Зоріан прокинувся у своєму ліжку в Циріні, а Кіріель побажала йому доброго раночку у своїй чарівній манері. Він був роздратований і на себе за те, що не приділяв більше уваги оточенню, і на невідомого зловмисника, який його вбив. Він пережив усі ці небезпечні ситуації, коли він був на межі життя і смерті, тільки для того, щоб бути вбитим простим підступним нападом.
Він їхав потягом, замальовуючи у своєму блокноті креслення магічних предметів. Здебільшого це були банальні речі, як-от тарілки, що підтримували постійну температуру їжі, або вибухові пастки, які спрацьовували самі по собі при виконанні певних умов, але він бавився ідеєю створення манекена для тренувань. Він знайшов комбінацію заклинань зміни, яка мала б дозволити йому створити манекен з дерев'яних обрізків і ґрунту, але створення анімаційного ядра було непростим завданням. А потім, навіть якщо йому це вдасться, йому доведеться розробити схему захисту, яку потрібно буде викарбувати на поверхні манекена, щоб він не розпався, коли він почне кидати в нього заклинання... можливо, вибуховим способом, обсипаючи його дерев'яними уламками та шрапнеллю. Йому, мабуть, варто було б також додати хоча б слабку функцію самовідновлення, щоб манекен не розвалився від мікротріщин і тому подібного...
Він не сподівався закінчити цей проект під час поточного рестарту.
У всякому разі, цього разу Зоріан не став довго чекати, перш ніж зв'язатися з аранеєю. Зайшовши до себе в кімнату, він з годину майстрував жезл з магічними ракетами для елементарної самооборони, а потім стрімко рушив у напрямку найближчого входу до Підземелля.
На відміну від своїх попередніх спроб шукати аранеїв, він не просто ходив і сподівався натрапити на їхніх розвідників - він намагався відчути їхній розум за допомогою свого абсолютно нового чуття. На жаль, він не відчув нічого, окрім випадкового щура і...
Він зупинився, відчувши розум незвичайної сили одного з щурів попереду. Він подумки наказав своєму плаваючому ліхтарю на мить посилити світло і був винагороджений тривожним видовищем: щур пролетів повз його голову.
Цілу секунду Зоріан і пацюк стояли нерухомо і в нерішучості спостерігали один за одним, намагаючись визначитися з подальшими діями. Потім - обережно, нерішуче - пацюк простягнув до нього телепатичний зонд, намагаючись проникнути в його свідомість. На якусь мить Зоріан замислився над тим, щоб спробувати взяти його телепатично, але потім відкинув цю думку як дурну і ризиковану. Він був абсолютно не навчений телепатичному бою, а цей щур був лише каналом зв'язку для всього колективу головоногих щурів. Тож натомість він витягнув свій новенький заклинательський жезл і випустив у нього магічну ракету.
Щойно він потягнувся за паличкою, пацюк одразу ж кинув свій телепатичний зонд і спробував втекти. Він був надто повільний. Болт з приголомшливою силою врізався в крихітну істоту з гучним тріском, розтрощивши її кістки і розчавивши на пасту.
Ну, ось і все. Зоріан розширив свій розум, наскільки міг, намагаючись відчути решту колективу, але нічого не знайшов. Або цей був ізольованим розвідником, або решта мали якийсь спосіб ховатися від його сканування.
На той час, коли він вирішив рухатися далі, розчленоване тіло головоногого щура вже обволікала зелена, напівпрозора маса гелю, що повзла. Тварини, що патрулювали ці відгороджені стінами ділянки підземелля, були штучно створені, щоб бути менш небезпечними та агресивними, ніж їхні дикі побратими, але Зоріан ніколи не любив випробовувати долю і робив усе можливе, щоб обходити їх стороною, коли проходив повз них. Опіки від кислоти важко було вилікувати навіть за допомогою магії.
Коли він нарешті знайшов аранею, зустріч з нею його дуже розчарувала. Аранея, яку він зустрів, була однією з тих, що не вміють розмовляти з людьми, тому йому знадобилося 10 хвилин телепатичної пантоміми, після якої у нього розболілася голова, а коли матріарх нарешті з'явилася, вона фактично наказала йому забратися геть на кілька днів, поки вона не змириться з вмістом пакета пам'яті.
Несподіваний поворот подій, але він сподівався, що матріарх удосконалила свій пакет пам'яті на щось, що могло б переконати її минуле "я" трохи швидше, ніж минулого разу. Матріарх була трохи настирливою і зарозумілою, але було приємно поговорити з кимось про часову петлю. Крім того, правда полягала в тому, що він мало що міг зробити, щоб розгадати таємницю часової петлі без допомоги аранеї, окрім як постійно набиратися магічних навичок і тримати очі відкритими.
Повертаючись до своєї кімнати, щоб проспати новопридбаний головний біль, він намагався придумати спосіб, як швидше просунутися в магічному навчанні. Йому потрібен був учитель. Той, хто був би готовий навчити його заклинань, які більшість інструкторів вважали б надто небезпечними для таких, як щойно атестований учень. Хто ж міг би... ох.
Це може спрацювати.
***
Наступного дня, коли Тайвен прийшла завербувати його до своєї маленької каналізаційної експедиції, вона застала його на одному з тренувальних майданчиків Академії, замість того, щоб спати у своїй кімнаті, де він відпрацьовував бойові заклинання. Він міг би легко захиститися від її ворожильних заклинань, але те, що вона вистежила його, було частиною плану: він сподівався завербувати її як спаринг-партнера, а можливо, і вчителя.
Він завжди думав, що пережив (несвідому) відмову Тайвен від нього, але, мабуть, якась затаєна образа залишилася, бо він помітив щось дуже важливе під час попереднього перезапуску. Щось, що він мав би помітити набагато раніше, якби не ігнорував її несвідомо і не відштовхував. Тайвен була зовсім не проти допомогти йому, особливо якщо ця допомога була якось пов'язана з боєм. Чому він наполягав на вивченні бойової магії наодинці, без інструктора, коли дружив з людиною, яка спеціалізувалася саме на цій галузі магії?
І ось він був тут, ретельно кидаючи магічні ракети в ціль перед собою, намагаючись зробити їх якомога ефективнішими з точки зору мани. Він сподівався, що Тайвен сама запропонує йому допомогу, коли побачить, як він тренується, і не розчарувався. Щоправда, вона поставила умову.
"Отже, на завершення, я отримаю від тебе місяць навчання, безкоштовно, в обмін на те, що приєднаюся до тебе на цій твоїй каналізаційній прогулянці?" - запитав Зоріан.
