ФЛОТ, що налічував понад шість мільйонів кораблів, зібрався в секторі космосу на території Імперії. Це було грандіозне видовище, але мобілізація сил такого розміру коштувала чималих грошей. Навіть такій міжгалактичній державі, як величезна Імперія, було важко зібрати такі кошти. Це була битва за усунення сил Об'єднаного Королівства Окс з території Імперії, тому вони не могли економити на витратах. Іншими словами, тут вони повинні були перемогти.
На містку трьохтисячометрового супердредноута, що слугує флагманом сил, Клаус, виконуючий обов'язки верховного головнокомандувача, терпів біль у серці, стоячи поруч з принцом Клео.
У такій великій битві, як ця, самої лише чисельності недостатньо. Чи зможемо ми перемогти?
Лише з точки зору розміру флоту, вони зібрали вдвічі більшу бойову силу, ніж їхній ворог, але вони не могли зосередити всі свої кораблі на одній битві. Космос був величезний, і їхній ворог розділив би свої сили, тож Імперія повинна була зробити те саме. Це означало б керувати кількома полями битв одночасно - і не двома чи трьома, а сотнями чи тисячами фронтів. Якщо рахувати дрібні сутички окремо, то кількість битв може обчислюватися навіть десятками тисяч. Якби війська Імперії програвали на окремих ділянках, це було б нормально, доки вони вигравали більші конфлікти, але одна людина не могла ефективно відстежувати таку кількість бойових дій.
Кілька операторів мосту вигукували повідомлення.
"Верховний головнокомандуваче Клаус! Ми отримуємо скарги на те, що припаси не надходять до наших патрульних флотів!"
"Верховний головнокомандуваче Клаусе! Дворяни патрульного флоту вимагають, щоб ми влаштували банкет перед тим, як вони почнуть діяти!"
"Верховний головнокомандуваче Клаусе! Один з патрульних ескадронів воює між собою! Вони стріляють у своїх же союзників!"
Скарги надходили з патрульних флотилій, які були зібрані для війни. Ними командували нікчемні дворяни, які, як знала фракція Келвіна, стануть на шляху Клео. Будь-хто, хто не належав до фракції Клео, по суті, був лише зайвим тягарем, ймовірно, за домовленістю з фракцією Келвін. Ці патрульні загони вже створювали проблеми і стримували власну армію.
Вельможам, які керували ними, було байдуже, виграють вони війну чи програють, і якщо справи почнуть йти погано, вони, без сумніву, знайдуть привід, щоб втекти з бою. Дезертирство каралося смертю, навіть для шляхтичів, але фракція Келвіна, ймовірно, планувала змусити Клео - чи радше Ліама - взяти на себе відповідальність за всіх дезертирів, які допомогли б розвалити фракцію Клео.
Якби війна була програна, це був би кінець роду Бенфілдів. Усвідомлюючи це, Клаус відчував себе розчавленим вагою відповідальності, що лежала на його плечах.
Ох, як болить серце і живіт! Гадаю тільки половина сили - три мільйони - на нашому боці, а решта - вороги!
Кораблі Об'єднаного Королівства налічували близько трьох мільйонів кораблів, а Альґрандської імперії - шість мільйонів, але половина з них теж були, по суті, ворожими кораблями. Це був не вигідний бій шести мільйонів проти трьох мільйонів, а небезпечний бій трьох мільйонів проти шести мільйонів.
Єдиною втіхою для Клауса був той факт, що у них хоч було три мільйони кораблів союзників, і все завдяки Ліаму. Ліам переконав багатьох імперських вельмож приєднатися до його військ і використовував своїх особистих купців, щоб допомогти забезпечити їх кораблі під час війни. Можливо, він сам не брав участі в боях, але він, безумовно, робив свій внесок, підтримуючи військо з тилу.
Це все завдяки підтримці лорда Ліама. Гадаю, це непогана тактика для нього... але чому я знову тут?
Поруч з Клео на мосту сиділа лицар Лісітія. Неподалік сиділа його охоронниця Ченсі, яка полірувала нігті, наче нітрохи не хвилюючись.
Принц Клео ніколи раніше не командував флотом, а для принцеси Лісітії це перша битва такого масштабу. Не кажучи вже про мене. А Ченсі, здається, зовсім не зацікавлена у всьому цьому.
Якби тут був Ліам, Клаусу не довелося б ні про що турбуватися, окрім простого виконання наказів. Але Ліама не було. Єдине, завдяки чому йому вдалося зібрати флот такого розміру, це завдяки дистанційній підтримці Ліама. Ситуація в тилу була стабільною, тому що Ліам дбав про припаси і все інше в цьому роді.
Якби Ліам командував тут, а не на столичній планеті, Клаус не сумнівався, що фракція Келвіна саботувала б їхні лінії постачання. Коли Клаус подумав про це, то виявилося, що Ліам мав рацію щодо свого призначення. Якщо він і прорахувався, то лише в тому, що призначив Клауса виконуючим обов'язки верховного головнокомандувача флоту.
Схопившись за живіт, Клаус обернувся до Тії. Очі жінки небезпечно блищали.
"Я бачу, ці ідіоти все ще галасують. Оператори, просто додайте ці скарги до списку. Жодна з них нас зараз не стосується", - сказала вона.
Ліам був далеко не дурень, і він не очікував, що Клаус буде командувати флотом сам. Тому він відправив Тію працювати під керівництвом Клауса. Проте Клаус вирішив вважати себе радше спостерігачем Тії, аніж її командиром.
Леді Крістіана сказала, що у неї є досвід у війнах такого масштабу. Якщо це так, то я повинен підтримувати її, а не навпаки. Яка взагалі користь від мене?
Тіа мала звичку ігнорувати паперову роботу, тож вибагливий Клаус врешті-решт робив її за неї. Тіа це помітила, тому перестала скаржитися на це Клаусу і поводилася так, ніби вона була фактичним верховним головнокомандувачем.
«Чи є у вас стратегія проти Об'єднаного Королівства, леді Тіа?» Нервово запитав Клео. Клаус вже зустрічався з Клео раніше наодинці, але так і не зміг придумати якусь реальну стратегію для початку.
Посміхаючись, Тіа відповіла: "Будемо грати на ситуацію. У війні такого масштабу все одно нічого не піде за планом".
Ця відповідь змусила Лісітію занервувати. "Чи можемо ми справді перемогти? Нас фактично переважають у кількості два до одного..." Як і Клаус, Лісітія не відчувала, що всім їхнім союзникам можна довіряти і що вони будуть працювати в гармонії з ними.
Тіа похитала головою і посміхнулася до Лісітії.
"Двоє проти одного? Ви повинні думати про це правильно, Ваша Високість. З нашої точки зору, у цій битві дійсно є три сторони... але Об'єднане Королівство не зробить різниці між нами та союзниками принца Келвіна, коли побачить імперські кораблі.
На головному екрані містка перед ними з'явилося візуальне зображення їхнього флоту, що складався з шести мільйонів кораблів. Там вони могли бачити численні кораблі, що рухалися, ігноруючи накази і порушуючи стрій ще до початку битви. Це були кораблі основного флоту, що не бажали співпрацювати, а також патрульні кораблі. Поки половина кораблів прямувала до визначених пунктів призначення, інша половина, вочевидь, рухалася, куди їй заманеться.
Тіа спостерігала за ними з деякою потіхою. "А, зрадники вже показують себе. Що ж, почнемо з того, що подбаємо про них".
Тіа відкрила канал зв'язку і розіслала накази перевіреним кораблям флоту. "Ми боремося за перемогу лорда Ліама! Давайте використаємо цих зрадників з користю!"
Останнє, що вона сказала перед тим, як підписати наказ, було сказано таким холодним тоном, що це налякало всіх навколо. «Першинг... Ти пошкодуєш, що зрадив лорда Ліама.»
***
Флот з 60 000 кораблів, яким командував граф Першинг в армії Об'єднаного Королівства, був лише частиною великого флоту кораблів, що належали іншим дворянам. Загалом їхні сили налічували 100 000 кораблів, і в даний час вони були дислоковані на планеті, що належала Імперії Альґранд.
Персонал цього об'єднаного флоту був громадянами однієї з країн, що входили до складу Об'єднаного Королівства. Під час нещодавнього внутрішнього конфлікту в Об'єднаному Королівстві ця нація повстала проти своїх правителів. Зазвичай за таку зраду ці люди були б змушені воювати на фронті, але вони уклали угоду з Об'єднаним Королівством, щоб уникнути цієї долі.
Імперія відійшла з околиць цієї планети, коли прибули сили вторгнення, тож флот вже встиг дечого досягти, не заподіявши і не зазнавши жодної шкоди.
Палячи сигару на містку свого корабля, граф Першинг отримав повідомлення від Імперської армії.
"Це наше регулярне зведення від Імперської армії, мілорде, - оголосив один з його операторів. «Тут детально описані їхні наступні кроки».
Першинг прийняв донесення від свого підлеглого і вивчив його зміст. "Хм... Флагманський корабель принца Клео таємно пересувається з невеликою кількістю кораблів? Отже, вони хочуть обдурити нас, щоб ми думали, що він все ще з основними силами, га? Схоже, імперська армія не має жодного уявлення, як воювати".
