---З минулого в майбутнє ---

«...Одного разу, приблизно через три роки після того, як ми з Ісесері стали подружжям, переді мною з'явився маг».
Повернувшись до базового табору на острові Нірай, Ерулька почала розповідати свою історію перед потріскуючим багаттям.
Присутніми були лише вона, Мушікі та Ісесері. Ріндо та інших студентів, які брали участь у допоміжному курсі разом з «Людьми лісу», попросили залишити їх наодинці.
Так, мова йшла про випадок, який змусив Ерульку покинути Лісовий народ. Вони мали почути це з її власних вуст - пояснення того, що спричинило стільки болю і страждань, безпосередньо від неї.
Ерулька повернулася до свого звичного молодого вигляду, такого ж, яким вона з'явилася в Саду. Здавалося, вона витратила надто багато сил, щоб знищити Купідона. З того, що дізнався Мушікі, її доросле тіло, очевидно, було її справжньою формою, але вона використовувала молоде тіло, щоб зберегти енергію. Спочатку Ісесері це здалося дещо кумедним, але незабаром вона змирилася з ситуацією. Вираз її обличчя залишався спокійним, але Мушікі не міг не помітити, як енергійно вона виляла хвостом перед цим.
«Її звали Сайка Куодзакі... «Велика Окамі Ерулька, володарка лісу», - сказала вона. «Мені потрібна твоя допомога, щоб врятувати наш світ.»
«-!»
Мушікі затамував подих, коли Ерулька продовжила.
«Той маг, Сайка Куодзакі... Це про неї ти говорив, Мушікі?» Ісесері, яка досі слухала в урочистій тиші, подивилася в його бік.
Він злегка кивнув, повернувшись обличчям до Ерульки. «Врятувати світ - ти маєш на увазі знищити фактор анігіляції?» - запитав він.
Ерулька похитала головою. «Це було до того, як почали з'являтися фактори анігіляції... Близько п'ятисот років тому».
«...»
Мушікі завмер, не знаходячи слів.
Причина була проста - він чув цю цифру раніше.
«П'ятсот років тому... Ти не маєш на увазі...?»
«То вона тобі вже розповіла? Так, ми зустрілися ще до того, як цей світ з'явився на світ. На первісній Землі.»
Мушікі ахнув. Судячи з її виразу обличчя, Ісесері не мала жодного уявлення, про що вони говорили. Проте вона нічого не сказала, можливо, намагаючись з'ясувати справжні наміри Ерульки, а можливо, просто для того, щоб підтримати розмову.
«Так, це сталося близько п'ятисот років тому, коли Сайка була ще молодою. Відчувши присутність істоти, здатної знищити всю Землю, вона шукала союзників по всьому світу. Я стала однією з них."
«...Істота, здатна знищити всю Землю?»
«Хм. Я не знаю подробиць, але вона назвала його Пожирачем Планет.»
«Пожирач планет...»
Так називали істоту, яка знищила справжню Землю, спонукаючи Сайку створити цю нову.
Мушікі закляк, охоплений почуттям жаху.
Ісесері, що мовчала весь цей час, нарешті заговорила. «Я не впевнена, що розумію... Але чи означає той факт, що ми досі живі, тому що ви перемогли цього Пожирача Планет, Великий Окамі?»
З гіркою гримасою Ерулька похитала головою. «Так, нам вдалося його перемогти... Але коли ми це зробили, для Землі було вже запізно. Хіба після мого від'їзду на село не обрушилися стихійні лиха?»
Плечі Ісесері здригнулися від спогадів. «Так, було. Потужні землетруси і незвичайна погода. Багато наших одноплемінників загинуло».
«Це був кінець світу. Доказ нашої поразки.»
«Але ми все ще тут, чи не так? І село вже давно відновилося. Якщо Земля була знищена, то як ти назвеш цю землю, на якій ми зараз перебуваємо?» - запитав Ісесері.

