Зоріан мовчки дивився на кам'яний диск у своїй руці в мовчазному спогляданні. Це було зроблено. Зак нарешті знав, що він не один у часовій петлі. Щоправда, інший хлопець не знав про те, що Зоріан був одним з мандрівників у часі - матріарх представилася мандрівницею в часі і не згадала про Зоріана - але тепер це було лише питанням часу. Тепер, коли ідея про існування інших мандрівників у часі вже не здавалася Заку абсолютно безглуздою, Зоріан не зміг би дурити іншого хлопця довше, ніж пару разів, коли він перезавантажився. Якщо, звісно, він цього хотів. Зрештою, якщо цей їхній план спрацює і третього мандрівника в часі буде нейтралізовано, не буде жодної причини не представитися Заку одразу після цього.
[Отже, - сказав Зоріан.] [Як Зак відреагував на твоє... представлення?]
[Розгубленість, здивування і обурення, - відповіла матріарх. [Він вже майже здогадався, що поруч з ним кружляє ще хтось - це був єдиний спосіб пояснити всі масштабні зміни, що відбулися за останні кілька перезапусків. Він був дуже збентежений тим, як вони з'явилися і чому не прийшли поговорити з ним, і подумував про те, щоб зробити щось яскраве, щоб привернути нашу увагу. Ідея про те, що інший мандрівник у часі - це гігантський павук, що розмовляє, застала його зненацька, але я не думаю, що це буде проблемою в довгостроковій перспективі - він не здавався арахнофобіком. Так чи інакше, він дуже розлютився, коли я сказала йому, що є третій мандрівник у часі, і що вони протерли йому пам'ять, тож я перервала нашу зустріч, щоб він міг трохи охолонути].
[Зрозуміло, - сказав Зоріан.] [Я знаю, що аранеї вважають редагування пам'яті звичайною справою, але люди схильні виходити з себе через такі речі. Думаєш, він купився на твою історію про те, що ти - другий мандрівник у часі?]
[Взагалі-то, я сказав, що серед аранеїв є кілька мандрівників у часі. Що у мене є спосіб занурювати інших людей у часову петлю. Технічно це правда, і ми виглядаємо більшою загрозою.]
[Не впевнений, що це було дійсно необхідно, - замислився Зоріан. [Або навіть розумно. Того, що ми вже запланували, має бути достатньо, щоб роздратувати третього мандрівника в часі і змусити його вступити з вами в конфронтацію. Виставляючи себе більш небезпечним, ніж ти є насправді, ти лише зробиш його більш обережним і небезпечним.]
[Ти занадто багато думаєш, - сказала матріарх. [Ми намагаємося влаштувати пастку, а не вступити з ворогом у бій. Враховуючи, що наш ворог досі не відповів на наші провокації, я вважаю, що змусити його заковтнути наживку є більшим пріоритетом, ніж турбуватися про те, що станеться після того, як він це зробить. Як ти сам сказав, і як Зак так болісно засвоїв протягом цієї петлі часу, один маг не може впоратися з усім самотужки. Яким би здібним не був наш супротивник, він не вийде з добре підготовленої засідки].
[Вірно, - сумнівно сказав Зоріан. Він був набагато менш впевнений у цьому плані, ніж вона, але не було схоже, що у нього була краща ідея. До того ж, можливо, вибух одного з її планів у неї перед носом зробить її більш відкритою до інформації під час наступного перезапуску. [Тож, Зак нас у цьому підтримає?]
[Він допоможе, так, - підтвердила матріарх. [Мені не довелося нічого пропонувати, щоб змусити його співпрацювати. Він навіть попросив список цілей, щоб він міг допомогти нам послабити сили вторгнення до фактичної дати вторгнення. Дуже серйозний і відвертий хлопець. Зовсім не схожий на тебе з твоєю нестримною параноєю, мушу додати].
Зоріан примружив очі, трохи міцніше стискаючи кам'яний диск у руці. І що ж це було? Матріарх намагалася замінити його Заком? На когось більш довірливого, ким легше маніпулювати?
Чи Зоріан мав стати наступним, як тільки зникне загроза третього мандрівника в часі?
Це вирішило все - він збирався незабаром розкритися перед Заком, незалежно від того, чим обернеться ця засідка. Так, в анонімності була своя перевага, але вона значно переважала небезпеку надання аранійському матріарху ексклюзивного доступу до Зака. Це могло закінчитися дуже погано для Зоріана.
[Щось ти довго мовчиш, - зауважила матріарх. [Ти ж знаєш, що я просто дражнила тебе, так?]
[Я просто думав, - відповів Зоріан, думаючи про те, як він радий, що вони зараз спілкуються через ретранслятори - це робило майже неможливим для матріарха прочитати його думки, якщо тільки він спеціально не відправив їх їй. Це не було свідомим захистом, який він встановив, скоріше, наслідком їхньої неякісної конструкції, але все одно Зоріан був задоволений кінцевим результатом. [А як же гроші? У мене скоро закінчаться заощадження, ти ж знаєш.]
[До кінця тижня я зможу дістати тобі близько 20 000 штук. Вистачить?]
[На інгредієнти? Звичайно, - підтвердив Зоріан.] [А якщо доведеться наймати експертів? Я не впевнений. Хороші експерти коштують дорого, особливо якщо ви наймаєте їх у стислі терміни або очікуєте, що вони будуть обережними. Сподіваюся, Каель погодиться нам допомогти, інакше мені, мабуть, доведеться найняти алхіміка.]
[Я залишу це тобі, - сказала матріарх. [Ти розумієш проблему набагато краще за мене.]
Запанувала коротка мовчанка, поки Зоріан і матріарх обмірковували, що сказати далі, якщо взагалі щось скажуть.
[Послухай, - раптом сказала матріарх. [Чи знаєш ти, що аранеї іноді розкидають невеликі пакети пам'яті у свідомість своїх самців?]
Зоріан моргнув. Що-що? Яке це має відношення до справи?
[Ні, - нерішуче відповів Зоріан. [Я не можу сказати, що я це знав.]
[Ну, так і є, - сказала матріарх. [Це досить хороший спосіб залишати таємні повідомлення, якщо ти знаєш, що робиш. Якщо розбити послання на досить маленькі шматочки і досить обережно вбудувати їх у мішені, то без ключа практично неможливо навіть знайти їх, не кажучи вже про те, щоб зібрати в єдине ціле...]
