АРХІТЕКТУРА палацу автократії нагадувала стародавню Грецію. З самого ранку там зібралася велика кількість цивільних і військових чиновників.
Величезний, м’язистий чоловік сидів на троні, встановленому високо в залі, звідки він міг дивитися на чиновників зверху вниз. Це був правитель Г’доіра — автократ Дросс Баландін, якого боялися всі сусідні народи. Він був одягнений у традиційне вбрання правителя Автократії: стародавні обладунки та плащ, а шолом лежав поруч із ним. На думку інших міжгалактичних націй, Автократія надавала надмірного значення військовій силі, і її представник, Автократ, мав виглядати як запеклий воїн.
Діти Дросса стояли перед ним на колінах, схиливши голови.
— Імперія Альґранд відправила сюди наслідного принца Келвіна як свого верховного командувача, — сказав Дросс. — Чи маєш ти шанс проти нього, Ізеле?
Чоловік із синім волоссям підвів голову, щоб відповісти Дросу, його голос був тихим, але сповненим впевненості. — Батьку, я — Ізель Баландін — присягаю тобі, що знищу армію Імперії Альґранд.
Схрестивши руки, Автократ презирливо поглянув на свого впевненого сина. Ізель був наслідним принцом, але він був лише одним із багатьох дітей Автократа, і навіть не був законним сином. Його військова майстерність забезпечила йому місце спадкоємця після багатьох перемог над сильними супротивниками. В автократії наслідний принц був не просто дитиною правителя, а наймогутнішим воїном після нього. Запальні лідери нації визнали Ізеля наступним автократом країни, а дехто навіть сумнівався, чи зможе сам Дросс перемогти його в бою. Дросс чув ці плітки; це наповнювало його гордістю.
— Ти кинеш мені виклик після перемоги над Імперією, Ізеле? Для дитини стати сильною й піднятися, щоб кинути йому виклик, було найвищим проявом синівської відданості в родині автократа.
Ізел гірко посміхнувся. — Ти жартуєш. Я ще не можу сподіватися кинути тобі виклик, батьку.
Автократ нахмурився, незадоволений такою скромною відповіддю. — Ти не кинеш мені виклик?
Наступництво відбувалося лише тоді, коли наслідний принц кидав виклик Автократу й перемагав. Якщо такого виклику не відбувалося, посада ніколи не передавалася.
Ізель посміхнувся своєму незадоволеному батькові. — Я, безперечно, кину тобі виклик одного дня… Але зараз мене більше цікавить хвилювання, яке я відчую на полі бою, борючись проти запеклих воїнів Імперії. Моя битва з тобою мусить почекати, батьку.
Ізель більше не вдавав скромність, і всі присутні чиновники посміхнулися, побачивши його войовничу усмішку.
«Схоже, наслідний принц більше зацікавлений у лицарях Імперії, ніж в Автократі».
«Така велика держава, як Імперія Альґранд, напевно має потужних воїнів».
«Цікаво, чи хтось із них задовольнить нашого наслідного принца?»
Автократ підняв руку, заспокоївши чиновників, і підвівся зі свого трону. «Я не можу дочекатися, щоб побачити, як ти змусиш імперську армію втекти, але спершу ти маєш виграти битву. Я молитимуся за твою перемогу і за те, щоб усі ви повернулися живими».
Він мав на увазі не лише Ізеля. У словах «усі ви» були включені й його інші діти, а також запеклі воїни Автократії, які не мали з ним кровного зв’язку. Родовід не мав особливого значення в їхній країні. Будь-хто, хто переміг Ізеля, міг стати наслідним принцом, незалежно від походження, і згодом кинути виклик автократу за його трон. Так все влаштовано в Г’доірі.
Ізель відповів від імені групи. «Так, володарю! Ми повернемося з гарними новинами!»
Серед групи, яка залишала палац разом з Ізель, була жінка. Пасма її довгого рудого волосся безладно кучерявилися, а від шиї вниз вона була одягнена у щось схоже на трикотажний комбінезон. Він не оголював багато шкіри, але не залишав місця для уяви щодо її фігури. Вона була м’язистою, але водночас мала таку жіночну красу, що з легкістю привертала погляди всіх чоловіків навколо.
Її звали Арджуна Баландін, і вона була молодшою сестрою Ізеля від тієї ж матері.
Спускаючись сходами палацу, Арджуна скаржилася Ізелю на їхню аудієнцію з батьком. — Ти занадто боягузливий, брате. Я б власноруч перемогла Автократа ще до того, як почалася війна, а потім взяла б командування над усією армією.
