Зоріан знайшов цікавим у перезапусках те, що маленькі, здавалося б, несуттєві рішення мали неймовірний вплив на те, що відбувалося під час перезапуску. І навпаки, дії, які, на його думку, повинні були б перевернути все з ніг на голову, часто мали приглушений ефект, а то й зовсім не впливали. Наприклад, коли він востаннє спускався в каналізацію, щоб зустрітися з матріархом, переконати Ільзу надати йому дозвіл на доступ до каналізації було тривіальним завданням. Тому, коли Зоріан прийшов до кабінету Ільзи через кілька днів після початку занять, зрозумівши, що Зак вирішив відмовитися від дружби з ним у цьому конкретному перезапуску, він очікував, що його прохання буде легко задоволене.
Він помилявся. Скільки б він не переконував і не благав, Ільза не дозволила новоспеченому магу, як він, ризикувати життям у підземному світі. Він спробував продемонструвати свої (на той момент досить просунуті) навички бойової магії, але Ільза не зацікавилася і просто виставила його зі свого кабінету. Знадобилася майже година, щоб Зоріан заспокоївся і зрозумів, у чому різниця.
Минулого разу він прийшов з Каелем. Геніальний маг-самоучка, який також був батьком-одинаком і, ймовірно, вже мав справу з небезпекою раніше. Якщо Каель вважав, що Зоріан готовий спуститися в тунелі під містом, і був готовий супроводжувати його, щоб переконатися, що він у безпеці, то для Ільзи цього було достатньо. Але цього разу він прийшов сам. Без Каела, без дозволу.
Звісно, Зоріана не зупинила б така незначна невдача. Він знав принаймні одну людину, яка вже мала дозвіл спуститися туди і яку можна було б переконати допомогти йому.
"Тарган, я тебе ненавиджу. Ти ж знаєш це, так?"
Зоріан випустив багатостраждальне зітхання, вирішивши продовжувати стежити за тунелем перед собою, замість того, щоб обернутися, подивитися на Тайвена. Йому не потрібно було обертатися, щоб знати, що вона корчить йому гримаси. "Ні, Тайвен, не знаю. Зрештою, ти казала мені це вже п'ять разів. Може, я запам'ятаю, якщо ти скажеш це ще кілька разів?"
"Я просто не розумію, - поскаржився Тайвен, ігноруючи його сарказм. "Ти відмовився йти за мною сюди, коли я тебе попросив, сказавши, що це надто небезпечно. А потім повертаєшся до мене через кілька днів і просиш провести тебе в тунелі".
Так, і він дуже шкодував про це. Чому вона не могла почекати біля входу, як він її просив? Він досі не знав, як пояснить їй, що таке аранея, коли вони знайдуть клятих павуків. Сподівався, що аранеї вистачить розуму сховатися в тіні, поки він розмовлятиме з ними телепатично - трохи клопоту, але цього має бути достатньо, щоб домовитися про зустріч у майбутньому десь у більш доступному місці.
"Ти що, намагався мене розлютити?" продовжила Тайвен, не збентежена відсутністю відповіді. "Тому що я зараз почуваюся дуже розлюченим, дозвольте мені сказати тобі..."
"Тайвене, будь ласка, - благав Зоріан. "Я ж вибачився! Скільки разів я маю вибачатися? Ти, як ніхто інший, маєш це розуміти, враховуючи, скільки разів ти витворяла зі мною подібні речі".
"Не зовсім так, - буркнула Тайвен. "Принаймні скажи мені, куди ми їдемо.
"Насправді я не знаю", - зізнався Зоріан. Він покладався на те, що один з розвідників аранеїв ненароком зв'яжеться з ним, намагаючись прочитати його думки, оскільки не мав жодного уявлення про те, де знаходиться їхня рідна територія. "Я дізнаюся це, коли побачу".
"Зоріане, присягаюся, якщо це твій жарт..."
"Я абсолютно серйозно", - запевнив її Зоріан. "Я впевнений, що ми вже близько, це не займе багато часу..."
Чужа присутність промайнула на поверхні його свідомості, але одразу ж зникла, коли зрозуміла, що її вторгнення було виявлено. Її телепатичний дотик не був таким тонким, як у матріарха, але Зоріан безумовно відчув від неї аранея.
"Зачекай!" - запротестував він, сподіваючись, що аранея ще не втекла фізично. "Я хочу поговорити з тобою, аранеє! У мене є важлива інформація для твого матріарха!"
"Зоріане, про що ти, в біса, говориш?" запитав Тайвен, глибоко спантеличений своїми діями. "І з ким ти взагалі розмовляєш? Тут же нікого немає".
Зоріан нічого не відповів, вирішивши трохи почекати в тиші. Секунди минали в цілковитій тиші, поки Зоріан терпляче чекав на відповідь павука. Тайвен, здавалося, розривалася між почуттям роздратування через його поведінку і хвилюванням через потенційно небезпечну ситуацію. Зрештою, аранея вирішила відновити контакт...
...ступивши на відкриту місцевість прямо перед ним і Тайвеном.
Тайвен шоковано ахнула, побачивши величезного волохатого павука, і одразу ж рушила до заклинання, але Зоріан схопив її за зап'ястя і наказав їй відступити. Вона спантеличено подивилася на нього, а потім перевела погляд на павука, що стояв перед ними. Аранея стояла нерухомо, мовчки спостерігаючи за ними своїми величезними чорними очима, але не роблячи жодних загрозливих жестів. Тайвен, здавалося, зрозуміла, що павук не є загрозою в даний момент, і розслабилася, прибравши руку від заклинання, прикріпленого до стегна.
