Завершивши різні справи, які вимагали її уваги в реальному світі, Лія знову увійшла в гру. Коли аватар Лії розплющив очі в грі, картина, яка її зустріла, майже не змінилася з того часу, як вона вийшла з гри. Вона вийшла з гри приблизно годину тому, і час у грі тече приблизно в півтора рази швидше, ніж у зовнішньому світі, але мурашина королева все ще була вкрита інеєм. На її екзоскелеті виступила волога, але це, мабуть, була конденсація, а не справжнє танення. Статус королеви все ще значився як «заморожена».
Лія помітила, що, незважаючи на температуру навколишнього середовища, вона не відчуває холоду. Незабаром вона з'ясувала причину, коли помітила, що Хакума і Ґінка лягли поруч з нею, слугуючи імпровізованим спальним мішком.
"Доброго ранку, босе. Виспалися?" Келлі привіталася з Лією, коли та сіла й озирнулася навколо.
"Доброго ранку, Келлі. Мені майже не потрібно багато спати." Після хвилини роздумів Лія додала: «Звичайно, бувають випадки, коли я сплю неприродно довго». Цілком можливо, що щось вимагатиме її уваги, що відволікатиме її від гри на тривалий час. Проте вона була в такому становищі, що могла приділяти собі час, коли хотіла, і в осяжному майбутньому не було нічого такого, про що вона могла б подумати.
Лія запитала у Келлі, чи не сталося чогось, поки вона спала. Леммі, очевидно, пішла перевірити, як там вовченята, але вона вже повернулася до покоїв королеви. З вовченятами все було гаразд і вони відпочивали у вовчому лігві. Було б зрозуміло, якби вони запанікували, коли їхні опікуни раптово зникли, але, очевидно, вони знали, що це Лія їх покликала. Уся система свити включала в себе якусь магічну систему сповіщення. Зручно.
Звіти підняли ще одне питання в голові Лії. Якщо спогади для васалів не були автоматично створені і збережені поверх їхніх існуючих спогадів, це означало, що її васали діяли за власним бажанням, поки їхній господар був відсутній в системі. Якщо замислитися, це мало сенс. Гра була розроблена з акцентом на її безперервному характері, навіть персонажі гравців, які залишалися в грі, розглядалися як такі, що просто сплять. Було б неприродно, якби тільки Васали зникали, коли гравець виходив з гри.
Васали існували як живі істоти, які були частиною світу. У такому випадку, можливо, можна було б зробити так, щоб васали полювали на монстрів і заробляли очки досвіду, поки гравець був у системі.
Це варто було перевірити.
Це не було схоже на те, що Лія намагалася чітерити. Якщо дизайн гри дозволяв таке полювання, то це був законний спосіб гри. Це не було експлоітом чи підозрілим прийом.
Лія покликала Келлі до себе. "Келлі, ти не проти піти в ліс і пополювати на щось...? На що завгодно. На маленьку тваринку абощо. Я маю намір повернутися до сну. Я повернуся приблизно через стільки ж часу, тож я хотіла би, щоб ти повернулася до того часу".
"Зрозуміла, босе. Можна я візьму з собою інших?" запитала Келлі, поправляючи своє екіпірування та спорядження.
"Так, звичайно. Якщо буде потрібно, бери на допомогу Хакуму і його зграю... Напевно, поки що ти не можеш, бо вони не можуть покинути печеру. Як тільки мурахи зможуть рухатися, мені потрібно буде змусити їх розширити проходи", - розмірковувала Лія. Вона на мить замислилася, перш ніж продовжити: "Гаразд, перед сном я поверну Хакуму і Ґінку назад до входу в печеру. У мене немає особливих уподобань щодо здобичі, але... якщо ти збираєшся попросити Хакуму і Ґінку допомогти тобі, то, мабуть, краще взяти що-небудь побільше. Але не ризикуй без потреби".
Келлі кивнула. "Тоді... я подумаю. Я попрошу Хакуму піти зі мною, і ми підемо і вполюємо щось приблизно такого ж розміру, як той кабан, якого ми вполювали раніше".
«Звучить непогано», - схвально сказала Лія. Потім вона додала: "О, але зачекай. Ти не могла би залишити Леммі тут?"
«Що таке, босе?» запитала Леммі, почувши своє ім'я.
«Леммі, я хотіла попросити тебе виконати інше завдання». Лія відкрила екран набуття навичок Леммі і придбала вміння «Обробка» з дерева навичок «Шкіряна справа». Потім Лія взяла зі свого інвентарю кабанячу шкуру і простягнула її Леммі, пояснюючи: «Гадаю, ти вже помітила, що я щойно дала тобі навичку для «Вичинка шкіри». І ти, мабуть, здогадуєшся, що можна зробити з цією шкурою, так?"
Леммі якусь мить дивилася на необроблену шкуру, а потім кивнула. "О... Так, босе. Я можу. Ніколи не знала, що в мені це є..."
"Добре. Тобі потрібні якісь інструменти?" сказала Лія, плескаючи в долоні.
Леммі на мить нахилила голову, а потім похитала головою. "Я можу пригадати кілька речей, які було б непогано мати... але я можу зробити це без них. Я гадаю."
У навичках явно було щось надприродне і трохи чітерстке. Не було кращого слова, щоб назвати те, що дозволяло людям обробляти шкіру без будь-якого обладнання. Не те, щоб Лія скаржилася, це було справжнім порятунком у їхній нинішній ситуації.
"Я б хотіла, щоб ти попрацювала над цим, поки я сплю. Тобі не обов'язково закінчити до того часу, як я прокинуся, тому не поспішай і працюй ретельно. Зможеш це зробити?" запитала Лія, передаючи шкуру Леммі, яка лише хитнула головою і взяла шкуру в руки. «Так, босе».
Лія схвально кивнула, а потім додала: "Гаразд, тоді я повернуся до вовчого лігва і перенесу туди Хакуму та Ґінку, а потім повернуся сюди і ляжу спати. Я буду спати приблизно стільки ж часу, як і раніше. Келлі, Леммі, я розраховую на вас двох".
«Так», - відповіла Келлі, швидко кивнувши головою.
Леммі сказав з новознайденою впевненістю: «Так, залиште це мені, босе».
Лія вийшла з системи і повернулася до гри через годину.
«Доброго ранку, босе», - привітала її Леммі, коли вона прокинулася в грі. На землі лежав гарно зроблений килимок з кабанячої шкури.
Лія сіла і придивилася до килимка. "Доброго ранку, Леммі. Цей килим... це означає, що ти закінчив працювати зі шкурою?"
«Так, босе.» Леммі кивнув. "Я впорався досить швидко, тому дивилася, як ви спите, босе.
Лія торкнулася свого обличчя, ледь здригнувшись. "Мушу визнати, що це трохи незручно... ти зробила якісь спостереження?"
«Ви дихаєте дуже тихо, не хропите, і у вас досить довгі вії». Пояснення Леммі дало зрозуміти, що вона справді щойно спостерігала за тим, як Лія спала. Коли гравець виходив з гри, його персонаж виглядав настільки міцно сплячим, що навіть пильний погляд NPC не розвіював ілюзію. Це була несподівана, але корисна інформація.
«Келлі та інші все ще на полюванні?» запитала Лія, закінчивши розглядати килимок з кабанячої шкури, на що Леммі відповів ствердно.
"Так, босе. Хочете, щоб я пішла по них?"
Лія похитала головою. "Ні, все гаразд. Я впевнена, що вони скоро повернуться. А поки що..."
Лії потрібно було дати ім'я королеві і навчити Леммі магії вогню, наскільки дозволять її запаси EXP, щоб вона могла почати розморожувати заморожену королеву. Сама королева терпляче чекала, поки мороз закінчить танути. Лія відчувала себе погано через те, що тримала королеву в такому стані, але ще важливіше було те, що температура в кімнаті здавалася їй нестерпно холодною, особливо без Хакуми та Ґінки, які слугували б їй живими ковдрами.
"Королево Мураха. Твоє ім'я Суґару", - просто сказала Лія.
