Подорожі в часі було важко довести. Серед магів було "відомо", що це неможливо, і докази протилежного зазвичай зводилися до володіння неможливими знаннями та навичками. На жаль, це часто було недостатньо переконливо. Існувала майже нескінченна кількість способів збирати інформацію за допомогою магії, і жоден з них не вимагав подорожей у часі, а неможливі навички так само легко могли означати, що ти не той, за кого себе видаєш. Зоріан мало що міг розповісти Ксвіму, що не можна було б пояснити чимось більш приземленим, ніж подорожі в часі.
І все ж. Хоча Зоріан не мав жодного уявлення про те, чи повірить Ксвім його розповіді, він був упевнений, що інформація, яку він записав на аркуші паперу, що лежав перед ним, принаймні змусить чоловіка замислитися. Перезавантаження дуже різнилися за своїм розвитком, але деякі речі завжди залишалися незмінними, а це означало, що Зоріан міг дати Ксвіму безліч дрібних передбачень щодо майбутніх днів. Наприклад, що напишуть у газетах, які магічні крамниці оголосять спеціальні розпродажі у зв'язку з підготовкою до літнього фестивалю і скільки студентів покинуть академію через вторгнення монстрів. Допомогло те, що від початку перезавантаження минуло менше тижня, тож події ще не встигли надто розійтися в різні боки.
Окремо кожну з написаних ним речей було легко пояснити. А якщо взяти все в цілому? Він мав би бути найкращим шпигуном у всьому місті, щоб отримати таку інформацію, і це все одно не пояснювало б, звідки він дізнався про деякі з найбільш несподіваних подій у списку.
Він передав список Ксвіму, який швидко проглянув його, а потім мовчки кивнув головою і поклав до кишені. Він сказав Зоріану, що спробує перевірити його твердження протягом вихідних, і що Зоріан повинен відвідати його знову в понеділок.
На цьому все й закінчилося. Пристойний результат, зважаючи на всі обставини. Хоча Зоріан наполовину очікував, що Ксвім розкритикує його почерк і скаже, щоб він почав все спочатку і писав правильно цього разу. Він попрощався з Ксвімом і пішов.
Він саме повертався додому, бездіяльно намагаючись придумати, як би добре підняти тему душі Судомира перед Каелем, коли помітив здалеку зеленоволосу дівчину, що махала йому рукою. Здивований і розгублений, він лише через кілька секунд зрозумів, на кого дивиться, хоча зелене волосся було до біса рідкісним а отже, видавало її. Це була Коприва Рід, одна з його однокласниць.
Він невпевнено помахав у відповідь, дивуючись, що це означає. Звичайно, це було звичайною ввІхливістю - вітатися з однокурсниками, коли зустрічаєш їх за межами академії, але Зоріан не вперше зустрічав Коприву за межами академії, і раніше вона ніколи так не реагувала на його появу. Вона кивала йому, коли вони проходили повз одне одного, або віталася, якщо він робив це першим, але ніколи не намагалася привернути його увагу так, як вона щойно зробила. І це мало сенс. Вона була для нього майже зовсім незнайомою, як і більшість його однокласників. То чому ж вона...
Ох. Неважливо, він збирався з'ясувати, чого вона хотіла, досить скоро. Вона переходила вулицю і прямувала до нього.
Зоріан придивлявся до неї, намагаючись зрозуміти, чи немає у нього якихось неприємностей. Він не відчував від неї ворожості чи побоювання, тож, мабуть, нічого такого не було, але Коприва завжди його трохи лякала. Менше відтоді, як він застряг у часовій петлі - раніше він активно уникав її, коли це було можливо, - але навіть у нинішній ситуації він волів би не зв'язуватися з кимось із Дому Рідів. Він все ще був вразливий до того, що його могли накачати наркотиками, а це було їхньою спеціальністю.
Очевидно, він був не єдиним, хто вважав її страхітливою. Вона була високою, стрункою дівчиною - це Зоріан міг засвідчити зараз, коли вона все ближче підходила до його позиції - але дуже мало хто намагався залицятися до неї протягом багатьох років. Навіть Бенісек утримувався від залицяння до неї, що було до біса дивно. Зоріан був майже впевнений, що Акоджо була єдиною дівчиною в їхньому класі, з якою Бенісек ніколи не намагався фліртувати.
"Зоріан, ти не уявляєш, як я рада тебе тут бачити", - сказала вона, коли нарешті підійшла ближче. Він підняв брови на цю заяву. "Ти живеш разом з Каелем, так?
"Так, - підтвердив він, цікавлячись, яке це має відношення до справи.
"Добре, - відповіла вона - Я домовилася з ним про зустріч. Я домовилася з ним зустрітися сьогодні про ділову угоду, і він дав мені вказівки, як дістатися до цього "місця Імайї", де ви двоє живете, але... здається, я щось не так запам'ятала, бо не можу його знайти", - сказала вона. "Чи не міг би ти дати мені якісь вказівки?"
"Я можу краще. Я сам туди йду, тож, якщо не заперечуєш, я можу тебе просто провести", - сказав він.
"Чудово! Я сподівалася, що ти це скажеш", - усміхнулася вона до нього. "Тоді показуй дорогу. І нікому не кажи, що я заблукала, добре? Це було дуже незручно, я не знаю, як я так облажалася. Якщо Каель запитає, ми просто... випадково зустрілися по дорозі. Це все одно щось на кшталт правди, так чи інакше".
Зоріан кивнув на знак згоди, і вони обоє попрямували до будинку Імайї. Однак він не міг не подивитись на Коприву, злегка насупившись. Ділова угода? Це було те, про що він подумав?
На жаль, Коприва помітила його погляд і неправильно витлумачив його значення.
"Що це за погляд?" - запитала вона, захищаючись. "Ти не схвалюєш, що я приходжу до тебе, чи що?"
"Нічого подібного", - поспішно запевнив її Зоріан. Боже, вона була колюча. "Просто коли Каель сказав мені, що збирається знайти когось, у кого можна купити ті "рідкісні" алхімічні інгредієнти, я не очікував, що це призведе до такого результату. Я думав, що він звернеться до когось... ну, старшого".