"Зоріане..." - почала вона, випромінюючи на нього суміш гніву і занепокоєння.
"Я поясню пізніше, обіцяю", - зітхнувши, сказав Зоріан, перш ніж розвернутися, щоб розібратися з аранеєю. "А ти! Ти не міг бути трохи обережнішим? Чому ти не міг залишатися в тіні і зв'язатися зі мною телепатично?"
Аранея відновила зв'язок з його свідомістю і послала на нього вибух веселощів. [Якщо ти хотів поговорити зі мною телепатично, то чому ти не покликав мене телепатично з самого початку? Хіба ти сам не психік?]
Зоріан скривився. Якби все було так просто. Знайти інформацію про магію розуму у його колег-магів було все одно, що вирвати зуби, оскільки гільдія магів мала дуже тьмяний погляд на магію розуму будь-якого виду, незалежно від того, наскільки доброякісною вона була. Ніхто не міг пояснити йому, що означає бути "психіком", а тим більше навчити його, як телепатично зв'язатися з кимось. Він розшукав заклинання, яке дозволяло магу встановити з кимось телепатичний зв'язок, але заклинання було до болю грубим - воно працювало лише на інших людях, ціль повинна була мати бажання і можливість знизити свій опір заклинанню, а зв'язок дозволяв лише словесне спілкування, позбавлене емоційних та інших конотацій.
[Я не навчений, - зізнався Зоріан. [Я не знаю, як зв'язатися з кимось телепатично. Я лише знаю, як відповідати на питання, коли хтось інший встановив зв'язок".]
Він сам дивувався з цього приводу. Ніхто не вчив його, як це робити, але ця концепція, здавалося, була для нього природною. Чи означає це, що він був "психіком"? Можливо, бути психіком просто означало, що він був якимось інстинктивним магом розуму з вродженими навичками в цій галузі.
[Це так сумно, - сказала аранея. [Ти неповноцінний. Але, гадаю, завжди могло бути гірше. Ти міг би стати таким же миготливим розумом, як і твоя подруга.]
Зоріан подивився на Тайвена, придушуючи веселе пирхання. Добре, що він розмовляв з аранеєю телепатично, тому що він міг тільки уявити, як би відреагувала Тайвен, якби хтось назвав її "мерехтливим розумом".
"Що?" запитала Тайвен, мабуть, помітивши його погляд.
"Нічого", - пробурмотів Зоріан, хитаючи головою. [Пані Аранея, ви ж панночка, так?]
Важко було сказати, але він був майже впевнений, що аранея, з якою він розмовляв, мала "жіноче почуття" до нього. До того ж, аранеями керувала матріарх, тож для чужинця, як він, було б логічно зустрічатися здебільшого з самками виду.
[Всі аранеї - самки, - сказала павучиха.]
[Що, справді? - запитав Зоріан.] [І як же це працює? Ви просто ділитеся, як мікроби, чи спонтанно вагітнієте, чи що?]
[Нічого такого екзотичного. Просто наш вид надзвичайно статево диморфний, і самці менші на зріст і майже нежиттєздатні. Ми не вважаємо їх справжніми аранеями, - пояснює павук. [Якщо ви заговорите до одного з нас, і він буде достатньо розумним, щоб відповісти, то це самка. Самці, ймовірно, нападуть на вас замість розмови, хоча ви навряд чи коли-небудь зустрінетеся з ними, якщо тільки якимось чином не потрапите до одного з наших поселень".]
Зоріан кілька хвилин обмірковував цю інформацію, а потім вирішив більше не ставити жодних запитань на цю тему. Це було цікаво, але не дуже доречно в даний момент, і він не знав, скільки часу у нього є, перш ніж Тайвен не витримає тиску і почне розкидатися заклинаннями і вимагати відповідей. Вона не була взірцем терпіння.
[Вибачте за нетактовність, але мені дуже потрібно поговорити з >матріархом<.] сказав Зоріан, намагаючись відтворити і передати дивну аранійську концепцію "списа рішучості", якою, за словами матріарха, її звали, замість того, щоб називати її "матріархом". Сподіваюся, це допоможе переконати аранеїв сприймати його серйозно, коли він розповідав їм про пакети пам'яті з іншої часової лінії.
[Я вже деякий час слухаю твою розмову з "Пильним Оком, що не пропускає нічого важливого", Зоріане Казінскі, - оголосила знайома присутність матріарха.
Мати можливість перенестися думкою в будь-яке місце, де перебуває один з твоїх підлеглих, мабуть, дуже зручно.
[Так воно і є, - підтвердила матріарх. [А тепер. Може, представишся і скажеш, звідки ти знаєш моє справжнє ім'я? Тоді ми зможемо перейти до тієї важливої інформації, яку ти маєш для мене...]
[Я Зоріан Казинський, маг, що навчається, - сказав Зоріан. [А твоє справжнє ім'я я знаю тому, що ти сама мені його назвала... перед тим, як запхала мені в голову пакет пам'яті і сказала віддати його тобі пізніше...]
[Я... не пам'ятаю цього, - нерішуче промовила матріарх.
[Я знаю, - сказав Зоріан.] [Якби ти могла зберегти пам'ять про ту зустріч, ти б не потурбувалася про те, щоб помістити пакет пам'яті в мою свідомість.]
