Зоріан мовчки дивився на свого мучителя, настільки розслаблено і незворушно, наскільки це можливо, коли стикаєшся з такою безжальною, нерозумною людиною. Ксвім дивився на нього у відповідь, його обличчя являло собою картину непорушного, невимушеного спокою, в порівнянні з яким всі зусилля Зоріана, спрямовані на стоїцизм, виглядали смішними. Але він не зламався. Не зламався. Він (врешті-решт) виконав кожну безглузду вимогу Ксвіма і жодного разу не розлютився на нього. Звісно, це не вразило чоловіка, навіть коли він продемонстрував шалено гарні навички шейпінгу, як для третьокурсника, але він очікував більшого.
Кілька секунд вони продовжували мовчки дивитися один на одного.
"Це, - нарешті вирішив Ксвім, - було жахливо. Ви негнучкий, повільний, але парадоксально нетерплячий. Я бачу у вас тенденцію перегинати палицю, пане Казінський, переходити до передових галузей знань, не маючи під собою здорового фундаменту, щоб підкріпити це. Це спільна проблема багатьох ваших колег-магів, це правда, але "всі інші так роблять" ніколи не було виправданням для чогось. Нам доведеться попрацювати над цим, перш ніж ми візьмемося за щось більш суттєве".
"Звичайно, пане, - спокійно відповів Зоріан. "Я обов'язково відпрацюю вдома все, що ви мені показали".
"Добре. Я очікую кращого результату на нашому другому занятті", - сказав Ксвім, відкинувшись на спинку стільця і зробивши рукою знак рукостискання. "Ви вільні".
Зоріан урочисто кивнув, повільно підвівся зі стільця і вибіг з кабінету так швидко, як тільки міг, не даючи зрозуміти, що поспішає піти. Лише коли він зачинив двері і відійшов на деяку відстань від кабінету, він дозволив собі розслабитися.
Це могло закінчитися погано. Дуже, дуже погано. Він знав, що ризикує, коли намагається прочитати думки Ксвіма, але цей чоловік так розлютив його, що він нічого не міг вдіяти. До того ж, які були шанси, що Ксвіма вирішить захистити свій розум для зустрічі з одним зі своїх студентів? Мабуть, досить високі, тому що Зоріан зіткнувся з потужним ментальним щитом, коли спробував прочитати його думки. Він негайно відступив, злякавшись, що його телепатичний зонд був помічений людиною, але який би захист не був у Ксвіма, очевидно, він давав чоловікові занадто слабкий зворотній зв'язок, щоб помітити відносно делікатну атаку Зоріана. Ну, або він помітив, але вирішив нічого не говорити, але це здавалося дуже малоймовірним - якби це було так, він принаймні зробив би уїдливий коментар або два про те, наскільки недбалою була спроба Зоріана, навіть якщо його зовсім не турбувала сама спроба.
Однак було дуже цікаво, що Ксвім потурбувався про те, щоб захистити свою свідомість перед їхньою зустріччю. Чи був Ксвім одним з тих магів, які завжди тримають свій розум закритим, чи він якимось чином знав про таланти Зоріана? Було багато варіантів. Зоріан зробив собі подумки замітку, що в якийсь момент протягом наступного тижня вдертися до кабінету цього чоловіка без попередження, просто щоб перевірити, чи зберігає Ксвім свій розум захищеним навіть тоді, коли не очікує на прихід Зоріана...
Коли він повернувся додому, його думки все ще були зайняті Ксвімом, і в цей момент усвідомлення того, що він може відчувати думки Ночки та її матері в будинку, витіснило тему його так званого наставника з його свідомості. Це було несподівано - наскільки він знав, вони не планували приїжджати в гості. Він увійшов до будинку і попрямував до кухні, де, за його відчуттями, перебували Імайя та Ріа, і побачив їх за кухонним столом, де вони пліткували за печивом і... сливовим бренді?
Ну, неважливо. Обмінявшись привітаннями, він спробував розпитати Рі про причини її несподіваного візиту, але так, щоб це не прозвучало грубо і звинувачувально. Йому це не зовсім вдалося, судячи з того брудного погляду, яким Імайя кинула на нього, але сама Рея, схоже, не заперечувала.
"Ночка з нетерпінням чекала на ваш наступний візит, тож я вирішила відвезти її до Кіріель" - пояснила вона. "До того ж, несправедливо змушувати тебе витрачати свій час на те, щоб привозити сестру до мене додому. Мені сказали, що ти вивчаєш магію і маєш багато додаткових обов'язків, а я - проста домогосподарка, яка має багато вільного часу".
"Проста домогосподарка", так. Якби вона справді була тією, за кого себе видавала, він би... ну, він би не вчинив нічого божевільного, але був би шокований. Це було можливо, але вона була занадто впевненою в собі та емоційно врівноваженою, щоб бути звичайною домогосподаркою.
"Щодо мене, то я не маю жодних претензій до того, що Ночка час від часу приходить сюди, - втрутилася Імайя. "Тож ти можеш не турбуватися про жодні скарги з мого боку".
"Зрозуміло, - повільно промовив Зоріан. Він подивився на Рею і побачив, що вона непорушно зустріла його погляд. Хоча його емпатія не виявила жодних ворожих намірів, і вона не робила нічого відверто загрозливого, він відчув якусь тривогу. Він зрозумів, що це була мова її тіла - хоча її поза була розслабленою, вона не совалася і не рухалася взагалі.
Прийнявши миттєве рішення, Зоріан вирішив ризикнути вдруге за день і пірнув у її поверхневі думки. Він не хотів надто звикати до порушення психічної недоторканності оточуючих, але якщо людина виглядала як загроза, він вважав це виправданим. А Рея зараз йому точно здавалася підозрілою.
Розум Реї не був захищений, і вона не подала жодних ознак того, що помітила його вторгнення. З іншого боку, він не отримав з цього нічого вартісного. Вона не відчувала себе дуже інтроспективною в цей момент і не думала про щось викривальне. Здебільшого вона, здавалося, вивчала його, навіть коли він робив те саме з нею. Так само, як Зоріан міг сказати, що вона не була звичайною домогосподаркою, так і вона, здавалося, усвідомлювала, що він не був звичайним студентом.
Він вирішив розпитати її про її походження та поточну ситуацію, сподіваючись спрямувати її думки в потрібне русло, яке б дозволило зрозуміти, в чому її справа. Крім того, Імая ставало дедалі незручніше під їхнім мовчазним поглядом, тож, якщо вже на те пішло, він мав порушити мовчанку, щоб трохи її заспокоїти.
