--- Вирішуйте проблеми спокійно ---
"...О-хо? Схоже, щось веселе назріває."
На жвавій головній вулиці Саду, заставленій кіосками з їжею, Райму зазирнув у натовп, прислухаючись до галасу, перш ніж повернутися до решти.
Ріндо і Нене, які тільки й чекали на нього, одразу ж накинулися з питаннями.
"Як все пройшло?"
"Що відбувається?"
"Ну... Схоже, що та сварлива пані - сестра Куґи. І якщо вона виграє конкурс "Міс Сад", то Кузі доведеться перестати бути магом абощо", - сказав Райму, підсумовуючи побачене і почуте.
Очі Ріндо розширилися від шоку, а Нене нахмурила брови.
"Що?! Що за чортівня?!"
"Схоже на велику ескалацію. Як до цього дійшло?"
"Без поняття. Я вловив лише уривки. Але, схоже, та пані не маг і не схвалює перебування Куґи в Саду".
Руки Ріндо затремтіли від гніву. "Н-неймовірно... Щоб сім'я стояла на шляху благородної місії порятунку світу...!"
"Ти думаєш? Цілком нормально, як на мене. З точки зору стороннього, магія звучить темно, як пекло, не кажучи вже про те, що вона небезпечна. Не те, щоб хтось, хто народився і виріс у престижній сім'ї, міг би зрозуміти це."
"...Це трохи грубо" Ріндо надулася.
"Га? Ти так думаєш? Вибач, не подумав, - відповів Райму, прикидаючись дурником.
"...байдуже. Важливіше, чому конкурс краси?"
"Без поняття. Спитай Аой". Він знизав плечима.
Наскільки він міг судити, ідея прийшла від двоюрідної сестри, яку представила Асаґі.
За мить він згадав ще дещо.
"А, так, ще дещо. Куґа щось казав про одруження з тією чорнявою дівчиною, що була з ним".
"...Га?! Що?!" Ріндо задихалася, мало не задихаючись. "Зачекай, зачекай, це... Ти маєш на увазі служницю пані Відьми?!"
"Це вона? Я не знаю."
"Чому вона і Куґа...?! Я думала, що служниця закохана в пані Відьму...!"
"О? А ось це вже цікава інформація."
Райму нахилився і посміхнувся, але Ріндо від поштовху замовкла, відвівши погляд.
Це було інтригуюче твердження, але не схоже було, що вона збиралася бовкнути щось ще. Райму полегшено зітхнув, бавлячись телефоном в одній руці, а в іншій недбало кинув їм обом запитання. "То який план?"
"А...?"
"Що ти маєш на увазі під “планом”?"
Ріндо і Нене розгублено нахилили голови.
"Ну ж бо, серйозно?" Райму знизав плечима з перебільшеним чуттям. "Приятель, з яким ви разом вечеряли, у великій халепі. Хіба це не елементарна порядність - втрутитися і допомогти?"
"Можливо, це правда, але що ми можемо зробити? Втручання в сімейну суперечку тільки погіршить ситуацію", - скривилася Ріндо.
Райму, однак, погрозив їй пальцем, буркнувши собі під ніс. "Я ж тобі вже казав, хіба ні? Якщо сестра Куґи виграє перше місце на конкурсі краси, його заберуть зі школи. Я не знаю, як все так заплуталося, але питання дуже просте. Ми просто повинні зробити так, щоб його сестра не перемогла".
"Ти пропонуєш саботаж?"
"Ні, ні, ні. Не треба нічого такого підступного. Виявляється, будь-хто може взяти участь у цьому конкурсі. І так сталося, що у нас тут є дві прекрасні дівчини".
Ріндо і Нене обмінялися поглядами, ніби не могли повірити в те, що почули. Обидві вони заклякли, одночасно випустивши повітря.
"Ти не можеш мати на увазі..."
"Ти хочеш, щоб ми взяли участь?!"
Вони обидві виглядали абсолютно переляканими.
"Бінго!" вигукнув Райму, різко клацнувши пальцями. "Вони все ще приймають заявки, і вони навіть позичать вам одяг. Просто вийдіть туди і вразьте публіку своєю зовнішністю".
"Н-ні в якому разі! Це непристойно!" Ріндо так сильно затрясла головою, що вона майже розпливлася.
"І, е-е, ну, це трохи ніяково...", - пробурмотіла Нене, ледь-ледь червоніючи.
Райму театрально зітхнула. "Ого, ви, дівчата, такі безсердечні. Такими темпами Куґу виженуть з академії, розумієте? О, яка трагедія! Його блискуче майбутнє мага, перекреслене через якусь дурницю! Без Куґи, цілі фронти можуть розвалитися! Загинуть люди, проллється кров - і все через те, що двоє його так званих друзів відмовилися брати участь у конкурсі краси, коли це було найважливіше...!"
"Угх, бррр...", - застогнала Ріндо, її плечі здригалися від цього надривного плачу.
Звісно, Райму здебільшого говорила це для ефекту; незалежно від того, зробили дівчата щось чи ні, вони не будуть винні, якщо справи підуть погано. Але Ріндо, будучи серйозною людиною, явно не могла просто відмахнутися від цього.
Потім Нене вказала на руку Райму, щось помітивши.
"До речі, що ти весь цей час робив у своєму телефоні?"
"Га?" Його голос злегка затріщав.
Ріндо вистачило цієї миті вагання, щоб вихопити пристрій прямо з його руки.
"Агов...!"
Райму простягнув руку, щоб вихопити його назад, але він був надто повільний.
Ріндо і Нене почали читати вголос з екрану.
"...Грай і вигравай, ігровий сайт тільки для членів, Ґріомірі Мейкер."
"Оголошення: Конкурс "Міс Сад". Третя фаворитка: Ріндо Шіонджі. Коефіцієнт ставки: три очки п'ять до одного..."
Вони обидві навели на нього гострі та звинувачувальні погляди.
"Хімеміє? Тільки не кажи мені..."
"Ти планував робити ставки на результати конкурсу?"
"...Ні?" - відповів він з непереконливою, змащеною потом посмішкою.
Ріндо і Нене примружили очі й обступили Райму з обох боків.
"Слухай, причина, через яку тебе відправили в табір, полягала в тому, що твій сайт азартних ігор тоді теж накрили, так?"
"Якщо це повториться, це може означати, що тебе дійсно виключать, так?"
"Зачекайте, зачекайте, перестаньте, не роби з мухи слона..." Райму нервово засміявся, намагаючись відіграти цю ситуацію.
Ріндо і Нене лише притиснулися ближче.
"Ми не повні монстри. Як колеги, що вижили в таборі, ми забудемо про це, якщо ти зараз же закриєш сайт".
"Обирай. Це твій вибір."
"Та годі вам! Ви хоч уявляєте, скільки у мене клієнтів? Я не можу просто..."
"Якщо не можеш, то ми поскаржимося на тебе в міську адміністрацію. І розтрощимо твій телефон, поки будемо там."
"Агов, агов!"
Як по команді, Нене почала завдавати повітряних ударів. З руками, схожими на колоди, і кулаками, схожими на валуни, вона, ймовірно, могла б перетворити телефон Райму на пил приблизно за два удари.
"Гррр... Чорт забирай...", - застогнав Райму, перш ніж нарешті випустити розбите зітхання. "Гаразд, гаразд! Ну що, задоволені?"
Натиснувши кілька кнопок на телефоні, він показав їм екран.
Ріндо задумливо потерла підборіддя, а потім глянула на Нене. "Мушанокуджі, ти можеш ще раз перевірити, що сайт справді не працює? Якщо виявиш, що він використав якийсь трюк, щоб відновити його пізніше, то зроби з його телефону гарну складну модель".
"Зрозуміла."
Нене загрозливо простягнув руку. Райму в паніці пискнув і знову почав несамовито стукати по телефону.
"С-стривайте! Там ще трохи залишилося! Я зовсім забув! Я не навмисне, клянуся! Клянуся!" - наполягав він, ледь не спітнівши.