[Це досить серйозне твердження, - промовила матріарх після короткої мовчанки. [Звідки мені знати, що ти говориш правду? Це може бути пастка. Ти можеш бути пов'язана з тими, хто весь цей час насилає на нас тролів.]
[Чесно кажучи, я не знаю, як довести тобі правдивість моїх слів, - сказав Зоріан. [Твоє інше "я" було впевнене, що ти знайдеш спосіб довести справжність пакета пам'яті навіть без додаткових доказів, і не сказало мені нічого такого, чим я міг би тебе переконати.]
[Розумію, - сказала матріарх. Вона помовчала кілька секунд, обдумуючи сказане. [Дай мені доступ до твого розуму, щоб я могла побачити цей пакет пам'яті на власні очі.]
[Звичайно, - сказав Зоріан, не чинячи жодного опору, коли матріарх заглибилася в його свідомість. Він повернувся до своєї супутниці, яка, здавалося, була на межі свого розуму, спостерігаючи за його мовчазним поглядом на гігантського павука. "Тайвен, я спілкуюся з павуком телепатично. Все має бути добре, але якщо я впаду на підлогу і почну кричати в найближчі кілька хвилин, не соромся висадити його в повітря".
Кубики самогубства все ще були при ньому, але перестрахуватися ніколи не завадить. Тайвен одразу ж кивнув на його слова, і Зоріан побачив, як аранея перед ним ніяково смикнула ногами від неявної смертельної загрози. Матріарх нічого не сказала, надто поглинута своєю роботою.
Кілька хвилин по тому присутність матріарха відступила з його свідомості.
[Я... мені треба подумати про це, - промовила матріарх в заціпенінні. [Приходь за три дні, тоді й поговоримо.]
[Зачекай, - запротестував Зоріан.] [Мені потрібен спосіб потрапити сюди, не проходячи через офіційні входи. Інакше мені доведеться щоразу приводити сюди Тайвен, а я не впевнений, що після цього вона захоче зі мною розмовляти.]
Зоріан одразу ж отримав уявне зображення місцевої ділянки тунельної системи, а також 8 різних способів потрапити до неї з поверхні, не проходячи через жодні контрольно-пропускні пункти. Ого, люди не жартували, коли казали, що місцевий підземний світ має більше дірок, ніж губка. У всякому разі, на цьому його розмова з аранеєю, вочевидь, закінчилася, бо павук, що стояв перед ним, стрімко стрибнув у темряву і зник, залишивши його наодинці з Тайвеном.
Він кинув втомлений погляд на дівчину, але здригнувся, побачивши, як вона насупилася.
"Гаразд, тепер, коли павук зник, гадаю, ти можеш пояснити мені, в чому я щойно брала участь. Починай говорити", - наказала вона.
Дурнуваті аранеї та їхня необачність... що, чорт забирай, він збирався розповісти Тайвену зараз? Хм...
"Перш ніж ми перейдемо до цього, я хотів би зазначити, що якби ти чекала мене біля входу, як я тебе просив..."
"Зоріане!"
"Просто так кажу", - недбало відповів Зоріан. "Гаразд, справа ось у чому. Я емпат. Знаєш, що це означає?"
"Не... насправді..." повільно сказала Тайвен.
"Це означає, що я можу відчувати емоції інших людей, - сказав Зорян. "І, на жаль, ця здатність наразі є інстинктивною. Я не маю над нею свідомого контролю, і вона часто спричиняє мені проблеми, тому я шукав допомоги в її опануванні. На жаль, я не знайшов нікого, хто міг би мені допомогти з людського боку, тому я... розширив свої горизонти. Павук, якого ти бачила, був аранея - розумний, телепатичний вид павуків, якого я сподівався вмовити навчити мене контролювати свої сили".
Тайвен витріщилася на нього на кілька секунд, відкривши рот, але невдовзі закрила його. "І що вони сказали?" - нарешті запитала вона.
"Вони подумають", - знизав плечима Зоріан.
Тайвен недовірливо похитала головою і почала йти до виходу, махнувши йому рукою.
"Ходімо звідси, заклинатель монстрів, - сказала вона. "Поговоримо про це в іншому місці. Десь, де я зможу сісти і випити".
Він пішов за нею.
***
Дотримуючись своїх слів, Тайвен повела його до таверни під відкритим небом, щоб вони могли посидіти і розслабитися, поки розмовляли. Ну, щоб вона могла сісти і розслабитися - Зоріану це не дуже сподобалося, особливо після того, як вона змусила його заплатити за її випивку з власної кишені. Як не дивно, Тайвен сприйняла більшу частину його пояснень без нарікань, вважаючи його рішення звернутися по допомогу до виду жахливих павуків "сміливим", а не безрозсудним і дурним, але далі все пішло шкереберть. Вона була незадоволена тим, що він спочатку планував зустрітися з аранеєю без прикриття, і хотів дізнатися, чи робив він щось подібне раніше, і хто прикривав його спину, якщо робив. Це дало поштовх палкій суперечці про мудрість і необхідність "йти поодинці", а також про те, що він зможе пробитися, якщо справи підуть не так, як треба. Зоріан чесно не знав, чи вона засмутилася через те, що він наражає себе на небезпеку, чи через те, що він не покликав її з собою.