[Навіщо ти мені це розповідаєш? - запитав Зоріан.
[Про всяк випадок, - відповіла матріарх. [Самці аранеїв набагато менші за самок і дуже-дуже боягузливі. Вони бояться вогню і гучних звуків, як і будь-які інші тварини, і більшість ворожильних заклинань, призначених для вистежування аранеїв, не реєструють їх як один вид істот. Здебільшого, коли поселення аранеїв знищують, багато самців виживають після руйнування. Залишати повідомлення, закодовані в їхній свідомості, - хороший спосіб залишити послання з того світу].
Зоріан насупився. Отже, матріарх визнала, що засідка може піти не так... але навіщо їй залишати йому послання в такий обхідний, складний спосіб?
["Чому б просто не сказати мені?" - запитав він.
[Напевно, нічого страшного, - відповіла матріарх. [Ти й так занадто багато хвилюєшся. Це просто пересторога на випадок найгіршого розвитку подій. Новизна дасть тобі ключ, коли ти побачишся з нею наступного разу.]
Перш ніж Зорян зміг продовжити розмову, матріарх перервала зв'язок.
"Дуже по-дорослому", - пробурмотів Зоріан, кидаючи диск на ліжко поруч із собою. Проте, якою б дратівливою зараз не була матріарх, досі вона не приносила нічого, окрім користі, тож він вирішив надати їй презумпцію невинуватості. Можливо, вона справді мала вагомі причини для своєї потайливості.
Проте після цього перезавантаження, можливо, йому варто почати вживати власних заходів обережності. Про всяк випадок.
***
На залізничному вокзалі Кіорії Зоріан чекав. До прибуття Каеля та його доньки мав пройти певний час, а поки що Зоріан розважався, бавлячись з голубами, що снували на пероні.
Парадоксально, але на свідомість тварин впливати за допомогою психокінічних здібностей було і важче, і легше, ніж на свідомість людей. Складніше, тому що простіший розум було важче відчути і визначити, а легше, тому що їхні думки було легше розпізнати і підірвати, коли психік нарешті зміг встановити з ними зв'язок.
Голубів було не так вже й важко відчути - принаймні, якщо він мав пряму видимість на одного з них і міг присвятити всю свою увагу завданню - тому птахи мало що могли зробити, щоб захиститися від експериментів Зоріана. Він просто сидів на своїй лавці і систематично влучав у голуба за голубом, відпрацьовуючи свої навички. Іноді він просто намагався достукатися до їхнього рудиментарного розуму, не попереджаючи їх про своє втручання, іноді намагався повністю викрасти їхні почуття або маріонетково керувати їхнім тілом. Жодне з цих завдань не було надто успішним, але це було чимось, що могло вбити час, і він досягнув певного успіху. Після 50-го голуба або близько того він міг відрізнити голодного, хворого або хворого голуба від тих, які не були голодними. Він міг змусити голуба спіткнутися або завмерти на секунду, або налякати його так, що він тікав від нього якнайдалі.
Насправді, останнє було надзвичайно легко. Враховуючи, що ефект був майже ідентичний ефекту від "Страшна тварина", який він вивчив ще на другому курсі, він не повинен був дивуватися. Хоча це наштовхнуло його на думку... заклинання розуму, які впливали на тварин, не були обмежені так сильно, як заклинання, націлені на людей. Чорт забирай, деякі з них були у вільному доступі в бібліотеці академії! Було б непогано спробувати деякі з них під час одного з майбутніх перезапусків і порівняти результати з тим, чого він міг би досягти за допомогою психічних здібностей.
Наразі ж він зосередився на іншій ідеї - замість того, щоб відверто ляльководити голубом, він намагався просто зменшити його страх і вплинути на нього так, щоб він сам підійшов до нього. Це було набагато важче, ніж відлякати птаха. Голуби і так були схильні тікати за найменшої провокації, тож не потрібно було багато зусиль, щоб змусити їх бігти, але змусити їх наблизитися до незнайомої людини без їжі, яка постійно витріщалася на них, суперечило їхнім інстинктам.
Йому знадобилося більше двадцяти спроб, але він поступово навчився направляти голубів до себе. Нарешті, з 24-ї спроби, він знайшов голуба, достатньо безстрашного, щоб підіграти його грі. Він повільно підлетів ближче, а потім ненадовго злетів і сів на ту саму лавку, на якій сидів Зоріан.
Він воркував і дивився на нього, а коли Зоріан простягнув руку і підхопив його, не чинив жодного опору.
Успіх! Зоріан поліз у кишеню і запропонував слухняному голубу в руці хлібину. Такого зговірливого піддослідного треба було просто винагородити.
До того ж його досягнення було якраз вчасним, бо на станцію прибував потяг Каеля. Він поклав голуба на лавку і вийшов, щоб допомогти Каелю зійти з поїзда.
"Каель Тверінов? Я Зоріан Казінський, один з твоїх однокласників. Пані Зілеті прислала мене, щоб допомогти вам влаштуватися і показати вам місто. Не хвилюйтеся за вашу доньку, я знаю, як важливо бути обережним".
Каель пильно подивився на нього, перш ніж кивнути. "Я ціную вашу допомогу, містере Казінскі. Так само, як і ваше мовчання. Показуйте дорогу, якщо бажаєте."
"Це зовсім не проблема", - сказав Зоріан, створюючи плаваючий силовий диск і завантажуючи багаж іншого хлопця на платформу. "Зрештою, ми живемо в одному місці.
"Справді?" з цікавістю перепитав Каель.
"Ну, так. Або, принаймні, жили б, якби ти винайняв кімнату в тому місці, яке тобі порекомендувала пані Зілеті. Вона порекомендувала мені те саме місце, коли я сказала, що цього року приїжджаю з молодшою сестричкою, і шукав альтернативу академічному житлу".
"Твоєю сестричкою?" - перепитав Каель, перекладаючи Кану на руки. Дівчинка вивчала все навколо своїми яскраво-блакитними оченятами, але рішуче мовчала. "А чому ти взяв її з собою, якщо не секрет?" - запитав Каель.
"Наші батьки поїхали в подорож до Кота, і хтось повинен про неї піклуватися. І, що ж, цим кимось завжди був я в таких випадках. Я не дуже заперечую, насправді, і господиня, здається, добре ладнає з дітьми".