Ріндо і Нене подивилися на екран з помітною відсутністю веселощів, а потім знизали плечима.
"Гаразд. Ми забудемо про це".
"Відтепер тобі краще ходити по людних і гарно освітлених вулицях."
"Боже, що за відстій... Це ж був сезон найвищого заробітку..."
Поки Райму люто чухав голову, Ріндо і Нене схопили його за плечі з обох боків.
"Так чи інакше, відкинувши все це, - сказала Ріндо, - я не кажу, що все, що ти казав раніше, було неправильним. Ми справді хочемо допомогти Мушікі після всього, що він зробив для нас на острові Нірай".
"Але ж це стосується не лише нас, чи не так?"
"Що? Що за чортівня?"
Все ще ошелешений, Райму ледве встиг вимовити слова, як вони почали тягнути його геть.
***
Приблизно через тридцять хвилин після того, як Ао зробила свою пропозицію, Мушікі та інші опинилися перед спеціальною сценою, встановленою всередині Саду.
Майданчик вже був заповнений глядачами, які з нетерпінням чекали на початок конкурсу "Міс Сад". Спостерігаючи за натовпом, Мушікі примусила себе посміхнутися.
"Конкурс краси? Я не очікував, що Ао вигадає щось подібне..."
"Тим не менш, у такому конкурсі не матиме значення, наскільки сильнішою та витривалішою є твоя сестра. Таким чином, у нас будуть реальні шанси на перемогу", - задумливо промовила Курое.
Мушікі кивнув на знак твердої згоди. "Так. Це добре. Тепер Мадо має схвалити моє переведення до іншої школи".
"Ну, ми ще не перемогли. Поки..."
Курое обірвала себе на півслові. Можливо, вона зрозуміла, що не варто висловлювати сумніви ще до того, як конкурс навіть не розпочався. А може, це сталося тому, що вона побачила ясний, непохитний погляд Мушікі, який вже був впевнений у своїй перемозі.
"Хех. Так, ти маєш рацію. Якщо я збираюся це робити, то тільки заради перемоги".
Заповнюючи прогалину в їхній розмові, з динаміків пролунало оголошення, яке відлунням прокотилося по всьому залу.
"Гаразд, увага! Настав час розпочати конкурс "Міс Сад"! На жаль, деякі з наших сестричок, які мали брати участь у конкурсі, раптово захворіли і були терміново доставлені до лазарету, тому ми приймаємо заявки на участь в останню хвилину! До речі, соціальна реклама: Кіоск з їжею "Кракен-які" зачинено!"
Голос належав Сільвелі, адміністративному штучному інтелекту Саду. Вочевидь, вона була ведучою конкурсу. Вона, безумовно, любила свої заходи.
Поглянувши на сцену, вони побачили плаваючу 3D-проекцію когось, хто виглядав точнісінько як Хільдеґарда, і весело махав рукою.
У цьому був свій сенс. Візуальна модель Сільвели була заснована на її творцеві, Хільдеґарді; у неї було таке ж обличчя і така ж фігура. Єдина реальна відмінність полягала в тому, що Сільвела носила більш відкритий одяг і була набагато жвавішою. Враховуючи, наскільки вона була привабливою, вона ризикувала привернути до себе більше уваги, ніж інші учасниці.
"Схоже, твоя сестра вже зайняла позицію. Мені теж треба йти".
"Щасти тобі."
Мушікі стиснув кулаки і дивився вслід Курое, потім перемістився на місце, звідки йому було б краще видно сцену, і став чекати на початок конкурсу.
Невдовзі з динаміків знову пролунав голос Сілвелли.
"Кожен конкурсант матиме три хвилини, щоб представити себе перед аудиторією! Рівень вигуків та оплесків визначатиме оцінку кожного учасника, тож не забудьте показати свою любов...! А тепер почнемо! Номер один!"
Після оголошення Сільвела на сцену вийшла студентка. Вона, мабуть, представляла виставку свого класу, бо була одягнена в костюм привида.
Після короткого привітання почалися її три хвилини. Вона швидко закружляла в елегантному танці, спонукаючи аудиторію вибухнути оплесками.
За мить -
"Дуже дякую! Ти була чарівною! Моє серденько старшої сестри переповнене енергією молодшої сестрички...! Гаразд, наступна учасниця, яка з'явилася в останню хвилину з-за меж Саду! Учасник номер два: Ріндо Шіонджі!"
"А...?"
Коли Мушікі почув це ім'я, його очі розширилися від подиву.
Так. Він знав Ріндо - вона була однією з учнів, з якими він відвідував виправний табір на острові Нірай.
Це був вечір "Ніч у саду", тож не було чимось незвичайним, що на ньому були присутні студенти з інших академій магів. Проте Ріндо була, м'яко кажучи, особливо серйозною і дуже слухняною за характером - або, менш ласкаво кажучи, жорсткою, як дошка коли йшлося про правила. Вона не була схожа на людину, яка могла б взяти участь у конкурсі краси.
"..."
Поки Мушікі все ще обдумувала все це, на сцену вийшла дівчина.
Він не помилився - це була Ріндо, саме такою, якою він її пам'ятав, і від того ще важче було повірити власним очам. Вона була одягнена в укорочену сорочку та міні-спідницю, тримаючи в руках помпони, наче якась черлідерка.
Хоча вона, мабуть, сама вибрала це вбрання, її обличчя було яскраво-червоним.
Вона спромоглася на крихітне привітання, її голос ледь перевищував шепіт. "Привіт..."
Можливо, граючи на її нервах, хтось у залі вигукнув: "Ти зможеш!".
Це, однак, лише змусило її ще більше збентежено опустити голову.
"Гаразд! Твої три хвилини починаються зараз!"
знову пролунав голос Сілвелли, від чого Ріндо різко здригнулася. Нерішуче вона почала трясти своїми помпонами з м'яким шурхотом.
"Вперед, командо, вперед..."
Її тремтячий голос ледве доносився по сцені, але її до болю щирий виступ викликав теплі оплески натовпу.
Нарешті, після швидкого поклону, вона втекла зі сцени. Мушікі, все ще напівприголомшена, злегка поплескала в долоні.
"Що вона тут робить...?" - дивувався він вголос.
Але сюрпризи ще не закінчилися.
Щойно Ріндо зникла за лаштунками, як з динаміків знову пролунав голос Сільвелли.
"Хі-хі! Яка чудова група підтримки! Стільки селераніуму! Що? Ви не знаєте, що таке селераніум? Це поживна речовина, яка підвищує рівень вашої сестрички! Вона робить вашу шкіру сяючою і покращує травлення! Не забудьте взяти побільше...! Так чи інакше, наступною буде ще одна учасниця ззовні! Учасниц номер три: Нене Мушанокуджі!"
"Що?!" Мушікі знову зойкнув, коли було оголошено ще одне знайоме ім'я. Потім на сцені з'явився масивний силует.
Вся аудиторія ахнула - але хто міг їх звинувачувати? Новачок був дівчиною з тілом, схожим на скелю, кожен сантиметр якого був вкритий м'язами.
Так само, як і Ріндо хвилину тому, вона була одягнена, формально, в суперкороткий костюм медсестри... Але, чесно кажучи, погляд привертала не стільки форма, скільки сама сила ніг, що виривалися з-під спідниці. Її м'язи не були костюмом.
"..."
Нене схрестила руки і гордо стояла в центрі сцени, абсолютно не рухаючись. Кілька нішевих фанатів у залі голосно аплодували.
Звичайно, ці коментарі звучали зовсім інакше, ніж раніше - коментарі на кшталт: "Вона величезна!", "Подивіться на це визначення!" і "Вона, напевно, могла б носити джип на цих плечах!".
Навіть коли Сільвелла оголосила про початок своїх трьох хвилин, Нене не зрушила з місця ні на дюйм.
Вона залишалася застиглою, доки не закінчився час, а потім спокійно пішла зі сцени.
"Вона зовсім не рухалася..."
"Ні, це був виступ. Вона демонструвала досконалість свого тіла як форму мистецтва".
"Зрозуміло..."
