Бланк не могла знати, про що розмовляли Лія та Лайла під час свого усамітнення.
Проте, коли Лія повернулася, вираз її обличчя сказав Бланк все, що їй потрібно було знати - її дії того дня не були помилкою.
"Я думаю, що це добре",- пробурмотіла Бланк, дивлячись на місто внизу. "Справді, я так думаю. Лія, здається, насолоджується кожним днем. Вона часто спілкується з Лайлою, відвідує її замок на чаювання - все це здається таким позитивним."
Вона висіла високо над королівською столицею Орал, її нещодавно набутий скіл польоту давав їй змогу чітко бачити жваві вулиці внизу.
Довготривалий івент наближався до завершення, залишалося лише два дні. Вклавши значну кількість очок досвіду в такі навички, як Політ, Виклик і Приручення, Бланк несподівано для себе піднялася до рангу Великого Вампіра. З цією еволюцією настала важлива віха - повна несприйнятливість до сонячного світла.
Орал славився своїми лицарями, не лише кількістю, але й силою, що робило його нацією, добре придатною для гравців середнього та просунутого рівня.
Під нею панував хаос, коли лицарі брязкали мечами на вулицях.
Це не був якийсь святковий турнір чи церемоніальний показ - це була справжня війна. Лицарі людства зійшлися в битві один з одним.
Протиборчі сили мали чітко визначені ролі: одна група просувалася до королівського замку, а інша відчайдушно боролася, щоб зупинити їх.
Було очевидно, хто командував нападниками - ці лицарі служили Лайлі. Хюґелькуппе, володіння Лайли, було розташоване на півночі, але залишалося частиною території Орал.
Простіше кажучи, це був державний переворот.
"Я думаю, що це чудово, що вони помирилися. Справді, я так вважаю. Але все одно..."- пробурмотіла Бланк, дивлячись на горизонт.
Колись давно вони, мабуть, були схожі на будь-яку іншу пару близьких сестер. Тож цілком логічно, що після примирення вони захотіли об'єднатися. Зрештою, у Лії єдиним другом-гравцем була лише Бланк, а Лайлу - завдяки її дико нетрадиційному стилю гри - так часто приймали за NPC, що це здавалося майже навмисним.
Лайла зізналася, що її початковою метою, коли вона прагнула отримати контроль над Провісником, було влаштувати переворот. Її мотиви? Далеко не благородні. Вона хотіла отримати артефакти, затаїла образу на королівську родину і хотіла відплатити їм сторицею. Дріб'язково, звісно, але не дивно.
Здійснити переворот лише тому, що вона була роздратована? Це був пік сестринської енергії. От тільки вік Лайли, схоже, загострив її нерозсудливість до чогось набагато небезпечнішого.
Звичайно, повалення королівства - це не те, що можна зробити просто так. Лайла пояснила, що для цього потрібно виконати одну з двох умов: усунути королівську родину або захопити всю їхню територію.
Ось тут і з'явився Провісник, той самий бос івенту, який знищив королівську столицю Хіліт. Якби Лайла могла контролювати його, знищення Орала було б цілком можливим.
Такими були її міркування під час недавнього інциденту. Але тепер Лайла прийшла до нового висновку: навіщо примушувати провісника до покори, якщо є можливість провести переговори? І в цьому випадку провісником був не просто якийсь гравець - це була Лія. Її сестра. Її нещодавно примирений союзник. Співпраця була на відстані однієї розмови.
"Але до цієї катастрофи призвело їхнє примирення",- пробурмотіла Бланк, не зводячи очей з хаосу, що панував внизу.
Лицарі Лайли не намагалися захопити замок. Їхньою метою було дезорганізувати столицю, використовуючи свій поштовх до королівського замку як спосіб тиску на королівську родину.
З точки зору чисельності, столичні лицарі значно переважали сили Лайли. Про пряме зіткнення не могло бути й мови, тим більше, що захисники мали перевагу що бій йшов на їх землі. Єдиною причиною того, що хаос ще не настав, було те, що багато столичних лицарів були розгорнуті на кордонах, щоб впоратися зі сплеском монстрів, спричиненим подіями, що відбувалися.
Армія королівства повинна була захищати все своє королівство, в той час як силам Лайли потрібно було лише утримувати столицю в безладі. Навіть з урахуванням того, що шанси були проти неї, не потрібно було багато зусиль, щоб зрозуміти, на чиєму боці була стратегічна перевага.
