Гілка, яку дало Лії Світове дерево, була завбільшки з дерево на міському бульварі. З точки зору гігантського Світового Дерева, вона, мабуть, була для нього не важливішою за обрізки нігтів, але для Лії цього матеріалу було більш ніж достатньо для проведення різноманітних експериментів.
Розрізавши гілку на різні частини, вона спалювала їх, щоб отримати деревне вугілля та попіл для своїх експериментів. Вона також хотіла спробувати виготовити з дерева посох, щоб перевірити, чи можна зробити зброю, яка б покращувала заклинання.
"Чи підходить для цього дерево навичок на гілці "Теслярство"? Гадаю, це означає, що з нього можна зробити щось на кшталт лука. Використати сухожилля оленячих монстрів з Лібу для тятиви... але як зробити клей?",- пробурмотіла Лія, стоячи над гілкою, розкладеною в покоях королеви.
"Ви можете зробити клей із сухожиль оленя. Ви також можете використовувати залишки після вичинки шкур", - пролунав голос з-за її спини, як відповідь на її монолог.
"О, Леммі, рада тебе бачити. Тепер, коли у нас є деревина зі Світового Дерева, я сподівалася щось з неї зробити. Хочеш спробувати?",- запитала Лія, повертаючись до Леммі.
"Так, саме тому я повернулася", - відповіла Леммі, шанобливо кивнувши головою.
Леммі керувала крамницею для найманців у місті Ерфарен, але Лія відкликала її, щоб допомогти у створенні філософського каменю.
"Це просто нагадало мені, що у нас не так багато зброї з дерева. Звісно, нам не обов'язково робити її всю з деревини Світового Дерева, але якщо є багато деревини, придатної для цього, то чому б нам не зробити щось подібне?", - запитала Лія, знову повернувшись до гілки.
Леммі знизала плечима і відповіла: "Мабуть, тому, що вони непотрібні, мем. Як ви помітили, зброя, яка спеціально призначена для виготовлення з дерева, - це палиці, луки і, можливо, держаки для списів. Жодна з них не має жодної користі для мурах."
Лія кивнула, коли міркування Леммі прояснили її запитання.
"О, так. Це має сенс".
Основною зброєю мурах були щелепи та отруйне жало на тулубі. Вони не мали потреби в зброї. Що ж до адамантитових солдатів, то, хоча вони й були озброєні зброєю масового виробництва, вони були здатні завдати більшої шкоди, просто б'ючи своїх супротивників кулаками. У такій армії не було місця для дерев'яної зброї, призначеної переважно для ударів.
Лія обмірковувала структуру підпорядкованого їй війська.
"Ну, до нашої армії приєднається велика кількість скелетів, тож було б непогано мати кілька луків, щоб вони могли ними користуватися. Якщо ми зробимо кілька з деревини Світового Дерева, то залишимо їх для тебе і Райлі. Ми також можемо зробити посохи зі звичайної деревини або, можливо, з залишків Тріанта для адаман-магів."
Судячи з того, як невимушено Світове Дерево запропонувало саме цю гілку, воно, ймовірно, здатне створити чимало гілок такого розміру, але Лія не хотіла, щоб цей матеріал потрапив у поле зору громадськості. Хоча їм і довелося б виготовити прототипи та перевірити їхню ефективність, випустивши у світ надто багато потужної зброї, вони могли б потім зіткнутися з неприємностями.
"Ну, тоді почнемо з деревного вугілля. Його виготовлення займає близько тижня, якщо хочеш зробити його як слід, так? Ми можемо отримати партію, зроблену таким чином..." Лія відклала вбік і подала шматочки Світового Дерева, які вона нарізала для виготовлення деревного вугілля.
Леммі урочисто кивнула і взяла шматочки.
"Я простежу, щоб усе було зроблено правильно".
Прімус Шарп, який зараз висів на стіні, виконав необхідну роботу з нарізання. Оскільки останнім часом він був постійним супутником Лії, він набув здатності передбачати бажання Лії і діяти автоматично, коли це було потрібно.
"Давай перетворимо решту шматочків на попіл", - запропонувала Лія, хоча з таким експериментом у покоях королеви треба було бути обережними.
Лія та Леммі знали, що атакуючі заклинання Вогняної магії були надто потужними, і скільки б вони не зменшували силу заклинання, воно все одно перетворило б усе, що було в кімнаті, на попіл. Навіть таке одноцільове закляття, як "Стріла спалаху", ймовірно, просто розтрощило б і випарувало шматок дерева, не залишивши по собі жодного сліду.
"О, у мене щойно з'явилася ідея. "Філософське яйце"", - сказала Лія і зробила виклик кристалічного яйця. Потім вона поклала шматок дерева, який тримала в руці, в яйце.
"А тепер нагрівай".
Вона почала нагрівати все яйце, використовуючи заклинання вогню. Хоча Лія мала намір просто нагріти яйце, заклинання було підкріплене абсурдно високим балом INT. Температура всередині яйця швидко зросла до кількох сотень градусів.
На очах у Лії шматок дерева загорівся від високої температури і почав горіти. Вона деактивувала заклинання жару і відійшла, щоб спостерігати за процесом, який відбувався сам по собі. Оскільки кристал був запечатаний, дим зсередини не виходив. Але, незважаючи на це, щось подавало кисень до яйця, і не було жодних ознак того, що вогонь згасає. Це було справді магічне ремісниче обладнання.
Ще через кілька хвилин вогонь вигорів, і коли Лія зазирнула в яйце, то побачила купку попелу Світового Дерева.
"Хм. Я сподівалася, що ми зможемо зробити деревне вугілля, але навіть це було занадто гаряче для нього. Іноді магічне обладнання приносить власні проблеми, так?",- сказала Лія, звертаючись до Леммі.
"Можливо, якщо ви скористаєтесь Атанором, щоб нагріти яйце, у вас вийде краще", - запропонувала Леммі.
Лія заплескала в долоні. "Так, це слушна думка. Спробуй і повідом мені про результати."
Леммі чітко кивнула. "Так, босе."
Коли вогонь повністю згас, кришталеве яйце розлетілося на друзки і зникло з лиця землі.
"Гадаю, воно завжди так робить. Це схоже на марну трату MP, коли ці речі ламаються після одного використання, але я думаю, що це просто частина дизайну..."
Лія зітхнула і нахилилася, щоб змести попіл на руку. Коли попіл був у яйці, його не було видно, але він виблискував маленькими мерехтливими порошинками, змішаними з сірим попелом. Враховуючи, наскільки темною була кімната, можливо, що попіл сам випромінював власне світло.
"Напевно, від попелу Світового Дерева цього варто було очікувати... У будь-якому разі, давай перевіримо рецепти".
Лія відкрила "Велике творіння" і прокрутила рецепти. Матеріал був розпізнаний як попіл Світового Дерева, і він з'явився як інгредієнт у великій кількості рецептів. Він також допоміг відкрити низку нових рецептів для крафту. Серед цих нових рецептів був і той, який Лія позначила як сильного кандидата на філософський камінь. Як і очікувалося, кінцевим компонентом був попіл з магічної рослини.