"Ага!" радісно відповіла Тайвен, виглядаючи дуже задоволеною собою. Зоріан здогадувався, чому - вона знайшла спосіб змусити його піти з нею, і все, що для цього знадобилося, це пообіцяти зробити те, що вона і так збиралася зробити.
"Гадаю, це нормально", - сказав Зоріан, подумки обмірковуючи, як йому слід до цього поставитися. Звісно, він міг би просто піти за ними і дозволити їм трохи поблукати - саме цього від нього очікувала Тайвен, і він був майже впевнений, що аранея не буде "атакувати", поки він присутній. Однак після деяких роздумів він вирішив піти іншим шляхом. "У мене є прохання. Я спілкуюся з колонією розумних павуків, що живуть у каналізації, і у мене закрадається підозра, що саме вони нібито забрали годинник. Я хотів би спробувати поговорити з ними, перш ніж ти підеш і почнеш палити речі".
Тайвен з цікавістю подивився на нього. "Ти дружиш з купою гігантських павуків, що живуть у каналізації?"
"Майже так", - погодився з нею Зоріан. Він би назвав аранеїв не друзями, а знайомими та союзниками, але їй не треба було цього знати. "Сподіваюся, ти і твої друзі зможете зберегти це в таємниці? Впевнений, ти розумієш, чому поширення цієї інформації може спричинити проблеми як для мене, так і для павуків".
"Не хвилюйся, я не пліткарка, - зневажливо сказала Тайвен. "І я ще не бачила, щоб Хрюк і Мямля розпускали якісь плітки, тож ми збережемо твою таємницю, о великий заклинателю монстрів. Думаєш, вони просто віддадуть нам годинник, якщо ми попросимо?"
"Якщо історія клієнта не вигадана, то так. Я не бачу, яка їм користь від кишенькового годинника. Але в будь-якому випадку, у мене до тебе прохання, перш ніж ти побіжиш у своїх справах".
"Так? І яке ж?"
"Навчи мене заклинання вогню, більш руйнівного, ніж вогнемет", - сказав Зорян.
"Наскільки великий у тебе запас мани?" одразу ж запитав Тайвен, анітрохи не збентежений таким проханням.
"Величина 12", - відповів Зоріан.
"Хм, трохи менше, ніж я думала, але досить пристойно", - сказала Тайвен. Зоріан вирішив промовчати про приголомшливу природу своїх природних запасів. "А які саме заклинання ти шукаєш?
"Бажано щось, що може вбити троля з одного пострілу", - відповів Зоріан.
Тайвен подивився на нього, як на божевільного. "Що? Таракане, ти ще занадто зелений, щоб ходити і битися з тролями. Що ти в біса собі дозволяєш?"
"Потіш мене, Тайвен, - зітхнув Зоріан. "До того ж, це чистий самозахист - я не збираюся ні з ким битися".
"Гм, - знизала плечима Тайвен. "Сказав хлопець, який у вільний час зустрічається з гігантськими павуками в каналізації. Гаразд, думаю, якщо ти збираєшся робити такі речі, тобі знадобляться сильніші заклинання за плечима. Втім, я сподіваюся, що незабаром отримаю пояснення з цього приводу".
"Після літнього фестивалю", - плавно погодився Зоріан.
"Я почекаю, - сказала Тайвен, боляче штовхнувши його в груди. "Є два заклинання, які підходять під твої критерії, хоча вони вб'ють троля, тільки якщо ти зможеш влучити ним в обличчя - вогняний болт і спопеляючий промінь. Вогняна стріла може влучити в ціль і коштує дешевше з точки зору використання мани. Промінь завдає набагато більшої шкоди, але й витрачає набагато більше мани, і вам доведеться потурбуватися про приціл".
"Навчи мене обом", - сказав Зоріан. Болт здавався йому чимось більш корисним для таких, як він, але йому також потрібна була сира сила.
"Ти впевнений, що маєш для цього навички шейпінгу, Таргане?" запитала Тайвен. "Тому що таке закляття не просто випарується, якщо у тебе не вийде - воно вибухне тобі в обличчя".
Зоріан глузливо пирхнув. "Повір мені, навички шейпінгу - це не те, чого мені бракує", - сказав він. Він підняв руку вгору, долонею до землі, і побажав, щоб частина пилу і бруду піднялася до неї. Сухий, пухкий матеріал, що покривав тренувальний майданчик, повільно піднімався до його руки розсіяним стовпом, зливаючись у шорстку сферу, коли вони досягали його долоні.
Коли він був задоволений розміром кулі, він направив долоню до однієї з мішеней і з силою спрямував масу бруду вперед, катапультуючи її в ціль. На жаль, імпровізована конструкція виявилася надто хисткою і розпалася на пил на півдорозі до мішені, тож частина ефекту була зіпсована.
Але це не зробило подвиг менш вражаючим для Тайвен.
"Чорт, це було до біса вражаюче, - сказала Тайвен. "Як ти зміг це зробити? Я не думаю, що зможу це зробити... Підняти камінь з землі, звичайно, але розсіяний матеріал, такий як ґрунт? Це досить складна вправа. Хм, якщо ти так добре володієш формоутворенням, то, гадаю, є ще кілька заклинань, яких я могла б тебе навчити..."
Зоріан посміхнувся. Це, безумовно, була гарна ідея.
***
Протягом наступних кількох днів, поки він чекав, поки Тайвен збере свою команду для подорожі в міську каналізацію, Зоріан отримав від свого подруги прискорений курс бойової магії. Тайвен напрочуд широко підійшла до цієї теми, вирішивши навчити його якомога більшій кількості різних заклинань, замість того, щоб обмежитися кількома, доки він не опанує їх досконало. Вона стверджувала, що у нього вже є ядро заклинань, якими він добре володіє, і що йому потрібна різноманітність і широта можливих варіантів більше, ніж новий козир у рукаві, але пізніше зізналася, що випробовувала його, намагаючись виявити межі його навичок у формуванні. Яких вона так і не знайшла - Зоріан володів навичками формування краще за неї; кожне закляття, яке могла накласти вона, міг накласти і він.
