"ГОСПОДАРЮ, мені шкода..."
Навіть коли Амаґі готувалася до власного знищення, вона думала про Ліама, юнака, якого вона залишить позаду. Вона знала, як йому буде боляче через її втрату. Інші дворяни не схвалювали того, що Ліам надає такого великого значення "ляльці", і вона завжди знала, що рано чи пізно їй доведеться покинути його, але зараз, здавалося, був не найкращий час. Амаґі переповнювало почуття провини при думці про те, як засмутить Ліама цим.
Саме тоді один з аксесуарів, вбудованих в її сукню, активувався, розгорнувши навколо неї щит. Це захисне поле було такого ж типу, який часто використовували у своєму одязі дворяни, і воно захистило Амаґі від лазерного променя, який випустив у неї Провідник. Проте Провідник не впав у відчай.
"Ха-ха-ха-ха! Я знаю, що такі щити одноразові! Якщо я продовжуватиму атакувати тебе... і атакуватиму..."
Провідник знову і знову натискав на курок свого пістолета, вистрілюючи в Амаґі незліченними лазерними променями, але скільки б разів він це не робив, ніщо не пробивало її щит. Зрештою, у пістолеті закінчилися заряди, він просто жалюгідно клацнув і більше не міг стріляти. Вираз обличчя Провідника змінився на щось нечитабельне, і Амаґі не знала, як реагувати.
"Хіба ти не збирався мене знищити?"
Її незворушне обличчя набуло ледь помітного виразу роздратування. Чоловік з таким ентузіазмом хотів її знищити, а в нього був лише один пістолет, який не міг пробити її щит. Вона очікувала, що він буде набагато краще підготовлений, але, вочевидь, це було не так. Навіть дивний чорний туман, який утримував її на місці, здавалося, не мав достатньо сили, щоб утримувати її далі.
Відверто кажучи, спроба незнайомця була надто жалюгідною.
Провідник починав хвилюватися, не витримуючи її холодного погляду.
"Н-не дивись на мене так!"
Провідник відкинув пістолет і побіг геть.
"Чорт забирай! У мене занадто мало негативних емоцій! Мені потрібно зібрати більше, а потім кинути їх у Ліама! Більше ніяких задніх планів! Я використаю все, що маю, щоб убити його!!!"
Амаґі дивилася, як Провідник тікає, несамовито бурмочучи. Як тільки вона знову змогла рухатися, вона закинула голову.
"Що це був за чоловік...?"
Чи зустріла вона якусь надприродну істоту? Амаґі занепокоїло те, що ця істота згадала про Ліама.
"Невже господар приховує від нас якусь таємницю?"
У минулому вона іноді помічала незрозумілі явища, які, здавалося, були пов'язані з її господарем. Істота, подібна до тієї, яку вона щойно зустріла, могла б пояснити деякі з цих явищ. Істота була страшною, але водночас дивно некомпетентною, але це не завадило Амаґі занепокоїтися тим, що вона їй говорила.
"Чи справді господар настільки захищеней долею, як він вважає?" Це нове знання про те, що якась надприродна істота має щось проти Ліама, підштовхнуло її до дії. "Мені доведеться змінити свої плани. Все заради Господаря..."
Дізнавшись про Провідника, Амаґі прийняла власне рішення.
***
Ліам знищив космічний корабель мечем. Зазвичай ніхто б не повірив у таку абсурдну заяву, але, на жаль, це була правда, і свідками цього були численні люди. Існувала навіть відеозйомка, яка одразу ж облетіла весь всесвіт. Незабаром про подвиг Ліама дізналися не лише на Столичній планеті, а й в усій Імперії. Ця подія змусила всіх визнати справжню міць Шляху Одного Спалаху.
Келвін сидів, спершись ліктями на стіл, сплівши пальці перед ротом.
"Атака на столичну планету космічним кораблем. Не можу повірити, що вони зробили щось настільки дурне."
Атака була спланована засмученими дворянами, які втратили близьких на війні і покинули фракцію Келвіна, щоб помститися. Келвін не очікував, що вони зроблять щось настільки ідіотське. Він зробив велику помилку, не проконтролювавши їх. Хоча ці дворяни розірвали з ним стосунки, всі знали, що вони були пов'язані з ним раніше.