Однак рецепт вимагав "попіл з тріанта", а не "попіл зі світового дерева". Лія не могла пригадати, щоб Тріант перетворювався на попіл, тож це, ймовірно, означало, що попіл Світового Дерева вважався різновидом попелу Тріанта. Оскільки в деяких інших нещодавно розблокованих рецептах попіл світового дерева зазначався як інгредієнт, Лія була впевнена, що саме його вона тримає в руках. Вона дійшла висновку, що цілком можливо, що як тільки гравець побачив більш якісну версію матеріалу, система також розглядала менш якісні версії як такі, що були розблоковані для рецептів. У такому випадку не було б жодних проблем з використанням більш якісного матеріалу. Якщо вже на те пішло, Лія вирішила, що отримає цікавіші результати, використовуючи найякісніші з доступних матеріалів.
"Я можу спробувати пізніше і з попелом Тріанта. Гаразд, почнемо", - сказала Лія, здійснивши виклик мурахи-транспортера і дістаючи необхідні матеріали зі свого інвентарю.
Ртуть.
Сірка.
Залізо.
Серце ведмежого монстра, який вважається найсильнішим на ранчо Ліба.
Кислота з мурахи-інженера, в яку Лія вливала очки досвіду.
І, нарешті, попіл Світового дерева.
Лія поклала ці інгредієнти в Філософське яйце і почала нагрівати його за допомогою Атанора. Як завжди, всередині яйця з'явився закручений мармуровий візерунок, але цього разу він розпочався з яскравої кольорової веселки. Зазвичай це відбувалося тільки після того, як Лія активувала Велике творіння. Оскільки цей процес вона повторювала буквально тисячі разів, вона ніяк не могла помилитися в порядку, в якому все це мало відбуватися.
"Чи повинна я сприймати це як знак того, що я зробила прорив? Пам'ятаю, я читала, що в стародавніх іграх про алхіміків були подібні ефекти для подібних ситуацій... У будь-якому випадку, це, мабуть, добре, що воно мерехтить. А тепер, до Великого творіння."
Як тільки Лія активувала вміння, кристал засвітився з ще більшою інтенсивністю. Здавалося, що вже не вміст яйця, а саме яйце випромінювало це світло. Воно було таким яскравим, що Лія довелося заплющити очі.
Коли світло зменшилося настільки, що Лія змогла розплющити очі, філософське яйце зникло. Натомість перед нею з'явилося кришталеве яйце розміром з куряче, яке плавало в повітрі.
"Яйце зменшилося? Це... Це контейнер. Гадаю, червона рідина всередині - це і є філософський камінь".
Лія зрозуміла, як функціонує цей предмет, щойно взяла його до рук. Очевидно, до нього додавалася інструкція з експлуатації.
"Зрозуміло. Отже, це як магія або навички, і ключ активації автоматично розбиває контейнер, і ціль поглинає рідину, що міститься всередині. Ефект... полягає в тому, що це підвищує ранг цілі на два ранги... Не зовсім розумію, що це означає, але думаю, що можу здогадатися. Не схоже, що це було б погано, але..."
В описі трохи не вистачало деталей. Можливо, для філософського каменю було доречно мати навколо себе атмосферу таємничості, але він був досить розпливчастим, щоб змусити Лію вагатися, чи варто використовувати його на собі.
"Я б хотіла випробувати його на чомусь, але... спершу треба подивитися, чи зможу я зробити більше".
Після довгої мовчанки Леммі втрутилася: "Я думаю, що ми також повинні подивитися, чи зможу я створити такий самий предмет, використовуючи той самий процес".
Лія кивнула.
"Так, гарна ідея. Такі речі, як бали здібностей або інші навички можуть вплинути на результат. Тож давай зробимо кілька штук, щоб все перевірити. Якщо у нас закінчаться інгредієнти, нам просто потрібно буде піти і зібрати більше. На ранчо та в іншому лісі їх повно".
Так Лія і Леммі масово зібрали велику купу філософських каменів.
"Що ж. Це була продуктивно. Тепер у нас їх достатньо, і ми можемо дозволити собі витратити кілька на тестування", - сказала Лія, оглядаючи колекцію філософських каменів. Не було жодної помітної різниці, хто їх виготовив - Лія чи Леммі. Однак тести, які вони проводили, використовуючи менш якісні інгредієнти, такі як кислота від мурах-інженерів без підвищених показників EXP або попіл від звичайного Тріантів, давали значущі результати.
У цих випипадках Філософське Яйце не світилося при нагріванні за допомогою Атанора. З'являвся звичайний мармуровий візерунок, що слабко світився, але він нічим не відрізнявся від будь-якого іншого звичайного алхімічного рецепту. Лія припустила, що це означало успішну спробу створення, але лише таку, яка представляла собою прохідну оцінку, а не ідеальний результат.
Різниця була очевидна з першого погляду на готову продукцію. Камені, виготовлені з попелу Світового Дерева, мали яскравіший відтінок червоного і випромінювали слабке внутрішнє світіння. Лія взяла один з них до рук.
"Коли я доторкнулася до нього, спрацювала ментальна інструкція користувача. Очевидно, що більш тьмяні збільшують ранг цілі лише на одиницю. Тож використання попелу Світового дерева дає нам філософський камінь, який вдвічі ефективніший".
Вони протестували комбінації, де єдиним інгредієнтом, який був замінений на менш якісну версію, була мурашина кислота, і ще одну, де тільки попіл дерева був менш якісним, але в обох випадках кінцевим результатом була більш тьмяна версія філософського каменю. Лія зробила висновок, що для отримання мерехтливого філософського каменю потрібні високоякісні інгредієнти.
Лія тримала в руці менший камінь і обвела поглядом кімнату.
"Я хочу почати з того, щоб підняти чийсь ранг на один рівень. Оскільки кінцева мета - використати його на собі, я б хотіла спробувати його на чомусь схожому на мене, на персонажі, а не на матеріалах чи предметах. Чи є добровольці...?"
Діас одразу ж загуркотів про свою згоду.
<У такому разі, я з радістю буду добровольцем. Я ж нежить. Оскільки я вже мертвий, я не буду рости чи старіти. А якщо є шанс на якийсь ріст сили, це була б чудова можливість збільшити потенціал наших сил.>
Лія похитала головою.
"Ні... краще я використаю блискучі на наших лідерах... . Судячи з інструкції, тьмяні можна використовувати двічі... але буде проблематично, якщо виявиться, що є обмеження на те, скільки разів можна використовувати камінь на персонажа..."
Зіґ заговорив через мить.
<Тоді як щодо одного зі скелетів під моїм командуванням? Як зазначив сер Діас, ми, нежить, найкраще підходимо для ваших випробувань, і я сумніваюся, що ви будете використовувати цей предмет на кожному з наших лицарів-скелетів. Навіть якщо ви зможете використати його лише один раз, це не буде проблемою, якщо ви застосуєте його на лицаря-скелета.>
Після хвилинного роздуму Лія кивнула.
"Це хороша думка. Якщо це вдасться, ми зможемо використовувати його як боса-монстра. Можеш викликати його сюди?"
Зіґ схилив голову.
<Як накажете. Виклик: Скелетного лицаря. >
У покоях королеви з'явився одинокий лицар-скелет. Зіґ пояснив лицарю ситуацію, і той кивнув. Це майже нагадувало обмін думками між керівником і підлеглим на будь-якій іншій роботі.