Сама Лайла, швидше за все, вже перебувала в замку в супроводі слуг Лії, Келлі та Райлі. Переворот мав виглядати як суто людська справа. Офіційна версія полягала в тому, що патріотично налаштована молода дворянка повстала, щоб скинути корисливу королівську сім'ю і заснувати нове королівство. Саме на цю версію вони розраховували - якщо вона увінчається успіхом.
Зараз Лія, ймовірно, телепортувалася до замку за допомогою меча, який Лайла нещодавно подарувала королівській родині.
План був зухвалим і ретельно розрахованим. Лайла у супроводі знайомих Лії мала увійти до замку під приводом передачі додаткової інформації про подарований меч. Це дозволило їй попросити аудієнції у короля.
Дорогою до тронної зали вона подавала сигнал Бланк, яка кружляла над нею. Бланк передавала сигнал лицарям Лайли, які перебували в місті, що спричиняло їхнє повстання. Роль лицарів полягала в тому, щоб спровокувати війська королівської столиці на бій, заблокувати замок і відрізати королівській родині шляхи до втечі.
Як тільки починався хаос, Лія використовувала "Виклик заклинателя", щоб телепортуватися прямо в скарбницю і захопити артефакт. Тим часом Бланк, Азалія та їхні повітряні сили патрулювали небо, спостерігаючи за будь-ким, хто намагатиметься втекти з замку. Їхній наказ був чітким: перехоплювати і захоплювати будь-яких потенційних втікачів.
Це був амбітний план, сміливий до нерозсудливості. Але, з іншого боку, з Лайлою на чолі, хіба можна було очікувати чогось меншого?
Метушня ззовні, безсумнівно, вже досягла замку.
Всередині атмосфера ставала все більш напруженою і шаленою.
А можливо, Лайла вже зробила свій хід. Серед них тільки Лайла могла проникнути так глибоко в королівський замок, діставшись до самого короля. План був простий: підібратися якомога ближче до короля і за допомогою "Виклику" викликати свою елітну ударну групу, що дислокується на її території. Звідти вони з Лією спокійно прикінчать решту членів королівської сім'ї, що залишилися в замку.
"Ніхто ще не вийшов із замку", - пробурмотіла Бланк, її погляд був прикутий до сцени внизу. "Вони вже всіх зачистили? Я теж хотіла допомогти."
"Володарко",- покликала Азалія, наближаючись зі своєю звичною врівноваженістю.
Здобувши значний досвід, перемігши гравців, які напали на Елленталь, Азалія та інші отримали нові навички, такі як політ і темна магія, що зробило їх ще більш універсальними.
"Ми розібралися з тими, хто виявився принцами",- повідомила Азалія.
"Зачекай, що? Коли це сталося?"- перелякано запитала Бланк.
"На північній стороні замку",- пояснила Азалія. "Здається, це був службовий вхід, який, ймовірно, використовувався для перевезення припасів. З'явилася пошарпана карета, яку супроводжували лицарі. Ми знешкодили лицарів і зупинили карету. Всередині ми знайшли двох молодих людей у пишному одязі, ймовірно, принців, а також, як нам здалося, їхніх слуг..."
"І?"- Бланк натиснула на кнопку, відчуваючи, що це не все.
"Прошу вибачення",- сказала Азалія, злегка вклонившись. "Сила, необхідна для зупинки карети, була занадто великою. Вони загинули від удару."
"Серйозно?"- Бланк зітхнула, її тон коливався десь між розчаруванням і покірністю. "Я теж хотіла трохи розважитися. Що ж, якщо так сталося, то нічого не вдієш. Гарна робота."
"Леді Лайла згадувала про можливість того, що принцеса все ще перебуває в замку",- продовжила Азалія. "Що стосується короля і королеви, то леді Лайла, швидше за все, зустрічається з ними зараз."
"Зрозуміло",- відповіла Бланк, її вираз обличчя загострився. "Продовжуйте шукати принцесу. Вона залишилася останньою, тож якщо знайдеш її, не вбивай - просто дай мені знати."
"Зрозуміло",- кивнула Азалія, перш ніж відступити, щоб продовжити пошуки.