"Що ж, це велике полегшення", - сказав Каель. "Чесно кажучи, я дуже сумнівався, чи варто сюди йти, і трохи хвилювався, що пані Зілеті перебільшила любов своєї подруги до дітей, щоб мене зарахували до школи.
"Не думаю, що тобі є про що хвилюватися. Імайя, власниця закладу, здається досить чесною і доброзичливою. А я емпат, тож зазвичай можу розпізнавати людей на льоту".
Каель кинув на нього гострий, запитальний погляд.
"Занадто раптово?" запитав Зоріан. "Вибач, але я хотів спочатку прояснити ситуацію. Я знаю, що деякі люди не можуть змиритися з думкою, що хтось знає про їхні особисті емоції, але я не думаю, що зможу тримати це в таємниці від того, з ким я збираюся ділити дах на постійній основі."
"Якщо тебе не турбує те, що ти живеш з морлоком, то я не думаю, що маю право скаржитися на те, що ти емпат", - сказав Каель, похитавши головою. Він сумно подивився на дочку. "Чесно кажучи, я трохи заздрю. Кана майже завжди така тиха, що мені іноді хочеться зазирнути в її голову і дізнатися, про що вона думає".
Кана одразу ж обхопила своїми маленькими рученятами голову Каеля і швидко поцілувала його в щоку. Каель глузливо пирхнув і скуйовдив її волосся, а на його губах затанцювала усмішка.
"Кана - 1, Каель - 0", - подумав Зоріан. Може, вона й тиха, але Кана явно знала, як ефективно боротися зі своїм батьком.
Через кілька хвилин, коли момент минув, двоє хлопців відновили розмову в набагато менш стриманій манері, крига була успішно розбита.
***
На кухні Імайї було багатолюдно. Багатолюдно і гамірно. Між Зоріаном і Кіріель, Каелем і його донькою, Ільзою і Тайвеном, що завітали в гості, і, нарешті, самою Імайєю, кімната була заповнена настільки, наскільки це було комфортно, і в будь-який момент тут постійно велися щонайменше дві одночасні розмови. Як не дивно, Зоріан відчував себе комфортно, перебуваючи там. Раніше подібні зібрання його страшенно дратували, і він знаходив якусь причину, щоб вибачитися і піти якнайшвидше. Різниця, як він зрозумів, полягала в тому, що він більше не був на зборах незнайомих людей. Це був перший раз, коли він справді відчув свою приналежність до одного з них, замість того, щоб бути ледь терпимим непроханим гостем, якого постійно перевіряють на слабкість і погану поведінку.
Звичайно, він все ще залишався здебільшого мовчазним. Але це було комфортне мовчання.
"...а потім Хрюк і Мямля вдарили по ньому полярними променями і заморозили його намертво, - жваво розповідала Тайвен. "Не знаю, чи це справді вбило його, але вивело з ладу на достатньо довгий час, щоб ми змогли втекти. Це був найжахливіший досвід у моєму житті, скажу я вам. Я дуже рада, що там був Зорян - якби я обрала будь-якого іншого третьокурсника в якості наповнювача, я не думаю, що пережила б цю зустріч".
Зоріан засовався на своєму місці, йому було трохи незручно від такої похвали. Якби не він, Тайвен взагалі не зустріла б того троля, тож він не відчував, що зробив їй якусь послугу.
"Хоча це справді вражає, що Зоріан може зробити свій внесок у таку боротьбу, я змушена наполягати, щоб ти надалі не брала його з собою на дослідження підземелля", - сказала Ільза з веселою посмішкою. "Він тепер мій учень, і це буде виглядати абсолютно жахливо в моєму послужному списку, якщо я дозволю своєму учневі бути вбитим розлюченим тролем або якимось іншим чудовиськом відразу після підписання контракту.
"Е-е, так..." Тайвен намацала. "Ну, я не маю наміру спускатися туди якийсь час. Я повідомила про інцидент у поліцію, але на очищення, ймовірно, підуть місяці, а це місце зараз занадто небезпечне для мене і моєї групи".
"Мудре рішення", - кивнула Ільза. Потім вона перевела погляд на Зоріана. "Те саме стосується і тебе. Я не хочу, щоб ти так ризикував у майбутньому. Цього разу я проігнорую це питання, оскільки ти допомагав другові, а ситуація загострилася більше, ніж можна було очікувати, але відтепер вважай, що всі екскурсії в Підземелля заборонені до особливого розпорядження".
"Звичайно, - одразу ж погодився Зоріан, не маючи жодного наміру дотримуватися заборони.
"І я хочу, щоб ти радився зі мною, перш ніж робити щось подібне небезпечне в майбутньому", - попередила Ільза. "Чи є ще щось, про що я маю знати?
"Не зовсім", - відповів Зоріан. Ільза пильно подивилася на нього. Хм, можливо, він повинен кинути їй кістку, щоб відволікти її, перш ніж вона почне стежити за ним. "Ну, я буду регулярно зустрічатися зі своїм наставником аранеєю, але вона абсолютно нешкідлива. Вона й мухи не скривдить, хоч і є велетенським павуком".
"Ах, так, павуки", - сказала Ільза з явною неприязню. "Не хвилюйся, Імайя вже розповіла мені про твій... стан. Я хотіла поговорити з тобою про це, але почекаю, поки ми зустрінемося в більш приватній обстановці".
Зоріан кивнув, оцінивши розсудливість Ільзи. Каель все ще не знав про повну міру своїх розумових здібностей, і Зоріан не вважав, що зараз настав час розкривати їх. Він був трохи розчарований тим, що Імайя розповіла Ільзі про його "стан", не спитавши його дозволу. Це аж ніяк не було несподіванкою, але все одно розчаровувало.
"Мені цікаво, - сказав Каель. "Якщо твоя вчителька і мухи не скривдить, то що вона їсть? Я майже впевнений, що всі павуки - суворі м'ясоїди".
"Переважно щурами та бродячими собаками", - відповів Зоріан.
"Щурів?" з огидою перепитала Кіріель.
"Мені казали, що в Кіорії пацюки можуть виростати досить великими", - відповів Зоріан.
"Ще й як можуть", - підтвердила Тайвен. "Присягаюся, одного разу я бачила, як один з них переслідував кота, а не навпаки..."
"Вона просто розповідає рибальські байки", - швидко запевнила Імайя схвильовану Кіріель. "Я живу тут усе життя і ніколи не бачила нічого подібного.
