Незважаючи на те, як сильно Зак дратувався, Зоріан вважав, що їхня зустріч з Ксвімом пройшла успішно. Звісно, Ксвім відверто зневажливо ставився до вмінь Зака, але Ксвім був Ксвімом. Чоловік був по-своєму вражений, інакше б він не підштовхував Зака до все більш складних вправ з шейпінгу в міру того, як просувалася їхня зустріч. Не те, щоб цей результат був несподіваним - було багато чого вражаючого, коли справа доходила до шейпінгу Зака, особливо якщо знати, наскільки великими були його запаси мани. Його колега-мандрівник у часі не відточив свої навички шейпінгу до того ж смішного рівня, якого досяг Зоріан під керівництвом Ксвіма, але він явно був набагато кращим, ніж мав право бути. Зоріан був упевнений, що навички, які Зак продемонстрував у тому кабінеті, будуть сприйняті як очко на їхню користь.
Наступного дня Зоріан вирішив познайомити Зака з Аланіком і дізнатися, чи не проти священик навчити Зака деяким прийомам захисту душі. Відповідно, вони пішли до священика першим ділом вранці, фактично пропустивши цілий день занять. Не те, щоб пропуск занять був великою проблемою для них обох на той момент.
Початок зустрічі пройшов приблизно так, як очікував Зоріан. Зак говорив, Аланік слухав, а Зоріан переважно мовчав. Священик вже знав суть їхнього прохання, оскільки Зоріан вже пояснив йому все, коли домовлявся про зустріч, але він хотів почути версію Зака, перш ніж погодитися на щось. На щастя, Зак успішно дотримувався сценарію і не проговорився про те, про що не повинен був.
Їхня історія була, по суті, дуже простою: вони вдвох стали жертвами магії душі, і тепер на їхніх душах викарбувано щось на кшталт маркера. Зак, вражений пережитим, тепер хотів навчитися захищатися від подібних нападів.
"Є одна річ, яка мене турбує, - сказав їм Аланік, коли Зак закінчив свою розповідь, переключивши свою увагу з Зака на Зоріана. "Якщо ви обидва постраждали від цього нападу, то чому тільки Зак зацікавлений у тому, щоб навчитися захищати свою душу? Невже досвід, через який пройшов ти, не хвилює і тебе?"
«А, ну, я вже знаю, як сприймати і захищати свою душу», - зізнався Зоріан.
«Справді?» з цікавістю перепитав Аланік, піднявши брови в мовчазному запитанні.
«Навіщо мені брехати?» - знизавши плечима, запитав Зоріан.
Аланік секунду дивився на нього, а потім простягнув руку через стіл, за яким вони сиділи, і міцно стиснув його плече. Зоріан збирався запитати його, що, в біса, він, на його думку, робить, як раптом всі його почуття пішли шкереберть.
На мить він похитнувся на стільці, світ навколо нього крутився і танув, як погана ілюзія, а його тіло наче скручувало в якусь неприродну форму. Потім він зрозумів, що відбувається, і використав свою магію, щоб силою відштовхнути напад Аланіка від своєї душі. Це спрацювало, і світ одразу ж повернувся до нормального стану, але Зоріан охопило неприємне відчуття, яке було пов'язане радше з тим, що Аланік відступив при перших ознаках опору, аніж з тим, що він був таким вже й хорошим.
Він кинув на чоловіка неприємний погляд, і Аланік прибрав руку з плеча Зоріана.
"Неякісний захист, - сказав Аланік. "Справний, але халтурний. Вам слід переглянути своє рішення, пане Казінські. Вам би не завадили мої вказівки, як і пану Новеді".
«Я це знаю!» огризнувся Зоріан. «Я просто думав...»
...що Аланік відмовиться навчати його, оскільки не хотів цього робити під час попередніх перезапусків. Ну, не без отримання пояснень, які Зоріан тоді не бажав давати чоловікові.
Хм.
"Знаєте що? Забудь про це, - зітхнув Зоріан. "Це означає, що ти хочеш нас навчити? Нас обох?"
«Гадаю, що так», - сказав Аланік, кілька секунд постукуючи пальцями по столу. "Ви щось від мене приховуєте, але я не думаю, що це щось зловісне. Хто навчив тебе відчувати свою душу, якщо можна запитати?"
«Дружній перевертень», - відповів Зоріан.
Частково правда, хоча левову частку роботи зробив Аланік.
«Перевертень, так?» перепитав Аланік, кинувши на нього ще один довгий погляд. "Дуже добре. Ходімо зі мною, щоб я міг перевірити маркер, який ви двоє отримали від нападника".
«Е-е, ми не хочемо його видаляти», - поспішно сказав Зак.
«Так, ви це вже казали», - сказав Аланік. "Я просто хочу поглянути. Не хвилюйтеся, я нічого з вами не зроблю без вашої згоди".
«Ти маєш на увазі несподівану атаку на душу, щоб перевірити наші твердження про те, що у нас вже є захист душі?» - єхидно запитав Зоріан.
"Не будь таким плаксивим, - сказав йому Аланік. «Це був лише легкий дотик, з духовної точки зору».
«Від цього “легкого дотику” мене ледь не знудило на весь твій стіл», - відповів Зоріан.
«Хм», - насміхнувся Аланік. «Тоді твій захист ще гірший, ніж я думав».
Зітхнувши, Зоріан вирішив закрити цю тему.
