Марі зібрала менше тисячі кораблів для транспортування та захисту Розетти, поки вони прямували до Третьої планети роду Бенфілдів. Однак, коли вони прямували туди, до них приєднувалося все більше і більше кораблів. Ці кораблі не належали до основної армії Роду Бенфілдів чи сил, що підтримували порядок у володіннях. Це були лише невеликі охоронні флотилії, що патрулювали територію ролу Бенфілд. Коли вони прибули на Третю планету, кількість кораблів під командуванням Марі зросла до трьох тисяч. На жаль, це все ще було набагато менше, ніж вона сподівалася.
На містку семисотметрового корабля, який вона використовувала як флагман, Марі відкрила канали зв'язку, щоб залучити більше людей до своєї справи.
"Я знаю, що ви виконуєте лише накази лорда Ліама, - сказала вона, - але його наречена леді Розетта перебуває на борту під нашим захистом. Чи не вважаєте ви, що повинні стати на наш бік?"
Марі намагалася завербувати саме двох людей: командира елітних сил і лицаря, який очолював Королівську гвардію. Їхні обличчя з'явилися на моніторі перед нею, і обидва виглядали незадоволеними.
Командир елітних сил категорично відмовив Марі.
"Лорд Ліам - єдиний, хто може віддавати нам накази. Безпека леді Розетти важлива, але ми не можемо рухатися без чітких вказівок лорда Ліама."
Обличчя Марі сіпнулося.
"Отже, ви не станете на бік цього м'ясного фаршу, Крістіани, теж?"
"Правильно"
Марі була розчарована, що не змогла залучити елітні сили на свій бік, але відчула полегшення від того, що вони також не приєднаються до її ворогів. Битися з флотом, який стільки років підтримував Ліама, було б неймовірною неприємністю.
Вони до біса вперті. До речі, про впертість...
Вона перевела погляд на лицаря з довгим рудим волоссям, заплетеним у косу. Інтелігентна на вигляд жінка ледь помітно посміхалася. На ній були окуляри в чорній оправі та чорна уніформа з пурпуровим плащем, перекинутим через ліве плече - символ Королівської гвардії, якою вона командувала.
Королівська гвардія була особливою гілкою лицарів. Вони були частиною армії, але мали іншу субординацію. Знову ж таки, вони виконували лише накази Ліама, але Марі все одно хотіла залучити їх на свій бік, щоб забезпечити безпеку Розетти. Як наречена Ліама, Розетта, безумовно, вже мала б бути під захистом Королівської гвардії, але лицарі, схоже, також не мали наміру об'єднувати зусилля з Марі.
"Невже Королівська гвардія не бажає виконувати свою роботу?" - запитала вона. "Захист леді Розетти - один з ваших обов'язків, чи не так?"
"Дивно чути такі слова від злочиниці, яка викрала леді Розетту", - відповіла капітан Королівської гвардії. "Хоча, гадаю, краще, щоб її зараз не було на рідній планеті, зважаючи на ситуацію, що там склалася."
Командир елітного підрозділу насупив брови від такого відвертого опису подій, але рудоволосу жінку, схоже, це не хвилювало.
"Зрозумій мене правильно, Марі Сера Маріан", - погрозливо продовжила вона. "Ми захищаємо не дім Бенфілдів. Ми захищаємо лорда Ліама і його кровних родичів."
При цьому Марі вчепилася в підлокітники свого крісла.
"Отже, леді Розетта не варта захисту? Хіба так може говорити член Королівської гвардії? Це дзвіночок, який ти не зможеш віддзвонити, зраднице!" - закричала вона.
Обурена зневагою капітана Королівської гвардії до Розетти, Марі забула, що намагалася завербувати жінку.
Руда лицарка лише посміхнувся.
"Леді Розетта - не більше ніж наречена лорда Ліама. Ми не маємо наказу від лорда Ліама охороняти її. Але щоб ви знали... якщо з нею щось трапиться, Королівська гвардія стане вашим ворогом."
"Будь ти проклята!"- вигукнула Марі, коли капітан Королівської гвардії закінчила розмову.
Ад'ютант Марі, неохайний на вигляд чоловік-лицар, знизав плечима.
