У СВОЄМУ КАБІНЕТІ прем'єр-міністр закінчив читати інформацію, яку йому надіслала Серена, і відкинувся на спинку крісла, дивлячись у стелю.
Він глибоко зітхнув. "Принц Лайнус занадто легковажно ставиться до цих відносин з іноземними державами. Можливо, він просто не продумує все до кінця, але це виділяє його, причому в поганому сенсі".
Прем'єр-міністр відчув, що у нього починає боліти голова, коли він проаналізував таємну взаємодію Лайнуса з іноземними державами. Угода, яку він уклав з деякими світами Об'єднаного Королівства, коштуватиме Імперії лише неосвоєної прикордонної території, за якою ніхто не буде особливо сумувати, але прем'єр-міністр все одно був незадоволений тим, як Лайнус збирався укладати ці угоди.
«Будь-які проблеми, що можуть виникнути через це, ляжуть на Імперію, а не на нього».
Якщо Лайнус виграє конфлікт за престол, то ті тіньові сили, з якими він уклав пакти, стануть проблемою Імперії. А якби він програв, то ці іноземні держави були б розгнівані і поклали б провину на Імперію, а не на Лайнуса. У будь-якому випадку, розгрібати безлад довелося б не новому імператору, а прем'єр-міністру та іншим урядовцям.
«Лайнус розкидається своєю владою, хоча ще навіть не є імператором».
Незважаючи на побоювання прем'єр-міністра, справи Лайнуса на той момент не мали на нього особливого впливу. Такі кроки не були рідкістю в довгій історії Імперії, і причин для паніки не було.
Насправді, справжній клопіт йому створював граф Бенфілд. Ліам агресивно налагоджував зв'язки з іншими країнами і постачав їм величезну кількість припасів. Річ у тім, що він об'єднувався з людьми, які були в опозиції до тих, кого підтримував Лайнус, і Лайнус, безсумнівно, знав про це.
«Принц Лайнус так просто не здасться...»
Лайнус мав намір покарати Ліама за відмову приєднатися до його фракції, але Ліам дав відсіч, заявивши про свою підтримку третього принца, найвіддаленішого від трону кандидата. Він навіть сформував цілу фракцію для досягнення цієї мети.
Майже 200 дворян складали фракцію Ліама. Починав він зі 100, але їхня кількість постійно зростала. Багато з цих дворян ледве зводили кінці з кінцями на територіях на околицях Імперії, але серед них були й впливові лорди. Майже всі вони належали до родин, які імперія завжди ігнорувала - дворяни, які ніколи не були частиною придворної політики, і ті, хто ніколи не брав участі в минулих конфліктах за престол.
З усіма цими людьми, об'єднаними однією метою, присутність Клео в Імперії справді зросла. Попри це, більшість його підтримки надходила від Ліама. Всі в палаці знали, що справжній конфлікт тут точився між Лайнусом і Ліамом.
Відчуваючи занепокоєння, прем'єр-міністр перевірив дані про фінансове становище роду Бенфілда, а потім дещо розслабився. "Я думав, що ці економічні санкції розорять його, але, мабуть, мені не варто було хвилюватися. Він і раніше заробляв на рідкісних металах, але він також керував своєю територією в інші способи, які дозволяли йому міцно стояти на ногах. Цей молодий чоловік настільки проникливий, що це лякає".
Хоча він сказав «лякає», прем'єр-міністр був дуже хорошої думки про Ліама. Він захоплювався тим, що Ліам тримав свої можливості відкритими, а не покладався виключно на рідкісні метали, які допомагали йому заробляти більшу частину своїх грошей.
Однак той факт, що Ліам продовжував процвітати, лише посилював конфлікт між Ліамом і Лайнусом. Коли Лайнус побачить, що той зовсім не страждає від санкцій, до яких він закликав, він, безсумнівно, розлютиться ще більше, і ситуація загостриться.
«Цікаво, яким буде наступний крок принца Лайнуса...»
Прем'єр-міністр знав, що це було необачно з його боку, але він не міг не чекати, чим закінчиться цей конфлікт.
***
Лайнус змітав усе з поверхні столу у своєму кабінеті. Його робочий стіл завжди був заставлений дорогими інструментами, в яких стиль і грошова цінність переважали над функціональністю, але він у люті звалив їх усі на підлогу.
«Цей маленький виродок!!!»
Останнім часом про Лайнуса ходили неприємні чутки - чутки про те, що він уклав таємні угоди з деякими сусідніми країнами Імперії, і що він розпродує територію на кордоні Імперії, шматок за шматком, іноземним державам, щоб отримати їхню підтримку.
Найгірше в цих чутках було те, що вони були правдою.
Для Лайнуса ці плітки ясно давали зрозуміти, що Ліам хизується своїми здібностями до збору інформації.
«Ти думаєш, що перехитрив мене, Бенфілде?!»
Лайнус був розлючений, адже саме фракція Клео поширювала ці чутки - хоча Ліам не ставив його в глухий кут. Що ще гірше, саме фракція Келвіна використовувала ці чутки, щоб знищити Лайнуса. Вельможі з цієї фракції переслідували його, майже щодня засуджуючи його за його дії при імператорському дворі.
«Ти зайшов занадто далеко, і ти про це пошкодуєш».
Ліам був для Лайнуса набагато більш огидним ворогом, ніж його суперниця Клео, але здолати Ліама було б складно. Зрештою, Лайнус також ворогував з Келвіном, який був ще більш грізним ворогом. Він не міг зосередити всі свої зусилля на боротьбі з Ліамом, щоб не зробити себе вразливим для нападів Келвіна.
«Покажіть себе», - сказав Лайнус порожній кімнаті.
Він клацнув пальцями, і група чоловіків одразу ж піднялася з підлоги, наче вони чекали під нею. У характерних масках чоловіки стали перед Лайнусом на коліна. Ці люди працювали в підпіллі Імперії, належачи до однієї з кількох таких організацій. Саме ця організація була під контролем Лайнуса.
Лідер у червоній масці говорив від імені всієї групи. Його голос звучав синтезовано, можливо, як функція маски для маскування його справжнього голосу.
«Справи йдуть не дуже добре, Ваша Високосте?»
Лайнус опустився в крісло і сказав: "Пора. Я хочу, щоб ти показав приклад Клео. І... приберіть Ліама теж, разом з якомога більшою кількістю його союзників". Голос Лайнуса був крижаним, коли він наказав їм вбити Ліама.
Люди в масках належали до підпільної організації, яка займалася подібними тіньовими операціями. Лайнус найняв їх для виконання будь-якої брудної роботи, яка йому була потрібна.
"Плата за вбивство цих двох буде дуже високою, - сказав чоловік у червоній масці. «Їх охороняють досвідчені люди».
Вбивця спроектував необхідну суму на екран, щоб Лайнус міг її побачити. Коли Лайнус побачив цифру, вена на його лобі випнулася назовні. Одне його око сіпнулося.
Незважаючи на це, він швидко прийняв запропоновану плату. "Гроші не мають значення - просто поквапся і зітри цих двох. Усунь ідіотів, які думали, що можуть кинути мені виклик".
Чоловік у червоній масці хіхікнув своїм синтезованим голосом. "Вони вже вбили одного з наших, тож це гарна нагода для помсти. Можливо, це було трохи більше, ніж гарчання, але, тим не менш, відплата необхідна. І все ж, невже ви вважаєте, що це розумно - виділяти такі ресурси на принцесу Клео, коли ви воюєте і проти принца Келвіна?".
Ця таємна організація також займалася захистом Лайнуса і збором інформації для нього. Якби він спрямував ці ресурси на Ліама і Клео, то втратив би людські ресурси в іншому місці. Лайнус усвідомлював це, і він знав, що за логікою речей він повинен ігнорувати Клео і присвятити свої зусилля конфлікту з Келвіном... але він просто не міг відпустити справу Ліама.
«Я сказав стерти їх».
За його наказом чоловік у червоній масці опустився на підлогу, все ще стоячи на колінах. Інші люди в масках зникли так само.
Залишившись знову на самоті, Лайнус уявив собі вигляд мертвого Ліама. Це викликало посмішку на його обличчі. "Здається, ти впевнений у своїх навичках володіння мечем, Ліаме, але ці люди працюють у підпіллі Імперії. Не думаю, що тобі вдасться втекти від них неушкодженим".
Ця організація довгий час виконувала брудну роботу для Імперії, вбивши чимало видатних лицарів. З їхніми таємничими здібностями, вони були важкими ворогами для людей, які були просто сильними у звичайному розумінні.
"Я впевнений, що у Ліама є свої вбивці, але вони не будуть рівня цієї групи. Ти розлютив не ту людину, малий засранцю".
***
«Неможливо... Як це могло статися?» Я вже пройшов половину своєї кар'єри в коледжі, і кінець був нарешті в полі зору. «Невже я нічого не зробив за останні кілька років?»
Я сидів у своєму номері в готелі, де зупинився на «Столичній планеті», на підлозі на колінах, низько опустивши голову. Мене щойно вразила сувора правда.
Амаґі стояла поруч зі мною, дивлячись на мене з деяким роздратуванням. "Ви багато чого досягли за останні кілька років, господаре. Ви створили фракцію на підтримку третього принца, що привело палац у справжнє шаленство. Крім того, у вас чудові оцінки в школі. Я вважаю, що все це дуже вражає".
«Але це не те студентське життя, яке я собі уявляв!» запротестував я, піднявши голову.
Амаґі все ще виглядала роздратованою. Хтось інший побачив би лише її звичайне безвиразне обличчя, але я міг сказати.
" Ви маєте на увазі розваги з жінками? Я думала, що ви з цим завязали".
Того дня, коли я возз'єднався з Куртом і пішов з ним випити, я оголосив про свій намір загравати з дівчатами. Тоді я думав, що з моїм статусом і статками немає нічого неможливого! Але... що сталося? Я спрямував усю свою енергію на створення фракції дворян на підтримку одного з імператорських принців і продовжував займатися шкільними справами.
Я сподівався, що Воллес стане в нагоді в цьому плані, але його пияцтво вийшло з-під контролю відтоді, як він відчув себе втягнутим у конфлікт за престол. Не те, щоб це вплинуло на його здоров'я чи щось подібне, але щовечора він йшов пити на самоті. Він не влаштував жодного групового побачення для мене. Абсолютно нікчемна людина.