«Тобі завжди так везе на набридливих вчителів?» прошепотів Зак, коли вони йшли за Аланіком углиб храму, який слугував йому домівкою. "Це буде повторюватися постійно? Я не думаю, що зможу впоратися з повторенням епізоду з Ксвімом так скоро".
Після цього у Зоріана виникла спокуса привезти Зака до Сілверлейк, просто щоб показати йому справжнє значення слова «дратувати». Принаймні, Аланік і Ксвім були корисними кожен по-своєму, крім того, що з ними було важко мати справу. Йому було цікаво, чи Зак достатньо хороший, щоб впоратися з сірим мисливцем... він, напевно, міг би вбити звіра, але чи зміг би він зробити це так, щоб яйця залишилися цілими?
Хоча тепер, коли він подумав про це, Сілверлейк, напевно, не можна вважати вчителем. Досі вона не навчила його майже нічого.
"Аланік набагато менш надокучливий, ніж Ксвім, - прошепотів він Заку, відклавши свої роздуми вбік на деякий час. "Іноді він може бути досить різким, але завжди справедливим. Він не ображає людей без вагомої причини. Правда в тому, що мій душевний захист зараз дуже слабкий. Дай йому шанс".
«Я щасливий, що ви так вірите в мене, пане Казінські», - сказав Аланік, втрутившись у їхню розмову. Упс, мабуть, вони не були достатньо тихими. А може, в Аланіка був просто чудовий слух. "Цей хлопець Ксвім, про якого ви постійно говорите, звучить дуже цікавим. Сподіваюся, ви нас якось познайомите".
Зоріан скорчив кислувате обличчя. Звести в одній кімнаті Ксвіма та Аланіка? Та, нізащо в світі він цього не допустить...
Аланік, схоже, помітив, що Зоріану не влаштовує ця ідея, бо навіть засміявся з нього.
"Я просто пожартував, пане Казінський, - сказав священик, в його голосі все ще відчувався відтінок веселощів. Якби я справді хотів зустрітися з цим «Ксвімом», я б сам його розшукав. З таким ім'ям, я сумніваюся, що його було б важко знайти".
"Мабуть, ви маєте рацію, - визнав Зоріан. «Ксвім» було досить екзотичним ім'ям, і в нього виникло відчуття, що його наставник також був досить відомим у певних колах. Кожен, хто працював у такому престижному закладі, як Королівська магічна академія Кіорії, був хоча б трохи відомим. Зрештою, Ксвім, мабуть, було не дуже важко знайти для такої людини, як Аланік, який явно мав зв'язки з однією чи кількома шпигунськими організаціями.
Вже не вперше Зоріан ловив себе на думці, що саме станеться, якщо він розповість Аланіку про часову петлю. Не в цьому перезапуску, звісно, але як ідею на майбутнє... що ж, йому не завадила б допомога та порада бойового жерця.
З іншого боку, він більше не працював сам, чи не так? Йому треба було б дізнатися, що Зак скаже про це.
Ну що ж. Сподіваюся, Аланік справить на Зака краще враження, ніж Ксвім.
***
"Фу, - сказав Зак, коли вони виходили з будинку Аланіка. "Це психоделічне зілля - справжнє пекло. І мені, мабуть, доведеться пройти через кілька перезапусків цієї штуки?"
"Ти не мусив його приймати, - зауважив Зоріан. "Єдина його мета - прискорити процес. Ти міг би піти повільним, безболісним шляхом і медитативно пройти свій шлях до сприйняття душі".
«Ні, я знаю свої межі», - сказав Зак, хитаючи головою. Навіть ти обрав «швидкий» шлях, а я ще більш нетерплячий, ніж ти. Як тобі вдавалося весь цей час прикидатися, що ти нічого не знаєш про петлю часу, я ніколи не зрозумію... До речі, що він змушував тебе робити, поки я був у галюцинаціях?"
«Тією штукою з «легким дотиком", яку він випробовував на мені раніше, - скривився Зоріан. "Він продовжував використовувати слабкі душевні атаки на мене, а я відбивався від нього. Гадаю, це корисно. Принаймні, це дає мені певний досвід у боротьбі з маніпуляціями душею. Зазвичай я покладаюся на справжні захисні варди, щоб протистояти ворожій магії душі, але такі речі корисні, якщо мене коли-небудь застануть зненацька з якимось випадковим заклинанням душі. Але це дивно. Чому Аланік готовий допомогти мені вдосконалити захист душі тепер, коли я взяв тебе з собою? Чому твоя присутність робить його менш підозрілим до мене?"
«Напевно, я просто виглядаю більш чесною людиною, ніж ти», - усміхнувся Зак. Зоріан закотив на нього очі. «Так чи інакше, що тепер?»
«Тепер? Ну, або ти йдеш додому і робиш, що хочеш, або йдеш зі мною в Князівські Двері, поки я відвідаю місцеве підземелля», - сказав йому Зоріан. "Я збирався піти туди, поки ти будеш займатися з Аланіком, але, очевидно, від цієї ідеї довелося відмовитися, тож, мабуть, я піду зараз.
«Ти збирався розважатися в підземеллі, поки я там страждав?» Зак насупився.
«Залежить від того, що ти розумієш під розвагами», - сказав Зоріан. "Я просто збираюся запастися кристалізованою маною, перш ніж повернутися на поверхню.
"Я не впевнений, що розумію, - сказав Зак. "Навіщо тобі стільки кристалізованої мани?
