Після зникнення Ліама рід Бенфілдів охопило сум'яття, яке лише підтвердило, наскільки важливим був Ліам для його володінь.
Дворецький Ліама Брайан, який відповідав за управління особняком роду Бенфілдів, схопився за голову і заплакав.
"Ох! Я все ще не можу повірити, що Майстра Ліама викрали! Якби ми тільки знали, що з ним все гаразд!"
Поруч з Брайаном, який витирав сльози хустинкою, стояла Амаґі, яка проводила власне розслідування викрадення Ліама. Вона хотіла б очолити сили Роду Бенфілд і очолити пошуки свого зниклого господаря, але деякий час тому вирішила обмежити свій час за межами володінь роду Бенфілд. У роду було достатньо здібних людей, і вона також вирішила, що настав час відійти від керівництва. У світлі цього, вона не мала значного впливу в межах володінь на даний момент. Амаґі вважалася важливою для Роду Бенфілд лише через почуття Ліама до неї. Оскільки її влада зменшилася, вона мало чого могла досягти, коли Ліама не стало.
Амаґі вивела на екран кілька новинних відеороликів, швидко обробляючи інформацію, знайдену в кожному з них, як голограми. Її очі одразу ж трохи звузилися від того, що вона побачила на одному відео.
"Новини просочилися."
Голова Брайана закрутилася від цього зловісного повідомлення. "Що саме?"
"Просочилася інформація про те, що господар зник у колі виклику. Ні... Це було зроблено навмисно."
"Х-х-хто міг зробити таке?!"
Поки Брайан панікував, Амаґі спокійно шукала джерело інформації. Її викриття було серйозною справою для роду Бенфілдів. І все ж...
"Слід занадто заплутаний, щоб визначити джерело інформації. Маючи повноваження господаря, я впевнена, що могла би назвати відповідальну особу, але..."
"Я не можу повірити, що хтось міг так зрадити Рід Бенфілд."
Відсутність Ліама була такою страшною проблемою для Роду Бенфілд. Обличчя Брайана зблідло при думці про те, що люди плетуть змови в такий час. Дворецький опустився на підлогу, бурчачи про поведінку їхніх верховних лицарів.
"Вони повинні об'єднувати володіння в надзвичайних ситуаціях такого роду!"
Навіть Амаґі, яка зазвичай була незворушною, на її обличчі з'явився вираз, який, здавалося, збігався з виразом обличчя Брайана.
"Я визнаю певну відповідальність за те, що у мене не було кращих планів на випадок відсутності господаря, але... що роблять Крістіана і Марі, чому вони так поводяться в такий час?"
Два висококваліфіковані лицарі Ліама повинні були тримати весь лицарський орден згуртованим і втихомирювати безлад у володіннях. Тіа і Марі затьмарювали більшість лицарів Імперії, тож можна було б подумати, що вони цілком здатні запобігти заворушенням від імені роду Бенфілд, навіть якщо Ліама не стане. Однак наразі це було не так.
Брайан грюкнув кулаком по підлозі.
"Господарю Ліаме, будь ласка, повернися до нас!" - заволав він.
***
В одному з коридорів маєтку стояла велика група лицарів, розділившись посередині, кожна сторона дивилася на іншу. Половина з них належала до фракції Тії - групи лицарів-однодумців, які носили однострої згідно з правилами.
Тіа стояла на чолі своєї групи і дивилася на Марі, яка стояла перед нею.
"Ти не чула мене, коли я сказала тобі рухатися?" - прогарчала вона низьким голосом. "Гадаю, ти втратила слух, коли твої вуха перетворилися на камінь."
Марі посміхнулася на провокацію Тіа, але це не дійшло до її очей.
"Ти страшенно самовпевнена для шматка м'яса. Що саме ти думаєш, ти робиш, постійно стаючи у нас на шляху?"
Коли Марі надто хвилювалася, вона, як правило, втрачала свій звичайний королівський тон, тож спостерігач міг би сприйняти її як відносно спокійну в цей момент. Однак за її врівноваженістю ховалося неконтрольоване бажання вбити жінку, яка стояла перед нею.
Лицарі фракції Марі були дещо менш вишуканими, ніж у Тіа. Кожен з них модифікував свою форму на власний розсуд, тому вони не представляли єдиного фронту, як фракція Тіа. Єдиною сферою, де вони ідеально збігалися, було ставлення. Ці лицарі були грубими і жорстокими, як і Марі.
Ці дві групи були схожі, як масло і вода. Однак, вони зіткнулися одна з одною випадково. Зазвичай, присутність лицарів в маєтку не була б примітною. Але коли слуги, що проходили повз, помітили дві групи, вони кинулися тікати щодуху, вигукуючи:
"Тікайте, поки нас не наздогнали!"
"О, якби тут був господар Ліам!"
"Повтори!"
Коли Тіа переконалася, що всі слуги втекли, вона витягла свій клинок і кинулася на Марі, яка вже встигла озброїтися.
"Здохни, копалина!"
Блокуючи смертоносний удар Тіа своїми подвійними лезами, Марі посміхнулася.
"Ти хочеш знову стати фаршем, так? Я можу допомогти вам з цим!"
Коли вони зіткнулися, інші лицарі також почали битися. Їх зброя розбивала вікна і врізалася в довколишні стовпи та стіни. Після зникнення Ліама подібні сутички спалахували часто, і хоча до цього часу не було жертв, багато людей були серйозно поранені.
Коли лицарі зіткнулися, а в коридорі повсюди розлилася кров, з'явилася самотня робо-покоївка. Вона спробувала виступити посередником, її голос слабшав під галасом.
"Е-е-е... Будь ласка, не бийтеся!"
Перервані, лицарі обернулися до робота-покоївки, в їхніх очах було вбивство. Побачивши це, Тіа і Марі швидко відскочили назад, відкликавши свої загони.
"Відбій!"
"Припиніть, ви, зграя ідіотів!"
На крики своїх ватажків лицарі одразу ж припинили свою агресію. Швидко опустивши зброю, вони знервовано дивилися на них. Тіа і Марі відступили лише завдяки втручанню робота-покоївки. Якби це була зовсім незнайома людина, вони б не зупинилися ні на мить, але служниця, яка втрутилася, була Татеяма, улюбленицею лорда Ліама. Існувала реальна ймовірність того, що якби Ліам повернувся і до нього дійшли б чутки про цю сутичку, усім, хто там був, відрубали б голови.
"Ти можеш подякувати Татеямі за те, що продовжуєш існувати, викопна копалино", - сказала Тіа, розвертаючись, щоб піти геть.
Марі теж відвернулася.