Люди навколо Мушікі почали обговорювати всілякі теорії про дивну поведінку Нене.
Проте, провівши з нею час на острові Нірай, він запідозрив, що правда набагато простіша.
Швидше за все, Нене просто зніяковіла.
Вона не звикла до подібних ситуацій, і нерви в неї не витримували.
Проте, завдяки її владній присутності, навряд чи хтось помітив це.
"Хм, це була несподівана рутина! Але з точки зору старшої сестри, це, безумовно, плюс! Сильна, серйозна молодша сестричка, яка сором'язливо називає тебе "старшою сестрою" - це справжній преміум-контент...! Гаразд, далі! Учасник номер чотири: Райму Хімемія!"
"...А?" Мушікі розгублено буркнув.
На це було дві причини. По-перше, Райму Хімемія був ще одним учнем з табору на острові Нірай. А по-друге -
"Привіт!"
На сцену вискочила людина в костюмі дівчинки-зайчика, чим викликала у глядачів справжній ажіотаж.
Але така реакція не була дивною. Адже це була незрівнянна красуня з мерехтливим, шовковистим світлим волоссям.
...Точніше, внутрішньо виправив себе Мушікі.
Була ще одна причина його здивування - Райму насправді був хлопцем.
Звичайно, він виглядав для всього світу як красива дівчина, але сам Райму цього абсолютно не усвідомлював. Він також не був схожий на людину, яка добровільно бере участь у конкурсі краси.
Що на нього найшло?
Коли почалися його три хвилини, Райму розмахував руками і посилав поцілунки глядачам, виглядаючи напіврозпачливо.
Мушікі міг тільки дивитися на це, вкриваючись нервовим потом.
"Друзі, будь ласка, підтримайте мене! А-а-а, чорт забирай!"
В кінці пролунав здавлений крик, але його заглушили бурхливі оплески.
Коли час Райму закінчився, він зійшов зі сцени, розмахуючи руками і трохи похитуючись на своїх незвичних високих підборах, зірвавши найгучніші оплески на конкурсі.
"Що це було...?" пробурмотів Мушікі, коли
Посеред натовпу, що гудів від хвилювання, він помітив групу знайомих дівчат у лисячих масках і плащах хаорі.
Як не дивно, хоча вони стояли у глядацькій зоні, вони навіть не дивилися на сцену. Замість цього вони здавалися схвильованими, занепокоєно скануючи натовп. Мушікі з цікавістю попрямував до них крізь натовп глядачів.
"Асаґі? Що ти тут робиш?"
"...! Мушікі!”
Не встиг він її покликати, як вона обернулася з переляканим виглядом.
"Ти не бачила пані Ао? Я відвернулася на секунду, а вона зникла..."
"Ні, не бачив... Але вона ж не дитина. Я впевнений, що з нею все гаразд. Правда?"
"Можливо, але все ж..." Вона замовкла, її плечі злегка затремтіли. "Я не знаю, як це пояснити... У мене просто дуже погане передчуття щодо чогось".
"Погане передчуття...?"
Мушікі насупив брови. Але в цю мить одна з Лазурових, що стояла позаду Асаґі, вигукнула: "Капітане! Он там! Це може бути пані Ао?"
"Що?!" Асаґі, здригнувшись від голосу, повернула голову в тому напрямку.
Мушікі також обернувся, щоб подивитися.
Звісно, він помітив дівчину, яка була дуже схожа на Рурі, що продиралася крізь натовп до них з лютим блиском в очах.
І все ж -
"Ось ти де, Мушікі! Я шукала тебе. Ти маєш пояснити, що сталося!"
Почувши голос дівчини, Мушікі розширив очі.
"Зачекай... Рурі?"
"Що? Про що ти говориш? Звичайно, це я. Ти що, забув обличчя рідної сестри?"
"Ні... А як же Маєток Відьми?"
"У мене перерва!" - вигукнула вона, випинаючи груди.
Звісно ж, хоча вона й зняла перуку, на ній все ще була темно-синя сукня, призначена для Великої Відьми, найвищого рангу серед відьом Маєтку. Вона, мабуть, дуже хотіла поспішати за Мушікі та Курое, але, вірна своїй натурі, все ж таки закінчила свою роботу перед тим, як прийти.
Але якщо це справді була Рурі, це означало, що вони досі не знали, куди поділася Ао.
"Р-рурі...?" запитала Асаґі, її голос тремтів. "Тоді де ж може бути пані Ао...?"
"Асаґі? Що ти тут робиш?" Рурі вистрілила у відповідь, коли...
"Гаразд! Наступна учасниця під номером 7: Рурі Фуяджо!"
"Починаю!"
На загальний подив, дівчина з обличчям Рурі весело вибігла на сцену.
"Що?!"
"Пані Ао...?!"
Рурі здивовано кліпала очима, а голос Асаґі тріщав від шоку.
Якщо справжня Рурі була тут, то дівчина на сцені могла бути лише, як підозрювала Асаґі, Ао.
Але це викликало ще більше запитань. Чому Ао брала участь у конкурсі, та ще й під ім'ям Рурі? Якщо придивитися, її волосся навіть було заплетене у фірмові подвійні коси Рурі. А ще було це вбрання - якийсь вигадливий ретро-костюм айдола, наче щось з минулих десятиліть.
Поки Мушікі ламала голову над цим, Асаґі раптом ахнула від усвідомлення. "Цього не може бути..."
"Ти щось зрозуміла?" - запитав він.
"Пам'ятаєш, коли пані Ао запропонувала це випробування Курое та Мадоці? Вона сказала, що той, хто посяде перше місце в конкурсі, стане переможцем."
"Ах..."
Очі Мушікі розширилися. Це було те, що вона сказала.
Але якщо подумати, то це був дивний спосіб формулювання. Передбачалося, що змагання буде між Курое та Мадокою - тож за логікою, той, хто набере більше балів, має перемогти. Але Ао сформулювала це так, що якби виграв хтось інший, то поєдинок був би анульований.
"Іншими словами, пані Ао, здається, залишила двері відчиненими для втручання третьої сторони. І тепер вона на сцені під ім'ям Рурі..."
"Що це означає?"
"Пані Ао намагається виграти перше місце як Рурі, щоб віддати право на заручини з тобою, яке виграла б Курое, пані Рурі...!"
"Щ-що?!" Рурі з обуренням закричала.
Навіть якщо Рурі не знала всієї історії, було зрозуміло, що Ао задумала щось обурливе.
Тим часом "Рурі" - насправді Ао - розгойдувалася на сцені вперед-назад, явно намагаючись надати власне бачення персонажу Рурі.
"Я вперше роблю щось подібне, тому мені дуже ніяково, але я зроблю все, що зможу, для мого дорогого старшого братика!"
"Гаааарррргггг?!"
Цей нестерпно милий вступ змусив справжню Рурі кричати від приниження. Це привернуло погляди навіть у галасливому натовпі, і незабаром по аудиторії прокотився тихий шепіт.
Але чи то Ао не помітила, чи то їй було байдуже. Абсолютно незворушно вона продовжувала: "А тепер, будь ласка, послухайте мою пісню "Лазурит барв мрії"!"
Але щойно Ао схопила мікрофон і зробила позу - бах!
Один з черевиків Рурі пролетів у повітрі по ідеальній дузі і влучив Ао прямо в голову.
"Га!" - закричала вона, падаючи на сцену. "Ой! Боляче!"
"Взяти її!"
"А-а-а-а!"
Щойно Ао впала, Лазурні піднялися на сцену і схопили її з максимальною обережністю.
"Агов! Що ви робите?! Відчепіться від мене!"
Протести Ао припинилися, коли жінку вивели зі сцени.
Натовп розгублено гудів, коли на сцені з'явилася справжня Рурі Фуяджо, помінявшись місцями з Ао.
"...Я Рурі Фуяджо. Вибачте за метушню. Я йду".
З цими словами вона збентежено вклонилася і зійшла зі сцени.
