Майже півхвилини нескінченна порожнеча, в якій вони пливли, була мовчазною. Ні Зак, ні Зоріан не знали, що сказати, а Хранитель, здавалося, був задоволений, спокійно чекаючи подальших запитань. Зоріан хотів би сказати, що в той час він обмірковував наслідки цього нового знання, але правда полягає в тому, що більшу частину часу він провів, дивуючись тому, як добре Зак сприймав все це. Він очікував, що інший хлопець зараз збожеволіє, почне лаятися і кричати. Але ні, Зак був напрочуд спокійним і тихим у цій ситуації. Єдиним доказом того, що він хоч якось засмучений, було легке нахмурене обличчя.
"Отже, - нарешті сказав Зак, і його голос прорізався крізь тривожну тишу, що запанувала навколо них. "Що тепер?"
"Чесно кажучи, я не знаю", - зізнався Зоріан. "Я справді не думав, що Червона мантія вже вийшла з часової петлі. Хоча тепер, коли я озираюся назад, це має сенс..."
"Так, він дійсно нас підставив" Зак зітхнув.
"Ну, я б так не сказав, - посміхнувся Зоріан. "Я майже впевнений, що це не те, що він планував. Ми повинні були зникнути. Петля часу повинна була зруйнуватися, коли контролер петлі часу покине це місце, назавжди усунувши нас як загрозу. Але ми все ще тут, і якщо часова петля вийшла за межі своїх нормальних параметрів, то, можливо, нам вдасться вибратися звідси".
"Хех", - хихикнув Зак. "Тепер, коли ти про це згадав, так. А ще це означає, що я можу перестати стримуватися. І ти теж, якщо вже на те пішло. Ми обидва робили все можливе, щоб не висовуватися, щоб Червона мантія не помітила нашої діяльності. Тепер, коли ми знаємо, що його тут більше немає..."
"Так, - погодився Зоріан. "На мою думку, у нас є три головні пріоритети. По-перше, нам потрібно з'ясувати, скільки часу залишилося до розриву часової петлі. Друге - знайти спосіб вибратися звідси. І третє, ми повинні спробувати з'ясувати, хто такий, в біса, Червона мантія, щоб ми могли швидко подбати про нього, якщо... коли ми вийдемо звідси".
Зоріан повернувся вбік і подивився на Хранителя Порога, який спокійно плавав на місці неподалік від них, поки вони розмовляли. Здавалося, його не турбувало те, що вони його ігнорували.
"Ми повинні розпитати Хранителя про все, що нам спаде на думку, - зауважив Зоріан. "Хто знає, які важливі секрети йому відомі, і не схоже, що він хоче ділитися чимось за власною ініціативою. Хоча це може зайняти деякий час - нам, мабуть, варто на деякий час повернутися в наші тіла, щоб переконатися, що нам не заважають".
"А нам взагалі варто про це турбуватися?" запитав Зак, натягуючи куртку, щоб продемонструвати, як їхній одяг став невід'ємною частиною їхнього тіла. "Здається, що куб вирвав наші душі з наших тіл, щоб перенести нас сюди. Чи має значення, що наші тіла будуть вбиті там?"
"Можливо, нас просто спроектували сюди, - похитав головою Зоріан. "Чесно кажучи, це звучить як найпростіший спосіб досягти цього. З іншого боку, це зробить контролера петлі жахливо вразливим, поки ми будемо возитися з управлінням. Хм... Хранитель?"
"Вас просто спроектовано у це місце, але ваше перебування тут не буде перерване подіями у зовнішньому світі", - пояснив Хранитель. Вочевидь, він був достатньо розумним, щоб зрозуміти, про що, швидше за все, буде його запитання, виходячи з їхньої з Заком розмови. Цікаво. "Якщо ваші фізичні форми зазнають критичних пошкоджень, або якщо буде виявлено втручання в душу, я втягну ваші душі всередину Воріт на зберігання. Ваш час тут залишиться необмеженим, хоча вам доведеться почати нову ітерацію циклу, щоб покинути це місце, оскільки я не зможу знову прив'язати ваші душі до ваших тіл, якщо вони надто ушкоджені."
"Що ж. Приємно це чути, гадаю", - пробурмотів Зоріан. Він подивився на Зака і побачив, що інший хлопчик вже дивиться на нього. "Ти хочеш щось запитати у Хранителя або...?"
"Ти перший", - сказав Зак, хитаючи головою.
"Гаразд. Перш за все, чи є обмеження за часом, як довго ми можемо тут перебувати?" запитав Зоріан.
"Коли ця ітерація циклу закінчиться, закінчиться і ваш нинішній візит до цього місця", - відповів Хранитель. "В іншому - ні".
Отже, коли часова петля перезапуститься, вони повернуться до своїх тіл на початку місяця, але в іншому вони можуть залишатися тут якомога довше.
Отже, у них було достатньо часу.
"А за якими критеріями закінчується кожна ітерація?" з цікавістю запитав Зоріан. "Чи достатньо простого плину часу, чи є щось більше?"
"Плин часу є достатнім, - підтвердив Хранитель. "Жодна ітерація не може тривати більше місяця в той час. Крім того, існує безліч непередбачуваних обставин, які можуть призвести до передчасного завершення ітерації".
"Можеш перерахувати ці непередбачувані обставини?" запитав Зоріан.
"Ні", - беземоційно відповів Хранитель. "Ти не маєш права на таку інформацію.
Зоріан здивовано моргнув. Хоча він і підозрював, що Хранитель не зможе відповісти на всі їхні запитання, він думав, що це, швидше за все, пов'язано з тим, що зрештою це просто тупе анімаційне заклинання, а не з тим, що він буквально відмовиться їм допомогти.