Нинішня репутація Келвіна була репутацією боягуза, який втік від війни і переклав тягар боротьби на свого молодшого брата. Тепер його репутація мала постраждати ще й від звинувачень у тому, що він був дурнем, який не зміг вбити Ліама.
Принц подивився на коробку, що стояла перед ним на столі. Вона була повна розбитих ядер - трупів його нінджя. Коли вони були цілими, ці ядра дозволяли нінджя спалахувати вогнем і змінювати свою форму. Коробка чекала на нього на столі, коли він прокинувся вранці. Це могло означати лише одне.
"Вони кажуть, що можуть вбити мене, коли захочуть."
Він недооцінив оперативників Ліама. Через це, а також через зіпсовану репутацію, Келвін опинився в глибокій халепі.
"Тож тепер я той, кого загнали в кут".
Він думав, що загнав Ліама в кут ще до подій війни з Об'єднаним Королівством, але зрештою все вийшло інакше. Проте Келвін не міг просто так здатися. Йому потрібно було зібрати дворян, які залишилися в його фракції, щоб обговорити свою стратегію.
"У володіннях Ліама все ще тривають протести. Ми можемо змусити його взяти на себе відповідальність за них..."
Якщо він не міг перемогти на полі бою, йому просто доведеться битися на іншій арені. Тепер Келвін зосередив свою увагу на єдиному слабкому місці Ліама: заворушеннях, що вирували в його володіннях.
"Імперія не дозволить демократичному руху існувати. Якщо я зможу мобілізувати армію, щоб придушити протести, від володінь Ліама не залишиться нічого, крім жменьки зруйнованих планет. Подивимося, який вплив матиме Ліам після цього."
Поки він міг позбутися графа Бенфілда, Келвіну не було чого боятися Клео. Настав час скористатися секретним козирем у рукаві.
***
На столичній планеті Імперії проходив надзвичайний судовий процес. Група ідіотів-дворян здійснила на космічному кораблі напад на Столичну планету, і з ними треба було розібратися. Мене викликали як свідка для надання свідчень.
Я думав, що мене просто покликали описати те, що сталося, але чомусь саме мене зобразили як винуватця події!
"Я не забуду цього приниження",- я зціпив зуби від люті, розчарування з'їдало мене зсередини.
Я прийшов до суду в піднесеному настрої, але Келвін, який теж був присутній, перевернув все догори дригом. Мене розлютило те, що він мав холодний вираз обличчя і вдавав, що дивиться кудись у далечінь, ніби він не має до цього жодного відношення. Я знав, що саме через нього я потрапив у цю халепу.
Келвін присоромив мене перед судом, виставивши на посміховисько. Останнім часом я думав, що він некомпетентний, але він справді підставив мене. Я поклявся помститися.Я вб'ю тебе голими руками! Тобі це з рук не зійде, чорт забирай!
Коли я повісив голову і здригався від гніву, прем'єр-міністр і знатні вельможі, які керували розслідуванням, дивилися на мене зі своїх високих позицій у залі суду. Більшості з них на вигляд було не більше тридцяти років, принаймні з точки зору мого минулого життя. Я не міг терпіти їхні погляди, як же це все бісить.
"Давайте закінчимо з цим, добре?" - сказав прем'єр-міністр.
Зібрані вельможі почали робити мені зауваження.
"Чесно кажучи, я не можу в це повірити, лорде Ліаме."
"Знаєте, ви повинні серйозніше ставитися до свого дворянського статусу."
"Ви ж майбутній герцог, зрештою. Ви повинні поводитися як герцог."
Спочатку розслідування було зосереджено на нападі на Столичну планету, але Келвін несподівано поставив під сумнів мою здатність керувати власними володіннями. Мало бути зрозуміло, що за напад відповідальні дворяни, які раніше входили до фракції Келвіна, але Келвін змінив тему, вимагаючи, щоб я взяв на себе відповідальність за не пов'язану з цим справу. Прихильні до нього дворяни приєдналися до його критики. Він використав свій статус кронпринца, щоб повністю змінити тему слуханя.