Першинг підозрював, що фальшивий флагманський корабель з основними силами використовувався для того, щоб створити враження, ніби Клео був там. Ця стратегія вже використовувалася в минулому. Кілька країн навіть зазнали поразки, думаючи, що їхній ворог не вишле свій флагман з такою малою кількістю кораблів для його захисту. Однак така стратегія була ризикованою, адже якби ворог дізнався, що вони задумали, невелика група опинилася б під загрозою. Граф Першинг вирішив передати цю інформацію своєму керівництву.
"Доповісти про це нашому суверену. Приємно просто сидіти і спостерігати за цією війною. Мені шкода тих, хто насправді змушений вбивати один одного там".
Граф Першинг мав намір перечекати всю війну тут, жодного разу не побувавши на передовій. Інші дворяни з його флоту були такими ж - вони не мали жодного наміру воювати.
«Не думайте про мене погано».
Чи говорив він це Ліаму, чи своїм союзникам? Його підлеглі на мосту й гадки не мали.
***
Тим часом, флагманський корабель Імперської армії отримав нове повідомлення.
300 000 кораблів Об'єднаного Королівства зустріли змішаний флот! Наша сторона щойно втратила 60 000 кораблів!"
Почувши цю новину, Тіа виглядала спустошеною. Вона притиснула одну руку до грудей, а іншою закрила обличчя. "Яка жахлива новина. Я наказала їм також швидко повернутися на свої пости... але вони не послухали".
Цей звіт підтвердив ліквідацію великої кількості дворян-злочинців та їхніх солдатів, які тільки заважали Тіа. Більшість з них були так чи інакше пов'язані з фракцією Келвіна. Простіше кажучи, вони були соратниками по службі в Імперській армії, але всі вони були ворогами Ліама. Тіа усунула їх, поділившись неправдивою інформацією, і її прояв смутку був просто акторською грою. За рукою, що закривала її обличчя, Тіа похмуро посміхалася, знаючи, що відправила стільки ворогів Ліама прямо в пащу долі.
Клаус відчув, як у нього мороз пробіг по шкірі, коли він вловив її вираз обличчя. Вона дійсно це зробила!
Вони втратили 60 000 кораблів союзників в одну мить, але Тіа не відчувала жодних докорів сумління. Зрештою, вони покінчили лише з кількома зрадниками.
Клео виглядав наляканим, дивлячись на Тіа. «Невже ми повинні саботувати наших власних союзників...?» Принц не розумів, навіщо їм воювати між собою, коли у них є справжній ворог, і, схоже, він не схвалював радість Тіа від знищення їхніх власних військ.
Тіа, з іншого боку, насправді знайшла це чарівним, що Клео відреагував з такою огидою на її дії. "Раніше я думала так само, як і ви, Ваша Високість, але конфлікти на життя і смерть з власними союзниками - це саме те, чим закінчуються війни такого масштабу. Одна маленька помилка, і ми могли б бути знищені замість того змішаного флоту".
Якби вони не перехитрили своїх ворогів першими, то зрештою самі перетворилися б на космічний пил. Коли Тіа допомогла Клео зрозуміти це, він прикусив язика. Поруч з ним Лісітія теж не могла сказати нічого, щоб спростувати логіку Тіа.
Сидячи поруч, Ченсі просто підняла очі від своїх нігтів, щоб посміхнутися. Можливо, стиль командування Тіа припав їй до душі - її щоки розпалилися від хвилювання через те, що відбувалося на полі бою.
"Тепер це війна" - сказала Ченсі. "Ні - це саме людство. Поле бою - це місце, де люди сяють найпрекрасніше і діють найогидніше. Ах... Наша батьківщина справді прекрасна".
Тіа дивилася на радіючу Ченсі холодними очима - не як на союзника, а як на огидну почвару. Причиною цього було те, що Ченсі вчинила замах на життя Ліама, щоб побачити, чи зможе вона перемогти його в особистому бою... і тому, що після цього Ліам зацікавився Ченсі і пробачив її. Однак лицарі роду Бенфілд не відчували до кровожерливої жінки того, що відчував Ліам, і Тіа з радістю вбила б Ченсі, якби їй випала така нагода.
Тіа говорила з нею байдуже, з неприхованою ворожістю. "Чому б тобі самій не померти на полі бою? Віддай своє життя за улюблену батьківщину".
На слова Тіа Ченсі постукала пальцем по губах і звузила очі. Тіа була повністю відкрита про своє бажання бачити її мертвою, і все ж вона все ще недбало посміхалася. "Шкода, що я не можу вбити тебе прямо тут," - відповіла Ченсі. «Але якщо я буду занадто багато пустувати, Ліам більше не буде зі мною гратися.»
Ченсі прямо заявила, що якби не Ліам, вона б прибрала Тіа в той самий момент.
Інші лицарі на містку були сповнені люті, і Тія була серед них найпершою. «Ти просто дикий звір, якого врятувало лише милосердя в серці лорда Ліама», - сплюнула вона у відповідь.
Ситуація ставала небезпечною, тож втрутився Клаус. "Досить, ви обидві. Леді Крістіно, зараз не час нам сваритися між собою".
Клаус вказав на те, що є більш важлива битва, і Тіа відвела погляд від Ченсі. «Мабуть, ти маєш рацію».
Однак Тіа все ще не приховувала свого презирства до іншої жінки, і випромінювала відчуття, що вона просто чекає слушного моменту, щоб убити її.
Клаус застеріг і Ченсі. "І, Ченсі, якщо тобі нудно, я дам тобі можливість поборотися. Будь готова до вилазки".
Ченсі мала виконувати обов'язки особистого охоронця Клео, але Клаус вирішив використати свій авторитет і відправити її в поле.
Жінка посміхнулася, її вираз обличчя був водночас чарівним і зловісним. «Б'юся об заклад, буде весело випробувати мою нову іграшку».
«Новою іграшкою», про яку говорила Ченсі, був персоналізований мобільний лицар.
Вона пішла з мосту, щоб підготуватися до вилазки, і напруга в повітрі одразу спала. Всі навколо розслабилися, але для Клауса біль у серці й шлунку посилився.
Чому в нашому ордені так мало нормальних лицарів? Так чи інакше... Оскільки я перепризначив охоронця принца Клео, гадаю, мені доведеться написати рапорт, щоб пояснити це пізніше.
Поки Клаус обдумував це, Тіа оголосила свою наступну стратегію. Як вона вже робила зі зрадниками з їхнього власного війська, її мета полягала в тому, щоб перехопити дезінформацію, яку перехопить граф Першинг і використання її для завдання ще більших втрат - але цього разу Об'єднаному Королівству.
«А тепер подивимось, чи зможемо ми змусити графа Першинга станцювати і для нас».
Клаус спостерігав, як Тіа маніпулює полем бою, наче ігровою дошкою. Леді Крістіану, безумовно, слід було призначити виконуючою обов'язки верховного головнокомандувача з самого початку.
***
Флагманським кораблем збройних сил Об'єднаного Королівства був тип судна, який називався кораблем-фортецею. Ця мобільна фортеця була розміщена всередині астероїда - останній з яких був оснащений потужними двигунами для руху - і тому могла похвалитися командним центром, набагато більшим, ніж міг підтримати супердредноут.
Окрім верховного головнокомандувача, у командному центрі фортеці перебували десятки генералів і сотні штабних офіцерів та операторів. Там збиралася інформація про кожну битву, що відбувалася в кожній локації. Крім того, поряд з нею відображалася інформація, надана фракцією Келвіна, про пересування військ принца Клео.
З огляду на всі ці дані, дехто в командному центрі помітив, що в деяких місцях ситуація виглядала дуже незвично. Проте, команда не могла приховати свого хвилювання, коли надходили повідомлення про успіхи союзників.
Один з операторів вигукнув: «Наші наземні війська захопили ворожу базу на Планеті Два!»
Щоб краще організувати роботу, вони пронумерували планети в секторі космосу, який слугував полем бою. Десант був висланий на планету під назвою Планета Два, яка мала придатну для життя атмосферу, і вони розгромили тамтешні імперські війська та захопили їхню базу. Тепер планета перебувала під контролем Об'єднаного Королівства. Безумовно, це була велика перемога, але це була не єдина гарна новина, якою мали поділитися оператори мосту.
«Восьмий блукаючий флот зіткнувся з ворожим флотом і повністю знищив його!»
«Другий флот щойно виграв битву проти флоту з понад 100 000 кораблів!»
"Доповідь від Тридцять дев'ятого флоту! Ворожа фортеця капітулювала, і тепер наші люди займають її!"
Моральний дух був високим, коли війська Об'єднаного Королівства з неймовірною швидкістю вдиралися на територію Імперії. Всі, крім офіцерів флагмана, були здивовані, почувши ці повідомлення. Однак оператори не знали, що їхні союзники мали зв'язки у ворожій армії - зокрема, у фракції Келвіна. Вони вважали, що ці перемоги були виключно заслугою власної армії.
Таємна інформація чи ні, але один холоднокровний штабний офіцер почав підозрювати. "Це занадто просто, - зауважив він вголос.
Перемога на стількох фронтах так швидко у війні такого масштабу - це майже диво. Цей штабний офіцер був насторожений, знаючи, що їм слід очікувати власних втрат.
Верховний головнокомандувач військ Об'єднаного Королівства, жінка-генерал, була задоволена їхніми перемогами. «Це добре», - сказала вона.
«Верховно головнокомандувачко?»