Коли Каель сказав Зоріану, що йому потрібно роздобути чималу кількість алхімічних інгредієнтів, доступ до яких зазвичай обмежений, щоб продовжити дослідження, Зоріан думав, що морлок піде в якусь тіньову крамницю абощо, а не спробує домовитися з одним з їхніх однокласників. З іншого боку, Зоріан мусив визнати, що ця ідея не була такою вже й дурною. Дім Рід, членом якого був Коприва, спеціалізувався на вирощуванні магічних рослин і переробці їх на алхімічні інгредієнти. Також не було таємницею, що вони брали активну участь у продажу наркотиків і нелегальних алхімічних продуктів загалом, і через це підтримували тісні зв'язки з організованими злочинними угрупованнями. Кілька років тому проти "Дому" відбувся гучний судовий процес, оскільки було виявлено кілька контрабандних кіл, які очолювали “вигнані” члени "Дому", але зрештою нічого не вийшло. Дім Рід відповідав за значну частину трав'яних полів, теплиць і лісових заповідників Ельдемара, про деякі з яких ніхто, крім Дому Рід, не знав, як доглядати, тож уряд не бажав надто сильно протистояти їм.
Тож так, у тому, що Каель звернувся до Коприви за необхідними інгредієнтами, була певна логіка, хоча Зоріан все ще був дуже здивований, що це спрацювало. Він очікував, що Коприва обуриться припущенням, що вона займається злочинною діяльністю, побоюючись якогось підступу. Саме так на її місці вчинив би Зоріан. Пізніше він мав би розпитати Каеля, як той це зробив, про всяк випадок, якщо в цьому був якийсь секрет, про який йому варто було б знати - адже він і сам мав намір скористатися кримінальними зв'язками в найближчому майбутньому, зрештою.
"Зачекай, ти в цьому береш участь?" - здивовано запитала вона.
"Так. У нас щось на кшталт партнерства", - відповів Зоріан.
"Ха", - сказала вона, кинувши на нього зацікавлений погляд. "Я б ніколи не здогадалася, що ти втягнутий у щось подібне. Ти просто здаєшся таким прямолінійним, розумієш? З іншого боку, ти досить цілеспрямований хлопець, а мій дідусь завжди казав, що ніхто ніколи не ставав могутнім, дотримуючись закону".
Така мудра мудрість від старшого покоління.
"Чесно кажучи, я б теж ніколи не подумав, що ти будеш втягнута у щось подібне, - сказав Зоріан. "Я маю на увазі, хіба тебе не роздратувало, коли Каель звернувся до тебе з цим питанням? Хіба тебе не турбує, що один з твоїх однокурсників автоматично припустив, що ти втягнута в "інший бізнес" твоєї сім'ї тільки тому, що ти належиш до Дому Рід?"
Вона глузливо пирхнула.
"Так чи інакше, всі це припускають, - сказала вона. "Просто вони занадто ввІхливі, щоб сказати про це вголос. Принаймні більшість часу. Крім того, я теж зробила кілька недоброзичливих припущень про нього. Я б не пристала на будь-яку випадкову пропозицію, розумієш? Якби це ти звернувся до мене, я б послала тебе під три чорти. І, можливо, вдарила би тебе, якби ти не відступив після цього. Але оскільки Каель - морлок, я припустила, що його пропозиція справді щира. У морлоків є своя репутація, знаєш..."
Ах. Так ось чому це спрацювало так легко.
Потім Коприва спробувала вмовити його розповісти, для чого їм з Каелем знадобилося стільки забороненого матеріалу і звідки у них гроші, щоб заплатити за нього. Зоріан відповів на перше запитання, сказавши, що це для доброякісних медичних досліджень (абсолютно вірно, якщо тільки Каель не вводить його в оману), але відмовився відповідати на запитання про гроші. Він скористався нагодою, щоб запитати її, чи планує вона повідомити про них комусь, читаючи її поверхневі думки, щоб переконатися, що вона говорить правду. Вона заперечила це - правдиво, наскільки він міг судити - і здавалося, що її більше розвеселило, ніж образило це звинувачення. Вона не дуже вірила, що їм потрібні матеріали для медичних досліджень. Зоріан не намагався переконати її, що говорить правду.
Після цього розмова перейшла на інші, більш невимушені теми. Здебільшого пов'язані з академією, оскільки це була відносно необразлива тема, але Коприва іноді втручалася в його особисте життя, коли бачила зручну нагоду для цього. Це було цікаво, бо вона не була такою балакучою під час попередніх перезавантажень, коли приєдналася до його групи бойової магії.
Врешті-решт вони дісталися місця призначення, де Коприва зустрілася з Імайєю. Його орендодавеця або ніколи не чула про "Дім Рід", або мала ще більш покерне обличчя, ніж думав Зоріан, тому що вона виглядала дуже радісною від візиту Коприви. Вона наполягала, що Зоріан вчинив неввІхливо, не запропонувавши Коприві щось поїсти і випити, перш ніж потягнути її геть, щоб обговорити угоду.
"Їжа перед роботою, - повчальним голосом сказала Імайя. "Таке правило".
Оскільки Коприва, здавалося, була дуже рада перспективі з'їсти трохи домашнього печива, Зоріан погодився. Він не дуже поспішав.
Він не здивувався, коли Коприва попросив у Імайї келих пива, або коли Імайя налила їм обом по келиху у відповідь. Поки вони не бачили, він потайки перетворив рідину на щось безалкогольне, але від цього смак напою став ще огиднішим, ніж зазвичай, тож він, мабуть, вистрілив собі в ногу.
Зрештою, хоча угоду було успішно укладено, те, що мало бути відносно коротким візитом, у підсумку зайняло більшу частину дня. Коприва навіть зустрілася з Кіріель, з якою вона напрочуд добре порозумілася - йому доведеться пізніше поговорити з сестрою про те, що прийнятно говорити в присутності зеленоволосої дівчини, оскільки Коприва сказала, що завітає до неї наступного тижня, щоб передати матеріали. Ймовірно, варто було б поговорити і з Імайєю, на той випадок, якщо старша жінка справді не має уявлення, з ким має справу.
Зрештою, Зоріан не надто переймався цим питанням. Угоду значною мірою влаштував Каель, для Каеля, а роль Зоріана полягала в тому, щоб за все це заплатити. Тому він вважав, що буде правильно, якщо хлопець-морлок подбає про це, поки Зоріан зосередиться на чомусь іншому.
Боги знали, що у нього і так було надто багато справ, які змагалися за його час.
***
План Зоріана на вихідні складався з двох днів суцільних боїв з аранеями та супровідного читання пам'яті, щоб потренуватися у відкритті пакета пам'яті матріарха. На жаль, план не витримав зіткнення з реальністю. Його перша ціль - павутина Палаючої Вершини в околицях Кіорії - виявилася досить невдалим вибором для агресії.