"Знаєте, я щойно зрозумів, що ніколи не питав вас, чому ви з сім'єю переїхали до Кіорії, - сказав Зоріан. "Б'юся об заклад, це захоплююча історія..."
Протягом наступних півгодини Зоріан розмовляв з Реєю про її життя і недавню історію, а Імайя час від часу втручалася зі своєю думкою. Незважаючи на всі свої зусилля, Зоріан не зміг розкрити жодної глибокої таємниці в думках Реї. Її розум був надто зосереджений на тому, що вона говорила, і майже не залишав місця для внутрішніх роздумів чи побіжних думок. Єдине, що Зоріан міг сказати з упевненістю, це те, що вона жодного разу не збрехала під час розмови з ним. Її історія про те, що її сім'я переїхала з маленького сільського містечка до Кіорії через просте бажання кращого життя у великому місті, була чимось, у що вона щиро вірила, а не якоюсь клішованою історією для прикриття. Її чоловік хотів отримати більш високооплачувану роботу, яку він не міг знайти в їхньому старому місці проживання, Рея хотіла втекти від досить неприємних сусідів, які поширювали про неї неприємні чутки, коли їм це вдавалося, і вони обоє були незадоволені поганим станом місцевої школи і хотіли кращого для Ночки. Тому вони переїхали. Ось так просто. Наразі вони все ще облаштовувалися в Кіорії, і тому мали деякі проблеми з грошима, але Рея, здавалося, не переймався цим, стверджуючи, що це тимчасове явище.
Його читання думок виявило дві цікаві речі. По-перше, Рея мала до смішного гарний слух. Протягом усієї розмови вона якимось чином вловлювала розмову Кіріель і Ночки в іншій частині будинку, відокремленій від кухні коридором і двома зачиненими дверима. Сам Зоріан не міг нічого почути від двох дівчат, як би він не напружував вуха. По-друге, хоча Реч не знала, що він читає її думки, вона досить добре розбиралася в настроях і мотивах людей старим добрим способом - вона досить швидко зрозуміла, що він підозріло ставиться до неї і намагається її допитати.
І вона знайшла це кумедним. Дуже, дуже кумедним.
Зрештою, Зоріан був змушений визнати свою поразку, відступити від думок Реї і вибачитися, щоб піти. Принаймні, його заспокоїло те, що Рея, схоже, не мала жодних зловісних планів щодо нього і Кіріель, а це було все, що його хвилювало в ній. Вона могла зберігати свої таємниці, доки вони не шкодитимуть йому і Кіріель.
"О, так, мало не забула, - сказала Імайя, коли він повернувся, щоб піти. "Каель сказав, що хоче поговорити з тобою, коли ти повернешся. Він зараз у підвалі, знову порається зі своїм алхімічним обладнанням".
Подякувавши їй за інформацію, Зоріан спустився до підвалу, щоб дізнатися, що Каель хотів від нього. Насправді це могло бути що завгодно - він звалив на морлока безліч химерних проблем відтоді, як вони зустрілися в цьому перезапуску, і він вважав, що йому пощастило, що Каель був таким розсудливим і холоднокровним щодо того, про що він дізнався. Він мусив визнати, з неабияким не бажанням, що на його місці він сам, напевно, сприйняв би це вдвічі гірше.
З іншого боку, у нього виникло відчуття, що готовність Каеля прийняти його пояснення про петлю часу походить від жадібності. Він був упевнений, що Каель сприймає петлю часу не стільки як жахливу аномалію, скільки як фантастичну можливість, яка може надзвичайно розширити його навички та знання, якщо він правильно розіграє свої карти, і це, безсумнівно, вплинуло на те, наскільки він був схильний прийняти розповідь Зоріана як правдиву. Приклад...
"А, ти тут", - привітав його Каель. "Ти дістав інгредієнти, про які я тебе просив?
"Ага", - відповів Зоріан, сягнувши рукою до своєї сумки і діставши звідти дерев'яну скриньку, повну алхімічних інгредієнтів.
"Не було ніяких проблем?" запитав Каель, приймаючи скриньку і швидко відкриваючи її, щоб оглянути вміст. Він витягнув з ящика одну з пляшок, повну чорнильної чорної рідини, і підніс її до світла, щоб щось перевірити.
"Ні. Продавець дивно подивився на мене за те, що я купив стільки дорогих інгредієнтів, але врешті-решт нічого не сказав. Хоча, напевно, було б розумно купити наступну партію в іншому магазині".
"Можливо", - погодився Каель, ставлячи пляшку на місце і закриваючи коробку.
Відшкодування витрат Зоріану ніхто не пропонував. Однією з перших вимог Каеля до Зоріана, коли він вирішив, що петля часу має до нього відношення, було те, щоб Зоріан фінансував його експерименти в міру своїх можливостей. Зоріан розумів, що це була не просто вимога Каеля - не лише спосіб для хлопця отримати більше фінансування, але й виклик для Зоріана довести, що він вірить у те, що говорить. Зрештою, якби він справді вірив у свою власну історію про петлю часу, йому було б зовсім неважливо витрачати свої гроші таким чином, чи не так?
Каель поставив коробку на робочий стіл поруч із собою, поклавши її серед багатьох інших коробок, керамічних мисок, скляних пляшок та інших алхімічних інструментів, які захаращували робочий простір Каеля. Здавалося, він на мить занурився в роздуми, його яскраво-блакитні очі швидко сканували решту підвалу, перш ніж він знову зосередився на своїй розмові з Зоріаном.
"Як часто, на твою думку, ти зможеш купувати більше?" - запитав він.
"Ну... наважуюсь сказати так часто, як тобі буде потрібно, звісно я впевнений, що ти зможеш спалити будь-яку кількість моїх грошей яку я тобі дам, але зараз я досить заможний так би мовити. Завдяки петлі часу я знайшов дуже вигідний спосіб видобути велику кількість кристалізованої мани з підземного світу Княжого Двору, а її продаж дав мені величезну кількість грошей, які я можу витратити" - пояснив Зоріан. "Так що... дві-три такі коробки в день, якщо доведеться? Може, й більше, але я справді думаю, що це погана ідея, бо не думаю, що зможу уникнути небажаної уваги, якщо почну купувати так багато дорогих речей".
"Я... розумію..." повільно промовив Каель, явно більш ніж трохи здивований такою інформацією. "Це великі гроші. Просто з цікавості, навіщо тобі знадобилося стільки грошей? Кошти на власні експерименти?"