"Я пообіцяв, що зроблю це перед усіма! Як ти думаєш, як вони всі на мене подивляться, якщо нічого не станеться? Я цього не витримаю!!!" Моє обличчя почервоніло, коли я уявила, як мені буде соромно знову постати перед друзями. «А тепер у мене немає часу...»
«Гадаю, це вірно», - сказала Амаґі. «Лорд Курт незабаром прибуде на столичну планету на шлюбну зустріч з принцесою Сесілією, тож ви знову побачитеся з усіма своїми друзями в той самий час».
Було домовлено, що Курт тимчасово покине військову академію на час зустрічі з Сесілією. Зазвичай йому б не дозволили піти, але коли йдеться про королівську особу, навіть академія мусила робити винятки.
А оскільки Курт незабаром мав прилетіти на Столичну планету, Ейла вже сказала: «Давайте знову підемо всі разом випивати!»
"Ейла вже вибрала день, коли ми підемо, чорт забирай! У мене залишилося всього кілька днів, а я ще ні з ким не розважався! Вони всі будуть сміятися з мене!!!"
Що ж я за злий лорд, якщо не міг навіть розважитися з дівчатами? Курт та Ейла вважатимуть мене абсолютно жалюгідним.
"Лорд Курт, здається, дуже віруюча людина, тому я сумніваюся, що він буде сміятися з вас. Я також вважаю, що леді Ейла навряд чи висміяла б вас. У найгіршому випадку над вами можуть легенько покепкувати, господарю".
«Це те ж саме!»
Коли ми збиралися разом, щоб випити, мене безперестанку дражнили. Я уже можу уявити це...
«Ти говорив як лиходій, але я знав, що у тебе нічого не вийде з дівчатами», - сказав би Курт з посмішкою. «Я просто не думаю, що ти на це здатен».
А Ейла... "Ти такий чистий, Ліаме! Розетта - єдина для тебе, чи не так? І все ж ти намагаєшся поводитися погано. Як мило!"
А Воллес? «Ти не підходиш на роль злого лорда, Ліаме, але якщо ти справді хочеш, я можу дати тобі кілька особистих уроків про те, як бути таким, як я!»
Я уявляв, як усі мої друзі сміятимуться з мене. Це мене розлютило, тож я добряче вдарив Воллеса в цій уявній сцені.
«Тобі байдуже, що вони з мене сміятимуться, Амаґі?»
Я вчепився в її спідницю, а Амаґі взяла мене руками під пахви і підняла так, як колись у дитинстві. Однак вона не обійняла мене, а поставила на власні ноги.
"Якщо ви хочете мати флірт з жінками, як щодо тих, що прийшли сюди з ваших володінь? Тут є з кого вибрати: дівчата, яких привезла з собою леді Розетта, лицарі, чиновники та багато інших. Я можу викликати будь-яку з них сюди негайно, якщо ви тільки попросите, господарю".
У висококласному готелі, де я зупинився, мешкало чимало людей, які супроводжували мене з володінь роду Бенфілдів. Звісно, серед них було багато жінок, і їм нічого не залишалося, як підкоритися, якщо я покличу їх до себе. Завдяки своєму становищу я міг робити з ними все, що завгодно... але я не хотів змінювати свої плани зараз тільки тому, що в мене було обмаль часу.
"Мій гарем має бути ретельно відібраний. Я не хочу йти на компроміс".
Амаґі звузила очі, але цього разу я не міг сказати, від роздратування чи ніжності. «Це так на вас схоже, що ви твердо стоїте на своєму, господаре.»
«Я просто не хочу йти на компроміс!» похмуро повторив я, повертаючись спиною до Амаґі.
Вона змінила тему. « Щодо іншої теми, господаре...»
«Гм?» Я повернувся до неї і спостерігав, як Амаґі проектувала переді мною інформацію про певну особу.
Амаґі пояснила: "На столичну планету прибула пані Сіель з роду Екснер. Як ви пам'ятаєте, ми прийняли прохання про нагляд за її шляхетним вихованням. Вона має прибути до готелю сьогодні вдень".
"Сестра Курта? Чи не зарано для цього?"
Сіель була першою особою з баронської родини, яку рід Бенфілд прийняв на навчання, хоча вона житиме з нами лише кілька років. Вона не отримає повного досвіду шляхетного виховання, як я. Проте прийняття дитини з родини такого рангу було доказом статусу Роду Бенфілдів у благородному суспільстві, тож Сіель була для нас важливою гостею.
Амаґі пояснила, що Сіель зараз тут робить. "Ви з леді Розеттою ще деякий час не зможете покинути Столичну планету, тож леді Сіель прибула сюди, щоб провести своєрідне знайомство перед тим, як залишитися в наших володіннях.
«Зустріч віч-на-віч, еге ж?»
«Здається, вона також наполегливо просила відвідати саму Столичну планету».
«О, вона хотіла побачити велике місто?»
Молодь прагнула пригод у місті, як і в моєму минулому житті, так само і в цьому. Сіель, мабуть, розраховувала розважитися на Планеті-столиці, тому я доручив Амаґі розважити нашу поважну гостю.
"Зведи її з кимось, хто покаже їй місто. І дай їй трохи кишенькових грошей". Я подумав, що цього буде достатньо, щоб вона добре провела час, але Амаґі зауважила, що Сіель хотіла прилетіти сюди не через це.
"Я вважаю, що її мета прилетіти на Столичну планету - відвідати свого брата, лорда Курта. Між ними дуже близькі стосунки, тож вона з нетерпінням чекає на зустріч з ним".
«А, то вона використала мене як привід, щоб прийти до Курта?» Чесно кажучи, це мене трохи роздратувало, але потім я згадав, яким похмурим виглядав Курт, коли я бачив його востаннє. Зустріч із сестрою вперше за довгий час, напевно, піде йому на користь. "Гадаю, це добре. Просто переконайся, що всі до неї добре ставляться".
«Зрозуміла.» Амаґі схилила голову.
Що ж, проблему з Сіелем було вирішено... але моя власна проблема все ще залишалася невирішеною.
***
«Я - Сіель Сера Екснер.»
У приймальні гранд-готелю, де мешкав Ліам, Сіель нервово зробила реверанс перед усміхненою білявою жінкою. Блондинку звали Розетта, а кілька людей, також пов'язаних з родом Бенфілдів, стояли навколо них, спостерігаючи за їхньою зустріччю.
Розетта рушила до сусіднього дивану. "Дуже приємно познайомитися з тобою, Сіель. Будь ласка, сідай."
«Г-гаразд.»
Це була розкішна кімната, заповнена розкішними меблями, і Сіель дуже нервувала, перебуваючи там. Вона не могла не задатися питанням, скільки коштує диван, на якому вона сиділа.
«Твоє справжнє навчання почнеться ще не скоро, тому не хвилюйся про це зараз», - ласкаво сказала Розетта знервованій Сіель. «Ти наш гість».
«Це правда, але я тут, щоб вчитися у вас...» Було б не дуже добре для роду Екснер, якби Сіель прийшла сюди як гостя графа тільки для того, щоб потішити себе, адже рід Бенфілдів був вищим за рід Екснерів. Сіель знала, що не може дозволити собі зганьбитися тут.
Розетта тепло посміхнулася, бачачи, як Сіель все ще нервує. "Ти втомишся, якщо залишатимешся такою напруженою. О, я знаю! Поки ти тут, на Столичній планеті, чому б тобі не оглянути трохи визначних пам'яток?"
Сіель не знала, як краще відповісти. "Я... я в порядку. Я просто прийшла відрекомендуватися".
Розетта м'яко притиснула її до себе. "Частиною збалансованої освіти є отримання нового досвіду. Ти повинна сама побачити, що це за місце - Столична планета."
«Гаразд.» Ціель кивнула, вбачаючи мудрість у словах Розетти.
Розетта насупилася. "До нас мав приєднатися любий, але він несподівано вийшов. Мені шкода, що він не може з тобою зустрітися".
«О?»
"Думаю, він повернеться до вечора. І..." Розетта повідомила Сіель гарну новину. "Курт також приїхав сьогодні. Зараз його немає, але я дам тобі номер його кімнати. Ти зможеш зайти до нього пізніше."
«Справді?!» Обличчя Сіель засяяло, коли вона дізналася, що скоро возз'єднається зі своїм улюбленим братом.
Розетта знову посміхнулася, зворушена щастям дівчинки.
***
Коли приїжджаєш до міста з села, то вражає велика кількість людей. Здавалося, що відбувається якийсь фестиваль, але потім хтось розповідав, що в місті так кожного дня, і ти дивувався ще більше. Принаймні так я це запам'ятав.
Але у світі, в який я перевтілився, все було інакше. Десь чи деінде на Столичній планеті фестивалі справді відбувалися щодня. Тип і розмір кожного заходу варіювався, але більшість з них були суто для задоволення, а не для вшанування якоїсь історичної події. Тому я вирішив взяти участь в одному з таких фестивалів і подивитися, чи зможу я підчепити дівчину або двох, поки час не закінчився. Однак...
«Це відстій», - буркнув я собі під ніс. «Сьогодні, виявляється, тільки захід з нагоди відкриття нових мобільних лицарів?»
Я кинувся з готелю в пошуках дівчат, але єдиний захід, який я знайшов, був зовсім не пристосований для знайомства з ними. Цей захід був організований для військового бізнесу, щоб вони могли представити нову технологію озброєння. Ні, я не збирався там знайомитися з дівчатами.
«Гадаю, мені краще піти додому...»
Я тільки-но зітхнув з поразкою, як у полі мого зору з'явилася молода жінка. Простіше кажучи, вона виглядала так, ніби їй тут не місце, але не в поганому сенсі. Вона просто виділялася з натовпу.
Кожне місце на Столичній планеті завжди було переповнене людьми, настільки, що можна було задихнутися. Будинки щільно стояли один до одного, а типова мода була настільки строкатою, що здавалося, ніби натовпи людей постійно носять святкові костюми. Ці особливості додавали відчуття нескінченного свята на Столичній планеті.