Це була войовнича павутина, яка добре володіла магією та ментальним боєм, і більшу частину свого існування провела в жорстокій конкуренції з сусідніми павутинами. Патруль, на який він напав із засідки, здавався йому легкою мішенню, але вони виявилися зовсім не такими. Вони працювали разом бездоганно, мали якусь ментальну атаку, яка могла частково пройти крізь його ментальні бар'єри, і заздалегідь підготували поле бою. Врешті-решт вони заманеврували його у заздалегідь підготовлену вибухову пастку і підірвали валун прямо біля нього. Йому вдалося затулитися від основної частини вибуху, але він все одно отримав важку травму руки і безліч дрібних подряпин. Крім того, у нього несамовито боліла голова від того, що він не зміг належним чином захиститися від їхніх телепатичних атак.
Він активував свій камінь виклику і втік.
Пізніше він дізнався, що пошкодження не були серйозними, але пройшло кілька днів, перш ніж він повністю зцілився, навіть з цілющим зіллям, яке Каель постачав йому. Оскільки розпочинати подальші походи проти аранеїв, перебуваючи не в найкращій формі, здавалося йому жахливою ідеєю, його плани доведеться відкласти. Чорт забирай.
Принаймні Каель був щасливий. Відколи він дізнався, що Зоріан може телепортуватися по всій країні, як йому заманеться, він намагався вмовити Зоріана взяти його з собою в північну пустелю чи якщо точніше дику місцевість, щоб він міг збирати трави, гриби та інші матеріали для своїх досліджень. Зоріан був категорично проти, вважаючи, що це марна трата часу... але оскільки його план вже був провалений і він нічого не міг зробити, він вирішив, що цього разу виконає бажання Каеля.
Відповідно, неділя застала Зоріана блукаючим лісом разом з Каелем. Зоріан очікував, що його роль полягатиме в тому, щоб просто телепортувати Каеля і захищати його від усього, що намагається їх вбити, але Каель того дня був дуже балакучим і наполягав на тому, щоб пояснювати Зоріану все, що він робить. Щоразу, коли вони зустрічали рослину, яку шукав Каель, морлок розповідав йому, чому вона росте саме в цьому місці, чим вона корисна і як правильно її збирати. Усе це була дуже важлива інформація, яку було нелегко отримати - її не можна було знайти в більшості книг, оскільки люди неохоче ділилися такою інформацією. Надто легко було зібрати надмірний врожай певних магічних рослин, якщо цим займалося надто багато людей, тому серед травників існувала тенденція ретельно оберігати свої секрети і передавати їх лише своїм учням. Незважаючи на це, чимало магічних рослин повністю зникли протягом століть через неконтрольовану експлуатацію, що призвело до того, що зілля, яке з них виготовлялося, неможливо виготовити в наш час.
Тож так, було корисно знати все це. І все ж...
"Я все ще не розумію, чому ти так сильно хотів це зробити", - поскаржився Зоріан, збираючи ножем якусь річкову траву. Збирати її було непросто, бо треба було зрізати швидко і точно в потрібному місці, інакше алхімічні властивості трави були б повністю знищені. З однією пораненою рукою це нелегко зробити. "Ми могли б просто купити все це в магазині і заощадити собі стільки часу. Так, я знаю, що це було б досить дорого, але я міг би собі це дозволити. Легко. Гроші для мене менша проблема, ніж час".
"Боюся, що ти помиляєшся", - сказав Каель, хитаючи головою. Хлопець-морлок сидів навпочіпки неподалік від Зоріана, втупившись у великий валун так, ніби це була найцікавіша річ у світі. Зоріан відчув бажання запитати Каеля, що в біса такого цікавого в цьому камені, але врешті-решт вирішив, що не хоче цього знати. "Речі, які ми збираємо, дуже важко знайти в магазині. Їх, як правило, розкуповують багаті, впливові алхіміки, які купують їх прямо у людей, що збирають їх у дикій природі. Вони ніколи не потрапляють на полиці магазинів."
"Справді?" здивовано перепитав Зоріан. "Дивно. Здавалося б, хтось мав би просто почати їх культивувати, якщо вони користуються таким високим попитом. Ну, знаєш, як це вже робить Дім Рід і багато інших для інших корисних магічних рослин.
"Не кожну рослину можна вирощувати в контрольованих умовах, - сказав йому Каель. "Багато з них з якихось причин не можуть вижити поза своїм природним середовищем, а штучно відтворити це середовище або неможливо, або економічно невигідно. Інші будуть чудово рости, але втратять те, що робить їх корисними, якщо про них не піклуватися належним чином або якщо їх не помістити в дуже специфічні умови. Деякі з них можна пересадити в сад і вони виживуть, але ніколи не будуть рости або розмножуватися після цього. Деякі з них ростуть так повільно, що ніхто не потурбується дочекатися, поки вони досягнуть зрілості".
"Гаразд, я зрозумів, - сказав Зоріан, перериваючи свою лекцію. "Магічні рослини дуже важко одомашнити. Я це вже знав, але ті, що ми збираємо, не здаються мені чимось особливим, розумієш? Але якщо ти кажеш інакше, я повірю тобі на слово. Я не ботанічний експерт у жодній мірі".
"Я теж, але дещо знаю про цю тему. Моя прийомна мати наполягала, що я повинен знати ці речі, якщо хочу стати справжнім алхіміком", - сказав Каель, підводячись на ноги і відкидаючи жмут моху, який ще мить тому уважно розглядав. "Ти закінчив з цим? Тобі потрібна допомога?"
"Ось, - сказав Зоріан, простягаючи Каелу зібрану ним річкову траву. "Думаю, я все зробив правильно, але тобі краще перевірити, щоб бути впевненим.
Каель глянув на невеличкий згорток у руках Зоріана і одразу ж відкинув три стеблинки, які Зоріан, вочевидь, зіпсував, сам того не усвідомлюючи. Як Каель міг розпізнати це з першого погляду, Зоріан не мав жодного уявлення.
"Думаю, ми тут закінчили, - сказав Каель, озирнувшись на секунду. "Не думаю, що ми знайдемо тут щось ще, якщо не походимо довкола. Як думаєш, ти зможеш телепортувати нас до наступної частини лісу?"