Лія простягнула тьмяний червоний камінь скелету-лицарю і сказала: "Добре, візьми цей камінь. Він підкаже тобі, як ним користуватися, щойно ти візьмеш його в руки. Просто використовуй його, коли будеш готовий. Переконайся, що ти використовуєш його на собі".
Скелетний лицар без жодних вагань взяв маленьке кристалічне яйце і підняв його догори. Кристал випромінював інтенсивний спалах світла, а потім розбився. Червоний рідкий вміст яйця перетворився на порошок і впав на скелета-лицаря, наче дрібний червоний сніг. Замість того, щоб падати безладно, під дією сили тяжіння, пил, здавалося, був притягнутий до самого скелета. У той момент, коли пил контактував зі скелетом, він танув, як сніг, і всмоктувався в кістки.
Коли всі червоні сніжинки були поглинуті скелетом лицаря, лицар почав світитися. Це було те саме світло, яке вони бачили, коли старше тріанове дерево стало Світовим Деревом.
"Схоже, переродження почалося", - задоволено кивнула Лія.
"Підвищення рангу персонажа, здається, в основному означає, що персонаж перероджується як вища версія своєї раси".
Через кілька миттєвостей світло згасло. Те, що з'явилося, все ще було скелетом, але замість пошарпаних фрагментів обладунків, які він носив раніше, тепер він був одягнений у прекрасний обладунок, гідний справжнього лицаря. Самі кістки здавалися товстішими, і в цілому скелет був вищим, ніж колись.
Зіґ оглянув новопосталого скелета, а потім пояснив Лії: <Схоже, він переродився як... лідер скелетів. Оскільки він був звичайним рядовим солдатом, це, мабуть, найкраще розуміти як те, що він переродився на командну роль.>
Лія кивнула. "Це має сенс. Можна з упевненістю припустити, що його звання підвищилося на одиницю".
Якщо в армії мерців не вистачало скелетів-лідерів, було б непогано використовувати тьмяні філософські камені, щоб поповнити їхні ряди. Вона також могла використати камінь, щоб перетворити магів-скелетів на більш потужний ранг користувачів магії та покращити загальні магічні сили, доступні для її армії. Навіть ці тьмяні камені таїли в собі великі перспективи. Лії просто потрібно було бути обережною і не зловживати камінням, інакше у неї не залишиться "відповідно слабких ворогів", яких можна було б використовувати для управління своїми підземеллями.
"Такі речі, як матеріали та предмети, можуть зачекати на пізніше. Давай перевіримо, використовуючи кілька каменів поспіль", - сказала Лія і простягнула скелету ще один тьмяний червоний камінь. Ватажок скелетів узяв його і якусь мить дивився на яйце в своїй руці, але потім похитав головою і повернув яйце назад Лії.
Зіґ розтлумачив дії скелета.
<Здається, він може використовувати його лише раз на день.>
"Отже, таймер кулдауну - один день, хм? Це краще, ніж абсолютне обмеження на кількість разів, коли його можна використовувати. Цікаво, чи означає це, що я можу перероджуватися стільки разів, скільки захочу, поки у мене є матеріали, щоб продовжувати робити каміння? Це звучить занадто добре, щоб бути правдою...",- роздумувала Лія.
Предмет, який дозволяв персонажу ставати нескінченно сильнішим, просто використовуючи його знову і знову, - це той тип помилок, який розробник хотів би усунути якомога швидше. Це був тип помилок, за якими штучний інтелект, що виправляє помилки, буде постійно стежити.
Наразі вона планувала дочекатися скидання таймера кулдауну і дати тому ж скелету використати інший камінь, щоб побачити, чи відродиться він як генерал-скелет або якийсь інший тип більшого скелета.
"Тепер, гадаю, настав час спробувати блискучий камінь. Діасе, ти все ще хочеш спробувати?"- запитала Лія, простягаючи камінь Діасу.
<Якщо дозволите, Ваша Високосте>, - пробурмотів він і майже з благоговінням взяв у неї яйце. Хоча Лія не мала наміру цього робити, весь цей рух мав вигляд правителя, який дарує велику нагороду одному зі своїх послідовників.
Взявши яйце в руки, Діас підняв його вгору обома руками. Він виглядав досить хвацько, незважаючи на те, що був скелетом, немов паладин, який бере участь у якомусь божественному ритуалі. Мерехтливий філософський камінь розлетівся на світлі осколки. Як і раніше, його червона рідина перетворилася на порошок і всмокталася в Діаса.
<<Васал виконав умови для [Переродження].>>
<<Дозволити Васалу переродитися в [Лицаря смерті]?>>
<<Витратьте 100 очок досвіду і дозвольте Васалу переродитися в [Лорда смерті]?>>
"Ага. Отже, можливість підвищити ранг на два щаблі також передбачає можливість вибирати, який варіант обрати", - сказала Лія, розглядаючи системні повідомлення про Діаса. Ймовірно, вона отримувала ці повідомлення, тому що Діас був її прямим васалом. Це означало, що Діас міг перетворитися з лицаря терору на лицаря смерті, а потім з лицаря смерті на Лорда смерті.
Одна деталь на мить зачепила думки Лії.
"На відміну від мого перетворення на Вищого ельфа, це більше схоже на зміну класу або рід занять, ніж на расу. Напевно, я повинна просто розуміти це як частину родоводу нежиті?"
У будь-якому випадку, оскільки Діас вже використав один з кращих філософських каменів, Лія вирішила витратити очки досвіду і дозволити йому відродитися в якості лорда смерті. Діас був огорнутий світлом і почав змінювати форму. Обладунки, що так зловісно випромінювали повітря, стали трохи стриманішими в дизайні, набуваючи при цьому більшої маси та елегантнішого оздоблення. Тіло Діаса перетворилося з голого скелета на щось, що виглядало як покрите шаром попелу, більше схоже на мумію, ніж на скелет. Його очні ямки все ще були порожніми, але тепер вони мали мерехтливе червоне сяйво всередині, яке час від часу мерехтіло, наче Діас моргав.
<Ааа... Як би це сказати, Ваша Високість...? Сила, яку я відчуваю в собі... Я відчуваю себе більш живим, ніж коли жив...>
Лія оглянула його перед тим, як перевірити статистику.
"Ти, безумовно, виглядаєш набагато крутіше зараз. Я впевнена, що діти проводжали б тебе зі сльозами на очах. Щодо навичок... у тебе з'явилося кілька нових можливостей. Ця "Міазма" є і у Зіґа. Це дерево навичок з широкою зоною дії, що підсилює та послаблює здібності. Він підсилює союзну нежить і накладає дебаффи на ворогів. Цікаво, як він розрізняє друзів і ворогів?"
Загалом, тестування пройшло успішно. Лія планувала скористатися можливістю і "підвищити" всіх персонажів лідерів до вищих версій їхніх початкових рас.
"Хоча, оскільки, здається, є досить багато випадків, коли Переродження коштує очок досвіду, я не можу підвищити всіх одразу", - сказала вона собі. Існувала також імовірність того, що хоча Переродження відкривало нові шляхи для набуття навичок, воно також могло унеможливити набуття деяких інших навичок.