"Вони просто не хочуть втручатися."
Марі задихалася від гніву і зробила глибокий вдих, щоб відновити самовладання.
"Поки вони не проти нас, все гаразд. Але всі особисті війська лорда Ліама такі до біса вперті."
"Я не можу терпіти, коли вони такі тугодуми."
"У будь-якому випадку, ми скоро досягнемо Третьої планети. Ми можемо просто поглинути армійські сили, що там дислокуються."
Її ад'ютант посміхнувся, погладжуючи підборіддя.
"Спочатку я трохи хвилювався, але ми зможемо зібрати достатньо сил, щоб конкурувати з цією жінкою-фаршем."
Хоча їм не вдалося витягнути багато військ з рідної планети, здавалося, що у них буде достатньо сил, щоб конкурувати з військом Тії.
Марі відкинула волосся з обличчя, коли її накидка затріпотіла за спиною.
"Поки у нас є леді Розетта і цей флот, ми зможемо відновити рід Бенфілд, коли повернеться лорд Ліам. Ми зможемо просто розчавити тих, хто вторгся на нашу рідну планету пізніше."
"Особисто я вважаю, що логічніше вигнати їх зараз, але..."
Коли її ад'ютант запропонував негайно вигнати Айзека і його союзників, Марі відвела погляд і прямо сказала: "Що ж, мушу визнати, що після зникнення лорда Ліама ми не можемо просто ігнорувати вказівки його родичів на Столичній планеті. Це закон Імперії."
"Гадаю, ви маєте рацію."
Її ад'ютант виглядав не зовсім переконаним, але він не хотів сперечатися з Марі з цього приводу.
Поклавши руку на пробірку, заховану в уніформі, Марі переглянула свої плани. Я не можу просто так упустити таку можливість. Ми можемо вбити цих ідіотів, коли захочемо, але це мій єдиний шанс виносити дитину лорда Ліама.
Марі просто діяла, щоб здійснити свої бажання. Тим часом копія Провідника сиділа біля стіни позаду неї, дивлячись на неї.
"Я маю на увазі, що все в порядку", - розмірковувала копія. "Я був тим, хто стимулював її бажання, і саме мій вплив дозволив їй зібрати стільки людей на своєму боці. Але - як би це сказати...? Вона могла б чинити опір трохи більше, чи не так? Де її мораль? Чи не повинно бути якогось конфлікту між її бажаннями і почуттям відповідальності, або обов'язку, або ще чогось?"
Провідник зробив цю копію, щоб за лаштунками керувати Марі немов маріонеткою, але навряд чи в цьому була якась потреба, тому він залишив копію з часом у себе на руках.
***
Перервавши зв'язок з Марі, капітан Королівської гвардії поговорив з командиром елітних сил Ліама.
Командувач зітхнув. "Невже можна залишити леді Розетту з ними?" Він очікував, що Королівська гвардія відправить з Марі хоча б кількох людей.
Капітан зрозуміла, що він мав на увазі. "Марі захищатиме леді Розетту ціною власного життя", - відповіла вона. "Було б нерозумно залишати наречену Ліама на рідній планеті прямо зараз."
Командор схрестив руки і подивився в стелю.
"Мені довелося відхилити обидві їхні пропозиції. Такими темпами армія Роду Бенфілд розколеться надвоє і буде воювати сама з собою".
Одне лише зникнення Ліама наполовину зменшило чисельність Роду Бенфілдів, а Тіа і Марі були рушійними силами, хоча в минулому вони непохитно підтримували рід. Це робило ситуацію ще більш серйозною.
Капітан на мить замислився, перш ніж запропонувати рішення.
"Можливо, нам також варто вжити незалежних заходів."
Командир був шокований, почувши її слова. Раніше вона наполягала, що Королівська гвардія виконує накази тільки від Ліама. Він вивчив її обличчя, вона виглядала серйозною. "Ти не жартуєш, чи не так?"
"Якщо ми дозволимо Айзеку та іншим робити все, що їм заманеться, нас врешті-решт розформують і, швидше за все, виженуть з володінь роду Бенфілдів. Чи ви плануєте перейти на бік Айзека, коли він стане головою?"