«Гроші, звичайно ж», - відповів Зоріан. "Частину я використовую для своїх магічних предметів і големів, але більшу частину продаю, щоб швидко отримати гроші. Я запам'ятав, де знаходяться скупчення кристалів, тому не потрібно багато часу, щоб зібрати багато кристалів. Це майже як збирати гроші".
Зак трохи помовчав.
«От лайно», - сказав Зак через деякий час. "Це розумно. Чому я до цього не додумався? Я міг би використати цей трюк десять років тому..."
«Що, у тебе були проблеми з грошима?» з цікавістю запитав Зоріан. «Хіба ти не непристойно багатий?»
«У мене не так багато грошей, як люди думають», - похитав головою Зак. О, так, його опікун його пограбував. "Чорт забирай, у мене не так багато грошей, як я думав, завдяки моєму слизькому опікуну. Але справжня проблема в тому, що більша частина моїх грошей недоступна для мене. Вони або покладені на довгострокові рахунки, або зберігаються таким чином, що мені дуже важко дістатися до них у найкоротші терміни. І навіть якби я міг легко дістатися до них, мені все одно довелося б обґрунтовувати свої витрати перед опікуном і отримувати його дозвіл, щоб витратити будь-яку значну суму. Це означає, що коли я дійсно хотів витратити багато грошей під час перезапусків, мені фактично доводилося якось діставати гроші з нуля..."
«Хм. І як ти це вирішував?»
"Ну, зараз я просто вбиваю якусь рідкісну магічну істоту і продаю труп, - знизав плечима Зак. "Ти можеш заробити величезні суми готівки, якщо знаєш, кому його продати. Але мені дуже подобається твоє рішення. Воно набагато безпечніше, і навіть не забирає багато часу. Але хіба викидання на ринок величезної кількості кристалізованої мани не обвалить ціну?"
Зоріан похитав головою. "За великим рахунком, кількість кристалізованої мани, яку я можу зібрати за кілька днів, - це крапля в морі. Навіть якби я зосередився на тому, щоб не робити нічого іншого протягом усього перезапуску, я б виробляв лише частку того, що виробляють спеціальні шахти щодня. Хоча спроби продати занадто багато окремим магазинам привертають небажану увагу".
"Гаразд, - кивнув Зак. «То як ми це зробимо?»
***
Пізніше того ж дня, коли вони нарешті повернулися до Кіорії, Зоріан тягнув на собі не менше п'яти багажних коробок, повних кристалізованої мани - набагато більше, ніж зазвичай приносили йому екскурсії в підземелля під Князівським Дверищем. Вони, мабуть, трохи переборщили зі своєю колекцією кристалів, але нічого страшного. Грошей ніколи не буває забагато.
Зазвичай Зоріан дотримувався безпечніших ділянок підземелля, які він давно наніс на карту і дослідив, коли вирушав у свої експедиції за кристалами, але Зак наполіг, щоб цього разу вони дослідили підземелля трохи глибше, ніж зазвичай. Оскільки інший мандрівник у часі був таким могутнім, Зоріан погодився. Йому було навіть трохи цікаво, чи зможуть вони знайти щось цікаве. Зрештою, вони не знайшли нічого надто дивовижного - лише кілька нових кристалічних брил та кілька дивних печерних рослин, які Зоріан не зміг ідентифікувати і вирішив забрати з собою. Він міг би показати їх Каелю, коли хлопець нарешті з'явиться знову. Вони не натрапили ні на що особливо небезпечне, що порадувало Зоріана (який не хотів закінчувати перезавантаження коротким перезапуском через те, що вони загинули від якогось дурного монстра в глибинах підземелля) і розчарувало Зака (який сподівався на гарну бійку, щоб випустити пару).
Коли вони вже збиралися розійтися і піти кожен по своїх домівках, Зак раптом заговорив.
«Це було досить весело», - сказав він. «Наступного разу треба зануритися глибше».
«Це погана ідея», - сказав Зоріан. "Ми вже пройшли ту глибину, де я зустрів цю плаваючу масу очей, яка вбила мене одним лише поглядом. Це лише щастя, що ми не зустріли нічого подібного сьогодні. Ти справді хочеш перервати один з наших перезапусків, загинувши від рук якогось дурного монстра?"
"З тобою не весело, - поскаржився Зак.
«Ми завжди можемо піти на полювання на всіх монстрів, які тероризують місто тепер, коли аранеї пішли», - зауважив Зоріан. "Я вже робив це з Тайвен у попередніх перезапусках, але... ну, я ніколи не можу розслабитися, коли вона поруч. Вона занадто добре мене знає, щоб сприймати моє зростання в майстерності за чисту монету".
"Тайвен. Я пам'ятаю її, - сказав Зак. "Вона була твоєю парою того вечора, коли я запросив усіх студентів до себе додому на літній фестиваль. Ви з нею близькі?"
"Не в тому сенсі, в якому ти, напевно, думаєш. Ми просто друзі, - відповів Зоріан.
«Друзі, які разом ходять на побачення?» усміхнувся Зак.
Ух.
"Я впевнений, що вже казав тобі щось подібне, але Тайвен не цікавлять такі хлопці, як я. Я не її тип. ", - відповів Зоріан, сподіваючись, що на цьому все закінчиться.
Так, навряд чи.
"А, то вона тебе відшила, - мудро кивнув Зак. "Ну, нехай це тебе не засмучує. Ти не можеш дістатися до них усіх, навіть з часовою петлею та її численними спробами. Мені, наприклад, так і не вдалося вмовити ні Рейні, ні Акожу піти зі мною на побачення, хоч як я не намагався..."