Глядачі, приголомшені, ще довго сиділи, намагаючись зрозуміти, що сталося. Але потім -
"Ну, це був несподіваний поворот подій! Я відчуваю, що рівень сераніуму в Рууру був трохи нижчим, ніж зазвичай, але, як для мене, вона завжди буде милою молодшою сестричкою...! Гаразд! Давайте повернемося до конкурсу перейдемо до наступного учасника!"
Почувши яскравий, безтурботний голос Сільвелли, яка зайняла сцену, натовп, здавалося, трохи розслабився, врешті-решт вибухнувши розсіяними оплесками.
"Що це в біса було...?"
"Це ж була Рурі Фуяджо з “Саду”, так?"
"Якась швидка заміна...?"
Було ще кілька розгублених вигуків, але справжнього скандалу не було. Настрій поступово заспокоювався.
Після невеликої перерви конкурс відновився без жодних проблем.
"Наступна учасниц під номером вісім, яка побажала залишитися невідомою!"
Під вступне слово Сільвелли на сцені з'явилася наступна учасниця.
Коли Мушікі побачив, хто це, його очі розширилися від шоку.
Там стояла не хто інша, як Курое Карасума - і вона була не у своїй звичайній шкільній формі. На ній була форма офіційної служниці, яку вона зазвичай носила, коли обслуговувала Сайку в маєтку.
Мушікі ненадовго замислився, чому вона хотіла приховати свою особистість, але чим більше він думав про це, тим більше сенсу це набувало. Оскільки вона використовувала ім'я "Сайка Куодзакі" перед Мадокою, вона не могла взяти участь у конкурсі як Курое Карасума. Але якби вона взяла участь як Сайка, люди, які знали її за зовнішністю, точно б помітили, що щось не так. Приховати своє ім'я було, безумовно, найбезпечнішим кроком.
І, здавалося, це принесло більше користі, ніж очікувалося. Невдовзі аудиторією почали поширюватися перешіптування: "Хто ця дівчина?".
"Я не бачив її раніше. Як її звати?"
"Це не та, що завжди з пані Відьмою?"
"Помічниця пані Відьми бере участь у конкурсі краси...?"
Здавалося, атмосфера таємничості працювала на неї, створюючи майже потойбічну атмосферу.
"...Зрозуміло. Розумний хід. Приховуючи своє ім'я, вона змусила всіх цікавитися собою", - прокоментував хтось поруч з Мушікі.
"Рурі! Коли ти повернулася?"
"Щойно. Якісь проблеми?"
"Ні, ніяких..."
Він не міг не захоплюватися психічною стійкістю Рурі. Справді, вона була чимось особливим.
"..."
Щойно цікавість аудиторії досягла свого піку, Курое зробила свій хід.
Після формального, граціозного поклону вона почала вислизати з уніформи служниці.
"Ой-ой...!"
"К-Курое...?"
На очах у неспокійного натовпу Курое роздяглася, оголивши під одягом витончений спортивний купальник. Вона продемонструвала його швидким обертом, викликавши гучні вигуки глядачів (переважно хлопців).
Очевидно, вона весь цей час носила купальник під своєю формою. Мушікі, відчуваючи, як незграбно калатає серце, полегшено зітхнув.
Тим часом Рурі, серйозно погладжуючи своє підборіддя, пробурмотіла: "...Угу. То це її п'єса. Спочатку з'являється у скромному вбранні покоївки, а потім демонструє купальник, створюючи різкий контраст... Розумно. Ця злодійкувата ворона точно знає, як гратися з чоловічим серцем".
Навіть коли вона бурчала, вона витягла свій телефон і зробила нотатку, читаючи, що контраст важливий. Її тон був трохи занадто різким, але той факт, що вона була готова вчитися у свого передбачуваного ворога, все одно вражав.
Під аплодисменти та вигуки, Курое вклонилася ще раз і зійшла зі сцени, накинувши на одну руку свою уніформу.
Не промовивши жодного слова, вона отримала найгучнішу похвалу. Чи було це частиною її плану, чи просто щасливим збігом обставин, але це був майстерний виступ.
"Дуже вам дякую! Це було чудове шоу! Я точно відчуваю селераніум! Це дуже важлива поживна речовина для побудови сильного тіла, і ваша старша сестричка Сільвелла з'їсть її до останнього шматочка...! Продовжуємо, на сцені учасниця номер дев'ять: Мадока Куґа!"
Після цього оголошення на сцену вийшла наступна учасниця.
На сцену вийшла жінка з важким, неохочим виразом обличчя - сестра Мушікі, Мадока.
Якою б талановитою вона не була, після цього останнього виступу буде важко. Мушікі стиснув кулак, відчуваючи впевненість, що перемога у Курое в кишені.
"..."
Але тут, стоячи в центрі сцени, Мадока несподівано скинула з себе куртку.
Не може бути - невже вона планувала зробити той самий рух, який щойно зробила Курое?!
У залі прокотився тихий гомін.
Але Мадока скинула лише верхню куртку. Під нею все ще була тонка коротка майка. Вона зробила повільний, усвідомлений вдих, її плечі м'яко піднімалися і опускалися.
"..."
У цей момент натовп затамував подих.
На відкритому повітрі її руки та живіт виглядали так, ніби їх виліпив майстерний художник.
Сексуальна - це не зовсім правильне слово. Вона також не була схожа на Нене з її випнутими м'язами. Тіло Мадоки було схоже на голе лезо - гостре і небезпечне - і все ж воно випромінювало безпомилковий блиск, як дорогоцінний камінь, викуваний протягом незліченних років.
Молоді маги в натовпі витріщилися на нього, охоплені якимось безсловесним захопленням.
"Прошу, - прошепотіла Мадока.
Опікунка кинулася вперед, поставивши перед собою простий столик, а потім вишикувала на ньому кілька порожніх скляних пляшок.
"...?"
Глядачі розгублено дивилися на це, знаки питання ледь не плавали над їхніми головами.
Потім -
"...Хм..."
Різко вдихнувши, Мадока торкнулася пляшки, що стояла праворуч.
За мить пляшка, що стояла ліворуч, відокремлена від інших, розсипалася на порох без жодного звуку.
"Що...?!"
"Що це щойно сталося?"
Глядачі могли тільки дивитися, ошелешені, поки Мадока спокійно стискала долоні в поклоні.
Після короткої паузи зал вибухнув оплесками.
"...Гей, Мушікі. Що це було? З яких це пір Мадо може робити такі речі?" запитала Рурі.
"...Не питай мене. Я теж ніколи не бачив, щоб вона таке робила", - відповів він, витираючи піт з чола.
Звузивши очі, Рурі нахилилася. "То в чому справа? Я чула від Асаґі, що якщо вона переможе, це буде справжньою проблемою, так?"
"А... Так. Але..." Він погладив підборіддя, згадуючи попередні виступи. "З огляду на те, як ідуть справи... думаю, все буде гаразд". Курое отримала голосніші овації. І у мене таке відчуття, що Хімемія на другому місці, а Мадо на третьому".
"Хто така Хімемія?"
"Е-е... Таємнича дівчинка-зайчик?" - сказав він з незграбною посмішкою.
Рурі розгублено нахилила голову.
Наступної миті -
"Ого, яка дивовижна майстерність! О, і це тільки що! Виявляється, Мадомадо насправді старша сестра Муккі! Як старша сестричка для всіх, Сільвела не може бути більш схвильованою! Але не хвилюйтеся - ви обоє все одно мої молодші братики і сестрички! А тепер продовжимо..."
Оголошення Сільвели раптом з тріском перервалося на тишу.
Тієї ж миті величезний верхній прожектор, що освітлював залу, почав небезпечно розгойдуватися. Потім він нахилився, падаючи прямо в центр сцени, туди, де стояли Мадока і студентка-асистентка.
"-! Обережно!"
Пролунав крик, але було вже запізно.
Перш ніж хтось встиг зреагувати за допомогою магії, гігантський металевий прожектор, вагою в сотні кілограмів, обрушився на них.
Принаймні, так здалося.
"А...?"
Приголомшені голоси вирвалися з глядацьких місць.