"Ти багато говориш, а сама не більше, ніж купа м'яса", - гукнула вона вслід Тіа. "Сьогодні я відступлюся, на знак поваги до милої маленької Татеями, тож сподіваюся, що ти будеш вдячна. Наступного разу я тебе прикінчу."
Обидва загони лицарів пішли геть, залишивши Татеяму озирнутися на безлад і почати прибирати.
"Коли господар повернеться, я знову відкрию тут свій стенд, тож краще прибрати все для охайності."
Це було місце, де Татеяма зазвичай встановлювала свою маленьку торгову будку, де вона продавала нові атрибути лорда Ліама. Вона хотіла, щоб тут було чисто, адже після його повернення вона знову відкриє її.
Тримаючи в руках інструменти для прибирання, Татеяма з похмурим виглядом повісила голову. "Господарю... Будь ласка, повертайся скоріше."
***
У той час, як все це відбувалося, лицар в іншому місці маєтку тримав голову в руках. Це був Клаус Сера Монт, найкращий лицар, який щойно привів величезний флот до перемоги для Імперії. Звісно, саме Тіа командувала їхнім флотом, а Клаус виконував лише допоміжні функції. Чоловік болісно усвідомлював власну неповноцінність. Його серце постійно боліло від завищених очікувань інших людей від нього, зараз це вбивало його.
"Лорд Ліам досі не повернувся?"
Аааа! Тепер коли лорд Ліам зник, леді Крістіану і леді Марі ніщо не зупинить! Хто-небудь, будь ласка, зробіть щось з цим!
Зовні Клаус лише тихо зітхнув, без жодного виразу обличчя. Але всередині його охопила паніка. Клаус був абсолютно впевнений в одній зі своїх навичок: у своєму покерному обличчі. У якій би ситуації він не опинився, він завжди міг не дати своїм емоціям проявитися у виразі обличчя чи поведінці. Останнім часом у нього було більше можливостей застосувати цю навичку, ніж будь-коли, тож вона лише відшліфовувалася.
Навіть коли Клаус нарікав на відсутність Ліама, його холодний вираз обличчя викликав захоплені погляди підлеглих.
"Він такий спокійний, навіть у такій ситуації, як ця", - зауважив один із них. "Лорд Клаус - справжня опора роду Бенфілд!"
"Інші фракції в порівнянні з ним – повні нікчеми."
"Саме лорд Клаус повинен командувати військами Роду Бенфілд?"
Їхні завищені очікування і пристрасні погляди нудили Клауса.
"Припиніть лестити мені і повертайтеся до роботи", - пробурмотів він собі під ніс.
Я вас прошу! Моя нинішня посада - це вже занадто для мене! Якщо ви будете примушувати мене до цих стандартів, мене схопить серцевий напад! Якби я тільки міг висловити свою думку... Але якщо мої підлеглі дізнаються, який я насправді слабкодухий, це тільки додасть їм тривоги. Я мушу цього уникнути.
Поки Тіа і Марі посилювали конфлікт між своїми фракціями, Клаус робив усе можливе, щоб підтримувати порядок у володіннях роду Бенфілд. Насправді, це було більше схоже на те, що він просто розбирався з роботою, яка накопичилася, занедбана, поки ці двоє сварилися. Володіння постраждали б, якби хтось не подбав про ці завдання, тож Клаус і його підлеглі робили все можливе, щоб залишатися на висоті. Хоча Клаус звик тягнути коротку соломинку, він відчував себе жахливо через те, що змушує своїх підлеглих робити те ж саме.
"Коли повернеться лорд Ліам - або все хоча б трохи заспокоїться, - я повинен буду подякувати їм. Секундочку... А де моя найпроблемніша дитина?"
Клаус озирнувся, але ніде не побачив Ченсі Сера Торей.
Він поставив одному зі своїх підлеглих страшне запитання. "Де Ченсі?”
***
На лавці в одному з дворів маєтку сиділи дві покоївки з інструментами для прибирання. Одна з них, Ріхо, явно нехтувала своїми обов'язками. Інша, Фука, працювала старанно.
Ріхо безсоромно дістала свій планшет і перевірила кілька відео, які вона опублікувала. Дивлячись на коментарі та кількість переглядів, вона прицмокнула язиком.
"Тьху. Мої перегляди впали. І коментарів теж поменшало. Мені потрібно різати людей, якщо я хочу називати себе найкривавішим айдолом у всесвіті. Зараз не час носити костюм покоївки і прибирати!"
Дивлячись на неї, Фука зітхнула.
"Може, ти вже візьмешся за роботу? Стара Серена знову буде на нас кричати."
"Ти що, боїшся її?"- з огидою запитала Ріхо. "Ти така боягузка. Ти завжди тільки гавкала і не кусалася."
Вираз обличчя Фуки одразу змінився. "Скажи це ще раз."
Вона стояла, люто стискаючи свою механізовану "мітлу" - високоефективну машину для прибирання - як зброю. Ріхо схопила свою власну мітлу, яку відклала вбік.
"Я повторюватиму це стільки разів, скільки ти захочеш", - посміхаючись, пожартувала Ріхо.
"Ах ти."- Вираз обличчя Фуки ще більше потемнів. "Я вб'ю тебе!"
"Я не даю обіцянок, яких не можу виконати. Але якщо ти хочеш, щоб я тебе вбила, я можу це зробити."
Вони подивилися одна на одну, а потім різко подивилися в одному напрямку. Коли вони обоє відскочили, в повітря злетіла пилюка, а на землі, де вони стояли секундою раніше, з'явилися порізи. Ріхо і Фука одразу ж забули про свою сварку, повернувшись обличчям до джерела порізів.
"Я не думала, що знайдеться хтось настільки дурний, щоб затіяти тут бійку зі мною", - сказала Ріхо, вбивчо посміхаючись до жінки, яка їх перервала.
"Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!"- Фука загарчала, виблискуючи налитими кров'ю очима.
Атакувала їх усміхнена Ченсі.
"Ого, ви ухилилися від моєї атаки, еге ж?"
Як завжди, Ченсі носила лицарську форму, модифіковану в чонгсам. Однак сьогодні з нею було щось дивне - її руки, якщо бути точним.
Ріхо з огидою звузила очі. "Тобі змінили руки?"
Руки Ченсі тепер були достатньо довгими, щоб діставати до землі. Нігті були схожі на леза, а зап'ястя, що визирали з-під рукавів, мали металевий блиск. Вона механізувала частину свого тіла, щоб стати кібернетичним організмом - кіборгом.
Ніс Фуки сіпнувся. Вона скривилася від запаху Ченсі.
"Цей машинний запах жахливий. Ти механізувала не лише руки, чи не так?"
Ченсі посміхнулася, нічого не сказавши у відповідь. Коли вона відкрила рот через кілька секунд, зсередини з'явилося дуло пістолета. Ріхо та Фука відскочили назад. Цього разу лазер спалив землю.