Зоріан мав велику спокусу розпитати Зака про його спроби залицяння до Акоджі, адже це мало б бути кумедним, на кшталт катастрофи поїзда. Однак, зрештою, він вирішив, що не хоче цього знати.
«Сподіваюся, ти розумієш, що я перебуваю в цій часовій петлі лише кілька років, і що більшу частину цього часу я провів під загрозою і тиском різних »надзвичайних ситуацій", - сказав йому Зоріан.
«Так, і що?» запитав Зак, не розуміючи, про що йдеться.
«Окрім того, що я обрав дівчину для побачення наприкінці перезапуску, я ніколи не ходив на побачення», - відповів йому Зоріан. Чи вважалися його зустрічі з Рейні побаченнями? Ні, мабуть, ні. «Я точно не залицявся до кожної дівчини в класі, як ти, здається, робив».
Зак мовчки дивився на нього кілька секунд, очевидно, вражений заявою Зоріана.
«Серйозно?!» - врешті-решт запитав він, його голос звучав недовірливо.
«Серйозно», - підтвердив Зоріан.
«Ти божевільний», - сказав йому Зак. "Запам'ятай мої слова, ти пошкодуєш про це, коли ми вийдемо з цієї часової петлі. У тебе більше ніколи в житті не буде такого шансу!"
«Ти говориш, як старий дід», - сказав Зоріан.
«Ну, я старший за тебе на кілька десятків років», - зауважив Зак. «Слухай старших, юначе, я знаю, про що говорю...»
Через десять хвилин і багато безглуздих жартів вони нарешті оголосили про це і розійшлися. Як не дивно, незважаючи на те, що весь день він провів, або тренеруючи душу, або повзаючи по темних, кишачих монстрами тунелях, або піддаючись дражнилкам свого соратника-мандрівника в часі, Зоріан виявився задоволений тим, як все склалося.
Хоча він справді міг би обійтися без останньої розмови - тепер він не міг перестати думати про різних дівчат у своєму житті.
І він був упевнений, що якби Зак дізнався про це, він би посміявся з його скрутного становища.
Придурок.
***
Через два дні після їхньої зустрічі з Ксвімом, чоловік покликав Зоріана в офіс, щоб сказати, що він попередньо прийняв його історію як правдоподібну, і обговорити, що їм робити далі. Це було... напрочуд швидко. Було цікаво відчути, наскільки сильний вплив мала присутність Зака на людей, з якими він розмовляв. Здавалося, що цього разу і Ксвім, і Аланік сприймали його більш серйозно, просто тому, що була друга людина, яка підтверджувала його історію. Чи було це просто тим, що кілька людей були переконливішими, ніж одна людина, чи було щось більше?
У нього була спокуса запитати про це безпосередньо у Ксвіма, але навряд чи він міг би запропонувати багато розуміння процесів мислення своїх попередніх втілень і змусив би його визнати, що він навмисно обмежує доступ Ксвіма до відповідної інформації про часову петлю.
Незважаючи на це, зараз він стояв перед Ксвімом на одному з численних тренувальних майданчиків Академії, чекаючи на початок занять.
"Отже, - сказав Ксвім. "Бачу, ти тут один. Я так розумію, твій колега-мандрівник у часі відхилив мою пропозицію?"
"Боюся, що під час останньої зустрічі ви справили на нього не найкраще враження, пане, - шанобливо відповів Зоріан.
"Шкода. Він міг би скористатися моєю допомогою. Але годі вже говорити про тих, кого легко знеохотити - ми тут, щоб допомогти тобі. Ти кажеш, що вже працював зі мною над відточуванням свого вміння? Тоді покажи мені".
Зоріан не став розпитувати, про що говорив Ксвім. Він дістав з кишені піджака великий овальний камінь і простягнув руку перед собою, щоб Ксвім міг його побачити.
А потім він створив бездоганну просторову межу навколо каменя. Візуально нічого не відбулося... але Зоріан знав, що Ксвім якимось чином відчув різницю. Він припускав, що його здатність відчувати магію була ненормально сильною.
«Ледве на прохідний бал», - сказав Ксвім, винісши свій вердикт. «Продовжуй працювати над цим у вільний час, але, гадаю, я можу працювати з цим».
Зоріан кивнув і спокійно поклав камінь до кишені, його довгий досвід спілкування з Ксвімом дозволив йому відкинути безглуздий перфекціонізм свого наставника, не дуже засмутившись. Межа його виміру була не просто «Ледве на прохідний бал», і вони обоє це знали. Зоріан вже почав працювати над формуванням просторової межі над складними об'єктами на кшталт невеликих статуй і планував незабаром перейти до живих, рухомих комах.
"Здається, ти досить добре засвоїв основне заклинання телепортації, і навіть знаєш багато його варіантів, - сказав Ксвім. "Тож сьогодні я покажу тобі, як захиститися від телепортації.
«Я вже знаю, як захищати місця від телепортації», - зауважив Зоріан.
«Справді?» запитав Ксвім. «Давай перевіримо».
Він змахнув руками, викликаючи чотири сяючі кулі світла, які швидко прийняли квадратну форму над великою ділянкою тренувального майданчика.
«Захисти цю ділянку від телепортації, а я зроблю все можливе, щоб телепортуватися туди», - сказав йому Ксвім.