"Якщо на їхньому боці будуть зрадники, вони не зможуть боротися на повну силу. Продовжуймо набирати обертів, і перемога буде в наших руках. Було прикро, що їхній головнокомандувач вислизнув від нас у першій битві, але крім цього, Імперія практично подарувала нам перемогу. Нам просто потрібно продовжувати користуватися цим".
Якби вони перемогли у цій війні, верховна головнокомандувачка отримала би звання фельдмаршалки, ставши наймолодшою людиною, яка коли-небудь займала цю посаду. Ця слава здавалася їй зараз такою досяжною, і вона була засліплена нею.
"Це занадто неприродно," - наполягав штабний офіцер. «Чи не варто нам трохи відступити, щоб отримати кращу перспективу війни в цілому?»
Верховна головнокомандувачка не слухала. "Якщо ми відступимо зараз, ми втратимо наш імпульс. Не кажучи вже про те, що я хочу, щоб мої люди здобули якісь власні досягнення. Якщо після цього я буду єдиною, кого підвищать, вони будуть заздрити".
Верховна головнокомандувачка не збиралася відступати, і штабний офіцер нахмурив брови.
Верховна головнокомандувачка засміялася, дивлячись на голографічний огляд поля бою, що проектувався перед нею. «Якщо я відвоюю достатньо території Імперії, моє ім'я увійде в історію».
Вона фантазувала про те, як передаватимуть її ім'я - великої полководицв, яка привела Об'єднане Королівство до перемоги.
***
Справи графа Першинга йшли настільки добре, що це навіть створювало для нього проблеми. Головною з них було прохання від інших дворян з того ж флоту, в якому він служив.
«Чи не могли б ви розглянути його, графе Першинг?»
«Я не знаю, що вам сказати».
Обличчя інших вельмож проектувалися навколо нього на містку його корабля. Оточений своїми колегами-дворянами, він страждав під тиском їхніх вимог.
"Ми не прагнемо якоїсь грандіозної перемоги; ми просто хочемо мати можливість сказати, що ми самі боролися проти Імперії. Коли наші союзники виграють стільки битв, наші власні досягнення бліднуть у порівнянні з ними".
Інші флоти Об'єднаного Королівства досягали таких успіхів, що ці дворяни, які раніше вирішили перечекати війну, тепер хотіли воювати, щоб і собі записати кілька перемог на свій рахунок.
"Наш суверен командує цим флотом, - відповів Першинг. "Ми не можемо привести нашого суверена на поле бою, чи не так? Ми, можливо, перебуваємо в кращому становищі, але небезпека все одно залишається".
"Але наш суверен - це той, хто хоче воювати! Графе Першинг, ваша інформаційна мережа може знайти нам відповідного супротивника для битви, чи не так?"
«Ну... думаю, що так.»
Граф Першинг не очікував, що станеться щось подібне. Фракція Клео нічого не варта. Я чув, що граф Бенфілд був досвідченим бійцем, тож не очікував, що його сили будуть такими слабкими. Гадаю, чуткам не можна довіряти.
Граф Першинг розчарувався в роді Бенфілдів, наслухавшись про їхні подвиги у полюванні на піратів. У той же час він не міг не відчувати, що його власні прагнення зростають.
Гадаю, якщо я не зроблю собі тут ім'я, то пошкодую про це, коли повернуся. Якщо ми знайдемо кілька невеликих флотилій і розгромимо їх, то не буде жодних проблем, правда?
Аристократія Об'єднаного Королівства починала непокоїтися, бачачи постійний прогрес, якого досягали їхні союзники у війні.
Граф Першинг прийняв рішення. "Дуже добре. Я знайду відповідного ворога, з яким зможуть битися війська нашого суверена".
«Ми з нетерпінням чекаємо на це, графе Першинг.»
***
На містку флагмана Імперської армії Тіа велично стояла, схрестивши руки. Її обличчя залишалося невиразним, коли вона чула кожне нове повідомлення про втрати Імперії.
Клео і Лісітея пішли до своїх кімнат відпочити, тож вона залишилася на мосту наодинці з двома жінками-лицарями, які служили її ад'ютантами.
Тіа запитала: «Де може бути виконуючий обов'язки верховного головнокомандувача?»
"Сер Клаус відпочиває. Вам теж варто перепочити, леді Крістіано".
«Я не можу зараз відпочивати».
Тіа продовжувала стежити за станом війни. Імперська армія програвала битви або була відкинута назад на різних ділянках. Оператори містку повідомляли кожну нову інформацію з професійною байдужістю, але здавалося, що з кожним новим повідомленням про втрату з їхніх облич стікало все більше крові.
Тіа чекала слушного моменту, щоб мобілізувати свої сили. Ми майже на місці...
Двері на місток відчинилися, і до них увійшов посвіжілий Клаус. «Яка ситуація?» - запитав він.
«Без змін», - коротко відповіла одна з ад'ютанток Тіа.
«Зрозуміло».
Це був грубий спосіб розмови з виконуючим обов'язки верховного головнокомандувача, але Клаус не дорікнув офіцеру.
Цей ад'ютант виглядав роздратованим таким станом речей і прошепотів іншому ад'ютанту: "Чому лорд Ліам призначив сера Клауса виконуючим обов'язки верховного головнокомандувача, а не леді Крістіану? Я досі не можу цього зрозуміти".
Вона була явно незадоволена тим, що Клаус не був таким талановитим, як її власна начальниця. Тіа, однак, не переймалася цим. Вона просто чекала на слушну нагоду.
І тут один з операторів вигукнув термінове повідомлення. "З'явився новий ворожий флот, який прямує в нашому напрямку. Їх налічується 100 000!"
Тіа посміхнулася. "Настав час зробити наш хід. Приводьте кораблі в бойову готовність".
Поки оператори поспішно зв'язувалися з сестринськими флотами, ад'ютант зітхнув: «Ми, безперечно, розставили для них багато наживки».
«І зуміли ліквідувати багато зрадників в Імперській армії», - сказала інша ад'ютанка. Ми повинні бути вдячні військам Об'єднаного Королівства.
Стратегія Тіа, яка полягала у використанні дезінформації, щоб зіштовхнути сили фракції Келвіна з армією Об'єднаного Королівства, мала великий успіх. Коли флоти фракції Келвіна зіткнулися з флотом Об'єднаного Королівства, вони, мабуть, зрозуміли, що їх зрадили. Вони намагалися захиститися від армії Об'єднаного Королівства, але їх легко перемогли завдяки інформації, яку Тіа дозволила перехопити графу Першингу, хоча граф Першинг і не підозрював, що його також використовують у своїх цілях.
Першинг був під враженням, що Тіа та її союзники були членами фракції Келвіна, але насправді вони були з фракції Клео. Тіа нацькувала двох ворогів один на одного, і в процесі цього зменшила їхні сили... в той час як її власна фракція трималася осторонь і зберігала повну бойову міць.
"Мені шкода солдатів, які воюють за фракцію Келвіна, - сказав Клаус.
Дворяни та офіцери, які насправді протистояли фракції Клео, складали лише невелику частку сил Келвіна. Багато простих солдатів, які просто виконували накази, були принесені в жертву плану Тіа.
«Ви б хотіли, щоб гинули наші підлеглі?» відповіла Тіа. "Я обрала цей план, щоб якомога менше наших людей загинуло. Ви не згодні з моїми міркуваннями, сер Клаус?"
Тіа звернулася до нього, не використовуючи титул «виконуючий обов'язки Верховного Головнокомандувача», і Клаус відчув щось небезпечне в її тоні. Тіа, мабуть, відчула, що Клаус критикує її план, тому що глянула на нього лютим поглядом.
Клаус знизав плечима, щоб применшити свій коментар. "Я був тим, хто схвалив твій план. Відповідальність також лежить на мені. Проте я маю намір реагувати на будь-які сигнали лиха, незалежно від того, з якої фракції вони надходитимуть".
Клаус мав на увазі, що тепер, коли її план виконав свою мету, він має намір допомогти всім союзникам, яким зможе. Навіть якщо прохання про допомогу надійдуть від фракції Келвіна, він має намір їх виконати.
Тіа не заперечувала йому. «Звичайно, виконуючий обов'язки Верховного Головнокомандувача».
***
В ангарі флагмана чекав спеціальний корабель. Його характерне червоне забарвлення було фірмовим кольором Ченсі, а сам апарат був її особистим мобільним лицарем. Рід Бенфілд замовив його для неї на Сьомій збройовій фабриці, оскільки вона володіла неймовірним талантом лицаря. Єдина у своєму роді машина для єдиного у своєму роді лицаря: Еріціус.
«Еріціус» мав витончену раму та конічні плечі. По всьому тілу були розташовані лінзи для променевої зброї, тож він був добре озброєний, але у Еріціуса не було зброї, яку він міг би тримати в руках, як інші мобільні лицарі. Довгі і тонкі пальці машини, схожі на кігті, не були пристосовані для утримання зброї. Через стріляючі лінзи по всьому тілу було б важко оснастити машину додатковим озброєнням. Цей факт, схоже, збивав з пантелику деяких техніків, і часто можна було бачити, як вони спантеличено дивляться на нетипову машину. Втім, так було задумано при створенні машини.
«Нарешті настав час сяяти, мій милий маленький їжачок».
