"ВОНИ тупі, чи що?"
Очевидно, напередодні ввечері біля місця проведення вечірки стався інцидент. Мої лицарі помітили групу озброєних найманців, які бігли до місця проведення вечірки. Мої лицарі висунулися, щоб затримати їх, але, очевидно, найманці підірвали себе ще до того, як мої лицарі встигли відкрити по них вогонь. Або так, або вибухівка, яку вони мали при собі, випадково здетонувала, коли в них стріляли. Так чи інакше, це було незрозуміло, тому інцидент розслідується.
Враховуючи їхнє призначення, вони, швидше за все, переслідували мене, але спроба була настільки недбалою. Я маю на увазі, невже вони дійсно думали, що зможуть просто пробігти повз мою охорону? Та годі вам.
Я був сам у своєму кабінеті, але Кукурі несподівано вийшов з моєї власної тіні. "Господарю Ліаме, у мене є, що доповісти."
"Давай слухаю."
"Це стосується нападників минулої ночі."
"Ти щось про них дізнався?"
"Схоже, вони хотіли прокрастися до місця проведення вечірки, сховавшись у декораціях. Коли тему вечірки змінили, оригінальні декорації перенесли в інше місце. Проблема в тому, що їм потрібна була допомога. Крім того, цілком ймовірно, що такі грубі нападники були лише відволікаючим маневром".
Судячи з усього, для моєї вечірки напередодні був запланований неабиякий сюрприз.
"Я повинен був зловити їх раніше і сказати вам, щоб ви скасували вечірку", - продовжував Кукурі, - але, на щастя, лорд Воллес випадково прибрав всі їхні схованки."
Раптова перестановка Воллесом місця проведення вечірки не дозволила купі хуліганів прокрастися на мою вечірку. Але навіть якби він цього не зробив, Кукурі, без сумніву, зупинили би їх до того, як вони встигли б завдати удару, тож я був упевнений, що врешті-решт усе було б гаразд.
"У мене дивне передчуття щодо цього", - сказав я. "Я маю на увазі, це просто дивно, що Воллес може бути таким корисним".
Звичайно, я був вдячний йому за те, що завдяки його діям моя вечірка пройшла без проблем, але хіба це не було трохи моторошно? Я ніколи не думав, що Воллес може бути настільки корисним. Я маю на увазі, що здібний Воллес практично не був Воллесом взагалі.
"Ну, не зважай на це", - сказав я. "Що-небудь ще?"
"Я втратив двох своїх людей. Ми стали мішенню для досить кваліфікованих оперативників".
Хоча двоє його людей були вбиті, голос Кукурі не видавав гніву. Він говорив про їхню загибель так, ніби повідомляв про сьогоднішню погоду.
"Зрозуміло. Як вони загинули?"
"Вони з'ясовували походження вчорашніх нападників, коли їх знищили ворожі оперативники", - пояснив він.
Я втратив кількох висококваліфікованих людей Кукурі... Їх і так було небагато, тож кілька втрат серед них означали різке зменшення їхньої сили. Частково я був злий, що люди пішли на смерть, але вони були моїми цінними активами і коштували занадто дорого, щоб я міг з ними погано поводитися.
"Ти впораєшся з цим сам? Я не проти допомогти тобі, якщо тобі потрібна моя допомога".
Але Кукурі, вочевидь, не потребував моєї допомоги.
"Ми не можемо дозволити вам робити нашу роботу за нас. Все, про що я прошу, це щоб ви віддавали нам тіла всіх ворожих агентів. Навіть вони можуть дати цінну інформацію."
"Ти так відданий своїй роботі", - прокоментував я. "Дуже добре. Якщо я знайду когось із них, вони всі ваші."
"Господарю Ліаме, зараз за вами полює багато досвідчених оперативників. Я б порадив бути особливо обережним."
Кукурі явно хвилювався за мене, але мені було байдуже.
