Повернувшись на рідну планету Роду Ноден, Баорі готувався залягти на дно. Його сім'я була налякана, оскільки він почав готуватися до втечі, як тільки повернувся додому.
Дружина засипала його запитаннями. Вона була яскраво вдягнена і користувалася дорогими антивіковими процедурами, щоб зберегти молодість і красу.
"Це правда, що Ліам повернувся?"
"Так! Тому нам треба тікати, поки нас не вбили!"
Космічні пірати - і ті, що маскувалися під піратів, - які вторглися на територію Дому Бенфілда, вже були знищені особистою армією Ліама, яка знову опинилася під його контролем після його повернення.
Обличчя Баорі скривилося від болю. "Мені просто потрібно було трохи більше часу! Якби тільки Ліам не повернувся так швидко."
Народившись у баронстві на околиці Імперії, Баорі звик до того, що інші вельможі відмахувалися від нього, як від селюка, щоразу, коли він подорожував до Столичної планети. Роками він мріяв про розкішне життя, але планета, якою він правив, була надто злиденною через важкі податки, запроваджені поколіннями правителів. У такій самій ситуації перебував і рід Бенфілд.
Коли Ліам прийшов до влади, барон Ноден нарешті зміг жити трохи заможніше. Лише на його прохання Ліам безоплатно допоміг розвивати планету Баорі. Покращення інфраструктури збільшило податкові надходження дому Ноденів. Однак Баорі одразу ж обклав свій народ надмірними податками, що завадило цьому прогресу. Ліам, без сумніву, вважав би Баорі ідіотом, якби дізнався, як барон керує своєю планетою.
"Я погодилася на це тільки тому, що ти сказав, що все буде добре!"- закричала його дружина. "Що ти збираєшся з цим робити? Ти нічого не казав про те, що дім Бенфілд прийде за нами!"
"Я не думав, що він повернеться! Тьху. Невже люди з нетрів не можуть сподіватися на найменшу розкіш?"
Такою була перспектива Баорі після того, як він спробував стати опікуном Айзека, щоб отримати зручне становище. Хоча барон експлуатував свій народ і жив на податкові надходження, він відчував, що його сім'я несправедливо бідна порівняно з вельможами Столичної планети. Втім, його навряд чи можна було назвати неупередженим суддею свого становища.
Коли він уже був готовий покинути свій маєток, до нього увірвався загін солдатів. Це були члени особистої армії барона Нодена.
Баорі насупився від раптового вторгнення. "Що-що?! Якщо ви прийшли супроводжувати нас, то ми не готові..."
Перш ніж він закінчив свою скаргу, його люди мовчки натиснули на спускові гачки своїх рушниць. Вбивши Баорі та його дружину, вони оточили розкидані тіла.
"Намагалися втекти самі, чи не так? Нахабні виродки."
"Вони катували нас досить довго. Ми нарешті отримали шанс помститися."
"Хочеш повісити їх на площі? Це зробить всіх щасливими."
Зрада Баорі Ліаму підштовхнула його підданих до повстання проти свого мучителя. Якби цивільні повстали проти свого лорда без поважної причини або схвалення іншого вельможі, Імперія могла б наказати спалити всю їхню планету. Однак Баорі зрадив свого лорда, і повстанці вважали, що у них є всі шанси уникнути покарання, якщо вони доставлять голову барона до Ліама. Вони довго чекали на цю можливість.
Їхній ватажок зневажливо подивився на два тіла. "Ми відправимо їх до роду Бенфілд. Треба показати лорду Ліаму, що ми лояльні. Тримайте себе в руках, гаразд?"
Солдати винесли тіла з маєтку, і невдовзі після цього флот роду Бенфілдів спустився на планету барона Нодена.
***
Прибувши на планету Роду Нодена, Тіа прочитала звіт на містку свого корабля. Вона тихо зітхнула, швидко переглядаючи кілька документів, що лежали перед нею.
"Барон Ноден, мабуть, був зневажений своїми підданими, якщо його зрадили в ту мить, коли він кинув виклик лорду Ліаму. Я знала, що він був некомпетентний, але це просто сміх."
Прості солдати вбили Баорі, його дружину, наложниць і дітей. Коли флот Ліама прибув до його володінь, повстанці негайно і добровільно здалися без жодного натяку на опір.