Тепер знатні вельможі дивилися на мене несхвальними очима, а люди, безпосередньо відповідальні за цей наклеп на мою особистість, навіть не дивилися в мій бік. Невже вони думали, що я вже не вартий того, щоб на мене дивитися? Я зап'амятав ваші обличчя. Нікому з вас це не зійде з рук!
На слуханні були також дворяни, які були на моєму боці, але вони лише жалісно дивилися на мене.
Барон Екснер намагався мене втішити. "Лорде Ліаме... Мені шкода."
Не просто вибачайтеся - зробіть щось! Допоможіть мені, хто-небудь! Келвіне... ти перший, хто поставив мене в таке скрутне становище! Прем'єр-міністр стукнув молоточком, щоб усі затихли. Він почав: "Що стосується графа Бенфілда..."
"Тц." Я стиснув кулаки, моя голова все ще була нахилена.
Цього не може бути! Цього не повинно було статися!
Я занадто легковажно ставився до Келвіна. Якби я тільки не недооцінював його, мені не довелося б зазнати такого приниження під час цього суду. Наразі мені нічого не залишалося, як визнати свою поразку.
Але тільки поки що!
***
Після слухання вельможі з фракції Келвіна похнюпили голови. Вони здійняли великий галас, ставлячи під сумнів здібності Ліама як лідера, щоб загнати його в кут. Вони використовували всі можливі засоби, щоб перервати процес і повернути все на свою користь, а темою, яку вони наполегливо піднімали, був демократичний рух, що розгортався у володіннях Ліама. Вони стверджували, що піддані дому Бенфілд підривають владу Імперії. Піднявши тему, яка була чутливою для Імперії, вони намагалися виставити Ліам в ролі обвинуваченого. Однак...
"Хто-небудь може мені це пояснити?"
Втомлений Келвін подивився на обличчя інших дворян, які сиділи разом з ним у кімнаті відпочинку біля зали суду, де проходило слухання. Ніхто не міг зустрітися з ним поглядом.
Він слабо посміхнувся. "Знаєте, прем'єр-міністр відвів мене вбік, коли виходив. Мені порадили не ганьбитися більше, ніж я вже зганьбився."
Він посміхався, але це була радше маска. Точніше було б сказати, що посмішка - це все, на що він був здатен у цей момент.
Один з вельмож спробував виправдатися. "Ваша Високість, наші агенти у володіннях Ліама справді надсилали нам звіти про демократичний рух там. Нас якось обдурили."
"Ви вважаєте, що це схоже на протест за демократію?"
На суді було продемонстровано відео як доказ протестів за демократію, які нібито відбувалися у володінні Ліама. На відео можна було побачити, як піддані Ліама марширують і тримають плакати. Келвін відтворив відео в кімнаті відпочинку, і його шляхетні союзники були змушені побачити справжню природу протестів у володіннях Ліама.
"Виконай свій шляхетський обов'язок!" - скандував протестувальник.
"Поводьтеся з леді Розеттою належним чином! І приділяйте час від часу увагу панні Юлісії!"
"Так! Пам'ятайте про мене!!!"
Наприкінці відео було видно, що навіть Юлісія приєдналася до протестів. Те, що фракція Келвіна вважала рухом за демократію, насправді було рухом, який закликав Ліама народити спадкоємця.
Келвін затулив обличчя руками і розсміявся. Насправді йому хотілося плакати, тому він закрив обличчя, щоб приховати свої справжні емоції.
"Тепер я виглядаю дурнем, бо використовую це як доказ того, що Ліам не здатний керувати своїми володіннями! Чому хтось взагалі думав, що це був рух за демократію?"
Келвін і вельможі мали відсторонений вираз обличчя, наче вони уникали реальності. Вони й гадки не мали, що насправді зображено на відеодоказі, доки не згадали про нього.
"Чому нікому не спало на думку переглянути відео повністю?"
Всі присутні були впевнені, що вони володіють вагомими доказами. Один з вельмож звинуватив у проблемі їхню інформаційну мережу.