"Що? Але я думав, що ми - Контролер", - несподівано втрутився Зак. "Як ми можемо не мати права знати?"
"Контролер не має необмежених повноважень, - пояснив Хранитель. "Тільки Творець і його агенти мають доступ до інформації про роботу Воріт.
"Творець?" недовірливо повторив Зак. "Творець чого?
"Воріт, звичайно ж", - відповів Хранитель. Зоріан майже уявив, як Хранитель закочує очі на це запитання, хоча його очі так не працюють, а голос ніколи не змінює тональності.
"Отже, Контролер не є останньою інстанцією, коли йдеться про Браму або часову петлю? запитав Зоріан. Хранитель одразу ж підтвердив це. "Тоді що ти можеш розповісти нам про цього Творця?
"Ви не уповноважені знати особу Творця", - відповів йому Хранитель.
Звісно, це мало бути щось на кшталт цього...
"Ця штука так до біса дратує!" поскаржився Зак.
Ще десять безплідних хвилин пішло на спроби розпитати Хранителя про Творця, його агентів, про те, чи є він богом (як підозрював Зоріан), чи ні, як давно Творець востаннє виходив на зв'язок з Воротами тощо. Відповідь Вартового була однаковою для кожного з них: їм не дозволено знати.
Зоріан хотів би просто вторгнутися у свідомість істоти і покінчити з цим, але їхня нездатність використовувати магію в цьому місці поширювалася і на його психічні здібності. Вони не могли примусити істоту до співпраці, і врешті-решт вирішили перейти до інших тем.
"Ти сказав, що жодна ітерація не може тривати більше місяця, - нагадав Зоріан Хранителю. "Можеш пояснити, чому?"
"Коли ітерація закінчується, все, що в ній було, знищується", - почав Хранитель. Що ж, добре, що це підтвердилося... Зоріан вже давно припускав, що це так, але отримати підтвердження від Хранителя було приємно. "Під певними філософськими поглядами це можна розглядати як масове вбивство...
"Але не в усіх, га?" незадоволено пробурмотів Зоріан.
"Інші не вважають знищення копій проблемою, якщо вони не надто відрізняються від оригіналу, - продовжував Хранитель, ігноруючи вигук Зоріана. "Часова петля налаштована на таке припущення. Отже, вкрай важливо, щоб сутності, скопійовані петлею часу, не мали достатньо часу для значного відхилення від оригіналів, оскільки тоді їхнє знищення стане неетичним. Місяць був визначений як хороша точка відсікання".
"А що, якби одна з копій змогла усвідомити часову петлю і знайшла спосіб підтримувати безперервність у різних ітераціях?" - запитав Зоріан. "Гіпотетично кажучи.”
"Це було б дуже невдало для копії, - зауважив Хранитель. "Зрештою, тільки Контролер може вийти з часової петлі.
"Бачиш, ось цього я не розумію, - несподівано втрутився Зак. "Чому було введено таке правило? Я маю на увазі, що є тільки один Контролер, тож навіщо вводити такі обмеження?"
"Щоб Контролер не намагався вивезти деякі копії з часової петлі", - відповів Вартовий так, ніби це було найочевиднішою річчю у світі.
Настала коротка пауза, поки Зак і Зоріан обмірковували це.
"Чому... чому це так важливо?" тремтяче запитав Зоріан.
"Тому що тільки Контролер має свою справжню душу, втягнуту в петлю часу, - сказав Хранитель. "Всі інші - копії. Щоб Контролер вийшов з петлі, мені потрібно лише прикріпити його душу назад до початкового тіла. Щоб одна з копій потрапила в реальний світ, мені доведеться обміняти її душу з душею оригіналу. Це фактично вбило б оригінал".
Після цього пояснення настала ще одна, довша пауза.
Зоріан не дуже здивував той факт, що для виходу з петлі йому доведеться обмінятися душею зі своїм оригіналом. Зрештою, це була одна з перших ідей, яка прийшла йому в голову. Його здивувало те, що Зак явно не був копією. Здавалося, що бути Контролером - це більше, ніж просто мати маркер на своїй душі.
"Отже, у Контролера є оригінальна душа, втягнута в петлю часу, коли вона вперше створена, - сказав Зоріан. "Вони не є копіями, тож немає жодних проблем з тим, щоб піти звідти. Але всім іншим доведеться вбити когось, щоб вибратися, а це неприйнятно. Чи не так?"
"Так", - погодився Хранитель.
"Але ти міг би це зробити?" несподівано заговорив Зак. "Якби одна з копій захотіла покинути це місце, ти міг би поміняти її душу з душею оригіналу?
"Теоретично, - визнав Хранитель, - але це суперечить тому, для чого я був створений. Я - Хранитель Порога. Одне з головних завдань, яке дав мені Творець, полягало в тому, щоб упевнитися, що речі всередині часової петлі не можуть загрожувати джерелу шаблону. Якби копія, що відхилилася, спробувала вбити оригінал, помінявшись з ним душею, я зробив би все можливе, щоб зупинити її."
"А як щодо звичайної, не дивергентної копії?" - запитав Зоріан. "Звичайно, немає ніякої шкоди в тому, щоб замінити оригінал нормальною копією. Це ж практично одне й те саме! Саме тому можна знищувати мільйони душ щомісяця чи близько того, чи не так?"
Хранитель завагався. На сцені запанувала коротка, напружена тиша, поки він обмірковував сценарій.