Я продовжував спостерігати за дівчиною, яка привернула мою увагу. Вона йшла з довгим прямим синім волоссям, що розвівалося за спиною. Її шкіра була блідою, і вона була одягнена в білу сукню. Весь її вигляд був дуже простим. Оскільки всі навколо були вбрані в такий яскравий одяг, ця молода жінка, яка могла б здатися непоказною, навпаки, виділялася. Інші люди теж звертали на неї увагу, оберталися і закохано дивилися на неї, коли вона проходила повз них.
Мене одразу зацікавив цей рідкісний екземпляр. Коли я наблизився до дівчини, вона зупинилася, щоб зазирнути у вітрину. Фігура, яку я побачив у склі, була стрункою, груди середнього розміру, але достатньо великими, щоб бути помітними. Я також побачив її обличчя, яке було красивим, але на диво млявим. Дівчина зітхала і, здавалося, вагалася, чи варто їй розвертатися і повертатися тим шляхом, яким вона прийшла, чи ні.
Я вирішив набратися сміливості і заговорити з нею, але в цей час її оточила трійця чоловіків, схожих на людей без певного місця проживання. Вони відрізали їй шлях до втечі, коли покликали її.
"Привіт, ти новенька на Столичній планеті? Ходімо, покажемо тобі тут все."
"Ти сама, так? З нами буде веселіше".
Коли з'явилися ці чоловіки, які, здавалося, звикли спілкуватися з будь-якою привабливою жінкою, я прискорив крок. Я гукав до них по черзі.
«Вона зі мною».
Молода жінка обернулася і здивовано закліпала очима, тож я запитав її: «Вони до тебе чіпляються, так?» Вона виглядала схвильованою, але злегка кивнула мені.
Тоді я повернувся до чоловіків і став перед нею. «Ви чули мене - відійдіть», - скомандувала я.
Чоловіки обмінялися поглядами, посміхаючись, і один з них потягнувся до мого коміра.
"О, власницький хлопець! Може, це тобі варто відступити?"
Я схопив чоловіка за руку, і коли я стиснув її, можна було почути хрускіт кісток. Чоловік скривився, його обличчя вкрилося потом.
«Припини!»
«Припинити»? Ти маєш на увазі «будь ласка, припини», чи не так? Я можу стиснути сильніше, якщо хочеш".
Інші чоловіки зблідли і розбіглися. Той, якого я тримав, жалібно скиглив, тож я врешті-решт відпустив його. Він також швидко втік.
Коли пікапери пішли, я повернувся до синьоволосої дівчини. «Оскільки я прийшов тобі на допомогу, чому б тобі не прогулятися зі мною?»
Дівчина виглядала досить приголомшеною від мого гордовитого, благородного тону. «Га? Е-е...»
На секунду я занепокоївся, що налякав її, але вона здавалася більш нерішучою, ніж будь-що інше. У той момент щось змусило мене замислитися, чи не була вона кимось, кого я зустрічав раніше. Але я знав, що не впізнаю її.
«Ми знайомі?» запитав я. «Вибач, але якщо ми зустрічалися раніше, то я не пам'ятаю».
Але як я можу не пам'ятати зустрічі з такою дівчиною? Поки я думав про це, дівчина почервоніла і похитала головою, її блакитне волосся колихалося позаду неї.
«Ми зустрілися вперше...»
Що ж, це все вирішило.
"Зрозуміло. Ти знаєш, хто я?"
Я був досить відомим, тож не було нічого дивного в тому, що вона могла знати моє ім'я.
«Знаю...» Дівчина опустила очі і знову почервоніла. Вона нервово схопилася за тканину своєї сукні.
Я подумав, що її реакція може бути сприятливим знаком, але, можливо, я просто прийняв бажане за дійсне. Поки я обмірковував, як реагувати, я знову згадав ту подію з мобільними лицарями.
"Я планував вбити трохи часу, пішовши кудись, але самому мені було б нецікаво. Хочеш піти зі мною?"
Я подумав, що це досить пристойне запрошення, але я не був впевнений, що саме так треба залицятися до людей. Минуло вісімдесят років відтоді, як я реінкарнував, але це була моя перша спроба підчепити дівчину за всі ці роки... не те, щоб у мене був великий досвід у минулому житті.
«Га?» Дівчина підняла на мене очі, ніби зовсім не очікувала запрошення.
"Я питаю, чи не хочеш ти вбити зі мною трохи часу. На заході, що відбудеться неподалік, представлять нові моделі мобільних лицарів. Там, напевно, будуть кіоски з їжею і все таке. Т-так... Що скажеш?"
Принаймні, ми могли б насолодитися святковим настроєм. Я б волів привести її в краще місце, але, на жаль, єдині ресторани, з якими я був знайомий, були пов'язані з моєю школою, єдині магазини, які я відвідував, знаходилися в моєму готелі. Я не міг привести її до школи, а повернути її назад до готелю було б ще гірше. Всі, хто там зупинявся, були пов'язані з родом Бенфілдів, тож якби мене побачили з жінкою, це, безсумнівно, повернулося б до Розетти. Я не думав, що вона буде мені заперечувати, але все ж не хотів викликати зайвих суперечок. Найбезпечнішим варіантом здавався пересувний лицарський турнір.
Я боявся, що моя спроба забрати її не вдалася - дівчина все ще дивилася на мене тим самим спантеличеним поглядом.
«Якщо не хочеш, нічого страшного», - пробурмотів я. «Вибач, що потурбував тебе».
Звісно, я міг би використати свій дворянський статус, щоб змусити її піти зі мною, і це, мабуть, було б правильно, як для злого лорда, але... Дівчина виглядала такою чистою і невинною. Якби це була Тіа або Марія, або навіть Ніас чи Євлізія, я б не вагаючись був грубим і поводився з нею жорстоко, але в цій дівчині було щось інше.
Я повернувся, щоб піти, але дівчина швидко схопила мене за руку. Я вважав її тендітною і боязкою, але, схоже, я помилявся.
«Агов...» Я повернувся до неї, здивований і трохи насторожений.
Вона виглядала страшенно збентеженою, але дивилася прямо на мене своїми сірими очима. Її обличчя почервоніло ще більше, ніж раніше.
«Я-я піду з тобою», - заїкнулася вона, притискаючи іншу руку до грудей.
***
Приблизно в той самий час Сіель блукала околицями готелю з кількома жінками-лицарями, які супроводжували її як гіди. Після того, як вони показали їй дещо, вона зайшла в кафе і сіла біля вікна, дивлячись на місто. Лицарі стояли на варті на вулиці.
«Столична планета справді дивовижна... О?»
У цей момент повз кафе проходив Ліам у супроводі жінки. Сіель бачила його раніше, коли він приходив до неї додому, і перед тим, як прийти до «Столичної планети», вона ще раз ознайомилася з його зовнішністю, щоб бути впевненою, що не переплутає його з кимось іншим. Не було жодних сумнівів, що це був він, і Сіель була трохи роздратована, коли побачила, що він розгулює з лагідною на вигляд блакитношкірою жінкою.
"У нього є леді Розетта, а він вештається з іншою жінкою? Я взагалі не розумію чоловіків. Мій брат ніколи б так не вчинив".
Їй було огидно, що Ліам проводить час з іншою жінкою, окрім своєї нареченої, але, з іншого боку, для людей такого статусу, як у Ліама, не було нічого дивного в тому, щоб мати кілька коханок. Багато хто з дворян мав і шлюбного партнера, і романтичного партнера, тож якщо тут і була проблема, то вона полягала в тому, що Розетта вважала Ліама своїм романтичним партнером. Попри це, для Сіель поведінка Ліама була жахливою зрадою, і їй було шкода Розетту.
Вона придивилася до жінки, з якою йшов Ліам. «Вона досить симпатична», - змушена була зізнатися собі.
Сіель хотіла причепитися до красивої молодої жінки, але не змогла придумати нічого поганого, щоб сказати про неї. Замість цього вона приберегла всі свої негативні почуття для Ліама.
***
Відкрита площа, яка зазвичай була зарезервована для більш святкових заходів, зараз була заповнена близько десятка новеньких металевих бегемотів.
«Таке відчуття, що ми потрапили в країну велетнів», - сказав я.
«Он той симпатичний», - сказала дівчина.
«Для мандрівних лицарів дуже важливо мати гарний вигляд, ти так не думаєш?»
Пересічні громадяни, які завітали на захід з простої цікавості, дивилися на мандрівних лицарів і з захопленням розмовляли про них.
Я сам звик бачити мандрівних лицарів, тому ніщо в цьому заході не було для мене новим або особливо цікавим. Я подумав, що жінці, яка сиділа поруч зі мною, теж навряд чи буде цікаво, але я вирішив, що повинен запропонувати їй деякі коментарі.
"Збройові фабрики просто виставляють на показ свої останні моделі мобільних лицарів, - пояснив я. - «Сумніваюся, що тобі це дуже цікаво, тому давай просто швидко подивимося, а потім знайдемо місце, де можна поїсти».
Існувало кілька збройових заводів, які створювали зброю для Імперської армії, і всі вони змагалися, щоб виробляти найкращу зброю і перевершити одне одного в продажах. Таким чином, Ніас із Сьомої збройової фабрики та Юлісія, яка колись належала до Третьої збройової фабрики, залишалися суперницями, хоча обидві працювали на Імперію. У цих мобільних лицарях знайшли відображення всі різноманітні особливості конкуруючих Збройових фабрик.
Жінка зупинилася перед однією з високих людських фігур. «Це Немейн Третьої Збройової Фабрики».
«Впізнаєш?» здивовано запитав я.
Жінка виглядала трохи збентеженою. «Е-е, я чула, що рід Бенфілд використовував їх.»
"Це головний претендент на звання найкращого меха наступного покоління. Вони дорогі, але добре працюють".
Група людей зібралася навколо Немейна, схожого на крилатого лицаря. Це була стильна, красива машина з відмінними характеристиками. Третя збройова фабрика користувалася популярністю, завжди виробляючи машини, які мали гарний вигляд, але при цьому підкреслювали продуктивність і стабільність.
Жінка подивилася в інший бік, на виставковий зал Сьомого збройового заводу. На відміну від «Немейна», виріб, що привернув її увагу, був дуже круглим, а його милий зовнішній вигляд привернув до нього увагу дітей.
«Це ж “Єнот”, так?»
