---** Фестиваль Духів ---

«...Пффф!»

Клара Токішіма прокинулася у своїй кімнаті в багатоквартирному будинку, який вона використовувала як схованку. Все ще сонна, вона тицьнула себе в голову, намагаючись розбудити мозок, а потім сіла.

Жінка в окулярах, що сиділа поруч, підняла погляд від манги в її руках.

"О, Кларо. Доброго ранку. Ти все закінчила?"

"О... Так. Я в кімнаті Кірітані. Зовсім забула. Яка ностальгія."

Клара сиділа в ліжку. Поруч з нею сиділа Кіріко Арайбе, перша власниця квартири. Клара вкрала у неї смерть, перетворивши її на одну зі своїх рабинь, Безсмертну.

«Де Рімі та інші?» запитала Клара.

"У вітальні. Я подумала, що коли стільки чоловіків спить у дівочій кімнаті, то це вже занадто..."

"Гарне рішення. Я маю на увазі, що я, типу, супер впливова Айдолка і все таке, тож, розумієш?"

«...Коли ти спиш, ти зовсім не схожий на Айдола...»

«Ти щось сказала?» з посмішкою запитала Клара.

«Н-ні...», - заїкнулася Кіріко, відводячи погляд.

Клара витягнула руки над головою, зіскочила з ліжка і попрямувала до вітальні.

Те, що вона побачила, було сюрреалістичним видовищем. Як і казала Кіріко, близько дюжини магів-інженерів лежали на обідньому столі, дивані та підлозі, а їхні ноутбуки були розставлені в кожному куточку.

Але вона нічого не могла з цим вдіяти. До цього моменту ці люди були її допоміжним персоналом, який допомагав їй зануритися у світ Аргенто Тірнанонг.

«Привіт, Рімі!» - привіталася вона. «Доброго ранку!»

"Я ж просив тебе перестати мене так називати. І зараз навіть не ранок", - відповів найближчий Безсмертний, Райму Хімемія, з відразою.

І зовнішністю, і голосом Райму скидався на вродливу дівчину - проте насправді він був чоловіком.

«Ну, не будемо перейматися дрібницями... То як у вас тут справи?»

«...Чесно.» З гримасою Райму повернувся до екрану свого ноутбука. "Буду з тобою відвертим - це грандіозно. Цей ШІ явно робота геніального мага-інженера. Він прорвався крізь більшість перевірок безпеки утримуючого комплексу. Я маю на увазі, що звісно не зміг зробити багато з тими частинами, які були запечатані старомодною магією, але ми вже очікували цього в будь-якому випадку", - сказав він, явно вражений.

Клара різко свиснула.

Так. Це було її справжньою метою.

Виявивши Гремліна глибоко в коді ШІ, залишеному покійною магом-інженером Сільвелою Едельґарде, Клара використала його сили, щоб організувати всесвітній електронний колапс і захопити решту фізичних тіл уробороса, запечатаних у захищених об'єктах по всій земній кулі.

"Реакція Саду була несподівано швидкою, тому я не був упевнений, що ми зможемо отримати всі цілі... але, на щастя, хтось виграв нам більше часу, і ми встигли проскочити. Ми все ще обманюємо їхні сенсори, тож, гадаю, пройде ще деякий час, перш ніж вони нас зловлять."

"Хе-хе. Ти можеш мене за це засипати похвалами, знаєш?"

"Ми збираємо шматочки твого тіла. Ми допомагаємо тобі. Тож ти маєш бути нам вдячний."

«Га? Як для раба, тобі варто було б навчитися манерам», - погрозливо сказала Клара, перш ніж прочистити горло. "У будь-якому разі, з такою кількістю частин, повна сила Уробороса буде відновлена. Це лише питання часу".

Вона зупинилася на мить, дивлячись на своїх послідовників у тьмяно освітленій спальні.

«Давайте, народ!» - сказала вона, її губи скривилися в усмішці. «Ми змінимо світ!»

***

«Ем... Що мені з цим робити?»

"Спрямуй через нього свою магію. Уяви, що ти відстежуєш внутрішню структуру композитної формули".

Мушікі зробив так, як наказала Курое, сконцентрувавши свій розум і спрямувавши магічну енергію в орігамі-журавлика, що сидів у нього на долоні.

За мить об'єкт набув м'якого мерехтливого сяйва, затріпотів крилами і злетів у повітря, наче жива істота.

«Ооо... Спрацювало.»

"Хм. Гарна робота. Але було б краще, якби наступного разу ти зменшив споживання магії приблизно до третини", - сказала Рурі, сидячи поруч з ним зі схрещеними руками.