Клавдія, ад'ютантка Тії, поцікавилася, що вони збираються робити з солдатами, які вбили їхнього володаря.
"Вбивство вашого правителя - це серйозний злочин. Стратити злочинців? Я впевнений, що вони готові до своєї долі. Треба просто покінчити з цим швидко."
Незалежно від їхніх міркувань, вони вчинили серйозний злочин. Тіа це розуміла. Але замість того, щоб погодитися стратити їх, вона пустотливо посміхнулася. Тіа повідомила Ліаму, що сталося з Баорі, і щойно отримала відповідь, Ліам був у захваті, почувши про сумний кінець барона. Пізніше Тіа надасть більш детальний звіт, але її початкова оцінка була більш ніж позитивною.
"Лорд Ліам добре сприйняв наш звіт",- сказала вона Клаудії, а потім відповіла на запитання ад'ютанта. "Звільнити повстанців з армії і відправити їх на нові планети під новими іменами. "Офіційна" історія буде такою, що їх стратили."
Клаудія була приголомшена. Залишити повстанців в живих було б набагато складніше, ніж вбити їх. "Це жахливо поблажливо. Їхнє хоробре бажання пожертвувати своїм життям піде нанівець."
"Вони зробили лорда Ліама щасливим, тож я нагороджую їх особисто за це. Тепер... Це буде нелегко, але нам доведеться деякий час керувати володіннями барона Нодена."
Флот, з яким відправили Тію, мав керувати планетою, доки не буде встановлено нового правителя. Часом це було важко виявити, але Тіа була більш ніж компетентним лідером, а також вражаючим лицарем.
Дані, які Клаудія читала про володіння барона Нодена, викликали у неї огиду. "Він був ідеальним зразком гнилого дворянина з окраїн. Не дивно, що його люди ненавиділи його. Його володіння були б у набагато більшій біді, якби рід Бенфілд не допоміг."
Ситуація тут була настільки жахливою, що майже вражала. Підтримка Ліама покращила ситуацію, але барон збільшив податки, як тільки зміг, знекровивши своїх і без того збіднілих людей до нитки. Їхню ворожість було легко зрозуміти.
"Він був повною протилежністю лорду Ліаму, тож давайте покажемо цим людям, на що схоже правління лорда Ліама",- відповіла Тіа. "Він би не покинув таких людей, які явно потребують його."
Вона вирішила віддати всі свої сили управлінню цією планетою, спустошеною попереднім тираном, знаючи, що Ліам зробив би те ж саме.
***
" Любий!"
Коли Розетта повернулася до маєтку, вона кинулася до мене й обійняла. Я прийняв обійми. Оскільки вона вже плакала, я не хотів її ще більше засмучувати. До того ж, поруч стояла Амаґі. Вона не дасть мені спокою, якщо я відкину ласку Розетти.
"Здається, у тебе все добре",- сказав я. "А може, й ні. Ти схудла?" Я відсторонився.
Витираючи сльози, Розетта розповіла мені, як їй було важко. "Я була така спустошена, коли ти зник, любий. Тепер я по-справжньому розумію, наскільки ти важливий для своїх володінь. Я нічого не могла зробити...! Від того, що я не змогла тобі допомогти, я відчувала себе такою розчарованою і жалюгідною! Ти мав рацію - від мене ніякої користі, любий."
Очевидно, що ні. Зрештою, це моя сфера, а не твоя. Давати тобі офіційну посаду або реальну владу було б безглуздо - це було б великою проблемою, якби ти могла робити все, що захочеш. Якби я дав комусь значну владу, то це був би вірний пішак, точно не ти.
"Не хвилюйся про це",- сказав я їй. "Але в майбутньому можуть виникнути подібні ситуації. Я сформую для тебе загін охорони, щоб тобі більше ніколи не довелося через це проходити."
"Т-ти не мусиш цього робити. Це було б марнотратством."
Так, це були б витрати, але також і необхідний захист. Цього разу з Розеттою полетіла лише Марі, але якби це був ворог, це був би крах.
"Це для твого захисту."
"Щоб захистити мене? Але..."
"Я хочу, щоб ти трохи допомогла мені з роботою, тому я буду стажувати тебе як стажиста."
"Тобто...?"
"Тобі краще впоратися з цим, Розетто."
"Гаразд!"