У червоно-білому костюмі пілота і з шоломом у руці Ченсі попрямувала до своєї машини в невагомому ангарі. Вона вже кілька разів брала мобільного лицаря на тест-драйви, але це буде її перша справжня битва.
Ченсі відкрила люк і піднялася на борт лицаря, якого вона прозвала «їжачком». Кабіна була оформлена в традиційному стилі, на її смак. Простір освітлювали паперові ліхтарики, встановлені в таких місцях, де вони не заважали огляду.
Ченсі вмостилася в кріслі пілота, і штурвали та педалі управління були переведені в ідеальне положення, щоб вона могла ними скористатися. Зчепивши долоні і витягнувши руки, вона перевірила різні панелі управління «Еріціуса».
Замість того, щоб мати гвинтівку або зброю ближнього бою, «Еріціус» був повністю завантажений дальбійною зброєю, управління якою було розташоване перед нею. Завдяки такому налаштуванням її мобільний лицар майже не мав броні, тож якби в нього влучили, то він міг би серйозно постраждати від прямого попадання. Однак Ченсі відчувала, що їй не потрібен захист. Вона спрямувала всю енергію, яка зазвичай використовується для захисту, на напад. У конструкції рами були використані рідкісні метали, які посилювали її міцність, але це був виріб, який здавався не дуже практичним для справжніх боїв. Однак, це було саме те, що просила Ченсі.
«Я можу битися так вічно».
Ченсі чекала наказу про вилазку, її очі звузилися в блаженних щілинах.
***
Інформація про союзників і дезорієнтованих ворогів надходила на місток флагмана Імперії. Навіть намагаючись обробити її, оператори робили свої звіти без емоцій.
«Ворожий десант на Планеті Два відступив, і ми знову зайняли нашу базу».
«Союзний флот щойно повідомив, що вони прогнали Восьмий блукаючий флот противника».
"Залишки деяких знищених ворожих флотів намагаються перегрупуватися. Наші союзники просять дозволу вступити в бій до того, як це станеться".
Всі звіти вказували на те, що їхнє попереднє гірше становище повністю змінилося, і їхні союзники тепер воюють з явною перевагою над своїми ворогами.
Слухаючи доповіді, Клаус розмірковував над планом Тіа. Вона заманила ворога на нашу територію, а потім кинула на нього наші війська після того, як вони витратили значну частину своїх бойових сил на зрадників.
Армія Об'єднаного Королівства впевнено просувалася вперед, воюючи проти фракції Келвіна, яка мала б бути на їхньому боці. Хоча Королівство виграло багато битв, їхні сили все ж були виснажені. Фракція Клео чекала ідеального моменту для удару - коли чисельність Королівства зменшилася б, а боєприпаси, припаси та енергія закінчувалися б.
Клаус потай боявся Тії.
«Я не знаю, як вона розповсюдила неправдиву інформацію, щоб змусити їх повірити, що ми були силами Келвіна. Ідея маніпулювати розвідданими ворога може прийти будь-кому, але те, що їй це вдалося, вражає. Тим не менш, люди Келвіна все ще офіційно наші союзники, і вони понесли занадто багато втрат.»
Тіа не виявляла милосердя до протилежної фракції. Суворість її безжалісності було неможливо уявити, якщо врахувати її звичайну поведінку.
Тіа часто поводилася досить дивно, коли поруч був Ліам, хоча у Клауса склалося враження, що загалом вона була добродушним лицарем. Однак, коли вона стикалася з ворогами, то, очевидно, ставала іншою людиною. Навіть зараз, коли вона отримала повідомлення про те, що сили Келвіна зменшилися, вона лише холодно посміхнулася від задоволення, що її план виявився успішним.
Я чув, що чим талановитіший лицар, тим більше темряви він тримає в своєму серці. Чи володіє леді Крістіана цією темрявою в своєму серці?
Якщо Клаус і знав причину таких почуттів, то це було знання про те, що вона колись потрапила в полон до піратів. Він чув, що її піддали таким тортурам, які він навіть не міг собі уявити, поки її не врятував лорд Ліам. Тіа та інші лицарі, які потрапили в полон разом з нею, не любили говорити про пережите, але вони відчували себе глибоко зобов'язаними Ліаму за їх порятунок і висловлювали це почуття непохитною вірністю.
У певному сенсі було більш незвичним те, що Тіа, людина, яка могла безжально вбивати своїх ворогів, ставала такою емоційною, коли знаходилася перед Ліамом. Якась частина людяності Тіа була зламана, і Ліам виявив її вразливі місця. Але вона все ще могла бути людиною, принаймні поруч з Ліамом. І Марі - незважаючи на те, що завжди боролася з Тією - була такою ж.
Зважаючи на те, наскільки небезпечною була Тіа, Клаус був вдячний, що вони не були ворогами. Якби вона була сама по собі, то могла б увійти в історію або як великий герой... або як демон. Але я повинен перестати сумніватися в своїх соратниках. Зараз мені потрібно зосередитися тільки на майбутній битві.
Тіа раптом повернулася обличчям до Клауса, її очі блищали. Її губи були вигнуті вгору в усмішці, схожій на півмісяць. «Виконуючий обов'язки верховного головнокомандувача Клаус, що ви скажете про використання цього флоту для атаки на головні сили ворога в цей час?»
Клаус був приголомшений пропозицією Тіа зіштовхнути верховних головнокомандувачів обох сторін один проти одного, щоб вирішити результат війни. На його обличчі не було видно, але в глибині душі він хотів відкинути пропозицію Тіа. Проте, виходячи з її стратегій, якщо Тіа вважала, що вони можуть виграти битву, він вирішив, що повинен скористатися цим шансом.
Зберігаючи стоїчний вираз обличчя, Клаус кивнув Тіа. «Дуже добре.»
Леді Крістіана тут справжній верховний головнокомандувач. Все, що я можу зробити, це погодитися з її рішеннями і підтримати її в будь-який спосіб. Хоча не можу сказати, що я очікував від неї, що вона запропонує нам самим атакувати головні сили ворога...
***
Головні сили Об'єднаного Королівства називалися Першим флотом. Він складався з близько 300 000 кораблів - десятої частини всієї армії - хоча його чисельність була розділена. Його кораблі були розпорошені, надаючи допомогу іншим флотам, оскільки ситуація для їхньої армії погіршилася.
Наразі близько 100 000 кораблів охороняли флагманський корабель класу фортеці, а в його командному центрі кипіла робота. Вона не показувала цього на обличчі, але її руки були щільно схрещені, а вказівний палець постукував.
«Чому наша армія раптом програє?»
З її тону, який був більш напруженим, ніж зазвичай, офіцери штабу зрозуміли, що вона була в досить поганому настрої.
«Імператорська армія посилила свої сили», - відповіла жінка-штабний офіцер. «Верховна головнокомандувачко, я пропоную відступити і перегрупуватися».
Однак вона не схвалила розумну пропозицію штабної офіцерки. Ні, вона не могла так просто відступити, і не лише через свої амбіції.
"Якщо ми зараз повернемося спиною до ворога, це тільки збентежить наших союзників. Не кажучи вже про те, що більшість наших флотів зайшли надто далеко вглиб Імперської території".
Почувши це, штабний офіцер скривився від страху.
Верховно головнокомандувачко продовжив він: «Флоти, які стали жадібними і занадто нерозважливо вдерлися, напевно, зараз проходять через пекло».
Саме верховна головнокомандувачка наказала своїм військам наступати, але деякі флоти проігнорували її конкретні накази і просунулися занадто далеко. Перший флот наказав їм повернутися, але надмірно завзяті флоти знайшли ту чи іншу причину, щоб цього не робити.
«Збій зв'язку...» «Нас переслідує ворожий флот...» «Ми йдемо на допомогу союзникам...»
«Якщо вони так далеко, - запропонував штабний офіцер, - то чому б їм не зробити серію варпів на коротких дистанціях, щоб зустрітися з нашими основними силами?»
«Ви хочете привести ворога прямо до нас?» - огризнулася верховна головнокомандувачка. «Флоти, що стрибають у варпи, лише привернуть увагу до себе».
У всесвіті з далеко розкиданими міжгалактичними націями простий круїз крізь космос нікому нікуди не приведе. Тому кораблі були спроектовані так, щоб миттєво стрибати між двома точками, але їхні варп-двигуни були призначені лише для коротких відстаней. Для подорожей на великі відстані потрібні були спеціальні конструкції: величезні кільця, що нерухомо плавали в просторі, з'єднуючи між собою червоточини. Тільки переміщаючись між цими кільцями, кораблі могли здійснювати далекі стрибки.
Таким чином, якщо корабель тікав, використовуючи свій варп-двигун, ворог міг зробити те ж саме і слідувати за ним. Переміщення на короткі відстані також вимагало величезної кількості енергії. Нерідко корабель тікав від загрози за допомогою варпу, але одразу ж вичерпував енергію і ставав легкою здобиччю. Отже, навіть якби ці кораблі змогли зустрітися з Першим флотом, вони були б марні до того часу, як вони туди дісталися.
Штабна офіцерка все це розуміла, але мучилася, не в силах просто так кинути своїх союзників. «Такими темпами їх просто знищать...»
"Я це знаю. Ми надішлемо допомогу і врятуємо їх..."
Перш ніж верховна головнокомандувачка встила закінчити, оператор підняв панічний крик. "Союзний флот наближається на короткій відстані через варп! Повідомлення від флоту: «Зустріли ворога, просять допомоги».