Знизавши плечима, Зоріан пішов і зробив саме це. На його скромну думку, він непогано вмів захищатися від телепортації, але не мав ілюзій, що його варди справді встоять проти спроб Ксвіма обійти його. Хто знає, які витончені телепортаційні заклинання мав у своєму розпорядженні його наставник?
Ось. Можливо, не найкраща його робота, оскільки він трохи підганяв час і не мав ніяких вигадливих матеріалів для роботи, але це повинно було принаймні змусити його витратити деякий час на...
Не кажучи ні слова, Ксвім безцеремонно розвіяв свій телепортаційний закляття з широким розсіюванням і телепортувався в раніше захищену область.
Хоча він знав, що це не допоможе, Зоріан просто не міг втриматися. Він просто мусив це сказати.
«Це шахрайство», - сказав він. "Ви казали, що спробуєте телепортуватися, а не просто розсіяти захист.
«А справжній нападник грав би за правилами, га?» запитав його Ксвім. «Ти ж не думаєш, що він просто телепортувався б до краю варда і позбувся б її?»
"Якби ви дали мені час на підготовку, вард був би до чогось прив'язаний, і його було б майже неможливо розвіяти таким чином, - сказав Зоріан.
«А якби ти дав мені час на підготовку, я б приніс пару сифонів мани, щоб заморити вард голодом до колапсу», - безжально сказав Ксвім.
"Тц. Гаразд. Можна я спробую ще раз?" запитав Зоріан.
«Звичайно», - кивнув Ксвім. «Можеш мати стільки спроб, скільки захочеш».
Через дві години і 5 доопрацювань Зоріан мав схему захисту, яку Ксвім не міг просто так розвіяти, коли йому заманеться. Йому довелося розширити зону дії далеко за межі області, позначеної сяючими кулями Ксвіма, але, очевидно, це теж не було шахрайством. Ксвім навіть похвалив його за те, що він «нарешті мислить нестандартно».
А потім, коли він нарешті не зміг розігнати підопічного, Ксвім миттєво телепортувався в ту область, ніби підопічний ніколи не існував. Зоріан це б не дуже засмутило, якби не те, що Ксвім не використав для цього нічого складнішого за звичайний телепорт.
«Що сталося?» - запитав він чоловіка. "Як ви перемістився сюди за допомогою звичайного телепорту? Існує три стадії звичайного телепорту, і я подбав про те, щоб придушити кожну з них".
"Я створив ворота мікроскопічного розміру і використав їх, щоб розширити область, яка пригнічує варди, посеред твоєї області, - сказав Ксвім. "Потім я просто телепортувався на ділянку фактично незахищеної землі. Це стандартний спосіб потрапляння в сильно захищені зони, хоча більшість людей використовують магічні предмети, кинуті в цю зону, замість того, щоб створювати мікроскопічні ворота, як це зробив я".
«Гадаю, це тому, що вони не можуть створити такі ворота, навіть крихітні», - сказав Зоріан.
"Так, - підтвердив Ксвім. "Але навряд чи я унікальний у цій якості, тому краще знати, як впоратися з цією тактикою.
«Гаразд», - втомлено сказав Зоріан. "Я визнаю свою поразку, вчителю. Я не знаю, як ефективно захищатися від телепортації, тож, будь ласка, навчіть мене. І якщо можливо, я також хотів би знати, як зробити мікро-ворота".
"Підозрюю, що цей рівень майстерності тобі ще не під силу, мій учне, - з легкою посмішкою відповів йому Ксвім. "Але це ми ще побачимо. А зараз слухай уважно..."
***
Минали дні. Окрім занять з Аланіком та Ксвімом, Зоріан проводив час, граючи в ігри з Кіріель та створюючи експериментальні схеми формул заклинань. Для останнього завдання він звернувся по допомогу до Нори Бул, обговорюючи свої проекти з ентузіасткою, яка так давно допомогла йому стати на нинішній шлях. Вона виявилася напрочуд доброзичливою, навіть після стількох років... хоча це привернуло до нього трохи більше уваги, ніж йому хотілося б, оскільки Нора не могла замовкнути про дивовижний талант до створення формул заклинань, який вона знайшла серед учнів. Але тепер, коли Червона мантія зник з поля зору, він вже не так сильно переймався тим, щоб привертати до себе увагу.
Вони з Заком також кілька разів ходили на полювання на монстрів, які продовжували набігати на Кіорію. Зоріан вже знав, де багато з них звили свої гнізда і якими шляхами вони виходять на поверхню, і оскільки йому не довелося прикидатися необізнаним перед Заком, вони значно прорідили популяцію монстрів під час тих кількох візитів у підземелля Кіорії. На прохання Зоріана, Зак здебільшого дозволяв Зоріану боротися з монстрами самостійно, втручаючись лише тоді, коли це було необхідно. Що траплялося дуже часто, на досаду Зоріана - його бойові навички невпинно зростали, але він все ще не був людиною армією, як Зак.
Врешті-решт Каель прибув до Імайї, і Зоріан ввів його і Тайвена в петлю часу. Каеля, як завжди, було дуже легко переконати, але Тайвен все ще ставилася до цієї ідеї досить недовірливо. З іншого боку, її завжди було досить важко переконати в тому, що він говорить правду...
Наразі вони з Заком просто байдикували на порожній галявині, далеко від будь-якого поселення. Ну, будь-якого населеного пункту. Неподалік було невеличке село, але воно повністю вимерло під час Плачу, і тепер місцеві жителі вважали всю цю місцевість проклятою і відмовлялися повертатися туди. Зоріан не сподівався, що це триватиме довго, але поки що село залишалося порожнім, а поля заростали травою.