"П'яте обгрунтування - світ. Ти знаєш, що це означає, чи не так, Мушікі?"
«...Так.»
Він чув цей термін раніше від Сайки, з майбутнього.
Найвища техніка обґоунтування, що виходить за межі четвертого обґрунтування, - диво, яке створило цілий світ.
Земля, на якій вони стояли, була точною копією первісної Землі, створеною магією Сайки.
Коротке пояснення Ерульки мало сенс для Мушікі, але Ісесері, здавалося, не зовсім зрозуміла. Зрештою, це було зрозуміло. Якби не зустріч з Мушікі та Сайкою сьогодні, вона б нізащо не повірила в таку неймовірну історію.
Здавалося, у неї на думці було інше, більш важливе питання.
«...Коли ти покинула село, чому ти вбила десятьох наших одноплемінників?" - запитала вона.
«А...» Ерулька тонко зітхнула. «Я спочатку відмовилася від пропозиції Сайки. Я не могла покинути село - і до того ж, мені ніколи не подобалися маги. Це було таке абсурдне твердження, її слова про те, що сама планета знаходиться під загрозою загибелі». Вона зробила коротку паузу. «Але на наших людей вплинули міазми Пожирача Планет. Вони напали на мене і Сайку. Так само, як тоді, коли нами всіма оволодів Купідон."
«...!»
Очі Ісесері вирячилися, подих перехопило в горлі.
»...На відміну від Купідона, я нічим не могла їм допомогти, - продовжувала Ерулька, дивлячись у далечінь. «Я була змушена вбити їх власними руками... Якби я нічого не зробила, те саме сталося б знову. Або ще гірше... якщо те, що сказала Сайка, правда, то кожна жива істота опинилася б у небезпеці. Тому я вирішила прийняти її пропозицію. Допомогти їй.»
Мушікі не міг не помітити, що руки Ісесері тремтять..

Втім, він міг зрозуміти, чому. Якщо Ерулька говорила правду, то вона не зрадила свій клан, а боролася, щоб захистити його - і, зрештою, весь світ.
«Тоді чому...? Чому...?! Чому ти не взяла мене з собою?!»
«...Мені шкода. Я знала, що ця подорож може коштувати мені життя. Я не могла втягнути тебе в це. Крім того, ти була дочкою вождя. Я не могла допустити, щоб ти стала співучасницею вбивства наших одноплемінників."
«Я... Я...! Я була б просто щаслива бути з тобою!»
"І я була щаслива, поки ти була здорова. Якщо я могла врятувати всіх, то навіть якщо це зламало б ці старі кістки, це було б того варте. Зрештою, наш шлюб завжди був тимчасовим. Я сподівалася, що ти забудеш про мене, знайдеш собі нового партнера і житимеш у спокої..." Вираз обличчя Ерульки пом'якшав. «Я ніколи не думала, що ти підеш за мною так далеко.
Ісесері ледь чутно зітхнула, куточки її губ скривилися. «Звісно, що так. Я піду за тобою на край світу, якщо буде потрібно. Я ж твоя дружина.»
«...Хм. Так», - це була відповідь Ерульки.
Вона була короткою, лаконічною, але їм здалося, що цього було достатньо. Погляди подружжя зустрілися, і на їхніх обличчях з'явилися усмішки, що дедалі ширшали. Ерулька простягнула руку, щоб погладити хвіст Ісесері, спонукаючи іншу жінку відкинутися на спинку крісла в захваті.
«А тепер..., - почала Ерулька після довгої паузи. «Я втомилася. Давай зробимо перерву. Про деталі поговоримо пізніше».
«Звісно. Мені потрібен час, щоб пояснити ситуацію нашим родичам... Ну, як вождь, я порушила наш власний кодекс. Мене звільнять з посади - це неминуче.»
«Ти так думаєш? А мені здалося, що тебе затягнуть назад насильно, - посміхнулася Ерулька, підводячись на ноги й кладучи руки на плечі Мушікі. «Ну що ж, тепер, коли це вирішено, я піду трохи відпочити. Ходімо зі мною, Мушікі.»
«Так... Зачекай, що?!» - вигукнув він, витріщивши очі.
«Ч-чому цей чоловік?!» розлючено вигукнула Ісесері. «Якщо тобі потрібен партнер, візьми мене!»
«У тебе є інші справи, якими ти маєш займатися, чи не так? Чи ти плануєш нехтувати своїми обов'язками вождя в такий час?»
«Нн... Нгхх...!» розчаровано скривилася Ісесері, з гіркотою вказуючи на Мушикі. «Не думай про це тільки тому, що ти торкнулася основи хвоста Великого Окамі! Я її законна дружина!» І з цими словами вона вийшла геть.
Мушікі спантеличено дивився їй услід, а потім подивився на Ерульку. «... Основа твого хвоста?»
«А. Для людей лісу живіт і основа хвоста - найчутливіші місця. Торкання до них вважається дуже інтимним, дозволеним лише в дуже близьких стосунках.
«Що за дуже близькі стосунки?»
«Наприклад, між батьками і дітьми... або між подружжям».
«...»
Він скривився... Протягом усього свого острівного випробування він підозрював, що зачепив таким чином не лише Ерульку та Ізесері, а й багатьох інших Лісових Людей.
«...Що ж мені робити?»
"Хм... Якщо Ісесері та інші не пам'ятають, то краще про це мовчати. А мені...» Губи Ерульки скривилися в посмішці. «Ну, я не дуже заперечую.
«А я проти!» на все горло вигукнув Мушікі.