"Поки копії не надто відрізняються від оригіналу, така підміна була б теоретично прийнятною, - врешті-решт визнав Хранитель. "Але моя мета полягає в тому, щоб петля часу не вихлюпувалася в реальний світ настільки, наскільки це можливо, тому я б все одно відмовився від такого перемикання. Лише контролер, зі знаннями та секретами, які він зібрав у часовій петлі, може вийти і залишити свій слід у зовнішньому світі, оскільки він технічно належить до цього світу".
"Гаразд", - кивнув Зоріан, даючи знак рукою Заку, щоб той забув про це питання. Хоча все ще дуже спокійний, Хранитель здавався майже схвильованим їхньою нинішньою лінією запитань. Зоріан боявся, що якщо вони занадто наполягатимуть, то він може зрозуміти, що один з них копія, і зробить щось, щоб "виправити" це. Краще поки що залишити цю тему в спокої. "Давай перейдемо до чогось іншого. Хранитель, ти казав, що Ворота заблоковані, бо Контролер вже вийшов з часової петлі.
"Так, - підтвердила істота.
"Можеш сказати, скільки ітерацій назад це було? запитав Зоріан.
"Контролер все ще перебуває в часовій петлі, Контролере", - безрезультатно відповів Хранитель.
Ще кілька варіацій цього питання підтвердили, що Хранитель не має жодного уявлення, коли пішла Червона Мантія. Контролер пішов, але насправді не пішов, і Хранитель був безнадійно заплутаний у цій ситуації.
Попросити у Хранителя опис Червоної мантії або іншу ідентифікаційну інформацію теж не допомогло - Вартовий, схоже, сприймав світ не так, як вони, незважаючи на свою досить людську зовнішність і реалістичні аватари, в яких вони з Заком мешкали. Здавалося, він ігнорував майже всі ідентифікаційні ознаки, коли мова йшла про Контролера. Крім маркера, звісно.
"Значить, маркер у Контролера, який пішов?" запитав Зоріан.
"Звичайно, - підтвердив Хранитель. "Інакше як би він міг піти?
"А звідки взагалі у Контролера маркер?" - запитав Зоріан." Він передається у спадок, присвоюється самою Брамою за якимись критеріями чи як?
"Контролер позначається Ключем, Творцем або його агентами, - відповів Хранитель. "Мені невідомо, за якими критеріями обирали того чи іншого Контролера. Зрештою, для моєї мети це не має ніякого значення".
"Але Ключ загублений, - насупившись, сказав Зак. "Розкиданий на величезних відстанях. І якщо Творець - бог, як ти підозрюєш, то... боги мовчали століттями. Залишаються тільки його агенти. Хто б це міг бути?"
"Поки що неможливо сказати, - знизав плечима Зоріан. "Але, очевидно, тебе хтось навмисно вибрав, щоб ти потрапила сюди.
"А може, це була Червона Мантія", - похмуро сказав Зак. "Я знаю, ти думаєш, що я справжній замикач, але той факт, що Червона мантія був здатний отак просто піти... можливо, саме він і є справжній. Ти бачив, як Хранитель відреагував на можливість обміну душами між копією та оригіналом. Як Червона мантія пішов, якщо він лише копія?"
"Не знаю, - зітхнув Зоріан. "Шкода, що Хранителя заклинює, коли мова заходить про те, що Червона мантія пішов.
"Якби він не був таким дурним, нас би, напевно, стерли з лиця землі, коли пішла Червона Мантія", - сказав Зак. "Тож, можливо, це і є приховане благословення. Як би там не було, Хранитель? Цей маркер, який я маю на собі, унікальний, так? Не може бути, щоб існувало кілька маркерів Контролера?"
"Ні", - підтвердив Хранитель. "До активації часової петлі, позначення нової людини зробить старий маркер недійсним. Всередині часової петлі маркер Контролера не може бути викликаний, і можуть бути розміщені лише менші маркери".
"Менші маркери"? Це ще що таке?" запротестував Зак.
"Контролер може тимчасово додавати людей до часової петлі, розміщуючи на них менші маркери", - пояснив Хранитель.
"Що?" скрикнув Зак. "Існує спосіб включити когось у часову петлю, а ти згадуєш про це тільки зараз!? І що ти маєш на увазі під "тимчасово"?"
"Хоча я радий відповісти на будь-яке ваше запитання, наскільки це в моїх силах, я, зрештою, не створений для того, щоб навчати Контролера, як керувати петлею часу, - сказав Вартовий. "Це робота того, хто помістив на вас мітку. А під тимчасовим я маю на увазі те, що ціль меншого маркера збереже свої спогади і здібності до шести ітерацій, перш ніж маркер розчиниться".
"Чому цей менший маркер може бути таким тимчасовим?" спантеличено запитав Зак. "Чи є спосіб зробити його постійним?"
"Він тимчасовий, щоб утримувати відхилення від оригіналу на контрольованому рівні і не давати Контролеру надмірно емоційно прив'язуватися до копій, позначених таким чином", - пояснив Хранитель. "Неможливо зробити його постійним, оскільки це було б невиправдано жорстоко. Зрештою, вони не можуть вийти з часової петлі".
"Але якщо копії, які зберігають свідомість більше місяця, вважаються людьми і вбивати їх неправильно, чи не означає це, що використання цих менших маркерів фактично є вбивством?"
"Так, - охоче погодився Хранитель. "Але це роблять не Ворота, тому це допустимо. Контролер сам вирішує, коли і якщо йому комфортно використовувати таку здатність.
"Отже..." почав Зоріан після короткої паузи.