"Тц!"- Ріхо клацнула язиком і кинулася на Ченсі, розмахуючи мітлою. Ченсі зловила її удар. Її тіло більше не нагадувало людське, рот був відкритий занадто широко, суглоби витягнуті, а зі спини виросли додаткові руки зі зброєю. Вона перетворилася на монстра, але Ріхо це не збентежило.
"Гадаю, твоя голова все ще м'ясиста - все, що мені потрібно зробити, це розчавити її. Старший не буде скаржитися, якщо це самозахист, так?"
"Хороша ідея!"- погодилася Фука. "Тепер ми можемо зняти деякий стрес! Ти ж у грі, чи не так?"
Їхній жахливий ворог тільки розпалював власників Шляху Одного Спалаху. Ченсі відчувала себе так само схвильованою. Їй не терпілося випробувати свої нові здібності проти цих сильних супротивників - учнів тієї ж школи що й Ліам.
"Я отримала цю силу, щоб перемогти Ліама, але ви двоє даєте мені чудову можливість випробувати її."
Фука засміялася: "Просто помри вже! Спалах!"
"Гей, не кради мою здобич!"- Ріхо надулася, коли Фука випередила її, застосувавши свою спеціальну техніку. "Спалах!"
Коли ці двоє використовували Шлях Одного Спалаху за допомогою своїх мітел, Ченсі лише посміхнулася.
"Ці іграшки, мабуть, дещо послаблюють ваш спалах, так? Чи ви набагато слабші за Ліама?"
Ченсі ухилилася від обох їхніх спалахів. Фука роззявила на неї рота, шокована, а Ріхо розлючено подивилася на неї.
"Це правда, я не можу бути серйозною без меча", - визнала Ріхо. "Але ти... ти щойно використала передбачення, чи не так?"
Фука відкинула мітлу, вираз її обличчя став жорсткішим.
"Тобі треба було ще й мізки підкручуватм? Слабакам доводиться несолодко, га?"
Дійсно, навіть мозок Ченсі не був недоторканим. Його модифікували, щоб вона отримала щось на кшталт шостого чуття. Ченсі розплющила очі ширше, їхні лінзи збільшувались і зменшувались.
"Що завгодно, аби стати сильнішою. Тепер я можу вбити Ліама в будь-який момент, коли захочу."
Ріхо розсміялася від думки, що Ченсі відмовилася від свого тіла, щоб убити Ліама на дуелі.
"Ти невдаха. Ти справді віриш, що зможеш перемогти старшого?"
Фука виглядала так, ніби у неї ось-ось лопне кровоносна судина.
"Ти думаєш, що зможеш перемогти Шлях Одного Спалаху з модифікаціями? Не будь самовпевненою лише тому, що перетворила себе на якусь химерну машину. Я покінчу з тобою."
Ченсі кинулася на пару.
"Я ціную ваш ентузіазм", - сказала вона. "А тепер... розважте мене!"
***
Колись дванадцять шляхетних родів підтримували рід Бенфілдів. Ставши його васалами, Глави цих родів отримали допомогу від роду Бенфілд після його чудесного відновлення. Ця допомога дозволила дванадцяти родам розвивати свої володіння, але після кількох десятиліть успіху частина дворян стала зарозумілою. Вони вважали, що це вони підтримують Рід Бенфілд, а не навпаки.
Чесно кажучи, технічно вони були в змозі допомогти родині Бенфілд. Васальна система існувала через величезні розміри Імперії. На околицях території Імперії - там, куди не сягала влада імператорської сім'ї - найбільш авторитетні дворянські роди опікувалися меншими родами.
Рід Бенфілд був достатньо могутнім, щоб виконувати роль лідера регіону, що містив його володіння. Натомість васали були зобов'язані допомагати дому, коли він потрапляв у біду. Якщо рід Бенфілд вступав у війну, його васали мали битися пліч-о-пліч з ним, а якщо рід Бенфілд просив про будь-яку допомогу, васали були зобов'язані її надати.
Проте Ліам ніколи не покладався на своїх васалів. Частково тому, що вони були надто безсилими, щоб надати реальну допомогу, а частково тому, що - під керівництвом Ліама - Рід Бенфілд завжди був здатен досягти всього, чого хотів, самостійно. Це свідчило про силу Роду Бенфілд, але в нинішній ситуації їхня самовпевненість обернулася проти них самих.
Баорі Сера Ноден, який колись був частиною дванадцяти родин, що служили роду Бенфілд, приземлився на планеті Гідра, що належала цьому роду. Зарозумілий глава роду Ноден був невеликим чоловіком, з тонкими кінцівками, незважаючи на великий, роздутий живіт. Він був одягнений у смугастий костюм і стискав у роті сигару.
Барон Ноден увійшов до маєтку Роду Бенфілд, з його рота вивергався смердючий дим.
"Я давно тут не був, але, здається, тут досить шумно, чи не так?"
За Баорі йшли троє бюрократів з урядового офісу Роду Бенфілд.
"Це страшенно незручно", - самозакохано промовив один з чиновників.
Баорі був у гарному настрої.
"Якби Ліам не був занадто гордим, щоб прийняти нашу підтримку, він міг би уникнути подібної ситуації, - хвалився він. "Гадаю, він був не більше, ніж вузьколобою дитиною."
Звичайно, при зустрічі з Ліамом Баорі завжди кланявся і безперервно цілував підлогу. Він був повністю залежний від будь-якої допомоги, яку надавав йому Ліам. Однак старший син одного з васалів Баорі, баронет Кловер, потрапив у немилість до Ліама, згодом Ліам розірвав усі зв'язки з Баорі. Відрізаний від підтримки роду Бенфілд, Баорі опинився у скрутному становищі. Він стверджував, що його допомога могла б принести користь роду Бенфілд, але насправді він, звісно, не мав можливості це підтвердити.
Розуміючи його ситуацію, чиновники-зрадники кивнули.
"Ви абсолютно праві", - сказав один з них. "Але тепер все буде по-іншому. Новий голова Роду Бенфілд буде розраховувати на вашу підтримку."
Баорі та чиновник обернулися і побачили дитину, яка входила до маєтку. Його оточували лицарі старого роду Бенфілдів, які служили колишньому правителю, а не Ліаму. Дитину, яку захищали лицарі, звали Ісаак Сера Бенфілд, син батька Ліама, Кліффа. Ісааку було сімдесят років, хоча на вигляд він виглядав лише на п'ятнадцять, і він був гарним хлопцем з довгим, блискучим чорним волоссям і яскраво-синіми очима.