"Звідки ти знаєш, що бездомні люди не входять до їхнього раціону?" - запитала Ільза.
"Згідно з "Новизною", ця ідея настільки ж вірогідна, як полювання групи людей на випадкового дракона, щоб отримати трохи м'яса на стіл - тобто, не дуже. Майже завжди навколо є легша здобич, - відповів Зоріан. "Не те, щоб аранеї були нешкідливими, зовсім ні, але якщо вони мене вб'ють, то не тому, що хочуть мене з'їсти".
"Новизна?" запитав Каель.
"Так звуть аранею, яка мене навчає, - знизав плечима Зоріан. "Ну, технічно її ім'я Ентузіастка Шукачка Новизни, але воно громіздке, і вона не заперечує, якщо я його скорочу".
"Це ім'я звучить безглуздо", - сказала Кіріель.
Зорян відкрив було рота, щоб сказати їй, що "Кіріель" теж дурнувате ім'я, як раптом передумав. З одного боку, краще було приберегти незрілі суперечки з нею, коли вони залишаться наодинці. З іншого боку, йому щойно спала на думку набагато кумедніша і диявольська ідея.
"Хочеш з нею познайомитися?" запитав Зоріан.
"Що?" перепитала Кіріель.
"З Новизною. Хочеш з нею познайомитися?"
Кіріель мовчала, обдумуючи відповідь. "Не знаю. Я не люблю павуків. Вони огидні."
"Ну добре, - знизав плечима Зоріан. "Я просто подумав, що ти вхопишся за шанс зустрітися з представником відлюдницької раси магічних істот, з якими мало хто з людей може похвалитися розмовою. Можливість, що випадає раз у житті, і все таке. Але, гадаю, я розумію..."
"Гм, ну..." Кіріель завагалася. "Взагалі-то, я передумала. Вона ж не спробує мене торкнутися, правда?"
Звичайно, вона збиралася спробувати доторкнутися до неї. Новизна хотіла доторкнутися до всього. За її власним зізнанням, одного разу вона засунула одну з ніг у відкрите полум'я, щоб подивитися, що станеться.
"Я впевнений, що вона буде триматися на відстані, якщо ти ввІхливо попросиш", - сказав їй Зоріан.
Як він зберіг вираз обличчя після того, як сказав їй, він цього ніколи не дізнається. Іноді він дивував навіть самого себе.
Після цього розмова ще деякий час тривала, але врешті-решт почала згасати. Ільза і Тайвен вибачилися і пішли, а Кіріель розважалася тим, що намагалася навчити Кану малювати. Звичайно, на відміну від Кіріель, Кана була типовою дитиною з відповідними віку (тобто жахливими) здібностями до малювання, але ні Кіріель, ні Кану це, здавалося, не бентежило. Зоріан вибачився і пішов до своєї кімнати, щоб подивитись, чи вдасться йому попрацювати до того, як за ним прийде Кіріель.
Але цього не сталося - не минуло й хвилини, як він сів на ліжко, як з'явився Каель і постукав у дверну раму, щоб привернути його увагу.
"Я не завадив?" - запитав він.
"Ні, я просто думав, чим би мені зайнятися. Тобі щось потрібно?" - запитав Зоріан.
"Типу того", - відповів Каель. "Я прийшов сказати тобі, що тобі більше не потрібно ходити навколо питання про твою магію розуму. Я вже зрозумів, що ти не просто емпат.
"Кіріель сказала тобі, чи не так? Зоріан зітхнув.
"Не стільки розповіла, скільки дала мені достатньо підказок, щоб я здогадався. Вона балакуча дитина. Але не треба на неї сердитися, я ж не збираюся злитися на тебе тільки через те, що ти вчишся читати чужі думки".
"Дякую, - сказав Зоріан. "Хоча, чесно кажучи, було б трохи лицемірно з твого боку уникати мене за те, що я займаюся забороненою магією, пане молодший некромант".
Каель одразу ж шоковано відсахнувся і подивився на нього широко розплющеними очима. "Щ-що!? Не може бути..."
Зоріан жестом наказав йому замовкнути, і Каель одразу ж замовк і подивився в коридор, щоб переконатися, що їх ніхто не підслуховує. Зоріан знав, що ні, він відчував, що всі інші мешканці все ще були на кухні. Закінчивши перевірку, Каель швидко зайшов до кімнати і зачинив двері, важко на них налягаючи.
"Як?" - запитав він. Наразі в його голосі прозвучало більше паніки, ніж погрози, але Зоріан знав, що це може змінитися в будь-яку мить, якщо він не отримає задовільної відповіді.
Ти знаєш заклинання "таємничий замок"? запитав Зоріан.
"Я... так", - відповів Каель, все ще звучачи дещо ошелешено.
"Тоді замкни двері, а я подбаю про те, щоб ми були в безпеці від будь-яких випадкових ворожінь", - сказав Зоріан і одразу ж почав накладати на кімнату тимчасовий захист від ворожінь. У ньому не було нічого особливого, але він відверне прості спроби підглядання і, сподіваюся, сповістить його, якщо на них націлиться щось більш складне. Не те, щоб він справді думав, що це їм знадобиться, але це була хороша практика, а обережність ніколи не буває зайвою.
Через 5 хвилин кімната була настільки безпечною, наскільки Зоріан зміг зробити це так швидко, а Каель виглядав все більш нетерплячим. Зоріан вирішив продовжити. Він відкрив рота і почав говорити.
"Дозвольте мені розповісти тобі історію про втрачений час і місяць, який ніяк не хоче закінчуватися..."
***
Неоплачувана підліткова праця була віковою традицією серед магів. Хоча стародавня система учнівства була значною мірою замінена спеціалізованими магічними академіями, і якість підготовки молодих магів значно покращилася, існували речі, яких просто неможливо було навчитися в класі. Для таких речей магу потрібен був наставник - хтось, хто покаже йому хитрощі ремесла, навчить його унікальним навичкам і заклинанням, які він розробив і якими не хотів ділитися з іншими, або просто зведе його з потрібними людьми. Зазвичай у таких наставників було багато роботи, яку вони вважали недостойною для себе, в ідеалі - такої, яка б використовувала магічні здібності їхніх учнів і готувала їх до майбутнього покликання.
В ідеалі.