Хоча у відповідь не було ніякого руху, Лія відчула, що королева подумки кивнула. Лія взяла це ім'я від японського слова «Sugaru / すがる / すがるう». Хоча походження цього слова пов'язане з осами, а не з мурахами чи шершнями, це було традиційне японське слово, яке використовувалося як комплімент жінкам, що мали тонку талію та осині вигини на стегнах. Можливо, це був не найбільш традиційний комплімент у сучасному світі, але він був доречним для імені королеви комах.
Лія пам'ятала, як ті викопні скамянілості - точніше, старі джентльмени - називали її дівицею-Суґару, які були схожі радше на муміфіковані музейні експонати, аніж на поважних старців. Вони вважали це компліментом, але тоді Лія пам'ятає, як боролася з бажанням сказати старим дідуганам, що компліменти, які використовують незрозумілу мову, яку не вивчають у школах, недоречно робити дітям.
Вона відклала ці думки вбік і перейшла до навчання Леммі магії вогню.
«Це твоя нагорода за твою роботу зі шкурою, Леммі», - сказала Лія з посмішкою.
"Що...? Магія? Я тепер можу використовувати магію...?" здивовано пробурмотів Леммі.
"Ти добре попрацював, Леммі. А тепер давай скористаємося заклинаннями, які ти щойно вивчив, - сказала Лія, підводячи Леммі за руку до Суґару.
Почнемо з заклинання «Жар», щоб розтопити лід, який утримує Суґару на місці. Починай обережно, дуже обережно", - додала Лія, як доброзичливе застереження. Вона дала Леммі Магічні навички: Вогню разом із заклинаннями, тож Леммі мала би добре розуміти, як контролювати свої заклинання, але, зрештою, це була перша спроба Леммі використати магію. Наголос гри на реалізм означав, що дружній вогонь був постійним ризиком - більшість атак не робили різниці між друзями та ворогами.
Леммі нервово та обережно почала накладати на Сугару заклинання «Жар». Якщо все піде за планом, Лія мала намір відправити Леммі розморожувати кімнати, повні замерзлих мурах. Навіть з урахуванням того, що між сеансами Леммі потрібно буде давати MP відновлюватися, це мало б дощволити розморозити їх набагато швидше, ніж чекати, поки мурахи розморозяться природним шляхом.
«О, привіт, босе. Схоже, Келлі та інші повернулися», - сказала Леммі, продовжуючи накладати заклинання "Жар".
Лія була впевнена, що навіть Леммі не може пасивно чути звуки, які можуть доноситися від входу в печеру, тож Келлі, напевно, крикнула про своє повернення, коли увійшла до вовчого лігва. "Леммі, ти можеш залишитися тут з Суґару і продовжувати розморожувати її? А я піду привітаю мисливців-тріумфаторів".
Лія проповзла вузькими проходами до великої кімнати біля входу. Вона застала Келлі та інших мисливців за обробленням здобичі. Тварина виявилася танукі... Хоча, зважаючи на те, як далеко вони зайшли в обробленні, Лії було важко бути впевненою в цьому факті.
"Гей, босе, ми повернулися. Ми впіймали гарну велику рибину", - з гордістю сказала Келлі, коли Лія підійшла до групи.
"Так, це чудовий улов. Де ви його знайшли? Далеко довелося ходити?" Незважаючи на запитання, Лія вже мала досить чітке уявлення про те, як далеко вони пройшли, щоб зловити жахливу тварину. Вони не могли піти надто далеко.
"Ні, ми прикінчили його досить близько. Нам знадобилося трохи часу, щоб знайти гарну здобич. Коли ми нарешті знайшли його і почали переслідувати, то в підсумку загнали його в цю печеру. І тільки зараз ми його прикінчили... Ми змусили вас чекати?" Лія відмахнулася від вибачливого пояснення Келлі і відкрила екрани навичок мисливської групи. Завдяки екрану статусу Лія знала, що мисливці не відійшли далеко від печери.
Коли Лія знову увійшла в систему, кількість EXP в її пулі очок досвіду не змінилася, незважаючи на те, що Леммі явно впоралася з обробкою шкури кабана. З цього Лія зробила висновок, що васали можуть діяти самостійно навіть після того, як гравець вийшов з гри, і що гравець може давати васалам вказівки, яких вони повинні дотримуватися. Крім того, хоча дії васала призводили до певних результатів, наприклад, до створення готової продукції, ці результати не давали жодних очок досвіду.
Однак, коли Лія зазирнула в меню навичок, щоб придбати заклинання вогню для Леммі, кількість доступних очок досвіду різко зросла. Лія подумала, що це просто відкладена винагорода за обробку шкіри Леммі, але загальна сума, яку вона придбала, була явно завеликою для виконання такого простого завдання. Той факт, що Келлі і мисливці повернулися через деякий час, дав Лії достатньо підказок, щоб здогадатися, що група Келлі вполювала свою мішень недалеко від входу в печеру.
Хоча мисливська група Келлі була тією, хто відправив мішень, саме Лія отримала відповідні очки досвіду. Система свити віддавала всі отримані очки досвіду господарю, даючи йому можливість витратити їх на будь-якого васала на свій вибір. Коли господар виходив з системи, пул для зберігання набутого EXP був відсутній, і ніхто не отримував очки досвіду, отримані від будь-яких дій. Це означало смерть мрії про армію офіційно дозволених ботів-фермерів які здобували б EXP... Хоча ця ідея була примарною з самого початку.
Однак, навіть якщо Васалів не можна було використовувати для вирощування очок досвіду, вони були більш ніж здатні заробляти золото, поки гравець був відсутній. Під час останнього «сну» Лії, Леммі та Келлі виготовили або зберегли предмети, які можна було продати за золото.
Лія також мала можливість доручати особливо трудомісткі завдання своїй свиті перед тим, як вийти з гри, і повернутися, коли завдання було майже виконано. Це дозволило б Лії уникнути найбільш нудних аспектів цих завдань і при цьому отримати винагороду у вигляді очок досвіду.
Однак для того, щоб Лія змогла скористатися цією системою, їй потрібно було б ретельно протестувати, скільки часу займуть різні завдання, а також багато спроб і помилок, щоб відшліфувати деталі. Якщо вона збиралася витрачати стільки часу на ігри з системою, то Лія вважала за краще витрачати його на ефективне командування своєю свитою під час мисливських експедицій. Зважаючи на велику свиту, Лії потрібно було заробити багато очок досвіду. Для неї не було абсолютно необхідним повністю зосереджуватися на ефективності, але вона вважала за краще використовувати свій час ефективно.
"Келлі, ти заслужила нагороду за це танукі. Я мала нагоду подивитися на шкуру, яку Леммі обробила раніше, і вона чудово впоралася з нею. Я дала Леммі винагороду за цю роботу, але думаю, що всі ви також заслужили нагороду за свої зусилля", - сказала Лія мисливцям. Вона подарувала Келлі вміння Магії Блискавки «Магічне направлення»: Блискавка і заклинання Блискавка, а Райлі - уміння Магії води Магічне направлення: Вода і заклинання «Омивання» та «Водяна куля».
"Ого... Я нарешті маю власну магію..." пробурмотіла Келлі.
"Б-босе, у мене їх три! Хіба це не занадто багато?!" несамовито запитала Райлі, підтверджуючи свої нові здібності.
"Ну, одна з них - Омивання, тож... я подумала, що було б трохи сумно мати лише одну. А тепер, Маріон, тримай", - сказала Лія. Вона дала Маріон нове заклинання «Крижана куля». Тепер Лії залишалося дати Леммі заклинання на кшталт Блискавичної стріли, і тоді всі чотири кішечки отримають якусь форму атакуючої магії.
"Дякую, босе! Наступного разу я зможу впоратися з королевою сама... гадаю." схвильовано сказала Маріон. Хоча Суґару була дещо сильнішою за Маріон, юна кішечка мала непогані шанси на перемогу, якби встигла підготувати правильне поле бою і атакувала першою.
Це було пов'язано з тим, що Суґару наразі не мала власних здібностей до дальньої атаки. Коли Лія купувала для Леммі вогняну стрілу, вона думала про те, щоб витратити трохи очок на те, щоб додати Суґару якусь атакувальну здатність, але швидкий погляд на тілобудову Суґару показав, що вона не дуже добре пристосована для прямого бою. Її бойовий стиль в основному був пристосований до того, щоб дозволити мурахам під її командуванням робити брудну роботу. Лія змогла швидко підкорити Суґару в першій сутичці лише тому, що вони вже нейтралізували всю її армію мурах до цього. З огляду на це, мабуть, було б ефективніше дати Суґару вміння, яке посилювало б її армію.