«Алло? Так, це я... Га? Кажу тобі, це не шахрайство. Я кладу слухавку, чорт забирай».
Біля входу до підземного сховища, захованого в північній частині острова Нірай, Райму Хімемія нахмурив брови, піднісши телефон до лівого вуха.
За мить на іншому кінці дроту пролунало безтурботне хихотіння.
«Боже мій, я жартую! То як там все пройшло?»
«А...»
Губи Райму скривилися в усмішці, коли він возився з маленькою коробочкою в правій руці.
«Як і планувалося. Ми захопили ціль. Я також обдурив системи безпеки, тож, гадаю, вони не здогадаються, поки хтось не прийде перевірити, що там усередині. Напевно.»
«О, БОЖЕ! Ти справжній молодець, Рімі! Я в повному захваті! ♡»
«Припини мене так називати», - пробурмотів він, почервонівши.
Маленька коробочка в його руці була магічним пристроєм власного виробництва Райму. Простіше кажучи, це була мініатюрна версія запечатувального пристрою, який він щойно залишив, його основна функція - безпечно зберігати предмети. Хоча існував цілий ряд магічних пристроїв зі схожими функціями, цей пристрій включав його власні модифікації і був сконфігурований за допомогою секретної структурної формули його власного дизайну.
Він міг зберігати не лише речі, а й органічні речовини - навіть фактори анігіляції.
Звісно, не надто сильні, не висококласні, не такі, що буянитимуть і чинитимуть опір при захопленні, але за певних умов це було більш ніж можливо.
Наприклад, він міг навіть містити Міфологію, якщо його тіло було розчленоване на кілька частин і перебувало в стані анабіозу.
Саме так. У маленькій коробочці, яку він тримав у руці, була частина фактору знищення міфологічного класу - Уроборос, який ще кілька хвилин тому був надійно запечатаний у підземному сховищі, яке він зараз покидав.
Отримати його в свої руки було справжньою причиною того, що він приєднався до цього додаткового курсу.
Проте він не міг сказати, що не має жодних скарг.
«...То що там було з тими вовчицями?» - запитав він, скрививши обличчя. «Вони навіть принесли того Купідона, якого ти недавно воскресила».
"Га? Я не розповідала тобі про це? Вибач. Але я повністю вірила в тебе, Рімі. Ці твої очі такі блискучі і ясні», - пробурмотів його роботодавець через лінію.
Райму втомлено зітхнув. За мить його брови піднялися вгору, коли він щось згадав. «До речі, Купідон на мене не вплинув, що добре, але чому жодна з дівчат не зацікавилася мною?»
«Га? Що таке, Рімі? Це шокувало тебе чи що?»
«Звичайно, це допомогло мені скористатися перевагами хаосу, але це просто не вкладається в голові», - пробурмотів він..

Жінка на іншому кінці дроту голосно засміялася. "Отже, сила Купідона - це щось на кшталт неконтрольованого бажання та інстинкту зберегти свої гени? Цілком логічно, що це не вплине на безсмертних істот, які випали з кола життя, так?"
«...Ах.» Райму відчув, що розпливається в м'якій посмішці. «Зрозуміло. Значить, на монстрів це не діє. Що ж, гадаю, з цим нічого не поробиш.
"Ей, не засмучуйся так. Коли ти повернешся, я дам тобі потиснути груди Кірітан абощо, гаразд?"
«Га? Чому ти віддаєш когось іншого заради такого?»
"О? Тобі потрібна твоя покірна слуга? Але, типу, агов? У мене вже є гарячий хлопець. Моє тіло зарезервоване для Мушікі, ясно? Краще б ти розважився, подивившись б відео абощо. Не думай, що у тебе є шанс зі мною, чуєш?"
«...Я кладу слухавку.» з огидою видихнув Райму, постукавши по екрану, щоб завершити розмову. «...Хаах. Це розлютило боса ще більше, ніж зазвичай. Вона, мабуть, без розуму від Мушікі."
Коли він поклав телефон назад у кишеню, його губи скривилися в кривій посмішці.
«Ну що ж... Або все, або нічого, і було б нецікаво, якби я не пішов напролом. Мені вдалося завоювати його прихильність, тож, гадаю, я перечекаю, доки вони всі не збагнуть, що до чого. Що скажеш, якщо ми поладнаємо, новачку?» пробурмотів Райму, ні до кого не звертаючись, і зник серед дерев, тримаючи в руці маленьку коробочку.