Мабуть, останнє, бо вона швидко почала наполягати, щоб він взяв її з собою наступного разу, коли піде в каналізацію на зустріч з матріархом аранеїв. Вона тільки заважала і намагалася змусити його розповісти їй свої секрети, тому він відмовився. Тайвен це зовсім не сподобалося, але, схоже, вона зрозуміла, що нічого не доб'ється, якщо поставити питання ребром. Натомість вона змінила тактику і запропонувала допомогти йому розвинути бойову магію. Зоріан знав, що це пастка - що вона просто хоче витерти ним підлогу в "дружньому спарингу", щоб показати йому, наскільки він перевершує серйозного супротивника (і таким чином бути більш піддатливим, щоб взяти її з собою, як вона просила) - але він все одно погодився. Йому було цікаво, як довго він протримається проти неї, і йому не було чого втрачати, окрім хіба що своєї гордості.
Ось так він опинився перед Тайвен у її сімейному тренувальному залі, тримаючи в руках свій жезл з магічними ракетами і намагаючись вирішити, як підійти до цього... тренувального спарингу. За словами Тайвен, тренувальний зал був добре захищений, щоб захистити людей всередині від пошкоджень заклинаннями, але використання смертельних заклинань все одно не рекомендувалося. На жаль, хоча заборона на смертельні заклинання була цілком розумною для спарингу, вона повністю виключила більшу частину його арсеналу. Він ніколи не замислювався над битвами, які не були "вбий або будеш убитий", тому його вибір заклинань схилявся до руйнівного кінця шкали.
"Я бачу, ти вклав гроші в заклинання", - сказала Тайвен з упевненою посмішкою. "Мабуть, це коштувало тобі чималих грошей".
Залишився невисловленим (але прозвучав голосно і чітко) натяк на те, що гроші були витрачені даремно. У Зоріана не було жодного шансу подолати захист Тайвена магічними ракетами, і вони обоє це знали. Тому він навіть не збирався намагатися - вступати в битву на виснаження з кимось, хто мав більший запас мани, ніж він, було дурною грою. Виставлений на видному місці жезл заклинань був обманом, покликаним дати Тайвену хибне уявлення про його початкові ходи. Його справжнім козирем був захисний браслет, захований під правим рукавом.
"Я зробив його сам, - сказав Зоріан. "Тож він мені нічого не коштував".
"Справді?" здивувалася Тайвен. "Я й гадки не мала, що ти так добре знаєшся на формулах заклинань. Тобто, я знала, що ти ними цікавишся, але..."
"У тебе свій талант до бою, а у мене - свій", - самовдоволено сказав Зоріан. Він був задоволений тим, що так добре знається на формулах заклинань - мало того, що це те, чим він цікавився ще до часової петлі, так ще й те, що могло легко забезпечити йому фінансову незалежність, як тільки він знайде вихід з часової петлі. Формули заклинань були широко відомі як складна для освоєння область, і фахівцям в цій галузі добре платили за їхні послуги. Зоріан уже був достатньо вправним, щоб почати брати замовлення вже сьогодні, якщо захоче, і з кожним перезапуском ставатиме тільки кращим.
"Неважливо. Зрештою, тебе перевершують навіть у відділі спорядження, незважаючи на твій химерний саморобний заклинательський жезл", - сказала Тайвен, витягнувши руку вбік і змусивши посох, закріплений на сусідній стіні, полетіти прямо в її долоню. Він знав, що це заклинательський посох, ще до того, як Тайвен спрямувала в нього потік мани, і на його поверхні засвітилася низка жовтих ліній, що світилися.
"Випендрюйся поки можеш", - сказав він. Він точно навчився б робити це і сам одного дня.
"Готові?" запитала Тайвен, погрозливо спрямовуючи посох на нього.
"Готовий", - підтвердив Зоріан, крутячи в руці заклинательський жезл.
Тайвен відреагувала миттєво, пославши в нього невеликий ракетний рій, що складався з 5 магічних ракет. Вона була швидкою, набагато швидшою за нього, і Зорян бачив по її обличчю, що вона вже вважає себе переможцем.
"Ти занадто самовпевнена, Тайвен", - подумав він, піднімаючи руку, що тримала заклинательський жезл, щоб виставити перед собою щит, а іншою рукою кинув у неї флакон з білою рідиною.
Ракетний рій врізався в щит Зоріана, наче молот. Якби перед Тайвен стояв старий Зоріан, той, що існував до часової петлі, то це був би кінець - будь-який щит, який він міг звести, щоб захиститися, був би зроблений недбало і розбився б, як скло, під натиском удару. Але він не був таким. Перед нею стояв мандрівник у часі Зоріан, який провів досить багато часу, повторюючи цей місяць. Майже два роки, за його підрахунками.
За великим рахунком, два роки - не такий вже й великий проміжок часу. Тим не менш, це були два роки безперервної практики бойової магії, здебільшого зосередженої на кількох заклинаннях - в тому числі і на щиті. Його заклинання щита було майже бездоганним. Площина сили була практично невидимою, коли він не перебував під напругою, і Зоріан міг значно посилити його, щоб ще більше зміцнити.
Щит витримав. Ракетний рій врізався в нього безрезультатно, змусивши майже невидиму поверхню стати непрозорою під напругою, але не зробивши нічого іншого, що заслуговувало б на увагу.
Перш ніж Тайвен встигла зібратися з думками і спробувати ще одну атаку, Зоріан послав імпульс мани у флакон, що летів до неї. Флакон розлетівся в повітрі, немов розчавлений невидимим кулаком, а з місця зіткнення здійнявся густий білий дим, коли рідина перетворилася на газ.