«Зроблю все, що зможу», - відповів Мушікі з вимушеною посмішкою.

В один і той самий момент з рук інших учнів навколо нього злетіло більше оріґамі-журавликів, ніж можна було злічити на око.

Ні, точніше кажучи, це були не лише журавлики оріґамі. Були ще голуби, літаки, повітряні кульки... Паперові об'єкти всіх форм і розмірів, що злітали, здавалося б, за власним бажанням.

Це були ліхтарики для душ - магічні вогники, вписані в композитні формули, які Мушікі допомагав написати кілька днів тому.

Так. Минуло кілька днів після подій в Ардженто Тірнаног, і в Саду повним ходом йшов Фестиваль Духів, на якому молилися за душі померлих.

Була восьма година вечора, і на центральній площі Саду палахкотіло величезне вогнище, привертаючи увагу великого натовпу учнів та вчителів. Хізумі, член організаційного комітету, останні кілька днів наполегливо працювала, готуючись до заходу, і з втомою та полегшенням дивилася на незліченні вогники, що танцювали в небі.

Хоча нещодавній інцидент мав руйнівні наслідки, як тільки фактор анігіляції - Гремлін - був знищений, пошкодження зовнішнього світу було відновлено так, ніби його ніколи не було. На щастя, завдяки зусиллям лицарів, всередині Саду ніхто не постраждав.

«Мушікі, Курое». Почувся голос з-за їхніх спин.

Він озирнувся через плече і побачив Хільдеґарду. Хоча вона зазвичай боязко сутулилася, сьогодні вона виглядала більш впевненою. Позаду неї стояли Ерулька, Анвієт і Сара.

«Лицаре Хільдеґардо», - сказала Курое.

«Це...?» Мушікі подивився на її руки.

Хільдеґарда коротко кивнула йому, показуючи Мушікі предмет, який тримала в руках - красивого метелика оріґамі.

«Побачимося наступного року, Едель», - лагідно прошепотіла вона, піднімаючи паперового метелика в повітря.

М'яко мерехтячи, метелик залишив сріблястий слід, коли пурхнув геть, а його тендітна, витончена зовнішність нагадала Мушікі про Едельґарду в її тронному залі.

Неземна краса ліхтаря-душі викликала здивовані вигуки інших учнів, а Хільдеґарда сором'язливо посміхнулася.

«...Ще раз дякую тобі, Мушікі», - сказала вона.

«Га?»

"Це ти порадила мені поговорити зі штучним інтелектом Едель. Завдяки цьому... я змогла відпустити багато чого з минулого".

«Я не зробив нічого особливого...», - наполягав він.

"...Я нічого не говоритиму про те, що не виправдала її сподівань. Більше не буду, - додала вона з ніжним поглядом. «Це б тільки засмутило її.»

«Хільде...»

Мушікі був зворушений. Навіть Рурі - і, на диво, Курое - здавалося, були зворушені цим видовищем.

Нарешті, ніби раптом щось згадавши, Рурі заговорила.

"Це дивно, все ж так. Я знаю, що Едель вирішила навчати ШІ на основі власної пам'яті та мислення, але чому особистість Сільвели так відрізняється від твоєї? Хіба вони не були створені однаково?"

"Ох... Це правда. Може, я все-таки десь помилилася...", - пробурмотіла Хільдеґарда.

Але тут же...

«Ти ж знаєш, що я не можу це так залишити, правда?»

З повітря з'явилося дзеркальне відображення Хільдеґарди.

«А!»

«С-Сільвело... Сестричко.»

Мушікі та інші ахнули, захоплені зненацька. Проте Сільвела не звернула на них уваги.

"Мої програми пам'яті та особистості засновані на тобі, Хіллі. Я навіть провела сканування мозкових хвиль, поки ти спала, щоб переконатися в цьому".

"Е-е...? К-коли ти це зробила...?" Хільдеґарда притиснула руки до голови, її обличчя було блідим від шоку. Це явно було для неї новиною.

Сільвела схрестила руки без жодного натяку на каяття. "Звичайно, я внесла деякі свої корективи, але мої мовні патерни, дії та особистість все ще базаються на твоїй підсвідомості, Хіллі. Хоча у твоєму випадку, я думаю, що захоплення і туга мають до цього велике відношення".

«Захоплення і туга...?»

«Вона - твій ідеал, лицарко Хільдеґардо», - сказала Курое, незворушно дивлячись на неї.

"Угх! Ц-це неправдиве звинувачення...! Я б ніколи не хотіла бути такою, як вона...!" вигукнула Хільдеґарда, схвильована.

Сільвела нахилила голову набік. «Але ти завжди хотіла бути її старшою сестрою, чи не так?»