Але це було цілком природно. Тому що там, посеред сцени, все ще стояла Мадока, тримаючи однією рукою масивний прожектор над головою.
"...З тобою все гаразд?"
"Т-так... А з тобою...?"
"...Таке постійно трапляється".
Переконавшись, що приголомшена асистентка не постраждала, Мадока обережно опустила масивний прожектор на сцену поруч з нею.
За мить -
Рев аплодисментів і захоплення вирвався з аудиторії, потрясаючи всю глядацьку залу.
"Срань господня... Що це щойно було?"
"Що за магію вона використала? Я навіть не бачив, щоб вона щось заклинала!"
"Ні, вона нічого не використовувала. Вона зупинила його голими руками..."
"Що ти сказав?! Як це взагалі можливо?!"
Поки в натовпі прокотилися дикі припущення, двоє людей дивилися в приголомшеному мовчанні.
Звісно, це були молодший брат і сестра Мадоки, Мушікі та Рюрі.
"Мушікі... Що це було?"
"Кажу тобі, я не знаю..."
Він все ще плескав неуважно, з відвислою щелепою, поки раптом не завмер і не зупинився посеред оплесків.
Цей несподіваний випадок і бездоганна поведінка Мадоки змусили натовп вибухнути бурхливими вигуками та оплесками. І ця реакція була навіть гучнішою, ніж коли на сцену вийшла Курое. Якби це зарахували Мадоці, то очікуваний результат можна було б перевернути з ніг на голову.
Черга Курое вже закінчилася. Тепер вона не могла заробити більше балів. Такими темпами Мадока може перемогти їх ще раз.
...Якщо тільки комусь іншому не вдасться посісти перше місце замість неї. Але він не міг пригадати нікого, хто міг би створити атмосферу, здатну перевершити те, що він щойно побачив.
"..."
Мушікі сіпнувся.
У нього була одна ідея - одна людина, яка могла б це зробити.
Не було часу на роздуми. Він простягнув руку по телепатичному зв'язку, формуючи слова в своїй свідомості.
—Курое. Ти мене чуєш?
—Так. Що таке? - пролунало в його потилиці.
—Такими темпами ми можемо знову програти. Але... - Він поспішив викласти потенційне рішення, яке щойно прийшло йому в голову.
—...Ти впевнений в цьому, Мушікі?
—Так. Іншого виходу немає. Будь ласка, - практично благав він її.
—Дуже добре, - відповіла вона, трохи подумавши. Відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів.
—Дякую.
Він розплющив очі, не пам'ятаючи, коли він їх заплющував.
При цьому він побачив, що Рурі підозріло дивиться на нього збоку. "Агов, Мушікі? Ти взагалі слухаєш? Чого ти так довго стоїш...? Зачекай, зачекай, зачекай. Тільки не кажи мені, що ти знову подумки розмовляла з Курое..."
Вона зупинилася на півслові.
Причина була проста: Мушікі раптом схопила її за руку і подивилася їй в очі.
"Рурі, я хочу тебе дещо попросити."
"Що?! Ч-чого це ти, раптом...?"
"Мені потрібно, щоб ти... роздяглася."
Її обличчя вибухнуло яскраво-червоним від цього стійкого, непохитного прохання.
"Що ти таке кажеш?! Я не можу просто так..."
"Будь ласка. Ти єдина, кого я можу попросити."
"Це навіть не..."
"Рурі." Він нахилився, його вираз обличчя був смертельно серйозним.
"...Г-гаразд..." Вона кивнула, її очі оберталися колами.
***
"...Угх, Боже мій. Який кошмар".
За метушливою, галасливою сценою Райму, з найбільш втомленим виразом обличчя, який тільки можна собі уявити, роздратовано зітхнув.
Він все ще був одягнений у той смішний костюм дівчинки-зайчика, який йому нав'язали Ріндо і Нене, зі спідничкою з оборками і парою вушок дівчини-зайчика на пов'язці на голові. У якийсь момент він присів навпочіпки, широко розставивши ноги в цьому вбранні, тільки для того, щоб Ріндо вилаяла його, принижено вигукнувши: "Будь ласка, закрий свої ноги! Це непристойно!" з причин, які він так і не зміг пояснити.
Він сухо засміявся, піднявши двома пальцями край своєї спідниці.
"Що за хворий жарт, змушувати хлопця так одягатися. Я прийшов сюди просто розслабитися..."
Бурчачи, він згадав свій виступ на сцені кілька хвилин тому. Натовп, якщо йому не зраджує пам'ять, неабияк розійшовся... Хоча, якщо чесно, якби якийсь хлопець вийшов на сцену в костюмі дівчини-зайчика, навіть він, напевно, розсміявся б. Ніхто ж не міг серйозно подумати, що він дівчина.
Зітхнувши ще раз, він подивився на сцену. Зі свого місця він не міг бачити, що відбувається, але, судячи з шуму, натовп все ще шаленіє. Навіть Ріндо і Нене - які хвилину тому прискіпувалися до його пози - пішли подивитися, що ж спричинило весь цей галас.
Якраз вчасно.
Він витягнув з сумки телефон і відкрив додаток.
"Що ж, мабуть, настав час завершити мою частину роботи".
У самому додатку не було нічого особливого, просто функція дистанційного керування, яка відкривала кришку на певній коробці. Він уже посадив її перед тим, як приїхати сюди.
"Гаразд. Вечірка в розпалі, і фестиваль досягає свого піку. Час запалювати великий феєрверк".
З широкою посмішкою він ввів пароль і натиснув кнопку.
***
“…”
Мадока стояла на краю зони очікування за сценою, схрестивши руки, і мовчки дивилася на шоу.
Зовсім випадково під час виступу вона зловила падаюче сценічне світло, що викликало несподівану хвилю оплесків і вигуків. Сайка Куодзакі, дівчина, на яку поклав око Мушікі, також набрала пристойну кількість балів, але Мадока була впевнена, що вона переможе.
Вона хотіла поважати почуття Мушікі, але довірити свого молодшого брата комусь невідомо звідки? Нізащо.
"...Хм?"
Занурившись у такі думки, Мадока озирнулася навколо, злегка нахмурившись.
Причина була проста. Сайка Куодзакі, яка ще мить тому сиділа з нею в залі очікування, зникла.
Звичайно, вона ж не втекла, бо не могла впоратися з поразкою? Якою б сумнівною вона не була, Сайка не здавалася Мадоці такою, що тікає від реальності.
"...Куди вона...?"
Але це питання було обірване раптовим голосом з динаміків.
"Що ж, це були всі наші учасниці - але, схоже, у нас є учасниця, яка з'явилася в останню хвилину...! Ось вона, учасниця під номером десять: Сайка Куодзакі!"
Мадока навіть у найсміливіших мріях не очікувала почути таке.
"...Що?"
Дві хвилі розгубленості накрили її одразу.
По-перше, чому Сайка поверталася на сцену, коли її черга вже закінчилася?
А по-друге, навіщо цього разу називати своє справжнє ім'я, якщо раніше вона так старанно його приховувала?
Але це не був жарт ведучої, і Мадока теж не обмовилася.
Крізь гомін натовпу на сцену вийшла самотня дівчина.
Волосся, наче виткане сонячне проміння, світилося навіть у темряві.
Яскраві очі, кольору коштовного каміння, які, здавалося, вміщували в собі трепет і заздрість кожного, хто дивився на неї.
І сукня, в яку вона була одягнена - глибока темно-синя сукня, наче саме нічне небо було зашите в її тканину, така ж, як та, в якій Рурі була в Маєтку Відьми.
Але в Мадоки не було жодних сумнівів – це був Мушікі, що прийняв жіночу подобу.
"Привіт усім. Я знаю, що це трохи незграбно, але сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо я перерву вас на хвилинку".
Посмішкою та невимушеним помахом руки Мушікі привітав натовп. А потім -
"Зачекайте, це ж... Пані Відьма?!"
"Не може бути - справжня?! Вона бере участь у конкурсі?!"
"Та вм жартуєте! Я прийшов до Саду тільки для того, щоб побачити її!"