Хоча тло цього місця було досить хворобливим, в іншому це було дуже гарне місце. За десятиліття мандрів континентом Зак справді знайшов чимало гарних місць.
«То що ж так схвилювало Каеля вчора?» - запитав Зак. «Я не пам'ятаю, щоб він так радів петлі часу в попередньому перезапуску».
«Ну, оскільки мені більше не потрібно турбуватися про те, щоб не висовуватися, щоб не потрапити в поле зору Червоної мантії, Каель вирішив, що він може залучити деяких місцевих алхіміків для досліджень, які він продовжує переносити між перезапусками», - сказав Зоріан.
"Звучить дуже дорого, - насупившись, сказав Зак.
«Напевно, так і буде», - кивнув Зоріан. "Мене б роздратувало, якби він так розкидався моїми грошима, але, по правді кажучи, я не бачу особливої користі від більшої частини з них. Крім того, я завжди можу зануритися в інші джерела готівки, якщо вони коли-небудь закінчаться".
«Інші джерела?» перепитав Зак.
"Я знаю розташування кількох таємних схованок ібасанців і сектантів, розкиданих по всій Кіорії, - відповів Зоріан. «І я завжди можу пограбувати їхні будинки, оскільки знаю, де багато хто з них живе і все таке».
«Але це ж крадіжка», - заперечив Зак.
«Так?» підтвердив Зоріан, спантеличений відповіддю Зака. "Чому б мені не красти у них? Вони ж купка вбивць-загарбників".
"Ну... мабуть, це має сенс, - визнав Зак. «Але мені це здається неправильним, розумієш?»
«Але тобі не було незручно допомагати мені насильно вдиратися в аранійські поселення, щоб ми могли порушувати їх свідомість для тренування і крадіжки навичок?» - з цікавістю запитав Зоріан.
Зак здригнувся. "Я... не думав про це. Крім того, вони гігантські павуки. Легше виправдовувати такі речі, коли я не можу прочитати їхні жести, а вони не намагаються говорити зі мною про це".
"Це тому, що у тебе був вимкнений розум, - зауважив Зоріан. "Вони буквально не могли з тобою розмовляти. Але зі мною вони говорили. Вони просили, навіть благали нас зупинитися багато разів".
"Ого, - ніяково сказав Зак. "Це... досить заплутано. Я завжди дивувався, чому ти так неохоче йшов атакувати більше, ніж одну колонію щодня..."
Зоріан мовчки кивнув. Він не вмирав від почуття провини за те, що вони зробили, але це був єдиний перезапуск, який він ніколи не мав наміру повторювати в майбутньому. Він не міг продовжувати робити це, не ставши монстром.
Після короткого мовчання Зак знову заговорив.
"Знаєш, Зоріане, - сказав він. «Після того, як ти бився з аранеями в тому перезапуску і з іншими монстрами в цьому, я не міг не помітити, що твоя бойова магія трохи... елементарна».
«Мабуть», - повільно промовив Зоріан, дивуючись, до чого веде інший хлопець.
«Непогана!» поспішив додати Зак. "Досить непогана, якщо врахувати всі обставини. Але... я не думаю, що цього достатньо для того, що нам потрібно зробити".
"Справедливо, - погодився Зоріан. "Але я працюю над цим. Гадаю, ти вважаєш, що я роблю недостатньо?"
"Взагалі-то, я збирався запропонувати навчити тебе ще кількох заклинань, - посміхнувся Зак. "Я не дуже хороший вчитель, але я не зобов'язаний ним бути, щоб збільшити твій арсенал бойових заклинань.
Не було причин відмовлятися - Зоріан завжди був радий вивчити більше заклинань, особливо обмежених, як більшість бойових заклинань. Звісно, вивчити заклинання - це не те саме, що вміти ефективно використовувати їх у бою, тому Зоріан все ще покладався насамперед на класику, таку як магічна ракета, щит, вогняна куля і тому подібне.
Швидко стало очевидно, що багато улюблених трюків Зака не підійдуть Зоріану. Наприклад, Заку подобалися варіації щита, які створювали кілька шарів сили замість однієї площини захисту - хоча вони були надзвичайно ефективними, вони також мали надзвичайну витрату мани, пов'язану з ними. Він також любив використовувати заклинання великими роями, щоб подолати захист противника, що також було непрактичною тактикою для Зоріана.
Проте...
«Гаразд, це один з тих химерних шестикутних щитів, які ти іноді бачиш на ілюстраціях», - сказав Зак, навмисне повільно вимовляючи заклинання, щоб Зоріан міг запам'ятати рухи і слова. Навколо Зака з'явилася примарна сфера зі зчеплених шестикутників. "Особисто я вважаю, що це занадто багато клопоту, але, схоже, це може добре спрацювати для когось на кшталт тебе. Головна перевага полягає в тому, що якщо атака проб'є щит, вона знищить лише один шестикутник, а не зруйнує весь щит. Хоча це робить щит в цілому дещо слабшим, ніж шаруватий, який я показував тобі раніше. Тому я не використовую його часто."
«Це звучить більш прийнятно для мене», - визнав Зоріан.
"На сьогодні, мабуть, досить, - сказав Зак, відпускаючи щит. Він миттєво розчинився в блискучих вогниках, а не просто зник, як звичайний щит. Красиво.