Вона була в захваті, але не розуміла моєї думки. Дати їй спеціальний підрозділ охорони і дозволити їй допомагати керувати моїми володіннями могло здатися, що це суперечить моїм планам, але була причина, чому я хотів дати Розетті обмежені повноваження. Після інциденту з викликом я зрозумів, що ризиковано не давати їй ніякої влади взагалі. Я не робив її співправителем - і не збираюсь цього робити в майбутньому - але я не був повністю проти того, щоб надати їй повноваження лідера з правом відкликання за особливих обставин.
Що стосується моїх військових, я дозволив Розетті командувати лише її гвардійським підрозділом. Я не хотів, щоб вона зіпсувала мої володіння через надмірний ентузіазм. Я знав, що вона була доброзичливою, і в якийсь момент може спробувати втрутитися в мою експлуатацію моїх підданих. Мені довелося б надати їй певну юрисдикцію, щоб вона не могла робити все, що їй заманеться, з моїми військовими та урядом.
Я лише запобігав проблемам, а не давав Розетті те, що вона хотіла. Крім того, якби у неї був власний охоронний підрозділ, вона могла б виконувати чорну роботу. Вона хотіла допомагати, моя геніальна схема давала їй змогу відчувати, що вона це робить, і заважала їй робити реальні зміни в моїх володіннях.
"Я дам тобі найкращих охоронців, яких ми маємо, добре, Розетто?"
"Ти справді думаєш, що я зможу ними командувати?"
Я посміхнувся, щоб заспокоїти її нервозність. Побачивши, як сильно вона схудла останнім часом, я відчув себе трохи винним через те, що їй довелося пережити.
"Не хвилюйся. Вони будуть лише твоїми охоронцями, і ти зможеш керувати ними на свій розсуд."
Після наших заручин я розчарувався в Розетті, побачивши, як вона зі жінки сталевої волі перетворилася на легковажну. Однак я зрозумів, що вона була чудовим надбанням для такого злого лорда, як я. Вона була у мене як на долоні, тож я міг би нею крутити як забажаю. Я звернувся до Амаґі.
"Збери загін охорони для Розетти. Підготуй корабель, яким вона зможе командувати, і переконайся, що він буде хорошим."
"Як накажете, господарю."
Розетта виглядала задоволеною цим несподіваним бонусом. "Корабель, яким я можу користуватися, коли захочу, - це ж розкіш. Що мені робити з ним, коли я ним не користуюся?"
Здавалося, вона хвилювалася, що було б марнотратством тримати корабель зарезервованим навіть тоді, коли він їй не потрібен. Вона справді була ощадливою.
"Якщо ти не хочеш, щоб він простоював, просто дай йому якісь постійні розпорядження. І ти можеш використовувати свою охорону як завгодно, за умови, що не перевантажуватимеш їх роботою."
"Невже я можу? Треба буде щось придумати! А ще я чула, що ти приніс додому домашню тваринку, любий. Що за тваринка?"
Вона чула, що я щось приніс додому, але не знала, що саме, хм? "Я скоро вас познайомлю. Вона зараз у лікаря, проходить обстеження."
"Не можу дочекатися!"
Я знав, що Розетта уявляла собі собаку або щось подібне. Вона буде дуже здивована, коли побачить Чіно. А тепер мені треба йти. Час карати моїх підданих за провини.
***
У своєму кабінеті я віддавав накази зібраним підлеглим, чиї обличчя плавали на голографічних екранах навколо мене. Я зібрав їх усіх для ефективності, але після щойно проведеної чистки вони виглядали досить знервованими. Я був просто щасливий, що це привернуло їхню увагу.
"Перепрошую",- сказала покоївка Розетти Сіель, коли увійшла. Я працював, тому лише кивнув їй головою.
Дивлячись, як сестра Курта заварює мені чай, я продовжував віддавати команди своїм підлеглим. "Ось так. Я хочу, щоб дурні піддані, які досі ставлять мене на п'єдестал, знали, що до чого".
"Д-дуже добре, мій володарю", - відповів один з васалів. "Але ви впевнені? У ваших записах про діяльність на Столичній планеті здебільшого фігурують вечірки."
"Я не буду повторюватися."
Закінчивши з цим питанням, я пересунув вікно наступного керівника відділу вперед. Перед тим, як віддати наступне розпорядження, я зловив на собі неприємний погляд Сіель, яка навіть не намагалася приховати, як сильно вона мене зневажає. З нею справді було весело.