Коли Лія переродилася як високий ельф, вона отримала нову порцію навичок, таких як Світла Магія, відкритих для вивчення. Якщо можливо, вона хотіла отримати всі нові навички, доступні їй, до наступного використання Переродження. Хоча, здавалося, основна схема полягала в тому, що персонажі перероджувалися як покращені версії своєї попередньої раси, що зменшувало ймовірність того, що вона зіткнеться з навичками, якими не зможе оволодіти після Переродження, не було нічого поганого в тому, щоб бути обережною. Зрештою, про Переродження взагалі майже не було інформації.
"Гадаю, це означає, що поки що нам слід зосередитися на отриманні очок досвіду з наших ферм. Поспішати нікуди", - сказала Лія, але Діас не погодився.
<Ні, Ваша Високосте. Я вважаю, що буде краще, якщо ви завершите своє Переродження перед тим, як робити щось інше. Ви можеш набути рис, які дають бонуси всім тим, хто перебуває під вашим командуванням, тож збільшення вашої сили принесе велику користь усім вашим військам.>
"Хм, це правда... Хороша думка. Тоді, мабуть, я візьму ці навички..." Лія відкрила дерева навичок "Світла магія" і "Правитель", які вона розблокувала, коли стала високим ельфом, і почала розподіляти очки досвіду в кожне з них.
Правитель - це дерево, повне навичок, які впливали на всіх її послідовників, а не лише на прямих васалів, і включало в себе групу навичок під назвою "Посилення послідовника". Ще одним помітним умінням було "Кастинг", яке дозволяло Правителю раз на день негайно мінятися місцями з одним із своїх послідовників. Кастинг був явно розроблений з припущенням, що у персонажа є послідовники. Це була одна з причин, чому Лія вважала, що вищі ельфи народжуються з васалом як вродженою навичкою.
Посилення Послідовника мало той самий ефект, що й Посилення Свити, але впливало на значно більшу групу, яка складалася з "усіх персонажів, які є вашими послідовниками", тобто воно застосовувалося до Васалів Васалів. Судячи з того, як він був сформульований, він міг застосовуватися навіть до тих, хто тимчасово перебував під командуванням Лії за допомогою навичок Домінування або Некромантії.
Дерево Світлої магії було побудовано так само, як і інші дерева магічних навичок, але оволодіння Світлою магією також відкривало доступ до Рослинної магії. Передумовами для цієї школи повинні були бути Світла Магія і щось ще. Найбільш вірогідними кандидатами були Магія Землі і Магія Води, але на даний момент Лія не могла підтвердити цю теорію.
І хоча було цілковитою загадкою, що саме відкрило цю можливість, існувала також нова школа магії під назвою Божественна магія. Лія, звісно ж, неодмінно придбала ці заклинання.
Кожного разу, коли Лія здобувала якусь навичку, вона, здавалося, відкривала нову, і їй здавалося, що вона грає у гру "вбити крота", яка коштує очок досвіду щоразу, коли вона влучає в нову ціль. У той же час вона була сповнена рішучості опанувати всі навички, які тільки могла. Лія віддавала перевагу тому, щоб у майбутньому їй довелося заробляти гору очок досвіду, аніж шкодувати про те, що вона не опанувала якусь навичку в минулому. Вона завжди могла заробити більше очок досвіду, але навіть вона не могла повернутися назад у часі, щоб набути навичку.
Крім того, навіть вартість придбання всіх розблокованих навичок була краплею в морі порівняно з тими 5 000 очками досвіду, які вона вклала у Світове Дерево. Вона також отримала додаткові очки досвіду від масового виробництва філософських каменів разом з Леммі. Філософський камінь, як і очікувалося, був одним з найцінніших предметів, які можна було виготовити за допомогою алхімії, а це означало, що навіть Лія, з її величезними інвестиціями в очки досвіду, все одно заробляла очки досвіду, коли їх виготовляла.
"Це повинно спрацювати. Це було багато EXP, але ще залишилося достатньо, щоб покрити будь-які витрати на Переродження", - сказала Лія після того, як вона закінчила своє захоплення з набуттям навичок.
Вона взяла один із сяючих філософських каменів і активувала його за допомогою ключа: "Активувати філософський камінь". Їй було цікаво, як раси, що не вміють говорити, можуть використовувати камені, але після перегляду Діас і лицаря-скелета стало зрозуміло, що існує якийсь ключ активації, яким можуть користуватися персонажі, що не вміють говорити.
Як і в попередні рази, кришталеве яйце розлетілося на світлові осколки, а червона рідина перетворилася на червоний порошок, який дощем посипався на Лію, розплавляючись в її тілі. Коли Лія увібрала в себе весь червоний пил, вона почула системне повідомлення:
<<Ви використали [Великий філософський камінь].
<<Умова для [Переродження] виконана. Персонаж має право на переродження в расу [фей].>>
<<Умови для [Переродження] виконано. Персонаж може переродитися в расу [Королева фей], витративши 3,000 очок досвіду.>>
<<Спеціальні умови для [Переродження] виконано. Персонаж має право на переродження в расу [темний ельф].>>
<<Спеціальні умови для [Переродження] виконано. Персонаж має право на переродження в расу [темний фей].>>
<<Спеціальні умови для [Переродження] виконано. Персонаж може переродитися в расу [Королева Руйнування], витративши 3,000 очок досвіду.>>
<Спеціальні умови для [Переродження] виконано. >
"Зачекайте, це забагато інформації...!" Лія закричала.
<<Завдання на утриманні.>>
На щастя, система відреагувала, як завжди, і дала Лії час, необхідний для того, щоб зорієнтуватися.
Першою була назва предмета. Очевидно, камінь був "великим філософським каменем", а не просто філософським. Звичайно, це не було особливо важливим одкровенням на той момент. Лія вирішила перейти до наступної інформації.
Раса "фей", яка була показана першою, повинна була бути вищою версією ельфійської раси, що стояла вище за вищих ельфів. Виходячи з того, що вона була показана першою, вона, ймовірно, була розташована на ранг вище, ніж вищий ельф. Далі, "Королева фей" повинна була бути расою, яка була на ранг вище, ніж "Фей", і щоб отримати цей ранг, потрібно було додатково отримати 3,000 очок досвіду. Це не зовсім дорівнювало Світовому Древу, але коштувало майже стільки ж очок досвіду.
Потім з'явився тип раси "темний ельф". Це був перший запис, в якому зазначалося, що були виконані особливі умови, тобто це було переродження, яке мало специфічні передумови. Лія не могла знати, чи був це варіант через комбінацію навичок, якими володіла Лія, чи через якісь інші умови, яким вона відповідала.
Інші два варіанти, "темний фей" і "королева руйнування", припускали, що "темний ельф" дорівнює вищому ельфу, "темний фей" дорівнює “фей”, а "королева руйнування" є еквівалентом "королеви фей". Можливо, краще думати про них як про шляхи, що розходяться залежно від того, на чому вона зосереджується - на темряві чи на світлі.
"Що робити, що робити..." пробурмотіла Лія. Загалом, для Лії існувало лише два варіанти. Стати Королевою Фей чи Королевою Руйнування? У будь-якому випадку, вона зіткнулася з негайною проблемою: "У мене недостатньо досвіду".