"Частково, - відповів Зоріан. "Але також, це значно полегшує роботу, коли ти можеш розкидатися грошима, як дрібницями. Це економить час. І так, я знаю, що це дивно, коли ти застрягаєш у постійно повторюваній часовій петлі".
"А інша частина причини?"
"Жадібність, мабуть, - зізнався Зоріан. "Коли я нарешті вирвуся з часової петлі, я хочу, щоб усі мої грошові проблеми були вирішені. Можливо, це не найкраще використання мого часу, але..."
"Не хвилюйся, я повністю тебе розумію", - сказав Каель, злегка посміхаючись. "Я б і сам, мабуть, не втримався, і зробив би теж саме. Насправді, я, мабуть, зробив би це набагато раніше, навіть незважаючи на загрозу інших мандрівників у часі і наявність більш нагальних проблем, з якими ти маєш справу. Стільки проблем у моєму житті зникло б, якби у мене був безкінечний запас грошей..."
"Ну, ти ж алхімік", - сказав Зоріан. "Твоя професія завжди була дуже дорогою, якщо тільки ти не був одним з тих алхіміків, які були готові обмежитися компонентами, які вони могли виростити і власноруч зібрати. Цілком логічно, що ти хотів би розбагатіти, якби тобі випала така нагода".
"Можливо. Але не думаю, що я був би настільки ж ефективним, як ти. Ну, не вдаючись до крадіжки. Мені б ніколи не спало на думку шукати кристалізовану ману. Що в ній такого цінного, що люди готові платити так багато?"
Зоріан з цікавістю подивився на Каеля. "Трохи дивно чути таке від алхіміка. Я майже впевнений, що порошкоподібна кристалізована мана є важливим інгредієнтом для зілля.
"Не в тих зіллях, які я готую", - сказав Каель, хитаючи головою.
"А. Ну, кристалізована мана - це, по суті, мана навколишнього середовища в твердій формі. Її важче використовувати, ніж не кристалізовану ману навколишнього середовища, оскільки її спочатку потрібно розщепити до більш звичної, ефірної форми, перш ніж використовувати для живлення чого-небудь, але вона дуже зручна в якості мана-батареї. Більшість мана-батарей, наприклад, ті, що зроблені за допомогою формул заклинань, втрачають всю накопичену ману за кілька днів або тиждень. Кристалізована мана, з іншого боку, абсолютно стабільна за звичайних обставин. Це дуже корисно, якщо ти хочеш, скажімо, підтримувати потужний магічний предмет або схему захисту незалежно від рівня мани в навколишньому середовищі", - пояснив Зоріан.
"А, так це ті кристали, що використовуються в нових поїздах як паливо, - сказав Каель.
"Так, - підтвердив Зоріан. "Я чув, що використання кристалізованої мани в якості палива для поїздів останнім часом дуже сильно підняло ціни на нього, і це змусило багатьох людей занепокоїтися. Хоча для мене це дуже зручно".
"Шкода, що вона корисна лише для підзарядки предметів", - сказав Каель. "Мати щось на кшталт персональної батареї мани було б непоганим способом обійти обмеженість твоїх запасів мани. Ти не думав про те, щоб зробити таку річ? Навіть якщо її вистачило б на кілька тижнів, цього було б достатньо, щоб стати в нагоді в твоїх обставинах".
"Звичайно, я думав про це", - насміхнувся Зоріан. "Це неможливо. Особиста мана швидко втрачає зв'язок зі своїм творцем, коли її витрачають, і за лічені хвилини стає нерозрізненою з маною довкілля."
"Ах, і справді. А як щодо алхімічних розчинів? Чи є зілля, яке збільшує регенерацію мани, дає миттєвий приріст мани або щось подібне?"
"Я сумніваюся в цьому. Думаю, ми всі чули б про таке зілля, якби воно взагалі існувало. Але, гадаю, це можливо, особливо якщо воно має серйозні недоліки, які обмежують його використання. Мабуть, тобі варто запитати про це у Лукава - якщо хтось і знає, як відповісти на це питання остаточно, то це він, - сказав Каель. Він ніяково скривився. "І якщо вже ми заговорили про Лукава, у мене є дещо... особисте прохання".
"Я слухаю, - з цікавістю сказав Зоріан.
"Гаразд..." почав Каель. "Коли я давав тобі список людей, з якими можна порадитися щодо магії душі, я не давав тобі список незнайомців. Ми не були кращими друзями, але я знав цих людей. Між нами була історія, ми іноді зустрічалися, щоб обмінятися новинами і тому подібне... дізнатися, що хтось ходив навколо, викрадав і вбивав їх, мене дуже засмутило".
Зоріан здригнувся. Тепер, коли йому вказали на це, він був дійсно досить черствим, коли розповів Каелу про зникнення в Княжому Дворі. Для Каеля це була не просто ще одна тривожна таємниця, а відверта атака на нього та його знайомих.
"Я не серджуся на тебе, - поспішно додав Каель. "Я розумію, що у тебе і так багато справ, і що вижити і з'ясувати, що стоїть за часовою петлею, важливіше за все інше. Але я був би дуже вдячний, якби ти розібрався з цими вбивцями і знайшов спосіб зупинити їх назавжди".
"Звичайно, - одразу ж погодився Зоріан. "Я й так збирався це зробити. Я просто відкладав це розслідування, поки не вирішу нагальніші проблеми і не стану трохи краще володіти магічним боєм".
Крім того, він вирішив, що розслідування сил вторгнення тут, у Кіорії, автоматично наблизить його до розгадки цієї конкретної таємниці. Ці дві справи явно були якось пов'язані між собою, можливо, навіть були двома різними фронтами однієї й тієї ж операції.
"Зрозуміло. Це знімає тягар з моїх грудей, - сказав Каель, важко видихаючи. "Якщо я можу тобі чимось допомогти, тільки скажи. Я все ще в процесі розпитування, але думаю, що зможу роздобути пару рецептів зілля правди".
"У мене вже є власна магія допиту, але, гадаю, мати більше можливостей для вибору ніколи не завадить", - сказав Зоріан. Правду кажучи, зілля правди могло бути ефективнішим за те, що він мав на увазі, принаймні на даному етапі розслідування, але йому справді потрібно було розвивати свою здатність просіювати людські спогади, тож він неохоче використовував їх. "Май на увазі, що Лукав вже знає, як приготувати зілля правди, тож якщо твої переговори не вдадуться, я можу просто телепортувати тебе до його села, щоб ти міг по-дружньому поговорити з ним. Можливо, він захоче поділитися."