"Я б ніколи не використав таке закляття, - одразу ж сказав Зак, правильно здогадавшись, що Зоріан збирається запитати. "Ніколи. Навіщо мені мучити себе, вводячи людей в цикл, знаючи, що вони раптом повернуться до свого старого, невігласького стану всього через шість перезапусків?"
"Справедливо", - сказав Зоріан, здогадуючись, що торкнувся болючої теми. "Хранителю, а як щодо здатності виганяти людей з часової петлі? Змусити їх починати кожну ітерацію бездушними і мертвими? Така здатність існує?"
"Контролер теж має таку здатність", - підтвердив Хранитель.
Тепер Зоріан знав, що краще не питати, чи використовувалася така здатність у минулому. Вартовий мав дуже обмежену обізнаність про те, що відбувалося в самій часовій петлі, його мало що цікавило, окрім самого Контролера.
"А як щодо здатності відновлювати людей, “стертих” таким чином, назад?" - запитав він натомість. Він все ще злився на матріарха за те, що вона планувала його зрадити, але все одно хотів її повернути.
"Ні", - відповів Хранитель. "Здатність наказує Брамі вносити зміни в базовий шаблон, який використовується для побудови кожної ітерації. Їх неможливо скасувати без прямого втручання Творця. Контролеру рекомендується використовувати цю здатність з мудрістю і стриманістю".
Наступні двадцять хвилин Зак і Зоріан намагалися розпитати Хранителя про те, як ці здібності можуть бути використані Контролером або про будь-які інші здібності, які вони можуть мати у своєму розпорядженні. На жаль, жодне з цих запитань не дало результатів. Вартовий не знав, як можна реалізувати будь-яку з цих здібностей, і відмовився перерахувати всі здібності Контролера, заявивши, що не уповноважений знати цю інформацію.
"Це не має сенсу, - скаржився Зак. "Він з радістю розповість нам про конкретні здібності, якщо ми запитаємо, але простий перелік усіх можливостей заборонений?"
"Ну, це мало б сенс, якби Творець не хотів, щоб кожен Контролер знав про всі можливості, які є в його розпорядженні, - замислився Зоріан. "Якщо деяким або всім Контролерам надається обмежена інформація, то все одно не варто дозволяти Хранителю розповідати їм про все..."
Відбулася ще одна безрезультатна сесія запитань і відповідей, де Зоріан намагався розпитати Хранителя про історію часової петлі та її призначення. Хранитель стверджував, що не має жодних знань про попередні часові петлі, окрім того, що він просто знав про їх існування. Очевидно, він не зберіг свої спогади між різними часовими петлями. Щодо мети часової петлі...
"Мета часової петлі - між Контролером і тим, хто їх позначив, - зробив висновок Хранитель. "Або, можливо, було б точніше сказати, що це те, чого хоче Контролер. Зрештою, мало що заважає їм робити все, що їм заманеться, перебуваючи всередині часової петлі".
"Гаразд, тоді наступне питання, - зітхнув Зоріан. "Чи можеш ти сказати мені, скільки часу пройде, перш ніж петля часу вичерпає те, що її живить, і вимкнеться? Тобто, як скоро ми повинні покинути це місце?"
"Так, звичайно. У петлі часу вистачить енергії ще на 52 ітерації, перш ніж вона вимкнеться, - сказав Хранитель. "Припускаючи максимальне використання кожної ітерації, це еквівалентно трохи більше ніж чотирьом рокам роботи."
Чотири роки... можливо, він був просто жадібним, але йому здалося, що це дуже мало. Він запитав про це Хранителя, просто щоб побачити, що він скаже. Він очікував, що він відмовиться відповідати, посилаючись на відсутність достатнього дозволу або щось подібне, але цього разу у Хранителя дійсно була відповідь для нього.
"Зазвичай передбачається, що часова петля запускається на піку вирівнювання планет, - пояснив Вартовий. "На жаль, схоже, щось пішло не так, і петля часу була активована за місяць до цього. Це зробило все більш дорогим, що призвело до того, що петля часу деградувала набагато швидше, ніж передбачалося".
"Ти знаєш, скільки часу петля існувала до цього часу?" запитав Зоріан.
"967 ітерацій", - відповів Хранитель. "Приблизно 30 років у лінійному часі.
Зачекай, ці цифри були трохи дивні... як майже тисяча ітерацій може дорівнювати 30 жалюгідним рокам?
"Зачекай, - насупився Зоріан. "Тобто петля часу витрачає енергію на кожну ітерацію, а не відповідно до того, скільки часу пройшло?
"Так, - підтвердив Хранитель.
"Але я перервав багато перезапусків, померши через якусь дурницю в перші кілька днів", - запротестував Зак. "Ти хочеш сказати, що я щоразу спалював відведений нам час, роблячи це?
"Так", - знову м'яко підтвердив Вартовий. "Однак це право Контролера - робити такі речі. Мабуть, ти вважав, що виграш вартий того, щоб пожертвувати додатковим часом".
"Ні, чорт забирай, не вважав!" запротестував Зак. "Я просто не знав нічого кращого! Якби я все це знав, я був би набагато обережнішим щодо цього лайна!"
"Мені жаль", - сказав Хранитель. Це не звучало дуже жалісливо чи співчутливо, однак, використовуючи той самий приємно м'який голос, який він завжди робив. "Здається, ти погано підготувався до цієї справи. Тобі слід поскаржитися тому, хто дав тобі маркер, як тільки ти вийдеш назовні".
"Та, я так і зроблю. Щойно знайду того виродка, - похмуро відповів Зак, - А тепер давай нарешті покінчимо з цим... Хранитель, як нам відчинити браму?"