Вона не очікувала, що гра попросить чотиризначну кількість очок досвіду. Можливо, їй варто було відкласти вивчення деяких навичок на потім? Ні, зважаючи на те, що існувала ймовірність того, що вона більше не відповідатиме умовам для деяких з цих навичок після Переродження, набуття їх усіх було необхідною частиною процесу. Зрештою, вона не могла собі уявити, що Божественна Магія - це дерево навичок, доступне для того, кого називають Королевою Руйнування.
Важливим питанням було те, як довго система дозволить їй відкладати виконання завдання. Навіть якщо б існував часовий ліміт, і вона його пропустила, це коштувало б їй щонайбільше одного сяючого філософського каменя - точніше, одного великого філософського каменя. І якби гра вважала перший камінь використаним, вона б змогла використати ще один після одноденного перепочинку.
Лія вирішила, що поки що вона просто відкладе завдання на потім, а якщо його термін закінчиться, то розбереться з цим пізніше.
"Суґару", - сказала Лія.
<Так, босе?>
"Я хочу, щоб ти перетворила все в цьому лісі, що не є частиною наших сил, на очки досвіду", - недбало сказала Лія. "Мені потрібно якомога більше очок прямо зараз. Зробіть це якомога швидше, не жертвуючи при цьому ефективністю."
Суґару похитала головою. <Зрозуміла, босе.>
"О! Але переконайся, що ти залишиш достатньо худоби на ранчо для розмноження".
<Звичайно>, - відповіла Суґару.
На даний момент Ліб був заповнений гостями, майже всі з яких були гравцями, які провели чимало часу на полюванні в лісі. Якщо вона принесе їх у жертву богам очок досвіду, вони принесуть пристойну віддачу. Потім були монстри на ранчо монстрів. Вони виросли до вражаючих розмірів у порівнянні із загальним населенням. Після того, як вона винищила їх за очки досвіду, залишивши лише необхідний мінімум для заселення лісу, знадобиться багато часу, щоб відновити їхню чисельність до того рівня, на якому вони були зараз, але це була ціна, яку Лія була готова заплатити.
Подібні інструкції Лія надіслала Хакумі та Світовому Дереву. В іншому лісі, ймовірно, не було персонажів гравців, але там все ще було багато дерев, які не були під її контролем. Мета полягала в тому, щоб просто повністю їх знищити.
Закінчивши роздавати накази, Лія подивилася на свій пул очок досвіду, очікуючи, що будь-якої миті з'явиться системне повідомлення, яке попередить її про те, що у неї закінчився час. Раптовий сплеск активності в печерах, ні, у всьому лісі, привів Келлі, Райлі та інших до покоїв королеви.
Кількість очок досвіду Лії поступово почала зростати, і через дві години перевищила 3,000.
"Чудово! Тепер я відроджуся як "Королева Руйнування"!"
Не було особливо глибокої чи специфічної причини для вибору Королеви Руйнування. Першою причиною було те, що вона мала особливі умови, пов'язані з нею. Це означало, що навіть якщо гравці підуть слідами Лії, їм буде набагато важче наздогнати її через додаткові умови, які потрібно буде виконати. Усі люди прагнуть бути унікальними. Лія не була винятком.
По-друге, вона подумала про те, що Діас і Зіґ говорили про "звільнення та об'єднання пригноблених монстрів". Якщо вона збиралася знищити Шість Королівств, щоб досягти цієї мети, вона повинна була стати Королевою Руйнування.
Як і тоді, коли вона перетворилася на високого ельфа, тіло Лії огорнуло світло. Хоча вона не відчувала нічого особливого, коли ставала ельфом, цього разу Лія відчула дивний свербіж на голові. Також було ледь помітне незручне відчуття, що йшло від стегон. Але цей дискомфорт незабаром зник разом зі світлом, що огорнуло її тіло.
Лія відчула величезну силу, що пронизувала її тіло від маківки до кінчиків пальців ніг. Вона відчувала щось подібне, коли стала вищою ельфійкою, але це було набагато більш виражене відчуття грубої сили.
Лія відчувала себе всемогутньою. Вона могла робити все, що завгодно. Вона могла перемогти будь-кого.
Це було дивне, безіменне відчуття, яке наповнювало все тіло Лії. Це було дивно, але не неприємно.
<А-а-а...!> - вигукнув Зіґ.
<Прекрасно...> - зауважив Діас.
"Як божественно...!" прошепотіла Келлі.
Всі Васали, які стали свідками появи Лії, зашепотіли в захваті.
"Гадаю, все готово. Чому немає дзеркал? Напевно, тому що я їх не робила. Що сталося? Судячи з ваших реакцій, я, здається, дуже змінилася", - сказала Лія, озираючись на своїх васалів. Це був один з тих випадків, коли було б непогано мати можливість поглянути на себе збоку. Не те, щоб такі випадки траплялися часто.
"По-перше, ваші вуха стали коротшими", - відповіла Келлі. "Вони такого ж розміру, як у людини, тільки з загостреними кінчиками".
"Крім того, тепер у вас з голови ростуть блискучі роги", - додала Райлі. "Пара рогів, які кучерявим чином ростуть назовні трохи вище ваших вух. Трохи схожі на козячі роги".
<Трохи вище вашого пояса ростуть крила>, - зауважила Суґару. <Це прекрасні білосніжні крила. З ними ви виглядаєте особливо божественно, Босе.>
Інші Васали додали свої спостереження, але здебільшого просто підтвердили те, що розповіли їй Келлі, Райлі і Суґару. Лія доторкнулася до згаданих місць, щоб підтвердити їхні слова. Вона відчула гладенькі, тверді роги на своїй голові. Крила, що проростали з її стегон, мали достатньо гнучкі суглоби, щоб вона могла їх бачити, обернувши їх навколо себе. Ворушити крилами було нелегко, оскільки вони були абсолютно новими кінцівками, але після невеликої практики вона навчилася це робити.
Лія змогла підтвердити, що крила дійсно були білими. Білосніжні крила виділялися в тьмяному освітленні печери, і здавалося, що вони світяться. Цей чистий відбивний білий колір застав Лію зненацька. Хіба вона не повинна була бути Королевою Руйнування?
Вона навіть пішла перевірити екран свого статусу. Статистика її персонажа чітко ідентифікувала її расу як "Королева Руйнування". У неї також з'явилося кілька нових рис.
Расова риса: Крила
У вас є крила. Гравітація не може прикувати вас до землі.
Дає вміння "Політ".
Расова риса: Роги
У вас є роги. Ви ніколи не підкоритеся нижчим формам життя без рогів.
Бонус опору (великий) до спроб на зачарування, правителя, васала та контракторів, проти рас без рогів.
Бонус успіху (великий) до перевірок на зачарування, правителя, васала та контракторів проти рас без рогів.
Расова риса: Лихе око
Твої очі просякнуті силою. Ніхто не втече від вашого погляду.
Відкриває дерево умінь: Лихе око
У той же час, здавалося, не було жодної риси, яка б зникла. Вона все ще мала піднесену красу, слабкий зір і альбінізм – Нарешті до неї дійшло.