"Звичайно. Мої запаси мани нещодавно поповнилися", - відповів Зоріан.
"Тоді поїхали. Цього разу глибше в дику місцевість. За весь день на нас не напало нічого по-справжньому небезпечного, і я хочу спробувати знайти примарний плющ або місячні квіти", - сказав Каель, показуючи жестом на північ.
Зоріан кивнув, нітрохи не збентежений дещо збільшеною небезпекою. Хоча в глибині лісу було досить багато істот, які могли вбити їх, він повинен бути в змозі вчасно помітити їх і телепортувати в безпечне місце. За хвилину вони опинилися на новому місці призначення, і Каель почав роззиратися навколо, щоб оцінити навколишнє середовище.
"Телепортація - це так зручно, - прокоментував біловолосий хлопчик. "Не можу дочекатися, коли навчуся цього робити. Як ти думаєш, скільки часу мені знадобиться, щоб навчитися так телепортуватися?"
"Не знаю. Рік чи два?" припустив Зоріан. "Якщо ти будеш наполегливо працювати над своїми шейпінг-навичками, то так. А якщо працюватимеш зі мною над створенням тренувального режиму, як я працюю з Тайвен, то й за пару місяців.
"Ха. Можливо, я колись прийму твою пропозицію", - сказав він. "Я і так витрачаю багато твого часу і нервів, і не хочу бути жадібним".
"Ти дуже допоміг мені в перезапусках, - запевнив його Зоріан. "Ти заслужив на певну повагу з мого боку, наскільки я можу судити".
"Розумію", - задумливо сказав Каель. "У такому разі я хотів би трохи поцікавитися зникненнями, що відбуваються навколо Княжого Двору. Багато з цих людей були моїми друзями і знайомими, і їхні долі не дають мені спокою. Я знаю, що ти був зайнятий в останні кілька перезапусків, але, можливо, ти колись займешся цим питанням?"
Що ж. Він не планував вести цю розмову під час цієї конкретної прогулянки, але він припустив, що це був такий же хороший момент, як і будь-який інший, щоб розповісти Каелю про пастку для душ Судомира.
"Власне, про це..."
***
Зоріан цілком очікував, що Каель збожеволіє, коли почує, чим займається Судомир у своєму ізольованому лісовому маєтку, і не був розчарований у цьому плані. Якщо вже на те пішло, то Зоріан сильно недооцінив, наскільки розлюченим буде хлопець-морлок до кінця розповіді. Каель, демонструючи приголомшливу нерозсудливість, захотів, щоб вони негайно вирушили до маєтку Яску, щоб він міг оглянути пастку для душі Судомира. Зоріану знадобилася майже година, щоб переконати іншого хлопця, що це вражаюче погана ідея - Зоріан все ще був поранений, Каель не міг ясно мислити, і жоден з них не зробив ніяких приготувань до такої експедиції.
"Ти ж розумієш, що це означає?" запитав його Каель. Очевидно, це було риторичне запитання, бо Каель одразу ж відповів на нього сам. "Кожного разу, коли ти помирав під час вторгнення, твою душу, швидше за все, засмоктувала ця штука разом з усіма іншими".
"Так, і що?" - запитав Зоріан. "Механізму часової петлі на це начхати. Він просто висмикнув мою душу зі стовпа і продовжує робити свою справу, як завжди".
Хоча тепер, коли Зоріан подумав про це, це саме по собі може бути підказкою, як насправді функціонує петля часу. Можливо, механізм часової петлі був настільки потужним, що міг випадково витягти його душу з гігантської в'язниці для душ, яка, ймовірно, мала мільйон запобіжників проти того, щоб хтось робив саме це... але могло бути й так, що спосіб, у який все це працювало, просто обходив проблему стороною. Якщо петля часу справді знищувала все щоразу, коли відкочувала час назад, то, можливо, не має значення, де зрештою опинилася його душа, якщо вона все ще неушкоджена.
"Так, і процес збору, очевидно, досить доброякісний, щоб ти не зазнав жодних душевних ушкоджень від того, що піддавався йому кілька разів, - сказав Каель. "Принаймні, приємно це знати. Це, безумовно, поклало край деяким моїм страхам. Але, Зоріане, я... я чесно кажучи, не знаю, наскільки я можу допомогти тобі з цим. Якщо розібратися, то я лише аматор у магії душі, а Судомир, вочевидь, є експертом у цій галузі. Він також заглибився в такі області магії душі, до яких я б навіть не доторкнувся, тож навіть якби я був експертом, то навряд чи зміг би тобі чимось допомогти. Я подивлюся, що вдасться з'ясувати в найближчі пару днів, але, швидше за все, тобі доведеться знайти когось іншого, хто допоможе тобі розібратися з Судомиром".
"Гадаю, ти не маєте жодних рекомендацій?" поцікавився Зоріан.
"Я вже давав тобі список знайомих, які займалися магією душі, і більшість з них вже дісталися Судомиру, - сумно похитав головою Каель. "Шкода. Може, звернутися до того жерця-воїна, з яким дружить Лукав? Він явно має чималий досвід у магії душі і, схоже, міг би допомогти. Насправді, жрецтво взагалі може бути твоїм найкращим вибором. Вони регулярно займаються такими людьми, як Судомир, і мають і кваліфікованих фахівців, і досвід, необхідний для чогось подібного. Я майже впевнений, що вони не будуть просто так відкидати твої заяви. Вони дуже серйозно ставляться до повідомлень про некромантію, а твої звинувачення буде легко довести - просто телепортуйте когось в околиці маєтку Яску, і нехай вони самі побачать докази".
"Цікава ідея. Я, мабуть, спробую це зробити під час наступного рестарту, якщо ти справді не зможеш мені допомогти, - сказав Зоріан. "Хоча я боюся, що це може перерости у щось велике і привернути увагу Червоної мантії. Судомир досить тісно пов'язаний з вторгненням, я не думаю, що ібасанці довго залишатимуться в таємниці, якщо маєток Яску зазнає такого нападу".
"Чесно кажучи, це може бути навіть на краще, - припустив Каель. "Червона мантія думає, що ти - частина армії мандрівників у часі, які полюють на нього, чи не так? Якщо так, то це було б підозріло, якби ти періодично не робив щось подібне".
"Ну, можливо, - сказав Зоріан. "Але це все одно величезний натяк Червоній мантії, що вказує йому, де шукати, щоб дізнатися більше про його опозицію. Я вважаю, що наражати себе на таку небезпеку занадто небезпечно".
