виявилося не так погано, як він боявся - вона фактично зменшила насильство до чогось керованого і дала йому кілька слушних порад про те, що він робить неправильно.
Але вчителька з неї все одно була нікудишня. Зоріан був упевнений, що учень не повинен закінчувати уроки в синцях. Йому варто було б колись найняти справжнього бойового інструктора. Можливо, Наїм знав такого.
Ще одна річ до його списку.
***
Це був ще один тихий день. Більшість домочадців Імайї, а також Зак і Тайвен зібралися за кухонним столом, граючи в карти. Оскільки одночасно приєднатися до гри могло лише стільки гравців, а самі по собі вони були жахливими гравцями, Кана і Кіріель були прив'язані до когось із них. Кіріель була прив'язана до Зоріана, звісно, оскільки він був її братом. Вона давала жахливі поради і голосно скаржилася, коли він її не слухав, давала підказки іншим гравцям про те, як виглядає його рука. Кана, з іншого боку, сиділа на колінах у Імайї - Каель був у від'їзді, домовляючись про якусь угоду з одним з алхіміків міста, тож Імайя вирішила взяти її під своє крило, поки вона грала. Дівчинка здебільшого просто спостерігала за грою, але час від часу Імайя зверталася до неї за порадою, і вона слухняно підказувала карту, мовчки показуючи на неї пальцем.
Імайя завжди грала запропоновану карту, якою б жахливою вона не була. І у неї все одно виходило краще, ніж у Зоріана та Кіріель.
Він замислився, чи буде це нормально, якщо він почне час від часу підглядати думки людей. Це було шахрайством, але Кіріель тягнула його донизу, а вони ні, тож це ніби як вирівнювало становище, чи не так?
Він трохи вивчив своїх супротивників. Наразі Зак впевнено вигравав гру. Це викликало у нього певні підозри, але якщо його колега-мандрівник у часі і шахраював, то Зоріан не міг цього збагнути. Імайя була другою, незважаючи на те, що час від часу вона зверталася по «допомогу» до Кани. На третьому місці була Тайвен, але вона мала солідну перевагу в три очки. Враховуючи його поточні карти та впевненість, яку випромінювали всі троє, він сумнівався, що це зміниться в цій грі.
«Зіграй це!» зажадала Кіріель, показуючи на карту. Ще один невдалий вибір з її боку.
Він все одно зіграв. Нехай вона хоч раз побачить наслідки своєї дурості.
Раптом у двері постукали. Побачивши, що це обертається для нього черговою поразкою, він негайно передав карти Кіріель і зголосився перевірити, що там відбувається.
Як виявилося, відвідувачем був Ксвім. Очевидно, його міні-відпустка закінчилася.
"Вітаю, пане Казінський, - привітався Ксвім. "Я вам не завадив?
«Ні, не дуже», - відповів Зоріан. "Ну, типу того. Але нічого особливо важливого, тож не турбуйтеся про це. Будь ласка, заходьте".
На диво, Ксвім не захотів одразу переходити до справи, як очікував Зоріан. Замість цього він прийняв пропозицію Імайї випити чаю і знайшов час, щоб поговорити з усіма в будинку (крім Кани, яка не розмовляла). Особливо його зацікавила Тайвен, оскільки на півдорозі їхньої розмови він зрозумів, що Зоріан розповів їй про часову петлю.
У Зоріана мало не стався напад паніки, коли він це зрозумів - він був практично впевнений, що опинився на межі чергової кризи, і наступні кілька днів витратить на контроль збитків. Зрештою, він так і не розповів Тайвен і Каелю всієї правди про часову петлю. На щастя, Ксвім більше цікавив режим тренувань, який він розробив для Тайвен, і його допомога в алхімічних дослідженнях Каеля, аніж її думка про механіку петлі часу.
Врешті-решт йому вдалося залишити Ксвіма наодинці на деякий час і пояснити йому, що вони з Каелем знають лише частину правди, і що він був би вдячний, якби все так і залишилося. Ксвім, схоже, не погодився, але пообіцяв поважати його бажання.
Ксвім також скористався нагодою, щоб запитати, чому під час їхніх розмов йому ніколи не повідомляли про Каеля і Тайвена, і Зоріан зізнався, що зовсім забув розповісти про них Ксвіму і Аланіку. На його думку, це не мало відношення до «всієї правди». Ксвім прийняв це пояснення без нарікань, але все одно хотів поговорити з ними про їхню точку зору на речі.
Зрештою він, Зак і Ксвім забарикадувалися в алхімічній лабораторії Каеля, щоб як слід поговорити в спокої.
«Отже, ще питання?» з незадоволенням сказав Зак.