Прямуючи до класу, Зоріан на півгодини раніше за своїх однокласників, замислився над тим, що життя рідко буває ідеальним. На практиці багато роботи, яку давали учням, полягала у виконанні обов'язків, які їхній наставник вважав недостойними, або ж у різноманітній чорновій роботі. Обов'язки представника класу, наприклад, здебільшого були суцільною марною тратою часу. Під час попередніх перезапусків цей факт не надто турбував його - робота була досить легкою, якщо не ставитися до неї так серйозно, як Акоджа, - але цього разу у нього було так багато справ, що він обурювався, що на нього навалили ще й цей додатковий обов'язок. Можливо, йому не варто було вмовляти Ільзу взяти його учнем після цього перезапуску, але, що ж, що зроблено, те зроблено.
Він позіхнув. Він припускав, що сьогодні він просто роздратований, оскільки мало спав минулої ночі. Його розмова з Каелем буквально затягнулася на кілька годин, оскільки інший хлопець хотів знати абсолютно все і продовжував випитувати подробиці. Хоча Зоріан не заздрив хлопцеві, що той хотів отримати відповіді, і вважав цей час добре проведеним, він планував використати його для того, щоб прочитати дослідницькі завдання, які він зібрав від однокласників за дорученням Ільзи. Завдання, які він мав віддати Ільзі сьогодні, разом з виправленнями та рекомендаціями щодо оцінок. Він думав, що його знання з попередніх перезапусків зроблять завдання дитячою грою, але, очевидно, щось у їхніх масових змінах до цього перезапуску призвело до того, що Ільза видала зовсім інші теми для досліджень, і йому довелося фактично читати все з нуля. У підсумку він провів більшу частину ночі, розбираючись з цими дурницями, а потім йому довелося встати на півгодини раніше, ніж зазвичай, тому що він був представником класу.
Зазирнувши до класу, він побачив, що Акоджа вже всередині. Він закотив очі на її надмірну пунктуальність і відмітив її присутність у своєму маленькому табелі відвідуваності. Дошка була повна жахливих малюнків, любовних зізнань та іншого сміття, але він знав, що краще не витирати її зараз - чиста дошка була абсолютно непереборною для деяких ідіотів у його класі, і вони, без сумніву, знову влаштують безлад до того часу, як вчителька нарешті з'явиться. Хтозна, може, якщо він залишить її в спокої надовго, Акоджа подбає про неї з власної ініціативи, як вона іноді мала звичку робити.
Першими прийшли, на диво, Анека та Армі - (не)знамениті близнюки Ашіраї, які зазвичай не були ранніми пташками, - Анека та Армі. У родині Ашіраї постійно народжувалися споріднені духом близнюки, і дві сестри, з якими Зоріан навчався в одному класі, не були винятком. Зоріан думав звернутися до них по допомогу ще тоді, коли думав, що пов'язаний душею з Заком, або принаймні розпитати їх про механіку зв'язку душ, але врешті-решт вирішив, що це буде погана ідея. З одного боку, сім'ї магів, як правило, ревно оберігали свою сімейну магію, і було очевидно, що сім'я Ашіраї намагалася стати офіційним Родом з власною магічною спеціалізацією, зосередженою навколо їхніх душевних зв'язків. Занадто уважне розпитування про їхній сімейний стиль могло закінчитися ефектним вибухом, а Зоріан не хотів ризикувати, з петлею часу чи без неї. Друга проблема полягала в тому, що близнюки були ненадійними. Ненадійні на рівні Бенісека. Вони були маленькими хіхікаючими дурочками, які нічого не сприймали всерйоз і не мовчали б, навіть якщо б він їм заплатили.
Ні, з його боку, безумовно, було розумно триматися від них подалі.
Наступним прийшов Каель, який, вочевидь, не міг заснути після вчорашніх одкровень, і врешті-решт вирішив просто прийти раніше. Вони недовго розмовляли, перш ніж морлок вирішив піти на своє місце, але Зоріан вже бачив, що найближчим часом його чекають нові допити. Чудово. Він уже й забув, наскільки допитливим і зацікавленим у часовій петлі був Каель, коли востаннє дізнався про неї.
Наступними були відмічені Браям, Наїм та Едвін. Браям помахав йому рукою, коли той проходив повз нього, іншою рукою він тримав свого знайомого вогнедишника, а Наїм та Едвін були надто поглинуті своєю розмовою, щоб помітити його. Зоріан не дуже заперечував, не те щоб він знав когось із них дуже добре. Наїм був магом у першому поколінні, як і Зоріан з Акоджею - дитина якогось солдата, що дослужився до звання генерала після потрясінь, спричинених війною Осколків. Батьки Едвіна були големовими майстрами, і вони явно передали свій ентузіазм до ремесла Едвіну - він постійно возився з різними механізмами і робив креслення, навіть під час лекцій або в інший час, коли мав би зосередитися на чомусь іншому.
Наступною прийшла Рейні - рудоволоса загадка, яка перевелася до їхнього класу минулого року. Вона була стриманою, ввІхливою, надзвичайно привабливою, хорошою ученицею і категорично відмовлялася розповідати будь-кому про свою сім'ю чи походження. Єдиною, хто знав щось конкретне про Рейні, була Кіана, ще одна його однокласниця, і вона була рішуче налаштована мовчати.
І так тривало, учень за учнем, поки список не завершився, і він нарешті зміг прослизнути всередину і спробувати трохи відпочити перед початком уроків. Він неуважно стер дошку одним закляттям зміни, від чого крейда просто відшарувалася від поверхні і впала на підлогу, і сів чекати.
***
"Ні, Бене, ти не можеш здати роботу через тиждень, - пробурчав Зоріан. "Дедлайн був учора. Я повинен здати їх Ільзі сьогодні. Хіба ти не бачиш проблеми?"
"Облиш, Зоріане, для цього й існують друзі", - поскаржився Бенісек. "Що доброго в тому, що твій найкращий друг є старостою класу, якщо ти не можеш попросити його зробити тобі поблажку?"
"Ти не просиш про послугу, ти просиш місяць", - сказав йому Зоріан, дивлячись на нього рівним поглядом. "Я не можу допомогти тобі в цьому відношенні.
"Але я дуже, дуже не можу отримати ще одну незадовільну оцінку", - сказав Бенісек, з надією посміхнувшись.