"О! Ось чому мої крила білі". Зазвичай крила, ймовірно, мали бути зловісно-чорними, як у ворони, але ознака альбінізму перетворила їх на білі воронячі крила. Її волосся і шкіра були такими ж альбіносно-білими, якими вони були від самого початку, але, можливо, оскільки дерево раси почалося від темного ельфа, вони також повинні були набути темнішого відтінку під час її перетворення.
Її риси при Перероджені створили чисто-білу Королеву Руйнування!
"Я прийняла альбінізм, бо думала, що не буду сильно виділятися як ельф, але тепер я не можу нікуди вписатися... Не те, щоб я мала намір йти туди, де мені потрібно буде злитися з натовпом."
Точніше, вона, ймовірно, навіть не могла вийти на публіку без певного планування. Поява Королеви Руйнування в місті викликала б неабиякий ажіотаж. Що вона збиралася робити, коли відбувалися великі події? Навіть якби вона завжди одягала Містера Плейтса, коли виходила на вулицю, що б вона робила зі своїми крилами та рогами? Чи могла б вона продірявити ними панцир?
Крім того, Лія щойно помітила, що в списку все ще залишалася вроджена риса "Красива". Вона несвідомо припустила, що вона була поглинута рисою Піднесеної Краси, але, очевидно, перероджені риси залишаються незмінними при переродженні в іншу расу.
Це підняло питання, чи бонус до успішності за Зачарування, отриманий у школі Зачарування, розподіляється між цими рисами. Вона не знала, оскільки не мала можливості використовувати Зачарування відтоді, як стала вищим ельфом.
"У будь-якому випадку, я думаю, це добре. Головне, що я пройшла це Переродження", - сказала собі Лія. Вона знову подивилася на свій пул очок досвіду. Він повільно збільшувався після того, як вона спорожнила його під час свого перевтілення. Суґару, якщо ти ще не закінчила полювання, можеш повернутися до стандартних операційних процедур. Доповіси мені про ранчо монстрів пізніше".
<Зрозуміла.>
Вона не бачила потреби змінювати розпорядження щодо Світового Дерева. Оскільки в іншому лісі вони не створили нічого схожого на ранчо монстрів, то не було жодних проблем зі знищенням вороже налаштованих Тріантів. Якщо можливо, Лія хотіла завезти монстрів з інших місць і влаштувати в лісі ранчо під управлінням Тріантів, але це було те, над чим вона працювала в майбутньому.
<<Народження Провісниці руйнування [Королеви Руйнування] підтверджено. Як виняток зі стандартних правил, це повідомлення буде надіслано всім персонажам гравців і NPC із зазначеними навичками.>>
"Чекай, що?" вигукнула Лія, почувши незвично сформульоване системне повідомлення. Зазвичай системні повідомлення могли чути лише гравці. Мало того, за винятком повідомлень про масштабні події для гравців, більшість системних повідомлень могли почути лише окремі гравці, яких вони стосувалися.
Лія отримала все це повідомлення "Королеви Руйнування", тому що вона сама була Королевою Руйнування. Судячи зі змісту повідомлення, воно мало бути одночасно надіслане всім персонажам, які володіли певними специфічними навичками.
Чи був часовий лаг між її Переродженням і повідомленням, оскільки це був виняток зі стандартних правил системних повідомлень? І які саме навички мали персонажі, що дозволили б їм почути це повідомлення? Існувало також питання про те, що таке "Провісниця руйнування". Чи мав він означати якусь завойовницю?
Жодні роздуми не давали відповіді на жодне з цих питань. Вона також не могла зв'язатися зі службою підтримки з цього приводу. Якби це було нормальною частиною дизайну гри, і вона надіслала запитання до служби підтримки, вони могли б відповісти на нього на офіційному веб-сайті, поширивши інформацію про те, що є гравець, який повстав і був оголошений ігровою системою провісником руйнування. Хоча Лія була далеко не в захваті від такого стану речей, вона з жалем зробила висновок, що її єдиний вихід - поспішати і чекати.
"Я багато чого хочу випробувати, і є багато нових навичок, які я відкрила, і які я хочу набути. Я також хочу переконатися, що ви всі теж переродилися, тож, гадаю, поки що ми просто зосередимося на зборі очок досвіду", - тихо зітхнула Лія. На даний момент, здавалося, єдиним доступним їй варіантом було сидіти склавши руки і зосередитися на забезпеченні стабільного потоку очок досвіду з Великого Лісу Ліба і Проклятого лісу Світового Дерева.
Завданням Лії було б з'ясувати, як забезпечити постійний потік очок досвіду з Проклятого лісу, одночасно заробляючи очки досвіду, виготовляючи високорівневі предмети за допомогою алхімії.
"Думаю, з цим нічого не поробиш. Давайте розслабимося і зосередимося на зміцненні наших сил. Я тепер Королева Руйнування, тому війська під моїм командуванням повинні бути достатньо потужними, щоб забезпечити належну загрозу для Шести Королівств. О, і мені потрібно перевірити основні статистичні показники Королеви Руйнування. Ого, мій список справ довший, ніж я думала..."
//Deder: ось і головна причиначого на обкладинці саме така картинка. І якщо хтось пам'ятає то в першому розділі йшлося про те як вона летіла і спалила поля. Тепер все сходиться)))//
***
<Наказ боса. Нам дозволено вбити всіх ворогів у цьому лісі >, - повідомив Хакума- Ґінці та малим, що сиділи біля нього. Технічно, він отримав інформацію з других рук від Суґару, а не безпосередньо від Лії. Проте, якщо це було те, чого хотіла бос, він не бачив жодних проблем у тому, щоб назвати це наказом від самої боса. Він не був втаємничений у подробиці, чому, але, вочевидь, існувала нагальна потреба в тому, що називається "Очками досвіду".
Бували випадки, коли Хакума раптом виявляв, що після полювання на здобич або вбивства кількох ворогів він може розвивати свої здібності так, як йому заманеться. Очевидно, очки досвіду були тією силою, яка робила це можливим.
Наразі всі очки досвіду йшли до Лії, ватажка їхньої зграї, тож Хакума та інші могли ставати сильнішими, не маючи потреби в самостійному полюванні. Це була сила, гідна богів. Сам Хакума ніколи не чув про богів, тож про це йому розповіли Келлі та інші коти.
Келлі та інші коти не справили на Хакуму особливого враження, коли вони вперше зустрілися. Він бачив у них лише дурних котів, які швидко бігають, але відтоді його думка про них значно змінилася. Можливо, через те, що вони віддалено нагадували боса зовні, їм давали різні завдання, і вони стали набагато мудрішими та розумнішими, ніж були колись.
Малі теж трохи підросли. Вони все ще були розміром з койота, все ще мали пухнасту шерсть і округлий силует цуценяти, але вже були майже готові до того, щоб почати вчитися полювати. Не було потреби в серйозному навчанні, вони могли вчитися під час своїх щоденних ігор.
У цьому сенсі наказ був дуже вчасним. Хоча мурахи, ймовірно, могли б чудово полювати самостійно, якщо подумати про це з точки зору отримання більшої кількості очок досвіду, то, ймовірно, цуценятам було б корисно здійснити свої перші спроби полювання.