Верховна головнокомандувачка і всі її штабні офіцери напружилися. Зовні вони намагалися залишатися спокійними перед своїми підлеглими, але їхні вирази обличчя стали серйозними, коли вони почули погані новини.
«Хто ці ідіоти?» - вигукнув один зі штабних офіцерів.
Оператор зафіксував наближення союзного флоту. «Це флот герцогства Дал!»
герцогство Дал - та сама країна, якій служив граф Першинг.
***
Що відбувається? Сидячи на містку свого лінкора, граф Першинг нестримно тремтів. Це мала бути проста перемога. Але як це сталося?
Коли корабель вимкнув свій варп-двигун, оператор закричав: «Імперська армія переслідує!».
Флот Герцогства Дал успішно завершив свій стрибок у варп, але одразу за ними йшов флот Імперської армії. Граф Першинг був наляканий виглядом переслідування Імперської армії на моніторі перед ним. У складі ворожого флоту була група кораблів з гербом роду Бенфілд.
«Фу!»
Причина, по якій він закрив обличчя руками від жаху, полягала в тому, що вони щойно вступили в бій з Імперською армією. Через почуття амбіцій Герцогство Дал вирішило перейти в наступ і атакувати Імперію, націлившись на невеликий флот, що налічував менше 10 000 кораблів. Ворожий флот складався зі старих кораблів, які навряд чи могли чинити опір, тому 100 000 кораблів Герцогства легко знищили їх.
Його монарх Даль був задоволений цим... до тих пір, поки з нізвідки не з'явився флот з 30 000 імперських кораблів. Імперський флот завдав сильної шкоди їхнім силам. Ворожий флот мав лише третину їхньої чисельності, але вони швидко знищили половину флоту герцогства Дал. Флагманський корабель Дал також був знищений, а їхній правитель загинув у бою. Вельможі, що залишилися в живих, почали тікати, щоб врятувати свої шкури.
У паніці Першинг побіг у напрямку головних сил Об'єднаного Королівства, Першого флоту.
«Ви вже бачите головний флот?» крикнув граф Першинг.
«Ми наближаємось на відстань видимості!» - відповів оператор.
Зі страху за власне життя граф Першинг повів великий імперський флот прямо на головні сили Об'єднаного Королівства. Імперські кораблі з'являлися один за одним позаду них - майже 300 000 кораблів. Атаки з тилу знищували союзників Першинга одного за одним. Він і гадки не мав, коли сам потрапить під вибух.
Несподівано ззаду до них почав наближатися червоний мобільний лицар. Побачивши це на головному екрані містку, Першинг затремтів ще сильніше.
«Це вона!»
Стрункий червоний мобільний лицар мав унікально розправлені плечі. Частинки червоного світла, що випромінювалися з цих конусоподібних частин, слідували за лицарем, коли він рухався. Коли червоний лицар наздогнав один з кораблів Дал, він вистрілив потужними лазерами з лінз, вмонтованих у його корпус. Пронизаний лазерними променями, корабель розлетівся на шматки.
Червоний мобільний лицар вилетів з-під вибуху, націлившись на наступну жертву. Він виставив одну велику руку вперед, а його кігті засвітилися золотом, і на їхніх кінчиках утворився промінь. Цей енергетичний промінь прийняв форму гігантського набору кігтів, якими лицар замахнувся на корабель, на який націлився. Від удару енергетичного кігтя мобільного лицаря корабель розлетівся на шматки.
Видовище, коли один мобільний лицар знищував один корабель за іншим, було схоже на щось з нічного кошмару.
«Ця штука - монстр?» вигукнув граф Першинг. «Розгорнути всіх наших мобільних лицарів, щоб сповільнити його!»
Граф Першинг сподівався прожити достатньо довго, щоб дістатися до основного флоту, пожертвувавши всіма лицарями, які служили йому.
***
Герцогство Дал розгорнуло своїх мобільних лицарів. З кожного корабля висипали велетенські, схожі на людей кораблі, утворюючи вільний загін. Голови мандрівних лицарів були схожі на відра з великими штурвалами, а багато хто з них мав роги, що вказувало на їхню приналежність до еліти командирів.
Очолювала мобільних лицарів з їх зловісними палаючими очима жінка-лицар, яка була найкращим асом в армії Об'єднаного Королівства. Ветеран фронтів, вона вже знищила більше десяти ворожих підрозділів у цій битві. Їй належав поточний рекорд за кількістю знищених кораблів у герцогстві Дал, але її заспокоювало те, що інші лицарі Дала з чудовою репутацією билися поруч з нею у своїх власних кабінах.
«Наш наказ - знищити червоний корабель», - прокричала вона по системі зв'язку. "Збийте його, незважаючи на те, що вам доведеться зробити! Якщо ви підете за будь-якою іншою одиницею, я сама вас знищу!"
Досить залякані, всі її підлеглі відповіли: «Так, міледі!» І справді, вони не могли дозволити собі зараз шукати ціль деінде. Адже вони були проти...
«А ось це вже справжнісінькі вороги».
Красиве обличчя, яке з'являлося на кожному екрані, як ворога, так і союзника, було добре відоме навіть у Об'єднаному Королівстві.
"Це Червоний Диявол Імперії! Розійтися!"
Мобільні лицарі герцогства маневрували, щоб оточити червоного мобільного лицаря Ченсі. Їхні вправні рухи свідчили про те, що кожен з них був неперевершеним воїном, але жінка все одно палко посміхалася.
Мороз пробіг по спині головного Аса, а через секунду червоний мобільний лицар зніс одного з її союзників. Червоний лицар не мав фізичної зброї, натомість накинувся на машину зі своїми золотими, сяючими кігтями. Лицар Дала спробував заблокувати атаку величезним мечем, який він тримав, але лезо миттєво розлетілося на друзки, і лицар був розірваний надвоє.
Ченсі вирвала свої кігті з уламків мобільного лицаря, відкинувши вбік його зруйновані половини.
"Я вражена, що ви взагалі можете реагувати на рухи Еріціуса. Але я б воліла, щоб ви билися більш наполегливо". Ченсі зітхнула, явно незадоволена, але продовжувала трощити ще більше мобільних лицарів.
Найкращий Ас зціпив зуби, дивлячись, як один за одним падають найкращі бійці князівства Дал. Вона розмахувала своїм кораблем, обстрілюючи червоного рухомого лицаря променевою зброєю, але жодна з її атак не досягала мети.
Червоний мобільний лицар продемонстрував шокуючу для такої машини швидкість пересування. Він ухилявся від численних атак, наче виконував акробатичні трюки. Корабель був створений з думкою про мобільність, відмовляючись від громіздкої броні. Це здавалося абсурдною конструкцією, але з пілотом Ченсі це була страшна сила.
«Я зупиню тебе тут, навіть якщо мені доведеться віддати своє життя!» Мобільний лицар відкинув гвинтівку і замість неї взявся за клинок. Стало важко добре пілотувати свій корабель, коли вона прискорилася до Ченсі, її тіло втиснулося назад у сидіння, але жінку-лицаря це не хвилювало. Натомість вона мала намір протаранити ворога і разом піти на дно.
Поки найкращий Ас гнався за червоним лицарем, ухиляючись від його атак, Ченсі дико сміялася. "Молодець! О, ти дуже хороша! І готова віддати своє життя! Чудово! Шкода тільки, що ця бідолашна машина, на якій ти пілотуєш, не витримає".
За мить лицар Аса герцогства був розсічений ударом Ченсі. Атака розхитала кабіну аса, від чого по кабіні розлетілися зазубрені шрапнелі. Один шматок металу пронизав жінку-лицаря наскрізь.
«Ти монстр...» - прохрипіла вона, кашляючи кров'ю. У відповідь вона почула голос Ченсі, що пролунав крізь непрацюючу систему управління.
"На жаль, я лише людина. У всесвіті є сильніші монстри, ніж я."
«Всесвіт... дійсно... величезний...»
«Згідна.»
Щоб гарантувати смерть жінки-лицаря, червоний лицар пронизав кабіну аса енергетичним кігтем.
***
У кабіні «Еріціуса» Ченсі була в захваті. Її щоки були яскраво-червоними, і вона задихалася від хвилювання.
Задоволено зітхнувши, вона посміхнулася наступній хвилі ворожих мобільних лицарів, що наближалися до неї. "Ви влаштували мені такий теплий прийом. Гадаю, я маю виправдати ваші очікування, чи не так?"
Ченсі натиснула на педалі прискорення і вправно маніпулювала стіками управління. Вона насолоджувалася, і не тільки тому, що пілотувала свого мобільного лицаря, зробленого на замовлення. Їй подобалося вбивати людей.
Ядерні реактори в плечах «Ерікіуса» викидали свої шлейфи червоних частинок, а променева зброя, вбудована в корпус машини, почала світитися. Потім «Еріціус» закрутився і врізався в групу ворожих мобільних лицарів. Ворожий корабель розлетівся на шматки, пронизаний безліччю лазерів «Еріціуса». Ченсі зламала ворожий канал зв'язку і почула несамовиті крики пілотів у кабінах. Це найбільше схвилювало її.
Один пілот кричав: «Як мобільний лицар може мати такі потужні лазери?»
"У нього скоро закінчиться енергія! Ми просто повинні протриматися!"