«Ти що, фанатка мобільних лицарів?» запитав я. "Цю модель щойно розробили. Про неї ще ніхто не повинен знати".
«Якщо ти подивишся на ці речі, то знайдеш багато інформації».
Дівчині сподобалося набагато більше, ніж я очікував. Вона виглядала дуже зацікавленою у всіх пересувних лицарів, повз яких ми проходили. Я направив нас до експозиції Єнота, сказавши їй, що планую подражнити там представників Сьомої збройової фабрики. Побачивши задоволення на обличчі дівчини, я зрозумів, що ще не запитав її імені.
"Ми ж не представилися, так? Я Ліам. А тебе як звати?"
Дівчина зупинилася так різко, що я зробив кілька кроків без неї, і мені довелося обернутися й озирнутися на неї. Здавалося, вона не знала, як відповісти.
«Л... Ліллі».
З того, як вона відповіла, я здогадалася, що у неї були причини приховувати своє справжнє ім'я. Вона сказала мені, що її звуть «Ліллі», але я був упевнений, що це псевдонім. Ліллі, так? Як квітка, лілія? Це було доречно, враховуючи її красу.
«Це ім'я тобі дуже пасує.»
«Т-ти так думаєш?»
Вона все ще здавалася незграбною і сором'язливою, але посміхнулася, ніби щиро цінувала комплімент. Чи була вона шляхетною дівчиною яку виховували з надмірною опікою? Деякі дворяни так плекали своїх дітей, що майже не випускали їх з дому під час виховання. Деяких з них теж виховували дуже суворо, тож, можливо, вона втекла з дому і саме тому виділялася з натовпу. У будь-якому випадку, я вирішив, що було б неввічливо з мого боку запитати її справжнє ім'я.
«Ти поводишся зі мною набагато невимушеніше, ніж я очікував», - сказав я їй. «Якщо ти так зазвичай розмовляєш, то можеш продовжувати - я не проти».
Ліллі здивовано прикрила рота, коли я звернув увагу на неформальний спосіб, у який вона зі мною розмовляла. «О! Я не...»
"Справді, все гаразд. У будь-якому випадку, я піду дражнити цих хлопців, оскільки, схоже, Єнот більше подобається дітям, ніж дорослим. У мене давні зв'язки з Сьомою Збройовою фабрикою."
«Це не дуже мило з твого боку», - сказала Ліллі, але все одно продовжила йти поруч зі мною.
Час від часу наші руки випадково стикалися, і навіть це, здавалося, її бентежило. Як мило. Єдині жінки навколо мене зазвичай були схожі на собак, що б'ються за крихти любові, тому це було дуже освіжаючим для мене. Я навіть почав соромитися себе.
«М-ми майже прийшли... Хм?»
Коли ми прибули до виставкової зони «Єнота», я помітив знайому жінку, яка стояла біля кіоску з їжею. Дивно, але ця жінка стояла в сльозах і готувала щось схоже на такоякі. Діти юрмилися навколо неї, насміхаючись з неї - чи, може, вони її втішали? Так, виглядало так, ніби вони намагалися її підбадьорити.
Один з них сказав: «Я не повинен був казати, що ви вчора погано готували, пані, але я думаю, що вам не варто було приносити машину для виконання роботи, замість того, щоб навчитися готувати».
Інша дитина сказала: «Це виглядає неправильно, використовувати таку велику машину для фестивального стенду з їжею».
«Чому ви плачете, пані?»
Діти звернули увагу, що позаду кіоску з їжею стояла велика машина, яка виглядала зовсім недоречно. А біля нього стояла Ніас.
«Я роблю все, що можу, ясно?» - скиглила вона. "Але для мене легше створити виробничу машину, ніж приготувати їжу! Те, що вона виробляє, теж смачне, тож перестань скаржитися!"
Підслухавши цю розмову, я зрозуміла, що Ніас призначили відповідальною за продовольчий кіоск, але, не будучи хорошим кухарем, вона вирішила створити машину, яка б готувала їжу для неї. Найбільше дратувало те, що їжа, яку виробляв її винахід, була зовсім не фестивальної якості - вона була надто якісною. Для чого, на її думку, потрібен кіоск з їжею, як не для того, щоб продавати смачні, дешеві ласощі?
«Ти справді безнадійна», - сказав я, холодно дивлячись на неї.
Ніас вилетіла з-за прилавка і побігла до мене, все ще у своєму фартусі. Вона дістала планшет. "Лорде Ліаме! Який збіг обставин, бачу вас тут!"
"Що ти тут робиш? Ти повинна розробляти і виробляти, а не продавати їжу".
Ніас мала досить невдалий характер, але її технічні навички були справжніми. Було б марнуванням її талантів, якби вона керувала таким стендом.
Ніас зняла окуляри і витерла очі. "Ми не продали жодного нового Єнота, тож мій бос попросив мене замість нього керувати кіоском з їжею. Це все тому, що ви не купили жодного, лорде Ліаме!"
"Я купив їх! Триста штук!"
"Ми розробили їх як нашого лицаря нового покоління, але продали лише триста одиниць. Ми все ще в мінусі! Будь ласка, купіть ще, я зроблю все, що завгодно!!!"
Діти дивилися, як Ніас притискаласч до мене і ридала, не шкодуючи думок про те, як це виглядало.
Один з дітей прокоментував: «Мабуть, її кинули, бо вона така нещасна».
«Напевно, та молода, гарненька подобається йому більше, ніж вона».
Ці діти були нещадними, і я також чув перешіптування від людей, що проходили повз.
«Любовні проблеми?»
«Та ще й у такому місці?»
«Бідолаха... Мабуть, пораав з нею».
Всі неправильно зрозуміли ситуацію, тому що Ліллі стояла поруч зі мною, а Ніас притискався до мене, плачучи. Вони думали, що я якийсь покидьок, який кинув Ніаса і тепер зустрічається з Ліллі. Тобто, я був покидьком, але мені не подобалося, коли люди звинувачували мене у злих вчинках, яких я навіть не скоював.
«Відпусти мене!»
"Не відпущу, доки не купиш більше єнотів! Я навіть зробив спеціального єнота спеціально для вас, лорде Ліаме!"
«Спеціального?»
Це мене зацікавило, тож Ніас підняла свій планшет і показала мені його екран. На ньому було зображення єнота, але...
"Бачите? Це золотий єнот - ваш улюблений колір! Спеціально створений для ваших химерн... тобто, специфічних смаків! Чому б не використати його як замінник «Авіда»?!"
Ці єноти були милі, але вони нагадували мені танукі. Це не було проблемою саме по собі, але цей, пофарбований у золото, змусив мене згадати про статуетки танукі, які я бачив у своєму минулому житті. Згадавши про досить непристойну особливість, яку вони зазвичай мали, я вибив планшет з рук Ніас.
«Хм!»
"Ніііііііііііііі! Навіщо ви робите щось таке підле?"
"Твій планшет від цього не зламається. Та й взагалі, ця штука виглядає безглуздо. Я її не куплю."
"Га? Лорде Ліаме, ви справді кажете, що Єнот виглядає дурнувато в золоті, навіть після того, як ви намагалися змусити мене позолотити Авіда? Я думала, що це вульгарно, але я пофарбувала його так тільки для вас!"
Звідки вона взагалі взяла, називати мене вульгарним?
«Якби хтось інший розмовляв зі мною так, як ти, я б скрутив йому шию голими руками, ти знаєш це?»
Ніас була надто грубою для людини мого статусу, і я б суворо покарав її, якби вона не була тією, хто виконував технічне обслуговування мого Авіда.
Ліллі спокійно спостерігала за цією перепалкою зі стурбованим виразом обличчя, але коли вона помітила, що хтось іде до нас, вона привернула мою увагу. «Ліаме.»
«Хм?»
Я обернувся і побачив чоловіка у фіолетовому смугастому костюмі, який наближався до нас. Значок, який він носив, вказував на те, що він був пов'язаний з цією подією. Він виглядав так, ніби дуже пишався своїм фірмовим вбранням, а також зачесаним назад волоссям і вусами.
«Чесно кажучи, мені нестерпно на це дивитися», - сказав чоловік, не зводячи очей з Ніас. "Ти можеш поводитися як дорослий? Якщо ти здіймаєш такий галас на очах у всіх, це дискредитує всю подію".
Ніас підняла свій планшет і з відразою чхнула на чоловіка. "Та це ж Мейсон з шостого збройового заводу. Прийшов сюди, щоб побитися, так? Ти такий же неприємний, як і завжди".
Отже, чоловіка звали Мейсон, і він був тут, щоб представляти Шостий збройовий завод. Вони з Ніасом явно були знайомі, оскільки він вже почав затівати бійку.
Він сказав: "Сьомий збройовий завод завжди був купкою грубих нехлюїв. Ваша схильність зосереджуватися на продуктивності і нехтувати зовнішнім виглядом проявляється навіть у вашому персоналі".
«Ха! Не те, що ви, хлопці з Шостого, які зосереджуються лише на зовнішньому вигляді і ніколи не шкодують думок про зручність використання чи простоту обслуговування!»
«Я не вражений, і це каже жінка, яка щойно репетувала, як дитина».
«Аррр!»
Роздратований продавець подивився на Ніас. "Так чи інакше, я прийшов сюди, щоб сказати вам, що ви створюєте проблеми для всіх нас. Ви вважаєте, що я неправильно зробив, що попередив вас про вашу поведінку? Навіщо ти влаштовуєш таку сцену, плачеш і скаржишся такому важливому клієнту?"
«Тц!» Ніас подивився на мене за допомогою, коли чоловік виклав свої відверто розумні аргументи.
Я схрестив руки і відвернувся від неї. «Тобі слід подумати над своїми діями, Ніас».
«Лорде Ліаме?!» Вона опустилася на землю, шокована тим, що я не прийшов їй на допомогу.
Я зітхнув і повернувся обличчям до Мейсона. «Отже, ти знаєш, хто я?»
Здавалося, що він кинув на мене один погляд і впізнав у мені привілейованого клієнта Сьомої збройової фабрики.
Мейсон схилив голову. «Маю честь познайомитися з лордом Ліамом з родк Бенфілд».
Чи то він здогадався, хто я, з мого спілкування з Ніас, чи то вивчив мене заздалегідь. У будь-якому разі, він справив краще враження як продавець, ніж Ніас.