"Він знає, як це зробити? Підступний покидьок приховував від мене інформацію, - пробурчав Каель. "Але це нагадало мені, що Лукав далеко не безпорадна жертва, так само як і його друг-священик. Можливо, було б непогано залучити їх до розслідування - вони цілком здатні самостійно затримати вбивць, якщо ти надаси їм достатньо інформації".
І тут з'явилася ідея. Було б важко забезпечити співпрацю Аланіка, не зізнавшись йому абсолютно в усьому, але користь від цього могла б бути величезною. Йому доведеться серйозно подумати про це, коли він почне серйозно займатися проблемою маєтку Яску і зникнень навколо Княжого Двору.
"Що ж, - сказав Каель після кількох секунд мовчання, відмикаючи одну з шухляд, прикріплених до його робочого столу, і витягаючи звідти дешевий, безликий блокнот. "Тепер я хотів би обговорити з тобою ще одну неприємну тему: твою мітку душі".
Зоріан трохи випрямив спину, раптово насторожившись. Чесно кажучи, коли він розповів Каелю про мітку душі і дозволив морлоку просканувати його душу, він не очікував багато чого. Каель, можливо, і був некромантом, але все ж аматором. Проте він вирішив, що не завадить показатися іншому некроманту - і Лукав, і Аланік були досить вузькоспеціалізованими в магії душі, і цілком можливо, що вони пропустили щось, що повноцінний некромант, навіть початківець, вважав би очевидним. Здавалося, так воно і було.
"Що це?" - запитав він з ледь прихованим хвилюванням.
Каель зітхнув і втиснув зошит у руку Зоріана. Однак, погортавши його, Зоріан зрозумів, що нічого не розуміє. Він був сповнений незнайомих схем та чужерідного жаргону, перемежованих короткими абзацами, які нічого не означали для того, хто не мав достатнього контексту, щоб зрозуміти їх. Він кинув на Каела роздратований погляд.
"Скажу прямо, - сказав Каель, ігноруючи його погляд. "Твоя мітка ну або ж маркер не повинен працювати". Побачивши розгублений вираз обличчя Зоріана, він рушив пояснювати. "У мене одразу виникли підозри, коли ти описав, як тісно маркер переплетений з твоєю душею - навіщо комусь робити такий глибоко вкорінений маркер, а потім перетворювати його на простий незмінний ідентифікаційний штамп, як ти припускав? Бажання зробити маркер стійким до пошкоджень і таким, щоб його було важче видалити, могло б частково пояснити це, але це все одно було б надмірно - існують менш інвазивні засоби, які не спрацювали б, тільки якщо душа була б настільки понівечена, що людина була б фактично мертвою. Однак ці методи мають помітний недолік - їх набагато легше скопіювати, ніж те, що ви вкоренили у твоїй душі. Це, на мою думку, було ключовим. Маркер був розроблений для того, щоб перешкоджати спробам копіювання його іншими людьми. І для того, щоб це зробити..."
"Він повинен був перевірити душу носія, чи не була вона пересаджена іншій людині", - перебив Зоріан.
"Так, - сказав Каель. Він взяв блокнот з рук Зоріана, перегорнув його на одній з останніх сторінок і повернув назад.
Подивившись на нього ще раз, Зоріан зрозумів, що схема мала бути грубим контуром людського тіла з кількома колами, трикутниками та прямими лініями, намальованими поверх нього. Нижче йшов короткий абзац про "сутнісні канали", "вузли зворотного зв'язку" та "перехідні бар'єри". Це все ще мало що означало для Зоріана, але цього разу він міг сказати, що це мало зображати душу Зоріана, маркер, прикріплений до неї, та їхню взаємодію один з одним.
"Я не стверджую, що повністю розумію маркер, - сказав Каель. "Або навіть більшу його частину - це вражаюча річ, явно зроблена майстром магії душі. Мені особливо подобається, як він робить себе непомітним для випадкових сканувань душ - я не здивований, що ніколи не виявляв його до того, як мені повідомили, що він був там. Проте, є деякі речі в його функціях, які є очевидними для мене, і одна з них полягає в тому, що маркер розроблений для того, щоб зв’язуватися з душею свого носія - основною, незмінною її частиною - і змінювати свою ідентифікаційну мітку відповідно до того, що він виявляє. Пересадка маркера іншій людині має призвести до зовсім іншого ідентифікаційного значення".
"Але це явно не так працює, - заперечив Зоріан. "У нас із Заком один і той самий клятий маркер! Інакше заклинання стеження не спрацювало б!"
"Він зламаний", - спокійно сказав Каель. "Твій маркер, тобто. Є частини, які повністю інертні, або тому, що не визнають тебе своїм законним господарем, або тому, що їм не вистачає якоїсь важливої частини, яка загубилася під час перенесення. Я припускаю, що принаймні одна з них повинна була надіслати сигнал механізму зациклення, коли ти помираєш, і передчасно перервати цикл - це чітко пояснює, чому ти повертаєшся назад, коли Зак помирає, але він не відчуває того ж, коли помираєш ти. У нього є неушкоджена версія маркера, а у тебе - ні".
"Але основна частина цієї штуки працює?"
"У певному сенсі. Вона робить все, що повинна, звʼязуючись з ядром твоєї душі коли потрібно почати петлю заново, але чомусь вона все ще застрягла на тому ж ідентифікаційному позначенні, яке мала, коли була всередині Зака. Тобто він зламався, але зламався на твою користь".
"Хм", - непевно сказав Зоріан. Що він мав на це відповісти? "Чесно? Це не така вже й велика несподіванка. Я завжди підозрював, що маркер якийсь бракований. Зрештою, я дуже сумніваюся, що його творці розраховували на те, що хтось на кшталт мене потрапить у часову петлю саме так, як це сталося зі мною. Чи справді це щось змінює?"
"Залежить від того, як на це подивитися, - відповів Каель. "Тобі не загрожує небезпека раптового випадіння з петлі, тож, гадаю, з особистої точки зору, це мало що змінює. Але поглянь на це ширше. Якщо я правий, то будь-який збіг обставин, що втягнув тебе у петлю часу разом із Заком, був випадковістю. Щасливою випадковістю, але все одно випадковістю. Це не може бути послідовно відтворено".
Зоріан насупився. Що ти..."
І тут його осяяло.
"Зачекай. Як тоді Червона мантія опинилася у часовій петлі?"
"Так, це і справді питання". сказав Каель, нетерпляче барабанячи пальцями по робочому столу. "Боюся, я не знаю, як відповісти на це питання. Але він явно не використовував той самий метод, що й ти".