Незважаючи на це, Лія потребувала більше очок досвіду. Коли мурахи відтанули, Лія мала намір обговорити з Суґару майбутні плани. Лігво потрібно було розширити і відремонтувати, щоб зробити його більш комфортним для людей і крижаних вовків, а Лія повинна була навчити Келлі, Райлі, Леммі і Маріон основам цивілізованого життя - починаючи з елементарного етикету і ввічливої мови. Список справ Лії швидко накопичувався.
"Гей, босе, я хотіла запитати, чи не могли б ви розповісти мені більше про... е-е-е... інбентарем? Або як ви це називаєте?" запитала Келлі, перервавши мрії Лії.
"О, так. Я ж обіцяла навчити тебе цьому, хіба ні?" Лія була вражена, що Келлі пам'ятає цю розмову. Ті бали, витрачені на покращення розвідки Келлі, були того варті. При цьому, якщо бути до кінця чесною, Лія сказала Келлі, що пояснить, як працює система інвентаря, пізніше, тому що вона хотіла уникнути пояснень взагалі. Лія ненадовго замислилася над тим, щоб вдруге відмахнутися від Келлі та інших, але вона не могла розчарувати їх, коли вони дивилися на неї очима, що майже іскрилися від цікавості.
Лія вирішила, що розповість про те, як вона відчуває себе, коли користується своїми функціями інвентару. Мабуть, у цій маленькій лекції не було особливого сенсу, але якщо котячі дівчата не зможуть перетворити опис на корисну навичку, то принаймні це стане для них причиною відмовитися від такої можливості.
"Давай подивимося... Здається, я вже згадувала про це раніше, але уявіть, що поруч з вами або в простором над вами стоїть велика сумка. Уявіть, що ви відкриваєте цю сумку руками, а потім кладете туди те, що хочете зберігати. Коли здається, що річ може бути завеликою для зберігання в сумці, ви уявляєте, як берете сумку і накриваєте цю річ відкритою сумкою..." пояснює Лія, складаючи нещодавно зібрану шкуру танукі до свого інвентарю.
"Коли ви накриваєте шкуру сумкою, вона кладеться в сумку, навіть якщо ви не намагаєтесь її запхати силою. Хоча сумку не видно, отвір дуже великий і гнучкий; вона дуже корисна". Лія розгубилася, не знаходячи слів для більш детального опису. Це зрозуміло, адже вона намагалася описати систему, яка існувала лише у відеогрі і не мала жодного схожого прикладу в реальності. Це робило детальний опис досить складним.
Якась частина Лії ставила під сумнів, чому вона пояснює ігрову механіку, персонажам гри, але коли вона розглядала це як можливість зблизитися зі своєю свитою, це здавалося трохи менш абсурдним, ніж здавалося спочатку.
«Гав!» несподівано гавкнув Хакума, перериваючи лекцію Лії. Лія перевела погляд на Хакуму і здивовано закліпала очима. М'ясо перед Хакумою зникло.
"Ти... з'їв його чи що? Це було трохи забагато, щоб з'їсти так швидко... Га? Що насправді сталося? Ти справді його з'їв?" Лія розгублено запитала, на що Хакума відповів обуреним гавкотом, і м'ясо знову з'явилося на землі. Лія не могла позбутися своєї недовіри, але було очевидно, що Хакума зберігав, а потім дістав речі зі своїх запасів. Яким би неймовірним це не здавалося, NPC - а точніше крижаний вовк, істота, яку зазвичай відносять до категорії монстрів - щойно скористався ігровою механікою інвентарю.
"У мене вийшло! Дивіться!" Маріон була наступною з тріумфальним криком, змушуючи білу палицю, ймовірно, одну з кісток танукі, зникнути, а потім з'явитися знову. Лія намагалася осмислити побачене, але якщо їй довелося змусити себе прийняти реальність, свідком якої вона стала, то цілком логічно, що Маріон змогла зробити щось таке, що під силу навіть монстру. Зрештою, у навчальному посібнику було підкреслено, що в коді гри немає жодної різниці між NPC і монстрами.
Поки Лія все ще оговтувалася від приголомшливого відкриття про те, що NPC мають доступ до системи інвентарю, вона також відчувала зростаюче почуття хвилювання та передчуття. Загальноприйнятою була думка, що системи інвентарю призначені виключно для гравців. Проте ніхто не довів, що це саме так.
Коли гравці використовували систему інвентарю під час закритого бета-тестування, NPC, які були свідками цієї дії, реагували на неї з подивом. «Я не знаю нікого, хто міг би використовувати таку магію», - здивовано говорили всі NPC. В результаті гравці дійшли висновку, що доступ до системи інвентарю мають лише гравці, що це спеціальна система, розроблена спеціально для гравців. Їхній досвід підтверджував цей висновок: за весь час закритого бета-тестування жоден гравець не зустрів жодного NPC, здатного користуватися системою інвентарю.
Проте відсутність доказів не була доказом відсутності. Те, що ніхто не знав про NPC, які користуються системою інвентарю, не виключало існування NPC, які мають таку здатність.
Думка про те, що система інвентарю призначена лише для гравців, не була загальноприйнятою мудрістю лише для гравців. NPC світу вважали так само. Це допомогло закріпити ідею про те, що система інвентарю була ігровою системою, створеною виключно для гравців. Келлі, Райлі, Леммі, Маріон, навіть Хакума були іншими. Ніхто з них не був освічений у тому, що вважалося загальновідомим у світі. Саме тому вони були зацікавлені в тому, як Лія використовувала інвентар, і хотіли використовувати його самі.
Шок від цього відкриття несподівано змусив Лію переосмислити всі свої початкові припущення. Конкретні слова з підручника відлунювали в її голові. Це була фраза, яку штучний інтелект повторював до нудоти: «Єдина різниця в системі між PC(Гравцями) і NPC полягає в тому, чи отримують вони системні повідомлення».
Лія інтерпретувала цю фразу як моральне послання, спосіб утримати гравців від жорстокого поводження з NPC. Це зовсім не було наміром цього повідомлення. Це повідомлення було сприйнято буквально. NPC і монстри були цілком здатні робити все, що може робити гравець.
Поки Лія оговтувалася від шоку, Маріон і Хакума з певним самовдоволеним тріумфом пояснювали, як користуватися інвентарем.
"Хм... Я майже зрозуміла... але є дещо, що просто недосяжне... Це розчаровує", - роздратовано сказала Келлі.
Райлі додав, роздратовано зітхнувши: "Я поняття не маю, що ви намагаєтеся сказати. Можеш пояснити ще раз?"
Лія спостерігала за своїми васалами і відчувала, як оговтується від свого відкриття, як цікавість починає перемагати шок.
Хакума і Маріон змогли скористатися системою інвентарю. Враховуючи, що вони змогли це зробити після того, як вислухали не надто вичерпне пояснення ЛІї, акт доступу до інвентарю не був для них ментальною загадкою. Тоді чому Келлі та Райлі намагалися зробити те саме? Хакума, схоже, намагався навчити Ґінку отримати доступ до свого інвентарю, але ЛІя відчувала суміш плутанини та роздратування, що виходили від Ґінки. Вовченята вже давно втратили інтерес до уроку і гралися з кістками танукі. Усі шматочки м'яса, які ще трималися на кістках, були акуратно обгризені грайливими цуценятами.
Оскільки Хакума і Маріон мали доступ до власних інвентарів, то була велика ймовірність того, що всі NPC могли користуватися системою інвентарю. Лія не була готова заявити, що всі персонажі можуть використовувати її прямо тут і зараз, але вона подумала, що може відрізнятися між тими двома, які навчилися користуватися системою інвентарю, і тими трьома, які намагаються це зробити.
В голові Лії промайнула думка, і вона одразу ж пригадала показники здібностей своїх васалів. Оцінки підтвердили її початкову інтуїцію. Виявилося, що можливість доступу до інвентарю залежала від того, наскільки добре вони могли розуміти абстрактні поняття. Ключова відмінність між двома таборами полягала в рівні INT. На даний момент Хакума і Маріон мали однаковий бал INT, що було найвищим показником у групі. Лія була наступною у списку, але вона не враховувалася для цього тестування. Наступною в списку була Келлі, трохи нижче - Райлі, Леммі, Ґінка і, нарешті, Суґару.