Не всі заклинання, яких вона його навчила, були типово наступальними, як він очікував від неї. Деякі з них, такі як "павутиння", що дозволяло йому чіплятися за прямовисні стіни та інші стійкі поверхні, "пір'яний дощ", що дозволяло йому виживати при високих падіннях, або різні комфортні заклинання, що притупляли екстремальні температури та інші умови навколишнього середовища, можна було б правильніше класифікувати як заклинання виживання. Тим не менш, Тайвен наполягала на тому, що іноді саме навколишнє середовище становить для мага не меншу небезпеку, ніж його живі супротивники, і що йому необхідно знати ці заклинання, якщо він збирається вальсувати по підземеллю і подібним місцям.
Вона також була неабияк налякана відсутністю у нього захисних заклинань. Не просто відсутність будь-яких захисних бар'єрів, більш суттєвих, ніж базовий щит, хоча це її теж не тішило - ні, вона говорила про варди. Варди були досить марними, коли починався бій, оскільки вони були повільними, і мало хто з супротивників давав магу час, необхідний для їх створення під час бою, але Тайвен стверджувала, що вони абсолютно необхідні для мага, який розраховує вступити в бій. Якщо ви не потрапили в засідку або не були здивовані якимось іншим чином і знали, що незабаром вступите в бій, ви могли принаймні накласти кілька базових захисних заклинань, щоб підвищити свій опір заклинанням і протистояти деяким більш поширеним заклинанням. А якщо ви знали щось про репертуар заклинань вашого супротивника і його спеціалізацію? Тоді ви могли б по-справжньому зіпсувати йому день кількома заклинаннями на вибір. Це була причина, чому людство з кожним роком неухильно зазіхало на територію монстрів - більшість магічних істот мали лише кілька вроджених магічних трюків і здібностей на своєму боці, і якщо ви знали, які саме, то могли заздалегідь розробити ідеальну протидію для них..
На жаль, можна було накласти один на одного лише стільки вардів, поки вони не почнуть заважати одне одному і вся конструкція не зруйнується, а деякі з них за своєю суттю заважали роботі один одного, тож вміння ефективно комбінувати їх було чимось на кшталт спеціальних навичок. Сама Тайвен не дуже добре вміла поводитися з вардами, будучи більше зосередженою на нападі, тож для всього, окрім базових заклинань, їй довелося б шукати когось іншого.
Втім, більшість заклинань, яких вона його навчила, були різними наступальними та захисними енергетичними проекціями, здебільшого пов'язаними з вогнем та силою, а також деякими заклинаннями, заснованими на холоді та електриці. Крім усього іншого, Зоріан тепер міг застосувати знамените закляття вогняної кулі... рівно двічі, доки в нього не скінчилася мана. Не дуже корисно, чесно кажучи, але Тайвен стверджував, що будь-який маг, який вартий свого імені, повинен вміти кидати вогняну кулю, і що корисність таких заклинань природним чином зростатиме разом із запасом мани.
"Взагалі-то, мені цікаво... чи можна якось прискорити зростання запасів мани?" - запитав Зоріан. "Я знаю, що штучне збільшення має погані побічні ефекти, але чи існує якийсь метод тренування, який би прискорив природне зростання?"
Тайвен подивилася на нього, виглядаючи занепокоєною. "Технічно, так, - неохоче зізналася Тайвен. "Це так само просто, як використовувати заклинання, що вимагають багато мани, щоб постійно виснажувати свої запаси. Це призведе до надмірного зростання твоїх запасів. Однак таке неприродне зростання повністю зруйнує ваші поточні навички формування - твоє нормальне зростання запасів настільки повільне, тому що твоя душа стежить за тим, щоб контроль над маною не вислизнув з рук. Руйнувати свої навички формування лише для того, щоб прискорити зростання запасів, дуже недалекоглядно, Таргане. Будь ласка, не роби цього. Я б ніколи цього не зробила, і ти знаєш, що я не найвідповідальніша дівчина. Ти ж можеш почекати кілька років, поки вони виростуть самі по собі?"
Що ж, Зоріан мусив визнати, що на даний момент він не був підтиснутий часом. "Гадаю, це має сенс", - сказав він. "Гадаю, причина, чому запаси мани через деякий час вичерпуються, полягає в тому, що є лише така кількість сили, з якою душа може безпечно впоратися. Штучне збільшення ліміту після цього моменту псує навички формування магії без надії коли-небудь їх відновити. Не дивно, що всі рекомендують цього не робити - яким би доброякісним не був процес підвищення, результатом все одно буде більше сили і менше контролю над нею".
"Завжди існує компроміс між контролем і силою, - каже Тайвен. "Він просто не є очевидним більшу частину часу, оскільки дуже мало людей намагаються розвинути свої шейпінг-навички до їхніх меж. Багато магів думають, що мати більше мани - це завжди краще, оскільки ви завжди можете більше працювати над своїми вміннями формування, але збільшити запас мани без поганих побічних ефектів практично неможливо. Однак це не так. Незалежно від того, скільки часу вони витрачають на відточування своїх навичок формування, люди з величезними запасами мани просто не здатні виконувати деякі особливо тонкі заклинання - такі як просунута магія розуму, детальні ілюзії та складні конструкції змін."
"Стривай, ти хочеш сказати, що я втрачу можливість використовувати складні заклинання зі збільшенням запасу мани?" - стривожено запитав Зоріан.
"Ні, ні, я говорю про твої природні запаси мани - твої вроджені можливості до того, як ти почнеш збільшувати їх за допомогою регулярних заклинань. Про величину. Більшість заклинань, навіть дуже складних, розраховані на середніх магів - тобто від 8 до 12 рівня. Тобі 12, тож ти все ще комфортно почуваєшся в межах цього діапазону. Чорт забирай, я сула про одного конкретного мага 15-ї сили, який став до біса хорошим ілюзіоністом, так що навіть якщо ти трохи схибиш, то навряд чи це матиме значення".
Враховуючи, що реальна магнітуда Зоріана була 8, йому, очевидно, не було про що турбуватися. Проте це змусило його замислитися над Заком, у якого, схоже, величина була в межах 60-х. Як у схемі Тайвена з'явився такий жахливий коефіцієнт потужності?
"А як щодо людей з дійсно високою зоряною величиною?" - запитав Зорян. "Як високо ти можеш піднятися, перш ніж тонкі заклинання стануть неможливими?
"Я ніколи не бачила точних цифр, але гадаю, що десь на рівні 20 або близько того", - знизала плечима Тайвен.
"А як щодо дійсно високих чисел?" запитав Зорян. "Щось на кшталт 60?"