Через деякий час у них вичерпалися ідеї, якими можна було б перекинутися між собою, і між ними запанувала незручна тиша. Нездатність Каеля чимось допомогти проти Судомира явно продовжувала з'їдати його, поступово погіршуючи настрій, і Зоріан не знав, що сказати, щоб підбадьорити його. Він сумнівався, що Каель взагалі хоче, щоб його підбадьорювали. Зрештою, Каель вирішив просто припинити їхню експедицію і попросив Зоріана телепортувати їх додому.
Похід по трави закінчився.
***
Настав понеділок, а з ним і зустріч з Ксвімом. Ксвім ніколи не казав Зоріану, коли саме він має прийти на їхню розмову, тож Зорян вирішив прийти до нього, як тільки закінчаться заняття і він не матиме жодних інших зобов'язань. У Ксвіма, як виявилося, були інші плани. Чоловік зчинив невеликий переполох, увірвавшись на перше заняття Зоріана, щоб забрати його, явно нетерплячись поговорити з ним. Він не знав, добре це чи погано, і Ксвім відмовився щось обговорювати, поки вони не опинилися в безпеці в його кабінеті.
"Отже, - запитав Зоріан. "Який ваш остаточний вердикт?"
Замість відповіді Ксвім дістав з шухляди кам'яну кулю завбільшки з долоню і простягнув її Зоріану.
"Спрямуй трохи мани в цю кулю", - сказав йому Ксвім.
Щойно Зоріан це зробив, кам'яна сфера засвітилася м'яким жовтим сяйвом. Це було дуже знайоме для Зоріана. Це нагадало йому ті базові тренувальні кулі, які їм давали на першому курсі академії - ті, що допомагали студентам навчитися надійно спрямовувати свою ману в ціль. Який сенс змушувати його робити щось подібне знову?
Зачекайте...
"Ця штука перевіряє мій мана-підпис?" з цікавістю запитав Зоріан.
"Так, - підтвердив Ксвім. "Особиста мана кожного унікальна. Ти можеш приховати або змінити свій мана-підпис, але, наскільки мені відомо, ти не можеш імітувати чужий. Найбільше, що ти можеш зробити, це обдурити сферу, щоб вона видавала хибнопозитивний результат, але я зможу сказати, що ти не намагаєшся втрутитися в неї таким чином. Здається, ви дійсно той, за кого себе видаєте, містере Казінскі. Я очікував цього, але було б недбало не перевірити".
"Спочатку це був замок, замкнений на мій мана-підпис, а тепер ось це. Як саме академія отримала мій мана-підпис? Я не пам'ятаю, щоб я його колись давав, - сказав Зоріан, повертаючи кулю назад Ксвіму.
"Кожного разу, коли ти використовував одну з цих тренувальних куль протягом першого року, - сказав Ксвім, розмахуючи кам'яною кулею перед обличчям Зоріана, - ти фактично давав академії свій мана-підпис. Це було лише питанням блокування кулі, щоб зберегти її для подальшого використання".
"І це законно?" Зоріан насупився.
Ксвім кивнув. "Навіть вимагається законом. Уряд любить мати під рукою підписи мани кожного для проведення розслідувань. Це значно спрощує багато суперечок про ідентичність і тому подібне".
"Так, - зітхнув Зоріан. Отже, тепер, коли ми з'ясували, що я дійсно Зоріан Казінський...
"Так, проблема "петлі часу", - сказав Ксвім, ховаючи кулю назад у шухляду. "Гадаю, тобі відомо про поширену думку щодо подорожей у часі?
Зоріан кивнув.
"Кажуть, що це неможливо, - сказав він. "Я знаю. Але це теорія..."
"І багато невдалих експериментів, - втрутився Ксвім.
"А мій особистий досвід говорить про інше", - продовжив Зоріан, не звертаючи уваги на вигук Ксвіма. Що б не говорила "поширена думка", я чітко бачу, що подорожі в часі можливі. Питання лише в тому, чи переконав я вас в тому, що кажу правду, чи ні".
"Принаймні, ти переконав мене, що в твоїй історії щось є, - сказав Ксвім. "Але боюся, що мені потрібно більше переконливості, перш ніж я дійсно прийму ідею часової петлі. Чи не міг би ти мені дещо прояснити?"
Наступні півтори години Ксвім розпитував Зоріана про правила, які керували петлею часу, і про події, пов'язані з нею. Розпитування були досить детальними, і, ймовірно, Ксвім зрозумів, що Зоріан щось від нього приховує, але чоловік ніколи не викривав його в цьому. Він також ніколи нічого не записував, просто дивився на Зоріана і мовчки слухав його пояснення. Чесно кажучи, це все трохи нервувало.
"Матеріальний світ був відрізаний від духовних сфер?" запитав Ксвім, піднявши на нього брову. "І ти не вважав, що це заслуговує на включення до того списку речей, який ти дав мені наприкінці нашої п'ятничної зустрічі?"
"Ну, і що б це довело?" захищався Зоріан. Ніщо в ньому не говорить саме про "подорожі в часі".
"Ні, але це допомагає вирішити одну з головних проблем, яка турбує мене в цьому сценарії", - сказав Ксвім, дивлячись на нього. "А саме, неймовірний масштаб події, яку ти описуєш. Ти описав часову петлю як космічне явище - вона не просто переносить твою душу в минуле, вона буквально відкидає час назад для всіх, окрім тебе і твоїх колег-мандрівників у часі. Це неправдоподібне твердження. Всесвіт дуже великий, і магія, як ми її розуміємо, має чіткі обмеження. Але якщо петля часу повинна була відрізати матеріальну сферу від духовної, щоб виконати свою роботу, то це означає, що вона якимось чином обмежена в масштабах, і це робить все це набагато більш правдоподібним для мене. Ти говорив з астрономом, щоб дізнатися, чи є якісь відхилення в зорях і планетарних орбітах?"
"Ні, - насупився Зоріан. "Чому ви думаєте, що там можуть бути якісь відхилення?
"Тому що будь-який відповідальний розробник заклинань намагається мінімізувати витрати на заклинання, незалежно від того, скільки мани він має в своєму розпорядженні", - відповів йому Ксвім. "Якби я був відповідальним за створення заклинання, яке робить те, що ти описав, я б не намагався розширити ефект за межі того, що мені абсолютно необхідно. Навіщо витрачати ресурси без потреби? Ніхто ніколи не ступав на інші планети, не кажучи вже про далекі зірки. Можна було б просто замінити небеса ілюзорним екраном і покінчити з цим. Більшість людей ніколи б не помітили різниці".