Флакон не був чимось особливим, звичайною алхімічною сумішшю, яка викликала напади кашлю у того, хто її вдихав, але цього було достатньо, щоб вивести з ладу Тайвена, яка вискочила з диму ошелешена і заскочена зненацька. Зоріан безжально скористався моментом її слабкості і послав їй удар прямо в тулуб, сподіваючись, що на цьому бій закінчиться, але напівочікуючи, що Тайвен в останню секунду кине щит, щоб врятувати себе.
Щось, можливо, його емпатія, підказало йому ухилитися, коли Тайвен раптово спрямувала свій посох на ракету, що наближалася (і, відповідно, на нього). Це було добре, бо вона не стала затулятися щитом - вона запустила масивний таран, який відбив його атаку вбік, як сніжинку, і безперешкодно продовжив рух до нього. На жаль, його ухилення було лише частковим, і хоча він уникнув основного удару, він все ж потрапив у зовнішню зону дії. Від удару його закрутило, як ганчір'яну ляльку, і незабаром він впав головою в холодну, невблаганну підлогу тренувального залу. Мабуть, лише завдяки амортизаційним стінкам у кімнаті він не дістав розбиту голову чи струс мозку наприкінці.
Оскільки Тайвен, схоже, була більше зацікавлений у тому, щоб відкашляти легені, ніж у тому, щоб закінчити бій, він деякий час залишався на підлозі, чекаючи, поки голова перестане йти обертом. Очевидно, він зробив кашльовий газ трохи сильнішим, ніж планував. Він важко піднявся на ноги і підійшов до Тайвена, яка оговтувалася.
"У тебе дуже дивне визначення поняття “несмертельний”, - сказав він їй.
"Так тобі і треба, шахраю!" - прогарчала вона.
"Але я ж тебе добре підловив, чи не так?" Зоріан посміхнувся.
Вона розлютилася і злегка замахнулася на нього своїм посохом, очевидно, очікуючи, що він ухилиться від повільно рухомого предмета. Натомість, аби похизуватися, Зоріан підняв щит, від чого посох відскочив і вирвався з її руки.
Тайвен з цікавістю подивився на щит і завдала йому кілька сильних ударів. Площина сили навіть не стала непрозорою, не кажучи вже про те, щоб піддатися її ударам.
"З чого, в біса, зроблений твій щит?" запитала Тайвен. "Він витримав 5 ракет і не зламався, і виглядає... інакше. Він майже повністю прозорий, я бачу його тільки тому, що стою зараз дуже близько до тебе. Коли ми билися, я навіть не бачила його, доки не влучила в нього. Спочатку я подумав, що ти намагаєшся затулитися рукою чи ще чимось".
"Це просто заклинання щита, просто сильно заряджене і чудово виконане", - сказав Зоріан. "Я провів багато часу, практикуючись у цьому заклятті.
"Воно б тобі все одно не допомогло, якби не той дурний трюк, який ти провернув, - насміхнулася Тайвен. "Це мала бути битва заклинань, чорт забирай!"
"Ти сказала, що хочеш побачити, як я б'юся, - знизав плечима Зоріан. "До речі, звідки ти знала, куди наносити свій удар? Наскільки я бачив, у тебе були міцно заплющені очі".
"О, це просто маленький трюк, якого мене навчив один з моїх вчителів", - сказала Тайвен. "Але я сумніваюся, що він тобі допоможе - він досить марнотратний з точки зору використання мани.
"Що ти маєш на увазі?" запитав Зоріан.
"Ну, це досить простий рух, який передбачає вивільнення великої кількості мани і насичення нею простору навколо тебе. Через хмару мани, що утворилася, ти можеш відчувати навколишнє середовище. Інформація, яку ти отримуєш, дуже примітивна, але ти можеш легко помітити концентрацію мани, як, наприклад, магічну ракету, яку ти кинув у мене. Насправді я не знала, де ти знаходишся, навіть за допомогою хмари мани, але здогадалася, що якщо я прицілюся в напрямку, звідки була атака, то, ймовірно, влучу і в тебе".
Це звучало... жахливо знайомо. Зоріан був майже впевнений, що використовував точно такий же трюк для свого секретного відкриття замків, за винятком того, що він більше зосередився на використанні хмари мани як продовження свого тактильного відчуття, а не на сприйнятті джерел мани. Звичайно, була велика різниця в масштабах: від затоплення маною замку до насичення всієї більшої площі навколо нього. Він просто не міг дозволити собі бути настільки марнотратним зі своєю маною.
Однак...
"Тайвен, - почав він, - уявімо на мить, що я насичу цим методом велику бульбашку повітря навколо своєї голови. Чи зможу я відчути заряджені маною кульки в цьому об'ємі за допомогою цього методу?"
Тайвен моргнула і з цікавістю подивилася на нього. "Я... припускаю. Хоча тобі, мабуть, доведеться витратити деякий час на освоєння навичок, щоб отримати хмару, достатньо чутливу для виявлення таких малопотужних джерел.
"Але ж це буде простіше, ніж намагатися відчути заряджені маною кульки за допомогою одного лише мого вродженого чуття мани, чи не так? наполягав Зоріан.
"Набагато простіше", - підтвердила Тайвен. "Насправді, майже будь-який метод був би легшим за цей. Боги, ти мав би бути, я не знаю, архімагом, щоб відчути настільки слабке джерело мани без заклинань чи інших допоміжних засобів".