"Важко", - сказав Зоріан. "Гадаю, тобі варто було подумати про це, перш ніж вирішити повністю відмовитися від чергового завдання від Ільзи. Ти ж знаєш, що вона терпіти не може, коли учні бойкотують її домашні завдання.
"Вона просто смішна!" сказав Бенісек. "Що це за вчителька, яка дає три завдання в перший тиждень року?"
"Хм", - втрутився новий голос. Зоріан мовчки підніс молитву до тих, хто все ще слухав на духовних планах, щоб вони перервали розмову. Він був серйозно готовий задушити Бенісека, щоб той заткнувся. Йому не вперше доводилося терпіти цю розмову, але зазвичай він не був таким втомленим, коли мав справу зі своїм... начебто другом. У цей момент він чесно переосмислював свій зв'язок з хлопцем.
Як виявилося, перервала розмову Неолу, хоча Кіана та Джейд також стояли позаду неї. Усі троє тримали в руках аркуш паперу.
"Я знаю, що крайній термін здачі завдання був учора, але я хотіла запитати..."
"Якби ви могли здати його зараз?" закінчив Зоріан.
Вона несамовито кивнула і простягнула йому аркуш.
"Ні", - застиг Зоріан.
"Серйозно?" втрутилася Джейд. "Ти збираєшся зробити з цього велику справу?"
"Так?" риторично запитав Зоріан.
"Чому б нам просто не залишити це тут, - сказала Кіана, кладучи своє завдання на його стіл, - і ти зможеш вирішити, чи хочеш ти з ними возитися, коли Бенісек перестане тебе дратувати і ти трохи заспокоїшся".
"Агов!" - запротестував Бенісек.
"Звичайно", - знизав плечима Зоріан. "Зробіть це".
Зоріан терпляче спостерігав, як вони втрьох залишили свої завдання на його столі і вийшли з класу, дочекався, коли Бенісек нарешті відмовився від спроб переконати його... написати за нього завдання Бенісека, як він припускав? І тоді він спокійно витягнув ручку з рюкзака і написав "не здав завдання вчасно" у верхній частині кожного аркуша паперу, перш ніж безцеремонно запхати їх до рюкзака разом з іншими завданнями. Там Ільза вирішить, що з ними робити.
"Чому ти досі тут, Ако?" зітхнув Зоріан, звертаючись до останнього, хто залишився в кімнаті. "Твоє завдання було бездоганним, якщо це те, що тебе турбує".
"Я рада, що ти вирішив прийняти цю посаду від мене", - сказала вона. "Я не думаю, що змогла б витримати ще один рік. Коли я погодилася на цю посаду на першому курсі, вчителі сказали, що це привілей. Що є переваги для представника класу. Що це викликає повагу. Але це все було обманом, і на той час я зрозуміла, що ніхто не був настільки дурним, щоб забрати у мене цю посаду".
"Гей..." - злегка заперечив Зоріан.
"Я не кажу, що ти дурень, що погодився на цю посаду, - одразу ж уточнила вона. "Ти погодився на неї, бо вона йшла в комплекті з навчанням в Ільзи. Ти був набагато розумнішою, ніж я".
"Скоріше менш наївний", - сказав Зоріан. Вона здригнулася від його зауваження; мабуть, він влучив надто близько, щоб її заспокоїти. "Навіщо ти докладала стільки зусиль, якщо ненавиділа цю посаду? Чому просто не бойкотувати все це?"
"Тому що це було б неправильно", - заперечила вона. "Не варто ухилятися від своїх обов'язків. Адже я взяла на себе обов'язки представника класу як свою відповідальність".
Зоріан недовірливо подивився на неї.
"Що?" - запитала вона. Зухвало. Викликаючи його сказати їй, що вона помиляється.
"Нічого", - відповів Зоріан. Він не хотів сперечатися з нею. З тих пір, як він почав розвивати свою емпатію, він ставав все більш впевненим, що вона закохана в нього. Не сильно, але вона була закохана. І хоча він зовсім не відповідав на її почуття, він також не хотів її емоційно образити. А він би зробив їй боляче, якби почав говорити з нею відверто - вони були двома дуже різними людьми, з різними світоглядами та ідеалами, попри те, що Акоджі здавалося, що вони схожі.
"Послухай, Ако, - сказав він, підводячись зі свого місця. "Я провів більшу частину минулої ночі, читаючи завдання, і я не найкраща людина, з якою можна вести філософську дискусію. Може, перенесемо на інший день?"
"Не варто було відкладати до останнього дня, - сказав Акоджа. "Це майже так само погано, як і те, що зробили ті троє".
"Ні, не так", - не погодився Зоріан. Він взяв рюкзак в одну руку і підвівся зі свого місця. "І неввІхливо так говорити проповіді. До зустрічі, Ако."
"Зачекай!" - сказала вона. Зоріан раптом відчув хвилю нервозності, що виходила від неї, а те, що вона заламувала руки під столом і дивилася куди завгодно, тільки не в його бік, довершило враження. "Я... ми можемо поговорити? Не зараз, але... мені б хотілося почути твою думку щодо одного питання".
Дідько. Такого ще ніколи не траплялося в жодному з перезапусків. Що її розлютило? Він дуже сподівався, що це не освідчення в коханні, він не міг дозволити собі такої драми зараз.
"Це може почекати до наступного тижня?" - запитав він. "Я буду дуже зайнята наступні кілька днів".
"Так", - негайно погодилася вона. "Чудово. Мені все одно треба зібратись з думками на цю тему. Я... я скажу тобі, коли буду готова".
***
"Ви хотіли мене бачити? запитав Зорян, зазирнувши до кабінету Ільзи.
Ільза жестом запросила його зайти, надто зайнята потягуванням чаю, щоб дати словесну відповідь. Зоріан опустився в крісло для відвідувачів і швидко передав їй усі завдання, які він зібрав у студентів. Вона кинула на них погляд, перш ніж відклала вбік і зробила ще один ковток зі своєї чашки.
Близько хвилини вона просто мовчки розглядала його. Нарешті, вона поставила чашку і зітхнула.
"Я хотіла поговорити з тобою про твої експерименти з магією розуму, - сказала вона, барабанячи пальцями по столу. "Я впевнена, що ти знаєш про досить нелегальний характер більшості видів магії, що впливає на свідомість, але оскільки це продукт вроджених здібностей, а не доступу до заборонених заклинань і літератури, то можна зробити деякі винятки. Асоціація Емпатів докладає великих зусиль, щоб розмежувати емпатію та читання думок, і стверджувати, що одне є лише логічним продовженням іншого... новим явищем. І більш ніж трохи суперечливо. Тим не менш, моє обережне дослідження цього питання виявило, що між цими двома здібностями дійсно існує зв'язок, тому твоя історія має під собою підстави".