Тайвен моргнула, здавалося, спантеличений запитанням. "Ну, це було б абсолютно нелюдяно!" - сказала вона нарешті. "Хіба це взагалі можливо? У всякому разі, я не впевнена, що це було б добре, навіть для такого бойового мага, як я. Той, хто має такі запаси мани, повинен був би витратити на роки більше часу, ніж його однолітки, лише для того, щоб досягти базового рівня майстерності, який очікується від сертифікованого мага. Може, навіть ціле десятиліття, не знаю".
Зоріан подумав про те, яким відносним невдахою був Зак до часової петлі, і нахмурився. Він думав, що Зак був просто лінивим неробою, але, можливо, в цьому було щось більше? З іншого боку, у нього було відчуття, що Зак був особливим випадком. Ці нелюдські запаси мани були саме такими - повністю за межами людського діапазону. Він не знайшов жодних записів про таких людей у жодній книзі, а більшість експертів, до яких він звертався, категорично стверджували, що такі люди існують лише в міфах. Крім того, хоча Зак і був паскудним магом, йому вдалося отримати сертифікат, тож його величезні запаси мани явно не були такими каліцтвами, якими вони мали б бути.
Можливо, це була кровна лінія Дому Новедів? Можливо, та, що дала їхній родині величезні запаси, але не призвела до втрати контролю над собою. Звичайно, Новеда публічно стверджували, що не мають ніякої кровної лінії, але це було б не вперше, коли великий Рід брехав.
"Я не наважуюся навіть згадувати про це, - сказала Тайвен, вирвавши його з роздумів, - але якщо тобі справді відчайдушно потрібен короткочасний приріст мани, ти завжди можеш поглинати навколишню ману швидше, ніж можеш її засвоїти. Втім, я впевнена, що ти усвідомлюєш і недоліки..."
Зоріан кивнув. Існувало дві основні форми мани, доступні для мага: його особиста мана і навколишня, яка виходила з підземного світу. Особиста мана була чимось, чим володіли всі істоти з душею в різній кількості, і вона була налаштована на людину, яка її виробляла - вона легко підкорялася волі свого творця, і була вроджено більш гнучкою і керованою, ніж будь-що інше, що вони могли б використовувати для живлення своєї магії, оскільки ніколи не чинила опору зусиллям заклинателя, який намагався її сформувати. З іншого боку, навколишню ману було важче контролювати, і вона була токсичною для живих істот. Її було недостатньо, щоб убити мага лише за одноразове використання, але будь-яке значне, тривале використання призводило до хвороб і божевілля. Старі маги вірили, що мана навколишнього середовища була зіпсована ненавистю Світового Дракона до людства, і уникали її використання, але сучасні маги відкрили кілька хитрощів для її використання. Один з них полягав у використанні її для живлення предметів, у яких не було ні розуму, що піддається розбещенню, ні тіла, що може захворіти. Інший - асимілювати навколишню ману у власні резерви, нівелюючи її токсичні властивості. Хоча процес асиміляції був надто повільним, щоб живити реальні заклинання, можливість швидше регенерувати особисті резерви була досить корисною, щоб вміння поширилося далеко і широко. У наші дні кожного учня магії вчили, як це робити, разом з іншими основами заклинань.
"Я захворію, - сказав Зоріан. "І, можливо, збожеволію, якщо буду постійно ним користуватися".
"Правильно, - сказала Тайвен. "Регулярно використовувати сиру ману досить безглуздо, але якщо ти дійсно в скрутному становищі... що ж, краще провести кілька днів прикутим до ліжка з лихоманкою, ніж померти."
"Ти вже використовувала її раніше", - здогадався Зоріан.
Тайвен здивовано подивився на нього, ніби для нього було несподіванкою, що він здогадався про це. "Ну, може, один раз? Чи двічі?" Вона змінила позу, виглядаючи незручно. "Але про це краще мовчи, добре? Більшість бойових магів робили це кілька разів у житті, але інспектори Гільдії не приймають "всі так роблять" як виправдання.
Зоріан зробив жест над ротом, показуючи, що його губи запечатані. Не те, щоб вона не знала багато речей, через які у нього можуть виникнути проблеми.
"Давай просто повернемося до уроку, о великий вчителю, - сказав Зоріан. "Якщо вже ти так прагнеш навчити мене вогняних заклинань, що вимагають багато мани, як щодо вогняного вихору, про який я чув, що ти вмієш творити..."
***
Коли настав час, Тайвен і двоє її друзів дозволили Зоріану вести їх до території аранеїв. Вони вже намагалися, але так і не змогли визначити місцезнаходження годинника, що було не так вже й дивно, якщо його справді захопили аранеї - аранеї вже давно, ще до запуску петлі часу, вели тіньову війну із загарбниками, і їхні засоби захисту від ворожінь були першокласними.
[Ми знову зустрілися, Зоріане Казінскі,] - телепатично промовила до нього матріарх. Її оточували 6 почесних охоронців, хоча тільки двоє з них були видимі, а інші четверо висіли під стелею, перебуваючи під якимось закляттям невидимості. Зоріан знав, що вони там, лише тому, що відчував їхні думки. [І знову ти приводиш із собою додаткових гостей. Цього разу трьох. Якщо так триватиме й надалі, нам доведеться шукати просторіше приміщення, щоб розмістити їх усіх після ще кількох перезапусків].
[Смішно,] Зоріан відправив назад. [Але насправді це група, в якій я був, коли вперше зустрівся з аранеями. Тоді ми шукали годинник, який нібито був у вас, так само, як і зараз. Звучить знайомо?]
"Що відбувається?" - запитала Тайвен. Вона та двоє її друзів висіли ззаду, з острахом дивлячись на трьох павуків перед собою. "Чому ви просто витріщилися на них?"
Перш ніж Зоріан встиг щось сказати, матріарх почала розмахувати передніми чотирма лапами в повітрі, а потім заговорила.
"Що це за розмови про годинник?" - запитала вона, звернувши на Тайвена два своїх найбільших, спрямованих уперед ока.
Кілька хвилин пішло на пояснення і уточнення, але врешті-решт матріарх, здавалося, нарешті пригадала подію, про яку йшлося.
"О, тепер я пам'ятаю, - сказала вона. Хоча чоловік, про якого йдеться, звичайно, не був невинним перехожим, а "годинник" не є простим пристроєм для вимірювання часу - він напав на нашу павутину разом з кількома іншими головорізами і впустив свою прикрасу, коли ми їх прогнали".