"Це не проблема, мені прихильна фортуна. До того ж, якщо за мною полюватимуть убивці, я із задоволенням візьмуся за них. Це може бути весело - я завжди хотів побитися з професійними убивцями. Так чи інакше, якщо з'являться якісь цікаві типи, просто відправляйте їх до мене."
"Боюся, що це неможливо, оскільки наша робота полягає в тому, щоб не допустити, щоб такі люди коли-небудь наблизилися до вас."
Він дуже серйозно ставиться до своєї роботи. Ось про що я говорю! Я б хотів, щоб Тіа і Марі взяли приклад з Кукурі.
"Це дуже погано. Що ж, тоді я залишу вам і вбивць. Сьогодні ввечері я влаштовую ще одну велику вечірку, тож я впевнений, що мої вороги будуть на ній."
"Так, господарю." І з цими словами Кукурі знову занурився в мою тінь і зник.
***
Сіель йшла коридорами готелю, виснажена щоденними вечірками.
"Здається, я вже побувала на стількох вечірках, що вистачило б на все життя..."
Справа була не лише в кількості. Вечірки також були надзвичайно різноманітними за тематикою. Вони ще не дійшли до того, щоб влаштовувати вечірки з відрами, але існувало справді приголомшливе розмаїття типів вечірок, які день за днем влаштовував Рід Бенфілд.
"Я... Я не можу дозволити цьому виснажити мене. Я повинна викрити справжнє обличчя Ліама і звільнити брата від ілюзій, в яких він перебуває."
На жаль, це забирало у молодої жінки все, що вона мала, щоб просто пережити кожен день.
"Я не можу пробачити Ліаму те, що він змусив мого батька і всіх інших воювати на війні, в той час як сам насолоджувався життям на Столичній планеті... Я не можу повірити, що мій батько був з цим згоден!"
Сіель і гадки не мала, що Ліам займався логістикою під час війни та опікувався сім'ями людей, які воювали в експедиційній армії. Сіель ще навіть не ходила до початкової школи, тож її знань про такі речі явно бракувало. Вона покладалася виключно на свої інстинкти, а інстинкти підказували їй, що Ліам просто тікає від бою.
"Одного дня... я викрию Ліама!"
Навіть хитаючись від виснаження, Сіель все ще палала ворожістю до нього.
Раптом, краєм ока, вона могла заприсягтися, що помітила тварину. "Га?" Вона також почула тупіт ніг, тож це не могло бути лише її уявою.
"Хто в біса дозволив би тварині бігати тут? Це, мабуть, був Ліам!"
Охорона на поверсі, де жив Ліам, була суворою, тож безпритульна тварина не могла просто так туди забрести. Крім того, Ліам був, мабуть, єдиною людиною, яка могла безкарно привести сюди домашнього улюбленця.
Сіель побігла в напрямку, куди, як вона бачила, пішла тварина, але там виявився порожній тупик.
"Здається, я його загубила. Треба доповісти про це леді Розетті..."
Поки вона стояла, боячись виконати це нове завдання, вона помітила щось на підлозі - газету.
"Що ця дешева газета тут робить? Зачекай, це ж..."
Прочитавши одну зі статей, Сіель поспішила до Розетти, щоб показати їй новини.
***
"Любий, це жахливо!"
Розетта увірвалася в мою кімнату, зчинивши галас. Я саме давав вказівки Еллен, а дівчинка із зав'язаними очима стояла на м'ячі. Еллен важко дихала і виглядала так, ніби щосекунди могла втратити рівновагу. Піт виступив на її лобі, коли вона наблизилася до межі виснаження, але я ще не був готовий дозволити їй зупинитися.
Я залишив Еллен тренуватися, а сам зайнявся Розеттою. "Що це?"
В її руках була одноразова цифрова газета. Я сам не читав багато з них, оскільки був багатим - зазвичай я отримував новини від моїх підлеглих.
Розетта затамувала подих, а потім показала мені відео, вмонтоване в одну зі статей.
"П-поглянь на це!"
"Що це? С-стривай... це…" Я вихопив газету з рук Розетти і затремтів від люті, коли побачив її зміст.