"Так, - погодився Зоріан. "Я підозрював це, але не був упевнений. У нього є інший спосіб приєднання до часової петлі, це пояснило би, чому він ніколи не використовував свій власний маркер, щоб вистежити мене так, як я вистежив Зака. У нього немає такого ж маркера, як у мене і Зака, якщо він взагалі у нього є, тому йому довелося б захопити Зака і використовувати його як ключ, щоб знайти мене таким чином".
"І якщо він дійсно майстер магії душ, як ти думаєш, він, напевно, “знає”, що у тебе не може бути такого ж маркера, як у Зака, тому у нього немає ніяких причин намагатися зробити це в першу чергу", - сказав Каель.
Наступні півгодини вони обмінювалися теоріями та ідеями, але наразі все це було лише порожніми припущеннями. Вони не мали можливості підтвердити чи відкинути жодну з можливостей.
Каель думав, що Червона мантія якимось чином використовує Зака, залишаючи в ньому пакети памʼяті чи частину свого розуму в Заку, як це зробила Кіорінійська матріарх із Зоріаном, або маючи якийсь душевний зв'язок із Заком. Зоріан одразу ж відкинув можливість ментального пакета. Логістика такої установки не підходила - Червона мантія розпочав дії всього за кілька годин після перезапуску циклу, що добре видно з його прибуття до зруйнованого поселення Аранеїв, крім того опрацювання такого обсягу спогадів зайняла б більше доби. Не кажучи вже про те, що Зак не починав кожен рестарт відправляючись кожен раз у різні місця, тож було сумнівно, як Червона мантія взагалі могла отримувати пакет пам'яті під час кожного рестарту. Ні, Червона мантія точно не використовувала пакети пам'яті. І насправді, Зоріан не думав, що він пов'язаний з душею Зака - якби це було так, він би перевірив душу Зака на наявність додаткових зв'язків, коли б прочитав його думки і дізнався, що навколо бігають інші мандрівники в часі. Натомість він одразу ж побіг протистояти Аранеям. Думка про те, що хтось може бути пов'язаний з душею Зака, здавалося, навіть не приходила йому в голову.
Особисто Зоріан вважав, що Червона мантія має якийсь маркер. Він вважав цілком можливим, що для людей, які знають, що вони роблять, існує спосіб "правильно" увійти в петлю часу - отримати свій власний маркер і все таке. Хоча це піднімало питання про те, чому він просто не "позбувся" Зака і не продовжив своє життя без втручання з його сторони.
Що такого особливого було в Заку?
"Так. Я не думаю, що ми з цим кудись просунемося, - сказав Зоріан. "Є ще щось, що я повинен мати на увазі?"
"Нічого, про що Лукав і його друг священик вже не попереджали тебе - уникай будь-якої магії, яка може суттєво змінити твою душу. Ми не знаємо, що змусило маркер застрягти на нинішньому ідентифікаційному значенні, і невідомо, що може штовхнути його за межу, тож будь обережним", - сказав Каель.
"Я боявся робити це навіть раніше, і саме з цієї причини", - сказав Зоріан, відкинувшись на спинку крісла і зробивши навмисне драматичне зітхання. "А шкода. Мабуть, моя мрія перетворити того дурного сірого мисливця, за яким мене послала Сілверлейк, на свого власного фамільяра або стати сірим мисливцем-перевертнем приречена залишитися лише мрією..."
"Хіба ти не знав? Існує причина, чому більшість перевертнів створюються зі звичайних тварин, - попередив його Каель. "Бути перевертнем означає отримати інстинкти з іншої частини душі, а магічні істоти завжди мають дуже сильну душу... чим сильніша магічна істота, тим сильніша їх душа. І вони, як правило, надзвичайно жорстокі та територіальні. Що стосується сірих мисливців, я майже впевнений, що вони не терплять навіть собі подібних, не кажучи вже про будь-кого іншого. Таке ставлення передасться і тобі, якщо ти станеш сірим мисливцем-перевертнем. А ще є питання спадковості - навіть якщо ти зможеш оволодіти душею сірого мисливця і не дозволити його потягам керувати тобою, немає ніякої гарантії, що твої діти будуть такими ж вольовими, тим більше, враховуючи, що вони будуть мати ці потяги з самого народження. Я наполегливо рекомендую не робити цього. Що стосується того, щоб зробити його свої фамільяром, май на увазі, що для того, щоб зв'язок між душами дозрів, потрібно багато часу, і що ти повинен бути поруч з ним весь цей час. Немає жодної гарантії, що істота не вб'є тебе під час цього процесу. А якщо тобі і вдасться підкорити її своїй волі, вона все одно може бути небезпечною для всіх, хто не захищений зв'язком з душею".
"Не треба було читати лекцію. Я просто пожартував, - категорично відказав Зоріан.
"Ось і добре.
"Хоча його здібності були б корисними..." мрійливо промовив Зоріан. "Надзвичайна міцність, швидкість і магічна стійкість? Так, дайте два, будь ласка!"
"Просто вбий його, розрубай на частини і зроби з них підсилююче зілля, - запропонував Каель. "Ти можеш попросити Лукава допомогти тобі в цьому, я впевнений, що він вхопиться за таку можливість. Зрештою, небагато людей настільки божевільні, щоб піти за одним з тих монстрів, так що я впевнений, що він ніколи не мав можливості працювати з частинами сірих мисливців".
"Знаєш, а це справді цікава ідея..."
"Радий, що зміг допомогти", - сказав Каель, вдивляючись у повільно булькаючий металевий горщик, що стояв перед ним на столі, і насупившись. "Що ж, мій поточний експеримент йде не дуже добре. І я думав, що і цього разу у мене вийде. Час спробувати партію номер чотири". Він кинув на Зоріана задумливий погляд. "Скажи, як гадаєш, ти зможеш мені допомогти? Деякі кроки досить прості, і, спостерігаючи за моєю роботою, ти не забудеш те, про що я говорив, так само легко, як минулого разу".
"Так, я допоможу, і, святі боги, коли ти вже припиниш мені про це нагадувати!?" заскиглив Зоріан. "Минуло більше року, і в мене було багато чого на думці; природно, що я багато чого забув. До того ж, я вже працюю над тим, щоб якось обійти свою погану пам'ять".
"Гм, бажаю тобі удачі в цьому, - сказав Каель. "Тим не менш, ми обидва знаємо, що ти запам'ятаєш мою роботу набагато краще, якщо будеш розуміти, що я роблю, замість того, щоб просто сліпо запам'ятовувати рецепти і сухі інструкції. Вважай це безкоштовними уроками алхімії".