Ліллі нервово жестом показала на Ніас. «Гм... Ти збираєшся просто залишити її отак?»
«Вона буде в порядку. Зараз мене цікавить Шоста збройова фабрика».
Мейсон вказав рукою на виставкову зону Шостої збройової фабрики.
«Дякую за ваш інтерес. Дозвольте мені провести вас туди».
***
Виставкова зона Шостої збройової фабрики сильно відрізнялася від тієї, де був виставлений «Єнот». Більшість людей, які тут роздивлялися, були заможними і яскраво вдягненими.
«Схоже, вони приваблюють більш заможних клієнтів», — зауважила Ліллі, кинувши на мене погляд.
«Ну, за словами Ніаса, вони нехтують функціональністю та простотою обслуговування, зосереджуючись переважно на зовнішньому вигляді та характеристиках».
Почувши нашу розмову, Мейсон посміхнувся. «Боюся, ви помиляєтеся. Дійсно, ми надаємо пріоритет зовнішньому вигляду та продуктивності, але не за рахунок усього іншого. Насправді, наші пристрої нового покоління мають на тридцять відсотків вищу зручність використання та обслуговування». Він показав деякі дані на своєму планшеті, але якщо їхні попередні вироби мали низькі показники в цих сферах, то тридцятивідсоткове підвищення не мало великого значення.
«Ну, вони все одно виглядають добре», — сказав я, ледь поглянувши на його дані. «Я не маю нічого проти моделей, які мають гарний вигляд і високу продуктивність».
Мейсон незручно посміхнувся. «Не переконані у наших оновленнях, лорде Ліам? Якщо це так, то, можливо, вам більше сподобається інший виріб, ніж наші моделі нового покоління».
Мейсон провів мене повз ряд серійних лицарів нового покоління, поки ми не дійшли до іншого мобільного лицаря в кінці. Цей виділявся серед усіх інших на виставці, і багато людей товпилися навколо нього.
Ліллі здивовано подивилася на нього. «Це єдиний екземпляр?»
Іншими словами, лицар, який не випускався серійно — єдиний у своєму роді. Про це свідчила інформація, що проектувалася поруч із ним. Мій відремонтований «Авід» зараз був єдиним у своєму роді, але коли його вперше випустили, давно, існувала обмежена кількість інших екземплярів цієї моделі. Він не був справжнім унікалом, як цей мобільний лицар.
Мейсон з гордістю пояснив: «Це найсучасніша конструкція. Більшість суден, що використовуються сьогодні, є середнього розміру, з обтічним дизайном, але це значно перевершує традиційні одиниці такого розміру. Зрештою, ми проектували його з урахуванням найвищої продуктивності, а не тільки вражаючого зовнішнього вигляду. Воно було ретельно сконструйоване, і кожна його деталь була виготовлена спеціально для цього лицаря».
Ліллі була шокована, почувши все це, і прикрила рот однією рукою, ніби не вірячи своїм вухам. Це була цілком зрозуміла реакція. Навіть в унікальних машинах зазвичай використовуються деякі деталі, що застосовуються в серійних моделях, або деякі аспекти дизайну запозичуються з уже існуючих моделей. Спроектувати кожну деталь машини так, щоб вона була унікальною, було, чесно кажучи, неймовірно. Мобільні лицарі були зброєю, яку використовували на полі бою, але те, що створила Шоста збройова фабрика, більше нагадувало розкішний спортивний автомобіль з мого минулого життя — а на спортивному автомобілі не ходять на битву.
«То це, по суті, просто для показу, так?»
Почувши мою чесну думку, Мейсон подивився на мене з ображеним виглядом.
«Як я вже сказав, справа не тільки в зовнішньому вигляді. Цей апарат здатний набагато більше, ніж може здатися на перший погляд. Він побудований з матеріалів, які витримають все, що ви можете йому запропонувати, тому він може досягти набагато більше, ніж серійна модель. Він буде більш ніж гідним суперником для будь-якого іншого апарата на полі бою».
Мейсон проголосив його досконалість, а потім раптово замовк, тож Ліллі закликала його продовжувати. «Тож, іншими словами…?»
«Іншими словами, він дуже міцний. Це найкраще, що може запропонувати Шоста збройова фабрика — символ усього, на що ми здатні. Він досягне великих результатів».
Мейсон справді вважав, що цю машину можна використовувати на полі бою. Ми втрьох знову звернули погляд на цей унікальний мобільний лицар. Мейсон запевнив нас, що це потужна машина, але скільки сили вона насправді може розвинути з таким струнким корпусом? Я просто не думав, що ця річ буде популярною.
"Ну, він може виглядати і функціонувати чудово, але його неможливо обслуговувати. Було б безглуздо дорого замовляти спеціальні деталі щоразу, коли вам потрібно замінити деталі".
Мейсон трохи відвів очі, коли я вказав на його недоліки. Мабуть, він і сам вважав цей аспект проблемою, але йому важко було знайти виправдання.
"Звісно, він трохи дорогий в обслуговуванні, але це не неможливо, і це цілком природно для лицаря з його можливостями. Ми вважаємо його боєздатним. Ваш «Авід» не дешевий в обслуговуванні - чи не так, лорде Ліам?"
«На “Авіді” все ще використовуються стандартні деталі, тому він не такий поганий, як ця штука», - відповів я з посмішкою. «Як би ви тоді справлялися з технічним обслуговуванням?»
«Ми б відправили ексклюзивних механіків», - заїкнувся Мейсон. "Вони встановили б спеціальний ангар на лінкорі або базі, де базувався лицар. Усі деталі виготовляються на замовлення, але вони будуть підготовлені якнайшвидше, як тільки надійде запит..."
Ліллі повільно похитала головою. Те, що говорив продавець, було занадто неймовірним. Вона сказала: "Я все ще не можу уявити собі такого лицаря на полі бою. Не зважаючи на те, скільки він коштує - я впевнена, що не дешево".
Мейсон постукав пальцями по екрану свого планшета і спроектував перед нами обурливу цифру.
Ліллі ледь не закричала, коли побачила її. "Іп! Так багато?!"
Мейсон намагався пояснити переваги володіння цим мобільним лицарем. "Ви будете володіти неперевершеним лицарем! Це насправді невелика ціна за таку якість. До того ж, якщо ви посадите в нього пілота-аса, то отримаєте ще більше!"
Мені здалося кумедним, як сильно він старається, тож я трохи підколов його. "Я думаю, що з лінкора все одно вийшло б більше толку. Насправді, скільки кораблів ви могли б купити за цю ціну? Якщо додати витрати на утримання, то можна було б зібрати цілий флот".
«Н-ну...»
«До того ж, я не думаю, що ця штука побачить хоч одну битву.»
«Га?»
Мейсон та інші хлопці з Шостого, мабуть, цього не розуміли. Мені, безумовно, подобалося, як він виглядав, і я міг уявити, що куплю його просто для розваги, але я не знав, чи справді витрачу на нього стільки грошей. Я міг би, якби знав, що Амаґі не розсердиться на мене за це.
Ліллі піднесла руку до підборіддя. «Я справді думаю, що він виглядає чудово, але він майже занадто тонкий... Насправді він досить жіночний».
Ліллі мала рацію: мобільний лицар справді мав виразно жіночний силует. Груди злегка випирали, а талія була перетиснута. Це був привабливий дизайн, але я відчував, що він виглядає надто делікатно для пілотування лицаря.
Мейсон не погодився. "Тонкі оправи зараз більш популярні, тому я не бачу в цьому проблеми. До того ж, не забувайте, що є багато жінок-лицарів, і я впевнений, що одна з них хотіла б отримати шанс пілотувати цього лицаря. Його зовнішній вигляд напрочуд унікально!"
О, я був впевнений, що багатьом людям сподобається унікальний зовнішній вигляд, але проблема полягала в тому, чи можуть ці люди собі це дозволити чи ні. Я подивився на продавця з точки зору бійця. "Будь-хто, хто має гроші, щоб купити цю машину, безумовно, буде хизуватися нею, але він не візьме її в бій. Зовнішній вигляд важливий, але головне - виглядати сильним".
Ліллі кивнула, погоджуючись зі мною. "Так. Багато людей хотіли б його мати, але єдині, хто міг би собі його дозволити, - це багаті дворяни, так? А це означає, що він, швидше за все, ніколи не побачить бою, тож немає сенсу в його високих характеристиках..."
Незважаючи на все це, лицар міг би продаватися просто як експонат, якби його було легко обслуговувати, але смішні витрати на утримання були занадто великими. Навіть якби багата людина купила його для власної розваги, його сміховинно високі технічні характеристики були б безглуздими. Ця штука, скоріш за все, ніколи не здобула б жодних бойових досягнень. Шостий повністю прорахувався з цією машиною.
Мейсон аж спітнів. "Ха-ха-ха... Н-ну, ми ж її тільки представили. Може, покупці набіжать, і ми влаштуємо аукціон і..."
Блідолиций колега Мейсона підбіг, щоб перебити його. «Мейсоне!»
«Хіба ти не бачиш, що я розмовляю з покупцями?»
«Люди ненавидять це!»
«Га?!» вигукнув Мейсон.
Його колега продовжував, майже панікуючи. "Люди виявляють інтерес до наших серійних моделей, але не так багато, як нам би хотілося. А цей? Нічого. О, люди люблять приїжджати, щоб подивитися на нього, але коли вони бачать технічні характеристики і витрати на обслуговування? Про продаж не може бути й мови. Чесно кажучи, люди ненавидять його. Хтось сказав мені, що ми поняття не маємо, чого хочуть наші клієнти".
Здавалося, що Шостий збройовий завод припустився неймовірної помилки. Звісно, стрункі рамки були в моді, і так було вже кілька сотень років. Жіночні корпуси також не були чимось незвичайним, але насправді ними цікавилися лише багатії. Якби Шостий продовжував шукати, то, мабуть, знайшов би одного-двох людей, готових розщедритися на цього мобільного лицаря як на символ статусу, але він не знайшов би застосування на полі бою, як сподівався Мейсон. Це було б все одно, що виїхати на дорогому спортивному автомобілі на бездоріжжя.