Хакума звернувся до Суґару з цією ідеєю, і після короткої дискусії вони домовилися, що мурахи займатимуться великими ранчо монстрів, а Хакума з вовками - гоблінськими фермами. Суґару також попередив його, щоб вони зберегли достатньо гоблінів живими, щоб згодом заселити ферму.
Хакума і Ґінка будуть втручатися лише тоді, коли їхній меті, заробляння очки досвіду через винищення усіх гоблінів, буде загрожувати винищення усіх гоблінів малими, чи небезпеки для малих. Вони планували просто спостерігати і втручатися лише при необхідності, тому ризик того, що вони зменшать кількість очок досвіду, отриманих від гоблінських ферм, був мінімальним.
<Слухайте, малята, настав час потренуватися у полюванні >, - почав Хакума. <Ви знаєте, хто такі гобліни? Маленькі смердючі істоти. Вони думають, що вони розумні і намагаються користуватися зброєю, як люди, але у них це дуже погано виходить. Звичайно, у всіх гоблінів у лісі відібрали зброю.>
Діти відповідали варіаціями "так" і "ми знаємо". Малюки вміли спілкуватися з іншими представниками свого виду, але ще не могли говорити з іншими расами. За словами боса, це було пов'язано з якимись Статами, але бос не хотіла, щоб малюки відігравали активну роль, тому не зробила їх сильнішими. Бос сказала Хакумі дати цуценятам можливість рости в їхньому власному темпі.
Хакума з малюками на буксирі попрямував до ферми гоблінів. Там він залишив Ґінку наглядати за гоблінами, якими вони мали заселити ферму, а малюкам запропонував спробувати пополювати на решту.
<Вони, мабуть, не зможуть завдати вам шкоди, але є багато здобичі, яка має кігті, ікла або отруту. Щоб потренуватися боротися з ними, намагайтеся уникати ударів, наскільки це можливо >, - сказав Хакума, а потім спустив цуценят на гоблінів. Кожне цуценя кинулося на гобліна, одне гризло гобліна за голову, інше відривало гоблінові кінцівки, ніби гралося з іграшкою для жування.
Хакума намагався не дати жодному з гоблінів втекти, щоб принести босові якомога більше очок досвіду і віддячити Суґару за щедрість, з якою вона дозволила цуценятам розібратися з гоблінськими фермами. Щоразу, коли він бачили гобліна, який збирався втекти з ферми, він говорив про це малюкам, і вони кидалися в погоню. Гобліни були швидкими, але не настільки, щоб втекти від вовків, навіть таких малих, як цуценята. Хоча мета полягала в тому, щоб вони з часом навчилися тримати в голові загальну картину ситуації та ефективно полювати, щоб ніщо не могло втекти, Хакума вирішив, що це було досить добре, враховуючи, що це було їхнє перше полювання.
Хакума проводив час, повертаючи гоблінів, яких малі загубили, і приводячи цуценят назад на ферму, коли вони занадто далеко забігали в своєму захопленні. Проробивши це деякий час, він отримав від Суґару наказ зупинитися. Бос тепер мав достатньо очок досвіду.
Мурахи переймуть управління цією фермою. Коли Хакума побачив мурах удалині, він покликав малих до себе. Цуценята підбігли, з мордами і лапами, пофарбованими яскраво-червоним кольором крові гоблінів. Всі цуценята виглядали веселими, їхні очі блищали від радості, здавалося, що всі вони добре провели час. Можливо, вони були цуценятами, але все одно були природженими мисливцями. Хакума вирішив попросити боса дозволити малюкам іноді виходити на полювання як частину їхніх ігор і тренувань. У той момент Хакума відчув дивне відчуття, щось на зразок гордості, що піднімалася зсередини нього. Погляд на малюків і Ґінку показав, що на їхніх обличчях також були вирази гордої задоволеності. Його інтуїція підказала йому все.
Бос, мабуть, піднявся на ще вищі висоти. Хакума відчув, як його груди наповнилися полегшенням від того, що над ним є велика сила, а також почуттям переваги від того, що він є одним з її послідовників. У той момент він зрозумів, що йому потрібно якомога швидше піти подивитися на боса. Але спочатку йому потрібно було десь помити малих.
***
У великій, оздобленій кімнаті вишукані стільці були розставлені рядами по концентричних колах. Це була зала засідань на першому поверсі Королівського палацу Королівства Хіліт. Зазвичай цю залу здавали в оренду членам церкви для проведення релігійних зібрань, але цього дня вона використовувалася для проведення зустрічі найважливіших осіб королівства. Церква також була добре представлена єпископом Святої Церкви Хіліт і численними високопоставленими священиками віри.
"Ми отримали одкровення. Народився новий ворог людства", — урочисто промовив єпископ. По кімнаті прокотилася хвиля шепоту. Томас, який стояв на варті біля стіни, присягнувся, що какофонія шепотів переросла у вібрацію, яка пробігла по його спині. Ця новина шокувала всіх присутніх у кімнаті. У тому числі і такого простих солдата, як Томас.
Ворог людства. Шість великих катаклізмів. Носій відчаю. Втілення різанини. Хоча в цьому світі було багато імен, яких слід було боятися, всі вони описували одне й те саме.
Первинний палац, який, як кажуть, існує на західному континенті, проклятий замок, де мешкає Справжній вампір, Прабатько всіх вампірів у світі.
Велика Кришталева Стіна, височенна стіна з льоду, що стояла на північному краю світу. Казали, що в ній був ув'язнений золотий дракон, який з'явився з найвищих небес.
Казали, що Велике Лісове Море південного континенту мало ворота до світу демонів, а сама земля була під владою могутнього архідемона.
На далекому сході було острівне королівство, населене нелюдьми. Казали, що його правителем був Король Комах.
У глибинах Великого океану Егіра, найбільшого океану у світі, який відділяв цей далекосхідний архіпелаг від центрального континенту, мешкав Правитель Морів, Король Русалок.
А високо над хмарами, у місці, якого ніколи не бачили смертні очі, і про яке говорили лише тихими, боязкими шепотами, знаходилася Небесна Цитадель. На її троні сидів найвеличніший з архангелів, який командував гнівними рядами страшних ангелів, зневажливо дивлячись на світ.
Перший голос, що пролунав, звучав кволо. "Що... що нам робити... Де... де це сталося? Де з'явилося це нове зло...?"
Єпископ зробив значущу паузу.
"На цьому континенті. Бог заявив, що цей новий ворог людства народився на східному краю Королівства Хіліт, поблизу міста Ерфарен, у Великому лісі Ліб".
Один з учасників звалився на стілець. "Ми приречені..."
Інший подивився в небо і благально сказав: "Як це могло статися... Як це могло статися...?"
Ще один просто впав зі стільця. Всі вони відчували одне й те саме: відчай.
Це стосувалося і Томаса. Прикрашений прапором спис, який він ніс, ледь не впав на землю, коли він відчув, як його пальці заніміли від шоку. Ворог людства з'явився на цьому континенті.
До цього моменту на центральному континенті ніколи не існувало ворогів людства. Саме тому континент зміг розвиватися, рости і процвітати. Завдяки торговим відносинам люди знали, що на інших континентах і островах також живуть люди, але жоден з них не був настільки розвиненим у цивілізаційному плані, як народи центрального континенту. За межами цієї безпечної зони головним завданням було виживання, а не культурне життя.