***
Лія вийшла в коридор, її вираз обличчя був самовдоволеним, коли вона складала кожну річ зі скарбниці до свого інвентарю.
Двері, що вели до підвалу скарбниці, були закриті магічним замком, що робило їх недоступними з обох боків. Однак, потрапивши всередину підвалу, внутрішні двері не мали серйозного захисту.
<Я закінчила. Як у тебе справи?>- написала вона.
<Гарна робота. З мого боку теж все йде гладко>,- відповіла Лайла, її тон був майже веселим. <Мушу сказати, що твої слуги вражають. Вони можуть навіть затьмарити моїх лицарів. Зараз вони працюють з ударною групою, яку я скликала раніше, щоб вистежити решту королівських осіб і вельмож у замку. Келлі зараз приставлена до мене.>
<Зрозуміла. Тоді я вирушаю до Келлі.>
Тримаючи в руці Шарп, Лія активувала камуфляж, щоб замаскуватися перед тим, як активувати Виклик.
Вона опинилася у великому приміщенні, вистеленому плюшевим червоним килимом.
Швидше за все, це був зал для аудієнції.
Камуфляж, здавалося, не приховував наслідків її виклику, оскільки кілька голів повернулися в її бік. Однак, не побачивши, що з порталу нічого не з'явилося, їхня увага швидко повернулася до Лайли.
"Хм. Я думав, ти покликала більше лицарів, але, здається, твій маленький трюк не вдався", - насміхався чоловік, що сидів на підлозі в центрі кімнати. Його голос був важким від презирства. Судячи з обставин, він, швидше за все, був королем. Поруч з ним сиділо ще троє осіб - ймовірно, вельможі - в оточенні лицарів з витягнутими мечами.
<Хто ці четверо в центрі? Один - король, так? А інші троє?>- запитала Лія.
<Ніхто>,- відповіла Лайла. <Гадаю, радники. Канцлер, королева і... о, міністр сільського господарства, якщо я не помиляюся.>
<Стривай, королева не вважається королівською особою? І... сільське господарство? Справді?>- Розгубленість Лії була очевидна.
<Королева не є частиною королівського роду>,- недбало пояснила Лайла. <А міністр сільського господарства? Не знаю, навіщо він тут. Але хіба це має значення?>
Час оновлення офіційного сайту, що збігся з моментом, коли Лайла ліквідувала королівську сім'ю, давав зрозуміти одне: з їхнім зникненням нація Хіліт перестала існувати.
Але логічно кажучи, важко було повірити, що всі носії королівського роду можуть бути обмежені лише нинішньою королівською сім'єю. Звичайно, були випадки, коли принци засновували нові роди як герцоги, принцеси виходили заміж за знатні родини і втрачали свій королівський статус, або навіть таємно народжувалися позашлюбні діти.
Проте, офіційно королівський рід Хілітів вважався вимерлим.
Це наводило на думку, що "королівська влада" не була строго визначена кровною спорідненістю, а, можливо, якимось іншим фактором - наприклад, визнаним правом на трон. Такою була теорія, яку Лія і Лайла склали докупи.
Якби це було так, то усунення будь-кого в Оралі, хто мав би законні претензії на трон, фактично завершило б переворот.
"Подивимось... залишається перший принц, другий принц і перша принцеса, так? Канцлер, більше нікого немає, чи не так?"- запитала Лайла, її тон був різким.
Лія, не знаючи, хто з них канцлер, озирнулася, але ніхто з полонених не промовив ані слова.
"Гаразд. Зачарування.”
Заклинання не подіяло.
Лайла насупилася, на її обличчі виразно читалося невдоволення. "Це не спрацювало. Тц, моя магія зачарування останнім часом була ненадійною."
"Кажеш ніби так не повинно бути!"- гаркнув чоловік, який виявився королем. "Ми - правителі нації! Зміцнення нашої ментальної стійкості - першочергове завдання будь-якого лідера, гідного свого титулу!"
Він не помилявся. Якби розум правителя можна було контролювати, жодна країна не могла б функціонувати безпечно.
<Може, мені спробувати?>- запропонувала Лія. <Я, мабуть, зроблю це краще за тебе.>
<...Можливо. Але якщо я дозволю їм побачити тебе, нам доведеться ліквідувати всіх чотирьох>,- відповіла Лайла, її тон був обережним.