«...А що це таке?» запитав Мушікі серед клубочків пари, з ноткою розгубленості в голосі.
Його здивування було зрозумілим. Після того, як вони вийшли з намету, Ерулька повела його до печери в центрі острова Нірай...
«Хм? Це гаряче джерело.»
«Але навіщо ви мене сюди привели?!» - вигукнув він у розпачі.
Так, всередині печери було гаряче джерело розміром з підземне озеро. Не встигли вони дістатися до місця призначення, як Ерулька, вже виснажена, швидко роздягла Мушікі і кинула його у воду.
Звісно, перед тим, як пірнути, вона роздяглася й сама. І так, сам того не усвідомлюючи, Мушікі опинився в ситуації змішаного купання.
«Ого. Не будь таким зарозумілим. Ти ж теж втомився, чи не так? Ось так». Хіхікнула Ерулька, виливаючи воду йому на голову.
І хоча Мушікі не хотів нічого, крім як негайно піти геть, він розумів, як незручно було б спробувати вийти з гарячого джерела в роздягненому вигляді. Тому, змирившись зі своєю долею, він занурився у воду до плечей.
І тут вода, сконцентрувавшись навколо його тіла, почала м'яко світитися.
«Що відбувається?»
«Не хвилюйся. Ця вода має природні цілющі властивості».
Мушікі, вірний словам Ерульки, відчув, як його втома і біль повільно розвіюються. Перевівши подих, він здивовано нахилив голову.
«...Ого. Ця вода теж унікальна для цього острова?»
«Так. Це особливе місце, про яке знаю тільки я. Сподіваюся, ти нікому не скажеш?»
«Зрозумів... Але навіщо ти мене сюди привела?» - невпевнено запитав він.
«Гм...» Ерулька потягнулася тілом у цілющій воді. «Частково на знак подяки.
«Подяки?»
«Хм. Ну, що я можу сказати? Я не дуже добре володію словами. Можливо, це не прозвучало, але я не можу передати, як я тобі вдячна. Завдяки тобі я змогла примиритися з Ісесері. Ще раз дякую.»
«Н-нема за що...»
«Якщо хочеш, я готова провести з тобою ніч на знак вдячності.
«У цьому немає необхідності.
«Ти зануда. Ерулька хіхікнула.
Мушікі нахилив голову. «Ти сказала лише частину. Чи була ще якась причина?
«А... Ну, справжня мета мого допоміжного курсу полягала в тому, щоб привезти сюди твоє тіло, точніше, тіло Сайки.
«Що ти маєш на увазі?» - запитав він.
Ерулька сіла на край гарячого джерела, відвівши погляд. «Дозволь мені спершу запитати тебе дещо. Наскільки злиті ваші свідомості і пам'ять? Чи все, що ви бачите і чуєте, автоматично передається Сайці?»
«Н-ні, це не так...», - затнувся Мушікі.
«А, ясно.» Ерулька втупилася в свої коліна. «Мушікі. Ти казав, що кохаєш її, так?»
«Т-так.»
«Хм. Тоді я тобі скажу.»
Вона тихо почала говорити.