"Але астрономи могли б", - здогадався Зоріан.
"Так. Особливо, якщо закляття походить з часів першого ікосіанського імператора, як ти казав. Тоді ще не було телескопів, і навіть професійні астрономи покладалися на свої очі, щоб помітити зміни на небі. Ілюзія, яка обдурила їх, може виявитися недостатньою для того, щоб зробити те ж саме сьогодні, - сказав Ксвім.
"Гадаю, варто спробувати, - з сумнівом сказав Зоріан. "Хоча я, чесно кажучи, скептично ставлюся до того, що це щось дасть. Я майже впевнений, що не можна просто ізолювати нашу планету від решти небесних тіл, не зламавши при цьому все дощенту і не вбивши нас усіх".
"Десь має бути межа, - каже Ксвім. "Я поговорю з кількома знайомими астрономами і подивлюся, що вони мені скажуть. А поки що занотуй десь, щоб наступного разу, коли ти спробуєш переконати мене в тому, що петля часу існує, включити до свого списку фактаж про розрив зі світом духів. Це повинно творити чудеса для твого авторитету. Крім того, не забудьте підписати список ось цим".
Ксвім дістав з кишені папірець і простягнув йому. На ньому акуратним, бездоганним почерком був написаний довгий рядок букв і цифр. Все це було абсолютно випадковим і безглуздим, наскільки Зоріан міг судити.
"Якесь зашифроване послання?" розмірковував Зоріан вголос.
"Щось подібне. За ці роки я створив багато запасних варіантів, в тому числі на випадок, якщо мої спогади будуть відредаговані проти моєї волі, і я захочу відправити повідомлення своєму майбутньому "я", - сказав Ксвім, здивувавши Зоріана. Це було... досить параноїдально. А ще гарна ідея - йому, мабуть, варто зробити власну версію цього. "Тобі доведеться запам'ятати все досконало, щоб це спрацювало - якщо хоч одна цифра чи буква не на своєму місці, все буде зіпсовано".
Зоріан витратив кілька секунд, щоб зафіксувати код у своїй пам'яті, а потім одразу ж створив навколо нього пакет пам'яті, назавжди зберігши його для бездоганного відтворення в майбутньому.
"Готово", - сказав він, повертаючи папірець Ксвіму. "Що тепер?"
На основі різних пригодницьких романів, які Зоріан читав у дитинстві, він очікував, що Ксвім негайно спалить папірець у своїй руці, щоб запобігти його потраплянню в чужі руки. Але ні, Ксвім просто поклав його назад у кишеню і пильно подивився на Зоріана. Розчарований.
"Про це, пане Казінський, я мав би запитати вас", - сказав Ксвім. "Я спочатку побоювався, що ви самозванець і, можливо, редагуєте мої спогади. Незалежно від того, чи дійсно ви мандрівник у часі, чи ні, ви фактично розвіяли ці страхи. Чесно кажучи, я не маю права вимагати від вас чогось більшого. І що тепер, справді?"
"Ну, технічно ви мій наставник і повинні радити мені, як розвивати мою магію", - спробував Зоріан, сподіваючись, що цього разу Ксвім справді виконає свою роботу належним чином. Йому було цікаво, як виглядало навчання Ксвіма, коли він не випробовував своїх підопічних якимись безглуздими випробуваннями на відданість.
"На жаль, зараз, мабуть, не найкращий час для цього. Мені потрібно ретельно перевірити ваші здібності, щоб зрозуміти, як я можу вам допомогти, а я і так занадто довго не пускав тебе на ранкові заняття, - сказав Ксвім. "До нашої наступної зустрічі в п'ятницю у мене буде дещо готове для тебе.
"Сподіваюся, не чергова порція шейпінгу? не втримався Зоріан.
"Ні", - відповів Ксвім, злегка посміхаючись на це запитання. "Хоча я, безумовно, маю намір виправити будь-які очевидні недоліки в твоїй магічній базі і підняти твої навички шейпінгу до прийнятного рівня, я насправді думаю про те, щоб просунути твої дослідження шейпінгу настільки далеко, наскільки вони можуть піти. Це, зрештою, магічна область, яка має справу з такими речами, як маніпуляції з часом, що робить її унікально релевантною для твоєї ситуації. Це важка і вимоглива область дослідження, але якщо ти зміг витримати кілька років моїх випробувань і продовжував приходити, ти, безсумнівно, маєш необхідне терпіння, щоб досягти успіху в ній".
Хм. Насправді це звучало досить приємно. Перша частина звучала дещо зловісно, але він зачекав із висновками, доки не побачить, що це означає на практиці. Насправді він не був проти того, щоб його навчили деяких шейпінг-вправ, доки Ксвім не вдавався до того ж розчаровуючого розтирання, яке він використовував у минулому, і насправді пояснив Зоріану, як він повинен виконувати вправу.
У будь-якому випадку, на цьому зустріч була практично завершена, тож Зоріан попрощався і вийшов з кабінету Ксвіма.
Це був, мабуть, перший раз, коли він залишав це місце, почуваючись краще, ніж коли він туди зайшов.
***
Протягом наступних кількох днів наслідки невдалої кампанії Зоріана проти павутини Палаючої Вершини поступово зникали, і він повністю зцілився. Каель все ще порпався у своїх книжках з некромантії та майстрував якісь заклинання, і відмовлявся розмовляти з Зоріаном про Судомира. Він стверджував, що шукає зачіпку і що поговорить з ним, коли буде готовий. Зоріан відчував, що Каель був трохи роздратований тим, як він впорався з розкриттям пастки для душ, але він не міг придумати, що він міг би зробити набагато краще. Може, Каелю не сподобалося, що Зоріан так довго чекав, щоб повідомити йому цю новину? З іншого боку, Тайвен відреагувала набагато краще, коли він розповів їй про часову петлю цього разу. Вона була набагато більш сприйнятливою до ідеї, якби він не чекав, поки у неї буде зрив, перш ніж розповісти їй про це.
