Люди ставилися до життя легко в цьому всесвіті, навіть ті, хто казав протилежне. У цій міжгалактичній імперії було так само - ні, навіть гірше - ніж у моєму попередньому світі. Навіть найменша сутичка тут знищувала десятки тисяч людей. Більші битви забирали мільйони, і вони завжди десь відбувалися. Успіхи в науці та магії нічого не означали, коли людство не розвивалося разом з ними.
Що ж, преамбули було достатньо. Однією з причин, чому життя в міжгалактичній імперії було справді дешевим, було те, що дітей можна було легко завести. Я сам з'явився на світ з пробірки і виріс у машині, а не в утробі матері. Мої батьки не відчували до мене любові, і щойно мені виповнилося п'ять років, вони обтяжили мене своїми володіннями та боргами, покинувши мене.
Діти народжувалися легко, а вмирали ще легше. Так влаштований цей світ. Життя було дешевим, чи не так? І все ж цей випадок став для мене новим дном.
"Послухаймо ваші виправдання. Але спочатку... Клаусе, розкажи цим двом, у чому саме полягають їхні злочини."
Я викликав Тію і Марі з роботи і попросив їх стати переді мною на коліна. Сидячи зі схрещеними ногами, поклавши щоку на кулак, я втупився в їхні схилені голови.
Стоячи поруч зі мною, Клаус зачитував їхні злочини з виразом, який виходив за межі роздратування і був десь на межі просвітлення.
"По-перше, ви проігнорували барона Нодена, Айзека та їхніх змовників і без дозволу розгорнули флот лорда Ліама. Потім ви без дозволу окупували планети у володіннях лорда Ліама і, піднявши повстання, нацькували його війська одне на одного. Нарешті, ви вкрали генетичний матеріал лорда Ліама, який мав би зберігатися в його володіннях."
Це вже було занадто. Коли я був у від'їзді, мої лицарі повинні були захищати мої володіння, а не з'їжджати з рейок.
"Я розчаровувався у вас обох дуже сильно, - огризнувся я. - І цього разу ваш найбільший гріх полягав у тому, що ви зрадили мене, діючи повністю за власною примхою."
Піднявши очі, Тіа почала виправдовуватися. "Лорде Ліаме, єдиною моєю думкою був захист вашого королівства, яке залишилося без спадкоємця..."
"Що ти сказала?"
"Іп!"
Я змусив Тіа замовкнути, тупнувши ногою по підлозі, а потім згадав, що збирався сказати їм щось важливе, перш ніж вислухати їхні виправдання. "Як благородно з вашого боку. Але мушу попередити вас обох: якщо я вважатиму ваші виправдання неприйнятними, я відсічу ваші голови на місці."
Ці двоє служили мені десятиліттями, але якими б здібними вони не були, я не тримав зрадників біля себе. Спершу я хотів набрати купу гарячих жінок-лицарів, але якщо всі вони виявляться такими, як вони, то я не пущу лицарів до свого гарему. Відтепер я не набиратиму їх за зовнішністю - мені потрібні будуть лише ті, на кого я дійсно можу розраховувати.
Обидві жінки замовкли. В моїх очах вони були такими ж поганими, як Айзек та інші. Я потягнувся за мечем, який притулився до мого сидіння. Марі відкинула волосся через плече, відкривши мені свою шию.
"Хм. Як благородно",- визнав я. "Не хвилюйся, я обезголовлю тебе безболісно..."
"Я хотіла виносити вашу дитину, лорде Ліаме!"
"Е-е..."
Її плутане виправдання позбавило мене дару мови. Що, в біса, вона говорила в такий момент?
Марі продовжувала, її пояснення ставало все гіршим і гіршим. "Навіть якби ви повернулися і відмовилися від дитини, відкинувши її як свого спадкоємця, я б просто виростила її сама! Пробачте мені, будь ласка!"
Я розгублено повернувся до Клауса, але він теж втратив дар мови. Мені стало трохи легше від його переляку, оскільки я вважав його людиною з неабиякою часткою здорового глузду. На секунду я занепокоївся, що мислення Марі може бути нормальним у цьому всесвіті, але реакція Клауса запевнила мене, що він також був спантеличений. Слава Богу. Виправдання Марі не могло бути чимось іншим, окрім як дивним, чи не так?