У статті йшлося про напад на штаб-квартиру стилю меча Ален. Однак мене здивував не сам напад, а нападник.
"Хтось стверджує, що практикує Шлях Одного Спалаху, ха..."
Усередині мене закипіла злість. Нападниця, очевидно, назвала себе практиканткою Шляху Одного Спалаху і перемогла главу стилю Ален, іншого Майстра Меча. Мене не цікавив майстер меча, мене цікавило лише те, як вона себе назвала. Сварки між протилежними школами меча були нижче мого розуміння. Мене хвилювало те, що нападниця стверджувала, що практикує Шлях Одного Спалаху.
"Нарешті з'явилися претенденти", - подумав я.
Щоб перемогти Майстра Меча, ця людина повинна була мати певні навички. Я подивився на свій вірний клинок. Це був трофей з моєї битви з піратською бандою Ґоаза, і з тих пір я не зустрічав меча, який би перевершував його. Це був мій найулюбленіший меч.
"Я не дозволю нікому видавати себе за практикуючого Шлях Одного Спалаху. Я розсічу їх всіх своїм мечем."
Розетта похитала головою.
"Невже окрім тебе немає інших членів Шляху Одного Спалаху, любий? Невже вона не може бути одним з них?"
"Що? Я ніколи раніше не зустрічав інших. Н-ні, зачекай секунду..."
Я згадав обличчя Майстра. Він сказав мені, що шукає нових учнів, тож не виключено, що їх може бути більше... До того ж, повинен був бути хтось, хто навчав Майстра в першу чергу. Якщо у цієї людини були свої учні, то цілком можливо, що нас десь може бути більше.
"Гадаю, я маю з'ясувати це сам."
Я вирішив завжди мати при собі свій улюблений меч. Але в той момент Еллен ось-ось мала впасти. Я став позаду неї і зловив її, коли вона спіткнулася.
"Пробачте, майстре."
"Ти все ще багато покладаєшся на зір, Еллен. Твої очі гострі, але тобі потрібно відшліфувати й інші чуття".
"Так, Майстре!"
Розетта мала дивний вираз обличчя, спостерігаючи за захопленою реакцією молодої дівчини.
"Шлях Одного Спалаху - це дуже суворий стиль, любий". - прокоментувала вона. "Я вражена, що хтось зміг його передати".
Це було майже дивом, що я сам натрапив на нього. Я не міг не задатися питанням, чим же займається майстер зараз...
***
Приблизно в той самий час Ясуші переслідувала якась жінка.
"Ти думаєш, що так легко від мене позбудешся?"
Його переслідувачкою була вродлива жінка в окулярах і з блискучим довгим чорним волоссям у розпатланому стані. Коли вона не була розлючена, вона, мабуть, виглядала як інтелігентна красуня, але зараз від цього не залишилося й сліду. З жахливим виразом обличчя, зазвичай вродлива жінка поспішила за Ясуші.
Зі свого боку, Ясуші біг так швидко, як тільки міг. Адже в руці жінки був ніж.
"Я не хотів тебе обманювати!!!" - закричав він.
"Повернися сюди!"
///Deder: ніколи запам'ятайте ніколи не зліть жінок із ножами, це погано закінчується///
Жінка була майже схожа на Ніас. Ясуші потрапив на цю планету випадково. Він зустрів цю жінку і спокусив її в хвилину слабкості. Вона була в його смаку, тож він захопився, перш ніж зрозумів, що жінка шукала чогось набагато серйознішого, ніж він.
Проблема полягала в тому, що він витратив усі свої гроші і зрештою повністю покладався на жінку, яка його утримувала. Зрештою, вона почала набридати йому, щоб він знайшов роботу і одружився з нею. Що ще гірше... до її спини була прив'язана дитина. Незважаючи на всю цю метушню, немовля мирно спало. Поки Ясуші безвідповідально дозволяв їхнім стосункам розвиватися, у них народилася дитина. Ясуші проґавив свій шанс втекти, але сьогодні він нарешті був готовий. Однак, коли він нарешті зробив свою спробу, жінка зрозуміла, що він задумав.