***
Троє підлеглих чоловіка в червоній масці пробралися на захід мандрівних лицарів. Ці члени його підпільної організації замаскувалися під звичайних громадян і, потрапивши на місце проведення заходу, сіли на лавку в зоні відпочинку, щоб обговорити свої плани.
«З ним симпатична маленька дівчина».
"Про неї не згадувалося на нашому брифінгу. Він нещодавно з нею познайомився?"
«Мабуть, добре бути багатим дворянином».
Їм було цікаво дізнатися про невідому жінку в білій сукні, але все, що вони могли зробити, - це виконати наказ.
"Ми повинні були лише розворушити тут все, але тепер у нас з'явилася головна мішень. Що про це сказав шеф?"
Початковий наказ полягав у тому, щоб спричинити інцидент на місці проведення заходу, але оскільки Ліам був тут, їм довелося зв'язатися зі своїм шефом. Вони відкрито говорили про все це, але люди, що проходили повз них, не звертали уваги на їхню розмову, чуючи лише уривки очевидної світської бесіди.
"Він сказав, якщо можна, затягнути його в хаос і вбити. Жінка не ідентифікована, тож якщо вона втече, нам доведеться її переслідувати".
План полягав у тому, щоб викрасти мобільних лицарів заходу і влаштувати з ними безчинство. Вони хотіли зробити так, щоб це виглядало як бунт анархістів, які протестують проти того, як править Імперія.
«Давайте покінчимо з цим».
Один з них підвівся, насунув капелюха, щоб прикрити обличчя, і попрямував до мобільного лицаря, якого він обрав своєю мішенню - Немейна. Двоє інших теж підвелися, щоб діяти.
Чоловік у капелюсі широко посміхнувся. «Ти не з тими людьми зв'язався, хлопче».
Чоловіки влаштують безлад і вб'ють Ліама, чого Лайнус сподівався досягти в будь-якому випадку. Тоді Лайнус сам послав би військових, щоб придушити фальшивий бунт, покращивши свою репутацію в Імперії. Коли все це закінчиться, йому більше ніколи не доведеться турбуватися про Ліама.
***
У виставковій зоні Шостого збройового заводу втомлений на вигляд Мейсон провів нас з Ліллі до кабіни мобільного лицаря. Тулуб стрункого мобільного лицаря був таким же компактним, як і все інше, але завдяки використанню просторової магії кабіна була більш ніж достатньо широкою, щоб ми втрьох могли туди увійти разом.
«Саме так, як мені подобається», - сказав я, влаштовуючись у добре продуманому пілотському кріслі, і це заохотило Мейсона до наполегливих спроб прорекламувати машину.
"Це найкомфортніша поїздка, яку ви коли-небудь мали! Зрештою, ми вклали все, що у нас є, в кожен аспект цієї машини. Ви можете використовувати її як свій запасний корабель, лорде Ліам, але вона буде працювати більш ніж добре і як ваш основний лицар!"
«Ей, “Авід” завжди буде моїм головним лицарем, і мені все ще не подобається, як він виглядає». Я сказав це йому прямо, і Мейсон опустив плечі.
«Зрозуміло...»
Ліллі зацікавлено роздивлялася кабіну. Здавалося, вона не була впевнена, чи можна до чогось торкатися. Те, як вона простягала руку, а потім відсмикувала її назад, робило її стриманою і боязкою.
«Якщо тобі цікаво, як це відчувається, - сказав я, спостерігаючи за нею, - просто присядь».
«Ти не проти?» запитала Ліллі, і я дав їй свій дозвіл.
«Мейсон не буде проти».
«Гаразд, тоді».
Я пересів з місця пілота, і Ліллі з радістю сіла на моє місце. Залазячи всередину, вона майже оголила те, що було під спідницею, але ми з Мейсоном відвернулися. Мабуть, Мейсон такий же джентльмен, як і я.
Нічого не помічаючи, Ліллі збуджено стиснула ручки управління. «Ого! Він підлаштувався під мене, як тільки я сіла!»
Щойно Ліллі сіла на сидіння, стики керування та ножні педалі змістилися, щоб ідеально пристосуватися до її положення. Це зайняло лише кілька секунд.
Мейсон з гордістю пояснив: «Крісло розраховує положення автоматично, спираючись на тіло пілота».
На цей мех було витрачено чимало грошей і майстерності. Він все одно програвав би Авіду, але була певна привабливість в ідеї створення унікальної одиничної моделі. Це був гігантський предмет розкоші, простіше кажучи.
«Я б купив його, якби він виглядав крутіше», - поскаржився я, і Мейсон пожвавішав від моїх слів.
«Знаєте, з додатковою бронею ви могли б змінити зовнішній вигляд, лорде Ліаме».
«Я сказав, що не куплюся на це.»
Тим часом Ліллі все ще була захоплена, ігноруючи нашу розмову. "Дивовижно. Я б хотіла колись пілотувати такого лицаря".
Її очі блищали, як у дитини. Зовні вона могла виглядати витонченою, але всередині вона все ще була досить милою і невинною.
Поки я спостерігав за нею, Мейсон прошепотів мені: "Ваша супутниця, здається, дуже захопився лицарем, лорде Ліаме. Що скажете? Чому б не подарувати його їй?"
«Ви б подарували жінці мобільного лицаря?»
Звичайно, це було дорожче, ніж коштовності чи інші подібні предмети розкоші, але я не міг собі уявити, що жінка буде щаслива, отримавши таку річ. Я був упевнений, що навіть Ліллі була б приголомшена, якби чоловік, з яким вона щойно познайомилася, раптом подарував їй мобільного лицаря.
Поки я дивився на Мейсона, виснажений його агресивною рекламою, в обличчя мені вдарив струмінь повітря з відкритого люка. Одночасно я почув вибухи і крики, що долинали ззовні.
Мейсон просунув голову в люк, щоб подивитися. «Що відбувається?»
Я схопив його і потягнув назад, відчуваючи, що небезпека чекає на нас ззовні.
Ліллі встала з крісла пілота і кинулася до мене. Я не очікував, що вона запанікує, розплачеться чи ще щось, але вона була напрочуд спокійна, зважаючи на хаос, що творився зовні. Вона сказала: «Ліаме, тут відбувається щось погане».
«Ти сильніша, ніж виглядаєш», - сказав я. «Думаю, ти могла б поводитися трохи миліше, щоб відповідати своєму зовнішньому вигляду». Ліллі була стурбована тим, що відбувається на вулиці, але я не міг не відповісти їй чимось не пов'язаним з цим.
У відповідь вона почервоніла і закричала: «Зараз не найкращий час!»
"Ти пройшла якусь бойову підготовку, чи не так? Я не знаю, чи бачила ти битву, але ти, принаймні, лицар?"
Я не мав наміру випитувати у Ліллі про її минуле, але якщо на вулиці відбувалося насильство, то ситуація змінилася. Мені потрібно було знати, чого я можу очікувати від неї, якщо ми збираємося вийти з цього безпечно.
«Ти помітив?» Очі Лілі розширилися від подиву.
Я розсміявся. "Ха! За кого ти мене маєш? У будь-якому випадку, зараз надто небезпечно виходити на вулицю. Я бачив кількох хлопців, які шукали нас".
Зі звуків, що долинали ззовні, я зрозумів, що там тупотіли мобільні лицарі. Хтось руйнував їх, і, ймовірно, у них було більше людей на землі.
Мейсон присів ближче до підлоги, виглядаючи так, ніби йому зовсім не подобалося це хвилювання. «Вони, мабуть, збожеволіли, якщо затіяли щось подібне на Столичній планеті!»
«Я б сказав, що це схоже на правду.»
«У будь-якому випадку, ми повинні доставити цього лицаря в безпечне місце», - сказав Мейсон, дряпаючись до крісла пілота.
Я схопив його за плече, щоб зупинити. "Гей, позич мені цю штуку. Якщо на мобільних лицарів нападуть люди, я подбаю про них на цьому. Не можна дозволяти їм продовжувати це робити".
Мейсон рішуче відмовився. "Ні! Я абсолютно не можу позичити вам цього лицаря! Якщо ви поговорите з моїм босом, можливо, ви зможете скористатися одним із серійних..."
Ми не мали часу шукати його боса, та й не хотіли цього робити. Я витягнув з кишені картку і показав її Мейсону. «Гаразд, тоді я купую».
Мої гроші заговорили, і Мейсон миттєво вклонився мені так низько, що перевищив дев'яносто градусів. «Дуже дякую за вашу покупку, лорде Ліаме!»
Я не був упевнений у Мейсоні як у людині, але він справляв на мене враження як продавець. Він мені навіть сподобався.
Ліллі була ошелешена тим, що я купив мобільного лицаря на місці. «Ти серйозно?»
Я сів у крісло пілота, і штурвали підлаштувалися під мене. Коли я взявся за них, люк закрився, і вид ззовні спроектувався на внутрішні стіни кабіни.
«Ця штука дійсно має хороші характеристики». Коли я освоївся з керуванням, я вже міг сказати, що машина працює краще, ніж «Немейн» або «Теумес».
«А тепер... Як щодо того, щоб розчавити тих ідіотів, що влаштували там сцену?»
***
Полум'я і дим заповнили пересувний майданчик лицарської виставки. Кричущі люди в паніці бігали навколо, а один з підлеглих людини в масці переслідував їх зсередини мобільного лицаря класу Немейн. Коли машина тупотіла за людьми, що втікали, вона розмахувала мечем з гігантським лезом Немейна.
«Якщо ви не побіжите швидше, я вас розчавлю», - пробурмотів хтось із кабіни Немейна, не звертаючи уваги на людські життя. Потім він поскаржився: «Це було б легше, якби було завантажено важке озброєння».
На той час ще більше членів їхньої організації проникли на об'єкт, щоб проникнути всередину і активувати інших мобільних лицарів, поширюючи подальший хаос. Незабаром більшість новеньких мобільних лицарів на виставці, включно з Єнотом, були викрадені.
«Ці Немейни даремно витрачаються на рід Бенфілдів», - пробурчав Єнот, вражений високими технічними характеристиками корабля. "Він, безумовно, досить хороший, щоб бути їхнім офіційним мобільним лицарем. Було б досить кумедно вбити ним Ліама, чи не так?"