Плачучи, Тіа також висловила свою думку. "Я б ніколи не була настільки нахабною, щоб просити вашої прихильності, лорде Ліаме... але я хотіла мати з вами зв'язок! Навіть якби не було такого інциденту, як нещодавній, я сподівалася колись народити дитину з вашим генетичним матеріалом, щоб вона продовжила мій рід. Я б не стала стверджувати, що ця дитина буде спадкоємцем роду Бенфілдів. Але за таких обставин я не могла встояти перед спокусою."
"Ви обидві хотіли мати мою дитину?"
Марі кивнула, тремтячи. "Я знаю, що це зухвало, але я теж хотіла мати зв'язок з вами. Я усвідомлюю всю глибину своїх гріхів, але я не могла себе контролювати! Якщо Ви бажаєте стратити мене особисто, я не можу просити кращої кари! Моє життя - ваше, лорде Ліаме!"
Що для цих двох діти? Інструменти для зв'язку зі мною? А тепер вона хоче, щоб я її вбив? Що ж, це робить її ще більш непривабливою.
Вони кинули мене в петлю, і я прибрав руку з меча. "Я не можу позбавити вас звання лицарів Імперії, але ви більше не вважатиметеся лицарями в моїх володіннях. Наразі ви працюватимете лише служницями тут, у маєтку."
Я планував стратити їх, але їхні дурні виправдання перебили мій апетит до кровопролиття. Вони дякували мені зі сльозами на очах, хоча мені насправді було байдуже.
"Дякую, лорде Ліаме!"
"Як і раніше, лорде Ліаме, я присягаюся служити вам - навіть як служниця!"
Колись я вважав цих двох досить компетентними, довіряв їм достатньо, щоб не стояти у них на шляху, але це було помилкою. Я попрошу Серену почати вчити їх, як поводитися як справжні леді.
"Досить, ви вільні. О, і Клаус?"
"Так, мілорде?"
"Я вже давно думав про те, щоб скласти рейтинг моїх найкращих лицарів. Ти добре проявив себе під час цього конфлікту. Тож відтепер ти перший."
"Так?" Клаус спочатку просто кивнув, але потім його очі розширилися. Він був явно здивований тим, що так несподівано отримав новий титул.
"Я розширю твої повноваження і збільшу твою зарплату. Ти отримуєш, роботу "головного лицаря". Ти найкращий, хто у мене є, тож продовжуй працювати так само добре, гаразд?"
"Т-так, мілорде!"
Говорячи з Клаусом, я намагався добре роздивитися мертві очі Тії і Марі. Здавалося, що цей обмін вразив їх більше, ніж власне покарання.
"Тіа. Марі."
Вони відповіли з суперечливими виразами.
"Т-так, мілорде!"
"Так, Лорде Ліаме!"
"Якби ви двоє просто виконували свою роботу, я б схилявся до того, щоб віддати роль одній з вас. Я дуже розчарований тим, що ви зробили замість цього."
Задоволений тим, що вони були розбиті, я підвівся і вийшов із зали.
***
Клаус не міг перестати пітніти.
Раніше ходили чутки, що Ліам планує офіційно рангувати своїх лицарів, присвоюючи їм номери. Хтозна, звідки у пліткарів з'явилася така ідея? У той час деякі васали роду Ноденів, що навчалися на території Ліама, вбили собі в голову, що вони гідні служити Дванадцятьма лицарями Ліама. Ліам ніяк не відреагував на ці чутки, тож васали почали їх поширювати. Коли претензії вийшли з-під контролю, Ліам заперечував їх, але пізніше з'ясувалося, що він планував пронумерувати своїх лицарів.
Відтоді питання про те, кого Ліам обере для цієї честі, часто обговорювалося серед його лицарів. Проте для Клауса це був грім серед ясного неба.
Я не думав, що він обере мене Першим!