[Він один із загарбників, - сказала йому матріарх телепатично, так що тільки він міг почути. [Або, принаймні, він працює на них. Кажеш, що бачив його? Чудово, ми нарешті маємо точку входу в організацію. Обличчя, ім'я та особистого контакту повинно бути достатньо, щоб дізнатися, де він живе... ти знаєш його ім'я, чи не так? Чудово. Сподіваюся, він назвав своє справжнє. Ти потиснув йому руку, коли погоджувався на роботу? Ні? Спробуй потиснути йому руку, коли віддаватимеш пристрій. Може, накладеш на нього закляття стеження, якщо знаєш, як...].
Якимось чином матріарх могла брати участь у двох окремих розмовах одночасно, розмовляючи вголос з Тайвен і двома її подругами, в той час як телепатично розмовляла з Зоріаном. Сам Зоріан не був так благословенний, і здебільшого слухав її пояснення Тайвен, щоб подумки поглинути те, що вона йому розповідала. Зрештою, вона, здається, зрозуміла це і перервала телепатичне спілкування з ним, дозволивши йому звернути увагу на те, що вона говорила Тайвену.
"...тож я не впевнена, для чого цей пристрій, але це явно якийсь магічний предмет, - промовила матріарх вголос. "Для нас, аранеїв, він марний, але ми добре знайомі з поняттям торгівлі. Ми сподівалися обміняти його на щось корисне для наших людських контактів, але оскільки його просить наш дорогий друг Зоріан, гадаю, ми віддамо його тобі як послугу. Я впевнена, що Зоріан нам віддячить... з часом".
"Е-е-е..." промовила Тайвен, невпевнено дивлячись на нього. "Ти... не проти, Тарган? Ти...?"
"Так, я не проти", - знизав плечима Зоріан. Хоча, наскільки він усвідомлював, він не був зобов'язаний матріархові за це ніякими послугами.
[Я сказала це лише для вигляду, - телепатично промовила до нього матріарх. [Було б дивно, якби ми просто так відмовилися від нього. До того ж, як на мене, ти віддячиш за мою щедрість тим, що допоможеш мені розшукати твого роботодавця, щоб ми могли вибити з нього інформацію...]
"Ікло Перемоги піде і принесе прикрасу", - промовила матріарх вголос, від чого один з двох видимих почесних вартових раптово шмигнув у темряву. "Я б попросила тебе застерегти свого роботодавця від подальшої агресії проти нас, але, мабуть, буде краще, якщо ти промовчиш про розмову з нами".
"Чому він напав на вас?" - запитала Тайвен. "Ти здаєшся мені досить милою".
"Більшість країн вбиває розумних монстрів, якщо вони потрапляють на їхню територію", - сказав Хрюк. Досі вони з Мямлею поводилися досить тихо, тож було трохи дивно почути, як він раптом заговорив. Тайвен кинула на нього брудний погляд за його зауваження. "Що? Я просто кажу, що йому не потрібна була причина. Для деяких людей їхня присутність була б достатньою образою".
"Все трохи складніше, - сказала матріарх. "Люди стикаються з іншими розумними расами, це правда, але це тому, що більшість з них дуже територіальні, кровожерливі, розглядають людей як їжу, або все разом. У випадках, коли це не так, люди виявляли готовність робити винятки і застосовувати більш... тонкий підхід. Є кілька драконів, які мають мирні стосунки з людьми, ящірки Блантірру вже давно є торговими партнерами людських народів, а багато відколотих держав, що межують з дикими землями, уклали таємні або не дуже таємні пакти з різними духами та кланами монстрів, що мешкають у межах їхніх номінальних кордонів".
"Ти багато про це знаєш, - зауважив Зоріан.
"Хоч про це мало хто знає, але ми вже досить давно мирно взаємодіємо з людством, - сказала матріарх. "Аранеї живуть у глибині підземелля відтоді, як існує це місто. Коли закладалися фундаменти, було розпочато кілька кампаній у локальні секції підземелля, щоб очистити його від загроз, що ховалися в ньому. Однак цей вакуум влади також дозволив слабшим расам, таким як аранеї, оселитися в цьому місці. Підземелля навколо мана колодязя, як ви, напевно, знаєте, є найкращою домівкою для магічних істот усіх порід, і конкуренція була запеклою. На щастя, хоча нам, аранеям, не вистачало грубої сили або руйнівних магічних здібностей деяких наших конкурентів, ми були набагато охочіше співпрацювати з людьми для нашої взаємної вигоди. Ми зв'язалися з деякими людьми, які були готові співпрацювати з нами, і надали їм інформацію про наших спільних ворогів - їхні сильні та слабкі сторони, де вони живуть, час їхніх нападів і пересувань... все, що було потрібно, щоб знищити їх, або принаймні послабити до такої міри, щоб ми могли закінчити роботу. Збір інформації завжди був нашою спеціальністю".
Зоріан був зачарований цією історією, і більш ніж трохи здивований тим, що матріарх захотіла розповісти все це перед Тайвен та її друзями. З іншого боку, Зоріан ніколи не казав їм, що аранеї читають думки, тож їхні думки були абсолютно незахищеними - матір, напевно, добре уявляла, наскільки ймовірно, що вони можуть завдати їй неприємностей. І вони не збиралися нічого про це пам'ятати, коли цикл закінчився.
"Хоча передача інформації людям допомагала і нам, і їм, ми рідко робили це безкоштовно - в обмін на наші секрети ми вимагали деякі з ваших власних. Наші союзники-люди використовували надану нами інформацію, щоб зробити собі ім'я і просунутися по кар'єрних сходах, а натомість вони навчили нас дечому з вашої магії і допомогли нам адаптувати її для власного використання. Озброєні нашою власною системою структурованої магії, аранеї зростали в силі та універсальності, зміцнюючи свою владу над цим регіоном і роблячи павутину, що жила під Кіорією, найпрестижнішою з аранійських павутин. Процвітання призвело до того, що їхня чисельність зросла, і вони відправили нескінченний потік колоністів і павутиння, що відкололося, в навколишній регіон, де вони продовжували виселяти або підкоряти кожну меншу павутину, яка їм зустрічалася. Але хоча ці аранеї покидали Кіорію в пошуках власної долі, ніде вони не мали такого престижу чи можливостей, які пропонувала Кіорія, і тому дивилися на свою материнську павутину із заздрістю та обуренням. Незабаром деякі з цих відщепенців об'єдналися і, озброївшись досвідом боротьби з меншими павутиннями за територію, вигнали материнське павутиння зі своєї батьківщини. Це був не останній раз, коли Кіорія переходила з рук в руки. Завойовників незабаром виселила інша група загарбників, а цю групу виселила ще одна, а потім їх виселили ми. Ми - п'ята павутина, яка утримує це місце, і хоча зараз наша позиція безпечна, будь-яка слабкість може викликати... неспокій у сусідніх павутинах".