На цих словах -

«...»

Очі Хільдеґарди здивовано розплющилися.

"...А, так. Зрозуміло..."

Після довгої паузи вона перевела подих, підняла погляд - і втупилася в сріблястого метелика, що танцював у повітрі.

Мабуть, відчуваючи, що продовжувати недоречно, Сільвела граціозно закружляла в повітрі, привертаючи увагу присутніх студентів.

"А тепер, мої дорогі братики і сестрички. Чи запалили ви всі свої ліхтарі душ? Нехай наші дорогі друзі, що відійшли у вічність, знайдуть спокій. Нехай знайдуть спокій наші соратники з минулих днів. Усім, хто відійшов від нас, наша вічна любов і вдячність... Нехай розпочнеться ж Фестиваль Духів".

З цією заявою полум'я багаття в центрі площі злетіло високо в повітря.

Очевидно, це було не справжнє полум'я, а створене за допомогою магії. Випромінюючи біле сяйво, воно сягало аж до небес.

Випущені ліхтарики душ закрутилися навколо стовпа білого світла, піднімаючись все вище і вище.

«Ого...» Очі Мушікі розширилися від потойбічного видовища.

Іскристі об'єкти оріґамі повільно відпливали геть, наче душі, що поверталися у потойбічний світ.

«Це неймовірно...», - прошепотів Мушікі.

«Так. Візуальний вплив є величезною складовою Фестивалю Духів», - відповіла Курое, злегка похитуючи головою. "Ні, це було досить нетактовно з мого боку. Забудьте, що я сказала."

"А-ха-ха... Я розумію. Ти казала, що ця церемонія проводів була більше заради тих, хто ще живий".

«Дійсно.» Вона кивнула, говорячи тихо, щоб тільки він міг почути. "За ці роки я попрощалася з багатьма людьми. З життями, які я не змогла врятувати, бо була недостатньо сильною. Душі, втрачені, щоб закласти фундамент для світлого майбутнього... Їх так багато. Можливо, цей грандіозний фестиваль - лише спосіб приховати мою провину", - сказала вона природним голосом Сайки.

Мушікі підняв брову від її меланхолійного тону.

«Не кажи так...»

"...Вибач. Я заговорилася. Може, тому, що ніхто і ніколи не зможе мене провести... Хоча тепер, коли моє справжнє тіло злилося з тобою, можливо, є надія..."

«...»

В голові Мушікі промайнули думки про те, що Сайці недовго лишилося жити.

Перш ніж він усвідомив, що робить, він простягнув руку, щоб узяти Курое за руку.

“…Мушікі…?”

"Я не дозволю цьому статися. Я знайду спосіб..."

Очі Сайки розширилися від несподіванки - але, можливо, зрозумівши, що привертає до себе увагу, вона знизила голос до рівня спокійної і врівноваженої Курое. "Що сталося, Мушікі? Щось не так?"

«А... Ні. Неважливо...» - сказав він, поспішно відпускаючи її руку.

Все ще заінтригована, Курое зазирнула йому в очі.

Відчуваючи, що вона бачить його наскрізь, він важко сковтнув.

Раптом, ніби для того, щоб вирвати їх з цієї незручної атмосфери, з його кишені пролунав жвавий рінгтон.

«Мушікі, під час урочистостей телефон має бути у беззвучному режимі».

"Вибач... Дивно. Я думав, що вимкнув його...", - пробурмотів він, намацуючи кишеню.

Тільки тоді він зрозумів - звук йшов не зі смартфона, наданого Садом, а зі старого телефону, яким він користувався на зовні. Він і досі час від часу отримував повідомлення від старих друзів, тому любив тримати його при собі про всяк випадок.

Він натиснув кнопку ВІДПОВІДЬ, піднісши телефон до вуха і відповів тихим голосом.

«Алло?»

"...Алло? Мушікі?" - сказав знайомий жіночий голос. «Де ти, чорт забирай, знаходишся?»

«А...?»

"...Тебе завжди немає вдома, коли я приходжу до тебе. Я намагалася зв'язатися з твоєю школою, але мені сказали, що ти перевівся кілька місяців тому. То де ж ти?"

«Я... Е-е...», - заїкнувся він.

Відчувши щось недобре, Курое нахилилася. «Хто це?»

«Моя сестра», - відповів він.

Очі Курое розплющилися. "Твоя сестра? Але ж клан Фуяджо...

«А, н-ні, це все не так...»

Але перш ніж він зміг пояснити, розгублений голос на іншому кінці дроту продовжив:

“Мушікі? Ти взагалі мене слухаєш?"

«Т-так, я слухаю.»