"Розумієте, шпигунів підіслав один віконт, який перейшов з нашої фракції. Коли він дезертирував, ми забрали його дані і повинні були взяти на себе його шпигунську діяльність, але..."
Людська помилка. Операція перейшла до нових рук не зовсім гладко, і в результаті на слуханнях були представлені докази, які не пройшли належну перевірку. Звичайно, на відео був зображений протест, але це було зовсім не те, що очікував Келвін і його фракція. Після того, як вони продемонстрували відео на слідстві, ворожа атмосфера в залі суду повністю змінилася. До цього відео люди критикували Ліама за те, що він не припинив демократичний рух. Через це вони також не симпатизували йому у зв'язку з нападом корабля на столичну планету. Вони були готові вимагати, щоб він був покараний.
Подивившись "докази" і побачивши, як збентежено відреагував на них Ліам, ті самі люди, які докоряли йому, значно пом'якшили свої тони. Замість цього вони говорили такі речі, як: "Просто намагайтеся пам'ятати про своє благородне становище, коли це можливо" і "Будь ласка, будьте обережні відтепер". Старші вельможі, які були присутні, врешті-решт, дивилися на нього з любов'ю, як на милого онука. Деякі дворяни навіть дражнили його, ніби протести були найсмішнішою річчю, яку вони коли-небудь бачили, а інші просто жаліли його.
Коли пил влягся, Ліам відбувся набагато легше, ніж здавалося. Тобто, він залишився абсолютно безкарним. Це виглядало так, ніби Келвін насправді захистив Ліама від будь-яких наслідків, яких він міг би зазнати в іншому випадку. З іншого боку, враження дворян про Келвіна різко погіршилося після перегляду відеодоказів. Вони відчули, що він намагався змінити тему слухання лише для того, щоб вивести себе з-під удару. Отже, навіть борючись на цій новій, бажаній для нього арені, Келвін знову програв Ліаму.
Келвіну здавалося, що крихітна фракція, яка згуртувалася навколо Клео, підкралася до нього ззаду, раптом виявившись достатньо великою, щоб кинути йому справжній виклик. Ця фракція ніколи не повинна була мати жодних шансів на успіх, і все ж...
"Невже фортуна зрадила мене?"- запитував він себе.
Невезіння було більш ніж достатньою причиною, щоб закінчити життя в Імперії. Це стосувалося як наслідних принців, так і будь-кого іншого. Однак навіть зараз Келвін не міг змусити себе здатися.
"Зараз ми не можемо дозволити собі більше турбуватися про нашу репутацію", - сказав Келвін, і вельможі його фракції загартувалися до того, що могло статися далі.
***
Світ був повний ідіотів. Після нападу на місце проведення вечірки і завершення розслідування та слухань у палаці мені сказали, що я маю відпочити від стажування в уряді. Тепер я просто розкошував у своєму готелі щодня. Я навіть зробив перерву у влаштуванні вечірок. Відсторонений від виконання своїх обов'язків, я мав розслабитися на кілька місяців.
"Зараз моя єдина проблема - це люди, які стверджують, що вони практикують Шлях Одного Спалаху."
Згідно з газетними статтями, які я бачив, їх було двоє, і нібито вони здійснили напади на штаб-квартири стилів Алена і Курда. Чи була це ціна слави? Вражаюче, якщо так, але якщо вони підробили свої ліцензії учнів Школи Одного Спалаху, я б сам їх убив.
Однак це була міжгалактична нація. Здавалося б, легко можна знайти потрібних людей з таким рівнем технологій, яким ми володіли, але насправді це було дуже складно через величезні розміри нашої території. Я не мав жодного уявлення, де можуть бути ці двоє фальсифікаторів.
Тіа готувала для мене чай у моїй кімнаті, ніби намагаючись заробити кілька балів. Коли вона повернулася з війни, вона сказала мені: "Будь ласка, обдаруйте мене своєю похвалою, лорде Ліаме!", на що я прямо відповів: "Це вже подарунок, що ти працюєш на мене, хіба ні?".