"Так, - погодився Зоріан. "Краще я трохи поекспериментую з тим, що ти мені вже показав, перш ніж вивчати щось нове.
"Не бійся просити про допомогу, - сказав Зак. «Чорт забирай, можливо, одного дня ти навіть навчиш мене чогось».
Зоріан підняв на нього брову.
«Хто сказав, що я не можу навчити тебе чогось зараз?» - запитав він хлопця.
"Я мав на увазі щось пов'язане з бойовою магією, - уточнив Зак, зневажливо махнувши рукою в повітрі.
«Я теж», - одразу ж заперечив Зоріан.
"Зоріан, будь ласка, - глузливо пирхнув Зак. "Бойова магія - мій коник. Я працюю над нею вже десятки років. Навіть якщо ти знаєш якесь незрозуміле заклинання, з яким я ніколи не стикався, в моєму арсеналі, напевно, вже є щось краще. Будь-який твій подвиг у бойовій магії я можу або повторити, або перевершити".
"Хм, - задумливо хмикнув Зоріан. "Гадаю, ці слова вимагають невеликого випробування. Як думаєш, впораєшся?"
«Звичайно», - знизав плечима Зак. "Що ти маєш на увазі?
«Бачиш ту скелю?» сказав Зоріан, вказуючи на великий камінь на деякій відстані від них. Зак махнув рукою, щоб Зоріан продовжував. «Не спускай з нього очей, поки я накладаю закляття».
«Гаразд», - сказав Зак, відійшовши на безпечну відстань і розташувавшись так, щоб легко бачити і Зоріана, і камінь одночасно.
Повільно і обережно Зоріан повторив рухи заклинання. Зак розривався між розгубленістю і забавою, оскільки заклинання, очевидно, було просто магічною ракетою, але нічого не сказав і вирішив просто спостерігати.
Зоріан закінчив заклинання. На секунду здалося, що нічого не сталося.
Потім скеля, яку Зоріан визначив як свою ціль, вибухнула зливою кам'яних уламків, змусивши Зака здригнутися від несподіванки, викликаної раптовою, несподіваною детонацією.
«Що?» - незрозуміло запитав він. Він підозріло подивився на Зоріана. "Ти що, заздалегідь наніс на камінь вибухонебезпечний символ, чи що?
"Ні, - відповів Зоріан, широко посміхаючись. "Я запустив у нього невидиму магічну ракету.
«Невидиму магічну ракету?» повільно перепитав Зак.
«А ти не знав?» невинно запитав Зоріан. "Бездоганно накладені силові закляття є абсолютно прозорими, що робить їх фактично невидимими. Мені знадобилося чимало часу, щоб досягти цього, але я впевнений, що такий майстерний бойовий маг, як ти, опанував це вже давно".
Зак секунду дивився на нього, а потім перевів погляд на розтрощену скелю, яку зруйнувала магічна ракета.
"Отже, - почав Зоріан, яскраво посміхаючись. «Як ти думаєш, скільки часу тобі знадобиться, щоб повторити це?»
***
Через три дні Зоріан трохи шкодував, що перевершив Зака. Відтоді його колега-мандрівник у часі, здавалося, був одержимий бажанням повторити подвиг Зоріана, відмовляючись розуміти, що цього не можна досягти, просто наполегливо попрацювавши над цим кілька днів.
"Я навіть не розумію, чому ти так засмутився через це, - нарешті сказав йому Зоріан. "Це всього лише хитрий трюк, який таким людям, як ти, все одно не потрібен.
«Це принцип цієї штуки», - сказав Зак, кидаючи ще одну магічну ракету в дерево перед ним. Зоріан не думав, що бідолашна рослина довго протримається, якщо так триватиме й далі. "Я бойовий хлопець. Це моя справа, і я займаюся цим на десятки років довше, ніж ти! Я не можу дозволити тобі перевершити мене в цій сфері".
Зоріан зітхнув, почувши таке пояснення. У нього з'явилися неприємні спогади про маленький епізод з Тайвен, коли вона з'ясувала, наскільки він хороший бойовий маг. Це було загальою рисою бойового мага?
Ну, принаймні, Зак не плакав через це, як Тайвен... це було б дуже незручно.
«Принаймні, дозволь мені показати тобі, як це робиться правильно», - сказав Зоріан. «Ти ніколи не досягнеш успіху, якщо робитимеш це так, як зараз».
Зак зупинився на секунду, обмірковуючи це, а потім похитав головою.
«Можливо, якщо я не зможу розібратися з цим за кілька днів», - сказав він. «Мені подобається розбиратися в таких речах самостійно».
Що ж, він спробував. Безпорадно знизавши плечима, Зоріан залишив Зака наодинці з його безглуздими спробами вирішити проблему, яка вимагала витонченого підходу.
Врешті-решт у Зака чи то закінчилася мана, чи то йому набридло кастувати магічні ракети - швидше за все, просто набридло, враховуючи його жахливі запаси мани - і він вирішив трохи посидіти поруч із Зоріаном.
"Ти не проти, якщо я трохи розпитаю тебе про те, що ти пам'ятаєш про початок часової петлі? запитав Зоріан через деякий час.
"Не соромся, - знизав плечима Зак. "Але май на увазі, що початок часової петлі дуже розмитий в моїй пам'яті, і мені важко пригадати конкретні речі про нього.
"Так, ти про це згадував, - кивнув Зоріан. «Але я думав про те, що ти казав, як нещодавно, так і тоді, коли ти ще думав, що я не знаю про часову петлю...»