Зал вибухнув гучними оплесками, голоснішими, ніж будь-що інше за сьогоднішній день.
"Сподіваюся, вам усім подобається вечір. Вибачте, що мене так довго не було".
Перевтілившись у Сайку, Мушікі/Сайка весело махнула рукою і осяяла натовп яскравою посмішкою. Але насправді ніяких додаткових зусиль не було потрібно - просто бути Сайкою Куодзакі було більш ніж достатньо. І, як він і планував, захоплення натовпу перевершило навіть те, що було під час виступу Мадоки.
Правильно. За правилами Ао, перемогу в цьому змаганні отримає той, хто посяде перше місце. Зрозумівши, що ситуація змінилася проти них, Мушікі заручився підтримкою Курое, швидко змінив особистість і вступив в бій як остання секретна зброя - Сайка Куодзакі.
До речі, костюм він позичив у Рурі. Мушікі вирішив, що дешеве косплейне вбрання, яке підготували організатори, не впорається з Мадокою... Щоправда, Рурі вистрілила в нього пильним поглядом, коли він попросив обмінятися одягом, але це була лише незначна деталь.
Тоді -
"..."
Він відчув на собі погляд Мадоки зі сцени. Йому довелося боротися, щоб зберегти посмішку, поки холодний піт почав виступати на його спині.
...Що ж, хто б міг її звинувачувати? Однієї хвилини з нізвідки з'явився несподіваний учасник, а наступної - виявився її братом. І не просто так - він вийшов як Сайка Куодзакі, і глядачі повністю купилися на це. Звісно, він робив це, щоб уникнути повного програшу, але цілком природно, що у неї виникли підозри.
"Так! Неймовірна несподівана поява нікого іншого, як улюбленої молодшої сестрички Сільвели, Маленької Сайки...! На цьому апеляції наших конкурсантів завершені! Ми переходимо до оголошення результатів! Прошу всіх повернутися на сцену!"
Немов синхронно з голосом Сільвелли, що луною прокотився залою, інші конкурсанти, які відступили за лаштунки, почали виходити на сцену.
Це означало, звичайно, що Мадока приєднається до них.
І справді, вона повільно підійшла до Мушікі і низьким, рівним тоном запитала: "...Що відбувається, Мушікі? Я думала, це Сайка Куодзакі?"
Мушікі, все ще посміхаючись, незважаючи на мороз, що пробіг по спині, криво посміхнулася, відводячи від неї підозрілий погляд. "Це складно... Важливіше те, що ти не забула правила, про які ми домовилися, чи не так? Переможець цього конкурсу також виграє за вашою угодою".
Навіть якщо Мадока чи хтось інший підозрював його справжню особистість, поки він був у цій формі, він був Сайкою. І тому, стримуючи нерви, Мушікі відповів так, ніби він і справді був нею.
“…”
Мадока злегка примружилася, ніби намагаючись прочитати його думки.
А потім, чи то вона забула про напругу, чи то просто ігнорувала її, голос Сільвелли знову пролунав у динаміках. "Так, так, я знаю, що ви всі хочете поспілкуватися, але будь ласка, станьте в чергу! А тепер... Барабанний дріб, будь ласка!"
Барабанний дріб заповнив сцену, світло згасло, і прожектори почали різко кружляти.
"А тепер, переможниця цьогорічного конкурсу "Міс Сад"..."
Щойно Сільвелла підняла руку догори, щоб назвати переможницю, як по всьому Саду раптом пролунав оглушливий сигнал тривоги.
"-."
Захоплений зненацька, Мушікі різко вдихнув.
Хвиля розгубленості прокотилася по учасниках, глядачах, по всіх.
"Що...?"
"Щ-що...? Тривога?"
"Фактор анігіляції?!"
Проте, це не був звичайний натовп. Люди тут були підготовленими магами, навіть студенти, і тому початкова паніка незабаром змінилася бойовою готовністю.
Але, незважаючи на те, що кілька магів перейшли в бойовий режим, джерело фактору анігіляції так і не вдалося виявити. Все, що можна було почути, - це крики тривоги, що пролунали в повітрі; ворог залишався невидимим.
Чи міг це бути невидимий фактор анігіляції? Патогенний тип? Стихійне лихо? Чи просто хибна тривога? Мушікі пробігся по всіх можливих варіантах, тягнучись до свого телефону, щоб перевірити деталі -
Саме тоді він помітив це - небо було незвично яскравим.
"Що...?"
Насупивши брови від дивного сяйва, він подивився вгору.
Нічне небо було заповнене дрейфуючими вуглинками, які відкидали все в моторошному червоному світлі.
Іскри кружляли і кружляли, як падаючі зірки, а потім повільно почали зливатися, поки, нарешті, не набули форми.
Висока гуманоїдна форма.
"Га?"
Ілюзія заповнила небо.
Почалася ніч міфу.
Осяяний вогненним сяйвом, як сонце, що сходить, вогняний велетень спустився вниз. Всі в Саду могли тільки дивитися в німому трепеті.
Так. Велетень - іншого слова для цього не було.
Величезна гуманоїдна маса полум'я з головою, тулубом і довгими кінцівками - істота неймовірного масштабу.
Ця аномалія супер-класу з'явилася з повітря.
"Це...?" почав Мушікі, перш ніж зупинити себе кашлем.
Температура різко підскочила з моменту появи гіганта. Він відчував себе так, ніби його кинули в піч, і саме повітря обпікало йому шкіру. Просто стоячи там, він відчував, що вода може почати випаровуватися з його тіла.
"Пані Сайко!" Курое, вже одягнена належним чином, підбігла до нього.
Мушікі, мружачись від спеки, вигукнув: "Курое! Що це?!"
"Фактор анігіляції № 005: Сурт", - відповіла вона, дивлячись на криваво-червоне небо.
"Однозначне позначення?! Рівень Міфологія?!" Він задихався, назва застрягла в його горлі.
Фактор знищення міфічного рівня - Міфологія - означав одну з дванадцяти великих загроз, які, за переказами, з'явилися дуже давно.
Всі вони були кризами глобального рівня, непідвладні звичайному реагуванню. Лише хтось на кшталт Сайки міг зіткнутися з таким.
Курое похмуро кивнув. "Так. Істота, яка може випалити землю одним помахом руки і випаровувати озера з кожним кроком - мініатюрне сонце. Жодна відома зброя не може завдати шкоди його пекучому тілу... Кажуть, що одним своїм існуванням воно підвищує середню температуру на планеті на десять градусів. Якщо ми не ліквідуємо його протягом вікна для зворотного знищення, наслідки будуть немислимі".
"Тц..."
Мушікі розчаровано стиснув кулаки. "Ще одна Міфологія... Мабуть, за цим стоїть Клара. Націлилася на Вечірній Прийом Саду... Вона така ж безтактна, як і завжди."
Клара Токішіма була магом, який володів фактором анігіляції міфічного класу Уроборос.
Курое кивнула. "Швидше за все. І на відміну від Левіафана, чиє тіло було нестабільним, цього разу точність явно набагато вища. Чи може це означати...?"
Але перш ніж Курое встигла закінчити, Мадока, все ще поруч з Мушікі, похмуро подивилася на Сутра. “…Мушікі. Ця річ..."
"Це називається фактор анігіляції. Це загроза для світу, і ми повинні її знищити", - урочисто відповів він, все ще виконуючи роль Сайки. Він підняв руку, щоб захистити її. "Тобі потрібно дістатися до безпечного місця. Відтепер це територія магів".
У ту мить, коли ці слова злетіли з його вуст,
Суртр відкинув назад своє тіло розміром з гору і випустив грозовий рев.
Небо здригнулося. Земля застогнала. Саме повітря тріснуло.
Це звучало як крик тріумфу від повернення до живого світу після стількох років - або, можливо, як виття ненависті до людини, яка колись знищила його.
***
“…”
Стоячи на сцені, Ріндо дивилася на небо широко розплющеними очима.
Раптово зіткнувшись із Суртром, міфічним фактором анігіляції, вона застигла на місці, забувши навіть дихати.