Однією з головних причин цього були Шість Великих Катаклізмів. Їхня присутність розбурхала монстрів і звірів тих світів і створила окремих монстрів, які були набагато могутнішими за все, що можна було знайти на цьому континенті. У таких умовах ідея побудови цивілізації перетворилася на далеку мрію.
Оскільки жоден із Шести Катаклізмів не оселився на центральному континенті, єдиною справжньою загрозою для цивілізації були ангели Небесної Цитаделі, які з'являлися випадково, руйнуючи частини континенту, а потім зникали. Хоча вони завжди завдавали великої шкоди людям, вони були тимчасовою загрозою. Бурею, яка проносилася. Вони ніколи не оселялися, щоб продовжувати руйнування.
Саме тому вони змогли процвітати так, як не змогли інші континенти. Але тепер це, ймовірно, залишилося в минулому. Ситуацію ще більше погіршувало те, що на континент перебрався не один із Шести, а зовсім новий провісник руйнування. Шість Великих Катаклізмів тепер стали Сімома Великими Катаклізмами. Простіше кажучи, рівень ризику в світі підвищився на один щабель. Вони не могли розраховувати на допомогу ззовні.
Хтось нарешті зміг подолати свою первісну розпач і сказав: "Боже, допоможи нам... Якої шкоди завдав цей провісник? Чи вже завдав він стільки ж шкоди, скільки ангели Небесної Цитаделі?"
Цей голос повернув у кімнату певну міру раціональності.
"Його Високість згадав Ерфарен. Нещодавно надійшло повідомлення, що луги навколо цього міста були спалені дотла за одну ніч... Можливо, це був провісник".
Задумливий голос додав: "Просто спалив рівнину...? Хоча поблизу є місто, повне людей? Чому...? Можливо, провісник ще не має сили, щоб боротися з людством?"
Це була іскра надії, яку підхопив інший.
"Можливо. Немає жодних записів про те, що хтось із передвісників був переможений. Але також немає записів про те, що людство боролося з передвісником, який щойно народився. Можливо, ми маємо..."
"Так! Якщо це як новонароджене немовля, то ми можемо мати шанс заглушити його в колисці!"
Інший голос впевнено сказав: "Негайно зберіть армію! Ми мусимо поспішати!"
Навіть коли кімната була сповнена енергією від цієї дискусії, Томас відчув, як його кров застигла в жилах. Армія? Кого вони планували відправити? Усі присутні на цій зустрічі були високопоставленими особами королівського двору або Святої Церкви. Жоден із тих, хто виступав, не входив до складу цієї армії. Ні, їм ніколи не доведеться самостійно воювати.
Ті, хто насправді мав би воювати з провісником, були рядовими солдатами, такими як Томас. Він нізащо не збирався брати участь у такому безглуздій самовбивчій справі. Адже народження провісника не означало, що королівство буде негайно знищено. Не було жодної причини поспішати на схід, щоб померти.
Інша справа — лицарські роти, які служили правлячому класу, таким як присутні тут дворяни. Доки їхні лорди були живі, вони не помруть. Томасу рішення здавалося простим. Потрібно було просто відправити ці лицарські роти на схід. Тоді вони могли б перейти в наступ, не турбуючись про втрати. Але Томас знав, що цього не станеться. Лицарські роти були бронею, яка захищала аристократію. Аристократи ніколи не відправили б їх і не залишили себе без захисту. Жоден аристократ не погодився б добровільно вирушити на майже певну смерть.
Термін служби солдата становив три роки. Лицарські роти, які мали бути професійною постійною армією королівства, були в основному приватними солдатами знаті. Тому королівство мало систему призову, щоб підтримувати сили, необхідні для підтримання порядку.
Томас сам був фермером до минулого року. Хоча він був бідним, але жив спокійним життям. Йому ще залишалося два роки служби солдатом. Наскільки Томас знав, на цьому континенті ніколи не було війни. Призов зазвичай означав довгі дні, проведені на варті в церемоніальному статусі, як сьогодні, або придушення бунтівників, або стояння на варті перед міськими воротами.
Ніхто б ніколи не міг уявити, що дійде до такого. Томас відчував ще глибшу розпач, ніж тоді, коли почув новину про нового ворога людства, спостерігаючи за перебігом зустрічі.
"Тоді рішення, прийнято. Я подбаю, щоб Його Величність отримав відповідне повідомлення. Сподіваюся, ви зможете вжити необхідних заходів?" — сказав канцлер.
"Залиште це нам, лорде канцлере. Ми вас не розчаруємо", — відповів один із дворян.
"Це загроза для всього людства. Ми повинні вжити всіх можливих заходів, поки ще маємо шанс", — помпезно сказав канцлер і закрив засідання.
Засідання пройшло без особливих суперечок, завершившись напрочуд швидко і визначивши організовану відповідь. Вони зосередилися на єдиній меті, і правлячий клас об’єднався в складній серії політичних маневрів, щоб втілити цю мету в життя. Вони вирішили вирішити проблему, принісши в жертву життя призовних солдатів.
Зазвичай навіть призовні солдати повинні були дати свою згоду, перш ніж королівство могло відправити їх на надзвичайно небезпечні місії. Але дворяни розробили надзвичайний захід під приводом, що це було неминуче через появу глобальної загрози у вигляді Сьомого Великого Катаклізму. Вони всі погодилися прийняти цей захід на наступній зустрічі одноголосно.
Щоб додати кошмару, вони також розробили закони, які передбачали повторний призов солдатів, які відслужили обов'язковий термін, та зниження віку призову. Правителі королівства були повністю готові пожертвувати простим людям на вівтарі війни.
Після завершення дебатів різні дворяни, які займали посади в уряді королівства, залишили кімнату. Томас мовчки відчинив двері і схилив голову, коли вони виходили. У кімнаті залишилися тільки єпископ і священики Святої Церкви Хіліта.
"Ваша Високопреосвященство... Ви здаєтеся стурбованим. Чи є щось...?" — запитав один із священиків свого начальника.
Єпископ серйозно кивнув. "Так. Ворог людства..."
Він замовк, спонукаючи того самого священика спробувати витягнути з нього більше інформації. "Так, Ваша Високопреосвященство?"
"Я вірю, що ворог людства може бути названий таким лише тоді, коли він стане достатньо сильним, щоб становити загрозу... Я не вірю, що Бог вважатиме зародкову загрозу гідною одкровення, і що такі одкровення відбуваються лише тоді, коли ворог людства вже достатньо сильний, щоб будь-які спроби його знищення були марними...", — сказав єпископ і занурився в неспокійну тишу. Однак він не зміг змінити думку знаті.
Ворог людства — це істота, яка вб'є всі цивілізовані раси поблизу, незалежно від того, чи її спровокували на це, чи ні. Це було очевидно з їхнього досвіду з ангелами. Доки була достатня відстань, збитки можна було обмежити, але з огляду на те, що Сьомий перебував у самому Хіліті... Навіть у найкращому випадку Королівство Хіліт незабаром зникне з карт континенту.
Томас дивився, як єпископ мовчки сидів, згорбившись. Він уже давно перестав думати чи турбуватися про ситуацію і хотів, щоб єпископ та його свита просто поквапилися і пішли.