"Ви повинні віддати мені Ключ, піднісши його до Воріт, - просто відповів Хранитель. "Якщо ви пред'явите всі п'ять частин, ви отримаєте достатній дозвіл, щоб знову відкрити ворота.
"Тоді, мабуть, ти не скажеш нам, де їх знайти?" спробував Зак.
"Ні, - негайно відповів Хранитель. Звичайно. "Але знайти їх для вас не складе особливих труднощів. Ваш маркер відчуває їхню присутність".
Вже не вперше Зоріанові хотілося, щоб до клятого маркера, закарбованого в його душі, додавалася інструкція з експлуатації чи ще щось подібне.
Хоча вони продовжували розпитувати Хранителя ще дві години, нової інформації з цього вийшло дуже мало. Коли вони нарешті вирішили піти, Хранитель повідомив їм, що їм доведеться почати нову ітерацію часової петлі, оскільки їхні тіла були "надмірно пошкоджені", поки вони розмовляли з Хранителем, і ця тупа штука не вважала за потрібне згадати про це, поки вони не були готові піти.
Хвилин через п'ять, коли Зоріан зрозумів, що Зак не збирається припиняти лаяти Хранителя найближчим часом, він просто потягнувся до своєї душі і клацнув перемикачем перезапуску маркера.
Все милостиво потемніло і затихло.
***
Як завжди, Зоріан прокинувся, коли Кіріель стрибнула на нього зверху. Події, що відбувалися одразу після пробудження, також були досить типовими: він розмовляв з Ільзою та ухилявся від спроб матері завести розмову під час сніданку. Він навіть запросив Кіріель поїхати з ним до Кіорії, хоча спочатку планував залишити її там. Частково це було пов'язано з тим, що він зрозумів, що його невиразні плани якнайшвидше зібрати Ключ і знайти спосіб обдурити Хранителя, щоб той випустив його, були досить передчасними, і йому справді потрібен час, щоб заспокоїтися і трохи переварити все це. Але не менш важливою причиною було те, що він зрозумів, що йому потрібна перерва. Попередній рестарт був дуже виснажливим, з усім цим безперервним полюванням на аранеїв та різноманітними одкровеннями наприкінці, і він не відчував бажання одразу ж занурюватися в іншу довгострокову місію. Перезапуск або два, щоб трохи розслабитися і все обдумати, не вб'є їх. Час, який вони мали, був некомфортно коротким, як на його смак, але не настільки коротким.
Він саме думав, як пояснити все це Заку, коли вони зустрінуться наступного разу, коли його перервав стукіт у двері.
Що це? Такого... такого зазвичай не буває...
Він пішов відчиняти двері, простягаючи руку до невідомого відвідувача, але на порозі виявився Зак. Очевидно, його колега-мандрівник у часі не задовольнився тим, щоб дочекався його на залізничному вокзалі Кіорії.
Зоріан був трохи шокований, і не тільки тим, що Зак вирішив прийти до нього додому...
Тепер він міг відчувати розум Зака. Він все ще був захищений, але хлопець більше не перебував під ефектом розумової пустоти. Зоріан був зворушений таким проявом довіри.
"Привіт, Зак", - сказав Зоріан. "Дивно бачити тебе тут".
"Так, наша остання зустріч закінчилася трохи несподівано", - відповів Зак, трохи подивившись на нього. "Тому я вирішив зайти і закінчити нашу розмову.
"Вибач, - здригнувся Зоріан. "Я знаю, що так раптово закінчувати розмову було нерозумно, але я вже був трохи пригнічений тим, що говорив Хранитель, і те, що ти вступив в односторонню суперечку з цією штукою, було..."
"Все гаразд", - сказав Зак, відмахуючись від нього. "У мене теж здали нерви. Напевно, це на краще, що ти вимкнув мене, перш ніж я наробив дурниць. Ця штука здавалася досить безтурботною, але якщо хтось і може вивести з себе нерозумну заклинательську конструкцію, то це я".
"Зоріан, хто це?" несподівано сказала мама, підходячи до них. Обернувшись, Зоріан побачив, що Кіріель також визирає з-за кухонних дверей, спостерігаючи за розвитком ситуації.
"Це просто Зак, - сказав Зоріан. "Він один з моїх однокласників з Кіорії".
"О, Боже, Зоріан нарешті має друзів, які відвідують його вдома", - з перебільшеною радістю зауважила мама. "Ніколи не думала, що доживу до цього дня. Можеш мене з ними познайомити?"
"Звичайно", - погодився Зоріан. Це було лише з ввІхливості. "Мамо, це Зак Новеда, мій друг і однокласник. Заку, це Сікана Казінські, моя мама. Маленька дівчинка, що визирає з-за дверей - це моя молодша сестра, Кіріель".
Мама кинула на Кіріель роздратований погляд і жестом наказала їй підійти і представитися належним чином. Злегка похнюпившись, Кіріель підійшла і потиснула руку Заку, як того вимагали пристойні манери.
"Що, без Фортова?" пошепки запитав Зак.
Мама завжди мала добрий слух, тож вона все одно почула.
"Він зараз у свого друга. Він зустріне нас на вокзалі, тож ти зможеш побачити його там. Я припускаю, що ви маєте намір сісти на потяг до Кіорії разом із Зоріаном, так?"
"Так. Поїздом. Звичайно", - зніяковів Зак, кинувши на Зоріана запитальний погляд. Він, напевно, очікував, що вони просто вибачаться і телепортуються в Кіорію.