«Келлі, можна тебе на хвилинку?» запитала Лія, коли підійшла до неї.
Келлі похмуро вибачилася і відповіла: "Вибачте, босе... Ви дуже старалися пояснити, і все ж..."
Лія ніжно похитала головою. "Ні, не хвилюйся про це. Дозвольте мені спробувати тобі трохи допомогти".
Оскільки Лія була гравцем, вона не могла брати участь у тестуванні, тому вона вирішила почати з підвищення INT Келлі до рівня Лії, перш ніж запропонувати Келлі спробувати ще раз. "Ось, спробуй ще раз. Як щодо цього разу? Як думаєш, у тебе вийде?"
Келлі зосереджено насупила брови. «Хм... можливо, краще, ніж раніше... але... я думаю, що підбираюся ближче... але чогось не вистачає...»
Лія була впевнена, що вона, принаймні, на правильному шляху, оскільки курс INT допоміг Келлі краще зрозуміти концепцію. Лія продовжувала підвищувати INT Келлі, піднявши його до такого ж рівня, як у Маріон і Хакуми. А потім...
"О! О! Я зрозуміла! Ось так! У мене вийшло, босе!" схвильовано сказала Келлі, демонструючи свою новознайдену здатність отримувати доступ до прихованого інвентарю.
Лія схвально посміхнулася. "Чудово, вітаю! Я рада, що знайшла час, щоб навчити тебе. Тепер треба допомогти Райлі та Ґінці. Підходьте сюди, ви двоє". Тепер вона була впевнена в цьому. Високий INT дозволяв NPC отримати доступ до системи інвентарю. Принаймні, це була одна з необхідних умов. Якби це була єдина вимога, то на світі було б принаймні кілька NPC, які природно відповідали б цій умові, але ніхто ніколи не повідомляв про NPC з інвентарем у дикій природі. Це означає, що або всі NPC зі здібностями ретельно їх приховують, або існує ще одна вимога, яку потрібно виконати.
Лія мала намір дослідити NPC з високим рівнем інтелекту, щоб перевірити першу гіпотезу, але якщо друга гіпотеза була правдивою, то очевидними передумовами були або васальне підпорядкування персонажа-гравця, або навчання персонажа, здатного користуватися інвентарем, як це робити.
Вона задалася питанням, чи не пов'язано це з тим, що між закритою та відкритою бета-версією розробники змінили навчальний посібник, щоб унеможливити його пропуск. Підручник містив пояснення, як отримати доступ до інвентарю гравця та користуватися ним. Хоча розробники нічого не говорили про цю інструкцію, можливо, вони зробили її обов'язковою, оскільки в попередньому тестуванні були гравці, які пропустили її і не змогли отримати доступ до свого інвентарю.
Це означало б, що вимога навчитися отримувати доступ до інвентарю однаково стосується як Гравців, так і NPC. Так само, як і попередження ШІ про те, що отримання системних повідомлень було єдиною відмінністю між гравцями та NPC. Як би там не було, Лія більше нічого не могла зробити, щоб перевірити цю гіпотезу.
Лія наказала Хакумі зберегти м'ясо танукі в його інвентарі, а потім звеліла йому і Ґінці поїсти, після чого Лія і дівчата-кішки з її свити поповзли навкарачки назад до печери, де було мурашине гніздо. Повернувшись до покоїв королеви (тимчасова назва), вони побачили, що Суґару відтанула і разом з Леммі чекає на прибуття групи. Лія краєм ока спостерігала, як Маріон демонструє Леммі своє вміння користуватися інвентарем, витрачаючи очки досвіду на показники INT Леммі та Суґару.
"Чому б вам не спробувати, Леммі? Маріон? Ви не могли б навчити Леммі, як отримати доступ до її інвентарю?" запитала Лія. Це була чудова нагода перевірити, чи зможе Леммі навчитися отримувати доступ до свого інвентарю з пояснень Маріон. Спочатку Леммі невидющим поглядом дивився на Маріон, але після того, як Маріон продемонструвала, як зберігати та діставати предмети зі свого інвентарю, Леммі незабаром змогла отримати доступ до свого власного інвентарю.
Тепер Лія була впевнена, що навчання доступу до системи інвентарю є ключовою передумовою; точніше кажучи, персонаж повинен побачити систему в дії, перш ніж він зможе отримати до неї повний доступ. Але навіть якщо це були єдині передумови, навіть якщо вчитель не навмисно навчав учня, як отримати доступ до системи, учень мав би бути здатним зрозуміти, як вона працює. Існує ймовірність того, що вчитель повинен докласти свідомих зусиль, щоб передати навички іншій стороні. Також може бути необхідним, щоб учень докладав зусиль для засвоєння навички.
Лія ще не мала змоги перевірити ці дві теорії, але постійні невдачі Суґару, коли вона намагалася отримати доступ до свого інвентарю, надавали певної вірогідності принаймні одній з цих теорій. Це може бути пов'язано з тим, що вона доручила Маріон навчати Леммі. Сама Маріон не виглядала так, ніби демонструвала свої вміння Суґару.
Лія вирішила перевірити теорію на практиці і підійшла до Леммі. "Леммі, тепер, коли ти навчилася користуватися своїм інвентарем, можеш показати Суґару, як це робити? Обов'язково покажи їй, як це робиться, добре?"
«Зрозуміла, босе», - відповіла Леммі, а потім почала показувати Суґару, як користуватися інвентарем. Якщо це дозволить Суґару користуватися своїм інвентарем, це, по суті, підтвердить поточну теорію Лії про передумови, необхідні для того, щоб NPC навчилися користуватися системою інвентарю.
Лія погралася з показником INT Суґару, коли запізніло переглядала набір навичок Суґару. Там було досить багато навичок, яких вона не бачила раніше. Лія мусила визнати, що її трохи зацікавили вміння, які точно не призначені для гравців, такі як «Вибіркове народження» та «Множинні народження», але найбільше її увагу привернули вміння, які починалися з «Посилення свити»: STR.
На даний момент вони були лише доступними навичками, і Суґару фактично не набула їх, але якби вона володіла Посилення свити: MND до того, як загін Лії натрапив на їхнє гніздо, мурахи, ймовірно, дали б набагато кращий бій... Лія навіть не була впевнена, чи змогла б вона перемогти.
Ще один момент, який привернув увагу Лії, полягав у тому, що вміння «Посилення свити» не були окремими вміннями, а входили до дерева вмінь «Контроль». Оскільки вони були на стандартному дереві навичок, то, ймовірно, навички Посилення свити були доступні будь-кому, хто володів навичками Контроль, якщо вони відповідали необхідним передумовам. Питання полягало лише в тому, якими були ці передумови.
Це, безумовно, були вміння, які Лія хотіла додати до свого арсеналу. Дозволяючи посилити здібності своєї свити, вміння «Посилити свиту» дозволило б їй заощадити очки досвіду, оскільки їй не довелося б витрачати очки досвіду на підвищення рівня здібностей кожного васала окремо.
Проблема для Лії на даний момент полягала в тому, що Суґару володіла навичкою Васал, незважаючи на відсутність заклинань Зачарування. Це підвищувало ймовірність того, що видовою особливістю мурашиних маток було те, що вони могли набувати навичок на дереві контролю без виконання стандартних умов. Якщо це так, то Суґару мала доступ до Посилення свити без необхідності виконувати будь-які передумови, а її набір навичок не давав Лії жодних підказок, як розблокувати ці навички для власного використання.
Повертаючись до основ, Лія почала будувати свою теорію з припущення, що, як і у випадку з Васалом, навички Посилення Свити були пов'язані з якимось магічним умінням. Найбільш вірогідним кандидатом у цьому випадку була Магія Дарування. Сама по собі магія дарування була деревом навичок, яке спочатку містило лише базові навички, і гравці в закритій бета-версії виявили передумови для отримання нових заклинань у цій лінійці.
Передумови були наступні:
Дарування та Магія вогню розблокували: Дарування STR.
Дарування та Магія води розблокували: Дарування MND.
Дарування та Магія вітру розблокували: Дарувати AGI (Спритність).