Ліам став би посміховиськом шляхетного суспільства, якби його вбив лицар, подібний до того, що використовувала його власна армія. Він саме уявляв собі цей сценарій, коли пролунав раптовий вибух. Один з його шалених друзів пролетів перед ним, вирвавшись з диму і полум'я, і впав на землю. Це не було схоже на нещасний випадок. Немайн почув голос свого соратника через динамік у кабіні пілота.
«Допоможіть!»
«Гей, що відбувається?»
Він під'їхав на « Немейні» до свого друга і намагався підняти впавшу машину лицаря, коли з диму і полум'я вилетів ще один літальний апарат. Цей мобільний лицар був жіночним на вигляд апаратом, який виділявся з-поміж інших представлених на виставці машин. Ця унікальна модель привертала до себе стільки уваги, що вони не змогли її вкрасти.
«Ого!» - сказав ворожий оперативник у «Немейні». «З цією штукою будуть проблеми».
Оскільки це була дорога річ, оперативник думав, що персонал швидко прибере її з майданчика, але вона стояла прямо перед ним. Жіночний мобільний лицар підійшов до його соратника і встромив гігантський меч у своїй правій руці прямо в кабіну збитого лицаря. З того, наскільки прямим був удар, він зрозумів, що той, хто знаходився всередині, був професіоналом.
"Ти маєш певний досвід, еге ж? Наземний загін, як чуєте? Хтось бачить Ліама?" Поки він чекав на відповідь, він думав про втечу. Відповіді не було, і він скривився. «Їх вивезли...?»
Ворожий лицар витягнув свій меч з корабля його мертвого соратника і наблизився до нього. Раптом, на його полегшення, ще троє його побратимів на викрадених мобільних лицарях оточили одиничку і кинулися на неї - але так само несподівано ворожий апарат порубав їх усіх у розмитому русі.
«У нього що, справді першокласні характеристики?» - здивовано вигукнув буркотун. «Ні, це, мабуть, ас пілотує його!»
Між ворожим лицарем і його власним відкрився зв'язок, і він побачив обличчя Ліама на моніторі в кабіні пілота. "Тільки звук? Як щодо того, щоб показати мені своє обличчя?"
Ліам не міг зазирнути всередину кабіни оперативника. Оперативник скреготів зубами. «То ось куди він подівся.»
Він не очікував, що саме Ліам буде пілотувати жіночого лицаря, але це була можливість. У нього є навички, але справжня причина, чому Ліам зміг зробити собі ім'я в бою, полягає в тому, що його власний мобільний лицар має до біса смішні характеристики. А це означає...
що тут Ліам може програти. Оперативник гнав свою машину вперед, впевнений у здібностях Немайна. «Не варто мене недооцінювати, виродку!»
Мене називали асом на полі бою до того, як я приєднався до організації. Я покажу тобі, яку різницю може зробити справжній досвід...
Немайн зробив швидкий крок вперед, починаючи свій ривок, але пейзаж навколо нього різко змінився. Коли він помітив цей факт, кабіна «Немайна» вже тряслася, оскільки апарат падав на землю. Перш ніж він зрозумів, що сталося, він почув голос Ліама.
«Ти міг би принаймні чинити опір».
Секундою пізніше нога жіночого лицаря розчавила кабіну « Немайна».
***
Хоча цінний лицар Шостої збройової фабрики мав серйозний недолік, коли справа доходила до простоти обслуговування, його характеристики були шалено вражаючими.
«Жорстоко порівнювати цю штуку з серійно виробленими одиницями».
Насправді, залишки серійних лицаріа засмічували виставковий майданчик, перетворені на димлячі уламки щойно купленим мною екземпляром. Одним з таких уламків був і Немайн.
Переді мною в повітрі відкрилося вікно зв'язку, і там був Мейсон. Він вийшов з кабіни пілотів у відсік другого оператора. «Ну, що ви думаєте про найсучаснішу перлину Шостого?»
«Він не такий гарний, як »Авід", але досить потужний. Мені подобається, що він міцний, незважаючи на свою тонку раму, як ти і сказав. Але чому кабіна зменшується під час бою?"
Тепер я знав, чому Мейсон перебрався в інший відсік. До бою кабіна була просторою, а тепер стала маленькою. Для однієї людини місця було б більш ніж достатньо, але двом було тісно.
«Що ж, під час битви немає потреби залишати сидіння, а продовжувати використовувати просторову магію для підтримки більшого простору було б марною тратою енергії».
«Все одно, тут трохи затісно».
Мейсон подивився не на мене, а на Ліллі, яка сиділа у мене на колінах. «Пілот зазвичай не бере з собою компаньйона в політ».
Ліллі згорнулася калачиком у мене на колінах, її обличчя розчервонілося. Її голова була притиснута до моїх грудей, щоб не загороджувати мені поле зору, і здавалося, що вона міцно притискається до мене.
«Я не думала, що так станеться...» Ліллі вибачилася переді мною, звучачи пригнічено. Ми не могли знати, що під час бою кабіна зменшиться.
Я зітхнув. "Це була моя помилка, тож не хвилюйся про це. Вибач, але поки що тобі доведеться потерпіти. Скільки машин залишилося?"
Я просканував місцевість, шукаючи ворогів, що залишилися. Мейсон повідомив мені їхню точну кількість і місцезнаходження. "Залишилося три одиниці. Єнот Сьомого буде проблемою".
Він скривився на це визнання, непрямо похваливши модель, розроблену Сьомою збройовою фабрикою. Тепер, коли Ніаса не було поруч, він змінив свою думку щодо переваг цієї машини - його чесна думка полягала в тому, що це справді хороша машина.
«Ну, я завжди хотів поборотися проти Єнота».
Я пересунув ручки управління і злегка натиснув на педалі, наказуючи жіночій машині відпустити розтрощений ворожий мех, який вона тримала в одному зі своїх схожих на руку маніпуляторів. Я наказав маніпулятору підняти меч, що застряг у землі, і тепер я був озброєний двома лезами.
Все ще тримаючись за мене, Ліллі здивовано підняла очі. "Подвійне володіння, так? Але ж ти..."
"Що, ти теж знаєш мій стиль бою на мечах? Ну, зазвичай я закінчую справи одним клинком, але я хочу трохи погратися".
Це була справді дитяча забавка. Ця річ мала майже безпрецедентні здібності. Тепер, коли я подумав про це, як ця річ називається?
«Мейсоне, як називається цей лицар?»
«Ми називаємо його »Ванадіс".
Що ж, це підходить, подумав я.
«Ванадіс»? Мені подобається", - пробурмотіла Ліллі.
«Так.»
Мені стало легше, коли я знав, як назвати цю штуку. Але тут Мейсон продовжив: «До речі, лорде Ліаме...»
«Що?»
"Я записую першу битву Ванадіса, але поки що дія надто коротка, оскільки лицар дуже потужний. Чи не могли б ви трохи затриматись?"
«Що?»
«Я сподівався використати відео для реклами».
Дух продавця у цього хлопця був дійсно щось. Поки я думав про це, я побачив двох мобільних лицарів, що наближалися до Ванадіса з витягнутими мечами. На щастя, важке озброєння не було дозволено проносити на територію виставки, а стрілецька зброя на той момент була лише декоративною, тож мобільні лицарі могли орудувати лише зброєю ближнього бою.
«Вороги з обох боків», - попередила мене Ліллі, коли два мехи спробували зловити мене в маневрі «кліщі».
"Схоже, вони мають справжній бойовий досвід. Пілоти - лицарі? На жаль, вони обрали не того хлопця, з яким хотіли зв'язатися".
Ванадіс закрутився, розмахуючи лезами в обох руках. Я відбивав атаки ворогів і рубав їх тим самим рухом. Можливо, точніше було б сказати, що я їх розтрощив, а не розрубав. Це було дивовижно навіть для мене: стрункий, середнього зросту, мобільний лицар повністю перемагає новенькі, сильніші на вигляд машини інших марок.
Зрештою, залишився лише викрадений «Єнот», і я зіткнувся з ним віч-на-віч. Великий мех трохи відступив назад, ніби боячись мене, озброєного велетенською сокирою.
Вся ця ситуація спантеличила Ліллі. «Чому вони затіяли щось подібне на столичній планеті?»
Я й сам не знав, про що вони думають, тому просто сказав: "Яка різниця? Вони підняли на мене руку, і саме через це вони помирають".
Це був досить амбітний спосіб створити проблеми, і ці люди мали бути досить досвідченими, щоб викрасти мобільних лицарів, але зрештою мені не здалося, що вони багато чого досягли. На той момент я вже майже подбав про загрозу, але мені було неприємно, що я втягнув у це Ліллі.
«О, до біса це!»
З того, що я міг почути по каналу зв'язку між мною і останнім ворожим пілотом, я здогадався, що він планував тікати. Звичайно, він повернувся до мене спиною і активував свої двигуни. Це було розумно - тікати від ворога, якого ти знав, що не зможеш перемогти, але він прийняв це рішення занадто пізно.
Перш ніж він встиг втекти, я наказав «Ванадісу» активувати власні двигуни, і він рушив навіть швидше, ніж я очікував. Моє тіло втиснулося назад у крісло, а Ліллі притиснулася до мене ще міцніше. Я обхопив її лівою рукою, щоб підтримати.
«Потерпи, я швидко закінчу».
«Г-гаразд...» Вона кивнула.
Я озирнувся на Єнота, що тікав, і побачив, що він вже в межах досяжності моїх мечів. Я змахнув обома лезами і пробив його важку броню. Коли леза проникли від плечей до середини машини, пролунав електричний розряд, після чого Єнот вибухнув прямо переді мною. Від сили вибуху «Ванадіса» підкинуло в повітря, але я зміг розвернутися в повітрі і поставити його на ноги. У потрібний момент я зігнув коліна корабля, щоб поглинути шок від приземлення.
"Він міцніший, ніж здається. Обслуговування буде справжнім болем, але я можу взяти його в бій раз чи двічі, якщо він буде так себе поводити".
Я відволікся від цих думок, коли на моєму моніторі зв'язку з'явилася великим планом заплакана Ніас.
«Чому ти знищив мого Єнота?»
«Чого ти хочеш?»
"Погляньте на себе, роз'їжджаєте на тій хвалькуватій машині Шостого і влаштовуєте безлад! Ви занадто підлий, Лорде Ліаме! Я не можу повірити, що ви відкидаєте довгі стосунки, які у вас були з нами, і перебігаєте на бік Шостого! То ви покінчили з Сьомим, так? Ви найгірший, лорде Ліаме!!!"