Зоріан раптом відчув себе неймовірно дурним. Звичайно, завдання Ксвіма здавалося йому неймовірно складним - він робив його неправильно! Ксвім, напевно, очікував, що він використає такий метод, щоб відчути кульки. Але цей мудак не потурбувався дати йому належні інструкції, як це робити. Або взагалі ніяких інструкцій, якщо вже на те пішло.
Боги, він ненавидів цього чоловіка.
***
Після суперечки про те, хто виграв їхній маленький спаринг ( Зоріан стверджував, що була нічия, Тайвен стверджував, що вона повністю перемогла), Тайвен наполягав на додаткових боях, щоб вирішити це питання, і Зоріан не бачив причин відмовлятися. Звичайно, він програв усі наступні поєдинки - Тайвен була достатньо сильною, щоб просто перемогти його, якби захотіла, і він більше не мав елементу несподіванки на своєму боці. Проте він відчував, що впорався добре, оскільки Тайвен довелося докласти чимало зусиль, щоб здолати його. Навіть вона визнала, що якщо він застане супротивника зненацька і буде достатньо безжальним у своїх перших діях, то зможе перемогти навіть професійних бойових магів, хоча й попередила, що таким чином він може легко потрапити в юридичні неприємності. Гільдія магів дуже поблажливо ставилася до людей, які переходили у смертельні сутички, навіть з метою самозахисту.
Та й взагалі, з'ясування того, чого саме очікував від нього Ксвім, саме по собі робило все це вартим. Більшість навичок були йому вже знайомі, тож минуло лише кілька годин, перш ніж він зміг створити дифузну хмару мани навколо своєї голови. Звичайно, він не міг відчувати джерела мани як такі, але мармур був фізичним об'єктом. Отже, коли настала п'ятниця і Ксвім відкрив йому свій такий хитромудрий метод тренування, Зоріан спокійно визначав, куди летять камінці, коли вони кружляли навколо його голови (і час від часу влучали в неї). Звісно, Ксвім не був вражений. Він просто почав кидати в нього швидку послідовність камінців і вимагати, щоб той відсортував їх за величиною викидів мани. Чого він, звісно, не міг зробити, оскільки відчував їх більш примітивним способом. Та він не надто переймався - тепер, коли він знав, що робити, він цілком розраховував, що досить скоро опанує цю навичку як слід. Можливо, до кінця перезапуску, якщо тільки Зак не вирішить побитися з іншим драконом або чимось подібно божевільним.
На щастя, головним інтересом Зака на той момент була спроба організувати щось на кшталт "матері всіх вечірок", що передбачало запрошення всього класу до свого маєтку під час літнього фестивалю. Усвідомлюючи петлю часу, Зоріан був одним з небагатьох, хто розумів, що робить Зак. Він намагався вивести якомога більше учнів з небезпеки, не пояснюючи їм нічого. Зоріан не мав жодного уявлення про те, що Зак планував робити з усіма цими людьми, коли почнеться напад, або як він збирався впоратися з Ільзою та її наполяганням, що всі повинні бути присутніми на шкільних танцях.
Минуло 3 дні, і Зоріан знову опинився в каналізації. Знайти Аранея виявилося дуже легко, адже цього разу на нього чекали. Будь-які сумніви щодо того, чи сприйматимуть його всерйоз, розвіялися, коли зустрічний розвідник привів його до знайомої постаті. Матріарх вирішила поговорити з ним особисто, а не просто спроектувати свою думку через одного з підлеглих.
[Що ж, у мене був час переварити спогади, які надіслало мені моє... "друге я", - почала матріарх. [Історія... не така вже й неправдоподібна, як ти можеш подумати, і спогади містять деякі досить прокляті докази. Гадаю, тепер ми повинні "обмінятися історіями", чи не так? Про твій досвід я знаю лише те, що ти розповідав друзям, а ти дуже мало знаєш про те, чому я не насміхаюся над ідеєю подорожей у часі].
[Гадаю, в цьому є сенс... - обережно промовив Зоріан.
[Але ти хочеш, щоб я почала першою,] - здогадалася матріарх. [Гаразд. Перше, що ти маєш знати, це те, що моя павутина вже кілька місяців перебуває в конфлікті з вашими так званими "загарбниками". Вони були несамовитим, але керованим супротивником... до того, як тиждень тому вони раптом розвинули тривожну кількість передбачень про нашу тактику і здібності. У них були знання про секретні навички, які передавалися від матріарха до матріарха протягом поколінь і ніколи не використовувалися в межах живої пам'яті до цього моменту. У них були знання особистих здібностей, які були унікальними для однієї аранеї. Здавалося, вони навіть знали, як ми відреагуємо у відповідь на їхню зростаючу загрозу та агресивні дії. Коротше кажучи, рівень їхньої обізнаності про нас був просто неймовірним. Віриш чи ні, але подорожі в часі серйозно обговорювалися як можливий метод, який вони використовували для отримання своєї інформації].
[Не ворожіння?] - запитав Зоріан.
[Ми знаємо ворожіння, дитино, - сказала матріарх. [Якщо є якась сфера магії, окрім мистецтва розуму, в якій ми досягли успіху, то це вона. Добре, що ти згадав про ворожіння, бо вони також містять частину головоломки. Розумієш, наша павутина регулярно намагається передбачити майбутнє за допомогою ворожіння, з перемінним успіхом - дуже руйнівні події, як правило, роблять будь-які прогнози марними. Як ти думаєш, що сталося, коли ми намагалися передбачити майбутнє протягом минулого тижня?]
[Не вийшло?] - здогадався Зоріан.