Незважаючи на гарну зовнішність, поведінка Айзека залишала бажати кращого. Він закінчив початкову школу, але ще не відвідував військову академію чи коледж. Донедавна він жив розкішним життям на Столичній планеті разом зі своїм батьком. Кліфф обрав Айзека наступним графом Бенфілдом, який мав успадкувати титул і володіння Ліама, і саме тому Айзек вперше в житті відвідав володіння роду Бенфілд.
Побачивши маєток, який побудував Ліам, Айзек почав скаржитися.
"Що це за неймовірно нудна будівля? Він такий простий! Тут немає навіть натяку на художність! Ощадливість - це його єдина перевага. Я не буду жити в такому місці."
Ніхто з оточення Айзека не дорікнув йому за грубість у зневазі до маєтку Ліама. Баорі, насправді, безсоромно намагався вислужитися.
"Ви абсолютно праві, мілорде. Ви заслуговуєте набагато кращого, ніж цей пошарпаний маєток. Давайте знесемо його і побудуємо новий, як тільки ви успадкуєте свої володіння."
Він поводився так, ніби вже було вирішено, що Ісаак стане новим графом Бенфілдом. Зрештою, Баорі був співучасником плану чиновників, щоб це сталося.
Ти пошкодуєш про свою неповагу до мене, Ліаме! Поки тебе не буде, я зроблю цього негідника главою роду Бенфілд. Через нього я матиму реальну владу у твоїх володіннях!
Спочатку рід Ноден був нічим іншим, як баронством на службі у роду Бенфілд, але тепер Баорі намагався захопити контроль над ним через Айзека. Урядовці добре знали про його амбіції. Саме тому вони й обрали його для своєї змови. Як і Баорі, вони намагалися вислужитися перед хлопцем.
"Рід Бенфілд процвітатиме, коли ви очолите його, лорде Айзек", - сказав один із них. "Ліам не розумів, як керувати територією. Йому все вдавалося лише завдяки збігу обставин і везінню. Жахливо соромно, що дворянин Імперії використовував ляльок так, як він це робив."
Троє чиновників скористалися нагодою, щоб виплеснути затаєне розчарування. Призначення Айзека головним у родині Бенфілд було їхнім шансом скинути Ліама і набити собі кишені в процесі.
Наступним виступив один з лицарів, посланих захищати Айзека. Це був жіночний чоловік з хвилястим світлим волоссям на ім'я Кіт Сера Левкер. Високий, худорлявий, з блакитною помадою на губах, він мав унікальний, дещо дивний вигляд. На поясі у нього висіла шабля з гострим, як бритва, лезом.
"У Ліама не було характеру лідера, - сказав він, граючись однією рукою з волоссям. "Лицарські родини, які служили роду Бенфілд протягом багатьох поколінь, нарешті можуть бути спокійні, маючи гідну людину, яка керуватиме справами."
Родина Кіта служила родині Бенфілд у минулому, але втекла на Столичну планету, коли її захопив Ліам. Навички володіння мечем у Кіта були неабиякими. Насправді, він був головним лицарем у батька та діда Ліама. Завдяки майстерності Кіта Кліфф вважав його надійним охоронцем ще на Столичній планеті. Однак тепер Кіта відправили охороняти Айзека, щоб Кліфф і його сім'я могли претендувати на величезні статки, які Рід Бенфілд збудував за часів правління Ліама.
Баорі посміхнувся до Кіта.
"Я не думав, що лорд Кліфф так легко віддасть вас, лорде Кіте. Зрештою, ви були наймогутнішим лицарем роду Бенфілд."
Кіт не виглядав незадоволеним цим компліментом.
"Боюся, це було в минулому. Зараз тут усім заправляє купка чужинців."
Під "чужинцями" Кіт мав на увазі лицарів, які почали служити роду Бенфілд за часів правління Ліама.
Очевидно, Айзек також мав претензії до лицарів Ліама.
"Лицарі, які не служили одній родині протягом багатьох поколінь, - це просто набрід. Ліам дійсно був ніким."
Здавалося, що Айзек відкинув Ліама як жалюгідного невдаху, якому жоден з лицарів його родини не захотів би служити.
Кіт шанобливо вклонився. "Відтепер, лорде Айзек, я візьму на себе відповідальність за лицарів роду Бенфілд."
"Я залишаю їх у твоїх руках."
Айзек увійшов до маєтку, Кіт і його лицарі пішли за ним.
Однак Баорі та чиновники залишилися на місці. Втративши догідливе ставлення до Ісаака, вони з ненавистю дивилися на лицарів, що від'їжджали.
"Ну й лицарі з них. Вони покинули свій обов'язок і втекли на столичну планету", - сказав Баорі, висловлюючи свої справжні почуття.
Інші чиновники висловлювали схоже розчарування.
"Справи тут різко покращилися одразу після їхнього від'їзду", - відповів один з них. "Вони цього не скажуть, але я думаю, що вони дуже роздратовані цим фактом."
"Якби Кіт не втік, він, ймовірно, все ще був би головним лицарем роду Бенфілд.”
Вони могли лише уявити, яке розчарування відчули давні лицарські роду Бенфілд, коли після їхнього від'їзду разом із Кліфом володіння стали такими значними. Якби вони залишилися, то могли б посісти високі посади, зараз вони б пожинали плоди цих посад. Нинішня ситуація дозволила б Кіту і його соратникам-лицарям повернутися до своїх колишніх ролей. Їм були гарантовані важливі посади доти, доки вони залишатимуться вірними Ісаакові. Будь-який лицар мріяв би командувати військом, подібним до нинішнього роду Бенфілдів, тож Кіт і його соратники вхопилися за шанс, коли він їм випав.
Баорі посміхнувся.
"Вони можуть бути боягузами, але не слабкими. Нам знадобляться сильні лицарі, щоб заткнути рота галасливим людям у цих володіннях."
Баорі та чиновники не були озброєні, щоб мати справу з досвідченими нинішніми лицарями роду Бенфілд, тому їх заспокоювало те, що на їхньому боці були такі сильні союзники, як Кіт.
Було зрозуміло, що різні люди, чиї інтереси збігалися, об'єднали зусилля, щоб захопити Рід Бенфілд.
***
Брайан був настільки шокований, що не міг навіть говорити. Мало того, що до маєтку увірвалися троє чиновників з урядових установ роду Бенфілдів, їх супроводжував барон Ноден, з яким Ліам розірвав усі зв'язки. Найгірше...
"Ви знайдете підпис лорда Кліффа на цих документах", - сказав один з Чіновників. "Тепер, коли лорд Ліам помер, глава роду Бенфілд переходить до лорда Айзека."
Айзек сидів у кріслі в приймальні, насупивши брови, наче він був у поганому настрої.
Поки рот Брайана відкривався і закривався, як у риби, старша покоївка Серена заговорила.