"Цього разу я вирішив взяти з собою в Кіорію Кіріель, - сказав Зоріан. "Сподіваюся, ти не будеш проти, якщо вона помандрує з нами".
Кіріель кинула на Зака найсуворіший погляд, який тільки могла зібрати, наважуючись заперечити проти її подорожі.
"Е-е, так. Звичайно, я не проти", - сказав Зак.
Далі було близько двадцяти хвилин, коли мати намагалася вмовити Зака погодитися на чай і вивідати інформацію про нього. Зак вирішив не згадувати, що він останній живий спадкоємець шляхетного дому, можливо тому, що все ще пам'ятав, що Зоріан розповідав йому про свою матір, і просто описав себе як заможного сироту з Кіорії. Однак, судячи з того, як мати дивилася на нього, Зоріан був майже впевнений, що вона здогадується про правду. Вона була дуже проникливою в таких речах.
Зрештою, вони вчотирьох зібралися і поїхали до залізничного вокзалу Циріни.
"Чому Зак не має ніякого багажу, який можна було б взяти з собою?" запротестувала Кіріель, дивлячись на сумку з власними речами, яку мама змусила її нести саму.
"Ну, почнемо з того, що я живу Кіорії", - усміхнувся Зак. "Мій багаж вже там".
"Несправедливо..." - пробурмотіла вона.
"О, ти зрозумієш, що несправедливо, коли ми приїдемо до Кіорії", - сказав їй Зоріан. "Від вокзалу до місця, де ми зупинимося, година пішки, і я чув, що ще й дощ збирається..."
Коли вони нарешті дійшли до вокзалу, то побачили там Фортова, який розмовляв зі своїми друзями. Мама наполягала на тому, щоб познайомити Зака з ним, що дратувало Зоріана набагато більше, ніж, можливо, варто було б.
"Не ображайся, Зоріане, але твоя сім'я поки що здається мені досить милою", - сказав Зак пізніше, коли йому нарешті вдалося вибитися з групи Фортова. "Можливо, я трохи упереджений, оскільки моя сім'я померла, і я хотів би, щоб у мене була сім'я... але я, чесно кажучи, не можу зрозуміти, чому ти до них так вороже ставишся".
"Це особисте", - сказав йому Зоріан різким тоном. "Є багато історій, про які ти не знаєш. Просто забудь про це".
"Гаразд, неважливо", - зітхнув Зак. "Я не хочу починати сварку. Я насправді хочу вибачитися".
Зоріан якось дивно на нього подивився.
"Вибачитися?" з цікавістю перепитав Зоріан. "За що?"
"Ну, минулого разу ти згадав, що я весь час тримаю себе мовчки біля тебе, і що це означає, що я тобі не довіряю..."
"За це не треба вибачатися, - сказав Зоріан, хитаючи головою. "Я ж тобі казав, що на твоєму місці вчинив би так само, пам'ятаєш?
"Не ображайся, але я не хочу бути таким, як ти, Зоріан", - сказав Зак, хитаючи головою. Ну і пішов ти, Заку! Почуття було взаємним! "Справа в тому, що ти мав рацію. Ми не довіряємо один одному, і ми нікуди не просунемося, якщо це буде постійно висіти над нашими головами. Ми повинні працювати разом, якщо хочемо мати хоч якийсь шанс вибратися звідси".
Ну, це було не зовсім те, що він сказав, але оскільки Зоріан фактично погодився з його думкою, він не перебивав.
"Так чи інакше, я думаю, ти вже помітив, що я не під дією ефекту очищення розуму..." - сказав Зак.
"Звичайно, - кивнув Зоріан. "Але я помітив, що твій розум все ще захищений.
"Ну так", - сказав Зак, закотивши очі. "Довіряй сусідам, але замикай свої двері, розумієш?"
"Я не скаржився, - сказав Зоріан. "Я просто хотів зауважити, що щит не схожий на закляття. Це ж неструктурований ментальний захист, так?"
"Звичайно, ти вже перевірив його, - зітхнув Зак. "Кляті читачі думок. Але так, він неструктурований. Я отримав його дуже давно, ще в перше десятиліття мого зациклення".
"Це... трохи грубувато для того, що ти практикував десятиліттями, - зізнався Зоріан. "Я розумію, що важко практикувати неструктуровану магію розуму, якщо ти не психік, як я, але я бачив інших звичайних магів з подібним захистом, і їхній захист був набагато кращим, ніж у мене.
"Я ніколи особливо не вдосконалював його, оскільки... ну, він ніколи не був мені потрібен для чогось складнішого, ніж протистояння випадковому читанню думок і тому подібному", - сказав Зак. "Це не просто моя лінь, зауваж. Це майже загальноприйнята думка про неструктурований ментальний захист серед магів. Принаймні, так мені говорили різні інструктори з магії, у яких я навчався. Отримай достатньо навичок, щоб відбивати випадкові напади і справлятися з чимось серйознішим за допомогою правильних захисних вард і тому подібного. Якщо у тебе немає часу на їх встановлення, знайдіть джерело ментальної атаки і переходьте в наступ. Або просто тікайте з місця події. Більшість магів сходяться на думці, що химерні неструктуровані ментальні захисти приносять більше клопоту, ніж вони того варті".
"Ну, я трохи упереджений, але я не згоден", - сказав Зоріан.
"Так, я відчуваю себе трохи нерозумно, що просто прийняв загальноприйняту думку, коли справа доходить до цього", - зізнався Зак. "Я застряг у часовій петлі на десятиліття, це не означає, що у мене не було часу. Я відточував до досконалості набагато більше марних навичок лише заради права хвалитися, тож мені справді не варто було скупитися на щось подібне. Але досить про це. У мене до тебе прохання".