"Я не дам тобі втекти!"
"Відчепися!"
Ясуші намагався втекти від відповідальності сімейного життя, але вона не збиралася його відпускати.
Раптом він спіткнувся. "Ах..."
Ясуші досить ефектно впав обличчям донизу, і нарешті жінка наздогнала його.
"Ти ворог усіх жінок!!!" - закричала вона.
"Ніііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі!!!"
Ніж жінки увійшов у Ясуші...
***
Я сидів у звичайній боковій кімнаті, чекаючи на початок чергової веселої вечірки. Чи не набридло мені все це? Звісно, ні. Навіть якби і втомився, то це був мій обов'язок як злого лорда - жити на широку ногу. Мій настрій піднімався щоразу, коли я думав про те, як я віддаюся розкоші за гроші моїх платників податків! На додачу до всього, цього разу мало статися те, що мене особливо схвилювало.
"Ти, як завжди, прекрасна, Амаґі."
Амаґі прийшла на вечірку у своїй новій сукні, пошитій на замовлення. Моє серце закалатало, коли я побачив, що вона стоїть переді мною в чомусь такому екстравагантному, а не в звичайній уніформі покоївки. Я довго чекав на цю подію. Я підійшов до неї збоку.
"Господарю, здається, ви обіцяли не брати мене на жодні вечірки".
"Не хвилюйся - сьогодні там буде тьмяне освітлення, тож ніхто тебе не впізнає. Боже, як я радий, що Воллесу спала на думку ця ідея! Я ніколи не думав про те, щоб у приміщенні було темно. Тепер я можу запросити тебе на побачення, не турбуючись про те, що хтось подумає."
"А ваша обіцянка?"
"Ти ж можеш прийти на одну вечірку, правда?",- запитав я.
"Ну чесне слово. Лише один раз, добре?"
"Так!"
Я був задоволений, що нарешті зможу привести Амаґі на якусь подію. Я так цього чекав, що ледве зміг заснути напередодні ввечері.
"Чому ви хочете взяти мене на вечірку?"
"Тому що я хочу розважитися з тобою".
З Амаґі мені було комфортно говорити всілякі незручні репліки. Чому так було? Тому що вони йшли від серця. Мене не цікавили жінки з плоті та крові, бо вони могли зрадити мене. Розетта була гарним прикладом цього. Я вважав її жінкою зі сталевою волею, але в ту мить, коли я зробив її своєю, вона повністю розм'якла. Що це було, як не зрада? Чесно кажучи, останнім часом мені більше подобалося дражнити справді сталеву волю Сіель.
До зали очікування увійшов Воллес.
"Ліаме, час починати."
"Зрозумів. Ходімо, Амаґі."
Я простягнув руку, і вона взяла мене за руку, хоч і нерішуче. Моє серце потеплішало, коли я йшов до місця проведення заходу поруч з нею, рука об руку.
"Я вперше веду тебе на вечірку, Амаґі."
"Це буде єдиний раз, коли це станеться", - відповіла вона.
На відміну від мого захоплення, Амаґі була радше роздратована, але мені здалося, що вона теж потай радіє своїй новій сукні. Це зробило мене щасливим, але...
"Це відстій", - сказав я, зупинившись на місці.
"Господарю?",- Амаґі похитала головою.
Сьогодні, з усіх днів? Цей хлопець найгірший час для цього.
“Келвін. Чому саме сьогодні?"
Амаґі все ще не розуміла, що відбувається, і вважала мою поведінку незрозумілою.
"Господарю, в чому справа?"
Воллес теж нічого не помітив.
"Щось не так, Ліаме?"
"У нас гості."
"Га?"
Я повільно відпустив руку Амаґі і покликав: "Кукурі".
Кукурі піднявся з моєї тіні, тримаючи мій улюблений меч, і доповів мені, коли я взяв його у нього.