Командир і капітан чули про типову імперсько-шляхетну поведінку Айзека. Вони вивчили хлопця і вирішили, що він не гідний їхньої вірності. Тому командира, здавалося, зацікавила пропозиція капітана.
"Ви пропонуєте діяти самостійно, але під чиїм керівництвом? Сподіваюся, ви не думаєте, що зможете віддавати нам накази. Можливо, ви і королівська гвардія, але мої підлеглі не підуть за вами."
Елітні війська були нічим, якщо не впертими людьми. Вони слухали лише Ліама. Якою б досвідченою та здібною не була Королівська гвардія, ніхто з еліти не виконував би їхніх наказів.
"Звісно, ні. Ми лише охоронці лорда Ліама. Я пропоную доручити все надійному лицареві, який зможе взяти на себе командування обома нашими групами."
Коли вона зробила цю пропозицію, командир насторожився, але швидко зрозумів, кого вона має на увазі. "Лорд Клаус..."
Капітан кивнула, її обличчя було серйозним.
"Лорд Ліам дуже йому довіряє, і навіть зараз лорд Клаус старанно працює, щоб захистити рід Бенфілд. Я впевнена, що він буде вдячний за будь-яку допомогу."
"Це правда. І мої люди, швидше за все, погодяться, якщо ми будемо виконувати його накази. Але як щодо вас? Хіба Королівська гвардія не виконує накази лише лорда Ліама?"
Капітан знизав плечима з кривою посмішкою.
"Ну, це надзвичайна ситуація. Крім того, якщо ми не матимемо нікого, хто б нас організував, це вплине на наші пошуки лорда Ліама."
"Я розумію. Я переконаю своїх підлеглих приєднатися до вас."
Після того, як командир погодився співпрацювати, капітан посміхнулася і піднялася на ноги. "Я поговорю з лордом Клаусом.”
***
У своєму кабінеті Клаус не знав, що й думати. Звісно, він не міг показати свій переляк підлеглим, які його оточували, тому зберігав нейтральний вираз обличчя. Джерелом його стресу була група лицарів у чорних мундирах, що стояли перед ним, і всі вони привітали його салютом.
"Відтепер Королівська гвардія під вашим командуванням. Ми також співпрацюємо з елітними силами, тому, будь ласка, використовуйте обидві групи на свій розсуд", - сказала капітан Королівської гвардії з серйозним обличчям. Потім вона злегка нахилила голову і посміхнулася.
"Ми з нетерпінням чекаємо на співпрацю з вами, лорде Клаус."
"Так, звичайно."
Про що думає Королівська гвардія, переходячи служити під його командування?! Клаус внутрішньо запанікував від пропозиції капітана. Він не розумів, чому люди, які зазвичай підкорялися лише Ліаму, раптом захотіли працювати під його командуванням. Я їм нічого не казав! Це було абсолютно несподівано, і Клаус не знав, що з цим робити.
Його підлеглі в офісі не помітили його тривоги і лише раділи новині.
"Королівська гвардія звернулася по допомогу до пана Клауса?"
"Це ж наш лорд Клаус!"
"Нам нема чого боятися, коли на нашому боці елітні війська!"
Все, що міг зробити Клаус - це спостерігати, як його репутація злітає ще вище. Оскільки члени Королівської гвардії стояли прямо перед ним, у нього не було іншого вибору, окрім як командувати ними - або, скоріше, офіційно просити їх про допомогу.
"Лорд Ліам - єдиний, хто може віддавати вам накази, - сказав він, - тому все, що я можу зробити, це попросити вас про допомогу. У нас зараз не вистачає людей, тому ми були б вам дуже вдячні."
Королівська гвардія була здивована його скромним підходом, і капітан посміхнувся йому.
"Ми цінуємо це, лорде Клаус. Я розумію, чому лорд Ліам так вам довіряє. Насправді, я навіть трохи заздрю."
Єдиною відповіддю Клауса було залишити самоаналіз і зосередитися на роботі, яку потрібно було виконати.
"Що ж, якщо ви хочете мені допомогти, я попрошу вам про дещо подбати", - сказав він. Я не хочу більше думати. Мені просто потрібно зосередитися на тому, щоб зробити все, що в моїх силах.