"Смерть лорда Ліама не підтверджена.."
На заперечення Серени чиновники лише розсміялися.
"Мені дуже шкода, але ми не можемо дозволити цій ситуації тривати вічно, чи не так? На даний момент урядовий офіс візьме на себе управління в межах володіннь."
Події розвивалися надто швидко. Серена запідозрила щось недобре. Ці ідіоти, які втекли на Столичну планету, поспішають через бажання заволодіти величезними активами лорда Ліама. Шкода, що вони не виявили такої мотивації раніше. Але, в будь-якому випадку, вони занадто добре організовані.
Дехто в роді Бенфілд очікував, що Кліфф і його послідовники почнуть діяти після зникнення Ліама. Проте вони почали діяти набагато раніше, ніж очікувалося, і Серена була на крок позаду них.
"Ти порушуєш наказ батька і діда? Відрубати їй голову", - гордовито наказав Айзек.
Коли Айзек пригрозив стратити її, тон Сирени став жорсткішим.
"Можливо, я не виглядаю так, але я працювала в Імператорському палаці до цього, хлопче. Я не хочу вмирати зараз. Якщо ти хочеш мене стратити, мені доведеться скористатися деякими своїми зв'язками. Ти не проти?"
Айзек насупився, коли Серена назвала його "хлопчиком", але перш ніж він встиг відповісти, Кіт спокійно заговорив.
"Я б запропонував переглянути рішення про її страту, лорде Айзеку. Будь-які неприємності на столичній планеті, швидше за все, ляжуть тягарем на плечі лорда Кліффа і вашої сім'ї."
"Поки що не відрубуйте голову", - сказав Айзек Серені, відводячи очі.
Серена похитала головою. Який контраст з лордом Ліамом. Розуміючи Айзека дуже добре з цього короткого обміну думками, Серена передбачала темне майбутнє для роду Бенфілд, якщо Ліам не повернеться.
Брайан весь цей час мовчав, але нарешті повернув собі голос.
"Лорде Кейт... Що ви тут робите? Ви покинули рід Бенфілд і втекли на столичну планету, чи не так?"
Гнів Браяна на лицарів, які покинули рід Бенфілд, був глибоким. Кіт і його сучасники покинули молодого Ліама напризволяще, коли тікали на Столичну планету.
Кіт зухвало посміхнувся йому. "Не будь таким, Брайане. Я шкодую про те, що зробив, хіба ти не бачиш? Саме тому я зараз тут. Просто довірся мені, і ти зможеш спокійно прожити решту свого життя."
"Після всього цього часу, ти не можеш просто...!"- Брайан стиснув кулаки.
Серена зупинила його, перш ніж він зміг піти далі. "Брайане."
"Я... вибачаюсь."
Побачивши, що Брайан не може підняти стиснуті кулаки, Кіт насміхнувся.
"Мудрий вибір. Звичайна людина не може сподіватися на перемогу над лицарем. Відтепер роби, як я кажу, для твого ж блага."
Браян ще міцніше стиснув кулаки, але опустив погляд.
"Якби тільки господар Ліам був тут", - пробурмотів він.
***
Хтось спостерігав за тим, як Айзек і його приятелі вдерлися до маєтку роду Бенфілд: Провідник.
"Чудово", - сказав він собі. "Це фантастика! Цей хлопець набагато більший лиходій, ніж ти, Ліаме! Айзеку, ти саме той, кого я шукав!"
Чим більше Провідник спостерігав за Айзеком, тим більше він йому подобався. Хлопець був таким же безсердечним, як і середньостатистичний імперський дворянин. Тепер, коли Айзек ось-ось мав успадкувати посаду глави роду Бенфілдів, мета Провідника - знищити Ліама - здавалася цілком досяжною. Родинні володіння занепадуть, а піддані впадуть у відчай. Існувала лише одна проблема.
"Будуть неприємності, коли жінки-лицарі Ліама дізнаються про мого милого маленького Айзека". Провідник так полюбив Айзека, що вже використовував пестощі. "Вони його знищать. Я просто знаю це."
Кіт був тут для захисту Айзека, і він був досвідченим лицарем. На жаль, його здібності навряд чи можна було порівняти зі здібностями Тіа і Марі. Коли вони дізналися про ситуацію, що склалася, і примчали сюди, було сумнівно, що Кіт зможе захистити Айзека від них.
"Я повинен втрутитися, щоб захистити темне майбутнє, яке створить мій дорогий Айзек!"
Провідник рвався вперед.
***
Як не дивно, коли Провідник пішов шукати Тіа і Марі, він знайшов їх разом, сперечаючись про те, хто має взяти на себе відповідальність за відсутності Ліама. Він не знав, що й думати.
"Це жахливо. Зазвичай мені подобається бачити такі жахливі прояви, але ці двоє прийняли такий дивний напрямок."
Тіа і Марі летіли одна на одну зі зброєю в руках і наміром вбити.
"Зникни вже, скам'янілість!"
"Іди згний, шматок м'яса!"
Запеклість їхньої сутички вже подряпала їхню зброю. Обидві також були вкриті подряпинами, але вони відкинули свої побиті леза і почали намагатися вбити одна одну голими руками.
Марі вдарила Тіа ногою, впечатавши її в стіну через всю кімнату, а потім рушила на неї, щоб добити. Однак Тіа просто відштовхнулася від стіни і відправила Марі в політ ударом голови.
Перед обличчям цього ганебного видовища навіть Провідник міг лише похитати головою і пробурмотіти: "Це не те темне майбутнє, якого я бажаю."
Неможливо було заперечувати небезпеку, яку становили ці двоє, незважаючи на їхню недисципліновану поведінку. Провідник замислено погладив підборіддя, спостерігаючи, як пара продовжувала намагатися вбити одна одну. Зрештою, він дійшов висновку.
"Я не дуже хотів використовувати цю тактику, але якщо все пройде добре, це завдасть страшного удару по Ліаму. У мене є танець для вас двох. Ні... можливо, "ляльковий спектакль" буде кращим способом сказати це."
Провідник широко розвів руки, і негативна енергія, яку він увібрав від ельфів, витекла з нього. Ця енергія перетворилася на дві фігури по боках від нього - точні копії його самого. Коли копії були готові, він спрямував їх на ворогуючих лицарів.
"Ці двоє будуть ідеальними для того, щоб посіяти ворожнечу навколо володінь роду Бенфілд", - сказав він своїм копіям. "Я хочу, щоб ви стимулювали їхні бажання і підкорили їх своїй волі."
Копії кивнули, кружляючи позаду Тіа і Марі. Не відчуваючи присутності сутностей, двоє лицарів дозволили копіям легко опинитися позаду них. Однак інстинкти лицарів все ще були страшенно гострими.
"Що?"