Вона виголошувала цю промову так, наче була в мелодраматичній мильній опері, і я роздратовано зітхнув.
"Лорде Ліаме, прибули військові, - втрутився Мейсон. Вони вимагають, щоб ви вимкнули «Ванадіса» і вийшли з кабіни.
Нарешті прибув загін, щоб придушити інцидент.
"Трохи запізно."
"Ви вирішили ситуацію дуже швидко, лорде Ліам. Якби ви не втрутилися, шкоди було б набагато більше".
Мейсон був у захваті, явно задоволений виступом Ванадіса. Зовні члени команди Шостого вийшли з укриття, щоб порадіти демонстрації надзвичайних здібностей лицаря. Ці хлопці були не гірші за Сьомий завод, тільки по-іншому.
«Я зараз вийду.» Я вимкнув зв'язок, і коли я вимкнув «Ванадіса» і приготувався вийти з кабіни, простір навколо мене розширився. «Вибач, що втягнув тебе в це», - сказав я Ліллі, яка все ще сиділа у мене на колінах.
«Нічого страшного». Вона подивилася на мене, її очі були повні сліз. Її щоки трохи почервоніли, а дихання було трохи важким. Вона, мабуть, була виснажена, тому що здавалася трохи не в собі, ніби ошелешена після небезпеки, через яку ми пройшли. Я підняв її на руки, і вона збентежено борсалася в моїх обіймах. «Агов!»
"Заспокойся, ми зараз вийдемо. Військові вже тут, тож я впевнена, що вони захочуть нас розпитати. Може, тобі спочатку треба трохи відпочити?"
Я подумав, що їй буде важко витримати допит, коли вона така втомлена, тому запитав, чи не хоче вона перепочити. Ліллі подивилася на браслет на своєму зап'ясті. Браслет відреагував на її погляд і показав поточний час.
"Що мені робити? Я повинна повернутися!"
Мабуть, вона не встигне кудись, якщо залишиться на допит, - зі сльозами на очах пояснила вона мені.
«У тебе будуть неприємності?»
«Емм... Так».
Її обличчя було червоним ще мить тому, але зараз воно побіліло. Очевидно, їй потрібно було бути десь в іншому місці, швидко.
"Гаразд, тоді. Залиш допит мені, а сама можеш повертатися назад. Мої люди приглянуть за тобою".
«Ти не проти?»
«Їм не знадобляться ми обоє, щоб розповісти, що сталося».
Я був впевнений, що військові хотіли б почути все від нас обох, але мені було байдуже. Люк відкрився, і одна з рук Ванадіса піднялася до кабіни. Я поклав Ліллі на її долоню, і вона якось дивно на мене подивилася.
«Мені дуже шкода», - сказала вона. «Я була такою егоїсткою...»
"Не хвилюйся про це. Ми ж ще побачимося, правда?"
«Га?» Ліллі здивувалася, почувши, що я сподіваюся побачити її знову.
Рука Ванадіса опустила її на землю. Потім Ліллі побігла, крадькома поглянувши на мене кілька разів. Коли я дивився, як вона проходить через відкритий люк, з внутрішньої стіни кабіни з'явився Кукурі.
Його верхня половина стирчала зі стіни, коли він запитав мене, що я хочу зробити з Ліллі. «Іти за нею?»
"У цьому немає необхідності. Просто переконайся, що вона безпечно покине цю територію".
«Гаразд.»
Якби я попросив людей Кукурі простежити за Ліллі до того місця, де вона мала бути, вони б легко дізналися, хто вона насправді, але я не хотів бути з нею підступним. У мене було відчуття, що я все одно побачу її знову.
Вона справді була цікавою. На перший погляд вона здавалася невинною і тендітною, але виявилося, що вона мала бойову підготовку і любила мобільних лицарів. Я згадав, як друг з мого минулого життя, Нітта, описував мені таких аніме-персонажів терміном «gap moe».
Я з деяким подивом усвідомив, що посміхаюся, і потрусив головою, щоб прибрати її. Помітивши, що до мене повернулася серйозність, Кукурі розповів, що йому відомо про інцидент, який щойно стався.
«Люди, які стоять за цим інцидентом, були підготовлені».
Сьогодні я вийшов з готелю за власною примхою, але я не був настільки дурним, щоб ходити незахищеним. Кукурі та його люди, звісно, охороняли мене. Я розправився з хлопцями, що розгулювали на мобільних лицарях, але Кукурі та його команда подбали про тих, хто був на землі.
«Підготовлені?»
"Здається, вони всі колишні лицарі, тож, швидше за все, були найманцями, найнятими для виконання брудної роботи. Всі вони мали армійські документи, але деяких даних не вистачало". «
»Ваші колеги?" Я здогадався, що вони займалися тими самими тіньовими справами, що й Кукурі, але вони не здавалися такими ж здібними до бою, як його люди.
«Гадаю, вони були легкими пішаками.»
«Когось із них вдалося схопити?»
"Вони одразу ж померли після захоплення. Принаймні, вони були добре підготовленими пішаками."
Отже, той, хто їх найняв, використовував досвідчених пілотів як одноразові пішаки. Звичайно, Лайнус одразу ж прийшов мені на думку.
«Лайнус?» запитав я Кукурі, але у нього не було відповіді.
«Існує велика ймовірність, але це все, що я можу сказати на даний момент».
«Гаразд, хлопці, ваша черга», - наказав я Кукурі. "Покажіть, за що я вам плачу.
«Якщо за мною полює якась тіньова організація, я кину їм у відповідь свою власну тіньову організацію", - сказав я.
Відповідь Кукурі була короткою і твердою. «Звісно.»
***
У готелі, який винаймав Бенфілд, урядовці та лицарі зібралися у вітальні, щоб обговорити переполох, який стався на пересувному лицарському заході, що проходив неподалік.
«Так що ж відбувається?» - запитав один з чиновників.
«Я не знаю, але хто б не був відповідальний за те, що спричинив стільки неприємностей на Столичній планеті, у нього будуть великі неприємності».
"Лорд Ліам потрапив у халепу, але я чув, що він у безпеці. Слава Богу."
Коли Сіель увійшла до вітальні, вона побачила полегшення на обличчях цих урядовців і лицарів. Очевидно, Ліам був присутній на місці, де стався напад. Всі заспокоїлися, коли його безпека була підтверджена, але в готелі ще деякий час панувала несамовита метушня. Сіель, яка досліджувала територію готелю, а тепер роздивлялася, що відбувається всередині, сама відчула полегшення, коли почула цю новину.
"Я не думала, що в мій перший день тут буде стільки неприємностей, - пробурмотіла вона. «Я рада, що все обійшлося без серйозних наслідків».
У неї склалася певна особиста думка про Ліама, але вона також занепокоїлася, коли почула, що він потрапив у хаос. Зрештою, він був головою роду, який незабаром повинен був піклуватися про неї. Можливо, він і був розпусником, але вона не хотіла, щоб він загинув через це.
Сіель почекала у вітальні, поки за нею не прийшла жінка-лицар, яку призначили її провідницею. На жінці замість лицарського вбрання був костюм, і вона з посмішкою підійшла до Сіель.
«Лорд Курт щойно повернувся до своєї кімнати, пані Сіель».
«Справді?!»
Сіель чекала у вітальні на новини, бо хвилювалася за брата після того, як почула про терористичну атаку. Вона не знала, що б вона робила, якби Курт теж опинився в цьому хаосі. Вона намагалася зв'язатися з ним, але не змогла додзвонитися, тому попросила цього лицаря перевірити його місцезнаходження.
"Так, леді Сіель. Він був у своїй кімнаті. У нього скоро шлюбна зустріч, тож він приміряв свій одяг для зустрічі і вимкнув свій планшет".
«О, слава Богу... Дуже дякую, що перевірили».
Відчувши глибоке полегшення, Сіель попрямував до кімнати Курта.
***
Як близький друг Ліама, Курт отримав розкішний номер у готелі.
«Курте, це Сіель!» гукнула Сіель у двері. Минув деякий час. «Га? Він мене не чує?»
Саме тоді, коли вона почала хвилюватися, що Курта насправді немає в номері, на поверхні дверей з'явилося його обличчя.
«Сіель, ти тут.»
"Курте!
"Зачекай секунду, гаразд? У мене в кімнаті безлад, тож давай поговоримо в ресторані готелю. У будь-якому випадку, зараз саме час для вечері."
«Гаразд!»
Курт вийшов зі своєї кімнати, і вони разом з Сіель попрямували до ресторану.
***
Чоловік у червоній масці здалеку спостерігав за нападом на місце проведення заходу. Як тільки він зрозумів, що його люди зазнали невдачі, він прийняв рішення і передав його одному зі своїх підлеглих.
"Галасу поки що достатньо. Переконайся, що про тих, хто вижив, подбали".
«Так, сер.»
Коли підлеглий почув слова «подбати», він негайно натиснув кнопку на пристрої, який носив при собі. Кнопка дистанційно потурбувалася - вбити - решту оперативників, які брали участь у нападі на приміщення. Навіть тих, кому вдалося втекти, було знищено. Коли ці пішаки були мертві, їм не треба було турбуватися про те, що їх хтось допитуватиме. За допомогою науки і магії, безсумнівно, можна було провести якесь розслідування, але вони хотіли усунути якомога більше зачіпок. Крім того, розслідування потребувало б часу. Навіть якщо слідчим вдасться дізнатися про їхню організацію, з їхніми зв'язками та загибеллю потрібних людей, справу буде закрито.
Підлеглий запитав чоловіка в червоній масці про таємничу команду, яка знищила їхню наземну команду на заході. "Нам вдалося зчинити переполох, але ми втратили всіх пішаків, яких використовували. Не можна недооцінювати оперативників роду Бенфілд... Хто ж вон такі?"
Їхнє пішаки не могло зрівнятися з рівнем цих оперативників. Так, їхні власні люди були добре натреновані, але оперативники роду Бенфілда все одно легко перемагали їх.
Чоловік у червоній масці знизав плечима. "Ми дізнаємося про них більше, коли прийде час самим підійти впритул. І цей час вже скоро настане".