«...Мушикіііііііі!»
Коли Мушікі та Ерулька повернулися до базового табору, їх зустрів гучний крик.
«Га? Рурі? І ти теж, Курое?» - запитав він, широко розплющивши очі від здивування.
Звісно, він був би здивований. Адже Рурі і Курое, які мали повернутися до Саду, були там, серед Ріндо та інших студентів допоміжного курсу, й Ісесері та її Лісового Народу.
Щойно Рурі побачила, що він наближається, її очі розплющилися, і вона побігла до нього з шаленою швидкістю.
«Мушікі! З тобою все гаразд?! Вона ж нічого тобі не зробила?! Ти наче теплий!"
«Т-так, я в порядку... А що ви обидві тут робите?» - запитав він.
«Ми отримали повідомлення про те, що на острові є фактор анігіляції міфічного класу», - пояснила Курое, тихо слідуючи за Рурі. "Твою сестру відправили на розслідування... Втім, як я чула, ви вже подбали про це. Як і годиться лицареві Ерульці.»
«Хм. Це лиш тому що вони всі працювали разом», - сказала Ерулька, махнувши рукою.
Рурі, все ще надто схвильована, обернулася до Асаґі, що стояла позаду неї. «Асаґі!»
«Т-так?»
«Це правда? Нічого не сталося? Тебе не спокушав Купідон, щоб спокусити Мушікі, чи не так?!"
«...Звісно, ні.»
«Чому така слабка відповідь?!» Рурі закричала, розвернувшись до неї обличчям.
«Ііп!» Асаґі стиснулася, закам'яніла.
Ісесері, що підслуховувала збоку, мала складний вигляд. «Рурі... Рурі? Хм? Я схожа на неї...?»
«До речі, - перебила Курое, не зводячи з Мушікі очей.
«Ах, так?»
«Куди це ви з лицарем Ерулькою пішли наодинці?»
«Е-е...»
Зіткнувшись з цим, здавалося б, безневинним запитанням, Мушікі крадькома глянула на Ерульку, яка відповіла багатозначним поглядом.
»...Ми просто вийшли трохи погуляти, - врешті-решт відповів він. «Пані Ерулька хотіла розім'яти ноги, щоб прийти в форму.
«...Зрозуміло. Тоді все гаразд. Курое трохи примружила очі, але незабаром відвела їх убік.
...У неї були гострі інстинкти, це точно. Вона щось запідозрила?
Навіть якщо так, Мушікі не міг їй сказати.
У цю мить у глибині його свідомості пролунали слова Ерульки біля підземного гарячого джерела.

«...Після того, як Сайка так довго підтримувала свою світобудову, її організм наближається до своєї межі. Найімовірніше, вона зможе протриматися лише ще півроку»

--- Післямова ---

Давно не бачилися. Це Тачібана Коші. Я пишаюся тим, що нарешті написав для вас п'ятий том «Пропозиції Королю», «Мудрець Багряних Барв», щоб ви могли його прочитати. Як вона вам? Сподіваюся, вам сподобалося.
Цього разу ми зосередилися на Ерульці. Як на мене, спосіб, у який надруковано число на обкладинці цього тому, навіть сміливіший, ніж зазвичай. Що сталося з цією цифрою 5? Вона така солідна. Цілком логічно, що Ікеґамі, відомий своєю неймовірною грою в захисті, мав би такий номер на своїй футболці. Але якщо ви хочете побачити оригінальну картинку без цього номера, просто перегорніть зміст.

Цього разу у нас багато анонсів, починаючи з адаптації манги.
Перший том, ілюстратором якого є Немо Куріо, а верстальником - Шішіто, вийде одночасно з цим томом ранобе.
Сподіваюся, вам сподобається чудова адаптація. Це справді приклад тонкої та вишуканої роботи Куріо та композиційного чуття Шішітоха, які влучили в усі правильні місця, зберігаючи вірність оригіналу.
Другий том манги вийде в жовтні! Будь ласка, прочитайте і його!

А до того, як ця книга потрапить на полиці магазинів, в інтернеті з'явиться 3D-відео, де Сайка Куодзакі співає і танцює. Що це, скажете ви? Це неймовірно!
Пісня називається «KING» - і більш того, записав її Ріє Такахаші! Серйозно, це справжнє преміум-виробництво, тож обов'язково подивіться!

А тепер настав час подякувати всім, хто допоміг зробити вихід цієї книги можливим.
Цунако, моєму ілюстратору, і Кусано, дизайнеру, і моєму редактору - дякую вам, як завжди. Я дуже ціную все, що ви робите.
Усім членам редакційної команди, усім, хто займається публікацією, розповсюдженням і продажем, а також вам, хто тримає цю книгу в руках, я пропоную свою сердечну подяку, як букет троянд.
Незабаром побачимося знову в 6-му томі «Пропозиції Королю»!

Серпень 2023 року, Тачібана Коші

Після мова Команди перекладу.

Усім привіт на зв’язку Легат. Радий представити вам цей 5 том він був цікавий захоплевий а фінал взагалі заінтригував, що капець, я вже чекаю 6 том з не терпіням. В цьому томі нам розширили трохи світ Пропозиції Королю і розкащали його перед історію, а також інші цікаві деталі, ну і найголовніше більше розкрили Ерульку, досить неочікувана і цікава вийшла у неї перед історія, не очікував такого хоч і вибудовував про ню різні теорії, ну не буду затягувати, всі гарного дня зустрінимся в 6 томі, дякую що читали!)