"...Справді? Тоді відповідай. Де саме ти знаходишся? Як щодо твоєї школи? І ще..." Людина на іншому кінці слухавки знизила голос.

"Я сподіваюся вбити декого на ім'я Сайка Куодзакі. Можете мене з нею познайомити?"

«Е...?» Він задихався, раптом відчувши, що йому бракує слів.

--- Післямова Автора ---

Давно не бачилися. З вами Тачібана Коші. Сподіваюся, вам сподобався шостий том «Пропозиції Королю»: Фея Срібних Барв.

Цього разу настала черга Хільди вийти на центральну сцену. Я давно хотів написати божевільну історію у світі відеоігор, тож писати її було справді цікаво. Чесно кажучи, я не маю нічого проти персонажів-лиходіїв... Чорт забирай, вони мені навіть подобаються... Ні, давайте будемо чесними - я їх обожнюю! Не встиг я озирнутися, як створив персонажа, який виявився таким собі жадібним зібранням усіх моїх улюблених елементів. На додачу до цього, у нас є всі ці барвисті NPC Сайки. Це справді дуже насичений том. Особисто я не можу позбутися симпатії до Самотньої Геймерки Сайки, яка зачепила мене за живе. Ха-ха!

Я маю зробити оголошення. Минулого місяця вийшов третій том адаптації манґи, ілюстратором якої є Немо Куріо, а верстальником - Шішітох!

Манґа справді має неперевершену якість, але одинадцятий розділ цього останнього тому - це щось особливе. Візуальний носій дає вам набагато більше можливостей оцінити всі яскраві рухи та ефекти. Обов'язково подивіться!

Ще одне оголошення, хоча я перепрошую за те, що вставляю сюди окремий твір. Аніме-адаптація Побачення з Життям вийде в ефір 10 квітня 2024 року!

Ніколи не думав, що ми побачимо арку Міо в аніме! Дата прем'єри, 10 квітня, також є приємним штрихом. «Побачення з Життям» створено тією ж командою, що й «Пропозиція короля», тож я сподіваюся, що ви його подивитеся!

А тепер настав час подякувати всім, хто допоміг зробити цю книгу реальністю.

Цунако, моїй ілюстраторці, Кусано, дизайнерці, та моєму редактору - дякую вам, як завжди. Я дуже ціную все, що ви робите.

Усім членам редакційної команди, усім, хто займається публікацією, розповсюдженням і продажем, а також тобі, дорогий читачу, за те, що взяв цю книжку до рук, я щиро дякую.

Я з нетерпінням чекаю нової зустрічі з вами у 7-му томі «Пропозиції Королю».

Березень 2024, Тачібана Коші

Післямова Легата

Усім привіт, на зв’язку Легат, і це уже 6 Том «Пропозиції Королю», а японською вийшло тільки 7 томів!! Тобто ми на один том відстаємо від онґоїнґа!!! Ну а тепере час обломати всіх, цього місяця вийде 8 том, і ми відставатимемо на 2 томи, ага, така от несправедливість світу, ну а англійською офіційний переклад 7 том з’явиться лише в січню 2026, за 8 я взагалі не знаю, хоча цілком можливо, що до того часу японською вийде 9 том, хоча надіюсь англійський переклад швидко наздожене японський онґоінґ і буде виходити одночасно з японським, (Ех, мрії, мірії). Загалом том мені дуже сподобався, дуже цікава перед історія Хільдеґарди і її сестри, та й світобудова стає все більшою і більшою, тут нам розповіли про магів-інженерів, і з кожним томом світ просто обростає все більшою і більшою кількістю деталей, до речі, наступний 7 том буде присвячений Курое, якщо судити по обкладинці, що дуже цікаво, адже це ж по факту (Увага спойлер до 1 тому! Хоча якщо ви це читаєте ви скоріш за все уже давно прочитали 1 том) сама Сайка, тому це буде більше її розкриття як персонажа, принаймні я так думю, а як там буде насправді, хто його знає, але одне можна сказати точно, обкладинка 7 тому просто мега класна, хто бачив той пойме, Курое там просто топ! Доречі, цікаво що задумала Клара, бо протягом усіх томів вона збирає частини Уробороса, цікаво який насправді у неї план, думаю це якийсь мега грандіозний план має бути, адже вона протягом усіх томів по частинках готується до нього, але гаразд, не буду затягувати з усім цим, усім приємного подальшого читання, з вами був Легат, до зустрічі у 7 томі!!!

Ps. Нижче будуть ілюстрації які я заклінив (тобто прибрав текст), можете використати їх як шпалери на телефоні чи ПК.
_Pps. Клін то справжнє пекло!
_