"Валяй, - кивнув Зоріан, підштовхуючи його до продовження.
"Не грайся з моїми думками без мого прямого дозволу, - сказав Зак. "Навіть якщо ти зловиш мене без будь-якого ментального захисту або чогось подібного".
"Ну, добре, - погодився Зоріан. "Я можу це поважати. Але що, якщо я підозрюю, що ти вже перебуваєш під впливом іншого мага розуму?"
"Я... повинен подумати про це, - запнувся Зак. "Поки що ні. Навіть тоді не зв'язуйся з моїм розумом. Просто вируби мене і почекай, поки ефект пройде ".
Зоріан хотів було зауважити, що деякі ефекти розуму не "вивітрюються", але бачив, що Заку все ще дуже некомфортно поруч з магією розуму, і вирішив відкласти цю розмову на інший раз.
"Гаразд. Я залишу твій розум у спокої. Я буду використовувати на тобі лише своє відчуття розуму та емпатію, оскільки вони не потребують ментального вторгнення, і для мене майже неможливо не використовувати їх на комусь. Щось ще?"
"Так, - сказав Зак. "Той факт, що ти можеш відчувати і маніпулювати маркером, накладеним на нас, а я не можу, дійсно обпікає, розумієш? Я можу визнати, що ти кращий маг розуму, ніж я коли-небудь буду, оскільки це твоя особлива здатність і все таке, але це твоє особисте відчуття душі - це те, що я міг би легко набути сам, якби знав про це. Як ти думаєш, ти зможеш навчити мене цьому?"
"Думаю, для цього мені доведеться познайомити тебе з одним із моїх вчителів, - насупився Зоріан. "Аланік має доступ до зілля, з яким я ніколи не стикався, і знає, як допомогти, якщо щось піде жахливо не так. Не думаю, що це буде великою проблемою - він досить послужлива людина, незважаючи на те, як це може здатися на перший погляд".
Зрештою, прибув потяг, і вони були змушені трохи перервати свою розмову. Оскільки вони збиралися їхати в одному купе з Кіріель до кінця поїздки, будь-які делікатні розмови мали зачекати деякий час.
Але навіть якби вони захотіли поговорити про щось потаємне, Кіріель не дозволила б їм. Будь-які побоювання, які вона відчувала щодо Зака, розтанули протягом перших двадцяти хвилин поїздки і нудьги, що настала в результаті. Вона почала розпитувати Зака про Кіорію та академію. Пізніше Зак згадував, як він був здивований тим, як Кіріель ставилася до нього, оскільки під час попереднього перезавантаження Кіріель була більш недружелюбною до нього. Але, як пояснив йому Зоріан, Кіріель була однією з тих, хто мав набагато гірше враження про Зака... і це погане перше враження про Зака не покидало її до кінця рестарту. Те, як Кіріель ставилася до нього зараз, насправді було набагато ближче до її справжньої особистості, ніж те, що він відчував раніше.
"Дивно, що ти не любиш більшу частину своєї сім'ї, але дуже близький зі своєю молодшою сестрою, - зауважив Зак. "Це завжди так було, чи...?"
"Я завжди любив її найбільше з усіх, - відповів Зоріан. "Але ні, до петлі часу у нас з нею не було таких гарних стосунків. Була причина, чому я ніколи не брав її з собою до того, як почав зберігати свою свідомість під час перезавантажень".
"А, я так і думав, що це було щось подібне", - сказав Зак. "Так у нас є план для цього перезапуску чи як?
"Я сподівався, що ми зможемо зробити перерву на один-два перезапуски, - зітхнув Зоріан. "Мені потрібно все обдумати і примиритися з усім цим. Багато чого треба переварити".
"Гм... добре", - врешті-решт сказав Зак. "Думаю, нам все одно варто витратити трохи часу, щоб познайомитися ближче. Ти все ще можеш познайомити мене з тим аланським хлопцем, який навчає особистому відчуттю душі, так?"
"Звичайно, - підтвердив Зоріан. "Ти можеш попрацювати над своїм душевним чуттям, поки ми вирішимо, що робити далі. Я ж не маю наміру буквально нічого не робити сам чи для себе, ти ж знаєш".
"О? А що ти маєш на увазі для себе?" - запитав Зак. запитав Зак.
"Я вивчав уроки мого наставника, Ксвіма, але досі не міг зосередитися на них належним чином. Тепер, коли в моїй голові немає застарілого пакета пам'яті, який забирає більшу частину моєї уваги, я вважаю, що нарешті зможу приділити йому всю свою увагу і подивитися, які будуть результати. Однак я все ще не впевнений, як багато йому розповісти про часову петлю і про те, як вона функціонує. Я маю на увазі, що мене лякає те, як вона працює, і я знаю про перезавантаження... Я не впевнений, що це гарна ідея пояснювати Ксвіму, що насправді відбувається".
"Тут я не можу тобі допомогти, - похитав головою Зак. "Мені ніколи не щастило переконувати людей щодо часової петлі, і це було до того, як я дізнався про неї все те божевільне, що знаю зараз. Я навіть не уявляю, як ти переконав Ксвіма сприймати твої розповіді про подорожі в часі серйозно, адже він ніколи не вірив мені, коли я намагався зробити те ж саме".
"Ти пішов до Ксвіма, щоб спробувати розповісти йому про часову петлю?" запитав Зоріан. "Гадаю, ти не жартував, коли сказав, що ходив з цією історією майже до всіх.