"Н-нічого не вийде! Мій енергетичний щит був знищення одним ударом!"
Унікальність Еріціуса полягала в тому, що він використовував майже всю свою енергію для нападу. Променева зброя, вбудована в його корпус, була такою ж потужною, як і та, що зазвичай використовується на лінкорах.
Лицар Ченсі перестав рухатися і простягнув свої золоті пазурі, щоб схопити голову мобільного лицаря, який підійшов занадто близько.
«У мене є більше, ніж просто лазери», - сказала Ченсі, і рука Еріціуса почала вібрувати. Завдяки цим потужним коливанням кіготь легко розірвав голову ворожого лицаря. Кігті використовували комбінацію фізичних лез і променевої зброї, що робило їх настільки ж універсальними, наскільки і смертоносними.
Інша рука Ерікіуса безжально занурилася в кабіну ворога. Гострі кігті прорізали ворожого мобільного лицаря наскрізь, наче він був зроблений з паперу.
Потім її рука відкинула знищений корабель геть. Інші ворожі мобільні лицарі оточили її, націливши свої гармати на Ченсі. Дощ лазерів і снарядів полетів на її корабель, але Ченсі пілотувала крізь це все, уникаючи ударів, не спітнівши.
"Молодці. Ви повинні співпрацювати і придумати стратегію".
Голки зі світла матеріалізувалися з лінз променевої зброї Ерікіуса. Всі вони вистрілили одночасно, спрямувавшись у бік ворожих загонів. Вороги намагалися ухилитися від них, але голки слідували за їхніми рухами і вибухали, коли знаходили свої цілі.
«Здається, вони називаються голчастими ракетами...» недбало сказала Ченсі по відкритій лінії зв'язку. «Вони непогані, але над назвою можна було б попрацювати». Вона зітхнула, але була задоволена їхньою роботою.
Ченсі вже знищила десятки ворожих мобільних лицарів, але інші все ще продовжували прибувати. «Я б хотіла пограти з тобою ще, але Клаус наказав мені знищити кілька кораблів», - неохоче сказала вона. «Вибач, але мені треба швидко закінчити».
Раптом з різних точок Еріціуса з'явилися енергетичні мечі з різних сторін його тіла. З цими довгими енергетичними лезами, що стирчали з його тіла, наче колючки їжака, пристрій почав обертатися. Енергетичні леза розсікали її ворогів, наче циркулююча пила, залишаючи на їхньому шляху подрібнені шматки.
Обертаючись так швидко, що нагадував сяючу кулю, Еріціус перетворював на металобрухт усе, в що влучав. Не тільки мобільні лицарі, але навіть деякі ворожі кораблі були підхоплені хаосом і знищені.
"О, ти мені подобаєшся, Еріціус! Давай ще повеселимося!"
Цей мобільний лицар мав саме ту функціональність, на яку сподівалася Ченсі, і вона дуже полюбила його. У її ворогів, однак, цей виріб викликав лише жах.
Ченсі весело сміялася, вселяючи страх у серця армії герцогства Дал.
***
«Важко зрозуміти, про що думає цей звір».
«Ви самі це казали.»
На містку флагмана Імперської армії Тіа та одна з її ад'ютанток були вражені, спостерігаючи за боєм Ченсі.
Самотня лицарка просувалася вглиб ворожих рядів, залишивши своїх союзників далеко позаду. Її червоний лицар, який виглядав беззбройним, але насправді мав зброю по всьому тілу, здавався ідеальною машиною для Ченсі, жінки, яка мала схильність до використання прихованої зброї. Її союзники, тим часом, трималися досить далеко від «Еріція» Ченсі, щоб уникнути дружнього вогню.
Імперський флот продовжував переслідувати армію герцогства Дал, яка тікала. Кораблі роду Бенфілд очолили атаку, безжально розстрілюючи кораблі, що тікали.
Лісітея стояла поруч з Клео, і її обличчя ставало все більш блідим, коли вона спостерігала за розвитком подій. Найкращі лицарі роду Бенфілдів жахливі - ні, вся їх армія жахлива. З кожною миттю, що триває ця битва, десятки тисяч життів втрачаються з обох боків. Але вони дивляться на це так спокійно, наче всі ці смерті не відбуваються насправді.
З точки зору Лісітеї, Тіа була такою ж страшною, як і Ченсі. Вона була архітектором цього пекла, і вона спостерігала за ним так, ніби це її анітрохи не зачіпало. Навіть Клаус, виконуючий обов'язки верховного головнокомандувача їхнього війська, спостерігав за битвою з повною відсутністю виразу на обличчі.
Ця людина так само по-своєму страшна. Здається, він приблизно мого рівня, коли справа доходить до його здібностей як лицаря, але його абсолютно не бентежить ситуація, в якій ми опинилися... і він погодився з планом Тіа в першу чергу.
Вона глянула на Клео, який був такий же блідий, як і вона. Принц виглядав наляканим битвою, що розгорнулася перед ними, але робив усе можливе, щоб зберегти хоробрий вигляд.
«Ми виявили корабель графа Першинга», - доповів Тії один з операторів.
Лісітея стиснула кулаки від цієї інформації, але не від злості. Скоріше, їй було страшно дізнатися, яку відплату Тіа і Клаус задумали для свого зрадливого ворога. Вона приготувалася почути щось справді жахливе, але, схоже, Тіа мала більше милосердя в серці, ніж очікувала Лісітея.
"Повідомте всі кораблі. Вони не повинні атакувати ні корабель графа Першинга, ні будь-яке інше судно у флоті, яким він командує. Я хочу, щоб їх пощадили."
«Ви не атакуєте їх?!» Лісітея не могла не вигукнути, почувши несподіваний наказ Тіа.
Вона затулила долонею рот після того, як промовила цей коментар, але Клео подивилася на неї з роздратуванням. «Будь ласка, говори тихіше, Лісітеє».
«Я перепрошую.»
Тіа повернулася до них з сонячною посмішкою на обличчі. «Не хвилюйтеся...
Доля графа Першинга вже вирішена», - сказала вона моторошно щасливим тоном.
***
На борту корабля класу «фортеця», що служив флагманом Об'єднаного Королівства, штабні офіцери галасували.
"Розосередитись! Спробуйте оточити ворожий флот і знищити його!"
«Відкличте флоти, які ми відправили в інші місця - нам потрібне підкріплення!»
Вони почали вступати в бій безпосередньо з головними силами ворога, які їхні союзники привели прямо до їхнього порогу. Реакція Першого флоту на несподівану ситуацію була швидкою, але сили ворога втричі перевищували їхні власні.
Звичайно, вони думали про відступ, але величезні розміри кораблів класу «фортеця» дуже ускладнювали швидке маневрування. Вони повільно розверталися, повільно йшли і навіть повільно стрибали.
«Флоти, які ми відправили, вже вступили в бої і не можуть повернутися!» - крикнув один з операторів.
«Що?»
"Всі наші флоти по всій зоні перебувають під вогнем Імперії! Ніхто не може виділити кораблів для підкріплення!"
Слухаючи розмову між оператором і штабним офіцером, верховна головнокомандувачка напружено схрестила руки. "Ці некомпетентні дурні привели ворога прямо до нас... Хм? Що це?"
Вона помітила щось на головному екрані. "Збільшити флот графа Першинга! Швидше!"
Один зі штабних офіцерів маніпулював екраном, фокусуючись на військовому кораблі графа Першинга. Флот Королівства, що наближався, був оточений імперськими кораблями, але сили графа Першинга не отримували жодних атак з боку ворога. Інші союзники Королівства були безжально знищені, але Імперська армія залишала флот графа Першинга недоторканим.
Верховна головнокомандувачка гнівно насупила брови і виплюнула слова ненависті. "Ти зрадив нас, герцог Дал - ні, зачекайте. Першинг!!!"
Для верховної головнокомандувачки Об'єднаного Королівства не існувало іншого можливого пояснення. Першинг явно зрадив їх і вів Імперську армію прямо на них.
***
Під час зіткнення головних сил двох країн Клаус відстежував кожне окреме повідомлення, що надходило на місток флагмана.
Кораблі, у яких не вистачало енергії на коротких відстанях, вимагали інструкцій, тож він наказав їм помінятися позиціями з менш виснаженими кораблями. Він відправив кораблі поповнення в тил битви, щоб вони могли безпечно реорганізуватися. Він виявив, що керує деталями менш ніж двох тисяч кораблів. Це було надто мале завдання для виконуючого обов'язки верховного головнокомандувача, щоб ним перейматися, але Тіа була зайнята, тож Клаус займався ним так, ніби вони помінялися ролями.
Гадаю, я відправлю заправлені кораблі на зачистку. Хм... флагманський корабель Об'єднаного Королівства, безумовно, вражає, чи не так? Схожий на мобільну військову базу.
Імперія мала власні кораблі класу «фортеця», але вони були меншими, ніж у Об'єднаного Королівства. На цей час армія Об'єднаного Королівства боролася з силами, втричі більшими за неї, але вона трималася завдяки вражаючій потужності свого флагмана класу «фортеця». Імперська армія зазнавала все більших втрат, і все більше кораблів відправлялося в тил для перегрупування, але Тіа була надто зосереджена на підтримці наступу, щоб турбуватися про пошкоджені або виснажені кораблі, які відступали.
«Вони міцні», - зауважила вона своїй ад'ютанці про корабель класу «фортеця».