Дарування та Магія Землі розблокували: Дарувати VIT (життєва сила, витривалість).
Дарування та Магія блискавки розблокували: Дарувати DEX (вправність).
Дарування та Магія льоду розблокували: Дарувати INT.
Здавалося ймовірним, що отримання цих заклинань Дарування розблокує відповідні навички Посилення Свити. Навіть якщо її теорія була хибною, заклинання все одно були корисними для Лії, враховуючи, що вона мала намір поки що не встрявати в бій сама. Заклинання дарування були одноцільовими заклинаннями, які тимчасово підвищували показник здібностей. Їх можна було накласти на самого заклинателя, але також можна було накласти на будь-яку ціль, що перебувала в межах візуальної досяжності. Єдиним недоліком перевірки цієї гіпотези був той факт, що вивчення всіх необхідних навичок для розблокування заклинань Дарування вимагало величезної кількості EXP.
Після того, як Лія дала всім дівчатам-кішкам атакуюче заклинання і підвищила їхній INT, щоб вони могли отримати доступ до своїх інвентарів, у неї залишилося лише 144 EXP в резерві. Базове вміння «Дарувати» коштувало 20 очок, найдешевше заклинання стихії коштувало ще 20 очок за заклинання, спеціальні заклинання «Дарувати Х» коштували по 20 очок за кожне, і, нарешті, кожне вміння «Посилення свити» коштувало 40 очок, тобто загалом 100 очок за кожний атрибут. Це означало, що у Лії було достатньо очок досвіду лише для того, щоб отримати одне з умінь Посилення свити.
У цьому випадку їй потрібно було вибрати ту, яка принесе найбільшу користь її поточній свиті. Якби вона хотіла зробити пріоритетом безпеку для себе та своєї свити, то вибрала б VIT. У грі здоров'я вимірювалося в балах життя (LP), які обчислювалися за допомогою показника VIT персонажа плюс вищий показник STR або AGI. Це означало, що незалежно від персонажа, більше VIT означало більше LP. VIT також впливав на захист персонажа від фізичної шкоди, що робило персонажа важчим для вбивства.
Незважаючи на все це, в усіх боях до цього моменту Лія ніколи не бачила, щоб хтось із її васалів дійсно отримував ушкодження. Єдиний раз, коли вона бачила, як когось із них атакували, був, коли вона вперше зіткнулася з ними. Ні, вирішила Лія, та перша зустріч не рахується. Вона була впевнена, що вже записала все це як відхилення у власній свідомості. Це означало, що її васали ще не зазнали жодної шкоди. Вона не помилилася у своєму спостереженні, що не бачила, щоб когось із її васалів було поранено. А це означало, що... AGI мав найбільше сенсу. Це був показник здібностей, який мав найвищу синергію зі стилями бою як дівчат-кішок, так і крижаних вовків.
Лія обрала заклинання «Розсікання вітру» з Магії вітру. Вона довго вагалася між ним і Висушуванням, але не змогла зрозуміти, як Висушування покращить тактичну гнучкість її команди, тому вирішила поки що пропустити його.
Далі вона придбала AGI від школи Дарування. Потім вона перевірила дерево управління - і, як вона і очікувала, Посилення свити: AGI було доступне для вивчення.
«Хм. Гадаю, це означає, що мені доведеться витрачати всі отримані очки досвіду на себе, поки я не зможу розблокувати кожну версію цього вміння», - розмірковувала Лія, подумки підраховуючи. Розблокування всіх заклинань «Дарування» і пов'язаних з ними навичок «Посилення свити» вимагало ще 300 очок досвіду. Від цієї думки очі Лії ненадовго застигли вдалині. Попереду на неї чекала довга дорога.
"Так чи інакше, так що ж робить Посилення Свити: AGI..."
В описі вміння було сказано, що воно додає один відсоток до показника AGI власника вміння кожному члену його свити.
"Ого! Це пасивне вміння?! Тоді, схоже, воно навіть додасться до «Дарувати AGI»! О, зачекайте... це означає..." Якщо опис вміння був точним і не було обмежень на складання, якщо Суґару також візьме Посилення свити: AGI, бонус, який застосовувався б до всіх мурах Суґару, становив би один відсоток від показника AGI Суґару після додавання до нього одного відсотка від показника AGI Лії.
Особливий збіг обставин, коли персонаж з васалом додає до своєї свити іншого персонажа з васалом, ймовірно, є причиною всіх крайніх випадків, але якщо Лія та Суґару продовжуватимуть використовувати однотипні навички покращення, залежно від балів базових здібностей Лії, існує велика ймовірність того, що мурахи стануть ядром її бойової сили.
«Шкода, що я не мала можливості перевірити, чи отримаю я очки досвіду від мурах, перш ніж погодитися на цю ідею», - зітхнула Лія. «Я маю на увазі, що більшість з них були заморожені, але все ж...»
Стандартне об'єднання досвіду навички «Васал» відправило б весь досвід, отриманий мурахами, королеві, але оскільки будь-який досвід, отриманий королевою, перейшов би до Лії, кінцевий результат з точки зору приросту EXP не повинен був би відрізнятися від того, якби мурахи були безпосередніми членами свити Лії... принаймні, в теорії.
У будь-якому випадку, для того, щоб усі мурахи відтанули, знадобиться ще деякий час, і Лія не могла перевірити свою теорію про очки досвіду, доки це не завершиться. Наразі Лія витратила очки досвіду на купівлю Посилення свити: AGI для Суґару. Королева, яка бавилася зі своїм інвентарем, звернула увагу на Лію. Лія кивнула у відповідь.
Тепер у Лії було лише 4 очки досвіду.
Вийти на вулицю і заробити більше очок досвіду було вкрай важливо, але Лії потрібно було переконатися, що вона захистила свої останні здобутки. Першочерговим завданням було розморозити мурах, але спочатку Келлі та іншим дівчатам потрібно було відпочити. Дівчата залишалися активними навіть тоді, коли Лія вийшла з системи, щоб відпочити кілька годин.
Лія покликала їх до себе і почала лагідним голосом: "Келлі, Райлі, Леммі, Маріон. Ви всі сьогодні чудово попрацювали. Настав час вам трохи відпочити. Ви вже давно не спите, чи не так?"
«Ні, нам не треба...» - почала говорити Келлі, але Лія обірвала її більш твердим тоном.
"Не варто економити на сні. Це не дає вам виступати на повну силу. Не хвилюйьеся, коли ви прокинетесь, у мене буде для вас багато роботи, тож скористайтеся нагодою трохи відпочити". На щастя, посеред кімнати лежав килимок з кабанячої шкури, який зробила Леммі. Лія з лагідною посмішкою, за якою ховалася сталева рішучість, дочекалася, поки вони заснули, а потім разом із Суґару перейшла до сусідньої кімнати.
***
Ряди напівзаморожених мурах заворушилися, коли Лія і Суґару увійшли до кімнати. Мурахи біля входу, які першими були заморожені закляттям Маріон, виглядали майже готовими почати рухатися. Королева провела їх до кімнати, де мурахи не зазнали впливу заклинання, однієї з тих кімнат, яких Лія та її загін уникали під час першого нападу на гніздо.
Щойно вони увійшли до кімнати, десятки складних очей витріщилися на Лію. «Фух», - шоковано пробурмотіла Лія собі під ніс, дивлячись на натовп, що кишів. За мить мурахи виконали ідеально скоординований уклін, ставши на коліна перед Лією. Хоча жоден з цих мурах не був прямим васалом Лії, вони все ж підпорядковувалися її емпатичному зв'язку і віддано виконували її накази.
"О, вибачте за це. Ви просто застали мене зненацька. Можете дивитися на мене, якщо хочете. Я господиня вашої королеви.Рада, що ви на моєму боці", - сказала Лія, оглядаючи мурах. Під час штурму вулика Лія була так захоплена, прориваючись крізь мурашині ряди за допомогою заклинань «Зачарування» і «Заморозки», що не змогла добре їх роздивитися, але тепер, коли у неї з'явився час, вона помітила серед них кілька різних типів. Піхотні мурахи були лише верхівкою айсберга.