Я проігнорував її і продовжив: "У вас є для мене новини?"
"Щодо підвищення податків, буде несхвалення, якщо не буде надано обґрунтування. А рід Бенфілд взагалі не має фінансової потреби у збільшенні податкових надходжень."
"Це вирішую я. Тож, ми повинні надати якесь обґрунтування, так?"
Дозвольте мені подумати. Яка була найбільш дратівлива причина підвищення податків у моєму минулому житті? Їх було багато... але я б назвав "соціальний захист". Звучить гарно, тож ви не можете заперечувати проти цього, навіть якщо не бачите жодних покращень після цього. Я пам'ятаю, як бачив новини про корупцію в уряді і розчаровано дивувався, який сенс у такому підвищенні податків. Чути про "соціальне" підвищення податків, яке не принесло жодних конкретних результатів... Так, це підходить!
"Назвемо це податком на соціальний захист. Соціальний захист - це важливо, чи не так?"
"Тоді я все підготую."
На цьому моя розмова з цим відділом закінчилася. Коли я вирішував інші питання, обличчя поступово зникали. Коли вони всі зникли, я нарешті зробив перерву.
Більше не маючи потреби стримуватися, Сіель заговорила. Для покоївки було неввічливо так звертатися до господаря будинку, але я не звернув на це уваги, мені подобалася її роздратована поведінка.
"Шукати причину збільшити податки, бо тобі так хочеться, замість того, щоб збільшити їх, бо маєш на те конкретну причину? Чи не є це трохи підлим?"
Це був розумний погляд. Мені все ще здавалося смішним, що такий злий лорд, як барон Екснер, мав таку гарну доньку-красуню. Невже вона навіть не оцінила іронії?
Я вирішив трохи подражнити її: "Це зовсім не відсталість. Я збільшую податки, щоб знущатися над своїми підданими. Мені не потрібно більше ніяких причин, ніж ця."
Очі Сіель розширилися від моїх слів. У той же час, вона не виглядала здивованою, почувши мою заяву. "То ось воно, твоє справжнє обличчя. Я ніколи не вірила, що ти такий мудрий і доброзичливий, як про тебе говорять."
Раптом її поведінка стала набагато більш невимушеною, вона відмовлялася від ввічливості, зрозумівши, наскільки я тиранічний лорд. Але це було саме те, чого я хотів! Я чекав, коли з'явиться хтось на кшталт неї.
"Усе це "мудре і доброзичливе" лайно - це просто ідіоти, які неправильно мене інтерпретують. Але ти розумна - ти побачила правду. Ти заслуговуєш на винагороду за це. Хочеш цукерку?"- Я вказав на банку на моєму столі.
Вона просто витріщилася на мене. "Ти не повинен експлуатувати своїх людей. Ти забув, що сталося з бароном Ноденом? Зрештою, його піддані вбили його і всю його родину."
Барон Ноден? Це було смішно, що цього ідіота вбили його піддані, але я тут ні до чого. "Він був дурнем, а я ні. Ось і все."
Треба було знати, скільки ти можеш вичавити з людей і при цьому тобі все зійде з рук. Так робив гідний злий Лорд. Якщо ти не міг цього зробити, ти був просто ідіотом.
"Ти не повинен піднімати ці податки."
"Це мої володіння. Що поганого в тому, що я роблю з ним так, як мені подобається?"
Після короткої паузи Сіель змінила тему. "Будь ласка... будь ласка, не катуйте своїх людей."
Вона так турбувалася про моїх підданих, які навіть не були громадянами її володінь. Я справді відчував, що прийняв правильне рішення, взявши її до себе. Вона була праведною і справедливою, і хоча вона боялася мене, вона виступила проти моєї тиранії - це було чудово!
"Я просто хочу бачити, як кривляться від болю обличчя моїх підданих",- сказав я. "Мені немає ніякої вигоди в тому, щоб задовольнити твоє прохання."
Мені не потрібно було прикидатися перед нею. Зрештою, я був приятелем її батька, барона Екснера, та її брата Курта. Сіель могла зчиняти стільки галасу, скільки їй заманеться, і мені це анітрохи не зашкодило б.
"Ти найлихіший. Ти найлихіший правитель на світі!"
"Дякую за комплімент."