"Хм", - сказав Зоріан. "Тож якби вас, гіпотетично кажучи, хтось повністю знищив, і ваша чисельність різко зменшилася?"
"Наші сусіди щонайменше здійснили б кілька розвідувальних рейдів, - відповіла матріарх. "Але в будь-якому випадку, я хочу сказати, що люди і аранеї не є і ніколи не були ворогами. Ну, за винятком деяких... окремих інцидентів. З обох сторін. Насправді, це була моя відкрита політика - заохочувати тісніші зв'язки між цією павутиною та людьми, що живуть на Кіорії. Я сподіваюся, що настане день, коли аранея зможе ходити вулицею над нами при відкритому денному світлі, як і будь-який інший громадянин".
"І я припускаю, ти сподіваєшся, що люди захистять тебе від зовнішніх загроз, як і всіх інших громадян, - сказав Мямля. Скажімо, від конкуруючих "павутин", які хочуть захопити вашу територію?"
"Зізнаюся, що така можливість досить сильно впливає на моє мислення, - зізналася матріарх. "Міська влада була б набагато менш схильна стояти осторонь і спостерігати, якби ми мали з нею усталені, офіційні стосунки".
"То це і є ваша вербувальна кампанія?" - запитала Тайвен. "Ви намагаєтеся перетворити нас на своїх агентів?"
"Більше контактів - це завжди добре", - сказала матріарх. "Але ні, я не намагаюся вас завербувати. Я просто відчула, що ви стурбовані зв'язком Зоріана з нами, і хотіла дещо заспокоїти ваші страхи. Так чи інакше, Ікло Перемоги повертається з кулоном, тож ми мусимо закінчити на цьому. Поговоріть із Зоріаном, якщо захочете поговорити з нами знову".
Звичайно, почесна варта матріарха незабаром повернулася з годинником. Зоріан наполовину очікував, що вона повернеться з годинником, затиснутим в іклах, але насправді вона повернулася, несучи якийсь шкіряний ремінь, повний мішечків по всьому тілу, в одному з яких знаходився годинник. На мить Зоріан здивувався, як вони це зробили, адже у них немає рук, але потім зрозумів, що поводиться трохи нерозумно. Матріарх вже казала, що вони торгували з людьми багатьма речами - це, мабуть, одна з них.
Вони швидко попрощалися з аранеєю і з призом у руках повернулися до свого роботодавця.
"Я не знаю, що й думати, - сказала Тайвен, коли вони відійшли від аранеї на деяку відстань. "Вони здавалися досить милими, але трохи тривожно дізнатися, що під містом живе ціла колонія цих істот, які смикають за ниточки бозна-скільки людей".
"Так, - тихо погодився Мямля. Зоріан зрозумів, чому Тайвен назвала його саме так - він мав звичку говорити дуже тихо, через що його мову інколи було дуже важко зрозуміти. "Ти знав, що Кіорія славиться своїм павутинним шовком? Купці, які його продають, не знають, звідки він береться в таких кількостях, і оголосили своє джерело комерційною таємницею. Більшість людей думають, що їм вдалося створити вид павука, який можна ефективно розводити, і десь захована гігантська ферма, але я думаю, що тепер цілком очевидно, звідки вони його беруть..."
Зоріан здебільшого тримався осторонь від розмови, поперемінно прислухаючись до їхньої розмови (коли вони говорили щось цікаве) та вивчаючи пристрій, який вони витягли з аранеї (коли не говорили нічого цікавого). За словами матріарха, це була якась магічна річ, схожа на кишеньковий годинник, але не кишеньковий. Стрілки не рухалися, а гвинтик, який мав би дозволити людині завести його, злився з корпусом і здавався просто декоративним горбком, поставленим там, щоб зробити ілюзію поверхнево переконливою. Він спробував направити в нього ману, але це не призвело до чогось суттєвого - пристрій, ймовірно, вимагав від користувача направляти ману дуже специфічним чином. Так робили багато складних магічних предметів.
Уроки з розгадування секретів магічних предметів, які дав йому Гаслуш, тут справді принесли свої плоди. З огляду на призначення, пристрій напрочуд легко піддався своєму призначенню - якщо говорити прямо, то це було обладнання для крадіжки зі зломом. Точніше, це був сканер вард, розроблений для того, щоб спрямовувати і посилювати ворожіння, призначені для пошуку слабких місць у складних схемах захисту, щоб їх можна було легше зламати або обійти. Їхній роботодавець, ймовірно, намагався знайти дірку в аранійському захисті.
Проте, хоча призначення пристрою було очевидним для його ворожильних заклинань, метод його роботи вперто залишався загадкою. Після кількох невдалих спроб відкрити корпус, не пошкодивши пристрій, він нарешті вирішив спробувати дещо... експериментальне. Він вичавив з долонь хмару мани - так, як робив це, коли зламував замки, - і спрямував її на просочування всередину пристрою через щілини та нещільні шви. Отримана інформація була нечіткою, але підказала йому, що нутрощі були заповнені латунними шестернями та кристалами. Вони, ймовірно, не були призначені для того, щоб їх відкривали. Як тоді...
А, так ось у чому був фокус! Стрілки годинника були не просто статичні - вони були нічим іншим, як зображенням, намальованим на скляній кришці. Зоріан притиснув палець до скляної кришки і просунув його всередину корпусу. Зсередини пролунало тихе клацання, а коли Зоріан послабив тиск, кришка одразу ж відчинилася, відкриваючи складний інтерфейс, повний циферблатів і значків. Дуже складний інтерфейс... він не збирався розбиратися в ньому за годину чи близько того, поки вони доїдуть до клієнта.
Він вирішив розібрати цю штуку, щоб подивитися, як вона працюватиме під час одного з наступних перезапусків.
***
Закінчення роботи пройшло без ускладнень. Зоріан вирішив не накладати на пристрій закляття стеження, оскільки не знав, наскільки він чутливий, і не хотів його зіпсувати. Це виявилося правильним рішенням, оскільки чоловік одразу ж наклав на пристрій кілька діагностичних заклинань, як тільки Зоріан передав його, одне з яких, як Зоріан знав, було призначене для виявлення простих відстежувальних заклинань. Після завершення операції Зоріан наполіг на тому, щоб вони потиснули один одному руки, стверджуючи, що в його селі це традиційно робиться після успішної угоди. Чоловік закотив очі і пробурмотів щось про йолопів, але все одно потиснув йому руку. Місія виконана.