Оскільки Лія не могла розглянути меню символів мурах безпосередньо, вона попросила Суґару розповісти про них докладніше, але ця спроба наштовхнулася на комунікаційний бар'єр. Лія змогла в загальних рисах зрозуміти, що Васал намагався донести до неї, але Суґару не могла назвати їй конкретні назви кожного виду мурах. Намагаючись обійти ці обмеження, Лія пристала на пропозицію Суґару ще раз перевірити список навичок мурашиної королеви. Єдиною відповідною навичкою, яку Лія побачила у списку навичок Суґару, було «Вибіркове народження». Це було не вміння з якогось іншого дерева вмінь, а окреме дерево вмінь.
Здавалося, що це дерево призначалося виключно для королеви-веспоїдів, а окремі вміння мали назви на кшталт «Піхота» і дозволяли королеві народити мурашку цього типу. Очевидно, що мурахи народжувалися окремими підтипами, а не розвивали ці риси пізніше. На додаток до піхоти, дерево містило навички сапера та драгуна. Мурахи, яких вона бачила і які відрізнялися за кольором від звичайних піхотних мурах, ймовірно, були створені за допомогою навички Сапера і, ймовірно, називалися інженерними мурахами, то чим же відрізнялися Драгуни? Відповідь виявилася дещо невтішною: вони просто були більш потужною версією піхотних мурах. Драгуни в цьому випадку були більше схожі на мурашину версію лицарів, ніж на кінну піхоту.
Однак різниця в бойових здібностях між двома типами мурах була принаймні такою ж, як між звичайним людським піхотинцем і кінною кавалерією. Існував компроміс у тому, що вони вимагали більше LP і MP (очок мани) для народження.
У будь-якому випадку, Лію більше цікавили мурахи-інженери. Здавалося розумним припустити, що саме вони були відповідальними за розкопки цього гнізда і мали певні навички, які дозволили їм створити гладкостінні тунелі, що з'єднували камери між собою.
Замість того, щоб продовжувати роздуми, Лія покликала до себе мураху-інженера і попросила її продемонструвати свої навички копача. Інженерна мураха вигнула своє тіло догори і висунула вперед грудну клітку, після чого випустила потужний струмінь якоїсь їдкої рідини. У реальному світі існують мурахи, які мають подібні органи, але там, ті мурахи зазвичай обприскують свою ціль отрутою або мурашиною кислотою, рідина мурахи-інженера починає плавити камінь. Будь-яка кислота, що плавить камінь так швидко, завдала б величезної шкоди живій плоті. Це здавалося трохи надмірним для мурах, які мали бути саперами.
Відповідь на це питання ігрового балансу виявилася більш приземленою, ніж Лія очікувала. Кислота просто не діяла ні на що, окрім каменю. Частина кислоти бризнула на мурах, що стояли поруч, але це ніяк не вплинуло на їхні екзоскелети. Лія загартувалася і обережно доторкнулася до кислоти, і її плечі розправилися, коли вона не відчула ні печіння, ні болю. Це була дуже зручна магічна кислота.
Мурашина королева пояснила, що кислота діє на інші матеріали, окрім простого каменю. Коли Лія переклала те, що Суґару намагалася їй сказати, на мову ігрової механіки, виявилося, що в основному кислота діє на мінерали низького рангу або звичайні мінерали. Очевидно, кальцій вважався звичайним мінералом; за словами Суґару, в минулому кислоту використовували для плавлення людських кісток.
З іншого боку, у світі, ймовірно, існували такі речі, як кістки драконів, а це означає, що просто бути зробленим з кальцію могло бути недостатньо, щоб зробити його вразливим до цієї кислоти. Якщо вже на те пішло, то для органічних матеріалів, таких як кістки, більш імовірно, що сила істоти, від якої вони походять, а не тип мінералу, з якого вони зроблені, визначала їхню міцність. Хоча, якщо поміркувати, Лія зовсім не була впевнена, що кістки дракона були зроблені з чогось такого буденного, як кальцій.
«Коли я доторкнулася до неї, вона теж нічого не відчула», - розмірковувала вона, розтираючи кислоту між вказівним і великим пальцями. Лія була вищою формою життя, ніж мураха-інженер, і за логікою ігрового світу мала імунітет до цієї кислоти. Здавалося, що ігровий «ранг» персонажа залежав від кількості очок досвіду, вкладених у цього персонажа. Хоча Лія була тепер досить сильною, було більш ніж можливо, що щойно прокачаний персонаж ризикував розплавити своє спорядження або кістки під дією кислоти інженера.
Для гравця, який починає гру скелетом, мураха-інженер цілком може бути найстрашнішою істотою в світі. Враховуючи, що існує незліченна кількість печер, в яких скелет може розмножуватися, і що ці мурахи живуть у цих випадкових печерах - гравець, якого повністю покинула удача і якого прокляли боги RNG, цілком може опинитися в печері, що кишить мурахами-інженерами. (Легат: RNG зазвичай означає Random Number Generator (генератор випадкових чисел) коли гравці кажуть «мені не пощастило, поганий RNG» або «це чистий RNG», мають на увазі, що результат залежить не від навичок, а від удачі.)
Проте кислоти здавалося більш ніж достатньо, щоб розплавити камінь, з якого складалася система печер, тому Лія швидко поставила мурах-інженерів на завдання прокопати прохід, щоб з'єднати лігво вовків з камерою королеви. Початковий план полягав у тому, щоб мурахи-інженери розширили всі тунелі на шляху, яким група Лії дісталася до кімнати королеви, але прямий шлях виявився коротшим. Наразі було десять мурах-інженерів, здатних до роботи, тож Лія призначила їх усіх до негайного викопування тунелю. Коли решта інженерів відтануть, вона мала намір призначити їх до викопування тунелю, що з’єднає мурашник зі старим лігвищем гірських котів.
Коли інженери взялися до роботи, Лія знайшла час, щоб переглянути дерево навичок «Вибіркове народження» Суґару. З огляду на назву навички та типи, ймовірно, що існували й інші навички, крім базових «Піхота», «Сапер» та «Драгун». Лія підозрювала, що за виконання відповідних умов можна було розблокувати й інші типи, наприклад «Артилерист».
Лія погладила підборіддя, переглядаючи список, і задумливо промовила: «Це ніби вони додали до цього дерева мініатюрну стратегічну гру...». Грати в стратегічну гру звучало весело, але це також означало, що їй доведеться вивчити правила цієї гри.
Наразі для розгортання було доступно п'ять піхотних мурах і одна драгунська мураха. Лія сформувала з них загін із шести мурах, призначивши драгуна командиром загону, а потім відправила їх на чергування біля печери. Лія планувала зробити цей загін із шести мурах мінімальним життєздатним розміром підрозділу для мурах і розгортати їх за необхідності загоном за загоном.
Тоді Лія зможе провести аналіз витрат і вигод для кожного загону і використовувати його як базовий набір припущень щодо того, як грати в цю стратегічну гру. Хоча перший загін з необхідності складався майже повністю з піхотних мурах, вона мала намір сформувати додаткові загони з збалансованим поєднанням мурах з кожної категорії. Проте, навіть якщо вона збиралася керувати мурашиною колонією як армією, якщо вона не збиралася розпочинати війну з одним із Шести Королівств, вони не будуть воювати організованими арміями, а невеликими групами, що складаються з декількох осіб.
Лія знову звернула свою увагу на Суґару, перш ніж запитати: «Як ти розпоряджаєшся очками досвіду своїх васалів, Суґару?» Суґару не мала достатньо очок досвіду, щоб розподілити їх між кількома сотнями мурах у своєму гнізді. Як вона насправді вирішувала питання їхнього навчання?
Відповідь була простою. Суґару навіть не спало на думку. Здавалося, що для неї різні типи робочих мурах були трохи кращими за одноразових слуг. У цьому ставленні не було нічого поганого; якщо вже на те пішло, з точки зору Лії, армія постійно одноразових одиниць була чудовим надбанням. Очевидно, Суґару коштувало лише LP і MP, щоб народити нових мурах, що було схоже на можливість вирощувати армію, використовуючи ділянку землі. Єдине, що Лія мала надати, — це зілля для Суґару. Лія ледве стримувала своє захоплення, відчуваючи, як перед нею відкривається новий світ можливостей.