Що ж. Він справді використовував чимало алхімії для вирішення проблем, з якими стикався, тож порада в цій галузі могла б бути корисною.
"Гаразд. З чого мені почати?"
***
Наступного дня Зоріан вирішив виконати свою внутрішню обіцянку знайти якесь рішення проблеми "забування". Щоправда, спершу йому довелося організувати ще один урок магії для Кіріель, але з цим проблем не виникло. Її прогрес був набагато швидшим, ніж під час попередніх перезапусків, оскільки він вже проходив через це кілька разів і тому краще мотивував її та пояснював предмет так, щоб вона інтуїтивно його розуміла. Виконавши свої обов'язки на день, він швидко вибачився і вийшов на прогулянку, щоб Каель або Імайя не знайшли якусь іншу роботу, щоб звалити її йому на коліна.
Зрештою, Зоріан знав, що в нього вже є чудове рішення для того, щоб запам'ятовувати речі з ідеальною ясністю - він може просто створювати пакети пам'яті, як у кіорійського матріарха, і зберігати їх у своїй свідомості, щоб у майбутньому пригадати. Карта підземного світу Кіорії, яку залишила йому матріарх, все ще була такою ж кришталево чистою в його свідомості, як і того дня, коли він зібрав її з розрізнених залишків, що залишилися в пам'яті чоловіків аранеїв, які вижили в колонії. Він слугував яскравим прикладом того, що було можливим для того, хто зміг опанувати процедуру створення таких речей. І це не було схоже на те, що навчання цьому забирало б додатковий час - він уже працював над тим, щоб навчитися працювати з пакетами пам'яті. Насправді це було його поточним пріоритетом.
Проблема полягала в тому, що пройде якийсь час, перш ніж його зусилля принесуть якісь плоди. Можливо, через пару місяців, можливо, через пару років... ну, сподіваюся, що не років, оскільки пакет пам'яті матріарха до того часу може розпастися на непотрібні речі, але суть залишалася: це не було швидким вирішенням його нагальної проблеми. На щастя, людські маги досить добре вміли швидко вирішувати нагальні проблеми, і, напевно, комусь із них колись доводилося запам'ятовувати карту до найменших подробиць або цитувати книгу слово в слово? Зоріан був би шокований, якби заклинання, що дозволяє це зробити, не існувало десь там, і питання було лише в тому, чи зможе він його знайти.
Він вирішив спершу спробувати в академічній бібліотеці. Трохи невигадливо, але це було найкраще місце для початку його досліджень, і він давно вже не проводив часу, переглядаючи її полиці. Він трохи скучив за цим за час своєї довгої відсутності в Кіорії.
Через три години він розривався між задоволеною посмішкою і бажанням знайти щось легкозаймисте, щоб зігнати своє розчарування. Позитивним моментом було те, що він знайшов те, що шукав. Існувало щонайменше п'ять різних заклинань, які могли зробити те, що він хотів, здебільшого дозволяючи заклинателю записувати те, що він бачить і чує, на короткий проміжок часу і зберігати цей запис у своїй свідомості. Вони відрізнялися в деталях, наприклад, чи можна було ставити запис спогадів на паузу а деякі ні, але суть була однаковою. Одне навіть стверджувало, що воно може формувати чіткий спогад заднім числом, дозволяючи заклинателю згадати те, що він забув.
Погана новина полягала в тому, що ці заклинання були доступні лише в закритому розділі бібліотеки.
А саме, в розділі магії розуму.
Зоріан відкинувся на спинку стільця, хитливо балансуючи на двох задніх ніжках, і зняв окуляри, щоб помасажувати очі. Сказати, що академія неохоче давала дозвіл випадковим студентам займатися магією розуму, було б дуже применшити. Йому потрібна була краща перепустка до бібліотеки, якщо він хотів отримати те, що хотів, і не було жодного способу отримати її легальним шляхом.
Він примружив очі, втупившись у стелю бібліотеки. Нічого не вдієш. Йому доведеться просто вкрасти її.
"Що змусило мого найкращого студента бути таким похмурим у цей чудовий день?"
Зоріан злякано підскочив на своєму місці, погано збалансований стілець ледь не здався і не потягнув його на підлогу. Нарешті стабілізувавшись, він обернувся, щоб подивитися на Ільзу незворушним поглядом.
"Вибач", - сказала вона, але її посмішка та емоції, які він відчув від неї, підказали Зоріану, що їй зовсім не шкода. "Я не думала, що ти відреагуєш так... вибухово.
"Ви мене просто трохи здивували", - відповів Зоріан. Він помітив людину, що проходила повз нього, своїм розумом, але це не було чимось незвичайним у цьому місці. Зрештою, бібліотека не була порожньою. "Чим я можу вам допомогти, пані Зілеті?"
"Нічого, на справді - я вже закінчила те, заради чого прийшла сюди. Ти цього не помітив, бо був надто заглиблений в читання, але я вже двічі проходив повз тебе. Я просто не хотіла тебе переривати, бо ти виглядав дуже заклопотаним. Я вже збиралася йти, коли помітила, що ти намагаєшся пропалити очима дірку в стелі, і подумала, чи не можу я допомогти тобі з тим, що тебе турбує".
"Я ціную вашу пропозицію, пані Зілеті, - сказав Зоріан. "Дуже вдячний. Але я не думаю, що ви можете допомогти мені з цим".
Якою б корисною вона не була, Зоріан був упевнений, що просити її допомогти йому у скоєнні злочину - жахлива ідея. Кумедна, але жахлива.
"Над чим ти працюєш?" - запитала вона, вдивляючись у розгорнуту перед ним книгу. "Заклинання збереження пам'яті? Навіщо тобі це?"
"Мені потрібен спосіб швидко і бездоганно запам'ятати один-два зошити", - чесно відповів Зоріан.
Ільза пильно подивилася на нього.
"Якщо це для домашніх завдань..."
"Ні, я думаю, що я досить добре встигаю на уроках", - сказав Зоріан, хитаючи головою. Якщо вже на те пішло, він вважав, що в нього все занадто добре - він був найкращим у класі за оцінками, незважаючи на те, що намагався не виділятися з-поміж однокласників. "Це особисте. Все, що я можу сказати, це те, що незабаром я поїду в подорож, і я не зможу нічого взяти з собою. Нічого, окрім своїх спогадів. І хоча пам'ять у мене непогана, але не настільки, щоб запам'ятати, скажімо, дослівну транскрипцію книги з рецептами зілля".