Після того, як Ліам пішов, Клаус залишився в кімнаті з Тією і Марі, які не змогли стати Першими Лицарями. Їхні погляди були справді крижаними.
Тіа повільно і моторошно піднялася з колін, наче їй бракувало сил, щоб нормально рухатися. "Вітаю... Лорде Клаус".
Марі теж підвелася. В її очах не було життя, її рухи були млявими. "Перший Лицар Лорда Ліама... Це винятковий титул. Якби не цей випадок, він міг би належати мені".
Обидві жінки, здавалося, досить важко сприйняли свою невдачу стати Першим лицарем Ліама.
"Для мене це теж була несподівана новина",- відповів Клаус. "Я впевнений, що Лорд Ліам прийняв це рішення під впливом моменту. Він цілком може змінити свою думку під час обговорення з іншими лицарями та військом".
Тіа і Марі продовжували заздрісно дивитися на нього, а Клаус відчув, як біль у серці повертається.
Чому я маю бути головним лицарем? Чим я це заслужив? Як ви гадаєте, лорде Ліаме, чого може досягти такий звичайний хлопець, як я?
Клаус продовжував нести відповідальність за талановитих, але клопітких лицарів Ліама.
***
Я здаюся.
У палаці Столичної планети Келвін нарікав на обставини, що склалися.
"Для мене все остаточно і безповоротно скінчено."
За своїм столом він переглядав розвіддані на Ліама. На документі, що лежав перед ним, були написані слова: "Найбільшою слабкістю Ліама є його одноосібне правління. Коли його немає, його володіння надзвичайно вразливі". Коротше кажучи, безпека і стабільність роду Бенфілда дійсно були сильно скомпрометовані, коли стало відомо про зникнення Ліама.
Якщо володіння Ліама було вразливим без нього, то це означало, що воно легко впаде, якщо прибрати самого Ліама. Але це було найскладніше.
"Його не можливо вбити. Його не можливо вбити на війні. Поширення негативних чуток у його володіннях нічого не дасть. Як я можу усунути когось, кого я не можу саботувати?"
Тіньова організація, що захищала Ліама, зробила вбивство практично неможливим. Навіть просто вбити його, не звертаючи уваги на зовнішні фактори, навряд чи вийшло б - Ліам міг поодинці перемогти навіть майстрів меча. Так чи інакше, такі кричущі методи зашкодили б репутації Келвіна. А коли справа доходила до війни, Ліам сам ставав грізним воїном. У нього на службі було багато сильних лицарів і воїнів.
Після свого нещодавнього зникнення Ліам обрізав зрадницькі елементи у своїх володіннях, тож знайти когось, хто міг би його зрадити, було важче, ніж будь-коли. Усі агенти, яких Келвін давно впровадив, зникли, їхня робота залишиться незавершеною. А зачистка Ліама усунула всіх оперативників у його володіннях, а не лише Келвіна.
Без керівництва Ліама рід Бенфілд навряд чи становив загрозу, але Келвін не міг знайти способу усунути його. Навіть той багаж, який виносив Ліам, - натовп, який мав би стікатися до фракції Клео, - тепер був тягарем Келвіна, вони чомусь збиралися під його прапором. Навіть Келвін не міг збагнути цього. Він дав їм лише прихований натяк на підтримку, а тепер вони стверджували, що мають його повну підтримку.
"Ситуація виглядає досить непевною."
Келвін починав бачити реальний шанс, що Клео змістить його з трону і стане новим кронпринцем. Він не мав жодного уявлення, що з цим робити…
***
Інший чоловік теж злякано схопився за голову - точніше, за капелюх. Це був Провідник, який присів низько до землі, і з-під капелюха виднілися лише його крихітні ручки та ніжки.
"Що б я не робив, Ліаму це завжди йде на користь."
Він намагався відправити Ліама далеко за допомогою магії, а потім сіяти хаос у його володіннях, поки його не було. Спочатку це було успішно. Але, зрештою, це лише висвітлило існуючі проблеми, з якими Ліам потім мав справу.
Присівши на широкому бульварі в межах володінь Бенфілда, провідник подивився на величезний плавучий монітор.