"Технічно, емпатія і читання думок дійсно відрізняються. Емпатія - це пасивна навичка, яка не потребує ментального втручання, тоді як читання думок вимагає від людини активного вторгнення у свідомість іншої людини, - пояснив Зоріан. "Просто кожен емпат здатен читати думки за умови відповідного тренування".
"О? Цікаво, - сказала Ільза. "Дивно, що більше магів ще не натрапили на цей факт".
"Я думав про це, взагалі-то, - сказав Зоріан. "Аранеї народжуються зі здібностями. Вони розмовляють один з одним телепатично, це їхній звичайний спосіб спілкування, вони влаштовують телепатичні бійки в дитинстві, вони використовують його для полювання на здобич, для чого завгодно. Цілком природно, що вони вдосконалюють і розвивають цю здатність, експлуатуючи її до логічної крайності. З іншого боку, людські емпати рідкісні і поодинокі, тому більшості з них доводиться, так би мовити, заново відкривати для себе колесо. Не допомагає і те, що мало хто готовий дозволити комусь читати свої думки, тому будь-яке "тренування" майже напевно є незаконним. Тож більшість людей, які відкривають у собі латентні телепатичні здібності, або мовчатимуть про це, або стають відвертими злочинцями. Напевно, є чимала кількість емпатів, які виявили цей факт, але вони, звичайно, нікому в цьому не зізнаються".
"Чудове міркування, - похвалила Ільза. "І, власне, я хотіла поговорити з тобою саме про підготовку партнерів для тренінгу. Я розумію, що твоя сестра вже погодилася допомагати тобі у тренуваннях, але я так розумію, що бажано мати якомога більше різноманітних мішеней, на яких можна було б тренуватися, чи не так?"
"Так, - погодився Зоріан.
"Хочеш вір, хочеш ні, але один з учнів попросив, щоб хтось допоміг йому відпрацювати навички магії розуму. Зрозуміло, що ніхто з викладачів не бажає, щоб студент морочив їм голову. Але просто відмовити йому... політично неможливо".
"Ви хочете, щоб я втрутився і зайняв місце викладача, - припустив Зоріан.
"Це було б корисно для вас обох", - сказала Ільза. "Тобі потрібна мішень, на якій можна тренуватися, і ви обидва більш кваліфіковані, щоб допомогти один одному, коли справа доходить до магії розуму, ніж будь-який з викладачів, яких має в своєму розпорядженні академія.
"А якщо інший учень буде проти?" - запитав Зорян. "Я маю на увазі, що він міг захотіти попрактикуватися на комусь, але це не означає, що він готовий дозволити комусь іншому попрактикуватися на собі".
"Тоді це був не просто випадок, коли академія просто так відмовила у проханні, чи не так?" сказала Ільза, змовницьки посміхнувшись. "Але я дуже сумніваюся, що студент, про якого йде мова, здійняв би через це галас. Що скажеш?"
Зоріан задумливо хмикнув. Хоча існував ризик, що інша сторона може дізнатися про часову петлю з його думок, він володів деякими елементарними ментальними захистами і був знайомий з обмеженнями читання думок. Поки він не дозволяв іншому студенту ритися в його довготривалих спогадах, з ним все було б гаразд. І йому було цікаво, як цей інший студент бавився в мага розуму.
“Alright, I’ll give it a try. Who am I going to be working with?”
“One of your classmates. Tinami Aope,” Ilsa said.
Zorian blinked. Tinami was… wait, of course it would be her. Aope were rumored to dabble in mind magic, among other things. Not all rumors were malicious nonsense. And it would explain why Ilsa knew about the request in the first place, come to think of it.
Besides, didn’t he promise to himself to introduce her to the aranea at some point to see what would happen? Yeah, he was totally fine with this.
***
"Гаразд, я спробую. З ким я буду працювати?"
"З однією з твоїх однокласниць. Тінамі Аопе, - сказала Ільза.
Зоріан моргнув. Тінамі була... зачекай, звісно, це була вона. Ходили чутки, що Аопе, окрім усього іншого, займається магією розуму. Не всі чутки були зловмисною нісенітницею. І це пояснювало, чому Ільза взагалі дізналася про прохання, якщо подумати.
До того ж, хіба він не обіцяв собі колись познайомити її з аранеєю, щоб подивитися, що з цього вийде? Так, він був абсолютно не проти.
***
Привіт, Тінамі, - привітався Зоріан, заходячи до порожнього класу, який Ільза зарезервувала для їхніх "уроків". "Я не завадив?
"Емм", - засовалася вона. "Взагалі-то я чекаю на зустріч з деким...
"Для практики магії розуму, так?" - запитав він. Її очі розширилися у відповідь. "Це буду я. Я буду твоїм партнером сьогодні, якщо ти погодишся".
"Я... не хочу здатися грубою, але я сподівалася на експерта..."
Тож Ільза не сказала їй, хто буде її навчати? Дивно.
"Я природжений маг розуму", - сказав Зоріан. "Я найближчий до академії експерт з цієї теми. Чому б нам не спробувати, і ти зможеш піти, якщо я не зможу тебе задовольнити, добре?"
Вона одразу ж почервоніла і відвела погляд, її почуття коливалися між збентеженням і обуренням. Можливо, йому слід було краще це сформулювати...
"Поганий вибір слів, давай зробимо вигляд, що я сказав щось інше", - швидко сказав Зоріан. "У будь-якому разі, я здивований, що ти не знала, хто тебе вчитиме. Що тобі про мене розповіла Ільза?"
"Лише те, що тобі теж потрібен хтось, на кому можна потренуватися", - тихо відповіла Тінамі. "Я не дуже заперечую. Я достатньо дисциплінована, щоб більшу частину часу не думати про чутливі речі".
"Я теж", - сказав Зоріан. "І я не дозволю тобі заглядати в мої спогади".
"Г-гаразд", - погодилася вона. "Я здебільшого просто хотіла попрактикуватися в телепатії та читанні думок. Заклинання не складно накладати, але їх використання вимагає багато практики.