— Вони можуть бути одноразовими, але що відбувається з мурахою, коли вона вмирає? Чи є якесь покарання? Наприклад, чи втрачаєш силу — а саме, чи втрачаєш очки досвіду або навіть самого персонажа? — запитала Лія, але отримала лише подумки зведені плечима від Суґару. Розуміння цього питання королевою мурах було досить туманним. Здавалося, вона намагалася зібрати всі трупи, які могла, але, за словами Суґару, зібрані тіла завжди зникали до того, як вона встигала їх перевірити.
Що ж до оживлення мертвих мурах, то вона не мала жодної інформації на цю тему, зважаючи на явний брак навичок, які б дозволяли їй робити щось подібне.
Якщо подивитись на цифри, то, швидше за все, було б доцільніше народити нових робочих мурах, ніж витрачати ресурси на відродження мертвих. У Лії склалося чітке враження, що думка про відродження мертвих мурах ніколи навіть не спадала на думку Суґару. Більше того, Суґару навіть не мала точного уявлення про кількість мурах у своїй колонії. Лія ніколи не чула про армію, яка могла б функціонувати, не маючи уявлення про наявну чисельність, але з огляду на те, як легко Суґару створювала нових робітників, їй потрібно було лише мати загальне уявлення про сили, які буквально перебували в її розпорядженні. Життя окремої мурахи було похибкою округлення.
Це різко контрастувало з Келлі та дівчатами-кішками або Хакумою та крижаними вовками. Частково тому, що кожен з них був на багато порядків могутнішим за будь-яку мураху, але також і тому, що вона не мала наміру ставитися до названих Васалів як до гарматного м'яса. Їй потрібно було знайти спосіб воскресити загиблих Васалів на випадок надзвичайних обставин. Однак, наскільки Лія знала, ніхто ще не відкрив жодного вміння, що володіло б такою силою.
Наразі першочерговим завданням було відновити та розширити наявні в неї сили. Як мінімум, вона хотіла, щоб Суґару продовжував виробляти солдатів, які б відповідали природній швидкості регенерації її LP і MP.
Лія кивнула і почала давати вказівки Суґару. "Гаразд! Давай не будемо даремно витрачати твої LP і MP і почнемо з того, що додамо до наших лав ще кілька інженерів. У нас ще купа справ, які потрібно зробити, тай інженери не такі вже й беззахисні". Потім вона зробила паузу і нахилила голову, запитуючи: "Чи є у тебе кімната, яку ти використовуєш для народження нових мурах? Я знаю, що Келлі з дівчатами займають твою звичайну кімнату".
Відповідь Суґару була простою: оскільки в печері були тільки союзники, не було потреби обмежувати її відкладання яєць однією кімнатою. Лія стежила за статусом навичок Суґару, спостерігаючи за тим, як вона відкладає нові яйця інженерів. Створення інженерів не було особливо дорогим, і Суґару змогла висидіти кілька яєць без жодних побічних ефектів.
"Я не знала, що ти народжуєш через яйця. Ха, одна вже вилуплюється", - зауважила Лія з легкою ноткою здивування. Спочатку вона припускала, що Суґару народжувала живими, бо не бачила жодних ознак яєць у мурашнику. Натомість, схоже, вона не бачила ознак яєць тому, що вони недовго залишалися яйцями. Гумові оболонки яєць розірвалися, і з кожного з них з'явилося по одній обгорілій коричневій мурашці-інженеру.
П'ять новонароджених мурах-інженерів не витратили багато часу на те, щоб зорієнтуватися, і одразу ж вишикувалися перед Лією. Здавалося, вони вже повністю усвідомлювали своє оточення. Чи то так, чи то існував сильний ієрархічний контроль, який компенсував будь-які недоліки з боку індивідуального самоусвідомлення мурах. У будь-якому випадку, той факт, що вони були здатні функціонувати так швидко після вилуплення, свідчить про те, що мурахи поділяли особливості швидкого дозрівання комах-монстрів з популярної гри "тренування монстрів".
"Якби мені зараз були потрібні мурахи-піхотинці, чи могла б ти народити їх негайно? Чи є якийсь таймер затримки при народженні різних типів мурах?" На запитання Лії Суґару відповіла в досить загальних рисах, що вона може народити нових піхотних мурах негайно, але їй потрібен певний час, щоб знову народити інженерів. Теоретично не існує обмеження на те, скільки мурах вона може народити за один раз, а це означає, що на практиці обмеження визначаються максимальними запасами LP і MP у Суґару. Використовуючи поточну ситуацію як приклад, Суґару пояснила, що після народження інженерних мурах вона може одразу ж народити піхотних, але тоді таймер перезарядки для Саперів не почне кулдавн, доки піхота не закінчить перезарядку.
Це працювало так само, як і система затримки кастингу, що використовувалася для магії. Кожне заклинання у грі мало затримку перезарядки, але в будь-який момент часу відновлювався час перезарядки лише останнього використаного заклинання. Наприклад, якщо Полумяна стріла і крижана куля мали затримку на п'ять секунд, і персонаж застосував крижану кулю одразу після полумяної стріли, то кожне заклинання було б заблоковане п'ятисекундним таймером. Однак відлік часу буде вестися тільки для Крижаної кулі, останнього заклинання в послідовності, тоді як затримка розкриття Спалахуючої стріли залишатиметься на рівні п'яти секунд, доки Крижана куля не закінчить своє охолодження.
Персонаж міг об'єднати в ланцюжок серію різних заклинань, щоб швидко застосувати велику кількість заклинань одночасно, але чим більшим був ланцюжок, тим більше часу проходило до того, як персонаж міг знову об'єднати заклинання в ланцюжок. Система була дещо заплутаною, але, за словами розробників, вона мала на меті не дати заклинателям домінувати, використовуючи вогневу міць на великій відстані, зберігаючи при цьому їхню здатність справлятися з ситуаціями, що вимагають швидкого доступу до вибухової шкоди.
Очевидно, ту ж саму систему було використано і для навички мурашиної королеви «Вибіркове народження». Чи означало це, що мурашина королева могла швидко народжувати в надзвичайних ситуаціях? Це не виглядало особливо логічним, але іноді така природа ігрової механіки.
Лії знадобилося набагато більше часу, ніж зазвичай, щоб з'ясувати, що Вибіркове народження використовує ту ж саму механіку охолодження, що й заклинання. Це було пов'язано з тим, що Суґару могла спілкуватися лише за допомогою емпатичного зв'язку з васалами, що дозволяло Лії розуміти емоції своїх васалів у загальному сенсі.
Лія схрестила руки і насупилася, пробурмотівши собі під ніс: "Це дійсно досить незручно, коли доводиться грати в двадцять питань, щоб отримати відповідь, коли пряме питання може прийти туди за один обмін. Хм... Має бути кращий спосіб... наприклад, поговорити з моїм Васалом подумки абощо... Було б ще краще, якби ми могли спілкуватися на великих відстанях... телепатичний зв'язок, а не просто емпатичний... Або служба зв'язку на великі відстані... Хм, зачекай секунду."
Той факт, що Келлі та всі інші Васали навчилися отримувати доступ до системи інвентарю, доводить твердження підручника про те, що між персонажами гравців і NPC в системах гри майже немає відмінностей. В такому випадку...
«Чи можу я додати свого васала... до списку друзів... і просто використовувати чат для спілкування?» роздумувала Лія, розглядаючи таку можливість. Принаймні, варто було спробувати.
Лія негайно перевірила теорію на практиці, використавши Суґару як піддослідного кролика. «Суґару, давай зареєструємося як друзі», - сказала вона, не намагаючись пояснити це в несистемних термінах. Судячи з емоцій, які вона відчула від Суґару, королева розгублено кліпала б на Лію, якби у неї були повіки. Настав час спробувати інший підхід.
По-перше, їй потрібно було з'ясувати, як взагалі зареєструвати персонажа як друга за допомогою ментального контролю. Чи було це просто питанням дружби з персонажем? Але тоді, як система визначала дружбу? Як взагалі можна стати другом? Лія мусила визнати, що не має жодного уявлення, як це зробити.