"Наближається багато ворогів, Господарю Ліаме. Наш зв'язок також глушиться, тому ми не можемо викликати підкріплення."
"Зрозумів. Подбайте про ворогів ззовні."
Кукурі знову зник у моїй тіні, а Воллес почав панікувати.
"Зачекай, Ліам! У нас сильна охорона, і всіх перевіряють на вході. Ніхто не може потрапити сюди замаскованим."
"Вони не всередині. Вони зовні."
Присутність, яку я відчував, безумовно, була за межами приміщення.
"Воллес, зв'яжися з прем'єр-міністром", - наказав я йому. "Скажи йому, що мені потрібен дозвіл на бойові дії негайно."
"Га? І як мені це зробити?" запитав Воллес, почувши, що Кукурі згадував про перешкоди у зв'язку.
"Десь поблизу має бути дротовий термінал", - відповів я йому. "Я відправлю з тобою охоронця, тож поспішай туди і зв'яжися з прем'єр-міністром. Якнайшвидше, добре?"
Мені потрібно було використати статус Воллеса як колишнього члена королівської сім'ї, щоб якомога швидше зв'язатися з прем'єр-міністром, а це означало, що Воллес сам повинен був вийти на контакт.
Обличчя Воллеса сіпнулося.
"Це вже занадто, Ліаме!"
***
Кукурі вийшов назовні, разом з ним з'явилися його підлеглі. Їх було менше сотні, тоді як нінджя, що оточували місце проведення вечірки, налічували щонайменше тисячу. Тим не менш, Кукурі посміхався, не показуючи своїм ворогам жодного страху.
"Ну, хіба вас не багато? Бачу багато кланів і організацій, з якими я ніколи не стикався, але, схоже, ви все ж дожили до наших днів. Зрештою, у нас є історія з Кланом Вогню."
Один з нінджя Клану Вогню відповів: "І я ніколи не очікував зустріти когось подібного до вас в наш час. Здається, всі організації зараз ослабли в порівнянні з тим, коли вони були в розквіті сил... але ви, здається, досить вправні."
Головний нінджя підняв свій меч.
"Ви не повинні бути тут, і скоро вас тут не буде."
Люди Кукурі теж витягли свою зброю, але Кукурі лише широко розвів руки.
"Я бачу, ви добре вивчили нас. У будь-якому випадку, не має значення, з якої епохи ми походимо. Це не змінює того факту, що зараз ми тут."
Ворог кинувся на Тіней одразу, і це був не лише Клан Вогню. Вбивці, чиї техніки були засновані на техніках клану Кукурі, також були серед тисячі.
Отже, вони нас винюхали і хочуть з нами покінчити, подумав Кукурі. Що ж, це мене влаштовує!
Він косив усіх оперативників, які траплялися йому на шляху, поки біг до ворожого ватажка. Навколо нього розгорнулася запекла битва між його людьми і темними агентами цієї епохи, союзники і вороги падали на землю замертво.
Кукурі дістався до ворожого ватажка і замахнувся на нього своїми масивними руками, але ворог заблокував удар своїм мечем.
"Це твій кінець", - сказав головний нінджя. "Цей твій впертий господар розлютив не тих людей".
Відскочивши назад, Кукурі помітив, що в нічному небі з'явився космічний корабель - але це було неможливо. Через захисну оболонку, що оточувала Столичну планету, не пропускали жодних кораблів. Як би їм не вдалося це зробити, суть полягала в тому, що ворог мав намір використати військовий корабель, щоб знищити Ліама. Мстиві дворяни нарешті вдалися до грубої сили, щоб позбутися Ліама, хай там які наслідки.
Кукурі примружив очі. "Що ж, це проблема".
Він і його люди могли втекти, але їм було доручено захищати багатьох людей, які перебували в приміщенні. Він був готовий повернутися до Ліама, але ворожий лідер знову рубонув його. Полум'я огорнуло лезо, тож Кукурі обпік руку, коли він блокував удар.
Ватажок нінджя, здавалося, мав намір перешкодити Кукурі повернутися до Ліама.