Загалом, період одужання був трохи нудним, і Зоріан почав шукати, чим би зайняти себе. Заради розваги він відтворив малюнки Кіріель, які зберігав у своїй пам'яті, і показав їх їй. Вона багато хмурилася, розглядаючи їх, особливо ті, на яких чітко було зображено інтер'єр будинку Імайї та його мешканців, але, схоже, не хотіла визнавати їх своїми роботами. Натомість вона критикувала техніку того, хто їх намалював, і пропонувала вдосконалити, що його розвеселило. Потім вона запитала його, де він їх взяв, і розсердилася, коли він наполягав, що намалював їх повністю зі своєї голови, що також його розвеселило.
Якимось чином ця суперечка призвела до того, що Кіріель дала йому імпровізований урок малювання, і Зоріан був досить знуджений на той момент, щоб погодитися на це. За словами Кіріель, він справді непогано малював, що його здивувало. Вона навіть стверджувала, що він може малювати так само добре, як і вона, якщо захоче працювати над цим. Враховуючи, наскільки він завжди був завалений справами, він сумнівався, що коли-небудь знайде час для чогось подібного. З іншого боку, можливо, йому б не завадило справжнє хобі...
Саме в один з таких повільних днів Зоріан пішов до бібліотеки академії в пошуках книги, в якій йшлося б про внутрішню політику Ельдемара. Частково тому, що не міг позбутися відчуття, що побіжний коментар Судомира про те, що він співпрацює з окупантами через "політику", не був цілковитою брехнею, а частково тому, що нещодавні роздуми про Дім Рід змусили його усвідомити, наскільки рудиментарними були його знання про владні структури Ельдемару насправді. Він сумнівався, що знайде відповідь на те, що мав на увазі Судомир, але, мабуть, не завадило б трохи просвітитися в цьому питанні.
Теоретично, внутрішня ситуація в Ельдемарі була відносно простою. Країна була монархією, де владу корони стримувала Рада старійшин - зібрання вельмож, які нібито мали консультувати монарха і допомагати йому ефективно керувати країною. Місця в Раді старійшин були спадковими, кожне з них належало окремому дворянському дому. Саме тому вони були "шляхетними" - вони мали місце в Раді старійшин, а отже, брали участь у безпосередньому управлінні країною. Звичайний дім, хоча зазвичай і мав чимало особливих привілеїв та автономії, не мав права голосу в управлінні країною в цілому.
Звичайно, реальність була набагато складнішою. Корона та Рада Старійшин постійно конфліктували, Дома регулярно переступали межі своїх повноважень, якщо вважали, що це зійде їм з рук, організації на кшталт Гільдії магів та Церкви Святого Тріумвірату мали значний власний вплив, а потужні незалежні гравці намагалися грати на всі боки заради власної вигоди. І це ще не кажучи про напівавтономні утворення на кшталт племен перевертнів чи Вільного порту Луя.
Загалом, справа була складною, і ініціатива Зоріана не так вже й багато чого досягла. Він уже збирався опустити руки і йти додому, коли натрапив на Тінамі. Точніше, вона натрапила на нього - він стояв нерухомо, повернувшись до неї спиною, і єдиною причиною, чому він знав, що вона тут, було те, що він зміг розпізнати її думки завдяки тривалому контакту з нею під час попередніх перезапусків. Спочатку він задовольнявся тим, що ігнорував її, вдаючи, що не знає про її присутність... але оскільки їй було досить цікаво зазирнути через його плече, щоб побачити, що він читає, він вирішив врешті-решт привітатися.
"Привіт, Тінамі", - сказав він, не потрудившись обернутися. Вона одразу ж відсахнулася, здивована цими словами. Ха. Сюрприз вдався. Намагаючись стерти посмішку з обличчя, Зоріан розвернувся до дівчини обличчям. Зрештою, дивитися на людину, коли з нею розмовляєш, було ввІхливо. "Я можу вам чимось допомогти?
"Н-ні, вибач, - сказала вона, на мить запнувшись, але швидко відновивши самовладання. "Мені просто цікаво, що ти читаєш. І я просто мушу запитати: "Скалка з скалок"? Справді, Зоріане? Це щось на кшталт..."
Вона зупинилася на мить, явно шукаючи ввІхливого слова, яке можна було б використати.
"Навіщо ти взагалі читаєш такий мотлох?" - врешті-решт закінчила вона.
Зоріан подивився на книгу в своїх руках. Поки що він не помітив у ній нічого надто поганого, хоча, зізнатися, не назвав би її і хорошою. Відверто кажучи, єдиною причиною, чому він просто читав її, було те, що в одній з інших книг, які він вже прочитав і які йому сподобалися, вона була вказана серед джерел.
"Я намагаюся знайти відповідь на політичне питання, але я дуже мало знаю про політику, - чесно відповів Зоріан. "Тому я читаю навмання, гортаю будь-яку книгу, яка привертає мою увагу".
Він поклав "Скалку скалок" назад на полицю. Книга все одно була до біса нудною.
"Яку тему ти шукаєш?" запитала його Тінамі.
"Я намагаюся з'ясувати політичну причину, чому хтось хотів би спалити Кіорію дотла", - відверто відповів Зоріан. "Гіпотетично, звичайно.
"Ми говоримо про зовнішні чи внутрішні сили?" запитала Тінамі, зовсім не збентежена його зізнанням.
"Про внутрішні, - уточнив Зоріан. "Я впевнений, що кількість зовнішніх ворогів, які хочуть того ж самого, незліченна.
"Не зовсім, ні", - сказав Тінамі. "Кіорія постачає найважливіші продукти на весь континент. Думаю, тільки Суламнон і ще кілька краін будуть раді її повному зникненню".
"А як же Улькваан Ібас?" - з цікавістю запитав Зоріан.
"Вони?" насміхнувся Тінамі. "Яка різниця, чого вони хочуть? Вони не можуть нам нічого зробити, окрім набігів на наші кораблі. І поки Ельдемар контролює форт Орокло, навіть це - лише незначна неприємність".
Зоріан недбало хмикнув. Він не міг звинувачувати Тінамі в такій логіці, оскільки сам, швидше за все, сказав би щось подібне до того, як пережив би вторгнення і дізнався, хто за ним стоїть.
"Справедливо", - сказав він. "Отже, з усього цього я зрозумів, що ти дещо знаєш про політику, так?"
"Я спадкоємеця одного з благородних домів, - знизила плечима Тінамі. "Я зобов'язаний знати такі речі. Тож так, гадаю, я знаю."
"Чудово. Тоді, може, ти порекомендуєш мені книжку про внутрішню політику Ельдемара, яка не була б... "сміттям", як ти кажеш?" - запитав він її.