Після того, як усі разом випили в найближчій таверні (Тайвен наполягала і не хотіла чути відмови), група розійшлася по домівках. Зоріан одразу ж знову спустився до каналізації і повернувся до аранеї.
["Пристрій взлому, кажеш?"] - запитала матріарх. [Це має сенс. Він і його друзі деякий час вешталися на краю нашої території, намагаючись залишатися непоміченими. Хоча я здивована, що він найняв купу студентів, щоб дістати його".]
"Так, я не знаю, про що він думав, - сказав Зоріан. "Як на мене, це дурна ідея."
["Ми дізнаємося за кілька днів, якщо все піде добре", - сказала матріарх. [Але є й інші речі, які ми повинні обговорити. Здається, під час попереднього перезапуску я говорила тобі, що натрапила на дуже важливу інформацію.]
"Так, - погодився Зоріан. "Мені цікаво, про що йдеться.
[Про загарбників. По-перше, твоя здогадка була правильною - вони справді з Улькваан Ібаса.]
"Я так і знав, - насупився Зоріан. "І що ж це було? Вони прагнуть помсти чи це просто опортунізм?"
["Трохи того й іншого", - відповіла матріарх. [Вони ображені на вас за своє вигнання і думають, що ви ослабли після того, як Війни Відколів і Плач знищили більшість ваших бойових магів. Але це не найголовніше. Важлива частина стосується питання настільки базового, що я, чесно кажучи, не знаю, чому ніхто з нас не подумав про це. А саме, чому саме вторгнення думало, що зможе завоювати Кіорію в першу чергу?]
Зоріан відкрив було рота, щоб відповісти "за допомогою петлі часу, ага", але швидко закрив його знову. За словами матріарха, це вторгнення готувалося задовго до початку часової петлі. Очевидно, що хтось, пов'язаний із вторгненням, врешті-решт потрапив у петлю часу і почав передавати їм інформацію, щоб зробити все це страшенно ефективним, але що було до цього? Не знаючи точного розташування оборонних споруд Кіорії, початкове бомбардування було б набагато менш руйнівним, ніж воно було. Не знаючи точної схеми охорони Академії та способів її обходу, їхній штурм був би практично приречений з самого початку. До того ж, матріарх стверджувала, що аранеї успішно утримували загарбників у підземному світі Кіорії ще до того, як сталася петля часу. Тож насправді у загарбників ніколи не було шансу взяти це місце під свій контроль.
"Можливо, вони й не збиралися", - сказав Зоріан. "Я маю на увазі намір завоювати його. Кіорія досить важлива для Ельдемара, але це не столиця і не промисловий центр. Це резиденція Гільдії магів Ельдемару і домівка найпрестижнішої у світі академії магів, але ні та, ні інша навряд чи співпрацюватимуть із загарбниками. Швидше за все, вони просто мали намір завдати якомога більшої шкоди. Тримайте магічну міць Ельдемара зайнятою, поки вони вторгнуться з основною частиною своїх сил в іншому місці."
[Ти дуже близько,] сказала матріарх. [Вони справді намагалися завдати якомога більшої шкоди місту, але це мало бути набагато більше, ніж просте відволікання уваги. Очевидно, дата літнього фестивалю є дуже магічно значущою. Це день у році, коли бар'єри між площинами буття найслабші. Власне, послаблення починається рівно за місяць до цієї дати, поступово досягаючи свого піку в день фестивалю. І цьогорічний літній фестиваль ще більш особливий, ніж зазвичай. Боюся, що ми, аранеї, не дуже розбираємося в астрономії, бо живемо переважно під землею, але, мабуть, цьогорічний літній фестиваль включає в себе щось на кшталт... "вирівнювання планет"?]
Зоріан глибоко вдихнув, по його тілу пробіг дрож. Звісно, що так! Як він міг пропустити це досі? Цьогорічне планетне вирівнювання, яке означало, що кілька планет вирівнюються зі своєю власною, подія, яка відбувалася раз на 400 років або близько того. Останнього разу, коли така подія сталася, одне місто магів скористалося нею, щоб телепортувати все своє місто від Міасіни до південного узбережжя Алтазії, здійснивши найбільший подвиг трансконтинентальної телепортації, який будь-коли був зафіксований. Якщо хтось хотів погратися з простором і часом у грандіозних масштабах, то це був саме той час, щоб це зробити.
"Так, це б багато чого пояснило, - нарешті сказав Зоріан. "Наприклад, чому петля часу була ініційована саме зараз, з усіх можливих моментів. Але зачекай, як це допоможе їм завдати більшої шкоди місту? Вони мали намір телепортувати місто в море чи щось таке?"
[Ні. Перш за все, вони мали намір викликати велику кількість демонів високого рівня, щоб допомогти з вторгненням. Саме тому вони були готові піти на атаку, незважаючи на те, що їм не вдалося досягти успіху проти нас і вони не змогли багато чого зробити з академією та її підопічними. Демони, особливо високого рівня, практично несприйнятливі до ментальних атак і дуже стійкі до магії. Аранеї були б знищені в найкоротші терміни, а маги були б надто зайняті боротьбою за своє життя, щоб допомагати мирським захисникам міста. Ці ж захисники будуть протистояти тролям і вогняним елементалям, які мають імунітет до вогнепальної зброї, а зимові вовки із залізними дзьобами виступатимуть на їхню підтримку. ]
"Це... це жахливо", - сказав Зоріан, на секунду замислившись. "Чому вони не роблять цього зараз?"
[Вони не можуть, пам'ятаєш? Не можна нічого викликати, перебуваючи в часовій петлі. Весь матеріальний план був відрізаний від духовного, - нагадала йому матріарх.
"О, так, - сказав Зоріан. "Гадаю, це могло б серйозно завадити їхній роботі. Цікаво, чи вони справді здійснили вторгнення під час першого перезапуску, коли у них не було агента в часовій петлі. Вони б напевно знали, що без демонічної підтримки їхній план приречений".
["Напевно, знали б, - сказала матріарх. [Демони, зрештою, були лише відволікаючим маневром, як і решта їхніх сил. Керівництво вторгнення насправді не думало, що вони здатні зробити більше, ніж просто покалічити Кіорію. Ні, справжньою метою була територія навколо мана колодязя. Поки захисники були зайняті боротьбою за своє життя, група магів охороняла місце і проводила грандіозний ритуал виклику].
"Тц, - буркнув Зорян. "Дай вгадаю: дуже великого демона".