"З тобою все гаразд? Зроби вдих."
"...Т-так", - заїкнулася вона.
Голос Нене повернув її до тями. Вона різко вдихнула - її перший вдих за, здавалося, цілу вічність - і зрештою трохи закашлялася від гарячого повітря.
Тоді вона помітила це. З землі до Суртра піднімалися десятки падаючих зірок.
Кожна з них була магом, одягненим у сяюче бойове вбрання і закликала всіляку магічну зброю.
Швидше за все, вони були частиною постійної оборонної сили Саду. Судячи з того, що вони використовували свої треті обґрунтування, вони повинні були бути рангу А або вище.
Точно. Ріндо стиснула кулаки. Це був Сад Порожнечі, фортеця Сайки Куодзакі, найсильнішого мага в світі, і штаб-квартира сил знищення факторів анігіляції. На додачу до всього, зараз тут було ще більше магів, ніж зазвичай. Жоден міфічний фактор анігіляції не міг просто так вальсувати і -
"-".
І все ж, як лист під час урагану, проблиск надії Ріндо був здутий громовим гуркотом.
Атаки магів згорали або танули в ту ж мить, як тільки торкалися полум'яного тіла Суртра.
Ще гірше. Суртр злегка згорбився, ніби збираючись з силами, а потім випустив хвилю жару, яка збила високопоставлених магів з неба, як паперових ляльок.
"...!"
Ріндо забула, як дихати, дивлячись на те, як ці маги, набагато могутніші за неї, падають, наче мухи.
Потім Суртр повільно підняв свої масивні руки, тепло випромінюючи з них, як з печі.
Дерева навколо них спалахнули навіть без прямого контакту, перетворивши пейзаж на пекельно-багряний.
Але це був лише побічний ефект.
На кінці витягнутих рук Суртра почала формуватися колосальна вогняна маса.
Вона була настільки величезна, що на мить вона навіть не могла зрозуміти, що це було - але потім щось клацнуло.
Меч. Сміховинно масивний клинок, більший за хмарочос.
Так. Вогняний велетень збирався замахнутися цим жахливим мечем на Сад.
Це була зброя з легенди - молот руйнування, подібний до падаючого метеора. Навіть із захистом Саду, школа і всі, хто в ній перебував, не мали б жодного шансу від удару цієї штуки.
"Ні!"
Ріндо почула слабкий крик, що майже мимоволі вислизнув з її горла.
Вона завжди пишалася своєю ненавистю до факторів анігіляції, яка, як їй здавалося, сягала глибше, ніж у більшості інших. Зрештою, Уроборос перетворив її прадіда та її однокласників на безсмертних. А ще був Амур, з яким вона зіткнулася на острові Нірай. Стільки глибоких особистих образ. Вона пообіцяла собі, що якщо коли-небудь зіткнеться з іншою міфологією, то кине на неї все, що має.
Але такою була реальність.
Зіткнувшись з цим всепоглинаючим відчаєм, вона не могла навіть поворухнути м'язами.
Вона забула про опір - вона навіть не могла бігти. Це був міфічний фактор анігіляції, монстр найвищого рівня, якого могли перемогти лише найсильніші маги.
Меч Суртра почав своє падіння.
Все, що могла зробити Ріндо - це стояти і прийняти смерть...
Принаймні, так вона думала.
Але потім, прямо в той момент -
"Створення всього сущого. Небо і земля що лежать у моїй долоні".
Пролунав чіткий, владний голос, що прорізався крізь її відчай.
"..."
Ріндо затремтіла.
Так, так. Як вона могла забути?
"Обіцяйте вірність..."
Найсильніший маг в світі був прямо тут, з ними.
"...Бо я зроблю вас своїми нареченими".
У ту мить, коли Мушікі промовив ці слова і активував свій чотиришаровий світовий ореол, світ змінився.
Поза межами явищ, поза межами матерії, поза межами навіть асиміляції - його четверте обґрунтування.
Існував лише один спосіб зупинити удар Суртра і захистити Сад, і це був він.
Із землі та неба, наче ліс сталевих іклів, виросли височезні хмарочоси, які перекрили шлях мечу і ввігналися в тіло Суртра.
Але лезо велетня все ще не зупинилося повністю. Полум'я і палючий жар, з яких він складався, плавили, скручували і викривляли хмарочоси, підштовхуючи їх все ближче до землі.
Але, звісно. Цей фактор анігіляції славився тим, що був невразливим для зброї, і ця характеристика робила його атаки ще більш жахливими.
"-!"
Мушікі вмить придушив свою паніку, звузивши погляд і змусивши свій світовий ореол засяяти ще яскравіше.
Зараз він був Сайкою Куодзакі, а Сайка вже одного разу перемогла цей фактор анігіляції.
Він не міг дозволити собі зганьбитися тут...!
"А ти сильніший, ніж я думала... В такому разі, давай спробуємо щось вигадливіше...!"
З криком він виставив руки вперед - і хмарочоси почали біліти.
Четверте обґрунтування Сайки, Сад Порожнечі, може відтворити будь-який ландшафт на поверхні землі. Скупчення хмарочосів були лише одним із багатьох варіантів.
Тож Мушікі наклав поверх веж нову сцену: хуртовину.
Арктичні вітри завивали в повітрі, а мороз просочувався з вікон веж, вкриваючи їх льодом. За лічені секунди ці будівлі перетворилися на списи замерзлої смерті.
Звичайно, звичайний лід був би безсилий проти пекла Суртра. І справді, лід миттєво розтанув, наповнивши місцевість білою парою.
Але це був не звичайний лід.
Викувані четвертим обґрунтуванням Сайки, крижані списи нескінченно відновлювалися, незалежно від того, скільки разів вони танули або розбивалися.
Безмежне полум'я зустрічалося з безмежною кригою в небі над головою.
Зрештою, ця неможлива сцена досягла свого неминучого завершення, і десятки крижаних списів пронизали клинок і тіло Суртра наскрізь.
"-."
Коли велетень видав останній, передсмертний рев, меч зник з його рук. Його руки, досі підняті в люті, безсило опустилися на землю.
"..."
Переконавшись, що його ворог переможений, Мушікі опустив руки.
Не встиг пейзаж повернутися до нормального стану, як він опустився на одне коліно.
"Пані Сайко, з вами все гаразд?" запитала Курое, підбігаючи до нього.
"Так... я в порядку", - відповів він з втомленою посмішкою.
"Я вражена, - продовжила вона, її голос ледь перевищував шепіт. "Подумать тільки, ти зміг так добре керувати четвертим обґрунтуванням без мого керівництва."
"Звісно. Я ж Сайка Куодзакі, зрештою".
Очі Курое ненадовго розширилися, і вона розплилася в м'якій усмішці. "Так... Звичайно. Ви молодець, пані Сайко."
Вона швидко повернулася до свого звичайного нечитабельного виразу обличчя, прочистила горло і продовжила тихим тоном: "Тим не менш, ми не можемо втрачати пильність. Якщо до цього причетна Клара Токішіма, то може бути й інша мета. Ми повинні розпочати негайне розслідування."
Проте Курое зупинила себе на півслові.
Причина була проста. Суртр, який мав би сидіти мертвою тишею, смикнувся, наче іржава машина, піднявши морду і широко роззявивши рота до них.
В його очах і горлі знову спалахнув вогонь.
"Тільки не кажіть мені, що він ще живий!"
Мушікі потягнув Курое за собою і знову почав посилатися на своє четверте обґрунтування.
Але потім...
"Га...?"
Краєм ока він побачив спалах світла. А потім з неба стрімко впав масивний палаючий об'єкт.
Земля здригнулася від важкого удару.
На мить Мушікі подумав, що Суртр промахнувся і приземлився неподалік.
Але потім він побачив, що насправді впало майже прямо перед ним.
"Що...?"
Все, що він міг зробити, це витріщитися, широко розплющивши очі.
Це була голова Суртра - та сама, яка ще мить тому готувалася випустити пекельний вогонь.
І справді. Мушікі не мав жодного уявлення, що сталося, але це була відрубана голова Міфології.