Він очікував, що вона або скаже "ні", або дасть йому одну-дві назви, які варто пошукати. Але він не очікував, що вона буде тягати його по бібліотеці понад п'ятнадцять хвилин у пошуках того, що точно відповідає його критеріям. На той час, коли Тінамі закінчила "підказувати" йому речі, він знайшов три різні книги, одна з яких була величезним страшним фоліантом, від одного погляду на який Зоріан починало хилити в сон. Він почав думати, що трохи помилився, коли попросив її про допомогу в цій справі.
"Вибач, я трохи переборщила", - вибачилася Тінамі, і в її голосі прозвучало щире вибачення.
"Нічого страшного, - зітхнув Зоріан. "Хоча буду з тобою відвертим - я дуже сумніваюся, що прочитаю все це.
Він потряс стопкою книг у руках, щоб підкреслити це.
"Якщо тобі треба вибрати одну з трьох, то читай "Час скорботи", - сказала йому Тінамі. О, добре, це була не найголовніша книга. "Це найважливіша. Війна відколів і Плач повністю перекроїли політичний ландшафт в Алтазії, але особливо в Ельдемарі. Без розуміння того, які поштовхи вони спричинили і як країни з ними впоралися, ти ніколи не зрозумієш політику Ельдемару".
"Зрозуміло, - тихо промовив Зоріан. У цьому було чимало сенсу - Війни відколів, по суті, створили Ельдемар у його нинішньому вигляді, а Плач фактично походив від Ельдемару. Ніхто тоді не усвідомлював, наскільки небезпечним воно було, в перші дні свого поширення, тому воно мало значний вплив на країну. Було б дивно, якби ці дві події не змінили ситуацію докорінно. "Гадаю, це якось пов'язано зі значною смертністю магів, яку вони спричинили?"
"Типу того", - сказала Тінамі. "Це пов'язано з їх заміною. До Війни Відколів набагато більше магів належали до певного Дому або мали принаймні одного з батьків-магів. Маги першого покоління, як ти, були... ну, не те щоб рідкістю, але набагато рідше, ніж зараз. Однак після Війн Відколів та Плачу багато з тих Домів і родин вимерли або збанкрутували, не в змозі впоратися з хаосом часу або втратою критично важливих членів. Останнє, що Ельдемар хотів зробити, це зменшити масштаби їхньої діяльності через брак магів, тож хтось мав замінити загиблих. Результатом стало безліч магів першого покоління, що заполонили магічний ринок у небаченій раніше кількості."
"І що?" запитав Зоріан. "Мабуть, я трохи упереджений, бо сам народився в цивільному середовищі... але чому це є проблемою?
"Не проблема як така, ні", - обережно сказала Тінамі. "Але це, безумовно, змінило політику країни до невпізнання. Магів першого покоління виховує і підтримує Гільдія магів, а отже, і Корона Ельдемара. Коли доси та інші автономні групи конфліктують з Короною, маги першого покоління в переважній більшості стають на бік Корони. Приплив цивільних магів допоміг Ельдемару неймовірно швидко оговтатися від Війн Розколу та Плачу, але це також посилило королівську владу і зробило Гільдію магів набагато важливішою, ніж вона була раніше, і це лякає багато фракцій".
"Цікаво, - задумливо хмикнув Зоріан. "Але як це пов'язано з Кіорією і тими, хто хоче її спалити?"
"Ну, Кіорія абсолютно необхідна для магів першого покоління, які хочуть досягти успіху", - сказала Тінамі. "Більшість інших мана-колодязів мають чіткі обмеження на кількість мани, яку вони виробляють, а отже, мають жорсткі правила щодо того, хто може займатися магічним бізнесом у цій місцевості. Зазвичай вони контролюються певною групою або навіть Домом, і не дуже дружелюбно ставляться до новачків, якщо тільки вони не хочуть стати чиїмись підлеглими. З іншого боку, колодязь щосекунди викидає в повітря незбагненно велику кількість мани. Набагато більше, ніж будь-хто може використати. У Кіорії ніколи не бракує мани, тому нікого не хвилює, скільки в місті побудовано кузень мани, дослідницьких центрів і різних інших об'єктів. Не дивно, що місто просто наводнене магами першого покоління, що робить його головним оплотом лоялістів. З політичної точки зору воно настільки важливе для центрального уряду, що дехто називає його другою національною столицею. Будь-хто, хто має зуб на Корону або Гільдію магів, може захотіти його знищити. Хоча я скоріше підозрюю, що той, хто висловлює бажання бачити його буквально спаленим дотла, просто надто драматизує. Наша зовнішня політична ситуація досить небезпечна, і ніхто не хоче надто послаблювати націю, а Кіорія є одночасно і великим населеним пунктом, і магічною силою."
"Отже, з твого пояснення я зрозумів, що люди, які найбільше хочуть, щоб Кіорія зникла, ймовірно, походять з різних Домів, яким не подобається, що їхнє історичне значення розмивається", - сказав Зоріан. На жаль, це не пояснювало зауваження Судомира, наскільки Зоріан міг судити - він не знав, чи був Судомир магом у першому поколінні, але він точно не належав до якогось Дому. "Але річ у тім, що є багато Домів, навіть шляхетних Домів, які мають тут свої штаб-квартири. Твій, наприклад. Або Дім Новеда.
"Не всі Доми люблять один одного, - знизала плечима Тінамі. "Багато з них влаштували б святкування, якби кожен Аопе спонтанно помер уві сні.
Ой.
"Але забавно, що ти згадав про Новедів. Ти ж знаєш, що з ними сталося?"
"Вони всі померли, окрім Зака", - одразу ж відповів Зоріан.
"Так, і тоді Корона призначила Тесена Звері опікуном Зака, і він розпродав майже все, що їм належало, своїм друзям і компаньйонам за кишенькові гроші, виплачуючи собі величезні гонорари за опікунство. Мало хто скаже про це відкрито, але цей чоловік фактично розграбував весь Дім, забравши все, що вони мали. А "Новеда" були дуже, дуже заможним родом", - пояснила Тінамі. "Якби Зак не був таким ідіотом, я уявляю, що він був би вкрай розлючений на владу, яка була співучасником цього злочину. Я цілком можу уявити, що на його місці я б хотіла, щоб Кіорія згоріла дотла. Принаймні на емоційному рівні".
Хм.
"Знаєш, - сказав Зоріан. "Я думаю, що хочу почути більше про цю історію..."