<У будь-якому випадку, такий і був план, хіба ні?>- відстрілювалася Лія. <Нам просто потрібно залишити в живих одного - можливо, принцесу. Якщо ми зможемо вистежити її і врятувати, це буде чудово.>
Спочатку Лайла планувала вбити всіх членів королівської сім'ї. Зрештою, це була та сама країна, яка колись підштовхнула її до вибору покінчити життя самогубством під час закритого тесту - хоча технічно вона тоді була іншою людиною. Вона не мала наміру прощати їх.
Однак знищення всієї королівської родини становило значний ризик. Навіть якщо вони захоплять контроль над Оралом, його можуть офіційно оголосити вимерлим, як і Хіліт. Щоб запобігти цьому, Лайла вирішила пощадити одного, здавалося б, нешкідливого члена королівської сім'ї і командувати ним замість неї. Це дозволило б зберегти ім'я Орал недоторканим на офіційному сайті, створивши враження, що переворот був частиною спланованого наративу, щоб гравці сприймали його як природний розвиток історії.
<Якщо принцам і принцесі вдалося втекти, а Бланк убити їх усіх, це буде проблемою>, - розмірковувала Лайла. <Але принцеса не схожа на людину, яка тікає, тож у нас все буде гаразд.>
<Якщо вони всі зникли, чому б просто не знищити все і не прикинутися вцілілою з королівської родини?>- запропонувала Лія. <Хапай артефакт і тікай в іншу країну.>
<Моє обличчя і так занадто відоме серед NPC королівської крові.>= сухо відповіла Лайла. <Хоча я була би не проти залишитися у тебе, Ліє.>
Лія закотила очі, але нічого не відповіла. Поточний статус Лайли як дворянки людської нації був надто цінним, щоб його втрачати. Якщо це можливо, його потрібно було використати на повну.
<Гаразд, виходь>,- нарешті сказала Лайла.
Вона деактивувала камуфляж. Щільно склавши крила навколо тіла, щоб привернути якомога менше уваги, вона зробила крок вперед.
Раптова поява білосніжної фігури викликала шок у чотирьох полонених.
"Хто... Хто ти?!"
"Це обличчя... воно таке ж, як у леді Гугелькуппе...?!"
"Демон...? Графиня Хюґелькуппе пов'язана з монстрами?!"
Без крил Лія була схожа на демона. Напевно, це були роги.
"Ну, неважливо. Давай покінчимо з цим", - пробурмотіла Лія байдужим тоном, коли накладала Дисоціацію і Зачарування.
Ризик розкрити себе був занадто великий, щоб допустити невдачу, тому вона підготувалася, розігравши спочатку Дисоціацію. Це спрацювало. Чоловік, який, здавалося, був королем, витріщився на неї, ошелешений, з затуманеними очима.
"В-Ваша Величносте? Ваша Величносте!"- кликала королева, трясла його, але він не реагував. Таких зусиль було недостатньо, щоб розбити Зачарування.
Лія підійшла ближче, знизивши голос до шепоту: "Відповідай на запитання Лайли".
"Дякую", - плавно сказала Лайла, просуваючись вперед. "Тепер ми можемо спокійно поговорити. Почнемо, Ваша Величносте. Скажіть мені, хто має право успадковувати трон у цьому королівстві?"
"Королева, Августа. Перший принц, Ґюнтер. Другий принц, Рудольф. Перша принцеса, Сесілія",- відповів король рівним, відстороненим тоном.
"Королева теж має право на спадкування?"- запитала Лія, піднявши брову.
"Вона... моя двоюрідна сестра",- повільно відповів король.
У кімнаті була присутня лише Келлі, а решта, схоже, працювали з лицарями Лайли над обшуком замку. Лія відкрила дружній чат, щоб передати інструкції.
<Лайлі, Леммі, Маріон, шукайте першого принца Гюнтера, другого принца Рудольфа і першу принцесу Сесілію. Якщо ви знайдете когось, хто відповідає цим описам, приведіть його до глядацької зали. Неважливо, живі вони чи мертві, але переконайтеся, що хоча б один з них виживе.>
"Що ж, давайте поміркуймо",- сказала Лайла, переводячи погляд на решту вельмож. "Нам більше не потрібні ні канцлер, ні міністр сільського господарства".