Ізель гірко посміхнувся, дивлячись на надмірний ентузіазм сестри. Навколо них були інші брати й сестри та васали, і в будь-якій іншій міжгалактичній державі, їх можливо, одразу б заарештували за зраду. Однак це була Автократія, тож інші брати й сестри стримували посмішки, слухаючи слова Арджуни.
«Ти справді нічого не знаєш, Арджуно?» — запитав інший старший брат, змусивши її нахмуритися.
Один із її молодших братів пояснив, наскільки небезпечно кидати виклик Автократу. «Наш батько — герой, який врятував Автократію, коли вона була на межі руйнування через внутрішні чвари. Люди вважають, що сьогодні Ізель має шанс на перемогу, але ще не так давно ніхто не вважався навіть наближеним до сили батька. Можливо, Ізель колись його переможе, але ти не маєш жодних шансів, Арджуно».
Унікальна структура Автократії робила її вкрай схильною до внутрішніх конфліктів. На думку істориків, те, що нація вижила до цього моменту, було дивом. Вона перебувала на межі руйнування, доки автократом не став Дросс. Брати й сестри та сильні бійці постійно змагалися за трон, і ніщо не тримало країну разом. Інші міжгалактичні нації постійно вторгувалися, і вже через кілька тижнів після приходу нового автократа хтось інший викрадав трон прямо з-під їхнього носа. Нинішній автократ, Дросс, з’явився саме тоді, коли нація була на межі краху.
Арджуна вже знала все це і їй не сподобався тон брата. — Ти думаєш, що ти єдиний, хто знає свою історію? Я просто казала, що Ізель мав кинути виклик батькові попри все це.
Коли Арджуна обернулася й грізно поглянула на свого молодшого брата, той покрився холодним потом. Заляканий, він не міг не відвести погляд, що змусило інших кинути на нього зневажливі погляди. Їхні вирази обличчя говорили, що він боягуз, який відступив, навіть не вступивши в бій.
Ізель посміхнулася своїм сварливим братам і сестрам. — З огляду на найсильніших в Імперії, мені й так є над чим подумати. Але ти правий, Арджуно; мені слід повчитися у тебе. Як тільки я повернуся, я визначуся з днем, коли кину виклик батькові за престол.
Арджуні все ще не подобалася поведінка Ізель, адже його обличчя свідчило, що він шкодує, дозволивши молодшій сестрі висварити себе. «Немає потреби призначати дату, — сказала вона йому. — Після нашої війни з Імперією я сама скину тебе з посади наслідного принца».
Спочатку Ізель широко розплющив очі від виклику сестри, але швидко набрав широкої посмішки. У його усмішці було щось люте. «Я приймаю твій виклик! Хоча насамперед нас чекає битва з імперською армією. Вони посилюють оборону під верховним командуванням принца-спадкоємця Келвіна, тож це обіцяє бути веселою війною».
На слово «війна» брат і сестра та васали посміхнулися. Арджуна теж посміхнулася, хоча її вираз обличчя був значно більш хтивим, ніж у тих, хто її оточував.
Вона облизала свої нафарбовані губи. «Я лише сподіваюся, що в Імперії знайдеться хтось, хто зможе мене задовольнити».
Біля однієї з планет, що перебували під контролем Імперії, імперська армія готувалася до оборонної битви проти вторгнення Автократії. До складу їхнього флоту входив корабель розміром з астероїд, відомий як клас «фортеця». Тим часом Автократія протистояла тридцяти тисячам кораблів Імперії, маючи у своєму розпорядженні лише двадцять тисяч.
На містку корабля класу «фортеця» його командир посміхнувся і сказав: «Мабуть, ці ідіоти з Автократії думають, що невеликий флот може нас перемогти. Але у нас є достатньо часу для оборонної битви. Всього двадцять тисяч кораблів не зможуть завдати шкоди нашим силам!»
Упевненість командира заспокоїла екіпаж містку. Вони переважали ворога чисельністю, і якщо командир був спокійний, їм не варто було хвилюватися про поразку.
Однак лицар поруч із командиром — який виконував обов’язки військового радника — щось зрозумів. Збліднувши, він прошепотів командиру: «Я помітив герб серед сил ворога. Це символ дому Баландін, я впевнений у цьому».
Командир на мить скривився, але швидко опанував себе. — Кровний родич Автократа, так? Хто нападає?
— Принцеса Арджуна.
— Арджуна? Молодша сестра наслідного принца, га? Які в неї бойові заслуги?
Радник уважно вивчив кілька голографічних документів, щоб визначити бойовий досвід принцеси та її улюблені тактики. Він не зміг отримати багато інформації з файлів, що висвічувалися в повітрі перед ними обома. Він зітхнув, полегшено, що Арджуна, здавалося, не мала великого досвіду в міжнародних боях.