"Що за...?" - пробурмотів він, приголомшений - коли хтось раптово спустився з неба.
Приземлившись перед ще димлячою головою Сутра, вона повільно піднялася на ноги.
"...З тобою все гаразд, Мушікі?" - запитала вона, втупившись у нього своїм похмурим поглядом.
"Мадо...?"
Впізнавши її, Мушікі на мить забув, що мав грати роль Сайки, і вимовив її ім'я вголос.
Так. Перед ним стояла не хто інша, як його рідна сестра, Мадока Куґа, стискаючи в руках лезо, що переливалося тьмяним блиском.
"..."
Вона подивилася на голову Сутра позаду себе. "...То був справжнісінький монстр... Шия теж була досить міцною".
Від цих слів Курое насупилася. "Монстр? Тільки не кажи, що ти вже стикалася з факторами анігіляції?"
"...Таке трапляється постійно. Хоча я ніколи не бачила вогняного велетня". Мадока говорила так, ніби нічого не сталося, потім витягла піхви з футляра від гітари, що лежав на землі, і повернула меча.
Вона, мабуть, весь час тримала його там захованим.
"...Так було завжди. Вони завжди з'являються, коли у мене відбувається щось важливе, тож я просто маю з ними справу. Іноді я навіть беруся за роботу, щоб полювати на них. Добре платять, на щастя... Зазвичай монстр зникає, як тільки ти відрубуєш йому голову, і всі забувають, що він взагалі був. Але судячи з того, як ви реагуєте, ви, народе, все ще пам'ятаєте. Мабуть, це ваша магія в дії."
Немов за командою, масивна голова і обезголовлене тіло Сурта почали розчинятися в хмарі світла, розвіюючись у повітрі.
Мушікі міг лише дивитися на це, напівприголомшений.
Щоразу, коли фактор анігіляції зазнавав поразки під час вікна для зворотнього знищення, він зникав зі світу, не залишаючи по собі нічого, окрім трупа.
Ні, більше того - всі пошкодження і докази, які він спричинив, також зникали. Навіть пам'ять про його існування буде стерта з людської свідомості.
Такою була світова система, якою керувала Сайка Куодзакі, створена для підтримки цієї ретельно реконструйованої другої Землі.
Для того, щоб все це працювало, маги мали існувати поза її захистом.
Вони були прихованими охоронцями світу, які володіли дивом магії, щоб перемагати фактори анігіляції - і щоб пам'ятати про них.
Так не так давно пояснювала йому Курое-Сайка.
...Але якщо це правда, то як це пояснює Мадоку?
Поки Мушікі стояв, застигши в розгубленості та страху, Курое тихо заговорила. "Це правда. Звичайні люди не можуть зберігати спогади про фактори анігіляції, переможені у вікні для зворотнього знищення. Але є один виняток.
"Виняток?"
"Так. І умова дуже проста... Ви повинні бути здатні перемогти одного з них."
"..."
Вбити фактор анігіляції, не як маг, а як звичайна людина - навіть хтось на кшталт Мушікі, який був ще новачком у світі магії, міг би сказати, наскільки це було божевіллям.
"...Цей світ є п'ятим обґрунтуванням Сайки Куодзакі, - продовжувала Курое майже пошепки. "Уяви собі, що це одне масивне обґрунтування... Ось чому, хоча це надзвичайно рідко, аномалії іноді народжуються з самої системи. Істоти, які є чимось більшим за людину."
"Що...?" Мушікі задихався, не встигнувши зупинитися.
Тим часом Мадока, незалежно від того, чи слухала вона їх обох, чи ні, щось бурмотіла собі під ніс.
"...Чесно кажучи, я не була впевнена, чи варто в це вірити. Але схоже, що історія про те, як Сайка Куодзакі змушувала дітей воювати, - правда". Ніби запитуючи саму себе, вона злегка нахилила голову і повернула погляд до Мушікі. "Я не розумію. Усе в тобі кричить, що ти Мушікі, але в тебе тіло дівчини. І всі називають тебе Сайка Куодзакі." Її погляд перевівся на Курое. "Але, з іншого боку, ти - теж Сайка Куодзакі - теж, здається, не брешеш..." Мадока звузила свої меланхолійні, схожі на півмісяць очі. "Я припускаю, що тіло спочатку належало тобі?"
"..."
Курое втягнула у себе повітря.
Мадока м'яко видихнула, здавалося, задоволена. "...Отже, я мала рацію. Не знаю, чому ти опинилася в такій ситуації, але Мушікі - мій молодший брат. Я не дозволю якійсь збоченій відьмі робити з ним все, що їй заманеться".
З цими словами вона потягнулася до нього. "...Ходімо додому, Мушікі. Тобі тут не місце."
Але Мушікі - все ще вдягнутий в обличчя Сайки і говорячи її голосом - похитав головою. "Вибач, але я не можу цього зробити. Я Сайка Куодзакі, директорка Саду Порожнечі."
"...Розумію. Дуже шкода.
Мадока видихнула через ніс і зайняла низьку позицію.
Потім вона спокійно витягла свій клинок і приготувала його в руках.
"...В такому випадку мені доведеться повернути тебе назад силою".
В ту ж мить -
"...!"
Поштовх страху пронизав усе тіло Мушікі.
Це було відчуття, яке він відчував не раз, відколи потрапив до Саду: первісний страх. Вісцеральна впевненість, що якщо він втратить пильність, то наступної секунди його голова злетить з плечей.
Неймовірно, але тепер, стоячи перед Мадокою - людиною, він відчував більшу небезпеку, ніж коли-небудь перед будь-яким фактором анігіляції.
Він нарешті зрозумів, нутром відчув, що мала на увазі Курое.
Не було місця для вагань. Не було часу на роздуми. Його язик рухався сам по собі, майже несвідомо.
"Створення всього сущого..."
"..."
Але не встиг він навіть закінчити заклинання -
Не встигла магія пронизати його тіло -
Коса Бога Смерті вже була біля його горла.
"..."
Не пролунало жодного звуку.
Мадока, яка ще мить тому була щонайменше за десять метрів від нього, тепер стояла прямо перед його очима.
Сайка Куодзакі, наймогутніший маг у світі. Якби хтось хотів її знищити, як би він зміг це зробити?
Це було питання, яке хоча б раз задавав собі кожен у Саду - ні, кожен маг у всьому світі.
Мушікі не був винятком. Він і сам задавався цим питанням, навіть якщо це здавалося йому нешанобливим. Зрештою, розгляд такої можливості був ключем до захисту як Сайки, так і його самого.
І висновок, якого він дійшов, був, загалом, двоякий.
Перший - перемогти її грубою магічною силою, використовуючи здібності, сильніші за її власні.
Це була безглузда думка, якщо чесно. Люди б засміялися, якби ти сказав це серйозно. Але Мушікі одного разу бачив це на власні очі, тож не міг цього виключати.
А по-друге -
Це зараз розгорталося прямо перед ним, у найнезаперечніший спосіб.
Техніка Сайки була приголомшливою, особливо після того, як вона застосувала своє четверте обґрунтування. На той момент битва була вже вирішена.
Але в цьому випадку рішення було простим: Ліквідувати її до того, як вона встигне щось вимовити.
Це був простий, жорстоко але ефективний підхід. Звичайно, він був з величезною зірочкою: Ви повинні були насправді бути в змозі зробити це.
"...!"
З пронизливим гуркотом мить, яка, здавалося, тягнулася вічність, нарешті закінчилася.
Мушікі моргнув, обливаючись потом.
Його мозок крутився в плутанині. Він відчув, як лезо Мадоки торкнулося його шиї. І все ж, якимось чином, він все ще був у свідомості...
"...Так не піде, зовице".
Відповідь пролунала тихим голосом.
Курое, з її світовим ореолом, що світився на шиї та руках, заблокувала клинок Мадоки залізним посохом дивної форми.
"Курое...?" - прошепотів він.
Вона злегка кивнула йому, перш ніж звернутися до Мадоки. "Традиція диктує, що наречена повинна битися з зовицею".