"Ти вчинив дуже по-дурному, - перебив його Зак. "Знаю, я вже говорив це раніше, але варто повторити.
«Ти ніколи не перестанеш мене домахувати цим, так?» поскаржився Зоріан.
«Ні», - підтвердив Зак.
"У будь-якому разі, - сказав Зоріан, вирішивши, що немає сенсу продовжувати цю тему, - я пам'ятаю, як ти згадував, що намагався переконати всіх, хто слухав, в існуванні часової петлі. Яка логіка стояла за цим?"
"Я опинився в якійсь божевільній часовій петлі, і наприкінці кожного місяця відбувалося вторгнення в місто, - сказав Зак. "Звичайно, мені потрібна була допомога.
«Тож, щоб підтвердити...» спробував Зоріан. "Твої найперші спогади - це те, що ти був збентежений ситуацією, в якій опинився, так? Тимчасова петля була для тебе дивною і новою, а не чимось, що здавалося природним?"
Зак насупився, на деякий час занурившись у роздуми.
"Так, - кивнув Зак. "Схоже на правду. Не схоже, що часова петля була чимось, про що я був поінформований заздалегідь або спеціально підготовлений до неї, якщо ти про це питаєте. Гадаю, це свідчить на користь того, що Червона мантія - справжній Контролер, так?"
"Те, що він є справжнім Контролером, все одно не має для мене ніякого сенсу, - сказав Зоріан. "Чому він терпів тебе весь цей час, якщо ти не був якимось чином критично важливий для петлі? Ти пам'ятаєш, щоб петля часу коли-небудь переривалася без видимої причини?"
«Ні», - відповів Зак. "Я б запам'ятав щось настільки ненормальне. У мене було кілька несподіваних перезавантажень під час сну, але я майже впевнений, що вони були пов'язані з убивствами".
"Хм. Я сумніваюся, що Червона мантія ніколи не помирав передчасно, тож це означає, що часова петля обнуляється лише тоді, коли ти помираєш. Це досить очевидний показник того, що він вважає тебе важливішим за нас обох".
Вони продовжували обговорювати це питання ще хвилин десять, так і не дійшовши до якогось конкретного висновку. Врешті-решт вони перейшли до теми, як переконати оточуючих, що вони справді перебувають у часовій петлі, і Зак почав ділитися деякими з найкумедніших невдач у своїх початкових пошуках союзників...
«Ти сказав Бенісеку, що ти мандрівник у часі?» - недовірливо запитав Зоріан. "Не можу повірити, що ти вважав це гарною ідеєю.”
«Заткнися», - сказав Зак. «Хіба ви з ним не друзі?»
«Е-е, типу того», - зізнався Зоріан. "Але боюся, що наша дружба не зовсім пережила петлю часу і її вплив на мене. Мені трохи прикро, адже він не винен, що не може вчитися і розвиватися, як я, але..."
"Тобі не треба мені цього пояснювати, - сказав Зак. «Раніше я дружив з багатьма нашими однокласниками, але зараз я відчуваю повну відчуженість від більшості з них».
"Розумію, - сказав Зоріан. Краще не зациклюватися на такій гнітючій темі. "А що саме сталося, коли ти розповів Бенісеку про часову петлю?»
"Мені здалося, що спочатку він сприйняв це досить добре, - сказав Зак. "Але наступного дня я прийшов до школи і побачив, що він сказав половині класу, що я зовсім з'їхав з глузду. Хоча, як не дивно, у кожного було своє уявлення про те, в яку божевільну річ я вірив..."
«Так, це схоже на Бенісека», - кивнув Зоріан. "То коли ти казав, що намагався переконати всіх, ти справді мав на увазі всіх?
"Ну, очевидно, я не міг переконати буквально всіх у Кіорії, - сказав Зак. "Але це була чимала кількість людей. Студенти, викладачі, міська влада, всі, кого тільки можна".
Зоріан постукав пальцями по землі навколо себе, намагаючись пригадати когось з їхнього класу, чия реакція на часову петлю була б кумедною. О!
«Як щодо Вейерса?» - запитав він Зака. «Ти коли-небудь розповідав йому про петлю часу?»
«Кому?» запитав Зак, виглядаючи збентеженим.
«Вейерсу Боранову», - сказав Зоріан. "Знаєш, хлопець, який вдарив тебе в обличчя під час занять на нашому другому курсі? Його виключили з академії до того, як почалася петля часу, але технічно він був нашим одногрупником, тож я подумав..."
Він зупинився, помітивши, що Зак якось дивно на нього дивиться.
«Що таке?» - запитав він.
«Зоріан... про кого, в біса, ти говориш?» повільно запитав Зак.
Зоріан деякий час дивився на Зака, перш ніж почав пояснювати більш детально.
«Я говорю про Вейерса Боранова», - сказав він. "Член шляхетного дому Боранових і наш однокласник протягом перших двох років навчання. Високий, світловолосий, з яскраво-помаранчевими очима з розрізаною райдужною оболонкою, що робило його схожим на змію. Ви двоє ненавиділи один одного... ну, майже всі ненавиділи цього засранця, а він, здавалося, ненавидів усіх навколо, тож, гадаю, це мало про що говорить, але... Так чи інакше, суть у тому, що ти ніяк не міг забути цього хлопця!"
Зак незручно поворухнувся на місці.
«Я поняття не маю, про кого ти говориш», - нарешті зізнався він.
Ого. А ось це... це було дуже, дуже цікаво.