Це було дуже приємно. Я ніколи не думав, що знайду в Розетті ту сталеву волю, яку очікував від неї в Сіель. Мені сподобалося, що у неї вистачило духу протистояти такому лиходієві, як я. А ще краще, що вона не мала ніякої сили, щоб зупинити мене! Це було все, що вона могла зробити. Я був у захваті від того, що саме та людина, яку я шукав - моя маленька синя пташка щастя - була прямо під моїм носом. І все це було щасливою випадковістю.
Голова Сіель була похилена, кулаки стиснуті. "Ти всіх дуриш. Це неправильно."
"Це не я неправильний - це світ неправильний. Ти не маєш ніякого впливу, тому ніхто не буде слухати жодного твого слова. Тепер, коли ти закінчила те, заради чого прийшла сюди, чому б тобі не піти і не зайнятися своїми обов'язками?"
Я міг би розлютити її ще більше, але мені треба було повертатися до своєї роботи. Було прикро, але на цьому наша маленька розмова мала закінчитися. Я збирався транслювати для своїх підданих відеозаписи моїх розваг на Столичній планеті. Спочатку я б сказав їм: "Подивіться, як я тринькаю свої гроші!", а потім вдарив би по них підвищенням податків. Я змушу їх пошкодувати, що вони збентежили мене своїми протестами проти спадкоємця.
Сіель попрямувала до дверей, плачучи від власної безпорадності. Коли вона виходила, то сказала: "Я допоможу всім побачити тебе таким, яким ти є насправді. Якщо мій брат дізнається правду про тебе, я впевнена..."
Очевидно, вона хотіла наставити Курта на шлях істинний, але саме Сіель помилялася щодо свого брата.
"Курт не такий, як ти думаєш. Хіба ти цього не знала?"- Це було просто трагічно, що вона не розпізнала злий шлях, на який став її власний брат.
Але було щось дивне у зовнішньому вигляді Сіель. Її щоки почервоніли, вона тремтіла, і по них текли сльози. "Ти помиляєшся! Мій брат не такий. Цього не може бути!"
Вона вибігла з кімнати зі сльозами на очах. Очевидно, вона не могла впоратися з правдою про злі вчинки свого брата.
Після того, як вона пішла, її замінила фігура, що піднялася з моєї тіні: Кукурі. Висунувши голову, він подивився на мене. "Ви не проти, володарю Ліаме? Ця дівчина була жахливо грубою."
Якщо залишити Кукурі напризволяще, він може вбити Сіель. Я вирішив придушити це в зародку.
"Не чіпай її - вона дуже важливий гість, якого ми приймаємо від барона Екснера. До того ж, її весело дражнити. До речі, ви, хлопці, допоможіть їй, якщо помітите, що вона в біді, добре?"
Побачивши мою забаву, Кукурі припинив поздумувати про ліквідацію Сіель. Хоча він і здавався трохи роздратованим. "Ви не повинні захоплюватися, Володарю Ліаме."
Кукурі, мабуть, мав на мене якісь скарги. Все ж я помилував і Кунай.
"Мені подобається Сіель. Ви ж можете дозволити мені трохи розважитися, чи не так?" наполягав я. "То що тобі потрібно? Ти з'явився лише для того, щоб запитати, чи можеш ти вбити Сіель?"
"Я маю дещо повідомити",- відповів Кукурі. "Ми щойно отримали пробірки з вашим генетичним матеріалом, Володарю Ліаме. Вони були у Крістіани та Марі."
Ця пара розгулювала з моїми генетичними зразками? Що за чортівня? Моя забава миттєво зникла, мій вираз обличчя став жорсткішим.
"Кукурі, ти добре попрацював. Я винагороджу тебе пізніше."
Я був радий мати компетентних підлеглих.
"Як ви маєте намір покарати тих двох, Володарю Ліаме?"
"Я займуся цим особисто." Що вони хотіли від мого генетичного матеріалу? "Я не можу повірити, що вони двоє таке утнули. А ти, Кукурі?"
"Ні, володарю Ліаме."
Тіа і Марі зараз були в різних регіонах моїх володінь, але я мав би передзвонити їм обом і скоротити їх до мінімуму. Серйозно, невже вони хотіли продати ті пробірки? Я розлютився, уявивши, що в результаті з'явиться якийсь незаконнонароджений спадкоємець. Чи усвідомлювали вони всю серйозність того лайна, яке вони вчинили? Яким би не був їхній план, навіть якби він провалився, їм би це не зійшло з рук!