"Хто за мною?"
Тіа і Марі закружляли навколо, відчуваючи щось, але нічого не знайшли.
Провідник хихикнув.
"Занадто пізно... Мої копії вже з'єднані з вами! А тепер подивимося, чого ви двоє бажаєте!"
Копії, що стояли поруч з Тіа і Марі, розкинули руки, як це зробив Провідник. Лицарі змінилися: з пальців копій потягнулися нитки, схожі на ектоплазму, зв'язуючи тіла лицарів.
"Тепер ви не втечете від мене", - сказав Провідник.
Дві жінки згорбилися від болю, а копії розсміялися.
"Хочеш бути улюбленицею Ліама?" - сказала копія, прикріплена до Тіа. "Гаразд! Ти просто мусиш довести йому, що ти найкраща!"
"Що ти хочеш? Давай послухаємо!" - сказала інша копія. "Давай, вивільняй його, чому б тобі не зробити це?"
Бажання, підсилені копіями Провідника, Тіа і Марі тремтіли з ошелешеними поглядами на обличчях. Забувши про свою дуель, вони відвернулися одна від одної і почали йти нетвердою ходою, ніби загіпнотизовані.
"Я буду... улюбленицею лорда Ліама. Це буду... я", - пробурмотіла Тіа.
"Саме так... Його улюбленицею будемо тільки леді Розетта і я. Тільки міледі і я", - хіхікнула Марі.
Провідник задоволено посміхнувся, дивлячись на них обох.
"От і добре! Якщо хочете стати його улюбленицями, просто знищте усіх інших! Якщо не залишиться нікого, Ліам, природно, віддасть перевагу тому, хто залишиться! Знищуйте усіх і все, що стоїть на вашому шляху."
Двоє лицарів вирушили виконувати наказ Провідника, а його паразитичні копії пішли слідом за ними. Як і казав Провідник, жінки були перетворені на його вірних маріонеток.
"Що ж, з цими неприємностями покінчено."- Провідник дивився їм услід із задоволеною посмішкою. "Тепер, якщо я просто залишу все моєму дорогому Айзеку, Рід Бенфілд занепаде сам по собі. Не можу дочекатися, щоб побачити вираз обличчя Ліама, коли він повернеться!"
Голосно розсміявшись, Провідник зник, наче його засмоктало в стелю.
***
Тіа прокинулася на ліжку у своїй кімнаті. Вона сіла і піднесла руку до обличчя, відчувши, що воно мокре від поту.
"Що я роблю в своїй кімнаті? Можу заприсягтися, що я щойно..."
Коли вона спробувала згадати, що вона робила до того, як опинилася тут, її вразив страшенний головний біль. А потім...
"Леді Тіа, це терміново!"
Один з її ад'ютантів, лицар на ім'я Клаудія, відкрила лінію зв'язку без дозволу Тії.
Знаючи, що Клаудія вчинила б так, якби справа була справді жахливою, Тіа запитала: "Яка ситуація?"
"Брат лорда Ліама, Айзек, прибув зі Столичної планети! Його сім'я намагається відновити контроль над родом Бенфілд!"
Коли Тіа почула це повідомлення, її першим поривом було розчавити Айзека і тих, хто плете змову з ним, але вона виявила, що її бажання заважають цьому інстинкту.
Ми повинні взяти все під контроль! Ні, зачекай... Я можу використати цю ситуацію.
Поява Айзека і лицарів зі столиці кине рід Бенфілд у безлад. Але Тіа вірила, що Ліам врешті-решт повернеться, тож Айзек зрештою не мав для неї жодного значення. Єдине, що її турбувало, - як вона може використати його присутність.
"Клаудія, збери фракцію разом. Зв'яжися з армією і підготуй флот."
"Га? Але..."
"Ми не можемо дозволити цим ідіотам зі Столичної планети маніпулювати тут. Треба поквапитися і вигнати всіх цих ідіотів звідси."
У Клаудії були побоювання, але Тіа була її довіреною начальницею, тож вона довірилася іншій жінці.
"Ви, мабуть, маєте якусь ідею. Дуже добре... Я негайно зберу війська."
"Добре. Я приєднаюся до вас у космосі, як тільки владнаю деякі справи тут."
"Так, пані!"
Коли дзвінок від'єднався, Тіа зіскочила з ліжка, хіхікаючи про себе.
"Треба було зробити це з самого початку. А тепер, перш ніж робити щось інше, я маю зібрати дещо важливе."
***
"Щось важливе", про яке згадала Тіа, зберігалося під суворою охороною у сховищі маєтку, хоча на вигляд це була звичайна пробірка з рідиною. Пройшовши через різні протоколи безпеки, Тіа радісно увійшла до сховища і заявила про свої права на цей предмет. Вона тремтливо потерла прохолодне скло пробірки об свою розчервонілу щоку.
"Я можу отримати легітимність, поки у мене є це. Айзек не потрібен. Якщо я виношу дитину лорда Ліама, це все вирішить!"
Пробірка, яку тут так ретельно оберігали, містила генетичний матеріал Ліама.
"Я завагітнію дитиною Лорда Ліама! Ніщо не зробить мене щасливішою!"
Її бажання виходили з-під контролю, і Тіа вирішила використати цю ситуацію, щоб подарувати Ліаму спадкоємця. Звичайно, такий вчинок ніколи б не був дозволений, навіть у такій надзвичайній ситуації, як ця. Ліам навряд чи визнав би будь-яку дитину, що з'явилася б у результаті, але, маніпулюючи своїми бажаннями, Тіа була вкрай позбавлена здорового глузду.
Копія Провідника спостерігала, як вона схвильовано заявляла про збережену ДНК Ліама.
"Я знаю, що це я змусив її йти за своїми бажаннями, але це щось ", - сказав він собі, відчуваючи огиду від побаченого. "Інша не така вже й погана, чи не так?"
Поведінка Тіа шокувала навіть його.
***
Тим часом в іншому місці маєтку...
"Любий, куди ти подівся? Як же я хочу тебе бачити!"
Сховавшись у своїй кімнаті, Розетта лежала на ліжку і плакала. Після зникнення Ліама вона схудла, у неї пропав апетит. Вона проводила весь свій час, нарікаючи на його відсутність.
За нею доглядала Сіель Сера Екснер, яка все ще перебувала у володіннях роду Бенфілд, де проходила навчання. Сіель носила довге сріблясте волосся, заплетене збоку, як зазвичай носили члени її родини. Вона була дивачкою в маєтку, оскільки відкрито скептично ставилася до обожнюваного Ліама. Насправді вона була рада почути про його зникнення, але її серце було розбите, коли вона побачила Розетту такою спустошеною.
Ліам справді найгірший з усіх, хто завдає леді Розетті такого болю. Не кажучи вже про іншу мою маленьку проблему...