"Звучить зловісно і підозріло, - зауважила Ільза.
"Я не планую нічого протизаконного, - запевнив Зоріан.
"Не сумніваюся", - заперечила Ільза. "Саме тому ти шукаєш заклинання, які, як я знаю, ти не маєш права вивчати."
"Тому я був похмурий, коли ви підійшли до мене, - заперечив Зоріан. "Я думав, що знайшов рішення своєї проблеми, але виявилося, що наразі воно мені не під силу.
"Розумію", - сказала вона. "Просто з цікавості, чи не потрібен тобі спосіб могти зберігання книги в розумі?"
"Я не впевнений, що розумію, - насупився Зоріан. "Який сенс зберігати книгу в розумі, якщо ти не можеш її прочитати?
"Щоб створити її копію, звісно, - усміхнулася Ільза. "Це трюк, до якого вдаються деякі експерти з магії змін, якщо хочуть мати можливість створювати складні об'єкти, не маючи при собі оригіналів. Вони використовують заклинання, щоб записати план об'єкта, зберігаючи його у себе в голові, а потім просто використовують цей план для створення копій об'єкта, коли їм заманеться. За умови, що у них є правильна сировина. У твоєму випадку це буде чиста книга, схожа за розмірами на те, що ти намагаєшся скопіювати, і пляшечка чорнила".
"І... ви знаєте, як це зробити?" - з надією запитав Зоріан.
Ільза хмикнула. "Ну, я експерт у магії змін... але навіть якби я хотіла навчити тебе, це не зовсім проста комбінація заклинань. Вона вимагає великого досвіду в змінах і великого контролю над формоутворенням. Це займе..."
Зоріан на секунду зосередився і потягнув за допомогою магії важку книгу в металевій оправі, що стояла на полиці поруч з ним, не намагаючись зробити жодного жесту або руху рукою. Книга плавно зісковзнула з полиці і попливла перед Ільзою, налякавши її. Перш ніж вона встигла щось сказати, книга відкрилася і почала гортати сторінки, спочатку повільно, але потім прискорюючи темп, поки остання половина не промайнула в тумані, і книга не захлопнулася. Закінчивши свою думку, Зоріан плавно поклав книгу на попереднє місце на полиці.
"Я не можу зараз придумати належного способу довести свою досвідченість в магії змін, - сказав Зоріан у тиші, що запанувала, - але я цілком здатний переробити металеву каструлю на повністю функціональний металевий годинник. Наскільки це буде складніше порівняно з цим?"
"Не зовсім складніше, - визнала Ільза, все ще насуплено дивлячись на книжку на полиці. "Але, безумовно, інакше. Тобі доведеться потренуватися кілька днів, перш ніж ти зможеш зробити це правильно". Вона похитала головою і відірвала погляд від книги, щоб подивитися Зоріан в очі. "Ми поговоримо про це в понеділок, пане Казінський.
"Чи означає це, що ви згодні навчити мене?" - запитав він.
"Поки що ні. Мені потрібно провести кілька тестів, щоб перевірити, чи зможеш ти безпечно впоратися з заклинаннями".
Незабаром Ільза пішла, залишивши Зоріана наодинці з власними думками. Він закрив книгу, що лежала перед ним, і відклав її вбік. Комбінація заклинань Ільзи була не зовсім тим, що він шукав, коли шукав швидкого і брудного рішення, але вона могла спрацювати. Насправді, вона була навіть кращою за його початкову ідею в деяких аспектах. Наприклад, набагато менш дратівливою у використанні. До того ж, йому не потрібно було б копітко переписувати інформацію з голови щоразу, коли він хотів щось додати або змінити. Він дасть шанс методу Ільзи.
Але він все одно збирався вкрасти кращий абонемент до бібліотеки.
***
Два тижні промайнули в тумані активності. Здебільшого це була рутина: він супроводжував Тайвен та її команду до Підземелля, навчав Кіріель або допомагав Каелю з алхімією (а той час від часу сканував його душу, але поки що безрезультатно). Допомогло те, що цього разу у Кіріель з'явилася подруга її віку, тож вона менше монополізувала його час. Яку б темну таємницю не приховувала її мати, Зоріан мусив визнати, що присутність Ночки зробила Кіріель набагато більш керованою, ніж зазвичай, тож він неодмінно збирається відвідати цей міст і під час наступних рестартів.
Дві основні речі виділялися на тлі решти. По-перше, йому вдалося вивчити заклинання, про які говорила Ільза, і вони працювали саме так, як вона казала. Він був щасливий, що нарешті може вести письмові нотатки про те, що відбувалося в часовій петлі, оскільки тепер у нього був метод ефективного перенесення своїх блокнотів при наступному перезапуску. Каель теж був щасливий, оскільки тепер він міг бути набагато вільнішим щодо кількості інформації, яку він відправляв своєму майбутньому "я" - він негайно дав Зоріану чотири повністю заповнені блокноти для зберігання, пообіцявши ще один до кінця рестарту. Зоріан дуже сподівався, що під час наступних перезавантажень Каель не накопичуватиме блокноти так швидко, адже Зоріан міг тримати в пам'яті лише близько 15. Пакет пам'яті матріарха не залишав багато місця для чогось іншого.
Другою цікавою річчю було те, що він майже підтвердив, що Ксвім весь час тримав свій розум захищеним. Він тричі вдирався до його кабінету, і щит завжди був активний. На жаль, його візити без попередження, схоже, нарешті дещо спровокували непохитного чоловіка, тож тепер Зоріан мав 5 різних шейпінг-книг у своєму списку для читання на наступний урок. Залежно від того, на якій книжці вирішить зосередитися Ксвім, наступний урок складатиметься з того, що Зоріан ліпитиме з піску складні фігури, телекінетично розбиратиме годинник, не зламавши жодної деталі, бавитиметься зі свічками та сірниками, намагатиметься нанести фарбу на полотно без пензля чи вирізатиме гліфи на камінні рухами пальця. А може, й усіма п'ятьма, якщо Ксвім відчуватиме себе особливо мстивим.