За її сигналом четверо лицарів вийшли вперед, кожен схопив одного з двох старших чоловіків за руки і потягнув їх до іншої кімнати. Було ясно, що вони не повернуться.
Лія могла б розібратися з ситуацією на місці, але Лайла, яка була трохи досвідченішою, вирішила позбавити королеву непотрібних турбот. Це був невеликий, але показовий акт турботи.
<Босе, ми знайшли когось, хто схожий на першу принцесу>,- прийшло повідомлення в дружньому чаті.
<Хороша робота. Приведи її до зали для аудієнції і поводься з нею обережно - я сама підтверджу її особу>,- відповіла Лія, її тон був чітким і стриманим. Звичайно, не варто було б, щоб принцеса побачила її. Пам'ятаючи про це, Лія знову активувала камуфляж, і її тіло зникло з поля зору, поки вона готувалася до того, що буде далі.
"Вибачте за вторгнення",- оголосив лицар, коли вони відчинили двері до зали для аудієнції. Райлі зайшла усередину, супроводжуючи жінку, одягнену у форму покоївки.
"О? З поверненням. Ти... Райлі, вірно?"- привіталася Лайла, переводячи погляд на покоївку. "А ця дівчина... Вона одягнена як покоївка, але це обличчя - воно схоже на принцесу Сесілію, чи не так?"
"Так", - підтвердила Райлі. "Вона, здається, і є принцеса. Здається, вона помінялася одягом з однією з її служниць."
Лайла здивовано моргнула. "Звідки ти знаєш? Я сумніваюся, що ти бачила її обличчя раніше."
"Руки",- просто пояснила Райлі. "У жінки в одязі принцеси були грубі, мозолясті руки. Натомість руки цієї служниці бездоганні. Я взяла з собою служницю, щоб бути впевненою."
Позаду неї увійшов один з лицарів Лайли, ведучи за собою жінку в королівському вбранні принцеси.
<Ого... А вона гарна>,- зауважила Лайла через чат.
<Я ж тобі казала>,- відповіла Лія, з гордістю в голосі.
"Леді Лайла!" - раптом вигукнула жінка в уніформі покоївки, кинувшись до неї. Але перш ніж вона встигла відбігти далеко, Райлі швидко схопила її за руку, зупинивши її на шляху.
"Принцесо Сесіліє",- почала Лайла, її голос був важким від удаваного жалю. "Повірте, я ніколи не хотіла, щоб до цього дійшло. Але у мене не було вибору!"
<О, ні, почалося>,- сухо прокоментувала Лія через чат.
<Тихо. Дай мені попрацювати>, - відповіла Лайла, опустивши погляд і театрально втираючи сльози по обличчю, роблячи вигляд, що витирає їх тильною стороною долоні.
"Сподіваюся, ви знаєте, - продовжила Лайла, - що я вже давно закликаю королів інших країн розглянути можливість втечі до мого замку під час кризи, щоб знайти притулок на моїх землях?"
"Так", - відповіла принцеса, її голос тремтів. "Це завжди здавалося мені благородною справою."
"Але, ах... На жаль..."- Лайла зробила паузу, її вираз обличчя став болісним. "Його Величність, - вона тонко жестом вказала на ошелешеного короля, - почувши це, наказав мені зробити немислиме. Він наказав мені вистежити королівську сім'ю Хіліт, що втікала, вбити їх і захопити артефакти, які вони мали при собі!"
<Прикрий мене, будь ласка>,- звернулася Лайла до Лії.
<Гаразд, але ти мені будеш винна>,- зітхнувши, відповіла Лія.
Широкі, наповнені сльозами очі принцеси були спрямовані виключно на Лайлу, залишаючи Лії свободу дій. Прихована камуфляжем, вона нахилилася до вуха короля і прошепотіла слова, які були потрібні Лайлі.
"Це правда", - пробурмотів король, його голос був дерев'яним і відстороненим.
Королева почала, її голос був готовий вистрибнути з горла, але Лія негайно змусила її замовкнути за допомогою Дезорієнтації і знову взяла контроль над кімнатою.
"Ні... батьку... чому...?"- прошепотіла принцеса, її голос ламався.
Лія знову нахилилася, шепочучи вигадані слова, які капали отрутою на вухо короля.