Розетта була не єдиним головним болем Сіель зараз. Її брат, Курт Сера Екснер, був ще однією причиною для занепокоєння. Вочевидь, Курт дуже хотів поговорити з Ліамом про щось, але він не міг зв'язатися з другом, а про зникнення Ліама нічого не знав. Тому замість нього Курт почав надсилати повідомлення Сіель.
Сіель відкрила свій планшет і перевірила останні повідомлення від брата, з напруженим виразом обличчя.
"5 хвилин тому: Сіель, я не можу додзвонитися до Ліама. Він зараз зайнятий?"
"4 хвилини тому: Сіел, якщо Ліам зайнятий, можеш сказати йому, щоб він зв'язався зі мною пізніше?"
"3 хвилини тому: Сіель, ти отримуєш мої повідомлення? Мені потрібно поговорити з Ліамом. Коли він буде вільний, добре, але не могла б ти просто сказати йому, щоб він зв'язався зі мною?"
"2 хвилини тому: Сіель, не схоже, що мої повідомлення позначені як прочитані. Ти працюєш? Вони ж дають тобі перерви, так?"
"1 хв. тому: Сіель? Чому ти не відповідаєш?"
Шквал повідомлень справді почав її турбувати.
Я не бачила жодного з них, вирішила вона. Якщо я потім скажу Курту, що це була надзвичайна ситуація, він мені пробачить, чи не так? Пробачить, чи не так? Я починаю нервувати.
Не звертаючи уваги на повідомлення брата, Сіель повернула планшет до кишені. Вона ніяк не могла сказати Курту, що Ліам зник. Можливо, вона лише навчалася, але зараз вона була покоївкою роду Бенфілд, а отже, мала обов'язок захищати їхні таємниці. Зазвичай аристократ ставить власну сім'ю вище за сім'ю, яка його навчає, але Сіель вирішила, що в даному випадку краще промовчати. Якщо Курт дізнається про зникнення Ліама, вона знала, що він збожеволіє, а Рід Бенфілд зараз перебуває в надто великій небезпеці для цього.
Це місце просто кишить підозрілими людьми, розмірковувала вона. Опортуністи неодмінно боротимуться за Рід Бенфілд. Він багатий і має безліч активів.
Без глави роду, без спадкоємця, Рід Бенфілд став би ласою здобиччю для сусідніх вельмож. Вони могли б спробувати претендувати на багатство і військову міць роду, надавши родині Бенфілдів "підтримку". Зараз рід Бенфілд не міг довіряти навіть дворянам з фракції Клео.
Єдина причина, чому Сіель не втекла, поки могла, полягала в тому, що вона не хотіла просто покинути Розетту. Наречена зниклого лорда зараз лежала в ліжку і плакала, переглядаючи відео з Ліамом. Сіель саме збиралася її заспокоїти, коли до кімнати несподівано увірвалася жінка-лицар, ледь не вибивши двері ногою.
Її обурлива поведінка приголомшила Сіель.
"Що ти собі дозволяєш?!"
Лицар - Марія - важко дихала, очі налилися кров'ю. Вона проігнорувала протест Сіель і підійшла до Розетти.
"Леді Розетта, це надзвичайна ситуація! Лиходії хочуть захопити рід Бенфілд!"
Почувши це, і без того схвильована Розетта вчепилася в Марі.
"Ч-чому?! Любий не помер! Його просто кудись викликали! Правда, Марі?"
Марі не потурала їй.
"Нашим ворогам байдуже, так чи інакше. Деякі з них користуються тим, що його тут немає. Ви самі зараз у небезпеці, леді Розетта. Я впевнена, що є лиходії, які планують зашкодити і нареченій лорда Ліама!"
Багато людей не любили Ліама, і ніхто не знав, що вони зроблять, тому Марі поспішила сюди, щоб захистити Розетту.
Коли Марі припустила, що Розетта сама в небезпеці, Сіель запитала: "Леді Марі, ви не можете вигнати цих людей з маєтку?"
"Я не можу", - коротко відповіла Марі.
Сіель була приголомшена. Зазвичай Марі прагнула б перебити їх усіх, але сьогодні вона була нехарактерно пригнічена.
Це тому, що вона ставить безпеку леді Розетти на перше місце? Здавалося б, вона має бути в люті.
"Нам треба тікати", - наполягала Марі, кваплячи Розетту. "Це прикро, але ми не можемо їх перемогти. Ми повинні покинути їх і розробити план нашого повернення."
"Я не можу очолити Рід Бенфілд", - запротестувала Розетта. "Лицарі та військо слухатимуть лише любого! Він сказав мені не втручатися."
Люди опинилися тут завдяки фінансовій та політичній владі, якою володів Рід Бенфілд, і Розетта нічого не могла з цим вдіяти. Принаймні частково це була провина Ліама. Оскільки він наполягав на тому, щоб Розетта не втручалася в управління його володіннями, вона не мала великого впливу на його послідовників.
Але Марі, вочевидь, мала якусь стратегію.
"Не хвилюйтеся. Є ті, хто поділяє моє бачення. На іншій планеті для нас уже мобілізуються лицарі та солдати. Там ми виростимо законного спадкоємця лорда Ліама!"
"Спадкоємця? Е-е, Марі, я ще не..."
Перш ніж Розетта встигла пояснити, що вона ніяк не зможе виносити дитину Ліама, Марі розкрила свій план.
"Не хвилюйтеся! Я зберегла генетичний матеріал лорда Ліама на випадок, якщо щось подібне станеться!"
Вона дістала коробку, в якій зберігалася пробірка. Розетта лише здивовано покрутила головою, але Сіел_ь_ одразу здогадався, що це за пробірка.
Н-ні! Ні... ще ні. Але збирається!
Очі Марі були божевільними, але рішучими. Розетта ще не зрозуміла, але Сіел_ь_ здогадалася про мету Марі.
Вона планує запліднити леді Розетту генетичним матеріалом Ліама?! Вона не може просто так створити спадкоємця без його дозволу!
"А тепер, леді Розетто, - продовжувала Марі, - дозвольте нам продовжити законний рід Бенфілдів! Ми не дозволимо нікому узурпувати володіння лорда Ліама!"
У цей момент Сіел_ь_ зрозуміла увесь масштаб плану Марі. Вона теж планує запліднити себе! Марі збиралася скористатися ситуацією і виносити дитину Ліама.
У своєму збудженому стані Розетта зосередилася лише на тому, щоб зберегти послідовників для повернення Ліама.
"Гадаю, ти маєш рацію... Ми повинні зібрати лицарів і воїнів, які підкоряться наказам любого, щоб вони могли підтримати його, коли він повернеться додому."