Ад'ютантка показала дані про головнокомандувача ворога і її штабних офіцерів. Їхній командир відомий тим, що є наймолодшою людиною, яку коли-небудь підвищували до генерала в армії Об'єднаного Королівства.
Почувши це, Тіа звузила очі, а на її губах з'явилася посмішка. "Вона діє дуже агресивно. Мені це подобається, але вона все ще ворог лорда Ліама. Я повинна знищити її сама".
Її ад'ютантка підняла брови. «Ви плануєте самі вступити в бій, леді Крістіано?»
"Я хочу якнайшвидше подбати про цей корабель-фортецю. Якщо ми дозволимо цьому затягнутися, решта їхніх головних сил повернеться і оточить нас".
«Все ж таки, командир не може вийти і битися сама», - заперечив її ад'ютант.
Тіа знову посміхнулася.
"Я просто наслідую приклад лорда Ліама. Чесно кажучи, я б послала Ченсі подбати про це, але це занадто велика відповідальність для цього звіра".
Ад'ютантка відмовилася від спроб переконати Тію залишитися.
Вона приклала два пальці до вуха і відкрила лінію зв'язку з ангаром. «Підготуйте лицаря леді Крістіни до бою».
Коли Тіа зійшла з містка, жінка кинула погляд на Клауса. "Ти ж можеш подбати про все інше, правда? Я залишу тобі свою ад'ютантку, щоб ти міг покластися на неї в усьому, що тобі може знадобитися".
"Я так і зроблю", - відповів Клаус, не висловлюючи своїх думок з цього приводу.
Я не думаю, що людина, яка фактично командує флотом, повинна виїжджати на мобільному лицарі, але... Лорд Ліам такий самий. Я мало що можу сказати про це, чи не так?
У зв'язку з цим, якщо він сказав щось, щоб критикувати рішення Тії, це може бути сприйнято як критика і Ліама.
Ну, я впевнений, що леді Крістіана буде в порядку. Вона талановитий полководець, а в мобільному лицарстві вона першокласний ас. Мені нема чого за неї хвилюватися.
Клаус відчував себе трохи розчарованим, коли порівнював себе з Тією, але він відкинув це відчуття і зосередився на поточних справах.
Зараз я повинен надати допомогу пораненим і продовжити реорганізацію наших сил.
***
Загін мобільних лицарів на чолі з білосніжною одиницею класу «Немайн» промчав крізь космос до корабля класу «Фортеця». Командуючи загоном зі своєї кабіни, Тіа віддавала накази пілотам-асам, яких вона відібрала для своєї свити.
"Наше завдання - захопити корабель-фортецю. Нам потрібно забезпечити шлях для десанту".
За нею йшли сотні немейнів з широко розгорнутими бустерами у формі накидок за спинами. За ними йшли невеликі десантні кораблі з десантом на борту під охороною єнотів з великими щитами. Ці «Єноти» були важкоброньованими мобільними лицарями з більш округлими рамами.
«Ми в зоні перехоплення, міледі».
Тіа пересунула штурвали у відповідь на повідомлення. Коли вони наблизилися до астероїда, на «Немайн» посипалися лазери, але пілоти вміло проскочили крізь ці атаки і натомість прискорилися до корабля класу «фортеця», переключивши свої прискорювачі на зворотну тягу, коли вони наблизилися до нього.
Зменшивши швидкість, людиноподібні одиниці висадилися на поверхню корабля-фортеці. Спочатку здавалося, що навколо них не було нічого, окрім безплідної скелі, але раптом з прихованих люків вигулькнула різноманітна зброя і мобільні лицарі-охоронці. Однак колеги-пілоти Тіа були готові до цього. З гвинтівками в руках імперські мобільні лицарі ліквідували всі найближчі загрози, а потім вирушили на пошуки таємного входу до фортеці.
«Сюди, міледі!»
Немайн Тіа вдарив своїм масивним мечем по непоказній на вигляд ділянці скелі, пробиваючи її наскрізь і відкриваючи шлях всередину.
«Ось ти де...» посміхнулася Тіа.
Вона та її елітні пілоти проникли на базу.
***
Всередині величезного флагмана класу фортеці десант Імперської армії наближався до командного центру. Об'єднане Королівство, принаймні, мало власних піхотинців, і наразі командний центр все ще був добре укріплений.
Відстежуючи ситуацію на різних моніторах, верховна головнокомандувачка зціпила зуби. «Отже, вони проникли всередину».
Офіцери штабу були стурбовані тим, що ворог захопить їхню фортецю. "Верховнна головнокомандувачко, ви тут у небезпеці. Ви повинні дістатися до безпечного місця".
Вона похитала головою. "Якщо я втечу, це лише занурить наших союзників у хаос. Командний центр все ще безпечний і функціонує. Якщо я зможу допомогти Першому флоту втримати оборону проти Імперської армії до прибуття підкріплення, ми ще можемо перемогти".
Ворог вже був всередині їхньої фортеці, тож здавалося, що їхні шанси на перемогу були мізерними. Попри це, верховна головнокомандувачка наполягала на тому, щоб залишитися в командному центрі і керувати битвою до самого кінця - хоча б заради своїх союзників.
Її штабних офіцерів перемістили, але вони все одно були пригнічені ситуацією, в якій опинилися. «Якби не Першинг...» - гірко пробурмотів один з них.
Верховна головнокомандувачка знала, що не варто зосереджуватися на тому, що вже не можна змінити. "Що зроблено, те зроблено. Ворог був на крок попереду нас... і я занадто поспішила з розосередженням сил Першого флоту. Ти був правий."
«Ні...»
Верховна головнокомандувачка пошкодувала, що не прислухався до думки інших, але було вже надто пізно. «Я хочу, щоб ви втекли», - сказала вона своїм підлеглим.
«Верховно головнокомандувачко?»
"У довгостроковій перспективі для нашої нації буде краще, якщо виживете ви, а не я. Наші наземні війська захищатимуть вас, доки ви не зможете втекти з цього корабля".
«Верховно головнокомандувачко!»
Офіцери штабу чинили опір, але військовослужбовці сухопутних військ вже виходили назустріч, щоб вивести їх з командного центру.
"Ну що ж, - пробурмотіла собі під ніс верховна головнокомандувачка. "Я заберу з собою всіх імперців, яких зможу. Але є ще дехто, хто має заплатити за це..."
***
В межах однієї великої зони битви точилася боротьба між мільйонами кораблів. Мабуть, правильніше було б назвати це стратегічною грою, дія якої розгортається на тлі безкрайнього космосу. Планети захоплювалися, бази будувалися, а потім втрачалися. Союзники зраджували союзників і знову опинялися зрадженими. Тут розгорталася неймовірна історія. Якби певні речі пішли не так, як вони пішли, ця війна могла б тривати сотні років, але вона підійшла до свого завершення набагато швидше, ніж будь-хто очікував.
Що ж до графа Першинга... Наразі він був настільки щільно оточений кораблями Імперської армії, що його флот не міг навіть зрушити з місця.
"Що відбувається? Що відбувається?" - кричав він у розпачі.
Шістдесятитисячний флот, яким він командував, налічував лише кілька сотень кораблів. Всі союзники герцогства Дал були знищені, і єдиними кораблями, що залишилися, були ті, що перебували під безпосереднім командуванням графа Першинга. З мобільними лицарями Імперської армії, що націлили на них гармати, кораблі Першинга були повністю знерухомлені.
Саме в цей момент Першинг отримав повідомлення на свій монітор.
"У тебе все йде добре, чи не так? Ти, зрадницький виродку".
Першинг грав на обидві сторони - армію Об'єднаного Королівства і Імперську армію - і тепер верховна головнокомандувачка його власних сил викрила його в цьому.
"В-верховно головнокомандувачко? Ви помиляєтесь! Це якась помилка!"
«Я не збираюся слухати слова перебіжчика», - огризнулася вона з презирством на обличчі. "Я маю сказати тобі дві речі. Перше: я подбаю про те, щоб кожна людина в Королівстві знала, що ти зробив. І друге: я недооцінила тебе. Я думала, що ти не більше, ніж звичайний жадібний дворянин. Я й гадки не мала, що ти продовжуватимеш бути в союзі з родом Бенфілд, навіть зараз
«Про що ви говорите?»
"Не прикидайся дурником. Ти обманом змусив нас знищити сили Келвіна замість Клео, послабивши при цьому самих себе."
Граф Першинг не розумів, про що говорить верховна головнокомандувачка. Як він міг зрадити Об'єднане Королівство і фракцію Келвіна? Той, кого він зрадив, був графом Бенфілдом... або, принаймні, так повинно було бути.
Гнів верховної головнокомандувачки тільки зростав. "Я ненавиджу Імперію, але тебе я ненавиджу ще більше. Іменем генерала армії Об'єднаного Королівства я присягаюся, що розчавлю тебе, навіть якщо це буде останнє, що я зроблю. Це все".
Верховна головнокомандувачка перервала зв'язок, і колір обличчя Першинга з почервонілого став попелястим. Він зісковзнув зі свого місця на підлогу, гарячково тремтячи.
"Що в біса відбувається? Я знав, що отримую інформацію від імперських шпигунів, так, але ж я збирався зрадити рід Бенфілд! Як я міг зрадити своїх союзників?"