"Ах, так. Королівська родина Хіліт... була нічим іншим, як свинями",- пробурмотів король, зупинившись. "Просто худоба... для нашого королівства. Вбити їх не було злочином."
"Як ти міг..."- Принцеса зламалася, сльози текли рікою, коли вона впала на коліна. Її поза була незручною, оскільки Райлі все ще міцно тримав одну з її рук, і вона впала, наче маріонетка, яку спіймали на середині руху.
Повільно, не поспішаючи, Лайла зробила крок вперед. Вона стала на коліна перед принцесою і опустила голову в знак урочистості.
"Принцесо Сесіліє, я повстала з почуття справедливості",- сказала Лайла, її голос був рівним, але сповненим праведного запалу. "Таке варварство, як це, не може і не повинно, не повинно залишатися безкарним."
"Ваша Високість, я благаю вас: займіть трон як королева замість Його Величності. Якщо ви приймете цю роль, я, Лайла, присягаюся у вічній вірності вам - ні, Вашій Величності Королеві."
Вона простягнула руку з драматичною врівноваженістю. "Ось так: Наказую."
Тіло принцеси на коротку мить обвисло, сили, здавалося, покинули її. Потім, ніби нічого не сталося, вона знову піднялася, її рухи були різкими і цілеспрямованими.
"Звичайно, леді Лайла",- зі спокійною рішучістю заявила Сесілія. "Я переможу свого батька і буду правити цією країною під вашим керівництвом."
<Нам справді потрібна була ця маленька вистава?>- запитала Лія в чаті, її тон був сухим.
<Це позбавило мене від необхідності використовувати Дисоціацію>,- відповіла Лайла, і в її голосі прослизнув натяк на самовдоволення. <ЧЕСНО кажучи, вона, напевно, вже перебувала в природному стані дисоціації чи правильніше сказати дезорієнтації.>
Це було правдою - Лія вже довела раніше, разом із Зіґом, що злам чийогось духу в бою або іншими засобами усуває їхній опір до підкорення. Оскільки магія зачарування працювала, викликаючи ментальні дебаффи, не було особливої потреби застосовувати її, коли хтось уже перебував у вразливому стані.
"Що ж, гадаю, це все",- сказала Лія вголос, деактивуючи маскування і роблячи крок вперед. Вона віддавала перевагу прямому спілкуванню, коли це було можливо, тим більше, що тільки вони з Лайлою могли користуватися дружнім чатом. Не говорячи вголос, координувати дії з Райлі чи Келлі ставало громіздко.
"Ти... ти! Хто ти?!"- закричала королева, її голос тремтів від гніву та страху.
Ах, так - королева все ще була тут. Напевно, вона вже здогадалася, що вся ця шарада була влаштована Лайлою і цим таємничим "монстром" поруч з нею. Лія перевела свій гострий погляд на жінку, вираз її обличчя не змінився.
"О, що ж робити..."- пробурмотіла Лайла, здавалося, загубившись у роздумах.
"Чому б тобі просто не командувати всіма королівськими особами, що залишилися?"- недбало запропонувала Лія.
"Хм цікава ідея, але ні..."- Лайла насупилася, похитуючи головою. "Командування не надає ніяких бонусів проти благородних людей. Крім того, вартість висока, тому важко витягнути кілька разів за один день."
"Бонуси? Вартість? Про що ти говориш?"- запитала Лія, її розгубленість очевидна.
"Чекай, що?"- Лайла здивовано моргнула. "А, точно - ти, напевно, не знаєш. Версія Команд, пов'язана з деревом благородної людської раси, має специфічні ефекти. По-перше, вона має вищий рівень успіху проти нижчих за рангом видів, таких як люди, в даному випадку. Але вартість активації прив'язана до витрат LP і MP, а їхня кількість залежить від рангу цілі. Командування принцесою щойно забрало понад двадцять відсотків моєї життєвої енергії. Використовувати його на двох інших було б ризиковано."
Отже, ось як це працювало.
Лія подумала про це. Наприклад, вміння Блан "Командування" мало недолік - воно перетворювало всіх підкорених істот на нежить. Цілком логічно, що, незважаючи на однакову назву, вміння з назвою "Командування" будуть дещо відрізнятися в залежності від користувача.