[О, це спрацювало. Це давало дико різні результати щоразу, коли ми повторювали прогноз, незалежно від того, як мало часу проходило між одним прогнозом і іншим, але це працювало. До тих пір, поки ми не намагалися продовжити прогноз далі, ніж на день літнього фестивалю. Після цієї дати прогноз повертався порожнім. Кожного разу. Ніби все, що виходить за межі цієї дати, просто перестає існувати].
Зоріан важко сковтнув. Він часто замислювався над тим, що відбувається з усім, коли петля часу перезапускається, але зрештою відкидав це питання як непізнаване. Він не знав, чи відчувати полегшення від того, що йому не потрібно турбуватися про те, що він залишиться бездушним трупом у якійсь альтернативній реальності, чи бути стурбованим тим, що все буквально стирається, коли петля часу перезавантажується.
"Дивно, що я про це нічого не чув", - зауважив він. [Можна подумати, що хтось із людських оракулів помітив би щось подібне.]
[Ти недооцінюєш складність передбачення майбутнього, - сказала матріарх. [Щоб читати майбутнє, потрібен неабиякий хист, а сам процес забирає багато часу і є виснажливим. Не допомагає й те, що результати часто бувають марними... або, що ще гірше, оманливими. І навіть якщо ви наважуєтесь спрогнозувати майбутнє, швидше за все, ви робите це лише на кілька днів, оскільки прогнози стають все більш і більш ненадійними, чим далі ви намагаєтесь їх розширити. Я постійно чую скарги на те, що такі прогнози - це марна трата часу, і наші оракули насправді можуть досягти невеликої точності у своїх передбаченнях. І все ж я думаю, що ти маєш рацію - напевно, існують людські організації, які робили прогнози і зіткнулися з тим самим, але мовчать з різних причин. Ніхто не любить пророків кінця світу... ну, у всякому разі, ніхто з авторитетних людей. Було б непогано мати незалежне підтвердження наших висновків, але підозрюю, що мало хто з віщунів відчував би себе комфортно, ділячись своїми таємницями з купою гігантських павуків. Можливо, якби якийсь молодий маг, що цікавиться ворожіннями, поговорив з ними?]
[Я подивлюся, що я можу зробити, - сказав Зоріан.
[Я дам тобі список імен, - сказала матріарх. [А тепер розкажи нам про часову петлю і твій досвід перебування в ній.]
Зоріан виклав їм основний зміст ситуації, опустивши багато деталей, які він вважав несуттєвими і трохи занадто особистими. Матріарх також виклала йому лише найголовнішу версію їхньої історії, тож він не відчував себе надто винуватим через це.
["Цей зв'язок між тобою і Заком дуже незручний, - зауважила матріарх. [Я не звинувачую тебе в тому, що ти не хочеш ризикувати, але ти впевнена, що не можеш поговорити з Заком, не спровокувавши його? Хто знає, що корисного знає хлопець про все це? Впевнена, якщо ти розкажеш йому про свої страхи, він погодиться тримати дистанцію].
Зоріан не був такий впевнений. Він знав, що Зак хотів як краще, але у нього завжди були проблеми з терпінням і самоконтролем, і жодна з його попередніх зустрічей з хлопцем не переконувала його, що він сильно змінився в цьому відношенні. Зак, напевно, знайшов би іншого мандрівника в часі надзвичайно захопливим і продовжував би тиснути на його кордони, поки зв'язок між душами або не активувався б повністю, або не виявився б нешкідливим.
[Я здивований, що ти ще не вирвала знання з його свідомості, - зауважив Зоріан. [Хіба він не... е-е-е, "мерехтливий розум"?]
[Він не психік, але має певні навички у захисті свого розуму, - сказала матріарх, анітрохи не соромлячись зізнатися, що вже намагалася вкрасти його спогади. [Не дуже добре, але достатньо, щоб я не могла зробити більше, ніж прочитати його поверхневі думки. А тепер перестань ухилятися від відповіді.]
Зоріан зітхнув. [Все, що я дізнався про зв'язок між душами, свідчить про те, що між мною і Заком, ймовірно, немає ніякого зв'язку. Душевні зв'язки, як правило, очевидні навіть для елементарних заклинань виявлення. Мій інструктор з ворожіння під час одного з попередніх перезапусків показав мені заклинання для виявлення душевних зв'язків, і я кілька разів використовувала його в академії - кожен студент, який має фамільяра, чітко пов'язаний зі своїм партнером, і двоє близнюків, пов'язаних душами, також чітко пов'язані один з одним. Між мною і Заком немає абсолютно ніякого зв'язку, який би я могла побачити. Не може бути, щоб випадковий побічний ефект образливого закляття каліцтва душі мав такі витончені наслідки, коли навіть правильно створені душевні зв'язки легко виявляються заклинаннями виявлення].
[Цікаво, - сказала матріарх. [Що це, як не душевний зв'язок?]
[Каель вважає, що коли злиття душ було перервано нашою смертю, зв'язок між нами був розірваний, а не ретельно розплутаний. Як наслідок, шматочок душі Зака в кінцевому підсумку злився з моєю, а з Заком, ймовірно, відбувається зворотний процес. Контрольна функція часової петлі, ймовірно, заплуталася в той момент, і замість того, щоб вирішити, хто з нас справжній Зак, вона вирішила просто замкнути нас обох у петлю].