Знаєте, що вона зробила після цього? Вона кивнула головою і затремтіла від радості. "Ти настільки щаслива, що до тебе так холодно ставляться?" подумав я тоді. Чому б тобі не повчитися у Кукурі? Так чи інакше, я тримав її поруч і змушував працювати в якості винагороди.
Тіа подала мені чай і запитала: "Хіба це не стосується і протестів, лорде Ліаме?"
"Я придушу їх, як тільки повернуся до своїх володінь. Що ці люди думають про себе, щоб втручатися в мої спальні справи?"
Я був розлючений на своїх підданих за те, що вони вимагали, аби я вже зробив спадкоємця з Розеттою. Це не ваша клята справа! Пішли ви! Я розберуся з цими людьми, як тільки повернуся додому.
Мої війська відпочивали після повернення з війни. Це може вас здивувати, але я ставився до своїх солдатів досить добре, як для злого лорда. Можна навіть сказати, що я був дуже обережний з ними. Зрештою, я міг бути таким злим лише завдяки величезній військовій силі, яку вони мені надавали. Я не міг би розкидатися своєю вагою, як я це робив, якби не мав сили, щоб підкріпити її. Тому було б нерозумно не цінувати військових, які надали мені цю міць.
Тому, коли моїм військам прийшов час відпочити, я дав їм відпочити як слід. Я не став би одразу ж знову ставити їх до роботи, але як тільки я це зроблю, я змушу їх припинити ці протести!
Тіа схвально засміялася, коли почула мою відповідь. Вона сама досить зла, якщо сміється з цього.
"Що ж, добре, що у ваших володіннях не було справжнього демократичного руху, лорде Ліаме. Тоді б вам справді довелося придушити його, а не просто жартувати про нього... або ж Імперія послала б регулярну армію, щоб зробити це за вас."
"Чесно кажучи, мені б хотілося, щоб вони так і зробили."
Фракція Келвіна підняла питання про протести на слідчому суді, немовби намагаючись загладити власну ганьбу. Слухання мало бути про них, але замість цього вони викликали мене. Келвін добре знав, що його становище в палаці було кращим за моє, тож він скористався своїм становищем, щоб влаштувати істерику з приводу демократичного руху в моїх володіннях. Імперія мала реальні проблеми з демократією, тому він успішно перевів слухання на цю тему. Однак, коли Імперія дійсно розглянула докази, вони виявили не демократичний рух, а протести з приводу відсутності у мене спадкоємця.
Але чому? Що сталося, щоб викликати це? Це було так принизливо, коли весь суд бачив, як мої піддані кричали про те, що б я зробив дітей уже. Відеозапис доводив, що навіть Юлісія брала участь у протесті! Я втратив дар мови, коли побачив це. Схоже, вона завжди погано поводилася, коли я залишав її саму.
Так чи інакше, коли вони включили це відео, мені було неймовірно соромно. Пам'ятаю, як на мене тоді всі дивилися. Люди реагували з потіхою, роздратуванням, жалістю... але найбільше я все ще бачив втомлений погляд прем'єр-міністра, яким він дивився на мене.
Посмішка Тіа потьмяніла і змінилася більш серйозним виразом обличчя.
"Як би там не було, фракція Келвіна зараз загнана в кут. Фракція принца Клео набрала набагато більше голосів. Все пішло так, як ви і планували, лорде Ліаме."
Що ж, сталися деякі несподіванки, але я виконав свою мету. Знову ж таки, фортуна була на моєму боці.
"Моя власна удача лякає мене", - сказав я, хоча я знав, що моя удача - це все завдяки тому, що Провідник наглядав за мною. Навіть якщо іноді все виглядало дуже ризиковано, я знав, що все це врешті-решт призведе до моєї перемоги. Я жив собі на широку ногу, і це був мій привілей як злого лорда.
"Що ж, я втомився поводитися добре", - зітхнув я. "Гадаю, я піду і трохи розважуся, оскільки вже давно не робив цього. Піджени машину, будь ласка."
"Хіба ви не повинні залишатися вдома, щоб відпочити?"
"Я можу піти погуляти. І ти теж підеш зі мною."
"Я?!"
Почувши, що вона може піти зі мною, Тіа кинулася викликати машину.