"Що ж, не соромся, починай першою", - запропонував Зоріан.
Спеціально для цього випадку Зоріан вивчив уривки з книги з біології, що описували різні форми диких рослин, і просто читав їх подумки, поки Тінамі намагалася прочитати його думки. Це не тільки гарантувало, що він не розкриє Тінамі ніяких делікатних деталей, але й полегшувало її роботу. Набагато простіше читати чиїсь думки, коли вони виражені конкретними словами та реченнями, на відміну від плутаного потоку свідомості, з якого складається переважна більшість людських думок. Матріарх пояснила Зоріану, що читати людей, як книгу, просто неможливо, якщо тільки вони не читають буквально текст у себе в голові, як це робив він зараз - завжди існує велика кількість здогадок та екстраполяцій, і жоден читач думок не може повністю зрозуміти іншу розумну істоту.
Але вони могли підібратися до біса близько.
"Чому в твоїх думках повно інформації про рослини?" запитала Тінамі, насупившись.
Очевидно, Тінамі цього не знала. Тренування магії розуму в стилі Аопе було дуже грубим і зводилося до того, що дитину кидали в басейн і сподівалися, що вона не втопиться. Трохи розчаровує, насправді. Врешті-решт він перейшов до промовляння послідовностей чисел та уяви простих геометричних фігур.
"Гадаю, я маю вибачитися за те, що сумнівалася в тобі, - сказала Тінамі. "Ти справді знаєш свою справу. Хочеш спробувати зараз?"
Зоріан кивнув, а потім зосередився на ній, націлившись на блискучу зірку, яку він бачив перед собою через своє відчуття розуму, і з'єднався з її розумом.
[Ти впевнена, що готова?]
Вона зойкнула і підскочила на своєму місці. "Що?"
[Телепатичний зв'язок,] пояснив він.
"Але... ти не наклав закляття", - насупилася вона.
[Мені й не треба. Як я вже казав, я природжений маг розуму. Я можу відчувати всі розуми в моїй околиці і можу з'єднатися з ними, якщо захочу. Зараз я розмовляю з тобою телепатично, але якщо ти готова, я розширю свою свідомість до твоїх поверхневих думок].
Вона на секунду заплющила очі, але потім насупилася і знову розплющила їх.
"Зачекай, - сказала вона. "Я не розумію. Якщо ти встановив між нами телепатичний зв'язок, чому я не можу використовувати його, щоб говорити з тобою телепатично?"
[Я припускаю, що це працює, якщо використовувати для цього структуроване заклинання?]
"Ну так. Я маю на увазі, що існують різні "відправні" заклинання, які просто надсилають ментальне повідомлення комусь, але їх потрібно вимовляти знову і знову кожного разу, коли хочеш відправити щось цільовому адресату. Якщо ж ти хочеш провести з кимось справжню ментальну розмову, ти створюєш телепатичний зв'язок між ним і собою. Основна проблема полягає в тому, що люди часто не знають, як добре фільтрувати свої думки, і в кінцевому підсумку надсилають недоречні речі через цей зв'язок".
["Хм, думаю, можна сказати, що я постійно “надсилаю” повідомлення через зв'язок, який я встановив між нами. Боюся, я ще не знаю, як встановити двосторонній зв'язок, - задумливо промовив Зоріан. Аранея ніколи не згадувала про двосторонній телепатичний зв'язок, і в ретроспективі було очевидно чому - психік міг використовувати встановлений зв'язок, щоб відповісти телепатично, незалежно від того, хто був творцем зв'язку. Кожна аранея була псизіком, тож навіщо їм турбуватися про двосторонній зв'язок? Ймовірно, це було щось, що він мав з'ясувати самостійно. [У будь-якому випадку. Ти готова?]
"Так", - кивнула вона. "Можеш починати".
На відміну від нього, Тінамі не вдавалася до тексту чи цифр, а натомість намагалася уявити випадкову сцену зі свого життя настільки детально, наскільки це було можливо. Сцени були абсолютно звичайними - одна з лекцій Ільзи, беззмістовна розмова між Джейд і Неолу, коли вони розмовляли поруч з Тінамі, прогулянка вулицею... все це було дуже наочним, але все одно дуже складним завданням. Його молодшу сестру було ще важче зрозуміти, за іронією долі, тому що вона не намагалася нічого від нього приховати - її розрізнений потік думок було майже неможливо розібрати, якщо тільки він не втягував її в розмову і не змушував зосередитися на одному конкретному питанні.
"Гаразд, я офіційно заздрю, - надулася Тінамі. "Я три роки займалася цим з мамою та її подругами, і в мене навіть близько не вийшло".
"Не засмучуйся, - сказав Зорян. "Я маю... несправедливу перевагу.
"У мене теж", - сказала Тінамі. "Моя сім'я з покоління в покоління займалася магією розуму, і я маю їхні поради. Прикро усвідомлювати, як багато може означати чистий талант у такій сфері, як ця."
"Справа не лише в таланті, - сказав Зорян. "У мене теж є вчитель, який протягом багатьох поколінь практикував магію розуму".
Вона підняла на нього брову. "Таких не так вже й багато", - зауважила вона. "Я впевнена, що моя мати дізналася б, якби хтось із наших суперників прийняв нового учня.
"Ти маєш на увазі, не так багато людей, - посміхнувся Зоріан. "Твоя мама точно не дізнається, якщо тільки вона не стежить за численними колоніями телепатичних павуків, розкиданих по всій Алтазії.
Тінамі мовчки дивилася на нього кілька секунд, а потім схвильовано нахилилася до нього.
"Телепатичні павуки? Ти маєш на увазі... ти справді зустрічав одну з легендарних араней?"
Легендарних? Зоріан ледь не розсміявся, але припустив, що павуки дуже добре вміють приховувати себе. Хоча були люди, які знали про них, дуже мало хто, схоже, був готовий афішувати свої зв'язки з колоніями аранеїв. Зоріан не думав, що це було пов'язано з залякуванням з боку аранеїв (або, принаймні, не тільки з цим) - швидше за все, маги, які були "в курсі", просто хотіли зберегти свою монополію на бізнес з аранеями і не хотіли, щоб до них втручалися маги-конкуренти і вимагали свій шматок пирога.
"Її звуть Ентузіастична Шукачка Новизни, - сказав Зоріан. "Хочеш з нею познайомитися?"