Але все це було фоновою діяльністю - справжнім фокусом його зусиль було стеження за ібасінцями та культом Світового Дракона, картографування структури їхньої організації. Спочатку він хотів бути обережним і провів більшу частину перезапуску, просто спостерігаючи за всім, ідентифікуючи їхніх членів і місця, де вони зустрічалися і вели справи, але... що ж, він побачив свій шанс і скористався ним. У той час як ібасанці здебільшого були повноцінними магами і жили глибоко під землею на добре захищених базах, що кишіли охоронцями, лише періодично навідуючись на поверхню, більшість їхніх союзників у місті були набагато скромніше захищені. Зоріан стежив за культистами і простими найманцями, які працювали з ібасінцями, вистежуючи їх до їхніх домівок і читаючи їхні думки, поки вони ховалися. Варди на їхніх будинках, якщо вони взагалі були, було дуже легко обійти або зламати, що дозволяло Зоріану ритися в їхніх речах у пошуках додаткових доказів і зв'язків з іншими членами їхньої змови.
Він з'ясував кілька цікавих речей. Наприклад, не всі агенти Ібасінців в місті усвідомлювали, у що вони вляпалися. Різні торговці, які контрабандою постачали загарбникам їжу та інші припаси, здавалося, зовсім не знали, кого вони насправді підтримують. Для них це був просто бізнес. Очевидно, що в глибині підземелля Кіорії існували численні таємні бази, і більшість з них були досить нешкідливими - нелегальні операції зі збору небезпечних речовин, секретні дослідницькі об'єкти різних торгових груп, навіть якийсь урядовий секретний об'єкт. Торговці вважали, що вони просто постачають одне з цих численних тіньових угруповань, і ніколи не цікавилися особистостями своїх клієнтів. Кілька найманців знали, що загарбники планують здійснити якийсь терористичний акт під час літнього фестивалю, але не переймалися деталями, поки їм платили - схоже, вони не усвідомлювали справжніх масштабів вторгнення.
Потім був Культ Світового Дракона, який чесно кажучи, спантеличив його. Культ мав дуже складну, заплутану структуру, з безліччю різних рангів і категорій членства, і кожен ранг, здавалося, мав свою власну історію. Крім того, деякі члени, здавалося, були в ньому виключно заради вигоди і ніколи не вірили в систему вірувань Культа в першу чергу. Вони були в Культі заради грошей - очевидно, членство в Культі Дракона могло бути досить прибутковим, якщо правильно розігрувати карти. Звичайно, вони знали, що культ планує випустити на літньому фестивалі першородного, щоб спустошити місто і все навколо, але не вірили, що першородний взагалі існує, тож нічого поганого в тому, щоб погодитися з цим, чи не так?
Так.
Доказів того, що Червона мантія якимось чином діє серед сил вторгнення, або що він поділився з ними бодай крихтою знань перед тим, як втекти і зайнятися чимось іншим, досі не було, тож Зоріан вирішив бути трохи агресивнішим і почати практикувати своє читання пам'яті на прийнятних цілях. З цією метою він виявив невелике зібрання сектантів, організоване трійцею магічних членів, які, як виявилося, мали трохи вищий ранг, ніж звичайні покидьки, з якими Зоріан стикався до цього часу, і приготувався підкорити їх для допиту.
Вісім озброєних сектантів, троє з яких володіли магією. Колишній Зоріан назвав би його божевільним, якби він намагався впоратися з ними самотужки, та ще й із засідки, але у них не було жодного шансу - він заманив їх до будинку, де вони мали зустрітися, ще до того, як вони туди прийшли, дізнавшись про обране ними місце зустрічі за кілька днів до того, і взяв їх одного за одним, коли вони з'явилися. Здебільшого телепатично змушуючи їх заснути, так само, як Аранеї намагалася зробити це з ним колись давно, коли він вперше зустрівся з ними. Останнім прибув маг, який мав на персні формулу заклинання щита розуму і відбив його спробу. Зоріан був змушений розібратися з ним, кілька разів вдаривши його об стіну, а також розумно застосувавши заклинання "силового вибуху".
Коли всі вони були повалені і зв'язані, Зоріан глибоко вдихнув і зосередився на зануренні у спогади про свою першу жертву.
До того, як він отримав інструкції від Вартових Жовтої Печери, Зоріан очікував, що зондування чиїхось спогадів буде схоже на те, що іноді можна побачити в пригодницьких романах і тому подібному - прогулянка по психоделічному мисленнєвому ландшафту, де зловмисник повинен орієнтуватися в глибоко символічних лабіринтах і боротися з ментальними репрезентаціями психіки жертви, а також з тим, що не є таким. Реальність була зовсім не такою. Принаймні в способі, яким це робила Аранеї, не було нічого подібного, і Вартові Жовтої Печери виглядали більш ніж трохи розваженими, коли Зоріан описав їм цю ідею. Натомість зонди пам'яті просто складалися з потужного телепатичного зонду, який пробивав поверхневі шари свідомості жертви, а потім починав розгалужуватися по всьому їхньому внутрішньому "я" в пошуках того, що шукав психік.
За своєю природою це була небезпечна процедура - на відміну від легших, поверхневих маніпуляцій, глибоке сканування, як те, що він збирався зробити, могло назавжди зруйнувати свідомість.
Аматор, як Зоріан, майже гарантовано міг завдати непоправної шкоди з першої спроби, якщо тільки він не витратив роки на ретельні вправи, на які у Зоріана не було часу. Тому він не дуже здивувався, коли той перший чоловік через п'ять хвилин перетворився на бездумне лушпиння. Однак конвульсії та піна з рота, що передували цьому, були дуже тривожними і ледь не змусили його кинути цю справу прямо там і тоді. Він навіть не зміг нічого прочитати зі його спогадів, тож його смерть була даремною.
Через кілька хвилин, після того, як він встиг заспокоїтися і заглушити голос у голові, який говорив йому, що він монстр, бо вбив беззахисну людину, він продовжив з жертвою номер два. Він вирішив не затримуватися надовго у свідомості решти з них.
Номер два, три, чотири, п'ять і шість пережили його зондування. Вони навіть могли колись прокинутися. Могли б, якби часова петля не була так близько до свого кінця. Шоста спроба теж дала певні результати - він не знайшов багато чого у спогадах чоловіка, перш ніж йому довелося відступити, але він додав ще кілька імен до свого списку для розслідування, тож принаймні щось хороше з цього вийшло. Останні двоє зазнали лише легких ушкоджень через його зонд. Вони не знали нічого корисного, що могло б йому допомогти.
Зоріан вийшов з дому, почуваючись спустошеним, задаючись питанням, чи справді він мав на це право.
Повернувшись додому, він застав Кіріель у сльозах, а всіх домочадців - у галасі. Рея і Саух Сашал були знайдені мертвими у своєму будинку, жорстоко вбитими, як виявилося, монстром, якого не помітили численні загони винищувачів, що діяли в місті на той час.
Від їхньої доньки не залишилося й сліду.