«Ну, я не знаю, як щодо автократії, але схоже, це її перша битва на чужій території», — сказав він. «Гадаю, ми тут впораємося».
Командиру також трохи полегшало, почувши, що їм доведеться битися з молодою командиркою без великого досвіду. «Вона все одно родичка Автократа. Давайте її добряче розгромимо, хай там як вона молода».
«Зрозуміло».
Так розпочалася оборонна битва проти вторгнення Автократії. Однак, не минуло багато часу, як на передовій почало відбуватися щось дивне. Командир підвівся зі свого місця; в той же час його оператори почали кричати.
«Ворожий флот ігнорує наші атаки й наступає!»
«Зосередьте вогонь на них!»
«Ми-ми це робимо, але…»
Хоча його оператори панікували, командир не мав особливого бажання їх дорікати. Зрештою, ворожий флот наступав на них, використовуючи астероїди, зібрані перед боєм, як щити.
«Зосередьте вогонь на астероїдах!» — крикнув радник командира. «Вони що, планують знищити планету, яку ми захищаємо?!»
Ворожі кораблі прямували прямо до планети, яку захищала Імперська армія. Імперській армії вдалося збити частину маси астероїдів, але поки вони були зайняті цим, флот Автократії наблизився на відстань стрільби.
Обидві сторони обстрілювали одна одну енергетичними променями, але Імперська армія була відкинута назад. Спочатку у них було тридцять тисяч кораблів, але, перш ніж вони встигли збагнути, їхня чисельність зменшилася вдвічі. Автократія, з іншого боку, зазнала незначних втрат.
Дозволити астероїдам відволікти їхню увагу стало причиною поразки Імперської армії. Імперія ніколи не очікувала, що їхній ворог у битві за територію атакує планету, кидаючи в неї астероїди.
Командир ударив кулаком по підлокітнику, вигукнувши: «Кляті войовничі маніяки!»
Відповідь надійшла у вигляді кількох ворожих мобільних лицарів. Вони прорвали сили Імперської армії, приземлилися на кораблі класу «фортеця» прорвалися всередину — і вже прибули сюди, на місток.
«Відійдіть, Ваша Світлосте!»
Радник командира виступив уперед зі своїми військами, намагаючись захистити свого лідера. Шість елітних лицарів приготували зброю. У відповідь відкрилася кабіна одного з мобільних лицарів Автократії, і звідти вискочила жінка-пілот. В одній руці вона тримала рапіру.
Побачивши той тонкий меч, призначений для проколюючих атак, радник наказав своїм військам: «Вона — лицар! Швидко, вбийте її!»
«Так, мілорде!»
Лицарі кинулися вперед зі своїми мечами, а солдати на містку підняли зброю.
Зіткнувшись з усіма цими ворогами, жінка посміхнулася. «Називайте мене воїном, шкідники».
***
Коли битва закінчилася, місток перетворився на море крові. Арджуна зняла шолом, однією рукою тримаючи ворога за волосся.
Вона підняла його голову й пильно подивилася йому в обличчя. — Ти справді командир? Ти слабший за всіх навколо.
— Тільки ви, тупоголові, цінуєте силу понад усе!
— Нудно…
Арджуна відкинула командира вбік. Він вдарився об стіну і перестав рухатися. Захопивши командний центр ворога, вона незабаром отримала повідомлення від одного зі своїх кораблів.
«Пані Арджуна, ми знищили ворожий флот».
«Гарна робота. Я також захопила командний центр».
«Чудова перемога».
«Не лести мені занадто, а то мені це в голову піде».
«Гадаю, ви можете пишатися тим, що розгромили їх, пані».
«Тільки не захоплюйся. А як пройшли атаки моїх братів і сестер?» Вона турбувалася про результати війни своїх братів і сестер. Вони були родиною, але також і суперниками — і саме так Арджуна їх і сприймала.
«Більшість тільки-но почали битися, але принц Ізель уже завоював ворожу фортецю».
Арджуна зраділа, почувши це. Незважаючи на те, що вона вважала Ізеля конкурентом, вона не могла не пишатися його досягненнями. «Це так на нього схоже. Не можу дочекатися того дня, коли я його переможу».
Дзвінок закінчився, і Арджуна повернулася до кабіни свого мобільного лицаря. Вона сіла всередині, закрила люк і зітхнула з розчаруванням.
«Перемога — це чудово, але я не можу відчувати великого задоволення від перемоги над такими слабаками. Сподіваюся, що хоча б Келвін буде гідним суперником».
Війна між Автократією та Імперією тільки-но почалася.