Першинг мав шпигунів в Імперії, які постачали йому інформацію, яку він старанно передавав тим, хто стояв вище нього. Якийсь час все йшло чудово. Чому ж тепер, раптом, з ним почали поводитися як зі зрадником?
Поки Першинг намагався осмислити ситуацію, в якій опинився, до його корабля підлетів самотній мобільний лицар. Незвичайний червоний апарат здійснив жорстку посадку на корпус корабля. Це був «Еріціус», пілотований Ченсі.
Як тільки вона приземлилася, Ченсі відкрила лінію зв'язку, і її обличчя з'явилося на моніторі Першинга. У її задишці була дивна чуттєвість, але граф Першинг не міг цього оцінити в даний момент.
«Я трохи перебрала з розвагами», - пробурмотіла Ченсі. "Мені треба відпочити. А, так... Сер Клаус наказав мені служити вашим охоронцем, графе Першинг, ясно?"
Цей червоний мобільний лицар знищив кораблі герцогства Дал разом з флотом армії Об'єднаного Королівства...
і все ж тут була його пілот, яка проголошувала їх заявою, що вона тут, щоб діяти в якості його охоронця.
Граф Першинг затулив вуха і перекотився на бік на підлозі, навіть не бажаючи більше нічого розуміти. "Цього не може бути. Не може бути! Чому це відбувається зі мною?"
Ченсі розсміялася, побачивши його. "О, зачекай... Тебе обдурили? Бідолашний малюк!"
Через деякий час після цього флагманський корабель класу «Фортеця» був повністю захоплений і потрапив у розпорядження загарбників. З цією великою втратою армія Об'єднаного Королівства зазнала поразки, а її залишки відступили з території Імперії.
***
Тіа повернулася на імперський флагман після того, як відігнала останній корабель флоту Об'єднаного Королівства.
Вона сама увійшла до тьмяно освітленої кімнати. Всередині на неї чекали кілька шпигунів з фракції Келвіна. Тіа посміхнулася їм, але не з агресією, а з простою вдячністю.
"Ви дуже добре попрацювали. Я вдячна вам усім".
Тіла шпигунів раптом наче поглинула чорна рідина. Нервові стовпи рідини змінювали форму, врешті-решт перетворившись на групу людей у масках, одягнених у чорне. Це були люди Кукурі, які виконували брудну роботу роду Бенфілд.
Один із загадкових оперативників вийшов вперед, щоб представити групу. «Ми лише робили те, що наказав Володар Ліам».
"Проте, наша перемога не була б забезпечена без вашої наполегливої праці. Я обов'язково доповім про це лорду Ліаму особисто".
"Ми це дуже цінуємо. Звичайно, насправді більшу частину роботи зробив Першинг".
Тіа могла відчувати лише злість на Першинга, який зрадив рід Бенфілд, а отже, і Ліама. Вираз її обличчя ставав небезпечним при думці про цього чоловіка.
"Яким же він був дурнем. Але він був ідеальним пішаком для маніпуляцій".
З того моменту, як рід Бенфілд переконався, що Першинг їх зрадить, вони вирішили використати його і прибрати після того, як він виконає своє призначення. Щоб реалізувати цей план, вони замінили шпигунів, які передавали йому інформацію, на оперативників Кукурі, що прийняли їх подоби. Першинг попався на цю вудку і з радістю продовжував знищувати сили фракції Келвіна для них, годуючи своїх людей неправдивими відомостями.
«Володар Ліам був упевнений, що Першинг виступить проти нього», - сказав підлеглий Кукурі.
Тіа посміхнулася. "Звісно, він був упевнений. Він об'єднався з цим покидьком тільки заради цього моменту. Ця змія ніколи не була гідна бути поруч з лордом Ліамом, але я рада, що він хоч для чогось став у пригоді"
Щоки Тіа запалали від захоплення графом, який передбачив зраду Першинга і продуктивно використав його.
«Що ви маєте намір робити тепер?» - запитав підлеглий Кукурі.
Голова Тіа була заповнена думками про Ліама, але у неї все ще була робота. Вона швидко перейшла до поточних справ. Об'єднане Королівство просить про припинення вогню. Минуло вже близько трьох місяців з початку війни, чи не так? Я не очікувала, що вона закінчиться так швидко".
"Враховуючи масштаби, це було неймовірно швидко, так. Я впевнена, що Господар Ліам буде задоволений."
Тіа розчулилася, як дитина від цієї думки. Стиснувши руки, вона висловила свої справжні почуття. "О, я з нетерпінням чекаю, коли зроблю йому доповідь! Як думаєте, він мене прямо похвалить? Не можу дочекатися!"
Люди Кукурі перезирнулися між собою і знизали плечима.
Загалом, Імперія втратила близько мільйона своїх кораблів, і близько 20 000 кораблів покинули битву, але врешті-решт вони вийшли переможцями. Частина цих втрат належала фракції Клео, але вони були більш ніж задоволені результатами війни. Зрештою, переважна більшість втрат припала на фракцію Келвіна, і більшість дезертирів також були їхніми.
Один з людей Кукурі хіхікнув. «Якщо дивитися лише на цифри, то виглядає так, ніби ми зазнали серйозних втрат».
Судячи з однієї лише статистики, важкі втрати Імперії здавалися прикрими, але Тіа це зовсім не турбувало.
"Наші втрати були незначними, тож все гаразд. І, до речі, ми повинні подбати про те, щоб ідіоти, які дезертирували з бою, були покарані належним чином, чи не так?"
З точки зору Імперії, це була важко здобута перемога, але для роду Бенфілд війна була приголомшливим успіхом.
«Ми можемо використати це як зброю проти фракції Келвіна, коли повернемося», - вигукнула Тіа. "Ах, я вже бачу перемогу лорда Ліама! І я буду поруч з ним!"
Тіа повернулася у свій світ фантазій, тож люди Кукурі залишили її напризволяще і зникли в тіні.
***
«Ааа, тепер я бачу поразку Ліама!»
На столичній планеті Імперії Провідник, який останнім часом перебував у фантастичному настрої, у піднесеному настрої дивився новини про перемогу Імперської армії. Він не був задоволений тим, що Імперія перемогла, але йому подобалося, що вона зазнала таких важких втрат.
"Поки Ліам щодня дуріє на вечірках, Імперська армія зазнає жахливих втрат. За це у нього точно будуть неприємності!"
Провідник не міг перестати посміхатися, розмірковуючи про те, що останнім часом Ліам ставав все більш і більш неспокійним. Його тіло все ще постійно горіло від постійної вдячності Ліама, але тепер він міг посміхатися крізь біль. Зрештою, лють Ліама наростала з кожним днем - він тлів від люті відтоді, як почав отримувати звістки зі своїх володінь. Масштабні протести все ще спалахували по всіх територіях Ліама, і через це його здатність правити опинялася під питанням. Думка Імперії про Ліама погіршувалася, і Провідник був настільки схвильований, що ледве стримував себе.
"Скоро! Скоро все, чого досягнув Ліам, зруйнується!"
Провідник стрибав по місту, живлячись нещастям на ходу. У густонаселеній столиці такої великої міжгалактичної держави, як Імперія, глибокі запаси нещастя були скрізь, і він вбирав їх стільки, скільки хотів, від громадян, повз яких проходив.
"Столична планета чудова! Це центр усього, тому її нещастя має найглибший смак". Він говорив про неї так, ніби дегустував хороше вино.
У своїх щасливих мандрах він натрапив на чоловіка, який сидів у провулку і пив спиртне з похмурим виразом обличчя. «Чорт забирай!» - бурчав собі під ніс цей чоловік. "Що б я не робив, нічого не виходить. Чому я..."
Провідник всмоктав невдоволення чоловіка, щоб підживитися. "О, відчай цього чоловіка був дуже гарний. Ммм, нещастя сьогодні таке смачне!"
На планшеті в нагрудній кишені чоловіка пролунав дзвінок, і він з роздратуванням відповів на нього. "Що? Знову погані новини, так? С-справді? Ви кажете, що вельможі дуже подобається одяг, який я розробляю?"
Секунду тому цей чоловік був дизайнером з нульовими перспективами, але, судячи з усього, він щойно здобув собі клієнта - і до того ж дуже добре оплачуваного. Втім, Провідник не цікавився його успіхом.
"Так завжди буває, коли я висмоктую чиєсь нещастя: у нього залишається тільки позитив. Це просто жахливо. Мені потрібно йти далі і продовжувати робити Ліама нещасним. Тобто, зробити його щасливим".
Чим більше Провідник працював над тим, щоб зробити Ліама щасливим, тим нещаснішим ставав юнак. Здавалося, що це працювало ідеально, і Провідник мав намір продовжувати в тому ж дусі.
Але коли відійшов Провідник, з-за сміттєвого баку в провулку вистромив голову собака. Він покрутив головою, потайки спостерігаючи за провідником. Тим часом п'яний чоловік висловив готовність виконати роботу, яку від нього вимагали.
"Господиня роду Бенфілд та її служниця, так? Ви хочете, щоб я створив для них сукні? Скільки? Щонайменше десять? А яка плата? О, так... Я зроблю це! Я зроблю десять суконь... або двадцять! Це чудово... Я зможу утримувати всю свою сім'ю одним цим замовленням!"
Заливаючись сльозами радості, дизайнер підхопився і побіг геть. Собака побіг за ним, раз по раз озираючись на Провідника.