"Ти будеш знищений тут, з нами!" - сказав нінджя.
"Ясно, ви хочете пожертвувати собою."
За ці роки Кукурі та його люди запобігли багатьом замахам, подібним до того, що стався минулої ночі. Щоразу вороги йшли на них з усім, що мали, готові пожертвувати власним життям, щоб виконати свою місію.
Кукурі посміхнувся. "Ви справді дурні."
"Що?"
Механічна нога, схожа на комаху, проросла з тіла Кукурі, відірвавши руку ворожого лідера. Рука спалахнула полум'ям і зникла, навіть незважаючи на те, що ватажок швидко регенерував втрачену кінцівку. Здавалося, що рука згоріла, і з'явилася нова рука.
Кукурі спостерігав за цим з легкою заздрістю.
"Здається, можна багато чого сказати про відмову від свого фізичного тіла. На жаль, я не думаю, що ми самі зможемо перейняти цю техніку."
Ворожий ватажок виставив перед собою меча, з огидою посміхаючись.
"Тоді ви були надто сильні, а тепер надто небезпечні. Ось чому імператор свого часу зі страху перетворив вас на камінь."
Кукурі нахилив голову більш ніж на 90 градусів, під таким кутом його шия виглядала так, ніби була зламана.
"Страху? Гадаю, можна говорити що завгодно, коли нічого не знаєш. Якби він просто боявся нас, то міг би просто стратити. Цей садистський виродок сміявся, коли перетворював нас на каміння."
"Як ти можеш так говорити про Його Величність?"
Навіть цей темний агент був сліпо відданий Імперії, але Кукурі сам спілкувався з тодішнім імператором, тож знав правду.
"Ця людина була просто покидьком. Імператори теж люди. Вони не мають особливої величі чи гідності, яка б їх вирізняла, а цей чоловік був найгіршим з найгірших: з тих, хто насолоджується стражданнями інших."
"Можливо, саме через це твоє ставлення тебе перетворили на камінь і забули в часі."
Кукурі знав, що не зможе змінити думку ворожого оперативника, але все ж таки він хотів дещо сказати.
"Можливо, ти маєш рацію, але є одна річ, за яку я вдячний цьому шматку сміття. Лише завдяки йому ми, Тіні, нарешті зустріли того, кому справді варто служити."
Коли Кукурі говорив ці слова, з будівлі, де проходив концерт, з'явилася фігура. Це був Ліам, озброєний своїм улюбленим мечем. Ворожий лідер подав сигнал своїм людям очима, і близько тридцяти з них розвернулися, щоб битися з Ліамом.
"Як нерозумно, - насміхався ватажок нінджа.
"Він що, збирався втекти сам? Він думає, що людина може втекти від військового корабля?"
Один з людей Кукурі спробував зупинити ніндзя на шляху до Ліам, але це був лише один чоловік проти тридцяти. З такою швидкістю леза нінджа дісталися б до Ліама...
Потім пролунав вибух. Підлеглий Кукурі підірвав себе, забравши з собою тридцять нінджа. Кукурі навіть не озирнувся, добре знаючи, що всі його люди готові пожертвувати собою заради перемоги над ворогом. Він не сумнівався, що Ліам впорався б і без жертви його підлеглого, але це був їхній шлях. Готовність померти за свого господаря була лише частиною їхнього обов'язку, тому Кукурі не був засмучений смертю свого підлеглого.
Раптом зі своєї тіні Кукурі випустив сотні клинків, і всі вони полетіли в бік ворожого лідера. Лідер відбив мечем ті, що летіли на нього, але багато його людей, що стояли поруч, були уражені. Леза пронизали їхні тулуби, і нінджа зникли у спалахах полум'я.
Кукурі став у позицію з голими руками.
"Не варто недооцінювати мого господаря. Зрештою, я б і сам не знав, як його перемогти. У будь-якому випадку, настав час змусити тебе пошкодувати про те, що ти взагалі прийшов за ним."
Битва Кукурі з ворожим лідером відновилася.