[Це пояснює, чому Зак був відсутній під час перших кількох перезапусків, і чому він був дуже хворий, коли нарешті з'явився, - сказала матріарх. [Ви, напевно, обидва провели кілька перезапусків у комі, поки ваші душі зцілювалися і інтегрували всі чужорідні шматочки, але він, ймовірно, витягнув короткий кінець соломинки, коли закляття ліча атакувало вас, і в результаті отримав набагато більші пошкодження душі, ніж ти.]
[Це так, - погодився Зоріан. [І, чесно кажучи, це найправдоподібніше пояснення, яке я маю.]
[Тоді чому ти не хочеш поговорити з Заком? - запитала матріарх. [О, я розумію... третій мандрівник у часі.]
[Так. Зараз цілком очевидно, що в часовій петлі, окрім нас із Заком, є принаймні ще одна людина. Цей хтось допомагає загарбникам і має бозна-яку перевагу наді мною за часом, проведеним у петлі часу, тому я точно не хочу привертати їхню увагу. І вони знають про Зака. Тобто, вони мусять знати - він не надто приховує свій статус мандрівника в часі та свою діяльність. Але вони нічого з цим не роблять. Зак явно намагається боротися із загарбниками, тож чому його не чіпають?]
[Тому що його дії не мають значення в довгостроковій перспективі, - здогадалася матріарх. [З того, що ти мені розповів, він намагається стати достатньо сильним, щоб особисто кинути виклик усім силам вторгнення. Шансів на це небагато, навіть якщо він матиме увесь час у світі, щоб підготуватися.]
[Це, а також те, що він, можливо, вже був нейтралізований,] сказав Зоріан. [Я майже впевнений, що Зак є ключовою фігурою в цій справі з подорожами в часі - первісний мандрівник у часі. У нього занадто великий потенціал в плані грошей, сімейної спадщини, запасів мани і так далі - він міг би отримати вигоду від всієї цієї петлі часу краще, ніж практично будь-хто інший, і я не думаю, що це випадково. Більше того, якщо я дійсно перебуваю в цій часовій петлі, тому що в мене є частинка душі Зака, зрощена з моєю, це означає, що саме його петля часу визнається законним центром заклинання. Справа в тому, що його минулі дії вказують на незнання будь-якої мети або генерального плану, ніби його просто кинули в петлю без попередження або інформації].
[Ти думаєш, що його спогади були відредаговані, - припустила аранея.
[Я думаю, що Зак довірив свою таємницю не тій людині, - сказав Зоріан. [Вони не могли просто позбутися Зака - як я вже казав, він є ключем до цього закляття - але вони могли усунути його як загрозу. Переключити його увагу в нешкідливе русло і так далі. Але я не Зак. Я ніяк не пов'язаний з цією часовою петлею, і мною можна розпоряджатися за власним бажанням. Якщо я розмовлятиму з Заком, а за ним стежитимуть, або якщо Зак не зможе тримати язика за зубами в присутності не тих людей, мене можуть... видалити].
[Ну... - сказала матріарх. [Ти, безумовно, параноїдальна людина. З іншого боку, це може бути єдиною причиною, чому ти все ще володієш всією своєю пам'яттю, так що, можливо, мені не варто говорити. Ти ж розумієш, що рано чи пізно тобі доведеться поговорити з Заком?]
[Сподіваюся, не раніше, ніж я ідентифікую третього мандрівника в часі, - сказав Зоріан.
[Тоді ми повинні зробити пріоритетом його розшук, - сказала матріарх.
[Як? - запитав Зоріан.] [Я навіть не знаю, з чого почати. Це може бути хто завгодно.]
[Зважаючи на те, що ти казав, що Заку вдалося самотужки вбити старого Оганжа, це явно не "будь-хто".]
[Він не завжди був таким сильним, - зауважив Зоріан. [У перші кілька перезапусків його міг здолати будь-який пристойний маг, навіть дехто з наших однокласників. Якщо вже на те пішло, то мова могла йти не про поразку в бою, а про удар в спину - хтось міг накачати його наркотиками або заманити в добре організовану пастку, - зауважив Зоріан.]
[Навіть однокласник, кажеш? - здогадливо запитала матріарх. [Цікаво. Хіба ти не казав, що Зак досить одержимий бажанням дізнатися більше про решту вашого класу? Йому, мабуть, не спаде на думку поділитися секретом з кимось із них, тим більше, що вони "просто" студенти... Наскільки добре ти знаєш їх усіх? Хтось із них поводиться дивно?]
[Я... ні з ким із них не дуже близький, - зізнався Зоріан. [Не думаю, що я б знав, якби вони почали поводитися дивно, якщо б це не виходило за рамки їхніх характерів. Я можу пригадати кількох, які, я впевнений, не мандрівники в часі, але...]
[Спробуй дослідити,] сказала матріарх. [Буде страшенно незручно, якщо виявиться, що третій весь цей час ховався у всіх на виду, чи не так? Спробуй перевірити, чи не пов'язаний хтось із них із загарбниками.]
Матріарх дала Зоріану список людей-віщунів, які могли б знати більше про порушення, пов'язані з прогнозуванням майбутнього, і вони домовилися зустрітися через три дні. Зоріан був трохи роздратований тим, що тема його емпатії та контролю над нею так і не з'явилася, але він припустив, що матріарх хотіла побачити, наскільки він корисний для них, перш ніж витрачати свій час на навчання його їхньому (можливо, таємному) мистецтву розуму.
Було приємно мати когось на своєму боці в цьому заплутаному безладі. Він лише сподівався, що не припуститься тієї ж помилки з аранеєю, яку Зак зробив з людиною, що стояла за вторгненням.