"Так..." погодився Зак. "Як ти думаєш, якщо я піду з тобою, це допоможе тобі переконати його, що ти говориш правду? Я вже зараз можу робити якісь божевільні фокуси на вимогу..."
"Не знаю, - сказав Зоріан. "Я не згадував про тебе, коли говорив з ним раніше, але це було головним чином для того, щоб звести до мінімуму будь-які зв'язки між нами двома на випадок, якщо Червона мантія якимось чином пронюхав би про розслідування Ксвіма в часовій петлі. Тепер, коли ми знаємо, що Червона мантія зникла, можливо, буде гарною ідеєю включити тебе в цю історію".
Зоріан на кілька секунд замислився.
"У понеділок я піду сам", - вирішив Зоріан. "Але я скажу йому, що ти теж мандрівник у часі, і подивлюся, чи захоче він з тобою зустрітися.”
***
Звісно, Ксвім хотів з ним познайомитися. Чесно кажучи, якби Зоріан був на місці Ксвіма, і до нього прийшов студент з історією про те, що він мандрівник у часі, а потім ще один студент - теж мандрівник у часі, він би відреагував так само. Таким чином, наступного дня після розмови Зоріана з Ксвімом, він повернувся до кабінету чоловіка з Заком на буксирі.
"Отже, пане Новеда, - почав Ксвім. Пан Казінський стверджує, що ви з ним застрягли в... "часовій петлі" і прожили цей місяць вже багато разів. Ви, мабуть, живете довше за нього. Я вже чув історію пана Казінського і бачив його докази, і тепер мені цікаво почути вашу версію. Але перед тим, як ми перейдемо до цього, зізнаюся, мені цікаво дізнатися про ваш рівень майстерності. Чи не заперечуєш ти, якщо ми протягом години-двох перевіримо твої магічні здібності?"
"Звичайно, - знизав плечима Зак. "Але для цього нам доведеться покинути офіс..."
"У цьому немає необхідності, пане Новеда, - сказав йому Ксвім. "Тест складатиметься з простих вправ на шейпінг.
"Вправ на шейпінг?" здивовано перепитав Зак. "Е-е, трохи несподівано, але добре. Я буду готовий, коли ви будете готовий."
О, Боже. Може, Зоріану варто було попередити його?
Ні. Ні, так буде веселіше.
"Підніми цю ручку, будь ласка", - сказав Ксвім Заку, простягаючи йому одну з багатьох ручок, розкиданих на столі. "А потім змусь її крутитися в повітрі".
Зак посміхнувся, зробивши це з повною легкістю...
...в цей момент мармур влучив йому прямо в лоб, змусивши його втратити концентрацію і перестати левітувати ручку, не кажучи вже про її обертання.
"...що?" недовірливо запитав Зак.
"Ти програв", - повідомив йому Ксвім, нетерпляче постукуючи пальцем по столу.
"Але... ти ж кинув у мене камінчиком!" запротестував Зак.
"І ти одразу ж втратив концентрацію", - сказав Ксвім з довгим зітханням. "Соромно. І ти вважаєшся тим, хто тренував магію буквально десятиліттями? Чим ти взагалі міг займатися весь цей час? Зоріан ніколи б не дозволив такій дрібниці відволікти себе, а він застряг у часовій петлі всього на кілька років".
Настала довга пауза, Зак недовірливо дивився між Ксвімом і Зоріаном, ніби не вірячи в те, що чує.
Зоріан насилу стримувався, щоб не розсміятися. Він міг зрозуміти, чому Ксвім так вчинив - це був мудацький вчинок, абсолютно недоречний для вчителя, але чорт забирай, це було до біса кумедно.
"Ну, я думаю, цього слід було очікувати", - сказав Ксвім. "Десятиліття неякісного навчання - це все одно неякісне навчання. Ще один багатообіцяючий учень зазнав невдачі через поганий стан нашої магічної освіти. Спробуймо ще раз, тільки цього разу як слід. Почнемо спочатку..."
***
"Я ненавиджу цього хлопця, - сказав Зак, коли вони вийшли з офісу Ксвіма. "Не думаю, що я коли-небудь хотів задушити когось більше за все своє життя".
"Так, Ксвім має такий вплив на людей, - погодився Зоріан.
"Я знав, що він мудак, але ніколи не думав, що він настільки... настільки великий мудак. Розумієш?"
Так, він знав. О, звідки Зоріан знав...
"Якщо він завжди такий, то якого біса ти повертався до нього знову і знову?" недовірливо запитав Зак.
"Я хотів довести йому, що він помиляється", - знизав плечима Зоріан. "Він був засранцем, але він вимагав досконалості в тому, в чому я завжди відчував, що добре розбираюся, і тому я просто не міг це так залишити. До того ж, він не такий вже й жахливий, якщо дізнатися його трохи ближче".
"Не зовсім жахливий", - повторив Зак, закотивши очі. "Я дуже сподіваюся, що на цьому все закінчиться і мені більше ніколи не доведеться з ним розмовляти".
"Знаєш, Ксвім досить добре володіє неструктурованими психічними захистами", - невинно сказав Зоріан.
"Ні", - одразу ж відповів Зак.
"Що?" Зоріан посміхнувся. "Я просто хотів запропонувати тобі звернутися до нього за допомогою в оволодінні цією здатністю. Я впевнений, що він буде радий допомогти тобі тренуватися".
"Ні. Абсолютно ні, - похитав головою Зак. "І не думай, що я не помічав, як ти розважався, поки я там страждав. Я знайду спосіб якось тобі віддячити, ось побачиш".
Замість того, щоб злякатися погрози, Зоріан нарешті розсміявся.