«Так, але не ті, про які ви думаєте», - відповів їм Ксвім. "Я, власне, прийшов сюди, щоб поговорити з вами про ваші плани на майбутнє.
"Ну, вони ще в процесі формування, - зізнався Зоріан. "Ви повинні розуміти, що це був лише один перезапуск з тих пір, як ми дізналися, що опинилися в пастці в цьому світі. Підготовка до цього була дуже напруженою, і цей перезапуск мав стати чимось на кшталт короткої відпустки. Я потроху збираю в голові якийсь план, але він поки що дуже сирий".
Наразі план Зоріана щодо подальших дій був дуже простим. Використовувати шахрайство з петлею часу, щоб накопичити багато коштів. Набрати різних експертів по всьому місту (а можливо, і по всій країні та за її межами) в якості своїх дослідників, слідчих і викладачів. Встановити контакти з аранійським криміналітетом і подивитися, чи можна їх використати для чогось корисного. Торгуйте з аранійськими поселеннями за їхні секрети магії розуму. Робіть набіги на записи гільдій магів і різні магічні бібліотеки (в тому числі бібліотеку академії) для отримання інформації та забороненої магії.
«Думаю, тобі варто більше використовувати магію розуму», - сказав йому Ксвім.
«Що?» Зоріан насупився. Таку пораду він чув не часто. «Що ви маєте на увазі?»
«Я маю на увазі, що ти повинен нападати на магів і викрадати їхні секрети за допомогою магії розуму», - прямо сказав йому Ксвім. "Не тільки заклинання і методи тренувань, а й те, що ти зможеш використати, щоб переконати їх співпрацювати з тобою.
«Ви... ви впевнені, що вам варто давати такі поради?» недовірливо запитав Зак.
"У вас дуже мало часу, щоб наздогнати Червону мантію і знайти спосіб дістатися до реального світу, - сказав Ксвім. "Навіть для мене масштаб завдання, яке стоїть перед вами, був би досить складним. Ви повинні використовувати інструменти, які вам дають".
Нічого не відповівши, Ксвім сягнув рукою до своєї куртки і простягнув Зоріану товстий зошит. Розгорнувши його, Зоріан побачив, що в ньому повно імен, адрес і коротких нотаток, що супроводжували їх.
"Є люди, які могли б вам допомогти, чи то підвищити ваші навички, чи розшукати якусь важливу інформацію або матеріальну складову. Однак не всі з них будуть готові допомогти вам, а іноді вони не захочуть розлучатися з тими речами, які вам потрібні найбільше. У таких випадках... я пропоную вам використовувати більш агресивні, навіть незаконні методи переконання".
Наприкінці пояснень Ксвіма блокнот став неймовірно важким у Зоріана в руках. Він знав, що це була лише гра розуму, але від цього йому не стало легше.
«Ви навіть не уявляєте, про що ви мене просите», - з гіркотою сказав Зоріан, борючись із бажанням жбурнути блокнотом у Ксвіма.
"Мабуть, ні, - погодився Ксвім. "Я ніколи в житті не був у такій ситуації, як ти, і маю серйозні сумніви, що прийняв би виклик, якби був. Особливо у твоєму віці".
"Ви просите мене нападати на людей, які не зробили нічого поганого, тільки тому, що у них є те, що я хочу, - сказав Зоріан. "Такі речі змінюють тебе. Я не зміг би так вчинити навіть з гігантськими павуками, не відчуваючи себе після цього жахливо. І насправді, я не хочу бути людиною, яка звикла до таких речей".
"Тоді сміливо можеш ігнорувати мої поради, - сказав Ксвім. "Я лише даю тобі пораду, я не маю над тобою ніякої влади. Якщо ти відчуваєш, що можеш обійтися без подібних методів, або що їх застосування коштуватиме тобі чогось, що ти не можеш дозволити собі втратити... тоді не роби цього. Ось так просто".
Запанувала коротка мовчанка, коли Ксвім і Зоріан дивилися одне на одного, Зоріан так міцно стискав блокнот у руці, що його пальці побіліли. Зак, здавалося, не знав, що робити, спостерігаючи за ними обома з тривогою, ніби очікуючи, що ось-ось почнеться бійка.
Зрештою, Ксвім розрядив обстановку, простягнувши руку і штовхнувши руку Зоріана, яка все ще стискала блокнот, до грудей Зоріана.
«Залиш блокнот собі, незалежно від того, що ти вирішиш», - сказав Ксвім. «Він тобі все одно знадобиться».
Після цього Ксвім ввІхливо вибачився і пішов. Після того, як він пішов, Зоріан востаннє подивився на зошит, перш ніж голосно грюкнути ним об алхімічний стіл Каеля.
«Найгірший відпочинок в житті», - з гіркотою оголосив він.
Зак нічого не відповів.