Розетта діяла заради Ліама, але Марі переслідувала лише власні інтереси. Сіел_ь_ було огидна вона.
Що ж мені робити? Що я маю з цим робити?!
Зазвичай у таких ситуаціях вона радилася з братом, але не думала, що він зможе їй допомогти. У якому б психічному стані він не перебував, він щохвилини надсилав тривожні повідомлення. Їй не було на кого покластися, але вона не могла покинути Розетту. Зрештою, Сіел_ь_ просто вирішила полетіти з нею.
***
Все йшло за планом Провідника, хоча його копія виглядала не дуже задоволеною, спостерігаючи за маніпульованою Марі.
"Я трохи підштовхнув її бажання, але вона не повинна була так божеволіти, чи не так?"
Копія був спантеличений тим, як далеко Марі зайшла. Йому здавалося, що він лише трохи підштовхнув її, і вона злетіла просто в небо.
"Оригіналу не потрібно було копіювати себе, щоб маніпулювати нею. Якби я знав, що вона так сильно відреагує, я б просто трохи стимулював її бажання і залишив би все як є. Я даремно витратив енергію"- Копія Провідника зітхнув. "Ех... Треба було просто залишитися з іншою жінкою. Я впевнений, що вона не така погана."
Копія заздрила своєму іншому "я", яке пішло з Тією. Переповнений емоціями, які він не міг описати, він продовжував спостерігати за Марі.
***
"Зрештою, все буде добре", - проспівала Тіа. "Поки є дитина з кров'ю лорда Ліама, вона буде його законним спадкоємцем.”
Вона поцілувала пробірку з дорогоцінною рідиною, перш ніж покласти її в кишеню. Потім вона повернулася обличчям до своєї фракції лицарів з ретельно продуманим виразом обличчя. Вони зібралися на містку колишнього флагмана Роду Бенфілд, "Вара", космічного лінкора завдовжки понад три тисячі метрів.
Клаудія, ад'ютантка Тіа, підійшла до неї.
"Ми готові, леді Тіа."
"Добре. Тоді вирушаємо."
Тіа зібрала більше лицарів, які, як вона знала, були дуже віддані Ліаму, вони залишили свої пости на її заклик. Вона навіть витягла частину армії роду Бенфілд, щоб створити пристойний флот, хоча й далеко не повну силу роду Бенфілд.
"Леді Тіа, Марі Сера Маріан захопила леді Розетту і відправила загін лицарів і солдатів на Третю планету", - кисло доповіла Клаудія. "Тим часом вона доручила більшій частині сил роду Бенфілд підтримувати громадський порядок у володіннях."
Клаудія вивела на екран тривимірну голографічну карту світів, що входять до володінь Роду Бенфілд. Тіа прицмокнула язиком, розглядаючи її.
"Третя планета має добре слугувати тимчасовою базою для операцій. Але вона зібрала набагато більше людей, ніж я очікувала."
"Шкода, що вона захопила леді Розетту. Багато хто приєднався до сил леді Марі лише через присутність леді Розетти."
"Я занадто легковажно поставилася до популярності леді Розетти. У будь-якому випадку, що задумав Елітний флот?"
Елітний флот вже досить довго воював безпосередньо під командуванням Ліама. Вони були вершками серед сил роду Бенфілд, тож Тіа хотіла, щоб вони були союзниками на її боці, незважаючи ні на що. Однак Клаудія вибачливо подивилася на неї. Ймовірно, їй не вдалося їх завербувати.
"Я зв'язалася з ними, але вони не захотіли мене слухати, - зізналася вона. "Вони сказали, що будуть виконувати накази лорда Ліама і тільки його накази. Королівська гвардія відповіла так само."
Королівська гвардія - це загін лицарів, які служили особистою охороною Ліама. Вони були окремим підрозділом від основної маси лицарів, і вони також відхилили прохання Марі про допомогу.
Тіа розчаровано зітхнула, а потім вирішила вважати це гарною новиною.
"Що ж, це означає, що вони теж не на боці Марі, тож це добре. Я вважатиму це плюсом, що вони принаймні не будуть нашими ворогами. У будь-якому випадку, ми повинні забезпечити собі базу."
Клаудія кивнула.
"Я вже зв'язалася з Другою планетою і почала відправляти туди наші сили."
"Молодець. Дуже добре, що ти в курсі подій."
Друга планета була ще одним світом, який розбудував Ліам. У своєму нинішньому стані вона могла б слугувати придатною базою.
Люди Ліама ділили між собою територію, на яку він витратив стільки часу.
Хоча Клаудія вже відправила флот на Другу планету, вона все ще мала сумніви щодо плану Тіа.
"Невже ми повинні покинути нашу рідну планету? Я вважаю, що ми цілком здатні знищити бруд, який заполонив маєток лорда Ліама."
Вони, безумовно, могли розвернутися прямо зараз і прогнати Айзека та його приятелів, якби захотіли. Але якби вони це зробили, Тіа не змогла б скористатися ситуацією, що склалася.
"Ми не можемо вести війну на рідній планеті лорда Ліама", - твердо сказала Тіа. "Ти не думаєш, що було б нешанобливо заплямувати його маєток кров'ю?"
Мені потрібно виграти достатньо часу, щоб виносити дитину лорда Ліама. Це може бути складно зробити відразу, але як тільки ситуація трохи заспокоїться...
Тіа відверто брехала Клаудії, вона знала, що Баорі та Айзек не становлять для неї загрози. Навіть колишній головний лицар, що служив охоронцем Айзека, не становив для неї загрози. Однак вона не могла протистояти своєму бажанню використати цю ситуацію в своїх цілях.
Тіа розвела руками.
"Все, що ми можемо зробити, це зібрати наші сили для повернення лорда Ліама! Ми підготуємо армію, щоб знищити цих зухвалих дурнів, коли прийде час!"
А тим часом я сама народжу лорду Ліаму спадкоємця! Більшого щастя не може існувати у цьому всесвіті!
Коли Ліам повернувся, Тіа планувала сказати йому: "Я нічого не могла зробити! Це була надзвичайна ситуація роду!" Надзвичайна ситуація роду - це саме те, що некеровані Тіа і Марі самі створили. Вторгнення Айзека в маєток мало б бути легким, а ці двоє робили все ще гірше, навмисно не справляючись із ситуацією.
"Усім силам зібратися!"- скомандувала Тіа. "Ми вирушаємо, щоб захистити владу Лорда Ліама!"
Тисячі кораблів флоту почали рухатися. За ними спостерігала копія Провідника.
"Я знаю, що маніпулюю нею за лаштунками, - сказала копія, все ще спантеличена поведінкою Тіа, - але я, чесно кажучи, не очікувала, що вона зайде так далеко. Вона мене трохи лякає."