[Ні. Вони хотіли викликати первісного.]
З обличчя Зоріана миттєво зійшов колір. "Що?!" - вигукнув він. Але... тоді від усього міста залишиться безжиттєвий кратер! А як же їхні власні сили!?"
[Витратний матеріал,] прямо сказала йому матріарх. [Всі, хто був достатньо високо поставлений, були готові телепортуватися при першому ж натяку на те, що виклик пройшов успішно, решта були одноразовими пішаками, від яких ніхто не очікував, що вони виживуть. Крім того, ти можеш помітити, що фактична сила вторгнення дуже легка для людських магів. Лише мінімум ібасанських магів був необхідний, щоб підтримувати певний контроль над різними демонами та монстрами. А ви, взагалі-то, досить оптимістичні у своїх прогнозах збитків. Керівництво Ібасану сподівалося, що, будучи викликаним за допомогою найбільшого колодязя мани на континенті, первісний отримає достатньо сили, щоб затриматися на цій площині на кілька тижнів. Якщо так, то він буде лютувати на великих територіях Алтазії, доки остаточно не вичерпає свою енергію або доки алтазійці не зможуть організувати групу магів, достатньо велику, щоб вигнати його назад у своє володіння. Тоді Улькваан Ібаса міг би просто наскочити, як тільки він зникне, і зачистити деморалізованих вцілілих].
Зоріан, чесно кажучи, не мав слів. З одного боку, план був абсолютно божевільним, і значна частина його хотіла сказати, що він ніколи не спрацює. Де вони взагалі знайшли ритуал, щоб викликати клятого первісного? Та все ж він надто багато разів бачив, як загарбники бульдозером прориваються крізь оборону Кіорії, щоб так нехтувати ними. Якщо вони думали, що план може спрацювати, то, мабуть, так воно і було.
"Де вони знайшли магів, готових здійснити виклик?" запитав Зоріан. "Вони, мабуть, знали, що їх уб'є лють первісного, перш ніж вони зможуть втекти, будучи так близько до нього. І ти випадково не знаєш, що це був за первісний?"
[Виклик буде здійснено Езотеричним Орденом Небесного Дракона... ймовірно, відомим тобі під назвою "Культ Світового Дракона". Очевидно, вони повністю готові померти, щоб викликати одного з "дітей Великої Матері". Ті їхні члени, які не беруть участі у виклику, допомагають силам вторгнення як звичайні маги або прості диверсанти, якщо йдеться про більш мирських членів. Власне, тепер, коли я про це подумала, вони, ймовірно, діють як внутрішні агенти загарбників загалом; нам доведеться проникнути в їхню групу глибше, щоб отримати більше інформації. Так чи інакше, ні, я не знаю, який саме первісний. Лише те, що це був один із наземних - ібасанці не хотіли ризикувати, що він раптом вирішить відвідати їхній маленький острів і пролетить повз ваші землі].
"Не сумніваюся", - сказав Зоріан. "Звичайно, все це означає, що ми маємо проблему. Яким би грізним не було вторгнення, поки ми перебуваємо в пастці всередині часової петлі, воно буде ще страшнішим за її межами. Вони матимуть додаткову демонічну підтримку на додачу до всього, що вже мають, і нам доведеться витратити частину свого часу на те, щоб перешкодити первинному виклику. Я хочу сказати, що ці сектанти просто абсолютно божевільні і не змогли б викликати скаліченого демона, не кажучи вже про тричі проклятого первісного, але ймовірність цього настільки катастрофічна, що ми не можемо дозволити собі так ризикувати".
[Так, це дійсно значно ускладнює справу, - погодилася матріарх. [Мій початковий план полягав у тому, щоб продовжувати перешкоджати потоку вторгнення, поки третій мандрівник у часі не буде змушений розкритися, або через недбалість, або через розчарування; заманити його в засідку і зґвалтувати його розум до стану кататонії; знайти ідеальну протидію вторгненню за кілька перезапусків; і, нарешті, знайти спосіб розірвати часову петлю і розправитися з загарбниками по-справжньому. Частина про боротьбу з третім мандрівником у часі все ще здається здійсненною, але знайти ідеальну протидію буде явно неможливо, коли така велика змінна відсутня, поки ми перебуваємо всередині часової петлі...].
Зоріана трохи занепокоїло те, наскільки серйозно матріарх говорила про знищення розуму людини, але він мусив визнати, що не знає іншого способу впоратися з третім мандрівником у часі. Єдиний інший спосіб передбачав знищення його душі, а це, мабуть, було ще більш морально неприйнятним. До того ж, він насправді не знав, як знищити чиюсь душу. І, сподіваюся, ніколи не дізнається.
"Так, - втомлено зітхнув Зоріан. "Що за день. У тебе є ще якісь бомби, які ти можеш мені підкинути?"
[Ну... як таких, ні. Однак ці останні події означають, що в цьому місяці у мене буде не так багато часу, щоб навчати тебе. На щастя, ти перебуваєш на тому рівні, коли тобі не потрібен такий досвідчений користувач, як я, щоб керувати тобою, тож я знайшла тобі підходящу заміну. Зоріане, привітайся з Ентузіасткою Шукачкою Новизни].
Одна з араней, що супроводжувала матріарха, доволі маленька і смикана особина, яка, здавалося, не могла встояти на місці, раптом зістрибнула зі стелі і приземлилася перед ним.
[Привіт! Я Ентузіастка Шукачка Новизни, і цього місяця я буду твоїм учителем! Я знаю, що вам, людям, важко запам'ятовувати наші імена, тому можете називати мене просто Новизна. Я не заперечую!] Вона закружляла навколо нього, розмовляючи з ним телепатично, схожа на якесь дивне цуценя, що запрошує його погратися з нею. [Так чи інакше, коли матріарх попросила добровольців, щоб навчати тебе, я подумала: "Це твій шанс, Новизна". Я була в повній готовності! Вони не дозволили мені допомагати з захистом, бо я нібито занадто молода, але вони сказали мені, що ти немовля в усіх цих розумових штучках, і я цілком можу піклуватися про немовлят! І ти теж можеш мене дечому навчити! Мені завжди було цікаво дізнатися про вас, людей, наприклад, як ви можете ходити на задніх лапах, не перекидаючись весь час, або...].
Зоріан вимкнув її балаканину, щоб поглянути на матріарха.
["У неї є кнопка вимкнення?" - запитав він телепатично.
Матріарх просто спроектувала суміш веселощів і задоволення у відповідь.