"На відеозаписі, наданому урядом, видно, як лорд Ліам відвідує вечірки з леді Розеттою. Ці двоє виглядають досить близькими!" - сказав один з ведучих новин.
"Є припущення, що вони оприлюднили ці кадри у відповідь на занепокоєння, що в їхніх стосунках немає прогресу,"- продовжив інший. "Але хіба вони не наймиліша пара?"
Розкішні вечірки Ліама на "Столичній планеті" широко транслювалися, але його піддані ніяк не відреагували на його марнотратство. Їх хвилювало інше.
Громадяни, що йшли вулицею, весело перемовлялися.
"О, то вони таки ладнають."
"Гадаю, нам не потрібно було влаштовувати ті протести."
"Ех, було весело. У всякому разі, якщо лорд Ліам і леді Розетта такі близькі, я впевнена, що у нас скоро з'явиться спадкоємець."
"Давайте влаштуємо ще один протест, коли він народиться, з вимогою дати йому братика чи сестричку!"
Ведучі новин на плавучому моніторі почали обговорювати підвищення податків.
"У нашій наступній новині, уряд оголосив про підвищення податків для фінансування нової програми соціального забезпечення."
"Ця програма включатиме..."
Громадяни не надто бурхливо відреагували і на це.
"Підвищення податків?"
"Лорде Ліаме, ви злюка."
"Але я чув, що це зменшить медичні рахунки."
"Лорд Ліам рулить!"
Вони не були в захваті від сплати більших податків, але з готовністю погодилися на це разом з обіцянкою покращити соціальні програми.
У цей момент Провідник усвідомив, що земля, на якій він стояв, здається незвично гарячою. Так, вона була гарячою. Раптом він відчув, що стоїть на розпеченій сталі.
"Гаряче! Гаряче! А-а-а!"
Він незграбно підстрибнув на своїх маленьких ніжках, потім спіткнувся і впав на землю. Там він почав горіти, капелюх і все інше.
"Ні! Куди б я не пішов, завжди гаряче!"
Почувся шиплячий звук, чорний дим валив з Провідника, виснажуючи його сили. З такою швидкістю він, безсумнівно, згорить до смерті. Він крутився, відчайдушно шукаючи безпечне місце. Коли він почав обвуглюватися, Провідник нарешті зрозумів, чому це відбувається.
"Цього не може бути!"
Він піднявся в повітря і попрямував до космосу. Там, під ним, рідна планета виглядала божественно. Скрізь мерехтіли частинки золотистого світла.
"Що це таке? Звідки воно береться?!"
Його кількість здавалася занадто великою, щоб це могла бути вдячність від Ліама. Чи могла вдячність Ліама огорнути всю планету і змусити Провідника покинути її?
У цей момент Провідник нарешті згадав. "Ц-це світове дерево?"
Ця концентрація енергії линула до нього з далекої планети, долаючи час і простір. Ця планета щойно відродилася, і світове дерево, яке там з'явилося, перебувало під захистом Ліама. Хоча воно було ще маленьким, але, мабуть, відчувало вдячність до Ліама. Його священна сила простягалася до нього і намагалася захистити його.
"Світове дерево захищає Ліама? У мене немає жодного шансу перемогти!"
Світове дерево було справді священною рослиною, а для Провідника - смертельною отрутою. Це дерево засохло б під опікою злих ельфів, які хотіли його використати, але Провідник сам позбавив ельфів жаги до короткозорої наживи.
Зазвичай світове дерево не прихильне до однієї людини до такої міри. Провідник здригнувся від цього непередбачуваного наслідку своїх дій.
"На даний момент я більше нічого не можу зробити сам, окрім як зібрати інших таких же істот, як і я, у цьому всесвіті, щоб вони допомогли мені."
Йому просто треба було знайти допомогу. Зазвичай така істота, як Провідник, ніколи б не опустилася до того, щоб просити про допомогу, але в цей момент він був наляканий Ліамом. Щоб перемогти його, Провідник відкинув би свою гордість.
"Я зроблю все, що повинен, якщо це означає, що я переможу Ліама!"