Якби в системі не було різниці між персонажами гравців та NPC, то найприроднішим було б спробувати зареєструвати NPC як друга так само, як гравці додають один одного до своїх списків друзів. Однак Лія не додала нікого до свого списку друзів під час закритої бета-версії. Оскільки всі дані про персонажів мали бути видалені після тестування, а в грі було так багато цікавого, Лія провела свій час у закритій бета-версії, дозволивши своїй цікавості керувати нею, без втручання таких дурних речей, як раціональність чи логіка. Це був стиль гри, який залишав її соло гравцем більшу частину часу. Що стосується поточного відкритого бета-тестування, то Лія з'явилася на світ у випадковій печері на території монстрів - вона ще не зустрічала інших гравців.
Просто її стиль гри тримав її подалі від інших гравців... Інших причин, чому у Лії не було друзів... у грі, безумовно, не було.
Лія відкрила меню допомоги і зітхнула. "Давайте подивимось... Як додати друзів ... я думаю ". Пошук одразу ж показав запис у Посібнику користувача.
Реєстрація друзів:
Щоб надіслати запит на дружбу, ви повинні мати картку друга. Картки друзів створюються шляхом відкриття інвентарю і виймання картки друга з нього. У вашому інвентарі завжди буде предмет з карткою друга, і витягнувши його з інвентарю, створиться нова картка друга. На картку друга у вашому інвентарі це не вплине.
Після того, як ви створили картку друга, дайте її людині, яку ви хочете додати в друзі, і попросіть її покласти картку до свого інвентарю. Після того, як картка буде збережена в інвентарі одержувача, ви будете зареєстровані як друзі.
Якщо ви хочете видалити когось зі списку друзів, просто візьміть його картку зі свого інвентарю і розірвіть її.
Навіть якщо ви видалите когось зі свого списку друзів, ви можете повторно зареєструвати його як друга, заповнивши новий запит на дружбу.
«Ага, цікаво...» сказала Лія, прочитавши запис. Система реєстрації друзів була, по суті, змодельована на основі японської традиції обміну візитними картками. Ну, це був не зовсім обмін, оскільки лише один персонаж повинен був дати картку іншому, щоб завершити реєстрацію.
Лія перевірила свій інвентар і знайшла пункт «Картка друга». При доступі до інвентарю через системне меню, інвентар надавав список предметів, але при спробі отримати предмети з інвентарю без системного меню, користувач повинен був мати чіткий уявний образ предмета, який він хотів отримати. Навіть якщо інші NPC мали доступ до системи інвентарю, вони не могли уявити собі картку друга. Це означало, що для всіх практичних цілей доступ до системи друзів мали лише гравці.
Лія передала Суґару картку друга, яку витягла зі свого інвентарю, і наказала королеві покласти її до свого інвентарю.
<<Користувача [Суґару] додано до вашого списку друзів.>>
За мить пролунало системне повідомлення. Реєстрація друга пройшла без проблем. Лія замислилася, навіщо в грі передбачено можливість додавати NPC у друзі. Невже розробники думали, що кожен, хто зануриться в гру такого типу, не знайде жодного реального гравця, якого можна було б додати в друзі? Просто дивовижно! Чудова робота! Ми вас обожнюємо!
"Хм... А як має працювати чат з друзями? Зачекай... Я ніколи ним не користувався... О, ось так."
<Суґару, ти мене чуєш?" - промовила Лія, звертаючись до королеви. Через мить Суґару здивовано смикнулася. <Ти можеш зробити те ж саме зі мною, Суґару. Спробуєш? Уяви моє ім'я в своїй уяві, а потім спробуй говорити з цим образом.>
<БоссБоссБоссБоссБосс... Ох, у мене вийшло? Так правильно?" Лія почула
голос у своїй голові через кілька ударів серця і поплескала в долоні, перш ніж відповісти через дружній чат. <Так! У тебе вийшло! Це дозволить нам спілкуватися незалежно від того, як далеко ми знаходимося одна від одної. Оскільки не потрібно шуміти, це також дуже зручно, коли ми намагаємося залишатися непоміченими.
Як Суґару, здавалося, могла спілкуватися так виразно, коли Келлі та дівчата ще тільки опановували формальну мову? Знову ж таки, Суґару не говорила технічно як така, а скоріше інтерпретація думок Суґару в грі подавалася як такий стиль мови і голос.
Лія тішилася саме цим відкриттям, оскільки можливість спілкуватися зі своєю свитою через дружній чат значно розширила можливості, доступні їй та її свиті. Успіхи в усіх цих випробуваннях також зародили в голові Лії нову теорію. Якби ігрові системи ставилися до персонажів гравців і NPC настільки рівноправно, що дозволили б NPC використовувати системи, які зазвичай зарезервовані для гравців, то чи могла б Лія також приручити гравців так само, як вона приручила NPC у своїй свиті?
Якби це було можливим, вона могла б зібрати всі очки досвіду, отримані цими гравцями, у свій особистий пул. Розробники ніби хотіли, щоб Лія грала роль Бджолиної Королеви.
Оскільки гравці контролювали своїх персонажів у грі, рухаючи власними тілами, у цій грі, як і в багатьох інших VR-сервісах, розробники намагалися зробити так, щоб аватари гравців не надто відрізнялися від їхньої фізичної зовнішності та статі. Складно, але не неможливо. Саме тому завжди була певна кількість чоловіків, які грали жіночих персонажів, і жінок, які грали чоловічих персонажів.
Приручення інших гравців вивело б систему Васалів на зовсім інший рівень. Приручені гравців не тільки приносили б їй золото і предмети, але Лія могла б змусити їх заробляти для неї очки досвіду, як хороших маленьких бджілок-трудівниць. Паверлевінг було б занадто м'яким словом для цього. Це стало б остаточним уособленням накопиченої жадібності та експлуататорської соціальної динаміки MMORPG з моменту зародження жанру.
(Легат: Powerleveling у іграх — це спосіб дуже швидко піднімати рівень персонажа, минаючи стандартний темп прокачки. Приклад: коли кажуть «мене запаверлевелили», це означає, що інші допомогли швидко прокачати рівень, замість того щоб гравець сам проходив усі квести чи бив монстрів.)
Однак, враховуючи, що ця гра була продуктом, який надавався як послуга платним клієнтам, для розробників було б фінансовим самогубством повністю ігнорувати вільне волевиявлення користувачів. Якщо гравця хтось збирався приручити, система, ймовірно, повинна була виплюнути якесь попередження, навіть якщо існував величезний розрив у силі, який не дозволяв гравцеві чинити опір спробі приручення. У цьому, мабуть, і полягала основна відмінність між прирученням гравців і NPC. Цілком можливо, що NPC також отримували подібні попередження, але оскільки вони не могли бачити системні повідомлення або реагувати на них, вони не могли вибрати опцію відмовитися від приручення.
Так чи інакше, будь-яка спроба перевірити цю теорію виявила б існування навички «Васал» гравцем-мішеню. Це означало, що будь-яка перевірка повинна була проводитися з гравцем, якому вона повністю довіряла. Крім того, цей гравець мав бути готовим прийняти можливість бути прирученим Лією.
На жаль, у Лії не було знайомих гравців, які б відповідали цим вимогам - або взагалі знайомих гравців у цій грі. Це могло бути проблемою для когось іншого, але для Лії це більше не було актуальною проблемою. Навіть якщо вона натрапляла на перешкоди, з якими не могла впоратися самотужки, у неї була Келлі та інші, на кого можна було покластися. Насправді, якщо Лія вкладала достатньо очок досвіду, підвищуючи їхній інтелект, була велика ймовірність того, що в бою вони будуть розумнішими та організованішими ніж гнравці.
Лія знайшла справді чудову систему, яка, як їй здавалося, відповідала її особистості та стилю гри. Вона не могла не відчувати великої вдячності команді розробників. Ми вас усіх любимо!
Коли Келлі та інші прокинуться, я навчу їх правильно розмовляти. Як тільки я наберу достатньо очок досвіду, я дам їм усім гарне підвищення IQ, так що, на відміну від більшості історій, мої Чотири дівчини-кішки Апокаліпсису будуть суперрозумними і здібними. Хе-хе... Стільки всього, на що можна з нетерпінням чекати!
Поки що Лія чекала, поки мурахи відтануть, перш ніж відправити їх охороняти ліси навколо печери і заробляти очки досвіду. Як тільки LP і MP Суґару відновляться, вони збільшать кількість мисливських загонів, щоб і Лія, і Суґару змогли отримати всі навички васала... а потім, нарешті, вирушать на повне підкорення цих лісів!