Але чому ці різні ефекти мали однакову назву? У Лії була теорія. Найімовірніше, це було зроблено з міркувань балансу - такі здібності, як "Роги", які надавали бонуси до Командування, могли широко застосовуватися до всього, що підпадало під цю парасольку. Уніфікована система полегшила б налаштування показників успіху та опору для всіх.
"Зрозуміло. Це було корисно. Дякую",- кивнула Лія.
"Зачекайте, ні, це не те, що я хотіла сказати! Що? Твоя команда працює по-іншому? Адже так? Викладай!"- Лайла натиснула, звузивши очі.
"Гречно дякую, старша сестричко!"- відповіла Лія, пустотливо посміхаючись.
"Тц! Не смій ухилятися від відповіді! Пояснюй, негайно!"- Лайла надулася, явно не піддаючись на хитрощі Лії.
Коли Лія перевірила свою командну здатність після того, як стала вищим ельфом, вона помітила, що їй не вистачало якихось особливих бонусів при використанні на ельфах. Порівняно з версіями командних здібностей інших високорівневих рас, її здібність здавалася явно слабшою.
Можливо, вищі ельфи від природи не були схильні до створення підлеглих. Або, можливо, як і Сангре Азул Благородної Людини, існував якийсь унікальний предмет, пов'язаний з родоводом Високих Ельфів, який міг посилити їхні навички управління.
"Ти взагалі мене слухаєш?"- перебила Лайла, її роздратування прорізало думки Лії.
"Якщо ти допоможеш мені з деякими речами, я можу розглянути можливість розповісти тобі",- сказала Лія незворушним тоном.
"Залежить від того, чого ти хочеш",- обережно відповіла Лайла.
"По-перше, панування на цьому континенті",- сказала Лія майже недбало. "Винищити всі людські нації і розширити територію монстрів. В ідеалі, вся територія мала б потрапити під мій контроль. О, але ми можемо вважати, що з цією країною вже розібралися."
"Я не можу обіцяти успіху... але я не проти допомогти. Чесно кажучи, я все одно планувала рухатися в цьому напрямку, зважаючи на те, як я грала",- зізналася Лайла, знизавши плечима.
"І друге: відстежити кількох конкретних гравців. У мене є кілька імен",- додала Лія.
"О! Ті, що вбили тебе, так?"- з несподіваним ентузіазмом вигукнула Лайла. "Так, я теж знаю їхні імена - я бачила святкові треди. Ой!"- зойкнула вона, коли Лія стукнула кулаком по голові.
Оскільки Лайла вже володіла інформацією, розмова пішла набагато швидше.
Лія пояснила Лайлі специфіку своєї навички Команди, зокрема, як її набути.
Однак Лайла не хотіла його опановувати. Це знизило б її запас очок досвіду нижче порогового рівня, який вона хотіла б підтримувати для підстраховки. Врешті-решт, Лія вирішила, що вся ця дискусія втомлює, і дала Лайлі зілля життя та зілля мани, фактично змусивши її використати власне вміння "Командування".
"Ух... добре",- пробурчала Лайла, випиваючи зілля. "О, так. Треба попросити Бланк перевірити обличчя тих двох принців, з якими ми мали справу раніше. Якщо принцеса була замаскована, не виключено, що вони провернули той самий трюк."
"Слушна думка. Я надішлю їй повідомлення",- відповіла Лія.
Таким чином, нинішні король, королева і майбутня королева опинилися під контролем Лайли.
Офіційна історія виглядала б приблизно так: Принцеса Сесілія, налякана огидними вчинками свого батька - вбивством королівської сім'ї Хілітів та викраденням їхніх артефактів - згуртувала вірних їй дворян і здійснила переворот, щоб скинути його з престолу. Чинного короля та королеву було ув'язнено у віддаленому місці, а їхні лицарі тепер служили під прапорами королеви, щоб спокутувати свої злочини.
Після того, як нова королева опублікує на офіційному сайті ретельно сформульовані вибачення для вимерлої королівської сім'ї Хіліт, перехід буде завершено.
З настанням ночі це оголошення мало б зачекати до завтра.
Ніхто не міг передбачити, що грандіозний фінал цього довготривалого івенту завершиться зміною режиму в сусідній країні.
Легат: Лайла уже мала список поганців які посміли вбити її милу молодшу сестричку, о це я розумію сестринська любов!